Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Перелік умовних позначень

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи забезпечення економічної безпеки підприємства

1.1 Сутність та зміст економічної безпеки підприємства

1.2 Концептуальні основи системи забезпечення економічної безпеки підприємства

Розділ 2. Пропозиції щодо комплексного забезпечення фінансово - економічної безпеки підприємства "ДП Завод 410 ЦА"

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз загроз фінансово-економічної безпеки підприємства

2.3 Пропозиції щодо розробки системи безпеки на підприємстві

Висновки

Список літератури

Перелік умовних позначень

Грн. - гривні

IT - інформаційні технології

ОСУ - організаційна система управління

Рис. - рисунок

Рр. - роки

ЦА - цивільна авіація

СУ - система управління

Табл. - таблиця

Тис. - тисячі

ДП - державне підприємство

СБ - служба безпеки

ЗГД - заступник генерального директора

МТЗ - матеріально технічне забезпечення

ВТК - відділ технічного контролю

Вступ

Економічний розвиток нашої держави залежить, насамперед від стабільного функціонування підприємств, підвищення їх економічного потенціалу в умовах сучасних ринкових відносин. Досвід свідчить, що організація будь-якої господарської діяльності потребує створення надійної служби безпеки (СБ) підприємства в умовах існуючих ризиків.

Мета курсової роботи є розробка пропозицій щодо впровадження комплексного підходу до забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства ДП "Завод 410 ЦА".

Об'єктом дослідження є організація забезпечення економічної безпеки підприємства ДП "Завод 410 ЦА".

Предмет дослідження є розробка системи забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства ДП "Завод 410 ЦА".

Відповідно до мети курсової роботи поставлені наступні завдання:

§ ознайомитися з сучасними підходами до визначення сутності та змісту економічної безпеки підприємств;

§ розглянути концептуальні основи системи економічної безпеки підприємства;

§ надати загальну характеристику підприємству ДП "Завод 410 ЦА".

§ проаналізувати існуючи та потенційні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства;

§ розробити систему забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Практичне значення курсової роботи полягає втому що пропозиції надані в ній можуть бути використані при розробки сучасних систем забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств в Україні.

Розділ 1. Теоретичні основи забезпечення економічної безпеки підприємства

1.1 Сутність та зміст економічної безпеки підприємства

Нажаль, не існує єдиного загальноприйнятого наукового визначення поняття економічної безпеки підприємства. На теренах України та інших країн колишнього радянського простору це поняття досить нове, по очевидним причинам відмінності сьогоденних ринкових відносин від планової економіки і тому воно потребує більш детального вивчення і осмислення. Існує багато визначень від різних авторів, далі будуть наведені і порівняні лише деякі із них.

Публікації початку 90-х років минулого сторіччя трактують поняття економічної безпеки здебільшого, як забезпечення умов збереження комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації підприємства.

Проблему економічної безпеки підприємства пропонувалося вирішувати виходячи з передумови, що ступінь надійності всієї системи збереження інформації визначається рівнем безпеки її найслабшої ланки, яким вважається персонал організації. Економічна безпека підприємства ґрунтувалася на дворівневій системі інформаційної безпеки. Перший рівень мав на меті збереження комерційної таємниці силами та засобами власної служби безпеки підприємства, а другий за допомогою створення системи відповідальності та мотивації персоналу. Дійсно, збереження комерційної таємниці є одним з важливих аспектів економічної безпеки підприємства, але необхідно відзначити, що це поняття насправді набагато ширше і потребує доповнення оскільки воно не враховує всього діапазону впливу зовнішнього середовища як основного джерела небезпек для діяльності підприємства.

Через деякий час взяв гору інший підхід до розуміння сутності поняття, згідно якого економічна безпека підприємства жорстко залежить від стану зовнішнього середовища, який в умовах ринкової економіки постійно змінюється і має великий рівень нестабільності. При визначенні поняття "економічна безпека" стала переважати думка, що його зміст відображає такий стан підприємства, яке забезпечує здатність протистояти несприятливим зовнішнім впливам. В зв'язку з цим економічна безпека підприємства стала розглядатися набагато ширше - а саме, як можливість забезпечення його стабільності в різноманітних, в тому числі і в несприятливих умовах, які складаються у зовнішньому середовищі, незалежно від характеру його впливу на діяльність підприємства, масштабу і характеру внутрішніх змін. Тобто, економічна безпека підприємства визначена як "захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також як здатність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності".

Деякі експерти трактують економічну безпеку як кількісну і якісну характеристику властивостей організації, яка відображає здатність" виживання" і розвитку в умовах виникнення зовнішніх і внутрішніх економічних загроз. Відповідно до цього, економічна безпека підприємства визначається сукупністю чинників, що відображають рівень стійкості, можливості зростання, забезпечення економічних інтересів і т.д.

