Нафтопереробна промисловість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення перспектив розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України

Зміст

нафтовий промисловість економіка

Вступ

Розділ 1. Нафтова і нафтопереробна промисловість, як невід'ємна складова розвитку національної економіки

1.1 Нафтовий комплекс: сутність, структура

1.2 Фактори впливу на територіальну організацію нафтової промисловості

1.3 Нафтопровідна система України

Розділ 2. Оцінка сучасного стану розвитку та територільної організації нафтової та нафтопереробної промисловості України

2.1 Стан та динаміка розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості за 2010-2012 рр.

2.2 Структурно-динамічний аналіз розвитку нафтової і нафтопереробної промисловості

2.3 Обсяги експорту та імпорту нафтової продукції в Україні за 2010-2012 рр.

Розділ 3. Перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України

3.1 Основні проблеми розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості в Україні

3.2 Прогнозування розвитку українського ринку нафти та нафтової промисловості

3.3 Запровадження зарубіжного досвіду у державному регулюванні нафтодобувних та нафтопереробних підприємств

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Жодна проблема, мабуть, не хвилює сьогодні людство так, як паливо. Паливо - основа енергетики, промисловості, сільського господарства, транспорту. Нафтова промисловість є складовою частиною ПЕК - багатогалузевої системи, що включає видобуток і виробництво палива, виробництво енергії (електричної і теплової), розподіл і транспорт енергії й палива.

Нафтова та нафтопереробна промисловість є невід'ємною складовою частиною паливноенергетичного комплексу України. Нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості, тому паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль у народному господарстві країни.

Сучасний рівень та стан розвитку техніки дозволяє одержувати з нафти різноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), каучук,паливний мазут, синтетичні волокна, розчинники,технічний спирт, медичні препарати тощо.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

Нині перше місце за видобутком нафти посідає Лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовища, у Сумській - на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшість нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працють нафтогазовидобувні управління - Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі через вичерпність запасів і недостатній рівень пошукових робіт.

Дослідженням цієї промисловості займалися такі вчені як: М. Данилюк, І. Діяк, В. Саприкін, Т. Сердюк, І. Рибчич і інші.

Однак, незважаючи на всю серйозність і актуальність їх наукових розробок, на сьогодні існує потреба узагальнення теоретичних положень та практичних висновків щодо підвищення ефективності та зміни пріоритетів розвитку нафтового комплексу України в умовах посилення інтеграційних процесів. Тобто, обрана тема є актуальною.

Метою дослідження є вивчення перспектив розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної тематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:

1) Розглянути теоретичні аспекти функціонування нафтової та нафтопереробної промисловості України;

2) Оцінити сучасний стан розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України;

3) Охарактеризувати нафтопроводи України;

4) Обсяги експорту та імпорту нафтової продукції в Україні;

5) Розглянути перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України;

6) Спрогнозувати розвиток нафтової та нафтопереробної промисловості у майбутньому;

7) Вивчити зарубіжний досвід у регулюванні нафтової та нафтопереробної промисловості України;

Об'єктом дослідження є паливно-енергетичний комплекс, а саме нафтова та нaфтoперoбнa прoмислoвість. Предметом дoслідження є особливості територіальної організації та розвиток нафтової та нафтопереробної промисловості України.

У ході дослідження були використані такі методи як: індукція, аналіз, формалізація спостереження, порівняння, які дозволяють розгледіти тенденції розвитку нафтової промисловості протягом років; і навіть літературний і статистичний методи, які дозволяють унаочнити ці тенденції з урахуванням достовірних фактів і цифр.

Розділ 1. Нафтова і нафтопереробна промисловість, як невід'ємна складова розвитку національної економіки

1.1 Нафтовий комплекс: сутність, структура

Найдавніші спроби видобутку нафти належать до початку XVII ст. Саме тоді на Прикарпатті почали відрами витягувати "ропу", або "мазь", як її тоді називали, з природних виходів на глибині 4-6 м. Спочатку нафту використовували в натуральному вигляді як мастило, для освітлювання приміщень, як лікувальний засіб. Промислова розробка нафти почалась на базі Бориславського родовища на рубежі ХІХ-ХХ ст., із впровадженням глибоких свердловин. Родовища Прикарпаття по-хижацьки експлуатувались, що призвело до різкого скорочення видобутку нафти в цьому районі: у 1938 р. тут видобували всього 0,4 млн т. У 1950 p. в Прикарпатті було відкрите Долинське родовище нафти (Івано-Франківська обл), в 1962 р. - Північно-Долинське, Ольхівське та ін. Після війни домінуючу роль у видобутку нафти в Україні став відігравати Дніпровсько-Донецький район.

З видобутком нафти безпосередньо пов'язана її первинна переробка, яка здійснюється на нафтопереробних заводах. Нафтопереробні заводи розташовані, як правило, в районах видобутку нафти (наприклад, у Прикарпатті нафтопереробні заводи є в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній і Львові), в місцях перевалки сирої нафти з морського транспорту на залізничний і річковий (Одеса, Херсон, Бердянськ) або в зоні пролягання нафтопроводів (Вінниця, Кременчук).

Отже, нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості.

Нафтова промисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі. Нафтовидобувна промисловість об'єднує підприємства з розвідування й видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортування нафти. Нафтопереробна промисловість - це галузь обробної промисловості, яка виробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічна сировина.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їх транспортування, розподілу та використання.

