Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни “Фінансовий менеджмент”

на тему: Специфіка управління елементами оборотного капіталу підприємства

Студентки 5 курсу групи ЕКФс-52с

спеціальності 7.03050801 “Фінанси і кредит”

Размеетрів О.Я.

Керівник к. е. н. доц. Жмурко Н.В.

м. Львів 2013 рік



Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства

2. Аналіз стану та використання оборотного капіталу підприємства

3. Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює діяльність підприємств, умов їх функціонування на ринку. Тому підприємствам для того, щоб вижити, необхідно правильно визначати свою стратегію та тактику поведінки на ринку та систематично проводити управління діяльністю підприємства з метою підвищення ефективності діяльності та отримання прибутку.

Фінансовий стан підприємства визначається розміщенням і використанням його коштів. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю власними обіговими коштами, станом нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, станом та динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотністю коштів, платоспроможністю та іншими підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства, які дозволяють дати оцінку досягнутим результатам, зробити висновки про рівень фінансово-економічного стану та про наявність нереалізованих внутрішньогосподарських резервів. Капітал є однією з основних економічних категорій, які характеризують діяльність будь-якого підприємства. Тому управління капіталом є важливим завданням загальної системи управління господарською діяльністю підприємства. Капітал є досить багатогранною категорією, оскільки може виступати у різноманітних формах. Наслідком цього є постійний рух капіталу, перетворення із однієї форми в іншу з паралельним функціонуванням, що є головною особливістю капітал.

Основною метою управління капіталом на підприємстві є його оптимізація, тобто процес вибору найкращих форм його організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Саме тому тема курсової роботи “Специфіка управління елементами оборотного капіталу підприємства” є досить актуальною.

Досягнення поставленої мети здійснювалося шляхом:

- розгляду поняття оборотного капіталу підприємства,

- напрямків планування та нормування оборотного капіталу підприємства,

- дослідження джерел формування оборотного капіталу підприємства,

- розгляду показників стану оборотного капіталу підприємства,

- аналізу основних фінансових і економічних показників підприємства,

- аналізу оборотного капіталу підприємства,

- пропозицій по удосконаленню джерел формування оборотного капіталу підприємства,

- пропозицій по удосконаленню використання оборотного капіталу підприємства.

Предметом дослідження є особливості управління оборотним капіталом підприємства вцілому.

Теоретичну основу дослідження питання ефективності капіталу підприємства склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М., Бланк І. О., Поддєрьогін А.М., Жданов С. А., Ізмайлова К.В., Лахтіонова Л. А., Шеремет А. Д. та інших, закони України.



1. Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства

Управління капіталом підприємства виступає однією з найголовніших ланок системи фінансового менеджменту. Залучаючи капітали з різних джерел, фінансові менеджери прагнуть оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену його вартість. У процесі управління капіталом підприємства необхідно враховувати, що вартість капіталу залежить від рівня фінансового ризику, пов'язаного із залученням позикових коштів та підвищенням долі позикових засобів у структурі капіталу, оскільки з'являються фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Залучення позикового капіталу у розумних межах дає можливість отримати так званий ефект фінансового левериджу, що також повинні враховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу підприємства. Вибір напряму управління капіталом підприємств прямо залежить від його поточного фінансового стану та можливостей. Актуальність даної теми, присвяченої проблемі управління капіталом підприємств, обґрунтовується необхідністю оперативного і ефективного управління ним на підприємствах різних форм власності в ринкових умовах.

Окремим аспектам управління капіталом підприємств присвячені праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як О.І.Бідник, І.А.Бланк , В.І.Блонська, І.В.Викиданець, Є. В.Мних, І.П.Мойсеєнко, А. М .Поддєрьогін, А.Г. Семенов, А. Стельмащук, К. О. Танащук, О.О. Терещенко, Н.М. Чиж, В.М. Шелудько, С.В. Юшко , ін. Проте надзвичайно актуальним є визначення стратегічних напрямів управління капіталом вітчизняних підприємств у сучасних умовах господарювання.

Метою даної статті є дослідження особливостей управління капіталом сучасних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес управління капіталом підприємств у сучасних умовах господарювання.

Капітал має багато тлумачень і може трактуватися як матеріальні ресурси, сума грошей та нематеріальні ресурси. Але більшість поглядів на дане поняття схожі в тому, що капітал становить собою здатність приносити дохід. Сучасна економічна теорія містить концепцію капіталу, яку знаходимо у західній літературі та можемо узагальнити наступним чином: капітал - це сукупний термін для товарів і грошей, від використання яких може бути отриманий дохід. Така інтерпретація капіталу є наближеною до його політекономічного розуміння, коли капітал сприймається, перш за все, як акумульовані засоби виробництва, які можуть бути використані для виробництва товарів, послуг. З позицій фінансового менеджменту розуміння капіталу як сукупності засобів виробництва є різновидом розуміння конкретного капіталу. Також з позицій фінансового менеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів, тобто сприймається як абстрактний капітал.

Економічна сутність капіталу є спорідненою з окремими аспектами його функціонального навантаження як вартісної характеристики суб'єкта підприємницької діяльності (рис.1), які можна групувати за ознаками: суб'єктивно-об'єктивна комплементарність відносин, які стосуються капіталу; комплементарність внутрішнього та зовнішнього середовищ підприємства.



Рис. 1 Аспектний розподіл функціонального навантаження капіталу підприємства

Висока роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу визначає його як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання належить до найбільш відповідальних завдань фінансового менеджменту.

