Економічний ефект заходів НТП

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Теоретична частина

1.1 Економічний ефект заходів НТП, його форми

1.2 Методи аналізу ризику і критерії прийняття рішення

2. Практична частина

Література



1. Теоретична частина

1.1 Економічний ефект заходів НТП, його форми

Ефект - це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалось уникнути й результаті використання досягень НТП (забруднення навколишнього середовища).

В залежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності.

1. Народногосподарська ефективність НТП характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а затратами - сукупність спожитих ресурсів.

2. Госпрозрахункова ефективність НТП оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як підношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

3. Порівняльна ефективність НТП обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; в якості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якості затрат - додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращому варіанту.

4. Абсолютна ефективність НТП характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цей варіант вибирається по критерію порівняльної ефективності - мінімуму приведених витрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанту заходів НТП. Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обгрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанту проектного рішення;друга форма - у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обгрунтування і вибору найкращого варіанту, при формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків - економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:

* із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовільняють заданим обмеженням;

* по кожному із вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;

* кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а при умові його тотожності по декількох варіантах - варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Сумарний економічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т (Ет) обчислюється за формулою

Ет = Рт - Вт,

де Рт - вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн;

Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчислнні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу - розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення .

З врахуванням фактору часу економічний ефект може бути представлений,

,

де Pt, Bt - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим - момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

Вартісна оцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий період здійснюється:

, грн.

Ці результати є сумою основних (Росн) і супутних(Рсуп) результатів:

, грн.

Оцінка основних результатів здійснюється за формулами:

а)для нових засобів праці тривалого використання

;

б) для нових предметів праці

,

де Цt - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці t -му році, грн;

Nt - обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-му році, натур. одиниць;

Пt - продуктивність засобів праці у t-му році, натур, одиниць;

Уt - витрати предметів праці на одиницю продукції у t-му році, натур. одиниць.

Вартісна оцінка сукупних результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінкусоціальних і екологічних наслідків від реалізації заходів НТП, яку можна здійснити за формулою

,

де PtCE - вартісна оцінка соціальних та екологічних наслідків від входів НТП у t-му році, грн;

Rjt - розмір окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабів його впровадження в t-му році;

бjt - вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році, грн;

n -кількість показників, які враховуються при визначенні впливу заходу НТП на навколишнє середовище і соціальну сферу.

Сумарні витрати на реалізацію заходу НТП за розрахунковий період включають витрати на виробництво (Ввир) і використання (Ввикор) продукції:

, грн.

При цьому витрати на виробництво і на використання обчислюються однаково з урахуванням фактору часу:

,

де Сt - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн;

Kt - одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в t-му році, грн;

Лt - залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

До складу поточних витрат (Сt) включаються витрати, які враховуються при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточних витрат) використовується один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:

* метод питомих ваг; * графо-аналітичний;

* кореляційний; * планової калькуляції.

До складу одноразових витрат (Кt) включаються капітальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, які необхідні для створення і використання нової продукції, незалежно від джерел фінансування.

Для заходів НТП, які характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсягів виробництва, показників якості, витрат і результатів) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту здійснюється за формулою

,

де Рр - незмінна по роках розрахункового періоду оцінка результатів заходу НТП (включаючи основні і супутні результати), грн;

Вр - незмінні по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходу НТП, грн.;

Rр - норма реновації основних фондів;

Eпр - норма приведення однофазових витрат.

В свою чергу Вр обчислюються:

Вр=Вр.п+ (Rр+Епр)ЧК,

де Вр.п - річні поточні витрати при використанні продукції (без амортизації на реновацію), грн;

К - одноразові витрати при використанні продукції, грн.

При обчисленні економічної ефективності заходів НТП може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи наукових організацій, підприємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначати частку його, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто, необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може використовуватись показник прибутку, що залишається в розпорядженні наукової організації, підприємства (Пt):

,

де Qt - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн;

Спt - собівартість продукції у t-му році, грн;

Ft - загальна сума податків і виплат з балансованого прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.

Крім того, при аналізі ефективності заходів НТП можуть використовуватись інші показники, наприклад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (капіталовкладень), строк їх окупності тощо.

Результати реалізації заходів НТП впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень.

Наприклад, приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (ДП) визначається за формулою

,

де С1, С2 - собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн/од;

Ц1, Ц2 - гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од;

N1, N2 - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур.од/рік.

