Ринок - функції, види та ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

I. Поняття та функції ринку

II. Ознаки ринку

III. Класифікація ринків і загальні основи їх функціонування

Список використаних джерел

Вступ

Поняття ринку багатоманітне і багатогранне. У міру розвитку людського суспільства воно змінювалось. Найпростішими визначеннями ринку є місце, де відбувається обмін товарами між виробниками. Дійсно, товаровиробник, виготовивши товар, повинен його обміняти на інші товари. Для цього він мусить вступити в контакт з іншими товаровиробниками. Так формується потреба у постійному місці, де можуть відбуватися такі контакти і обмін товарами. Таким місцем і стає ринок. Однак таке поняття ринку характерне для ранніх етапів розвитку товарного виробництва. З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарно-грошових відносин поняття ринку набуває складнішого змісту і ширшого тлумачення. Ринок виступає тією сферою економіки, де відбувається обмін результатами економічної діяльності її суб'єктів згідно із законами товарного виробництва.

У будь-якій економічній системі, де є товарне виробництво, існують і ринкові відносини, з якими пов'язане поняття ринку. Особливе місце ринок посідає у тих системах, де панівною формою господарства є товарне виробництво. Там обмін економічними благами між суб'єктами економічної діяльності здійснюється через ринок. Розглянемо його природу.

I. Поняття та функції ринку

Розкриваючи питання щодо поняття і сутності ринку, не можна не торкнутися історії його виникнення. Ще в первісному суспільстві був обмін товарів, що здійснювався в натуральній формі -- один товар обмінювався на інший. Із розвитком продуктивних сил, удосконаленням знарядь праці обсяги виробництва товарів все більше зростали. Так з'являється товар, який виконує роль загального еквівалента, що виводить товарні відносини на якісно новий рівень, сприяючи швидкому зростанню й розвиткові продуктивних сил. Якщо звернутися до історії становлення ринкових відносин і виникнення грошей, то першими грішми на території України були «куни» -- хутра в минулому розповсюдженого звірка -- куниці. Коли почали добувати руду, плавити метал, почався подальший розвиток продуктивних сил. Метал дуже цінувався. З довгих тонких його смуг відпилювалися шматочки, і для відмінності від звичайних металевих брусків їх розплющували у вигляді подовженого ромба. Такі ромби і стали першими грішми. їх назвали гривнями. Так і зараз називають гроші в Україні, тільки металеві гривні замінені паперовими грошима.

Поява грошей привела до могутнього поштовху в розвитку ринку, а ринок, у свою чергу, став стимулом розвитку виробництва і продуктивних сил. Роль ринку в сучасних умовах полягає в тому, що коли є купівельний попит на ринку, то буде і розвиток виробництва товарів, а отже, і економічного базису в цілому. Падіння попиту на ринку веде до кризової ситуації в економіці держави. Ринок у будь-якому суспільстві відіграє одну з головних ролей у розвитку економіки і підвищення рівня життя народу.

Історія свідчить, що в будь-яку епоху існування ринку на ньому завжди виділялися головні діючі особи -- продавець і покупець, між якими відбувалися операції купівлі-продажу різних товарів і послуг. Тому передусім ринок -- це певна сукупність відносин між покупцем і продавцем із приводу купівлі-продажу товарів та послуг, тобто ринок є засобом забезпечення цього процесу стосовно законів товарного виробництва.

Отже, ринок є результатом історичного розвитку суспільства, мірилом функціонування економіки і як економічна категорія виражає відносини між товаровиробником і покупцем із приводу купівлі-про-дажу товарів або послуг; інакше кажучи, ринок -- це інститут або механізм, що зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.

Ринок -- це також широке соціально-економічне поняття, що охоплює всі сфери економічної, суспільної і політичної діяльності суспільства. Тому ринок передбачає свободу господарювання для всіх економічних суб'єктів, їхнього об'єднання, співробітництва і конкуренції, а у випадку банкрутства -- припинення їх діяльності.

У ринковій економіці суб'єктами господарювання можуть бути не тільки вітчизняні, але й іноземні юридичні та фізичні особи.