Існує думка, згідно з якої, економічна безпека підприємства розглядається як стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенційних джерел небезпеки або фінансових загроз. Слід зазначити, що при цьому підході до визначення сутності економічної безпеки підприємства, втрачається бачення перспектив його розвитку, оскільки він є синонімом до визначення поняття адаптації підприємства, з чим навряд чи можна погодитися. Крім того, не зовсім зрозуміло, яким чином підприємство може захистити свою діяльність від негативного впливу зовнішнього середовища. Використовуючи слово "загроза", автори, зазвичай не дають його визначення. Хоча деякі розглядають його як "такі зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі, які призводять до небажаних змін предмета безпеки (підприємства)" і наводять класифікацію загроз. Дане визначення також має свої недоліки, оскільки створює видимість, що підприємство і загрози його діяльності та існуванню є розрізненими явищами, не пов'язаними між собою за своєю природою. Насправді ж загрози діяльності підприємства виникають в тому ж середовищі, в якому функціонує і саме підприємство. Ще менше ясності в такому терміні, як "захищеність" підприємства. Абсолютно невизначені її конкретні форми, критерії та результати.

Якщо розглядати економічну безпеку підприємства як стан, обумовлений впливом зовнішнього середовища, слід зазначити ресурсно-функціональний підхід. Автори цього підходу розглядають економічну безпеку підприємства як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому. З цією метою вони розглядають сукупність процесів, що протікають в організації, з усіма їх характерними рисами й взаємозв'язками, які складають єдину родинну групу з точки зору їх функціональної ролі в забезпеченні економічної безпеки підприємства і, разом узяті, відіграють важливу роль у забезпеченні економічної безпеки підприємства. У ресурсно-функціональному підході в якості основних напрямків економічної безпеки підприємства розрізняють сім функціональних складових: інтелектуально-кадрову, фінансову, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну, інформаційну та силову.

Більш детальне вивчення сутності ресурсно-функціонального підходу для розуміння економічної безпеки підприємства дозволяє відзначити його основну перевагу - всеосяжний, комплексний характер, оскільки в рамках цього підходу досліджуються найважливіші фактори, що впливають на стан функціональної складової економічної безпеки підприємства, вивчаються основні процеси, що впливають на її забезпечення, проводиться аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства, розглядаються економічні індикатори, що відображають рівень забезпечення функціональної складової економічної безпеки підприємства, і розробляються заходи щодо забезпечення максимально високого рівня функціональної складової економічної безпеки підприємства. Проте ця перевага ресурсно-функціонального підходу одночасно є і його ж недоліком, оскільки економічна безпека розглядається занадто широко - і в аспекті адаптації до впливу зовнішнього середовища, і в аспекті ресурсної забезпеченості підприємства, і в аспекті якості реалізації функцій управління, таких як планування, облік і аналіз тощо. При такому широкому підході втрачається саме бачення економічної безпеки і, по суті, вона ототожнюється з самою діяльністю підприємства та її ефективністю.

Окрім спроб визначити сутність економічної безпеки підприємства, виходячи з негативного впливу зовнішнього середовища на його діяльність, існують й інші точки зору з даного питання. Так, економічну безпеку підприємства розглядають з точки зору мінімізації втрат і збереження контролю над власністю. В якості способів забезпечення економічної безпеки підприємства пропонується побудова системи захисту його економічних інтересів, в якій основну увагу приділено питанням боротьби з недобросовісною конкуренцією, забезпеченню інформаційної безпеки та правовому захисту інтелектуальної власності.

Окремо можна виділити підходи до економічної безпеки підприємства, які можна назвати вузькофункціональними. Йдеться про розгляд економічної безпеки підприємства з позиції окремого аспекту його діяльності. Так, висловлюється думка, що найважливішим напрямом формування системи економічної безпеки, в тому числі і підприємств, є забезпечення системи контролю його фінансово-облікової діяльності. Обґрунтовується, що облік є однією з основних функцій управління, спрямованої на забезпечення економічної безпеки підприємства, і саме облік виключає можливість прямих розкрадань без установлених Законом наслідків, створює інформаційні умови для здійснення контролю доцільності та законності використання ресурсів у запобіжному, поточному і наступному режимах і сприяє запобіганню реалізації загроз, які знижують економічну стійкість підприємств.

Іншими словами, економічна безпека підприємства являє собою сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, що сприяють ефективному динамічному зростанню економічного потенціалу організації, її здатності забезпечувати конкурентоздатність та захист від різного роду загроз і втрат.