Умовне вивільнення працюючих у зв'язку із впровадженням нової техніки (ДЧ) визначається із залежності:

, чол.,

де В1, В2 - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн/чол.

Економія капітальних вкладень (ДК) визначається із співвідношення:



,

де К1, К2 - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн/од;

В'1, В'2 - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур. один. або грн за одиницю часу.

Зниження матеріальних витрат (ДМ) обчислюється:

,

де М1, М2 - матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.

грошовий збитки нтп вартісний

1.2 Методи аналізу ризику і критерії прийняття рішення

Моделювання

В останні роки теоретики і практики менеджменту здійснили ряд досліджень, які спрямовані на зниження субґєктивності процесу прийняття рішення і збільшення його науковості. Кроки в прийнятті рішень допомагають менеджеру бути більш систематичним, інструменти цього процесу допомагають йому бути більш раціональним. Розробляються такі інструменти, що використовують моделі рішень і різні математичні методи.

Як уже відзначалося раніше, всі методи прийняття рішень базуються на моделях. Моделі - це наукові інструменти. Модель - це зображення визначеного реального предмета чи ситуації. Карта - це модель визначеної ділянки землі.

Моделі не можуть та й не повинні зображувати всі дрібні деталі предмета чи ситуації. Передбачається, що в моделях відображені найбільш істотні їхні риси.

Шляхом виключення багатьох деталей, модель пропонує спрощений погляд на загальну дійсність. Багато деталей опускаються, тому що вони не є необхідними для прийняття дрібних рішень

Існують три типи моделей: описові, аналогові і символьні. Описова модель зображує предмет чи ситуацію, показуючи нам, як вони виглядають. Подібні моделі містять велику частку конкретних деталей і відносно малу частку абстракції.

Зображення грошового потоку компанії, на перший погляд схоже на вертикальну діаграму, теж є аналоговою моделлю. Цими моделями легше маніпулювати, чим описовими, тому що в них більш високий рівень абстракції.

Символьна модель показує різні властивості й елементи ситуації символами. Прикладом такого типу моделей може служити математична модель, у якій різні елементи ситуації виражаються у формі рівнянь. Символьними моделями найбільш легко маніпулювати, тому що в них високий рівень абстракції.

Моделі можуть служити самим різним цілям управління. Вони можуть допомогти менеджеру уявити собі загальні перспективи конкретної ситуації. Наприклад, схема організації компанії, у якій адміністративна ієрархія зображена як група зґєднаних між собою фігур. Якщо менеджер повинен суворо дотримуватися субординації при передачі відповідальності, така модель допоможе йому не упустити жодної ланки з цього ланцюжка. Моделі також можуть допомогти менеджеру передбачити визначені зміни у своїй організації. Наприклад, на базі минулого досвіду можна сказати, як буде коливатися грошовий потік у результаті проведення запланованих змін у графіку виробництва.

Дерево рішень

Дерево рішень - це модель, подана в графічній формі. На графік наносяться всі кроки, які необхідно розглянути, оцінюючи різні альтернативи. Дерево рішень підкреслює два основних моменти: використання інформації, придбаної в процесі підготовки до ухвалення рішення і усвідомлення послідовного характеру процесу ухвалення рішення. Таким чином, дерево рішень - це графічна схема того, до якого вибору в майбутньому приведе нас прийняте сьогодні рішення.

Дерево рішень дає можливість менеджеру уявити, наскільки піддається кількісній оцінці те чи інше явище в умовах субґєктивного прийняття не програмованих рішень.

Реальні ж ситуації, що вимагають рішення, звичайно, більш субґєктивні. Можливо, одна з представлених альтернатив не досягне своєї мети. Можливо, ми будемо мати дві альтернативи, що дають однаковий ефект. Крім того, менеджери повинні усвідомлювати, що можуть виникнути негативні наслідки того чи іншого рішення, хоча на папері воно виглядає відмінно. Зрештою особі, що приймає рішення, необхідно памґятати, що «очікуваний доход» - це математичний компроміс, він рідко відповідає тому результату, що виходить насправді.

Принцип беззбитковості

Цей метод є іншим прикладом моделі, що допомагає менеджерам визначити, який обсяг випуску продукції принесе прибуток, а який - збитки. Принцип беззбитковості полягає у визначенні такого обсягу випуску, за якого загальні витрати дорівнюють загальним доходам.

