Теоретичні основи національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міністерство фінансів України

Одеський інститут фінансів українського державного унівеситету фінансів та міжнародної торгівлі

Есе

з національної економіки

Теоретичні основи національної економіки

Виконав:

студент 4-го курсу

Поточний В.Г.

групи ФК-4511

денної форми навчання

ОКР «Бакалавр»

Науковий керівник

д.е.н. професор

Кучеренко В.Р.

Одеса-2012

1. Суть національної економіки

національний економіка господарський

Як наукова дисциплiна нацiональна eкономікa становить собою комплексне систематизоване вчення про закономiрностi становлення та функцiонування гoсподарськоi системи суспiльства, а також теоретичнi та методологiчнi пiдходи щодо розробки державної полiтики з питань подальшоro розвитку нацiональної гoсподарської системи.

Предметом вивчення дисциплiни 'нацiональна економіка' є вся сукупнicть продуктивних сил, економiчних вiдносин, соцiокультурних, полiтичних, морально-етичних традицiй i цiнностей ведення господарської дiяльностi, що встановились у певнiй державi i впливаютъ на особливостi економiчного розвитку.

Як явище соцiально-економiчної реалъностi національна економіка - це едина економiчна система суспiльства, в якiй поеднанi умови та фактори виробництва, його результати, сукупнiсть економiчних агентiв i економiчних вiдносин та механiзми гoсподарювання, що у своїй взаемодiї формують единий господарський механiзм нацiї.

Національна економіка - це система законів і закономірностей, які регулюють процеси та взаємозв'язки в складній господарській системі держави.

Суб'єктами національної економіки є домогосподарства, підприємства і держава. Всі вони вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Будь-яий суб'єкт національної економіки є економічно відособленим, а отже,носієм економічного інтересу, якому підпорядковується його діяльність. Водночас діяльність всіх економічних суб'єктів у національній економіці повинна підпорядковуватись загальнодержавним інтересам національної безпеки.

Об'єкти національної економіки - є різноманітні природно-господарські та соцекономічні процеси та явища, що відбуваються в ній.

Нацiональна економiка як цiле, едина система складається не одразу, а поступово - у процесi еволюцiї вcix складових життедiяльностi певної спiльноти людей. Так, нацiональна економiка не виникає на найнижчих щаблях розвитку людського суспiльства (стадо, piд, плем'я, народнiсть), а лише на cтaдiї йогo оформлення як Haцiї.

Нацiя - це iсторично сформована спiльнiсть людей, що характеризується наявнicтю наступних системоутворюючих ознак:

наявнicть спiлъної територiї проживання та життедiяльностi - принцип територiальної цiлiсностi;

спiльний координацiйний центр, що, як правило, мае форму державнoї iнституцiї;

спiльнiсть економiчного життя (единий внутрiшнiй ринок, грошова та податкова системи, принципи roсподарювання, зв' язки мiж базовими економiчними iнститутами, економiчне законодавство тощо);

спільність психологічного складу, що проявляється у спільності культури, ментальностi, загальноприйнятих цiнностях i традицiяx, мови;

cуверенітет як верховенство держави на власнiй територiї у вирiшеннi внутрiшнiх питань розвитку та йоro незалежнiсть у сферi мiжнародних вiдносин;

нацiональна cвідомість та iдеологiя.

2. Основні ознаки та принципи національної економіки

Оскiльки нацiональна економiка є складною системою, единим складним roсподарським органiзмом, то її основними ознаками є:

* Єдина мета - yci елементи нацiональної економiки мають свою кiнцеву та промiжнi цiлi функцiонування, проте вони з об'ективною необхiднiстю (для збереження едностi i цiлiсностi системи) пiдпорядкованi единiй мeтi - забезпечити стале економiчне зростання суспiльства.

* Структура нацiональної економiки -

1) якiсний розподiл та кiлькіснa пропорцiйнicть процесiв виробництва, що визначають внутрiшнъо-виробничi зв' язки та залежностi, яю виникають пiд впливом суспiльного подiлу працi, рiвня розвитку продуктивних сил та виробничих вiдносин;

2) спiввiдношення мiж галузями та roсподарськими комплексами, якi виражають господарськi пропорцii i стан суспiльного подiлу працi.

* Iєрархiчнiсть структури нацiональної економiки - нацiональна економiка має багатоярусну структуру. До її характерних piвнів можна вiднести: мiкpoекономiку (економiка домогoсподарств, фiрм та пiдприємств), мезоекономiку або галузеву економiкy (первинна економiка, економiка переробки продукцiї галузей, економiка обслугoвування), макроекономiку (господарський комплекс краiни в цiлому, тобто загальнi економiчнi процеси на piвнi всъогo суспiльства).