Система економічної безпеки підприємства - це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних и пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

1.2 Концептуальні основи системи забезпечення економічної безпеки підприємства

Поняття економічної безпеки підприємства є комплексним і закріплює за собою практично всі функціональні області діяльності підприємства, і при оцінці економічної безпеки ряд положень оцінки перетинається з окремими видами діяльності підприємства. Це стосується, перш за все, формулювання стратегічних інтересів підприємства та їх кількісної інтерпретації. Положення оцінки економічної безпеки зачіпають область стратегічного управління підприємством, і якщо на підприємстві розроблені і прийняті до реалізації відповідні функціональні стратегії (інноваційна, ресурсна, інвестиційна, маркетингова), то їх цілі повинні відповідати сформованим стратегічним інтересам підприємства в розглянутій функціональної області діяльності, а показники, що характеризують цілі стратегії, повинні відповідати кількісній оцінці стратегічних інтересів підприємства. Встановлення такої відповідності є дуже важливим, оскільки саме з його допомогою забезпечується єдність методичної бази організації управління підприємством.

Для забезпечення єдиного підходу до оцінки ступеня дотримання інтересів підприємства необхідно вибрати вид показників - фактичні, планові або кількісні. Ці види показників мають різний статус достовірності. Фактичні показники характеризуються найвищим рівнем достовірності, оскільки вони фіксують результати вже минулих процесів виробництва і реалізації продукції. Менш високий рівень достовірності мають планові показники з огляду на їх природу - вони передбачають майбутній стан підприємства і результати його діяльності. Найменший рівень достовірності мають показники кількісної оцінки інтересів підприємства, оскільки вони характеризують деякі гіпотетичні результати роботи підприємства. Для підвищення достовірності оцінки ступеня дотримання інтересів підприємства особливо ретельно необхідно підходити до розрахунку показників, які кількісно характеризують дотримання інтересів підприємства. Наприклад, отримана оцінка ступеню дотримання інтересів підприємства у сфері інвестиційної політики тим достовірніше, чим достовірніше визначена величина потенційно можливих інвестиційних ресурсів.

Джерелами інформації для аналізу та оцінки економічної безпеки можуть бути: перелік факторів ризику та ризикових ситуацій; особистий досвід керівників підприємства і фахівців; прогнозна інформація, матеріали ревізій, аудиту, перевірок податкової служби, лабораторного та лікарсько-санітарного контролю, пояснювальних та доповідних записок, нарад, листування, одержувані в результаті особистих контактів; бухгалтерський облік і звітність; статистичні дані; відомості про конкурентів, партнерів, постачальників і споживачів; матеріали маркетингових досліджень про стан ринку; відомості від правоохоронних органів щодо кримінальної обстановки, економічна, політична, демографічна та інші ситуації в країні та регіоні; платоспроможність покупців і т. п.

Концептуальні остови системи економічної безпеки полягають у визначенні об'єктів, на які впливає той чи інший вид загрози або ризику. Для оптимального вибору найбільш кращого варіанту дій з управління ризиком важливо мати чітку інформацію і про те, який об'єкт піддається ризику. Це може бути інформація, матеріальні цінності, персонал, керівники фірми та прибуток та інше. Володіючи цією інформацією і знаючи реальну ступінь захищеності об'єкта, можна розрахувати потребу в обсязі необхідних сил і засобів для запобігання ризику, виробити правильні заходи для захисту об'єкта. Система оцінки та аналізу економічної безпеки включає в себе сукупність послідовних, взаємопов'язаних між собою блоків, етапів діяльності, систематизованих і пристосованих до цих завдань методик, методів, моделей, що дають можливість виявити, оцінити і зменшити вплив господарського ризику до прийнятного рівня з мінімальними витратами корпоративних ресурсів.

Висновки до 1 розділу:

Сучасні наукові підходи до визначення змісту економічної безпеки підприємств не є досконалими і потребують подальших наукових досліджень.

Розділ 2. Пропозиції щодо комплексного забезпечення фінансово- економічної безпеки підприємства "ДП Завод 410 ЦА"

2.1 Загальна характеристика підприємства

Головною метою "ДП Завод 410 ЦА" є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності в галузі ремонту, технічного обслуговування авіаційної техніки та надання послуг підприємством з експлуатації авіаційної техніки.

Організаційна структура "ДП Завод 410 ЦА" побудована за лінійно-функціональним принципом.

Авіаремонтний завод № 410 цивільної авіації заснований у 1948 році. Київський авіаремонтний завод є державним підприємством, підпорядкованим Міністерству промислової політики України та має право на здійснення самостійної зовнішньоекономічної діяльності (Див. Додаток А).