Управління капіталом належить до основних завдань фінансового менеджера на будь-якому підприємстві, оскільки обсяг, структура та вартість капіталу суттєво впливають на основні показники фінансово-господарської діяльності даного підприємства та в цілому на ефективність його діяльності.

Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, в залежності від термінів має два напрями: стратегію і тактику управління, що тісно пов'язані між собою (рис.2):



Рис. 2 Сфери тактичного та стратегічного управління капіталом підприємства

В залежності від бажання підприємця отримувати відповідний рівень доходу, базові стратегії управління капіталом підприємства поділяються на види:

· - консервативна, що має на меті дохідності вище, ніж за банківськими депозитами за значно меншими ризиками, ніж на ринку акцій;

· - збалансована, що має на меті отримання середньоринкової дохідності за найбільш ліквідними акціями, але з меншим ризиком;

· - індексна, що має на меті інвестиційний дохід з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.

В залежності від розподілу капіталу за видами активів розрізняють консервативну, компромісну та агресивну стратегії підприємства, що відрізняються одна від одної пропорціональним співвідношенням джерел фінансування необоротних активів. Оскільки класифікацій стратегій управління капіталом може бути кілька, то на їх основі може бути сформована типологія стратегій, кожен з елементів якої має свої специфічні властивості і є прийнятним для певного типу підприємств з визначеним співвідношенням видів економічної діяльності.

Структурність капіталу підприємства пояснюється сукупністю його компонентів та зв'язками між ними, що мають стійкий характер та визначають внутрішню будову та організацію капіталу як цілісної системи. При дослідженні структура капіталу підприємства виступає як спосіб описання його організації, дозволяє виявити й показати зв'язки та функції, які він виконує. Ієрархічність капіталу підприємства виражається у тому, що кожен його компонент можна розглядати як систему (підсистему) більш широкої глобальної системи.

В основу системи управління капіталом покладено концепцію його структури. Процес планування структури капіталу має два складники: оптимізацію співвідношення частки боргового фінансування і власних коштів та вибір конкретних фінансових інструментів для залучення капіталу. Результати дослідження підтверджують, що ефективне функціонування підприємств ґрунтується на правильно обраній та сформованій структурі капіталу, врахуванні нових підходів до визначення окремих понять і категорій, розроблення і обґрунтування показників, що їх характеризують і відповідають умовам реальної економіки.

Під час визначення оптимальної структури капіталу виникає дилема «незалежності» і «прибутковості», яка потребує вибору компромісу між ризиком та дохідністю і ґрунтується на постулаті, що зростання частки позикового капіталу підвищує фінансовий ризик; вище значення частки позикового капіталу забезпечує зростання доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства і величину прибутку.

Напрями управління капіталом підприємства поділяються на:

- управління власним капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо формування власного капіталу за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел);

- управління залученим капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо збільшення капіталу підприємства за рахунок таких внутрішніх джерел, як додаткові внески учасників (засновників), випуск акцій тощо);

- управління позиковим капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо збільшення капіталу підприємства за рахунок таких зовнішніх джерел, як банківський кредит, товарний (некомерційний) кредит, емісія облігацій тощо).

Налагоджений механізм управління капіталом передбачає:

- чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді;

- удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їхнього аналізу і запровадження;

- розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом;

- використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування;

- орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом.

Ще одним важливим напрямом управління капіталом підприємства є оптимізація структури капіталу, яку зазвичай виконують у три етапи:дослідження існуючої структури капіталу та визначення його структурного впливу на ефективність функціонування підприємства; визначення пріоритетних напрямів управління структурою капіталу, їх комплементарності та когерентності; формування комплексних шляхів оптимізації структури капіталу.

Для обґрунтування напрямів управління капіталом використовують різні моделі, базисом яких є суперечності думок економістів щодо можливості оптимізації структури капіталу підприємства й виділення основних факторів, що визначають її механізм.

Формування оптимальної структури капіталу повинно бути спрямовано на вирішення таких завдань, як формування достатнього обсягу капіталу для забезпечення необхідних темпів економічного розвитку підприємства; забезпечення умов досягнення максимальної прибутковості капіталу; забезпечення своєчасного задоволення потреби в капіталі; забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства.

Організаційно-економічний механізм ефективного управління капіталом підприємства повинен забезпечувати досягнення стратегічної мети через моделювання оптимальних пропорцій розвитку підприємства в конкретних умовах функціонування ринкових відносин.

Для вдосконалення організаційно-економічного механізму потрібно розробити загальну стратегію управління капіталом підприємства. Розроблення методології управління капіталом повинне ґрунтуватися на науково обґрунтованих принципах і правилах поведінки, що виражають динамічність і сприйнятливість до мінливих умов, спланованих результатів виробничо-господарської діяльності та інтегрованість із загальною системою управління підприємством.

Під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.

Результатом управління капіталом повинна бути розроблена підприємством на основі власного досвіду із врахуванням теоретичних узагальнень, наведених в економічній літературі, система показників стану і використання капіталу, наприклад: співвідношення власного, позиченого і залученого капіталу; норматив власного оборотного капіталу; плече фінансового важеля (фінансовий леверидж) тощо.