Сучасний ринок усе більше перетворюється на ринок нових товарів, тому що постійне оновлення стає найважливішою властивістю товарів і послуг. Він захищає будь-які нововведення, що сприяють попиту і конкуренції, і, в свою чергу, призводить до підвищення продуктивності праці, удосконалення структури продуктивних сил і модернізації засобів виробництва. При цьому простежується надійність, якість товарів. Тому ринок тісно пов'язаний з підвищенням рентабельності виробництва, поліпшенням технології, удосконаленням інформації, розподілом робочої сили, капіталів, валюти.

Таким чином, в економіці будь-якої держави ринок відіграє одну з першорядних ролей, тому що механізм ринкової конкуренції сприяє раціональному розподілу ресурсів і прогресу виробництва.

Основними умовами функціонування і розвитку ринку є: достатня місткість ринку, вільний обмін товарами і послугами, здатність цін динамічно змінюватися під впливом попиту та пропозиції, розвинута кредитно-грошова система, конкуренція. Завдяки конкуренції, захистові прав дрібних і крупних товаровиробників, що стимулює систему оподатковування, різні країни досягли істотних успіхів в економіці і соціальному рівні населення.

Найважливішою умовою функціонування ринку є забезпечення економічної свободи підприємців. Тому прийняті закони, постанови, укази й інші нормативні акти повинні сприяти незалежності підприємців, відсутності обмежень свободи конкуренції і підприємництва, удосконаленню системи оподатковування і ціноутворення, боротьбі з організованою злочинністю, корупцією і мафією.

Ринок у сучасних умовах виконує велику кількість функцій, що мають вплив не тільки на його розвиток, але й на економічний стан держави, зокрема на її позиції на міжнародній арені.

Регулююча функція ринку полягає в тому, що завдяки йому здійснюється виробництво необхідної кількості товарів і послуг. Регуляторами, за рахунок яких визначається відповідна кількість товарів і послуг, є конкуренція, попит, пропозиція, ціна. Регулююча функція ринку проявляється також і в тому, що ті підприємства, які вкладають свої капітали в галузі, що розвиваються, й товар яких користується великим попитом на ринку, одержують і великі прибутки. Ті ж, що вкладають матеріальні і фінансові засоби в нерентабельні галузі, де прибуток низький, залишаються в програші. Це стимулює промисловців, підприємців і змушує маркетингових дослідників проводити науково-дослідні, дослідно-конструкторські розробки, що призводять до модернізації продукції, поліпшення технології та якості вироблених товарів тощо.

Стимулююча функція ринку сприяє підвищенню продуктивності праці, впровадженню нової технології, знижує індивідуальні витрати. За допомогою ринкових цін стимулюється виробництво тих чи інших товарів. Капітал і гроші вкладаються в ті галузі промисловості, де прибуток вищий. Залежно від ціни товарів і послуг стимулюють їх розвиток або скорочення. Якщо ціна висока і є попит на товар, то стимулюється його розвиток, якщо низька -- йде скорочення обсягу виробництва.

Контролююча функція ринку полягає в тому, що ринок контролює, що і скільки треба виробляти. Ринок визначає суспільну значимість товарів, необхідність їх виробництва для даного регіону або суспільства в цілому, а також кількість робочої сили і робочих місць, величину вартості товару залежно від кількості витраченої на нього праці.

II. Ознаки ринку

ринок сировина економічний споживач

Найхарактернішою ознакою ринку є обмін. Він безпосередньо пов'язаний із суспільним поділом праці, і його основною функцією є зміна форм вартості - товарної на грошову і навпаки. За класичною і марксистською політичною економією праця у цій сфері не створює нової вартості, а тому є непродуктивною. Сучасна економічна думка довела, що така праця є продуктивною, бо саме з її допомогою відбувається переміщення благ та задоволення потреб суспільства, а отже, збільшується і саме багатство суспільства.