Підприємство спеціалізується на капітальному ремонті літаків, розроблених та виготовлених в Україні: АН-24, АН-26, АН-30, АН-32, АН-72, АН-74, цивільного та військового призначення, а також їх двигунів та складових частин.

ДП Завод 410 ЦА є єдиним в Україні підприємством, яке ремонтує вищевказані літаки та має високий авторитет у вітчизняних та закордонних замовників. Нашими послугами користуються замовники більш ніж з 40 країн світу. Як правило, всі ці літаки неодноразово (від 2-х разів та більше) проходили ремонт на заводі починаючи ще з часів СРСР і до теперішнього часу.

Піввікова діяльність заводу складається з декількох етапів: ремонт поршневих авіаційних двигунів, створення літакобудівного виробництва, ремонт турбогвинтовий і газотурбінний техніки. За цей час відремонтовано більш 5500 літаків і більш 42000 авіаційних двигунів.

Завод розташований на площі 236000 м 2, має 170000 м 2 виробничих приміщень і володіє необхідною і достатньою матеріально-технічною базою, сучасним складським господарством, інформаційно-обчислювальним центром, лабораторним комплексом, що дозволяє забезпечувати супроводження технологічного процесу, здійснення методів контролю, перевірки метрологічних засобів виміру, проведення дослідницьких робіт.

Розташування заводу в межах міста, наявність злітно-посадочної смуги з твердим покриттям і бетонованими стоянками літаків, висококваліфікованого персоналу та технічної бази відкривають перед заводом можливості здійснювати:

а) усі види технічного обслуговування, включаючи капітальний ремонт літаків;

б) виробництво і ремонт окремих вузлів і деталей авіатехніки;

в) безстапельну зборку літаків, а також окремих вузлів і агрегатів;

г) ремонт і виробництво наземного аеродромного устаткування.

На сьогоднішній день Київський авіаремонтний завод 410 ЦА пропонує широкий спектр сертифікованих послуг по ремонту авіатехніки:

· будь-які види ремонту і сервісного обслуговування літаків Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, КВР літаків Ан-74,

· технічне обслуговування літаків Ан-72,

· ремонт двигунів Д-36, допрацювання літаків усіх модифікацій з встановленням додаткового устаткування для польотів на міжнародних повітряних лініях.

Фахівцями заводу 410 ЦА засвоєне зовнішнє фарбування літаків поліуретановими емалями, модернізація салонів літаків різних модифікацій, а також переустаткування транспортного літака Ан-26 у вантажопасажирський варіант і літака аерофотознімання Ан-30 у пасажирський діловий варіант.

Підприємство надає послуги по експорту та оренді авіатехніки всіх типів і модифікацій виробництва країн СНД.

Першою продукцією нового підприємства був випуск із ремонту двигунів АШ-62ІР для літака Лі-2. В шістдесяті роки завод приступив до освоєння ремонту газотурбінної авіаційної техніки: турбогвинтового літака Ан-24, турбореактивного двигуна Аи-25 для літаків Як-40. З цього часу завод стає провідним підприємством по ремонту літаків конструкції О.К. Антонова, здобуває репутацію високоякісного авіаремонтного підприємства.

Необхідно підкреслити, що розвиток ринкових відносин в Україні на початку 90-х років набув затяжного характеру: швидкий спад виробництва, катастрофічна нестача обігових коштів і, як результат закриття багатьох найкрупніших підприємств. Ця тенденція особливо чітко просліджується на підприємствах Міністерства промислової політики України, в підпорядкуванні якого знаходиться Київський авіаремонтний завод 410 Цивільної авіації. Поставши перед складними економічними проблемами, керівництво заводу розробило чітку стратегію і тактику виживання і розвитку підприємства, впровадило ряд організаційних заходів і технічних рішень. Зокрема, істотно посилена служба зовнішньоекономічних зв'язків, створена служба маркетингу підприємства. В результаті завод досяг стабільного фінансового становища, не допустив спад виробництва і зберіг попередню кількість висококваліфікованих фахівців.

В даний час Київський авіаремонтний завод практично єдине підприємство на Україні, що пропонує широкий спектр високоякісних послуг по ремонту авіаційної техніки: повний технологічний цикл капітального ремонту пасажирського літака Ан-24, транспортних літаків Ан-26, Ан-32, літака аерофотознімання Ан-30, двигунів Д-З 6, контрольно-відбудовних робіт літаків Ан-74, технічного обслуговування літаків Ан-72, контрольно-відбудовних робіт вертольота Ка-26, ремонт коліс і гальмових пристроїв літаків Боінг-737. Завод робить переустаткування вищевказаних літаків у різні салонні варіанти, доробку для польотів за сучасними правилами ІКАО.