Виходячи із вищезазначеного: формування концептуальних засад управління капіталом підприємства повинно ґрунтуватись насамперед на закономірностях його обігу, типології стратегій управління та системі тактичного управління. Закономірності обігу капіталу підприємства визначають: мінімально необхідний обсяг його фінансування; нормативи розподілу за групами активів, що залежать від технологій виробництва та практики реалізації продукції, товарів, послуг; частково ? швидкість обігу тощо. Обраний тип стратегії управління капіталом є основою процесів оптимізації його структури, суттєво впливає на стійкість та гнучкість підприємства, тривалість ділового циклу, тривалість стадій життєвого циклу, довгострокові тенденції вартості капіталу та ін. Система тактичного управління капіталом обумовлює поточну фінансову ефективність його використання, поточну фінансову стійкість підприємства, можливості мінімізації ризиків діяльності та, врешті-решт, специфіку руху грошових потоків підприємства.

Для того щоб управляти капіталом підприємства у ринкових умовах на високому рівні та отримувати з процесу виробництва найбільшу користь необхідно використовувати різні економічні оптимізаційні моделі. Тому, якщо керівництво сучасних підприємств бажає вивести їх господарську діяльність на конкурентоспроможний рівень, адже тільки так можна залишитися на плаву та отримувати винагороду за свою працю у вигляді прибутку, йому належить більш ретельно ставитися до капіталу підприємства, слідкувати за його формуванням та використанням і способами покращення управління ним.



2. Аналіз стану та використання оборотного капіталу підприємства

капітал управління рентабельність

Аналіз фінансового стану підприємства в умовах конкуренції і ринкової нестабільності проводиться з метою розроблення гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки, спрямованої на зміцнення його становища в ринковому середовищі. Це досягається визначенням та дотриманням підприємством оптимальних параметрів господарської діяльності, які дозволяють йому зберегти своє місце в системі конкурентної рівноваги, виконати статутні завдання й отримати максимально можливий у цих умовах прибуток на вкладений капітал.

У найбільш загальному вигляді фінансовий стан можна визначити як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю підприємства фінансовими ресурсами, раціональністю їх розміщення та ефективністю використання у процесі розширеного відтворення, а також станом його фінансових взаємовідносин і здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями.

Для оцінки фінансового стану використовують систему показників, які розраховують на певну дату або за відповідний період на основі звітності підприємств та інших джерел інформації. Можна окреслити декілька груп фінансових показників залежно від того, що вони характеризують:

а) показники майнового стану;

б) показники фінансової стійкості;

в) показники ліквідності і платоспроможності;

г) показники грошових потоків;

д) показники рентабельності.

Кожна з цих груп містить свою систему показників, які використовуються в аналізі.

Фінансовий стан підприємства є наслідком взаємодії всіх елементів системи його фінансових відносин і визначається всією сукупністю виробничо-господарських чинників. Тому в процесі аналізу фінансового стану вивчають взаємозв'язок фінансових показників з такими показниками господарської діяльності торговельного підприємства, як: обсяг роздрібного чи гуртового товарообороту, реалізації продукції (робіт, послуг), а також з показниками ефективності використання матеріальних ресурсів, праці, матеріально-технічної бази та ін.

У процесі аналізу фінансового стану вивчають фактори, які впливають на нього, виявляють напрями його зміцнення. За результатами аналізу фінансовий стан може бути оцінений як стійкий, нестійкий або кризовий.

Фінансовий стан торговельного підприємства вважається стійким за наявності таких основних умов:

а) власний капітал є в обсязі, не меншому від його потреби, й використовується за призначенням;

б) достатньою є сума власного капіталу в матеріальних оборотних активах і насамперед в оплаті товарів;

в) розрахунки за зобов'язаннями перед банками, бюджетом, постачальниками, іншими кредиторами здійснюються своєчасно і без перебоїв.

Якщо ці умови в комплексі не дотримуються, підприємство має або буде мати в найближчому майбутньому фінансові труднощі, а його фінансовий стан нестійкий. А це найчастіше буває тоді, коли не витримуються чотири основні передумови фінансової стійкості підприємств:

- виконання плану товарообороту чи реалізації продукції (робіт, послуг);

- прискорення оборотності оборотних активів;

- забезпечення необхідного рівня прибутковості;

- збереження і примноження власного оборотного капіталу.

Однак і за дотримання цих передумов у підприємств можуть виникати фінансові труднощі і не платежі, якщо вони допускають різні форми "заморожування" коштів: наявність неустановленого вчасно устаткування; затягування термінів капітального будівництва; утворення значних наднормативних запасів товарів чи інших видів матеріальних оборотних активів, а також запасів неходових товарів; зростання дебіторської заборгованості та наявність інших іммобілізованих коштів з обороту, пов'язаних із порушенням фінансової дисципліни.

Кризовим фінансовий стан підприємства вважається тоді, коли воно має критичну неплатоспроможність, яка є ознакою потенційного банкрутства.

На попередження таких ситуацій і їх усунення в процесі фінансового менеджменту спрямований внутрішній аналіз фінансового стану підприємств. У цьому полягає його роль і основне призначення.

Дещо інші завдання стоять перед зовнішнім аналізом фінансового стану. Він має важливе значення для підприємства не тільки як інструмент для оцінки потенційних партнерів, але й для власної самооцінки, що здійснюється з погляду зовнішніх користувачів фінансової звітності. Торговельному підприємству, як і будь-якому підприємству, не байдуже, за якими показниками будуть оцінювати його фінансовий стан можливі партнери, акціонери, кредитори.

Зовнішній аналіз фінансового стану ґрунтується тільки на даних оприлюдненої фінансової звітності, тоді як внутрішній аналіз, крім звітності, широко використовує облікову інформацію, а також показники фінансового плану підприємства, які мають індикативний характер. Вони служать для аналізу і розроблення гнучкої стратегії і тактики фінансового менеджменту з метою виконання намічених завдань розвитку підприємства та зміцнення його фінансового стану.

