Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

Виконана автором робота включає в себе розгляд та аналіз теоретичного вивчення конкуренції: сутність, види та її роль у сучасній економіці. Дана тема актуальна, тому що конкуренція - рушійна сила економіки. Необхідність дослідження конкуренції полягає в тому, що без неї неможливо уявити процес в техніці.

Мета роботи: вивчити економічну сутність конкуренції як рушія всіх процесів;

Завдання:

· Виявити основні функції економічної конкуренції;

· Виділити основні види економічної конкуренції;

· Визначити проблеми економічної конкуренції в сучасних українських умовах;

У ході вивчення проблемних питань автор досліджує особливості формування конкуренції в Україні, стан у поточний період на території країни, досліджує види конкуренції, аналізує проблеми конкуренції, спів - ставляє дані з минулими роками, що дозволяє в повній мірі побачити і усвідомити можливі негативні тенденції та обрати можливі шляхи їх вирішення. Також до роботи додано статистичні дані, які дозволяють побачити реальну картину оплати праці у поточний період та його динаміку змін у попередні роки.

Особливо автор наголошує на запропоновані ним шляхи покращення конкуренції в Україні.

У своїй роботі автор посилається на авторитетні джерела, які допомогли сформувати та донести необхідність вивчення та відстеження стану конкуренції та її ролі у сучасній економіці.

Ключові слова: конкуренція, сучасна економіка, ринкова економіка, функції конкуренції, види конкуренції, методи конкуренції.

Вступ

Характеристика ринкового економічного середовища буде неповною, якщо не розглянути таку істотну економічну закономірність, як конкуренція. Вся атмосфера ринку пройнята конкуренцією. Це така організуюча сила, яка подібно до сили гравітаційного поля забезпечує порядок в економічному організмі.

Сама конкуренція є невід'ємною складовою ринкових відносин, тому вона піддається еволюції, як саме поняття так і методи її досягнення на практиці. Тобто поняття "конкуренція" завжди потребує додаткового вивчення та аналізу.

Сьогоднішня тенденція до глобальної інтеграції змушує пристосовуватися національним економікам до специфіки міжнародного ринку, що потребує нових конкурентних відносин, нової структуризації ринку. На сучасному етапі конкуренція є важливим та дієвим механізмом, який забезпечує високоефективність, пропорційність та динамічність ринкових відносин як у галузі виробництва, так і реалізації товарів чи послуг.

Проблематика конкуренції є особливо гострою і для національної економіки України. Останні роки існування України як незалежної країни вказали на ряд помилок, які перешкоджають подальшому розвитку багатьох сфер, зокрема і економічної. Пріоритетним питанням у розвитку економіки є забезпечення конкурентоспроможності національного виробника, досягнення її високого рівня. Але ми маємо ряд проблем пов'язаних з недосконалістю конкурентної та антимонопольної політики, невизначеністю конкурентної тактики та стратегії. Це зумовлено відсутністю необхідної бази: інституціональної структури, інструментів, спеціалістів, досвіду та інше - що також потребує детального дослідження такого ринкового явища як конкуренція.

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Дана тема актуальна, тому що конкуренція - рушійна сила економіки.

Необхідність дослідження конкуренції полягає в тому, що без неї неможливо уявити прогрес в техніці, бо вона створює в ньому зацікавленість у виробників. Кожен прагне створити щось радикально нове з метою максимізації прибутку.

Конкуренція незамінний атрибут механізму вигоди.

Перш за все, конкуренція - це суперництво, яке відбувається між виробниками різних товарів і послуг. Ця боротьба проходить за більш прийнятні і вигідні умови в сфері виробничої діяльності, також у сфері збуту послуг і товарів. Найважливішою метою є отримання максимального прибутку. Саме конкуренція активізує виробництво якісних товарів, послуг і продукції.