Обмін пов'язаний із актом купівлі-продажу товарів. Це угода між продавцем та покупцем, що здійснюється за формулою: продавець - товар - гроші - покупець. Через неї проявляються два види зв'язків між суб'єктами ринку: економічні та юридичні. Економічний зв'язок полягає в тому, що шляхом обміну продавець та покупець прагнуть реалізувати свої економічні інтереси з найбільшою вигодою для себе. З юридичної точки зору обмін є дією, що набуває форми договору купівлі-продажу. Відповідно до Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна особа (продавець) зобов'язується передати товар у власність іншій особі (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму - ціну. Отже, ця угода означає зміну власників товару і грошей, опосередковану товарно-грошовим обігом. Іншими словами, в цьому випадку відбувається продаж майнових прав. Таким чином, угода купівлі-продажу - це економіко-правовий зв'язок між продавцем і покупцем. Він проявляється у різних формах договорів: купівлі-продажу, поставки товарів, контрактації і енергопостачання, продажу нерухомості тощо.

Ринок як сфера економіки, де відбувається обмін товарами, забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, що гарантує цілісність суспільного виробництва і відтворення, бо сприяє встановленню рівноваги між тим, що потрібно суспільству, його потребами, і тим, що виробляється економікою для їх задоволення.

Однією із суттєвих ознак ринку є горизонтальні зв'язки між суб'єктами господарювання, тобто прямі економічні зв'язки між виробниками і споживачами. В ринкових умовах самостійні виробники визначають, що і скільки виробляти, кому і де продавати і як розпоряджатися отриманими доходами. Суб'єкти ринку мають максимальний ступінь економічної свободи. Покупець є економічно вільним, бо самостійно вибирає товари із багатьох пропонованих товарів і шукає такого продавця, який його найкраще обслуговує і задовольняє ціною свого товару. У свою чергу, продавець має свободу вибирати най ви гіднішого покупця, розпоряджатись вирученими від продажу товарів грішми на свій розсуд. За таких умов горизонтальні зв'язки між рівноправними суб'єктами господарювання є основною формою економічних зв'язків у суспільстві.

Отже, ринок - це певний тип господарських зв'язків між виробниками і споживачами. Він характеризується рядом ознак. По-перше, існування такої кількості товаровиробників, що здатні забезпечити масу товарів, достатню для задоволення платоспроможних потреб суспільства. По-друге, безпосередні, не опосередковані розподілом, зв'язки між виробниками і споживачами продукції, тобто горизонтальні зв'язки між рівноправними суб'єктами обміну. По-третє, вільний вибір партнерів по господарських зв'язках. По-четверте, наявність економічної змагальності між суб'єктами ринку (конкуренція). Це загальні риси ринку для будь-якої економіки, де здійснюється товарне виробництво.

III. Класифікація ринків і загальні основи їх функціонування

Вище ринок було розглянуто як механізм забезпечення саморегулювання суспільного виробництва, що здійснюється на товарній основі. Але поряд із цим аспектом аналізу ринку існує й більш вузький підхід до ринку як місця здійснення товарообмінних операцій. Цей аспект тісно пов'язаний з першим, а дослідження самого процесу товарообміну поглиблює наші знання про ринок як механізм саморегулювання економіки.

Ринок має складну структуру. У зв'язку з цим ринки в певний спосіб класифікують. Класифікація залежить від тієї ознаки, яка покладена в основу. Так, за об'єктом купівлі-продажу виділяють ринок товарів і послуг, ринок капіталів, ринок робочої сили, ринок цінних паперів тощо. Затериторіальною ознакою найчастіше говорять про місцевий ринок, національний ринок і міжнародний ринок. За ознакою дотримання або нехтування законодавством виділяють легальний ринок і нелегальний (тіньовий). Інші ознаки дадуть іншу класифікацію, але найбільш важливою, з позиції розкриття сутності ринку, є його класифікація за об'єктом товарообмінних операцій.