Єдність методичної основи внутрішнього і зовнішнього аналізу забезпечує відповідність внутрішніх і зовнішніх оцінок фінансового стану. Структуру методики аналізу фінансового стану торговельного підприємства, її послідовність і взаємозв'язок основних блоків. На ньому виокремлено зону завдань, спільних для зовнішнього й внутрішнього аналізу, і завдань, що належать переважно до внутрішнього аналізу.

Як зовнішній, так і внутрішній аналіз покликані дати оцінку рівня стійкості фінансового стану торговельного підприємства і її зовнішнього прояву - платоспроможності. Крім цього, внутрішній аналіз має ще й свої завдання. Поглиблюючи аналіз на основі облікових даних і показників фінансового плану, він вивчає коло факторів, під впливом яких складається конкретна фінансова ситуація.

Вивчення факторів фінансової стійкості торговельного підприємства зумовлює необхідність внутрішнього аналізу стану й інтенсивності використання оборотних активів і передусім товарних запасів, джерел їх фінансування, формування й використання капіталу та резервів, доходів і фінансових результатів. Уточнення оцінки ліквідності балансу потребує внутрішнього аналізу стану дебіторської й кредиторської заборгованості, оперативного аналізу платоспроможності.

Як видно із рис. 3, мета внутрішнього аналізу - не лише виявити рівень стійкості фінансового стану підприємства і пояснити його причини, а й оцінити можливості перспективи змін у фінансовому стані та платоспроможності. А це необхідно для обґрунтування стратегії і тактики фінансового менеджменту.



Рис. 3 Структура методики аналізу фінансового стану торговельного підприємства

Для аналізу фінансового стану необхідна інформація про економічні ресурси підприємства, структуру його капіталу, здатність виконувати свої фінансові зобов'язання. Основними джерелами такої інформації служать форми фінансової та іншої звітності підприємств, дані бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітних форм. У системі споживчої кооперації, крім звітності, регламентованої національними П(С)БО, для аналізу фінансового стану підприємств використовують також відомчі форми бухгалтерської звітності, затверджені Правлінням Укоопспілки. Вони показані у табл. 2.1.



Таблиця 2.1

Назви форм	Номери форм	Входять у склад звітності
		річної	квартальної
Типові форми Баланс	1	+	+
Звіт про фінансові результати	2	+	+
Звіт про рух грошових коштів	3	+	-
Звіт про власний капітал	4	+	-
Примітки до річної фінансової звітності	5	+	-
Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва	1 - М	+	+
Звіт про фінансові результати	2 - М	+	+
Відомчі форми Звіт про фінансові результати	1 - ФП	+	+
Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності	2 - ФП	+	+
Пояснювальна записка до фінансової звітності	Без номера	+	+
Звіт про інвентаризацію окремих статей балансу	Без номера	+	-

Крім даних фінансового обліку і звітності, для аналізу фінансового стану торговельних підприємств споживчої кооперації застосовують також такі форми відомчої статистичної звітності: Ф № 1-р "Звіт про розмежування й закріплення власності в споживчій кооперації України" (квартальна і річна); Ф № 11 "Звіт про збереження власності споживчої кооперації України" (квартальна і річна). Для вивчення впливу результатів торговельної діяльності на фінансовий стан підприємств використовують також форми статистичної звітності, затверджені Держкомстатом України.

Інформація кожної із розглянутих форм звітності тією чи іншою мірою використовується в аналізі фінансового стану та факторів, які на нього впливають. Серед цих форм основною для оцінки фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. За своєю суттю він є дескриптивною (описовою) моделлю фінансового стану підприємства.

Крім звітності, під час проведення внутрішнього аналізу фінансового стану використовують облікові дані (первинні документи, облікові регістри, машинограми), планові і нормативні матеріали, а також додаткові джерела інформації (акти документальних ревізій, аудиторські висновки, протоколи, акти перевірки податковими інспекціями та ін.).

3. Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства

Для розгляду даного питання візьмемо показники полтавського ТРЗ.

Для досягнення максимально ефективного рівня використання оборотним капіталом ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно розробити комплексну цільову програму управління своїми оборотними активами. Цільовим напрямком політики управління оборотним капіталом є визначення об'єму та структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової стабільної господарської та ефективної фінансової діяльності заводу.

Фінансова криза в Україні чи не найболючіше вдарила по малому і середньому бізнесу. Підприємству доведеться добре попрацювати, щоб наслідки її не тільки не знищили, але і зміцнили інститут приватного підприємництва в нашій країні.

Сформульоване цільове завдання має стратегічний характер. Під стратегією управління оборотним капіталом розуміють цілеспрямований процес формування його обсягу та складу, що дозволить забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдань управління.

Шляхи покращення використання оборотним капіталом полягають у наступному: необхідно оптимізувати розмір оборотного капіталу, що обслуговує господарські потреби заводу.

Оскільки фінансові ресурси надаються на платній основі, ВАТ “Полтавський ТРЗ” зацікавлений у скороченні потреб з метою мінімізації витрат на їх залучення та подальше використання. Це досягається шляхом: планування потреби заводу в формуванні оборотних активів, нормування обсягів окремих груп оборотних активів, контролю за виконанням планів і нормативів та організації роботи по виявленню можливостей скорочення потреби в оборотних активах. В ході дослідження нами встановлено, що на ВАТ “Полтавський ТРЗ” не здійснюється нормування його оборотних активів. На наш погляд це і є однією з причин погіршання використання оборотних активів, тому вважаємо, що для покращання якості управління оборотними активами доцільно запровадити систему нормування, яка передбачає визначення оптимальних обсягів обігових коштів на підприємстві. Наведемо розрахунок нормування оборотних активів на прикладі ВАТ “Полтавський ТРЗ. Нормування оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = Вхn, (1)

де: М - норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.); n-норма оборотних активів (дні).