Об'єкт дослідження: економічна конкуренція;

Предмет дослідження: сутність економічної конкуренції, її функції, форма і система;

Мета роботи: вивчити економічну сутність конкуренції як рушія всіх процесів;

Завдання:

· Виявити основні функції економічної конкуренції;

· Виділити основні види економічної конкуренції;

· Визначити проблеми економічної конкуренції в сучасних українських умовах;

конкуренція економічна україна економіка

Розділ 1. Конкуренція в системі ринкового механізму

1.1 Сутність і функції економічної конкуренції

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. [6,43] Слово “сoncurrentia" в перекладі з латинської мови означає “змагання, суперництво”. ” Як економічна категорія конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків”. [9,182] Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

функція регулювання;

функція мотивації;

функція розподілу;

функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоб утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

- підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

- підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу вознаграждения за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентирують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило "чесне" - без змови - суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

1.2 Методи конкуренції

В економічній літературі прийнято розділяти конкуренцію за її методами на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживчої вартості).

Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах. Зниження ціни було тією основою, з допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав до нього увагу і, в кінцевому рахунку, завоював собі бажану частку ринку.

У сучасному світі, коли ринки монополізовані, розділені між незначним числом великих фірм, які захопили ключові позиції (фірма ІБМ, наприклад, у США володіє 70% ринку комп'ютерів), виробники прагнуть, можливо, довше утримати ціни постійними, щоб, цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію). На монополізованих ринках ціни, як говорять економісти, втрачають еластичність.

Це не означає, звичайно, що на сучасному ринку не використовується "війна цін" [7, с.145], - вона існує, але не завжди в явній формі. "Війна цін" у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпає резерви зниження масового виробництва і відповідного підвищення маси прибутку. Коли ж встановилася рівновага, будь-яка спроба знизити ціну призводить до того, що конкуренти реагують точно так само: позиції фірм на ринку не зазнають змін, однак норма прибутку падає, фінансовий стан фірм у більшості випадків погіршується, а це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, у результаті спад виробництва посилюється, замість очікуваних перемог і витіснення конкурентів наступають несподівані розорення і банкрутства.

Ось чому в наші дні нерідко спостерігається не зниження цін у міру розвитку НТР, а їх підвищення: приріст цін найчастіше не адекватний поліпшення споживчих властивостей товарів, яке, звичайно ж, неможливо заперечувати.

Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами-аутсайдерами в їх боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не володіють абсолютною перевагою), а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблеми збуту. При прямій цінової конкуренції фірми широко сповіщають про зниження цін на випускаються і наявні на ринку товари (зазвичай на 20-60%).

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу "ціну споживання", більш сучасний дизайн. "Американські покупці готові переплатити 1-2 тис. доларів за добре зарекомендував себе японський автомобіль, ніж купувати аналогічну машину місцевого виробництва" [7, с.145]. До нецінових методів відносять також надання покупцям великого комплексу послуг (у тому числі навчання персоналу), залік зданого товару в якості першого внеску за новий, поставку обладнання вже не "під ключ", а на умовах "готова продукція в руки". Менше енергоспоживання, знижена металоємність, запобігання забруднення природи та інші аналогічні поліпшені споживчі властивості висунулися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.

Найсильнішим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні ж роль її зросла багаторазово. За допомогою реклами фірми не тільки доносять до покупців інформацію про споживчих властивостях своїх товарів, а й формують довіру до своєї товарної, цінової і збутової політики, прагнучи створити образ фірми як "хорошого громадянина" тієї країни, на ринку якої підприємець виступає у зовнішній торгівлі.

До незаконних методів нецінової конкуренції відносяться промислове шпигунство; переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами, випуск підроблених товарів, зовні нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю (з цією дією "фірм-піратів" зіткнулися, зокрема, радянські зовнішньоторговельні організації, що експортують годинник, запасні частини до радянських автомобілів, тракторів, дорожньо-будівельних машин), а тому зазвичай на 50% більше дешевих; закупівля зразків з метою їх копіювання. За свідченням французького журналу Мосі, найбільш активні фірми-"імітатори", що знаходяться в Марокко, Гонконгу, на Тайвані, в Туреччині, Сінгапурі, Південній Кореї, Японії, Швейцарії, Мексиці та Бразилії.