* Органiзацiйно-функцiональна взаемозалежнiсть мiж: елементами системи - yci елементи та piвнi нацiональної економiки пов'язанi тiсними економiчними взаемозв'язками, продуктивними силами i виробничими вiдносинами у процесi суспiльного виробництва на piвнi галузей та мiжгосподарських комплексiв.

* Незводимiсть функцiй та структури елементiв системи до системи як единого цiлого - кожен елемент та piвень економiчної системи суспiльства має свою власну структуру та виконує притаманнi йому функцiї, що лише у своiй сукупностi та постiйнiй взаемодiї формують єдиний господарський комплекс нацiї.

* Наявнiсть механiзмiв самозбереження та саморозвитку оскiльки до складу нацiональноro roсподарства входять основнi пiдсистеми та метасистеми, то механiзми самозбереження поелементно можнарозглядати як певний комплекс форм, методiв i важелiв управлiння та регулювання розвитку продуктивних сил, технiко-економiчних, opганізацiйно-економiчних та соцiально-економiчних вiдносин, суспiльного способу виробництва, а також забезпечення взаемоузгодження цих пiдсистем мiж собою у процесi ix розвитку та взаемодiї. Економiчна наука видiляє наступнi механiзми саморозвитку i самозбереження: ринкове саморегулювання, державне регулювання та корпоративне регулювання економiки.

* Kepoвaнicть - дана характеристика нацiональноi економiки забезпечується за рахунок добровiльного пiдпорядкування об'ективним закономiрностям розвитку економiчних вiдносин (ринок) та через опосередковане втручання в eкономiкy єдиного координацiйноro центру в особi державних opганів влади. Громадянське суспiльство делегує державi повноваження щодо правового та iнституцiйного оформлення економічних вiдносин, i кожен елемент та пiдсистема нацiональної економiки повинен дотримуватись їх (владний примус). А також через корпоративне регулювання та управління соціально-економічними процесами національної господарської системи шляхом вироблення та застосування альтернативних до ринку та держави механiзмiв координацiї.

* Зворотнi зв'язки мiж елемента.ми системи - забезпечуються за рахунок наявностi у суспiльствi каналiв обiгу економiчних pecypciв (трудовi, матерiальнi, нематерiальнi, фiнансовi, iнформацiйнi та iн.). До таких каналiв можна вiднести: ринок з його розгалуженою iнфраструктурою, суспiльний та корпоративний сектори нацiональної економiки.

* Динамiчнiсть - нацiональна економiка перебуває у постiйному caмopyci та саморозвитковi. Biн проявляється та забезпечується основними формами прояву економiчних законiв i закономiрностей розвиткута об'ективується у процесах безперервного вiдтворення ycix складових системи. На даний процес впливають вci регулятори нацiональноi економiки, що базуються першочергово на закономiрностях розвинених ринкових економiк. Так, поряд з класичними факторами розвитку економiки у процесi її еволюцiї зародились новi чинники, що в сучасних умовах є вирiшальними для динамiчного та сталого розвитку нацiональних господарських систем. Це - знання, наука, iнформацiя, технікa та технологiя, що є головними та безпосереднiми продуктивними силами сучасної економiки. Oкpiм того змiнюється спiввiдношення мiж галузями та народногосподарськими комплексами, сферами виробництва та послуг. Найбiльш розповсюдженими стають тi галузi та сфери економiки, що за рахунок високих технологiй, iнформацiйних систем забезпечують подальший високотехнологiчний, наукомiсткий та якiсний розвиток нацiональних економiк.

* Вiдкритiсть - господарський комплекс суспiльства з необхiднiстю має вiдкритий характер, що забезпечуеться законодавством держави i об'ективними закономiрностями прояву ринкового механiзму тапроявляеться у формi зовнiшнiх зв'язкiв держави з iншими суб'ектамигосподарювання (мiжнароднi, регiональнi, свiтогосподарськi економiчнi взаемовiдносини): мiжнародна спецiалiзацiя та кооперацiя працi, мiжнародний рук pecypciв, торгiвля тощо.

* Цiлiснiсть - забезпечується наявнiстю стiйких постiйно повторюваних економiчних вiдносин виробництва, обмiну, споживання та розподiлу, тобто тiсних взаємозв'язкiв мiж галузями, сферами i господарськими комплексами нацiональноi економiки.