Щоб використовувати цей метод, потрібні дані трьох видів, постійні витрати операцій, змінні витрати виробництва і ціна одиниці продукції.

Прибуток - це те, що залишається після вирахування загальних витрат із загального доходу. Точка беззбитковості - це той рівень випуску і продажів, за якого прибуток дорівнює нулю, - іншими словами, коли загальний дохід дорівнює загальним витратам.

Щоб визначити, чи принесе конкретний обґєм виробництва прибуток чи збитки, менеджер може застосовувати метод, скориставшись малюнком.

Постійні витрати залишаються незмінними незалежно від обсягів виробництва, на схемі вони подані горизонтальною лінією. На схемі вони прийняті за 20000 грн. Вертикальна лінія зліва представляє різні суми доходів і витрат, від 0 до 130000. Горизонтальна лінія внизу означає число одиниць випущеної продукції.

Малюнок 1. Точка беззбитковості

Так як змінні витрати зростають пропорційно обсягу виробництва, вони подані похилою лінією. Лінія, що є загальними витратами, дорівнює змінним витратам плюс постійні на кожному рівні виробництва, таким чином, вона піднімається вверх від рівня 20 000 відповідно до збільшення обсягу виробництва. Точка беззбитковості виходить, коли лінія загального доходу перетинається з лінією загальних витрат (заштрихована частина на схемі), загальний доход перевищує загальні витрати. У будь-якій точці, що знаходиться над цим рівнем виробництва, менеджери можуть очікувати одержання прибутку. Формула беззбитковості

Для того, щоб швидше підрахувати точку беззбитковості, існує формула. За цією формулою ціна одиниці (Р), помножена на кількість проданих одиниць (X), дорівнює постійним витратам плюс змінні витрати, помножені на кількість виробленої продукції:

P(X) = F + V(X).

У нашому прикладі постійні витрати (F) дорівнюють 20 000 грн. Змінні витрати (V) на одиницю продукції дорівнюють 15 грн., а ціна за одиницю(Р) = 20 грн. Ми знаходимо потрібний нам обсяг виробництва (X), підставляючи ці змінні в рівняння.

20(Х) = 20 000 + 15(Х) 20Х - 15Л> 20 000 х 5Х = 20 000 Х= 4000 одиниць

Основний недолік такого методу полягає в тому, що його використання залежить від обмеженої можливості менеджера дати кількісну оцінку змінним у моделі.

Так як можливість оперувати точними цифрами часто обмежена, менеджерам необхідно мати метод, що дозволяв би використовувати інформацію, що є в наявності, нехай і не повну. Існує безліч проблем, у яких ми не можемо точно визначити кількісне значення змінних. Прикладами таких рішень є перспективне прогнозування і тенденції споживчого попиту.

Типи умов при прийнятті рішень

Прийняття рішень не відбувається у вакуумі. Справді, рішення приймаються під впливом різного роду перешкод і обмежень.

Існує три основних умови, в яких приймаються рішення: стан впевненості - одна крайність, стан повної непевності - це інша крайність; умова ризику, що займає положення між ними.

Стан впевненості існує, коли менеджер знає точно, який буде результат, якщо буде прийняте і реалізоване те чи інше рішення. Впевненість значно впливає на процес оцінки альтернатив. Коли результат кожної альтернативи може бути вірогідно і надійно передбачений, менеджер, як правило, вибере альтернативу з результатом. Однак, більшість організаційних рішень не приймається в стані впевненості.

Стан непевності превалює, коли менеджери не мають інформації, що могла б допомогти їм пророчити результат реалізації рішення. У подібних умовах рішення може з таким же успіхом прийматися за допомогою підкидання монетки! Іноді деякі організаційні рішення приймаються саме в такий спосіб.

Стан ризику існує, коли менеджери мають досить інформації для оцінки можливих наслідків реалізації рішень. Елемент же ризику існує в будь-якій ситуації. Менеджер, що наймає додатково трьох контролерів, намагаючись знайти якомога раніше непомічені дефекти в товарах, що сходять зі складального конвеєра, не може бути впевнений, що нові контролери зможуть усунути всі браковані товари. І існує визначений ризик, що витрати на утримання контролерів не будуть компенсовані економією, що створює їхня робота.