Маркетингові методи управління фірмою по суті також можна віднести до нецінових методів конкуренції. Опитування 200 американських компаній дав наступні результати (фактори маркетингу розташовані по їх важливості для комерційного успіху в % компаній, що поставили цей фактор на перше місце). [7, с.146]

Таблиця 1.1.

Важливість факторів маркетингу для комерційного успіху

Фактор	Важливість, %
Розробка і випуск нових товарів	79
Комплексні дослідження ринку і планування маркетингу	73
Організація роботи торгового апарату	59
Реклама і стимулювання збуту	56
Удосконалення випускається	52
Політика цін	50
Удосконалення організаційної структури	44
Вибір найбільш ефективних каналів товароруху	41
Зниження витрат обігу	17
Кредитна політика та фінансування	14

У факторах, найбільше впливають на успіх комерційної роботи на зовнішніх ринках, на перше місце промисловці ставлять якість товарів, потім ціну і тільки потім - кредитну політику, упаковку, рекламу.

Розділ 2. Види економічної конкуренції

2.1 Досконала та недосконала конкуренція

Досконала конкуренція.

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

бар`єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;

жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва - мобільні;

кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність. Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

Недосконала конкуренція.

З попереднього пункту курсової роботи видно, що “…досконально конкурентні ринки ефективно розподіляють ресурси без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові економіки є ефективними" [10, с. 191]. На практиці конкуренція звичайно є недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична та олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція.

За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Дифференціація стосується передусім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо. [4, с.91]

Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої моделі ринку фірми прагнуть розширяти свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передусім за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної кампанії, які наголошують на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої за наступними ознаками:

на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;

підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;

доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренції утруднений через наявність переваг. [5, с.92]

Олігополістична конкуренція.

Олігополія характеризується небагато-чисельністю учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг і структура тієї інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим менше такої інформації, тим більше конкурентною буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов`язана з динамикою цін. Якщо за досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно від коливань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкої фіксації й змінюються не так часто. Типовим є так зване лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів з приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами і індивідуалізації.

2.2 Цінова та нецінова конкуренція

Цінова конкуренція.

Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами - т. зв. "війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєнний ринок.

Нецінова конкуренція.

Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаяк формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська фірма "SONY" здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентних напрямах.

В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові дослідження, що мають на меті вивчення запитів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, позаяк знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до - і післяпродажне обслуговування покупця. Передпродажне обслуговування включає задоволення вимог споживачів по умовах поставок: скорочення, регулярність, ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів). Післяпродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення запасними частинами, ремонт і таке інше.

У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової інформації, преси реклама стала одним з найважливіших методів ведіння конкурентної боротьби, позаяк за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший, так і в гірший бік. В якості доказу можна навести наступний приклад.

В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоб не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав - про всяк випадок німці перестали закуповувати французьке пиво.

2.3 Сумлінна та несумлінна конкуренція

Сумлінна конкуренція.

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на сумлінну й несумлінну.

Основними методами сумлінної конкуренції є:

зниження цін ("війна цін");

підвищення якості продукції;

розвиток до - й післяпродажного обслуговування;

створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.

Несумлінна конкуренція.

Але поряд з методами сумлінної конкуренції існують і інші, менш законні, методи ведіння конкурентної боротьби - несумлінна конкуренція.

Основними методами несумлінної конкуренції є:

економічне (промислове) шпигунство;

підробка продукції конкурентів;

підкуп і шантаж;

обдурювання споживачів;

махінації з діловою звітністю;

валютні махінації;

приховування дефектів тощо.

До цього можна також додати й науково-технічне шпигунство, позаяк будь-яка науково-технічна розробка тільки тоді є джерелом прибутку, коли вона знаходить застосування в практиці, тобто коли науково-технічні ідеї втілюються на виробництві в вигляді конкретних товарів або нових технологій.

Саме промислове шпигунство, так би мовити, "створило" патент на винахід. Позаяк зберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник, витративши роки праці, міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід, адже з результату винаходу часто користалися цілковито сторонні люди, що не мали жодного відношення до винаходу.