Враховуючи вказанi характеристики нацiональноi економiки як системи, складного господарського механiзму курс розвитку національної економiки вiдображає усю сукупнiсть взаємовiдносин мiж елементами нацiонального господарського комплексу у динамiцi їх розвитку та на вcix рiвнях їх протiкання: макро-, мікро- та мезорiвнi.

Так як нацiональна економiка як науковий напрям має на меті дослiдження нацiонального господарського механiзму, а також вироблення на його основі рекомендацiй для opганів державної влади, суб' єктiв економiки з метою його рацiоналiзацiї i оптимiзацiї, забезпечення сталого економiчного зростання, то вона активно використовує у своєму арсеналi методи математичного моделювання, соцiально-економiчного прогнозування, комп'ютерної обробки даних та побудови складних iмiтацiйних моделей, статистичнi i аналiтичнi методи та моделi.

Курс національної економіки, враховуючи специфіку для даної галузі знань задач, виробляє власні методологічні принципи та засоби їх дослідження і вирішення. До таких принципів відносяться:

1. Принцип системності - дослiдження нацiональноі економiки як цiлiсного господарського комплексу, який складається зi взаємопов'язаних пiдсистем, елементiв цих пiдсистем, iєрархiчних piвнів та постiйних взаємозв'язкiв мiж ними.

2. Принцип науковості - намагання вiдiйти вiд суб'єктивiзму в дослiдженнi свого предмету, подолати власнi симпатiї та антипатiї, вигоди i iнтереси, тобто вирiшення задач дисциплiни об'єктивно, У тому виглядi, в якому вони представляються в об'єктивнiй реальностi.

3. Принцип діалектичної едності - врахування при дослiдженнi господарського комплексу держави загальних, специфiчних i одиничних

особливостей та тенденцiй її розвитку.

4. Принцип iсторичностi - господарський комплекс суспiльства повинен розглядатись через призму його icторико-економiчного розвитку: у ретроспективі та перспективі.

5. Принцип динамiзму i безперервностi - нацiональна eкономіка як

явище соцiально-економiчної реальностi є динамiчним, рухливим, тобто перебуває у постiйному розвитку, так само наукове знання повинно вiдслiдковувати та аналiзувати динамiку її розвитку.

6. Принцип цiлепокладання - будь-яке знання повинно отримуватись та використовуватись для досягнення певних цiлей. Воно вже у зародковому стаиi повинно враховувати та обгpунтовувати цiлi, кінцеву мету та засоби її досягнення.

7. Принцип збалансованостi - тобто необхiдної i достатньої кiлькiсної вiдповiдностi та оптимального поєднання наукового знання та його практичного застосування.

До загальнонаукових методiв курсу нацiональна економiка можна вiднести: системний метод, методи аналiзу i синтезу, iндукцiї та дедукції, наукової абстракцiї, поєднання логiчного та icторичного.

Ефективнiсть нацiональної економiки об'єктивно залежить вiд рiвня розвитку продуктивних сил i виробничих вiдносин, iнститутiв та мотивацiй ycix членiв суспiльства та їх груп, структури господарюючих суб'єктів та принципiв бiзнес-поведiнки. Саме принципи та мотиви поведінки господарюючих суб' єктiв, певних соцiальних груп, прошаркiв та окремих особистостей лежать в основі реальної господарської дiяльностi. В Україні вiдбувається ломка стереотипiв командно-адмiнiстративної системи та принципiв господарювання. Суб'єкти економiки стають на шлях ринкових перетворень, i, вiдповiдно, повиннi змiнитись принципи ведення економiчної дiяльностi, узгодження взаємоiнтересiв рiзних їх груп, цiлi дiяльностi i способи їх досягнення, система мотивацiй пiдприємницької дiяльностi.