По даним відділу постачання ВАТ “Полтавський ТРЗ”: В = 19,45 тис.грн., n = 97 днів

М = 19,45х97=1886,65 тис. грн. Нормування дебіторської заборгованості.

Слід зазначити, що важливе значення також має визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному і споживчому кредиту. Здійснимо розрахунок нормування дебіторської заборгованості по ВАТ “Полтавський ТРЗ” на 2010 рік.

Отже, ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно 1607,36 тис.грн. інвестувати в 2010 році в дебіторську заборгованість.

Розрахуємо відповідні дані за 2011 і 2012 роки

Ндз2011 = 23045,4*0,9*(30+12)/360=2419,7 тис. грн

Ндз2012 = 20000*0,9*(14+7)/360=1050 тис. грн

Для того щоб зменшити дебіторську заборгованість у 2012 році було прийнято рішення про зменшення сроку надання кредиту та відстрочки платежу по проданим товарам. Тому норма дебіторської заборгованості зменшилась до 1050 тис.грн.

Обсяг інших видів дебіторської заборгованості (бюджету, позабюджетних фондів та підзвітних осіб), як правило, не планується. В разі збереження причин, що обумовили виникнення заборгованості в плановому періоді, потреба у формуванні цього виду заборгованості визначається, виходячи з планових темпів зростання обсягу діяльності підприємства. Оцінка планового періоду погашення відповідних видів дебіторської заборгованості може здійснюватися на основі проведення аналізу або методом прямого розрахунку (як середньозважений період погашення, що буде мати місце). Останній варіант реалізується при незначних обсягах формування заборгованості та передбачає наявність інформації про термін погашення заборгованості кожним дебітором підприємства або групою дебіторів. Нормування грошових коштів.

Особливе місце у плануванні оборотних коштів заводу займає визначання потреби в грошових коштах, адже вони повинні бути оптимально сплановані товариством, щоб в достатній мірі забезпечити його господарську діяльність, і не осідати на банківських рахунках. Для цього розрахуємо наступну таблицю 2.2.



Таблиця 2.2

№п/п	Показник	2010	2011	2012
1	Операційні витрати	51300,6	76908,6	71250,5
2	Обсяг реалізації продукції за мінусом ПДВ і АЗ	50020,10	77366,9	70255,3
3	Середній залишок грошових коштів та дебіторської заборгованості	32771,9	45321,7	43432,1
4	Обертання грошових коштів, разів (ряд2: ряд3)	1,52	1,7	1,6
5	Мінімальна необхідна сума грошових коштів (ряд1: ряд4)	33750,4	45240,35	44531,7

Отже, для успішної діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2010 році потрібно як мінімум 33036,18 тис. грн. При цьому ця потреба зростає у 2011 році і складає 45240, 35, і під впливом початкових кризових явищ зменшується у 2012 році до 44531,7 тис. грн.

Потреба у формуванні запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів (ШЗП) розраховується на основі інформації про кількість робочих місць, чисельність робітників підприємства, вартість ШЗП для оснащення одного робочого місця або робітника підприємства з урахуванням існуючого порядку бухгалтерського обліку та відображення обліку ШЗП (запаси ШЗП утворюються в розмірі 50% від вартості придбання необхідних матеріальних обігових активів, які в поточному періоді не списані на витрати обігу). Загальний розмір потреби в обігових коштах для формування запасів ШЗП обчислюється так:

ОБАШЗП = 50% (КРМ NРМ + ЧР NР), (3.3.),

де КРМ - кількість робочих місць;

ЧР - чисельність робітників;

NРМ - норма ШЗП для оснащення одного робочого місця;NР - норма ШЗП для забезпечення одного робітника підприємства. При потребі норми ШЗП можуть диференціюватися за видами робочих місць чи категоріями робітників підприємства. В цьому разі попередньо обчислюється середньозважена норма, яка і використовується в наведеній формулі.

Практика багатьох українських підприємств свідчить про відсутність науково обгрунтованої політики щодо управління запасами. Можливі ситуації, коли матеріали і комплектуючи закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоювання керівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніх поставок. Це призводить до вилучення коштів з обороту, неможливості вчасно розрахуватися за поточним зобов'язанням. З іншого боку, можлива ситуація, коли відсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушувати технології виробництва. В обох випадках це призводить до великих матеріальних і фінансових збитків.

Формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” проводиться за рахунок різних джерел фінансування, що є в його розпорядженні. Оскільки кожне з них має свою вартість залучення, необхідно мінімізувати витрати за рахунок удосконалення управління структурою фінансування.Це досягається за рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропорцій їх використання.

Особливе значення для фінансової стійкості та платоспроможності ВАТ “Полтавський ТРЗ” має наявність власного оборотного капіталу, тобто оборотних активів, що формуються за рахунок власних джерел фінансування. Зростання частки власного оборотного капіталу досягається як за рахунок збільшення їх величини, так і за рахунок прискорення оборотності (зниження коефіцієнта завантаження обороту) і на цій основі зменшення загальної потреби в оборотних коштах.