У бізнесі-центрі заводу делегації, що відвідують завод, можуть ознайомитися з основними віхами в історії підприємства, його традиціями і досягненнями, а також одержати наочну інформацію, переглянувши рекламні фільми про організацію ремонту літаків і двигунів.

До послуг замовників - добре обладнані приміщення для проведення переговорів, перекладачі, кімнати відпочинку екіпажів, а також розташована в центрі міста заводський готель із затишними комфортабельними номерами різного класу.

Завод активно рекламує свою продукцію на всесвітньому ринку авіаційних послуг. Завод включено до усіх авіаційних довідників та каталогів. Він є учасником міжнародних авіаційних салонів.

На підприємстві створена з 2003 року та ефективно працює сертифікована Держекспортконтролем група внутріфірмового експортного контролю.

Стратегія розвитку підприємства передбачає використання широкомасштабної експортно-імпортної політики. Майже за 50 років свого існування якістю відремонтованого авіаційної техніки, гнучкою структурою ціноутворення, індивідуальним підходом до кожного клієнта Київський авіаремонтний завод зарекомендував себе як надійний партнер. Літаки після ремонту успішно експлуатуються в більш ніж у сорока країнах світу. Це країни Європи, Азії, Латинської Америки, Африки, і звісно ж усі країни СНД. А за технологіями, розробленим заводом і за підтримкою фахівців освоєний ремонт літаків Ан-24, Ан-26, Ан-32 у таких країнах як Індія, Китай, В'єтнам.

Крім того, підприємство намагається не обмежувати свою діяльність ринком Східної Європи, країн Азії й Африки по ремонту і сервісному обслуговуванні літаків типу Антонів. Реалізація маркетингової стратегії підприємства припускає пошук потенційних партнерів у країнах Америки і Західної Європи.

Підприємство займається постійним пошуком нових сегментів ринку та найбільш перспективних напрямків своєї діяльності. Особливу увагу приділяють співробітництву з авіапідприємствами Росії та країн близького зарубіжжя, які на сьогодні є одними з найважливіших замовників, на долю яких перепадає до 20% від загального об'єму виробництва.

Основні показники діяльності заводу.

Таблиця 1. Виконання плану з асортименту продукції на заводі 410 ЦА за 2004 рік.

Найменування продукції	Випуск продукції, од.	Відхилення, + / -	Виконання завдання, %
	План	Факт
Ремонт літаків	48	41	- 7,0	85,4
в т.ч.	Ан-24	23	18	- 5,0	78,3
	Ан-26	23	21	- 2,0	91,3
	Ан-32	2	2	-	100,0
Ремонт двигунів Д-36	46	35	- 11,0	76,1
ВСЬОГО	94	76	- 18,0	80,9

Як видно з таблиці 2.1, план по випуску продукції виконаний на 80,9 %. Невиконання плану пов'язано зі специфікою діяльності підприємства, необхідністю пошуку замовників і залучення їх в умовах жорсткої конкуренції, а також зі списанням літаків Ан-24 та Ан-26 у зв'язку з моральним та фізичним зносом. Для залучення замовників у ремонт завод намагається здійснити такі заходи:

а) відкрити представництво заводу в Росії, основним завданням якого буде залучення замовників з країн СНД ремонтувати техніку на заводі 410 ЦА на умовах фінансового лізингу, вирішення митних труднощів та отримання поетапної оплати за ремонт авіатехніки;

б) встановити конкурентоспроможні ціни на ремонт авіатехніки;

в) організувати здійснення оплати за ремонт шляхом отримання у власність заводу іншого літака;

г) надати знижки постійним замовникам, які ремонтують більше трьох літаків, а також замовникам, які повністю передплачують ремонт літака;

д) вирішити питання у відповідних органах України щодо продовження терміну оплати за капітальний ремонт літаків для іноземних замовників більше 90 днів.

В сучасних умовах важливе вивчення динаміки обсягів виробництва, а також факторів, які впливають на обсяг виробленої продукції. Основними факторами, які впливають на обсяг продукції є:

а) кількість виробленої продукції в натуральному виразі;

б) рівень цін на вироблену продукції;

в) асортименті зрушення продукції.

Аналіз впливу факторів на динаміку обсягів виробленої продукції зручно проводити методом ланцюгових підстановок. При проведенні аналізу впливу на обсяг продукції кількості виробленої продукції ціни фіксуються на рівні попереднього року.

В результаті отримується такий показник як обсяг виробленої продукції у порівняних цінах, який є основою для розрахунку обсягів виробництва на рівні всієї країни, невикривлених інфляційними процесами.