Ринок класифікують за різними ознаками: 1. За суспільним поділом праці ринок поділяють на - місцевий; - регіональний; - національний; - світовий або міжнародний. 2. За формами власності - приватний - колективний (кооперативний) - державний 3. За об'єктами обміну: - товарний - грошовий 4. За форми конкуренції - ринок досконалої конкуренції. 5. за організацією обміну. - оптовий - роздрібний - експортний - імпортний. За історичним процесом розвитку розрізняють: вільний ринок, монополізований ринок, регульований ринок.

Вільний ринок (поч. ХVІ - кін. ХVІІІ ст н.е.) - це ринок, на який возилися товари і послуги багатьох незалежних товаровиробників і жоден з яких не виготовляв переважаючу частину продукції, і тим самим не міг вплинути на рівень цін, а ціни встановлювалися шляхом вільної конкуренції. Монополізований ринок (поч до кінця 19 ст.) - це ринок, на який везуться товари і послуги незалежної кількості товаровиробників, кожен з яких виготовляє переважну частину продукції і може впливати на рівень цін. Вони диктують свої ціни на ринку, або можуть об'єднатися і зосередити в своїх руках переважаючу, або основну частину виробництва. Регульований ринок (20 ст.) - це ринок, який існує в умовах державного регулювання і контролю за допомогою заходів адміністративного та економічного характеру. Адміністративні заходи - антимонопольне законодавство. Економічні заходи - це кредитна податкова і фінансова політика держави. Ринки класифікують за видами. 1. Ринок предметів споживання - це ринок, продають товари довгострокового і короткострокового користування. Ринок засобів виробництва, який поділяється на: - ринок предметів праці (п/п). - ринок засобів праці Ринок п/п включає ринок природних ресурсів - ринок сировини і матеріалів Ринок засобів праці включає - ринок нового устаткування - ринок уживаного устаткування - ринок специфічного устаткування. 3. Ринок робочої сили - це ринок праці. 4. Фінансовий ринок включає а) ринок готівки б) ринок боргових зобов'язань в) ринок цінних паперів г) спекулятивний ринок грошей. 5. Ринок послуг. В ньому розрізняють: - послуги матеріального і нематеріального характеру. - матеріально-транспортні послуги. 6. Ринок нерухомості - це ринок, на якому продається земля та будівлі. 7. Ринок інтелектуальної власності - це ринок, де продаються об'єкти інтелектуальної власності (науково-технічні розробки, патенти, ноухау, ліцензії). 8. Валютний ринок - це ринок, де купуються і продаються іноземна валюта, а також платіжні документи, виражені і іноземній валюті. 9. Ринок інформації - сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та продажу її кінцевому споживачу.

Ринок товарів і послуг включає у свою структуру такі важливі складові елементи: ринок предметів споживання і ринок виробничих ресурсів, який об'єднує ринок робочої сили, ринок засобів виробництва і ринок землі.

Ринок предметів споживання призначений для задоволення різноманітних потреб людини. Він, у свою чергу, поділяється на ринок товарів і послуг. Ринок товарів зосереджує обмін тими споживчими вартостями, на які є попит з боку населення. Значну кількість товарів людина виробляє, поєднуючи свою працю з природними процесами зі створення споживчих вартостей. Так, овочі, фрукти, зерно й багато інших товарів мають корисність, яка лише частково формується працею людини. Але загальний процес науки і техніки дозволяє все більше втручатися і в суто природні, біологічні процеси. Завдяки, наприклад, генній інженерії продукція сільського господарства може радикально змінювати свої властивості. Уже не рідкістю стало виробництво генномодифікованої продукції, яка вражає своїми новими якостями, хоча її вплив на людину і на її здоров'я ще не визначений науковцями. Але більша частина споживчих благ, які надходять на цей ринок, становлять товари, що виготовлені людиною шляхом зміни вже існуючих або отриманих попередньо хімічних і фізичних властивостей сировини. Це й посуд, і холодильники, і меблі, і багато, багато інших речей. Праця людини в поєднанні з досягненнями науки і техніки дає можливість значно поліпшувати якість товарів і наділяти їх новими споживчими властивостями. Достатньо окинути оком відносно невеликий історичний період - від появи першого авто до сьогоднішніх автомобілів, щоб переконатись у тому, що прогрес у розвитку та вдосконаленні таких товарів приголомшливий.