Як було видно із попередніх розрахунків, у товариства достатньо власного оборотного капіталу для формування оборотних коштів, оскільки головним власним джерелом поповнення оборотних коштів є чистий прибуток, який на даному підприємстві збільшився. Протягом 2010-2012 років питома вага власного оборотного капіталу у загальній вартості джерел формування оборотних активів знижується, але його вартість постійно збільшується.Основними шляхами збільшення власного оборотного капіталу в обороті є: зростання прибутку в поточному періоді і скерування більшої його частки у плановому періоді на виробничий розвиток, поповнення власних обігових коштів; реалізація або надання в оперативну оренду майна, що не використовується,тощо.Відтак, раціональне розміщення та ефективне використання оборотних активів в умовах ринкової економіки є одним з центральних завдань виробничих підприємств і, зокрема, ВАТ “Полтавський ТРЗ” . Успішне його виконання може бути досягнуто шляхом:

збільшення обсягів діяльності і прибутку при одночасному прискоренні оборотності оборотного капіталу;

абсолютного і відносного збільшення власного оборотного капіталу у формуванні оборотного капіталу;

раціонального використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість тощо.

Практичне впровадження запропонованих стратегічних завдань по оптимізації джерел формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” дозволить максимально ефективно використовувати власні ресурси для забезпечення стабільної фінансової діяльності.



Висновки

Капітал є одним з фундаментальних понять економічної науки, його змістовне поповнення є певним відображенням історичного процесу еволюції самої науки. В цілому існують різноманітні визначення поняття „капітал”, які можна звести до двох підходів - загальноекономічного та фінансового. В останньому випадку (саме цей підхід використано в роботі) капітал трактується як фінансові ресурси підприємства, що необхідні для організації його господарської діяльності та використовуються в господарському обігу для одержання відповідних доходів.

Підсумовуючи все вищесказане у дипломній роботі, можна сказати, що оборотний капітал - це фінансові ресурси виробничих підприємств, які інвестуються ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійному кругообороті, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу, забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Від раціональності його розміщення та ефективності використання залежать процес матеріального виробництва, фінансові результати та фінансова стійкість підприємства. Проаналізовано роботу підприємства протягом 2010-2012 років, з яких у 2012 році на підприємство вплинула економічна і фінансова кризи, що сказалось на його стані взагалому і стані оборотних коштів.

Щодо досліджуваного підприємства, то протягом 2010 - 2012 років відбулося збільшення середньорічної вартості майна та капіталу з 58345,05 тис. грн. до 82076,10 тис. грн., що свідчить про розширення обсягів виробництва та збільшення виробничих можливостей підприємства у 2011 і заслуговує позитивної оцінки. Відбулися зміни і у структурі майна заводу, а саме: вартість основних засобів у 2011 році проти 2010 зменшилась на 8575,40 тис. грн., а у 2012 році проти 2011 збільшилась на 5708,80 тис. грн. ВАТ “Полтавський ТРЗ” має досить застарілі та зношені основні засоби і дуже повільними темпами їх оновлює. Середньорічна вартість оборотних активів постійно збільшувалась до середини 2012 року. Так, протягом 2010-2012 років вона збільшилась на 25674,95 тис. грн., або на 197,40%, а потім у 2 півріччі 2012 року відбулось різке зменшення оборотних коштів в середньому на 43%. Це падіння середньорічної вартості оборотних активів викликано падінням у звязку з кризовими явищами в економіці обсягів реалізації протягом періоду, що аналізується.

Протягом досліджуваного періоду збільшилась середньооблікова чисельність працівників на 44 особи у 2011 році, при цьому у 2012 році було помітне скорочення кількості працівників, оскільки підприємство вимушено було зменшити кількість кадрів, спостерігалося також зменшення середньомісячної заробітної плати з 713,67 грн. у 2010 році до 683,48 грн. у 2012році. За період, що аналізується збільшився чистий дохід від реалізації продукції з 50020,10 тис. грн. до 120255,30 тис. грн., але при цьому слід відмітити, що у 2012 році чистий дохід зростав меншими темпами, ніж собівартість продукції, що призвело до зменшення суми отриманого у 2012 році чистого прибутку.

Значною мірою діяльність підприємства залежить від забезпеченості його оборотним капіталом. Як узагальнюючі, підсумкові результати аналізу оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” можна виділити наступні висновки: Становище оборотних активів у структурі майна є панівним. Їх питома вага у загальній вартості майна постійно збільшується з % у 2010 році до 65,25% у 2012 році. Середньорічна вартість оборотних активів збільшилась з 26413,80 тис. грн. у 2010 році до 32088,75 тис. грн. у 2012 році. Але у порівнянні з 2011 роком вона була зменшена на 12,34%

Найбільш питому вагу у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” складають розрахунки з дебіторами та інші оборотні активи (54,59 %; 65,29 % та 55,49 % відповідно по роках 2010, 2011, 2012).

Питома вага дебіторської заборгованості за товари має тенденцію до збільшення і складає у 2010 році - 40,68% питомої ваги загальної вартості оборотних актитвів, у 2011 - 32,86%, у 2012-65,55%, але це відбувалося за рахунок появи заборгованості з бюджетом та за виданими авансами, а сума цієї заборгованості мала тенденцію до зростання і залишається досить значною, що свідчить про труднощі в реалізації виробленої продукції. Як вже зазначалося вище, у 2011 та 2012 роках виникла дебіторська заборгованість за виданими авансами, яка складає 27,56% та 23,72% у загальній вартості оборотних активів.