Запобігти такій несправедливості мав патент, що посвідчує винахід і закріпляє за власником патенту виключне право на користування результатами свого винаходу. Якщо патент використовується без дозволу власника, власник може за допомогою суду відшкодувати збитки або припинити незаконне користування його винаходом. Крім того, він може видати ліцензію іншим особам на використання запатентованого винаходу.

Але патент, теоретично спрямований проти промислового шпигунства, практично став свого роду стимулом цього явища. Один з перших законів про патенти на винахід було видано у Франції наприкінці XVIII століття, в ньому передбачалося, що за всяким, хто першим привезе у Францію якийсь іноземний винахід, визнаються такі самі пільги, якими б користувався його винахідник. Таким чином, за промисловим шпигуном визнаються права, рівні правам винахідника. [9, с.50]

Часто терміни "промислове шпигунство" та "економічне шпигунство" застосовують як синоніми. Але між ними існує певна відмінність, адже промислове шпигунство, зрештою, є частиною економічного. Економічне шпигунство, крім промислового, охоплює й такі сфери, як показники валового національного продукту, тобто сума доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному й нематеріальному виробництві й амортизаційних відрахувань), його розподіл по галузях економіки, процентні ставки, запаси природних ресурсів, можливі зміни в технічній політиці, проекти створення великих державних об`єктів - заводів, полігонів, магістралей тощо.

Відповідь на питання, чому в центрі уваги економічного шпигунства виявляються вище перелічені показники держави, полягає в тому, що багато країн дають узагальнені дані, з яких важко встановити формування доходів і видатків тої чи іншої галузі або всієї держави. Особливо це відноситься до таких сфер, як фінансування різного роду науково-дослідницьких робіт в області ядерної фізики й електроніки, космічної промисловості і т. і.

Основними об'єктами уваги промислових шпигунів є патенти, креслення, секрети виробництва, технології, структура витрат; економічне шпигунство крім промислових секретів охоплює й макроекономічні показники і вбирає в себе розвідку природних ресурсів, виявлення промислових запасів; у зв'язку з розвитком маркетингу великої цінності набуває збирання інформації про смаки й доходи різних соціальних груп.

З розвитком промислового шпигунства монополістичні фірми ретельно охороняють зміст патентів, результати науково-технічних досліджень, проекти і ескізи будь-якої своєї продукції. В організаційну структуру транснаціональних корпорацій (ТНК) входять так звані технічні центри, основним завданням яких є розробка нових товарів, підвищення якості вже існуючої продукції, розробка нових технологій тощо.

З метою підвищення прибутку ТНК прагнуть до встановлення істинної цінності власної продукції. Для цього здійснюється детальний аналіз продукції конкурентів для встановлення порівняльної якості своєї продукції.

Всі промислові монополії мають засекречені лабораторії, де по всіх параметрах порівнюють рівність технічних рішень, якість, продуктивність і надійність своєї продукції з аналогічною продукцією конкурентів. В цих лабораторіях розбирають кожен вузол і агрегат власних машин і аналогічної продукції конкурентів, щоб об'єктивно порівняти їх і виявити дійсну цінність тої чи іншої продукції. Враховуються всі недоліки та переваги своїх і чужих товарів. Все ліпше в конкурентів переймають і пристосовують для своїх машин, механізмів і конструкцій, якшо при цьому можна обминути патентне законодавство або якщо це вигідно фірмі.

Недоліки своєї продукції ретельно вивчаються. Потім шукаються шляхи їх усунення, якщо це виявляється вигідно. Але ніколи інформація про слабкі сторони своєї продукції не виходить за межі таких лабораторій і, звичайно, ніколи не доходить до звичайних споживачів. Саме існування таких лабораторій також не афішується. [9, с.78]

Існують різні способи здобуття конфіденційної інформації про діяльність конкурентів, як законних, так і незаконних. Законними засобами вважаються збирання й аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел, доповідей, звітів, вивчення продукції конкурентів тощо.