Ринок товарів споживання задовольняє потреби людини, відтворює її робочу силу і забезпечує її біологічний, соціальний і духовний розвиток. У зв'язку з цим людству загалом і кожній країні зокрема притаманні дві економічні й одна соціальна проблеми колосальних масштабів.

Перш за все, необхідно постійно забезпечувати ринок споживчих товарів такою кількістю споживчих благ, яка б дозволяла відтворювати робочу силу й сприяла її розвитку в напрямі становлення гармонійно розвинутої людини. Ринок загалом дає можливість вирішити цю проблему, але кожна країна стикається з обмеженістю ресурсів. І якщо високорозвинутим країнам завдяки високоорганізованому функціонуванню продуктивних сил (а часто-густо й за рахунок слаборозвинутих країн) сьогодні вдається вирішувати цю проблему, то для переважної більшості країн це величезна за масштабами, а часто й трагічна за своїми наслідками проблема. Мільйони людей у світі голодують, не мають доступу до питної води прийнятної якості, страждають від хвороб та епідемій.

Друга проблема пов'язана з тим, що потреби людини формуються не тільки як наслідок бажань, що виникають у зв'язку з її фізіологічною природою і тими якостями, які людина повинна набути як член людської спільноти. Часто ці потреби йдуть від нездорової фантазії, негативних рис людини, таких як жадібність, ненаситність, заздрість, насильство і т.ін. Ринок і тут вирішує ці проблеми, постачаючи для споживання і цигарки, і наркотики, і зброю, і багато інших товарів, що безпосередньо шкодять розвитку людини і її здоров'ю. У зв'язку з цим суспільство і держава повинні стримувати ринок. Це намагаються зробити, перш за все, у високорозвинених країнах (наприклад, забороняють рекламу тютюнових виробів, забороняють палити в громадських місцях тощо), але ринок тут сильніший, і все, що шкодить людині й суспільству, продукує в обсягах, що постійно зростають. Що ж стосується країн з відносно невисоким рівнем економічного розвитку, як, наприклад, Україна, не говорячи вже про слаборозвинені країни, то тут навіть слабкі голоси в напрямі хоча б якось зменшити негативні наслідки розвитку ринку безнадійно тонуть у трубних звуках його величності прибутку. Там, де духовність усього народу підніметься на рівень вищий за стандарти, які нав'язує ринок, тільки там можуть бути прогрес і перспектива розвитку людської спільноти.

Що стосується найбільш загальної соціальної проблеми, то вона полягає в майновій диференціації населення. Поділ на бідних і багатих - одна з умов існування ринкової економіки. Але там, де соціально-політичний устрій не досяг необхідного рівня, там ця диференціація сягає величезних масштабів і ринок сам по собі регулювати це не може. Навпаки, ринок загалом (а ринок товарів народного споживання з цього погляду дуже показовий) реагує на того, хто платить, хто має гроші. Він абсолютно байдужий до людського горя, злиднів, хвороб, жебрацтва. Тільки певне обмеження стихії ринку, а головне, доповнення його продуманими діями суспільства і держави, можуть суттєво пом'якшити цю майнову диференціацію. Розвинуті країни мають значні досягнення у цій сфері, а такі країни, як Швеція чи Японія, можуть бути і певним взірцем для інших.

Ринок товарів доповнюється ринком послуг. Останні відрізняються від товарів перш за все тим, що не мають речовинно-матеріальної форми. їх не можна нагромаджувати чи зберігати, вони, залежно від виконавця, а часто і від споживача, набувають різної якості. Якщо вироблений з дотриманням вимог технології і стандартів товар має одні й ті самі якості, що й інший екземпляр цього ж товару, то з послугою все інакше. Один і той самий перукар, надаючи одну й ту саму послугу, може зробити це з різною якістю. Це часто залежить і від споживача. Так, співак, використовуючи пісню, надає свою послугу повній залі глядачів, а рівень задоволення в кожної людини буде дуже різним, бо це залежить від рівня інтелекту, віку, стану душі і т.ін.