2.2 Аналіз загроз фінансово-економічної безпеки підприємства

У відповідності з розвитком підходів до розуміння категорій безпеки, безпека організації поділяється на два типи - внутрішню і зовнішню безпеку. В основі такого поділу знаходяться відмінності методів, форм і способів забезпечення безпеки.

Зараз, в умовах глобалізації економіки, межа між внутрішньою і зовнішньою безпекою дуже розмита, а більшість загроз іноді важко прив'язати до єдиного джерела.

Тим не менш, такий поділ є досить корисним з практичної точки зору, оскільки, перш за все воно допомагає чітко класифікувати концептуальні підходи до вирішення проблем забезпечення безпеки організації.

Крім того поділ на внутрішню і зовнішню безпеки необхідний для усвідомлення того, що при забезпеченні внутрішньої безпеки необхідні зовсім інші методи, форми і шляхи ніж при забезпеченні зовнішньої безпеки.

Складові системи забезпечення економічної безпеки визначаються двома факторами:

- потенційним складом і структурою загроз;

- фінансовими можливостями підприємства.

Постійне посилення дії факторів, що загрожують економічній безпеці підприємства, потребує створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку підприємства з метою завчасного попередження небезпек та загроз і вживання необхідних заходів щодо захисту та протидії.

Основні цілі моніторингу повинні бути такими: оцінювання стану та динаміки розвитку виробництва підприємства; виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалу виробництва; визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливих факторів на потенціал виробництва; прогнозування наслідків дії загрозливих факторів; системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації та тенденцій її розвитку, розробка цільових заходів захисту підприємства від загроз.

При здійсненні моніторингу повинен діяти принцип безперервності спостереження за станом об'єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки та дії інших загальносистемних факторів.

Фактори загроз зовнішнього середовища економічної безпеки підприємства

Реальні зовнішні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства
№	Загрози прямої дії	№	Загрози не прямої дії
1	Несприятливі зміни в законодавстві, та в економіці країни	1	відсутність у країні сприятливих умов для проведення науково-технічних досліджень
2	Привабливість бізнесу для рейдерства	2	Застарілість основної продукції підприємства
Потенційні звнішні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства
№	Загрози прямої дії	№	Загрози не прямої дії
1	Неплатоспроможність учасників угод (партнерів), затримка платежів	1	Втрати позицій на внутрішньому або зовнішньому ринку через падіння попиту, дії конкурентів та ін.
2	Посягання на життя та здоров'я	2	Зниження цін на продукцію.
3	Стихійні лиха (повені, епідемії, землетруси, пожежі), аварії, крадіжки.	3	Непередбачені політичні дії.

Необхідність аналізу зовнішнього середовища підприємства полягає в тому щоб передбачити майбутні небезпеки та загрози для його економічної безпеки.

Таблиця 2.2 Фактори загроз внутішнього середовища економічної безпеки підприємства

Реальні внутрішні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства
№	Загрози прямої дії	№	Загрози не прямої дії
1	Крадіжка, псування майна та ресурсів	1	Витік конфіденційної інформації
2	Зменшення обсягів виробництва внаслідок простоїв устаткування, втрат робочого часу, відсутності матеріалів, збільшення браку.	2	Витрати часу (невчасне виконання замовлень, збільшення тривалості виробничого циклу та ін.).
Потенційні внутрішні загрози фінансово-економічної безпеки підприємства
№	Загрози прямої дії	№	Загрози не прямої дії
1	Некомпетентність, нечесність, безвідповідальність, помилки керівництва, персоналу, партнерів	1	Рівень оптимізації витрат ресурсів,рівень інвестиційної привабливості.
2	Збільшення матеріальних витрат, витрат на транспортування, перевитрати фонду заробітної плати.	2	ефктивність інформаційно-аналітичного забезпечення господарської діяльності підприємства

Аналіз внутрішнього середовища підприємства здійснюється з метою своєчасного виявлення існуючих та майбутніх загроз фінансово-економічної безпеки. безпека економічний загроза авіаційний

Способи зменшення ризику:

1. Прогнозування тенденцій ринкової кон'юнктури (попиту, рівня конкуренції) із залученням компетентних спеціалістів (експертів, консультантів).

2. Розподіл ризику між учасниками проекту.

3. Утворення резервного фонду.

4. Страхування ризику, тобто передача ризиків страхової компанії. З точки зору страхування, ризики поділяються на:

- ринкові (зміни цін, попиту, конкуренції);

- політичні (зміна уряду, законів);

- виробничі (нестача сировини, нераціональне використання устаткування, втрати робочого часу);

- особисті (нестача освіти, безробіття, розлучення, непрацездатність, смерть);

- майнові (втрати майна від стихійних лих).