Однак минулий досвід компаній з використання спеціальних контролерів може свідчити про те, що існує розумна ймовірність, що використання їх у цій ситуації буде ефективним для фірми. Подібні ситуації характеризуються умовою ризику. Дуже важко визначити точно, наскільки великий ризик, звґязаний з тим чи іншим рішенням. Ризик, властивий кожному з альтернативних рішень проблеми, може бути, звичайно, порівняний відносно, навіть якщо його не можна охарактеризувати абсолютними цифрами.

Прийняття рішень в умовах ризику

Якби менеджер міг визначити, яку стратегію приймуть його конкуренти, і знати, як майбутні умови вплинуть на його рішення, процес прийняття рішення був би простий. Менеджери підрахували б ефект, що приносить кожен варіант, і потім вибрали ту стратегію, що пропонує саму високу віддачу.

На жаль, управлінські рішення рідко приймаються в стані подібної впевненості. Компанія не може передбачити, що приймуть її конкуренти чи які економічні умови будуть у майбутньому. Замість цього вона керується припущеннями про те, які умови, відомі як «стан економіки», будуть у майбутньому. Всі методи прийняття управлінських рішень можна обґєднати в групи.

1. Неформальні (евристичні) методи прийняття рішень. Управлінська практика свідчить про те, що при прийнятті й реалізації рішень певна частина керівників використовує неформальні методи, які грунтуються на аналітичних здібностях осіб, котрі приймають управлінські рішення. Неформальні методи базуються на інтуїції менеджера. їх перевага полягає в тому, що приймаються вони оперативно, недолік - неформальні методи не гарантують уникнення помилкових рішень, оскільки інтуїція може підвести менеджера.

2. Колективний метод обговорення і прийняття рішень.

Основним моментом у процесі колективної роботи над прийняттям і реалізацією управлінських рішень є визначення кола осіб, учасників даної процедуру - колективного прийняття рішень.

Кожен керівник повинен памґятати, що його рішення має бути проблемним для всіх членів колективу як у прийнятті, так і у втіленні рішення в життя. Не слід забувати й про тих, кого ваше рішення може стосуватися побічно, з ними потрібно проконсультуватися і врахувати їхні інтереси. Організація обговорення проблеми повинна бути одночасно і демократичною, і ефективною. Розробляючи та приймаючи рішення, лідер повинен здійснювати керівництво, уникаючи авторитаризму, обмеження демократії.

Рішення, прийняте всіма, накладає колективну відповідальність за його виконання. Сумісне прийняття рішень може здійснюватися тільки в демократичній атмосфері.

Якщо колективне співробітництво пронизує всю структуру, тобто якщо керуючий нижчого рівня бере участь у рішеннях вищого, то він, знаючи потреби своїх підлеглих, зможе відповідально вплинути на ці рішення так, щоб вони стали більш прийнятними для виконання.

Колективні форми групової роботи можуть бути різними: засідання, збори, робота в комісії тощо. Найбільш поширений метод колективної підготовки управлінських рішень - «мозковий штурм», або «мозкова атака».

Якщо необхідно вирішити складну проблему, то збирається група людей, які пропонують свої рішення цієї проблеми. Основна умова «мозкової атаки» - це створення обставин, сприятливих для вільного генерування ідей. Щоб цього домогтися, забороняють відкидати або критикувати ідею, якою б фантастичною вона не була. Всі ідеї записуються, а потім аналізуються спеціалістами.

3. Метод Дельфі - це багатотурова процедура анкетування. Після кожного туру дані анкетування опрацьовуються і повідомляються результати й оцінки.

Перший тур анкетування проводиться без аргументації, у другому - відповідь, яка відрізняється від інших, слід аргументувати, або ж змінити оцінку може експерт. Після стабілізації оцінок опитування призупиняється і приймається пропозиція експерта або скореговане рішення.

4. Кількісні методи прийняття рішень. В їх основі лежить науково-практичний підхід, який пропонує вибір оптимальних рішень шляхом обробки (за допомогою компґютерної техніки) великої кількості інформації.

5. Індивідуальні стилі прийняття рішень. У науці виділяють наступні різновиди особистих профілів рішень:

а) рішення врівноваженого типу - властиві людям, які приступають до проблеми з уже сформульованою вихідною моделлю, яка виникає в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання;

б) імпульсивні рішення - характерні для людей, у яких процес побудови гіпотез різко переважає над діями за їх перевіркою і уточненням;

в) інертні рішення є результатом дуже невпевненого і обережного пошуку;

г) ризиковані рішення нагадують імпульсивні, але відрізняються від них деякими особливостями індивідуальної тактики;

д) рішення обережного типу - характеризується особливою старанністю оцінки гіпотез і критичністю.