Інші статті розрахунків з дебіторами через їх малий розмір мали порівняно незначний вплив на структуру оборотного капіталу. 4. Питома вага запасів у загальній сумі оборотних активів є значною і складає 44,79%; 33,28%; 37,65% відповідно у 2010, 2011, 2012 роках. Слід зазначити, що основною складовою частиною запасів у 2010-2011 роках є виробничі запаси, що пов'язано з характером діяльності підприємства. Їх розмір у 2011 році порівнянні з 2010 роком збільшився на 1758,2 тис. грн. і склав 6907,1 тис.грн., а питома вага зменшилась на 4,14 п.п. У 2012 році проти 2011 відбулося зменшення суми виробничих запасів на 1756,4 тис. грн., а питома вага зменшилась на 6,3п.п. і складала 8,8% загального обсягу оборотних активів заводу. Незавершене виробництво у загальному обсязі оборотних активів становить 15%, 8,32% та 9,61% відповідно по роках 2010, 2011 та 2012. Протягом періоду, що аналізується відбувалося збільшення обсягів незавершеного виробництва з 4013,3 тис.грн. до 5620,6 тис.грн Готова продукції за 2010-2012 роки збільшився з 2799,9 тис. грн. до 11227,6 тис. грн. Це свідчить про нагромадження продукції на складі, разом с тим завод платить витрати по зберіганню готової продукції, пов'язаних зі складськими витратами. Аналогічну ситуацію маємо і з товарними запасами.5. Розмір грошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” невеликий, питома вага найбільш ліквідної частини оборотних активів у їх загальній вартості зростала протягом 2010-2012 років з 0,61% до 6,83%. У 2012 році завод придбав акції іншого підприємства за аналогічною сферою діяльності на суму 122,4 тис.грн. Збільшення частки грошових коштів у складі оборотних активів є позитивним показником у фінансово-господарській діяльності ВАТ. Питома вага витрат майбутніх періодів у вартості оборотних активів ВАТ “Полтавський ТРЗ” є незначною і не перевищує 0,03%. За період, що аналізується вартість витрат майбутніх періодів збільшилась з 2,9 тис. грн. до 19,5 тис. грн. Отже, у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” в 2010 - 2012 роках відбулись не надто серйозні зміни. Розрахунки з дебіторами та запаси зберегли вагому частку у його структурі.

Основним джерелом формування оборотних активів заводу був власний оборотний капітал. Так, у 2010 році власний оборотний капітал становив - 15334,6 тис.грн, у 2011 - 25124,8 тис.грн., у 2012 - 18990,8 тис.грн. Але хоча і відбувається збільшення розмірів власного оборотного капіталу, його питома вага в загальній сумі джерел формування має тенденцію до зниження (частка власного оборотного капіталу у формуванні оборотних активів складала 57,32%, 54,98% і 49,55% відповідно по роках 2010, 2011, 2012). Це свідчить про те, що збільшується питома вага та обсяги позикових коштів у формуванні оборотних активів ВАТ. Розмір позикових коштів у 2011 році проти 2010 збільшився на 9159,4 тис. грн. (2,34 %), а у 2012 році проти 2011 на 8940,1 тис. грн. (5,43%). Збільшення частки позикових коштів є негативною тенденцією, так як збільшується фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел формування. Слід зазначити, що підприємство мало довгострокові зобов'язання у виді відстрочених податкових зобов'язань у 2011 році на суму 500,7 тис.грн, у 2010 році - на 84,8 тис. грн. та короткострокові кредити банків у 2010 році на суму - 335,5 тис.грн, у 2011 - на 5250,8 тис.грн., у 2012 - на 1121,2 тис.грн. Зменшення цих пунктів є позитивним моментом у діяльності ВАТ (підприємство своєчасно розраховується за короткостроковими кредитами та має хороші стосунки з банком). Векселі видані займають незначну частку у залучених коштах. Але їх питома вага у джерелах фінансування оборотних активів зростає з 0,2% у 2010 році до 0,6% у 2012 році, а сума з 52,4 тис. грн. до 350,8 тис. грн., що свідчить про нестачу грошових коштів у заводу для розрахунків за товари і послуги. Немаловажним джерелом формування оборотних активів є також і кредиторська заборгованість. У 2010 році кредиторська заборгованість становила 41,23% загальної суми оборотного капіталу заводу, що дорівнює 11029,6 тис. грн., у 2010 році - 32,32% , або 14825,4 тис. грн., у 2012 році - 47,79%, або 28311,0 тис. грн. Збільшення розмірів кредиторської заборгованості пов'язане зі збільшенням розмірів дебіторської заборгованості. Таким чином, протягом 2010-2012 років оборотний капітал був в основному сформований за рахунок власних коштів, а у 2012 році за рахунок позикових коштів, більшу частину яких склала кредиторська заборгованість.