Основними законними шляхами збирання інформації про конкурентів є: публікації конкурентів і звіти про діяльність фірм; відомості, що дали публічно колишні службовці конкурентів; щорічні фінансові звіти; огляди ринків і доповіді інженерів-консультантів; видання, що їх видають конкуренти; аналіз виробів конкурентів; звіти зарубіжних філій тощо.

Позаяк кожна ТНК знає про можливі дії проти неї конкурентів, дослідження, здійснювані ними, тож в офіційних публікаціях і звітах кожна ТНК намагається дати мінімальну інформацію про свою діяльність і фінансове становище, про науково-дослідницькі роботи. Здебільшого будь-яка велика компанія складає декілька варіантів звіту.

Звіт, що відбиває справжній стан справ, в лічених примірниках подається вищим керівникам ТНК, які визначають політику і стратегію корпорації.

Інший варіант звіту, з якого вилучена найбільш важлива інформація, структура виробничих витрат, подається керівникам корпорації середнього рівня, деяким управляючим зарубіжними філіями, деяким особам з середовища основних акціонерів.

Можливий і третій - популярний варіант звіту, в якому відсутній конкретний зміст, але присутні відмінні ілюстрації, звіт прекрасно видано тощо; такий звіт призначений для акціонерів і широкої громадськості.

Але конкурентні фірми, знаючи про можливі способи приховування інформації, збирають конфіденціальну інформацію наступними шляхами:

різноманітні питання, що ставляться спеціалістам конкурента;

запрошення на роботу спеціалістів конкурента;

удавані пропозиції роботи спеціалістам із фірм-конкурентів без наміру брати їх на роботу.

Також можуть бути реалізовані наступні засоби:

таємне спостереження за спеціалістом, відділом, лабораторією конкурента;

використання професійних шпигунів задля отримання інформації;

підкуп співробітників з основних відділів фірми-конкурента;

впровадження "потрібних" осіб в структуру фірми-конкурента;

підслуховування розмов тощо;

викрадення креслень, зразків, документів;

шантаж та інші способи тиску;

здобуття інформації від джерел у державних структурах;

збирання інформації від зарубіжних філій і від спільних постачальників.

Ще одним ефективним способом економічного шпигунства є впровадження "своєї людини" в державні органи, покликані регулювати діяльність промислових монополій, що дозволяє одержувати необхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов'язані з антимонопольною політикою тощо.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що основним змістом промислового шпигунства як засобу несумлінної конкуренції є збереження своїх секретів і одержання інформації про секрети конкурента.

Іншим засобом несумлінної конкуренції є фальсифікація фірмової продукції.

Ці дії також тісно пов'язані з патентуванням. З економічної точки зору патентування рівнозначно монополізації вигід, пов'язаних з використанням патенту.

Найчастіше патент надає реальні вигоди впродовж семи років, що дозволяє за цей час одержувати чималий прибуток його власникові. Але з іншого боку, поява патенту, що забороняє використовувати якийсь запатентований винахід безпосередньо конкурентами, спонукає їх до форсованої розробки якихось нових технічних прийомів, технологій.

Крім того, багато важливих винаходів часто не патентуються, аби не привертати до них увагу конкурентів. Це здебільшого стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів.

Шлях від винайдення до комерційного застосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальних витрат. Тому, якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить винахід швидше, ніж сама корпорація, то винахід не патентується, якщо ж існує ризик, що винахід буде використано конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений 15-20 років очікувати, доки мине строк монопольного права. Секрети виробництва тих чи інших товарів не патентуються для того, щоб по закінченні певного строку не оприлюднювати технологію їх виготовлення. Наявність патенту служить потужним засобом для контролю над ринком, позаяк його порушення карається конфіскацією незаконно виробленої продукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушником великих штрафів, що досягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуються передусім для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

Для фірм, чию продукцію копіюють, підробки мають катастрофічні наслідки: різко звужується ринок збуту, прибуток різко знижується, уходячи до виробників підробок, підробки підривають авторитет фірми, бо вони крім своєї дешевизни мають ще й низьку якість, тому підробки швидко виходять з ладу, погіршуючи в такий спосіб довіру споживачів до фірми, чия марка була підроблена.