6.Матриця оцінки наслідків реалізації рішення належить до простих, але наочних методів вибору кращого варіанта рішення. Суть цього методу полягає в тому, що в матрицю заносять усі можливі майбутні наслідки реалізації рішення. Ефективність розраховується множенням ймовірності настання події на її значення у складі всіх можливих подій, які відбудуться внаслідок реалізації рішення. Ця матриця не гарантує, що відібраний варіант рішення буде високоякісним, оскільки при її складанні можуть бути допущені помилки в оцінці важливості події чи ймовірності її настання.

7.Методи теорії ігор. Теорія ігор розглядає задачі, типові для військової справи, конкурентної боротьби тощо. Суть ігрового прийняття рішення полягає в тому, щоб врахувати можливі дії сторін, які беруть участь у ситуації (конфлікті). Під конфліктом розуміють будь-яку розбіжність інтересів сторін. На вибір рішення впливають: можливий варіант дій суперника, кількісний результат, до якого приведе певна сукупність ходів.

Стратегію, яка приведе до найвищого виграшу в грі з урахуванням можливих дій суперника, приймають як рішення.

Дерево рішень. Побудова «дерева рішень» ґрунтується на знанні елементів теорії графів та теорії ймовірності і тому є досить ефективним методом, який дає змогу зґясувати розгалуження проблем та рішень і краще оцінити наявність альтернатив та їх кількість.

9. Аналітично-систематаційний метод. Цей метод включає три складові частини:

аналіз ситуації; аналіз проблеми; аналіз рішення.

Аналіз ситуації передбачає зґясування ситуації, яка спонукає до дій або прийняття рішення.

Аналіз проблеми. Проблема виникає тоді, коли дійсність не збігається з тим, що могло б бути. Відхилення дійсності від бажаного стану можуть бути як позитивними, так і негативними.

Аналіз рішення. При застосуванні цього методу заключним етапом прийняття рішення є його системний аналіз, який здійснюється в такій послідовності:

1. Визначають привід для рішення - мету.

2. Розробляють цільову установку, тобто чітко визначають предмет рішення.

3. Класифікують та оцінюють цільові установки, встановлюють та оцінюють мету.

4. Розробляють та зважують альтернативи.

5. Виявляють негативні наслідки, ризик, оцінюють їх імовірність та важливість.

6. Приймають остаточне рішення.



2. Практична частина

Задача 1

В результаті раціоналізації виробництва і вдосконалення технології строк служби технічної тканини, що випускається комбінатом, зросте з 3 до 5 років. Однак собівартість тканини покрашеної якості підвищиться з 7 до 9 грн за метр квадратний. Річний випуск тканини 900 тис. кв. м.

Розрахувати річний економічний ефект від покрашення якості технічної тканини.

Розв'язання

Знайдемо річний ефект від покращення якості технічної тканини:

де

Сс, Сн - собівартість продукції за старим та новим виробництвом;

Тс, Тн - термін служби, рік.

Висновки: річний економічний ефект від покращення якості технічної тканини складає 1,44 млн.грн.

Задача 2

Завдяки впровадження системи управління витратами норма витрат матеріалів скоротилася на 5%, трудомісткість продукції на 12%. Обсяг виробництва продукції збільшився з 12 тис.т до 18 тис.т. Собівартість одиниці продукції за базовим рівнем склала 1203 грн., в тому числі матеріали - 856 грн. Ціна 1 т продукції - 1503 грн. Трудомісткість продукції базова - 120 люд./год. Середня тарифна ставка - 3,5 грн.год. Витрати на створення системи управління витратами - 3150 тис.грн. Норма річної амортизації 25%. Розрахувати ефективність системи.

Розв'язання:

Розрахунок норми витрат матеріалів на одиницю продукції за проектом:

ВМпр = ВМб * (1-?в) = 856 * (1 - 0,05) = 813,20 (грн.)

де ВМпр - матеріальні витрати на одиницю продукції за проектом, грн.; Ав - коефіцієнт скорочення витрат за проектом. Економія за рахунок скорочення матеріальних витрат:

?Ем = (ВМб - ВМпр) * ОВпр = (856 - 813,2) * 18 = 770,4 (тис.грн.)

де ОВпр - обсяг виробництва продукції за проектом, тис. т.