Виходячи з досвіду, сформульовані такі поради підприємцю:

1. Не треба уникати ризику, його треба передбачати та намагатися знизити.

2. Важливо зрозуміти, які види втрат найбільш можливі, імовірні. Необхідно визначити їх очікувану величину і частоту виникнення. Якщо ризик - небезпека втрати ресурсів або доходів, то існує його кількісна міра. Для кількісного аналізу визначається абсолютний та відносний рівень ризику. В абсолютному виразі ризик визначається як величина можливих втрат в матеріальному або вартісному вимірі. Втрати - це зменшення доходу порівняно з прогнозною величиною. У відносному виявленні ризик визначається в процентах шляхом ділення величини можливих втрат на показник фінансового стану підприємства (вартість майна (фондів); поточні витрати; капіталовкладення або очікуваний прибуток). Оскільки ризик є імовірнісною випадковою категорією, він характеризується не тільки величиною, але і імовірністю того, що він досягає цієї величини. Тому для цього розрахунку використовуються методи теорії імовірності та статистики. Виходячи з практики, закордонні спеціалісти вважають, що можна орієнтуватись на такі граничні значення ймовірностей ризику втрат:

- для допустимого ризику, що дорівнює прибутку - 0,1;

- критичного, що дорівнює доходу - 0,01;

- катастрофічного, що дорівнює вартостімайна -0,001.

2.3 Пропозиції щодо розробки системи безпеки на підприємстві

Підходячи до реорганізації системи безпеки "ДП завод 410 ЦА", нам необхідно зрозуміти, що систему потрібно докорінно змінити, саме тому процес переоснащення та вдосконалення повинен перебігати поступово, в декількох етапах, з відповідними часовими проміжками для кожного етапу.

Це необхідно для налагодження роботи на кожному етапі та відпрацювання введених змін.

Для зміни служби безпеки підприємства, потрібно пройти такі етапи як, юридичний, організаційний, кадровий, технічний та економічний.

На кожному етапі потрібно впроваджувати ряд змін. Коли ми говоримо про юридичні зміни то перш за все маємо на увазі приведення у відповідність всіх внутрішніх документів до вимог нової СБ, а саме внесення змін до статуту про СБ, розроблення та прийняття положення про СБ на підприємстві, створення концепції економічної безпеки "ДП Завод 410 ЦА", в якій будуть відображені теоретичні аспекти практичної діяльності служби безпеки. На цьому робота не завершиться, оскільки є ще багато документів, які слід допрацювати, створити. Також постійно необхідно проводити моніторинг діючого законодавства та законопроектів по напрямку діяльності фірми.

В першу чергу необхідне якісне планування розвитку законодавчої бази, своєчасне коригування діяльності підприємства в правовому полі.

Після створення юридичної документації нам необхідно привести нашу організаційну структуру у відповідність. А також чітко визначити обов'язки персоналу, розробити структуру взаємодії із діловими партнерами (список партнерів див. у додатку), органами державної влади, суб'єктами недержавної безпеки, громадсько-політичними організаціями, ЗМІ. Дані відносини дуже важливі під час побудови та функціонуванні комплексної системи економічної безпеки, оскільки у підприємства з'являються додаткові важелі впливу на загрозу та ефективні можливості протистояти їм, іншими словами в епоху глобалізацій них змін підприємство просто не зможе вистояти без зовнішніх суб'єктів забезпечення економічної безпеки.

Ефективність забезпечення безпеки - це результат роботи всього колективу. Безпеку забезпечує кожен підрозділ, кожен працівник, виконуючи свої обов'язки відповідно до встановлених норм.

Керівник департаменту з безпеки зобов'язаний:

- Визначити мету та основні напрямки забезпечення безпеки діяльності підприємства;

- Керувати фінансово-економічними та інформаційними напрямами забезпечення безпеки підрозділу;

- Постійно контролювати стан економічної безпеки підприємства.

В самому підприємстві також приймаються серйозні зміни, перш за все це створення ради безпеки підприємства, в яку входять керівники внутрішніх підрозділів (в тому числі начальник СБ) та директор. На засіданнях ради вирішуються важливі питання по розвитку системи захисту та прийняття плану дій по ліквідації існуючих загроз.

Після здійснення організаційних перетворень необхідно здійснити підбір відповідальних працівників. Під час цього процесу повинні бути задіяні керівники підрозділів, до яких набирається персонал, та керівник СБ, в окремих випадках - директор.