Ринок послуг у сучасних умовах характеризується тим, що він дуже потужно розвивається. Це пов'язано з багатьма чинниками. Тут і ускладнення товарної продукції, яка вимагає її обслуговування, і зростання потреби у високому рівні кваліфікації робочої сили, що стимулює розвиток освітніх послуг, і індивідуалізація потреб людини, і багато подібного. Іншою особливістю розвитку ринку послуг є те, що він швидко виходить за межі країни і часто стає важливою складовою добробуту країни. Так, деякі країни формують значну частину своїх доходів за рахунок послуг. Прикладом може бути Єгипет, який левову частку своїх доходів отримує від туризму.

Усі ці тенденції кожній країні і, перш за все, Україні необхідно глибоко аналізувати й використовувати для забезпечення економічного зростання. Географічне розташування нашої держави в центрі Європи дає нам великі шанси з надання транспортних послуг багатьом країнам. Наявність великих рекреаційних зон (Крим і його Південний берег, Карпати, Шацькі озера і т.ін.) у поєднанні з помірним кліматом відкривають для нас реальну можливість зайняти достойне місце у світовій спільноті в наданні туристичних та оздоровчих послуг. Досконалий, високоорганізований ринок здатен реалізувати ці можливості, але, як показує досвід інших країн, без державної підтримки і продуманих загальнонаціональних програм із збереження й примноження наших туристичних і рекреаційних можливостей досягти успіху в розвитку цих напрямів на ринку послуг буде важко.

Наступний ринок - це ринок виробничих ресурсів, тобто той ринок, який постачає виробництву необхідні йому ресурси. Серед них це, перш за все, праця, земля і капітал. Відповідно до цих особливих об'єктів ринку виділяють такі ринки, як ринок робочої сили, ринок землі і ринок капіталу.

Одним з найважливіших ресурсів є праця як функція товару робоча сила. Цей товар реалізується на ринку робочої сили, який частіше називають ринком праці. З погляду аналізу ринку як системи, що забезпечує обмін товарів, ринок праці - це ринок, де взаємодіють покупець і продавець робочої сили.

Раніше вже було з'ясовано, що робоча сила перетворюється на товар за умови відсутності в людини засобів виробництва, засобів існування і наявності юридичної свободи індивіда. Але цей товар досить специфічний, а тому реалізується на окремому ринку - ринку праці. Як і на будь-якому ринку, тут взаємодіють попит і пропозиція. Пропозиція робочої сили, яка викликана вже визначеними умовами, може бути більшою або відносно меншою на кожен даний проміжок часу. Це залежить, передусім, від стану економіки. Якщо в країні криза, то пропозиція робочої сили зростає. Іншим важливим чинником, що впливає на рівень пропозиції робочої сили, є рівень заробітної плати. За високої заробітної плати пропозиція цього товару зростає.

У кожному конкретному випадку пропозиції робочої сили поведінка її власника є цілком добровільною. Вона залежить від багатьох, часто дуже персоніфікованих чинників. Сюди належать рівень заробітної плати, умови праці, її інтенсивність, графік роботи тощо. При цьому індивід може керуватись як визначальним одним або кількома бажаними характеристиками майбутньої роботи. Наприклад, для однієї людини головне - це заробітна плата, для іншої - творчий характер роботи і т.ін.

Вільна пропозиція робочої сили з боку її власника не означає відсутності певних обмежень у цьому процесі. Ці обмеження, по суті, закладені в рівні якості цього товару. До цих обмежень належить спеціальність, якою володіє індивід, рівень його професіоналізму, досвід та інші показники. Здебільшого рівень, як і наявність цих характеристик, залежить від самого власника робочої сили, і в розвинутій країні зміна цих властивостей робочої сили або ж набуття нових якісних характеристик, як правило, не пов'язані з великими труднощами.