Розрахунок трудоємності одиниці продукції за проектом:

ТРпр = Трб * (1 - 0,12) = 120 * 0,88 = 105,6 (люд./год.)

Розрахунок економії заробітної плати за рахунок зниження трудоемності продукції:

?ЗП = (ТРб - ТРпр) * ОВпр * зп = (120 - 105,6) * 8 * 3,5 = 403,2 (тис.грн.)

де зп -- зарплата на 1 люд./год., грн.

Розрахунок скорочення нарахувань на зарплату:

?Нзп = ?ЗП * Nн = 403,2 * 0,37 = 149,2 (тис.грн.)



де Nн - норма нарахувань на зарплату (37%).

Розрахунок додаткового прибутку за рахунок збільшення обсягів виробництва:

?ПР = (ОВпр - ОВб)*(Ц - СВб) = (18 - 12) * (1503 - 1203) = 1800 (тис.грн.)

де Ц - ціна одиниці продукції, грн.;

СВб -- собівартість одиниці продукції фактична, грн.

Розрахунок річної амортизації:

?Ар = КВ * Na = 3150 * 0,25 = 787,5 (тис.грн.)

Розрахунок загального додаткового чистого прибутку:

?ПРч = (?Ем + ?ЗП + ?Нзп + ?ОВ) * Кn - Ар = (770,4 + 403,2 + 149,2 + 1800) * 0,7 - 787,5 = 1398,5 (тис.грн.)

Розрахунок додаткового чистого грошового потоку:

?ГПч = ?ПРч + ?Ар = 1398,5 + 787,5 = 2186 (тис.грн.)

Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень:

ТО = КВ / ?ГПч = 3150 / 2186 = 1,4 року

Висновки: Додатковий чистий прибуток складе 1398 тис. грн., додатковий чистий грошовий потік - 2186 тис. грн., термін окупності - 1 рік.

Задача 3

На підприємстві втілюється новий агрегат виробництва продукції. Визначити економічний ефект від використання даного агрегату з урахуванням фактора часу, а також величину питомих витрат.

Показники	Роки розрахункового періоду
	1	2	3	4	5	6
Результати, тис. грн..	14260	15812	16662	18750	26250	28750
Витрати, тис. грн..	966	4233	10213	18140	18396	20148
Коефіцієнт дисконтування, за ставкою доходу 10 %	0,9091	0,8264	0,7513	0,683	0,6209	0,5645

Розв'язання:

Знайдемо дисконтовані результати і дисконтовані витрати за роками розрахункового періоду, тобто впродовж 6 років втілення агрегату:

1. Результати = (14260 * 0,9091) + (15812 * 0,8264) + (16662 * 0,7513) + (18750 * 0,6830) + (26250 * 0,6209) + (28750 * 0,5645) = 12963,8 + 13067,0 + 12518,22 + 12806,3 + 16298,6 + 16229,4 = 83883,3 тис. грн..

2. Витрати = (996 * 0,9091) + (4233 * 0,8264) + (10213 * 0,7513) + (18140 * 0,6830) + 18396 * 0,6209) + (20148 * 0,5645) = 905,5 + 3498 ,2 + 7673 + 12389,6 + 11422 + 11373,5 = 47261,8 тис. грн.

3. Економічний ефект від застосування агрегату:

Э =

(83883,3 - 47261,8)= 36621,5 тис. грн.

Питомі витрати розраховуємо за формулою індекса питомої витрати:

Висновок: економічний ефект від впровадження складатиме 36 621,5 тис. грн..,

індекс питомої витрати - 0,563.



Література

1. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновации на предприяти. - М.: Экономика, 1989.

2. Горбачова Ю.І. Зміст та завдання державної інноваційно-інвестиційної політики України // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып. 71. - К.: Техніка, 2006.

3. Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарии по их применению. - М.: Информэлектро, 1989.

4. Кохно П.А. и др. Менеджмент. - М.: “Финансы и статистика”, 1993.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. -М.:”Дело”, 1992.

6. Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление. Т.1,2. - М.: Внешторгиздат, 1993.

7. Серегин А.М. Эффективность малого бизнеса. - М.: Экономика, 1990.

8. Стратегия предприятия и стратегический менеджмент: Учб. пособие / Ю.В. Соболев, В.Л. Дикань, А.Г. Тейнека, Л.А. Позднякова,- Харьков: ООО : “Олант”, 2002.

Размещено на Allbest.ru

...