Невiд'ємною складовою нормального функцiонування нацiональної економiки є її ресурсний потенцiал. До нього входять як традицiйнi економiчнi ресурси (праця, земля, капiтал), так i новi, що характеризують перехiд до iнформацiйної (постiндустрiальної, нової, економiки знань) економiки - новiтня технікa i технологiя, iнформацiя, знання, наука. Їx обrpунтоване рацiональне та оптимальне поєднання з природними ресурсами є основою сталого економiчного зростання сучасних економiчних систем. Україна має досить потужний економiчний потенцiал, проте його структура та темпи розвитку значно вiдстають вiд тих самих показникiв розвинених економiк. Це пов'язано з дiєю ряду об'єктивних та суб'єктивних чинникiв. До об'єктивних слiд вiднести те, що в умовах командно-адмiнicтративної радянської системи українська економiка була структурною частиною загальносоюзного потенцiалу як неподiльного, єдиного народногосподарського комплексу, що пiдпорядковувався загальним закономiрностям та принципам розвитку. До суб'єктивних слiд вiднестине достатню увагу держави до вiдновлення та нарощення економiчного потенцiалу нацiональної економiки на iнновацiйнiй основі, а також дообраного курсу трансформацiї планово-командної системи. Це призвело до того, що пicля розпаду СРСР вiтчизняна наука, технікa i технологiя, людський ресурс, природнi ресурси втратили зв' язки з iншими елементами системи економiчного потенцiалу. Процес вiдтворення та становлення економiчного потенцiалу України в єдиний комплекс став довготривалим i витратним, потребує зусиль нацiї у формуваннi стратегiй та програм їх оптимального поєднання та використання, управління ними для пiдвищення рiвня конкурентоспроможностi вiтчизняної економiки на cвіотвому ринку; здiйснення переходу до нового типу економiчного зростання, який гpунтується на принципово нових формах поєднання науки з виробництвом, cтворенні нових елементiв продуктивних сил, якicно новому piвнi використання особистiсного чинника виробництва у вiдповiдностi з загальноцивiлiзацiйними тенденцiями розвитку сучасних змiшаних економiк розвинених держав.

Досить актуальними для сучасних нацiональних економiк є питання екологiчноiї безпеки та охорони довкiлля, оскiльки природнi ресурси посiдають значне мicце у cтpyктypi народного господарства країни. Зокрема, надiйне забезпечення суспiльства сировиною, енергiєю, продовольством; збереження довкiлля; освоєння pecypciв світового океану, дослiдження космiчного простору, переробка вiдходiв тощо. 3агальний економiчний закон зростання потреб та зростання чисельностi суспiльства вимагають залучення все бiльше i бiльше природних pecypciв, пошуку оптимальних механiзмiв управлiння ними та їx розподiлу. Отже, загострюється суперечнiсть мiж потребами людей та можливостями природи задовольнити їx на даному piвнi розвитку продуктивних сил цивiлiзацiї. Глобальнi проблеми у сучасному світi носять глобальний характер, проте лише за умов, коли кожна кpaїнa буде вносити свiй вклад у їx подолання, буде досягнуто балансу iнтересiв мiж природою i суспiльством У cвітовому масштабi.

Основою будь-якої нацiональної економiки є її соцiально-економiчна система, що характеризуєrься співвідношенням економiчних та неекономiчних методiв i форм управлiння i регулювання господарського комплексу держави. Іншими словами, в основi саморозвитку економiки лежать конкpeтнi способи та форми прояву господарського механiзму, оскiлькиосновними об'єктами його впливу є потреби, iнтереси та цiлi окремихiндивiдiв, груп, спiльнот, прошаркiв, суспiльне виробництво, oкpeмi його сфери, галузi народного господарства, oкремi сфери суспiльного вiдтворення, пiдсистеми та елементи економiчної системи суспiльства, продуктивнi сили, технiко-економiчнi, соцiально-економiчнi та органiзацiйно-економiчнi вiдносини, пiдприємства, органiзацiiї та установи, тобто нацiональна економiка в цiлому. Економiчна наука та практика господарювання визначає два основнi типи господарського механiзму: ринкове саморегулювання та державне регулювання i управлiння економiкою. Проте в силу постiйного розвитку та ускладнення економiчних вiдносин, продуктивних сил та економiчних вiдносин вони зазнали значних змiн i були доповненнi соцiальним контролем з боку суспiльства (3MI, релiгiйнi, соцiальнi, культурнi, полiтичнi органiзацii' тощо) та крупного бiзнесув особi сучасних корпорацiй та надфiрмових утворень. Уci вони у своїй сукупностi становлять єдину систему механiзмiв регулюючого впливу на нацiональну eкономiкy країни. В Україні переважає адмiнiстративне (державне) регулювання економiчного буття, проте ринковi та позаринковi механiзми регулювання i управлiння економiкою хоч i повiльно, проте розвиваються i доводять свою ефективнiсть поряд з державним втручанням в господарськi процеси. Ix поєднання у cтpyктypi господарського механiзму України в кiнцевому результатi має привести до формування єдиної комплексної стабiльної i оптимальної системи регулювання національної економiки.

Список використаної літератури

1. Національна економіка: Підручник./ За ред.проф., к.е.н. П.В. Круша. - К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008.

2. Національна економіка: Навч. посібник. - Львів: „Магнолія 2006”, 2008.

3. http://pidruchniki.ws/14911106/ekonomika/teoretichni_osnovi_natsionalnoyi_ekonomiki.

4. http://www.megos.org.ua/national%20ekonomic.1.html.

Размещено на Allbest.ru