Якість робочої сили пов'язана і з чисто фізіологічними даними, які за певного їх рівня теж виступають обмежувальним фактором. Так, жінка віком після 35 років вже не може стати балериною, чоловік, який хворіє на дальтонізм, не може стати машиністом електровоза тощо. Ця сукупність обмежень у пропозиції своєї робочої сили є дуже індивідуальною і залежить від людини, її способу життя, звичок т.ін.

Суспільство з цього погляду може допомогти власнику робочої сили в розширенні свободи пропозиції його товару, тільки створюючи відповідні загальні умови відтворення робочої сили. Це може бути й наявність високорозвиненої медицини й розгалужена система закладів відпочинку, спорту і т.ін.

Ще одне обмеження в пропозиції робочої сили - це соціальні умови. Наявність житла, можливість досить швидкої його заміни (ринок житла), становище сім'ї та інші умови можуть суттєво впливати на пропозицію робочої сили. У розширенні свободи пропозиції товару робоча сила значна роль належить державі. Це й відповідне законодавство, що регламентує сімейні відносини, порядок і організацію ринка житла й наявність необхідної соціальної інфраструктури. Наприклад, жінка, яка має малолітніх дітей, може вийти на ринок праці з пропозицією своєї робочої сили за умови наявності дитячого садка і його доступності за оплатою послуг.

Попит на робочу силу здійснює власник засобів виробництва. Головний його мотив - отримання прибутку, тому він намагається придбати товар з найкращим сполученням якості і ціни. Але сама реалізація його попиту залежить від багатьох чинників, як загального характеру, наприклад, стан економіки, так і від чинників, що належать до внутрішніх - рівень виробництва на підприємстві, наявність чи відсутність конкурентів, динаміка продаж тощо. При цьому підприємець теж вільний як щодо найму робочої сили, так і її звільнення. Безсумнівно, держава регламентує сам порядок найму і звільнення, але саме рішення, наприклад, про звільнення належить виключно роботодавцю.

Ринок праці має і власну організаційну будову. У розвинутих країнах це, як правило, біржа праці. У нашій державі цю функцію виконує служба зайнятості. Проте в Україні ця служба ще не стала потужним інструментом вирішення проблеми безробіття.

До виробничих ресурсів належить і земля, яка хоча й не є товаром, а отже, не має вартості, водночас за ринкової економіки продається і купується. Отже, земля має певну ціну і саме за нею відбувається її купівля-продаж.

Ринок землі має два основних сегменти. Це ринок сільськогосподарських угідь і ринок землі несільськогосподарського призначення. Перший ринок має особливість, яка, до речі, не притаманна жодному іншому ринку. Вона полягає в тому, що придбана власником земля повинна використовуватись у чітко визначеному суспільством напрямі. У найбільш загальному він полягає в тому, щоб власник землі не допустив погіршення її якості, іншими словами, зменшення її родючості. У багатьох розвинутих країнах чітко встановлені певні вимоги до того, хто хоче придбати землю сільськогосподарського призначення у власність. Найчастіше це вимога мати відповідну спеціальну освіту, обов'язково проживати в цій місцевості, грамотно здійснювати використання землі. Останнє досить жорстко контролюється державою з метою недопущення виснаження землі. Це здійснюється, головним чином, через контроль за сівозмінами і за станом усіх складових родючого шару землі. Усьому цьому сприяють добре відпрацьовані земельні кадастри.

Землі несільськогосподарського призначення в процесі купівлі-продажу контролюються державою дещо менше, але й тут такий контроль є обов'язковим. Ці землі теж транжировані за якістю в окремому земельному кадастрі, що значно полегшує проблему визначення ціни на ці землі.

В Україні ринок землі тільки-но формується. Уже прийнято Земельний кодекс, але самого ринку як такого ще немає. Землі сільськогосподарського призначення в нашій державі вже розпайовані. Більше 7млн. наших селян отримали свій земельний пай, середній розмір якого в Україні становить 4,2га. Практично завершується видача селянам державного акту на право власності на кожен пай. Проте в Україні ще немає низки надто необхідних законів, які б упорядкували купівлю-продаж землі, убезпечили землю від монополізації її в руках невеликої кількості великих землевласників, зробили б неможливою спекуляцію землею.