Показники ефективності використання оборотного капіталу у 2012 році порівняно із 2011 роком змінились у певних напрямках: погіршення фондовіддачі оборотних активів відбулось за рахунок того, що темпи росту середньорічного розміру оборотних активів нижче темпів росту виручки від реалізації, а збільшення середньорічного розміру оборотних активів вплинуло на збільшення виручки. Взаємодія цих факторів і призвела до збільшення виручки. Рентабельність оборотних активів заводу також знизилась. Це відбулось за рахунок зменшення фінансового результату діяльності підприємства. Під впливом збільшення розміру оборотних активів та зниження рентабельності оборотних активів чистий прибуток заводу знизився. Зменшення інтегрального показника свідчить про неефективне використання оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2012 році. Аналізуючи показники оборотності оборотного капіталу, зробимо наступні висновки про те, що у 2010 році оборотний капітал проходив всі стадії кругообороту за 190,19 днів, у 2011 - за 168,53 днів, у 2012 - за 155,94 дня. Отже оборотність оборотного капіталу за період 2010-2012 років прискорилась. Це пояснюється тим, що темпи росту виручки вищі ніж темпи росту середніх залишків оборотних коштів. Коефіцієнт оборотності збільшився з 1,89 до 2,31 раз, а коефіцієнт закріплення оборотних активів навпаки зменшився з 0,528 до 0,433. Прискорення оборотності призвело до вивільнення оборотних коштів з обороту. Так, у 2011 році вивільнення складало 4637,76 тис. грн., у 2012 році - 4205,56 тис. грн., З вищесказаного можна зробити висновок, що головним завданням при здійсненні фінансово-господарської діяльності заводу є збільшення частки власного оборотного капіталу у загальній його сумі. Збільшення питомої ваги власного оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” повинно проходити в контексті вирішення завдань стратегії управління оборотним капіталом. Досягненню поставленої нами основної мети покращення стану оборотних активів заводу сприятиме подальше прискорення їх оборотності та більш активне формування виробничих запасів за рахунок власних джерел капіталу. Для більш ефективного використання оборотного капіталу заводу потрібно, по-перше, оптимізувати розмір оборотних активів, які обслуговують господарські потреби товариства, шляхом нормування обсягів окремих груп обігових активів; по-друге, дослідити кожний етап кругообороту активів для визначення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обігу або приносять збитки; по-третє, розробити програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в них вкладені. Підприємство має велику дебіторську заборгованість, що має негативний вплив на фінансовий стан підприємства, оскільки значна частина грошових коштів вилучається з обігу. ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно проводити всебічну оцінку партнерів підприємства, яким надається комерційний або споживчий кредит, з точки зору їх надійності як дебіторів; визначати максимальну суму боргу, який надається одному дебітору; використовувати різні форми забезпечення боргових зобов'язань; юридично оформлювати всі документи, що регламентують взаємовідносини з дебіторами, їх обов'язки щодо обсягів, термінів та умов повернення боргу. Необхідно проводити постійний контроль за ходом погашення заборгованості окремими дебіторами, їх оперативне інформування про порушення термінів проведення розрахунків. За несвоєчасне проведення розрахунків було б доцільно застосовувати штрафні санкції. Робота управлінського апарату заводу повинна передбачати підвищення ефективності використання оборотного капіталу шляхом додержання раціональних пропорцій в його структурі, а також здійснення заходів, спрямованих на підвищення прибутку від основної діяльності. В цьому повинно допомогти ефективне управління та планування оборотних активів. Велика дебіторська заборгованість зумовлена падінням темпів виробництва взагалі, і неможливістю погашення заборгованостей покупціми підприємства. Як зазначалось, основними напрямками в цій роботі є збільшення обсягів діяльності при одночасному прискоренні оборотності оборотних активів, виявлення незадіяних активів та їх реалізація або здача в оренду, раціональне використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість. Стан підприємства у 2010-2011 роках був стабільним, але за початком і розвитком економічної кризи у 2012 році фінансовий стан став погіршуватись, необхідно розробляти антикризову програму, для того, щоб підприємство могло працювати в даних умовах з найменшими втратами.

Вирішення такого завдання ВАТ “Полтавський ТРЗ”, як найбільш раціональне використання оборотного капіталу при ефективній аналітичній та плановій роботі, буде сприяти його фінансовій стабілізації і підвищення ефективності поточної фінансово-господарської діяльності.



Список використаних джерел

1. Авраменко Е.В. Роль кредита в управлении оборотным капиталом в условиях рынка //Вісник УАБС. -- 2001. -- №4. -- С. 17 20.

2. Авраменко Е.В. Экономические аспекты управления оборотными средствами предприятия //Вісник ХДЕУ. -- 2000. -- №1. -- С. 80 82.

3. Авраменко Е.В., Погореленко Н.В. Анализ состава, структуры и источников формирования оборотных средств //Вісник ХДЕУ. -- 2000. -- №4. -- С. 25-30.

4. Ареф'єва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - К.: ЄУ, 2002. - 94 с.

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 416 с.

6. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.

7. Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 304 с.

8. Гусєва О. Оцінка джерел фінансування поточних активів торговельних підприємств//Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 10. Том 3. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. - С.159-168.

9. Гусєва О. Оцінка забезпеченості торговельних підприємств власними обіговими коштами // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. - С.233-237.

10. Гусєва О. Прискорення оборотності обігових коштів - фактор підвищення ефективності їх використання//Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 12. Том ІV. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. - С. 34 - 39.

11. Гусєва О.Ю. Обґрунтування стратегії формування оборотного капіталу і оборотних активів торговельних підприємств//Збірник наукових статей за матеріалами конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - С.17-21.

12. Гусєва О.Ю. Оцінка витратоємності оборотних активів торговельних підприємств//Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 51. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С.85-91.

13. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активами торговельних підприємств за умов стабільного товарообороту // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 112. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 147 - 158.

14. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активами торговельних підприємств за умов зростання товарообороту // Науковий журнал. Вісник ДонДУЕТ. Серія: Економічні науки, 2001, №4 (12). - С. 180 - 185.

15. Дядечко Л.П., Гусєва О.Ю. Механізм обґрунтування джерел утворення оборотного капіталу в торгівлі//Вісник ДІТБ. Серія: Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері). - Донецьк: Донецький інститут туристичного бізнесу, 2007. - С.180-184.

16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 2004.- 528 с.

17. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк за ред. М.Г.Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

...