Такий метод несумлінної конкуренції як сучасне промислове шпигунство користується новітніми досягненнями науки й техніки. Часто стали застосовуватися різні мікроскопічні прилади на основі електронних схем.

Спеціальна технологія дозволяє перехоплювати будь-яку інформацію, передається усно, по телефону, телефаксу, комп'ютеру. Віконне скло може служити мікрофоном: за його коливанням спеціальні пристрої відтворюють зміст розмови. Застосування електронної техніки забезпечує спеціальним службам монополій, як і державним спецслужбам можливість одержувати необхідну інформацію про стан справ конкурентів, їхні переговори тощо.

З розвитком комп'ютерної техніки й створенням комп'ютерних мереж як глобального масштабу, так і різних локальних мереж (наприклад, банківських) постає проблема захисту джерел інформації в цих мережах, бо будь-яке несанкціоноване вторгнення скажімо в банківську мережу може призвести до втрати важливої інформації, до втрати її секретності та, як наслідок, використанню цієї інформації з якоюсь корисливою метою.

Розвиток комп'ютерного піратства й злодійства змусив уряди багатьох країн застосовувати різні заходи.; наприклад, в США організована спеціальна група, що відповідає за безпеку й недоторканість комп'ютерних мереж і комп'ютерних баз даних, позаяк будь-яка людина, що має комп'ютер, доступ у мережу та певні навички роботи з комп'ютером може здобути доступ у такі комп'ютерні банки даних, що містять конфіденційну й секретну інформацію, яка не призначена для рядового користувача. В якості прикладу можна навести випадок, що відбувся в США, коли один користувач зміг підключитися до мережі комп'ютерів міністерства оборони США, в результаті його злого наміру була повністю знищена важлива інформація одного з пентагонівських комп'ютерів.

Розділ 3. Сучасний стан та особливості розвитку конкуренції в Україні

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Воно як і будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високу якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків відносять: "перемогу" одних і "поразку" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до використання нечесних прийомів, надмірну експлуатацію природних ресурсів, екологічні порушення [3 с.4-7].

Вагомий внесок у дослідження питань конкуренції зробили А. Сміт, А. Маршал, Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер, Ф. Хайек, М. Портер та інші. Їх положення були розвинені в працях Ф. Шерера, Д. Росса, А.М. Брандербургера, Б. Дж. Нейлбаффа, Дж. Мура, Л. Вавермана, А. Шастітко, С. Авдашевої, Н. Розанової та інших.

На жаль, на сьогодні є досить поширеними елементи нечесної конкуренції в Україні. Порушуються законодавчі акти, пов'язані з підприємницькою діяльністю, організації торгівлі та захисту прав споживача. Застосовуються недобросовісні способи отримання прибутку в сфері побутового обслуговування, копіювання товарних і фірмових знаків, приховування прибутків від податкових органів, підробка офіційних документів, дезінформація споживачів про споживчу якість продуктів і товарів широкого вжитку.

До негативних тенденцій у розвитку структурних передумов конкуренції, що виявилися станом на початок 2012 року, слід віднести зменшення інтенсивності вступу нових суб'єктів господарювання на товарні ринки, що знайшло відображення у скороченні темпів зростання кількості підприємств, організацій та установ, які здійснюють господарську діяльність. Результати аналізу показників за 2010 - перше півріччя 2012 року свідчать, що у першому півріччі 2012 року темпи приросту кількості економічних агентів, тобто, відповідно, інтенсивність вступу нових суб'єктів господарювання, істотно уповільнилися: в цілому майже у три рази порівняно з першим півріччям 2010 року, і при цьому за всіма основними видами економічної діяльності [17].

Становище дещо покращилося у другому півріччі 2012 року, хоча інтенсивність вступу суб'єктів господарювання в цілому та у більшості галузей залишилася істотно меншою, ніж у першому півріччі 2011 року.

Так, частка опитаних керівників промислових підприємств, які відчувають високий рівень конкуренції з боку вітчизняних конкурентів, зменшилася з 35-36 відсотків у 2009-2010 роках та 32-34 відсотків у 2011 році до 27-29 відсотків у 2012 р. Порівняно з 2010 роком збільшилася частка промислових підприємств, які повідомили, що не мають як українських, так і закордонних конкурентів на ринках збуту своєї продукції, хоча в цілому вона залишається незначною (вітчизняних виробників як конкурентів немає лише у 8 відсотків опитаних).