Відсутність усього комплексу законів привела до встановлення мораторію на продаж землі для громадян України на 5 років, а для іноземців - на 20 років. Термін дії мораторію для іноземців ще не закінчився, а для наших громадян уже пройшов. Але рік у рік, включаючи і 2010 р., Верховна Рада продовжує мораторій на продаж землі для громадян України. Це дуже небезпечно для держави, бо замість того, щоб розробити й прийняти необхідні закони і створити дійсно прозорий ринок землі, наші депутати створюють умови для розбазарювання земель. Сьогодні на повну потужність відбувається незаконний продаж землі, наприклад, під прикриттям угод про оренду з наступним правом купівлі (після зняття мораторію). Є й інші схеми розкрадання, як, наприклад, переведення через суцільно корумповану систему судів та місцевих органів влади сільськогосподарських угідь в несільськогосподарські з наступним їх продажем.

Ще один важливий елемент ринку виробничих ресурсів - це ринок капіталів. Капітал - це економічна категорія, яка відображає виробничі відносини між найманими робітниками і власниками засобів виробництва. Ці відносини реалізуються через засоби виробництва, надаючи їм специфічно суспільний характер. Отже, капітал у самому процесі виробництва реалізується через засоби виробництва, які продаються і купуються на ринку капіталів.

Цей ринок має певну структуру, яка, перш за все, визначається природою і призначенням товару. Так, є ринок будівель і споруд, де реалізуються або здаються в оренду корпуса заводів, фабрик, адміністративні будівлі тощо. Інший ринок - це ринок устаткування (машини, верстати, технологічне обладнання тощо). Ще одна складова частина ринку капіталу - це ринок сировини. Кожен з цих ринків має досить складну структуру, що складається з певних сегментів, які також називаються ринками. Прикладом може бути ринок транспортних засобів, ринок металургійного обладнання і т.ін. У свою чергу ці сегменти включають окремі елементи. Так, ринок транспортних засобів буде представлений ринком автомобілів, ринком морського і річкового транспорту тощо.

Окрім розглянутих загальних ринків, а саме ринку предметів споживання й ринку засобів виробництва, функціонують й інші, дуже важливі ринки, до яких слід віднести ринок цінних паперів, валютний ринок, ринок інформації, грошовий ринок. Усі ринки знаходяться в дуже тісному взаємозв'язку і взаємодії, і чим більше налагоджена ця взаємодія, тим ефективніше функціонує суспільне виробництво.

Висновок

Отже, сучасний ринок є складним, полісистемним утворенням. Пізнати ринок неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Ринок розмежовують на різні елементи (сектори або сегменти) за такими критеріями: економічне призначення об'єктів ринкових відносин; ступінь зрілості ринкових відносин; відповідність окремих ринків чинному законодавству; територіально-адміністративна ознака. У цій темі ми розглядаємо класифікацію ринків, головним чином, за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин.

За цим критерієм складовими елементами ринку є: 1) ринок предметів споживання; 2) ринок виробничих ресурсів -- землі, робочої сили і засобів виробництва; 3) ринок капіталів (капітальних благ); 4) ринок фінансово-кредитних ресурсів; 5) фондовий ринок; 6) ринок науково-технічних розробок та інформації. У даній темі перші три названі сегменти є визначальними, вони становлять матеріальну базу ринкових відносин.

Тому, виходячи з мети дослідження вибирають ті чи інші класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. Теорія маркетингу виділяє ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.

Список використаних джерел

1. Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.Ю. Н. Каптуревского. -- СПб.: Питер, 1999. -- 448 с.

2. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. -- К.:Хрещатик, 1999. -- 800 с

3. Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -- 389 с.

4. Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. Для вузов. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -- 623 с.

5. Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник. -- 2-е изд. -- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. -- 320 с.

6. Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000. -- 580 с.

7. Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. -- М.: Информ.-издат. Дом "ФИЛИНЪ", 1997. -- 772 с.

8. Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. -- М.: Юристъ,1998. -- 659 с.

9. Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М. Єріна. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Размещено на Allbest.ru