Коли ми говоримо про кадри то не слід забувати, що робота з ними не закінчується за підбором персоналу, а тільки починається. Адже необхідно постійно здійснювати контроль за перебігом завдань, проводити навчання, атестації працівників (пропоную ввести систему розрядів від 1-7, працівники з більш високим розрядом мають отримувати більшу з/п а також більші можливості для кар'єрного зростання, можливість обіймати керівні посади та ін.), оскільки рівень знань та навичок працівників відіграє значну роль на діяльності компанії.

Для здійснення повноцінного контролю нам слід використовувати передові технічні досягнення. Повинні бути задіяні: засоби відео спостереження, засоби автоматизованого контролю, система пожежогасіння, засоби захисту від витоку інформації, та ін. Необхідно подбати не тільки про встановлення цих систем, а і про їхнє повноцінне використання. Необхідно звернути увагу на те, що швидкі тенденції змін не оминули і технічні засоби, відповідно актуальність використовуваної техніки відображатиме рівень захисту фірми. Дуже важливим є наявність, у персоналу, відповідних навичок користування технічними засобами безпеки, адже наскільки б техніка не була передовою і досконалою її рівень використання залежить від вмінь та навичок тих людей які з нею працюють.

Структура служби економічної безпеки

Висновки

Захист підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз повинен мати упереджу вальний характер і ґрунтуватись на трьох групах заходів: кадрових, організаційно-технологічних, інтелектуальних.

Заходи кадрового характеру мають сприяти створенню досконалої системи підбору, вивчення, перевірки та відбору працівників підприємства, мотивації та контролю роботи. Велике значення матимуть заходи, спрямовані на попередження та швидке вирішення конфліктних ситуацій у колективах, роботу з працівниками, які мають намір розірвати трудові відносини з банком. Ще одну групу становлять заходи відповідальності за допущені порушення і зловживання службовим становищем. Слід також визначити ще одну групу заходів пов'язаних на сам перед з організацією розвитку персоналу. Тільки досвідчений фахівець може оволодіти необхідними технологіями виробництва, не створюючи умов і причин для виникнення загроз. Саме тому була рекомендована для запровадження система атестації працівників.

Важливо організувати правильну взаємодію, між службами, враховуючи кількість персоналу, відділів.

Список літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Закон України "Про основи національної безпеки України". Офіційний вісник України. - К.: "ЛОГОС", 2003. - 643 с.

3. Постанова Кабінету Міністрі України "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 9.08.93 № 611 // Зібрання Постанов Уряду України. - 1993. - № 12.

4. Зубок М.І. Безпека банківської діяльності: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2002. - 190 с.

5. Минав Г.А. Безопасность - менеджмент организации. (часть 1-5): Учебное пособие - М.: 2005 год, 214 с.

6. Хрестоматия по организации систем безопасности. Под общей редакцией профессора Линдера И.Б. и профессора Гаврюшина Е.И. М.: 2002, 704 с.

7. Ярочкин В.И., Бузанова Я.В. Корпоративная разведка. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: "Ось-89", 2005. - 304 с.

8. Курносов Ю.В., Конотопов П.Ю. Аналитика. - М.: "Русаки", 2004.-- 512 с.

9. Заплатинський В.М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу: Навч. посіб. - К.: "Вінницька обл. друкарня", 2000 р. -142 с.

10. Соснин А.С., Прыгунов П.Я. Менеджмент безопасности предпринимательства: Учеб. Пособ. - К.: Видавництво Європейського університету, 2002. - 357 с.

11. Клименко Н.І. Правоохоронні органи України. - К.: Видавництво Європейського університету, 2002. - 195 с.

12. Кузнєцов И.Н. Учебник по информационно-аналитической работе. - М.: ООО Издательство Яуза, 2001. - 320 с.

13. Вяткин В.Н., Гамза В.А., Екатеринославский Ю.Ю., Иванушко П.Н. Управление рисками фирмы: программы интегративного риск - менеджмента. - М.: Издаптельство "Финансы и статистика", 2006. -

14. Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безопасности предприятия. - С-Петербург: Издательство "Алетейя", 1999. - 144 с.

15. Кокорев А.А. и др. Управление безопасностью предпринимательской деятельности. - М.: "Изографус", 2003. - 208 с.

16. Судоплатов А.П., Лекарев С.В. Безопасность предпринимательской деятельности: Практическое пособие. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 382 с.

17. Управление системой безопасности фирмы. Практическое руководство к действию / Пучков С.И., Кузнецов С.А. - М.: АСТ-ПРЕСС, 2001. - 128 с.

18. Экономическая безопасность хозяйственных систем. Учебник. / под общ.ред. Колосова А.В., М.: Изд-во РАГС, 2001. - 446 с

Размещено на Allbest.ru

...