Скорочення частки підприємств, що відчувають значну конкуренцію, спостерігалося наприкінці 2011 - у 2012 році також у:

будівництві: з 31-36% у 2010-2011 роках до 25-28% у 2012 році;

роздрібній торгівлі: з 53% у 2011 році до 40% у 2012 році;

галузі транспорту: з 51-54% у 2011 році до 44% у 2012 році;

сільському господарстві також спостерігалося певне зменшення відчутності конкуренції в І та ІІ кварталах 2012 року порівняно з попереднім (на 3%). При цьому, в цій галузі, на відміну від решти, відчутність впливу зовнішньої конкуренції дорівнює, а в деякі періоди перевищує відчутність впливу внутрішньої конкуренції. [17]

За останні роки в економіці України створено певну самостійну стратегію в демонополізації виробництва. Вона пов'язана з прийняттям Законів України "Про економічну конкуренцію", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист від недобросовісної конкуренції". В цих законах викладені основні принципи державного антимонопольного регулювання діяльності суб'єктів господарювання.

Для здійснення державного контролю за розвитком конкуренції і обмеження монополістичних проявів створено Антимонопольний комітет України.

Діяльність Антимонопольного комітету щодо контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції" [1].

Враховуючи особливості сучасного стану монополізованої економіки України, необхідно зосередити зусилля у таких напрямах.

1. Провести низку організаційних заходів, насамперед подолання монополізму окремих міністерств, відомств, територіальних органів, підприємств; розукрупнення виробничих і науково-виробничих об'єднань і окремих великих підприємств; подолання монополізму виробника і посередника.

2. Здійснити комплекс економічних заходів: розгортання конкуренції; диверсифікацію діяльності підприємств і фірм; демонополізацію системи матеріально-технічного постачання; демонополізацію процесу ціноутворення, встановлення твердих державних цін на монопольну продукцію монопольних утворень, надання права ціноутворення підприємствам, що виробляють продукцію, яка користується значним попитом; вилучення додаткових доходів, отриманих підприємствами-монополістами шляхом підвищення податків; впровадження пільгового кредитування підприємств, які вперше починають випуск дефіцитних видів продукції; розгортання самостійної зовнішньоекономічної діяльності.

3. Створити юридично-правову основу: вдосконалити прийняті антимонопольні законодавчі акти; здійснювати постійний контроль з боку державних органів за розвитком конкуренції і обмеженням монополістичної діяльності; забезпечити дієвість системи правового захисту товаровиробників і споживачів від державного і ринкового монополізму.

4. Сприяти розвитку громадського антимонопольного руху у вигляді створення вільних об'єднань, спілок, асоціацій виробників; створення асоціацій споживачів продукції виробничо-технічного призначення [2].

Антимонопольна служба України зробила кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Однак, в майбутньому дії антимонопольних органів повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути увагу на більш ніж віковий зарубіжний досвід антимонопольного законодавства і на антимонопольну практику інших розвитих країн.

Висновки

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т. і.

Як показано в курсовій роботі, надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення, так би мовити, "держав у державі". Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низька якість продукції, роблять цю продукцію неконкурентоспроможною на світовому ринку, втрачаються стимули пошуку більш ефективних рішень при розв'язанні проблем організації виробництва.

Говорячи про негативні методи здійснення конкурентної боротьби необхідно зазначити, що конкуренції притаманне й таке явище, як промислове шпигунство. Звичайно, не можна заперечувати певну ефективність промислового шпигунства, наприклад він здійснює значний вплив на розвиток військово-промислового комплексу. Проте промислове шпигунство не може замінити розвитку в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідницькі роботи, відкриття, адже, якщо постійно користуватися чужим, вкраденим, то при цьому втрачається деякий власний потенціал розвитку, що зрештою веде до регресу.

В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція - значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

Конкуренція - визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.

Список використаних джерел

1. Про Антимонопольний комітет України: Закон України 26 листопада 1993 року № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50.

2. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницький діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2132-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21.

3. Тарнавська Н. Новітні прояви конкуренції в суспільстві, яке базується на знаннях / Н. Тарнавська // Економіка України - 2008. - №2. - С.4-7.

4. Робінсон Дж. Економічна теорія недосконалої конкуренції / Пер. з англ. М.: Прогресс, 1986. - 469 С.

5. Зайдель Х., Теммі Р. Основи вчення про економіку.: Пер. з нім. - М.: Справа ЛТД. - 2004. - 398 С.

6. Навчальний посібник для вузів / Абрамова Г.П., Касаєв Б.С., Гаджинский А.М. та ін. під ред. Абрамової Г.П., Касаева Б.С. - М.: Инфра-М, 2003. - 173 С.

7. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Б.Д. Лановик, З.М. Матисякевич, Р.М. Матейко та ін. - К.: Генеза, 2004.

8. Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного. - К.: ВЦ "Академія", 2001. - 472 С.

9. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: "Дело ЛТД", 2003 та ін. За ред. С.В. Мочерного. - К.: ВЦ “Академія”, 2007.

10. Беззубець Л.Л. Вплив конкуренції на становлення та розвиток соціально-ринкової економіки України. /Беззубець Л.Л. // Економічна наука. - 2012. - №3.

11. Очеретна М.Ю. Конкуренція як економічна категорія. /Очеретна М.Ю. // Економічна наука. - 2012. - №5.

12. Птащенко Л.О. Державне регулювання антиконкурентних узгоджених дій на соціально важливих товарних ринках. /Птащенко Л.О. // Економіка та держава. - 2012. - №5. - 4 С.

13. Дунська А.Р. Управління міжнародною конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств на інноваційній основі. /Дунська А.Р. // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №7. - 104 С.

14. Лемик О.Я. Конкуренція: суть та фактори, що її формують/Лемик О. Я // Інноваційна економіка. - 2011. - №6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/

15. Пугачевська К.Й. Сучасні тенденції та стан конкурентного середовища в економіці України. / Пугачевська К.Й. // Інноваційна економіка. - 2011. - №5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/

16. Леган І.М. Конкуренція та конкурентоспроможність на ринку праці: концептуалізація базових понять. /Лісогор Л.С. // Інноваційна економіка. - 2012. - №2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/

17. Офіційний сайт Антимонопольного комітету України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.amc.gov.ua

Словник економічних термінів

1. Конкуренція - економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас - механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

2. Цінова конкуренція - один з видів конкуренції, пов'язаний з використанням цін як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку. Включає швидке маневрування (маніпулювання) цінами, систему поступок для тих чи інших покупців іншими фірмами-збутовиками тощо.

3. Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

4. Досконала конкуренція - ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

5. Недосконала конкуренція - це згідно з економічною теорією така ситуація, в якій структура ринку не відповідає умовам для існування досконалої конкуренції.

6. Олігополія - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим.

Анотація використаної літератури

1. Лемик О.Я. Конкуренція: суть та фактори, що її формують/Лемик О.Я // Інноваційна економіка. - 2011. - №6. У даній статті досліджено теоретичні засади розвитку конкуренції, механізми взаємодії суб'єктів ринку та новітні тенденції в ринковому середовищі. Визначено значення поняття "конкуренція".

2. Пугачевська К.Й. Сучасні тенденції та стан конкурентного середовища в економіці України. / Пугачевська К.Й. // Інноваційна економіка. - 2011. - №5. У статті досліджено теоретичні концепції сутності конкуренції та стан конкурентного середовища України. Запропоновано шляхи вирішення завдань конкурентної політики держави на споживчому ринку.

3. Леган І.М. Конкуренція та конкурентоспроможність на ринку праці: концептуалізація базових понять. /Лісогор Л.С. // Інноваційна економіка. - 2012. - №2. У даній статті досліджено концептуалізацію базових понять конкуренції та конкурентоспроможності на ринку праці.

...