За запасами нафти Україна посідає четверте місце в Європі після Норвегії, Великобританії і Нідерландів. На її території розташовані три нафтодобувних регіони: Західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська обл.), Східний (Полтавська, Сумська, Харківська та Чернігівська обл.) та Південний (Причорноморсько-Кримський). Таким чином, промислові і прогнозовані запаси нафти в Україні залягають у Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, Карпатській та Причорноморській нафтогазоносних провінціях. На державному балансі нараховується 290 родовищ вуглеводнів. Експлуатується понад 4300 нафтових та газових свердловин. Потреби України за рахунок власного видобутку забезпечуються нафтою на 10-12 %.

Особливо важливі об'єкти нафтової галузі, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, охороняються спеціалізованими охоронними підрозділами відповідно до чинного законодавства. Режим охорони інших об'єктів нафтової галузі відповідні підприємства визначають самостійно з дотриманням вимог чинного законодавства. Підприємства нафтової галузі зобов'язані укомплектувати робочі місця кваліфікованими кадрами, забезпечувати їм безпечні умови праці.[1, с. 44-47.]

Сьогодні перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського та Радченківського родовищ. Друге місце займають Прикарпатські родовища (Битківське). Видобута нафта в Україні має високу собівартість внаслідок способу і умов видобутку. Нафтопереробна промисловість представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським та Надвірнянським нафтопереробними заводам. [2, с. 311]

Перспективними напрямками розвитку промисловості є: розвідки на суходолі України і у підводних надрах Чорного моря, та використання нафти для виробництва палива для двигунів і як сировини для хімічної промисловості.

Як наслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старих промислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту, яка має більшу якість, ніж та, що видобувалася і Прикарпатті.

Запаси нафти в Україні складають понад 150-170 млн. т. Основні нафтові райони України: Прикарпатський район (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області); Донецько-Придніпровський район (Сумська, Чернігівська, Полтавська області) Приазов'я (Донецька, Запорізька області) та Причорномор`я (Херсонська, Одеська, Миколаївська області).

Видобуток нафти, і газового конденсату здійснюється на 211 родовищах (ВАТ "Укрнафта" -- 102 родовища, ВАТ "Укргазпром" -- 92 родовища, підприємство "Чорноморнафтогаз" -- 7 родовищ, спільні підприємства та компанії -- 10 родовищ).

Тенденція до скорочення видобутку нафти в Україні пояснюється не лише вичерпністю її запасів, а й тим, що більше ніж 90% механізованих свердловин мають насоси, які можуть працювати на глибині до 2000--2500 м, в той час як середня глибина основних покладів нафти становить 3000--4000 м.

Крім цього, застарілим є основний фонд більшості свердловин та їхнього обладнання. Загальне спрацювання основних фондів по ВАТ «Укрнафта» становить майже 60%, не вистачає міцних труб, насосів, агрегатів.

Незважаючи на це, нафтова промисловість відіграє важливу роль в економіці країни, тому що вона забезпечує більшість галузей господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Крім того, сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє одержувати з нафти різноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), паливний мазут, каучук, синтетичні волокна, технічний спирт, розчинники, медичні препарати тощо. Саме в цьому народногосподарське значення нафтової промисловості.

1.2 Фактори впливу на територіальну організацію нафтової промисловості

Нафтовидобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу і континентального шельфу. Нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів.

Для розвитку нафтової та нафтопереробної промисловостей необхідне устаткування, яке виробляють різні галузі машинобудування. На основі районів видобутку паливних ресурсів виникають населені пункти, так як розвиток цих промисловостей потребує певної кількості трудових ресурсів.

Нaфтовидoбувнa промисловість найбільш розвинена в районах крупних родовищ нафти. Підприємства нафтопереробної промисловості орієнтуються на споживача нафтопродуктів, так як передавати сиру нафту набагато легше, а також на сировинну базу. В недалекому минулому нафта перероблялась виключно в районах її видобутку.[3, с. 191-194.]

Розміщення підприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживання нафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіального співвідношення між ресурсами.

Добута з надр землі нафта вміщує велику кількість піску, води та солі. Нафту треба очищувати, тому спочатку вона надходить до очищувальних заводів, котрі розміщуються в місцях її видобутку. Потім очищена нафта йде до нафтопереробних заводів, які будуються в районах її споживання.

Технічний прогрес призвів до відриву нафтовидобувної промисловості від нафтопереробної.

Наближення нафтопереробної промисловості до місць її споживання має свої переваги, які пов'язані з її зберіганням:

- трaнспoртувaння нафти є більш економічно вигідним ніж перевезення її виробів;

- для транспортування нафти широко використовуються трубопроводи, які окрім сирої нафти здійснюють транспортування світлих продуктів;

- збeрігaння сирої нафти дешевше ніж нафтoпродуктів;

- спoживaч має можливість одночасно використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

Транспортувати нафту найдешевше суднами-танкерами та трубопроводами. До того ж це значно вигідніше, ніж перевозити продукти її переробки. Тому підприємства нафтопереробної промисловості розміщені в різних регіонах країни за наявністю транспортних шляхів та споживача. Нафтопереробні заводи Борислав, Дрогобич, Надвірної розміщені в місцях видобутку сировини на Прикарпатті. Підприємства Одеси, Бердянська, Херсона орієнтовані на нафту, привезену морським шляхом. До Херсона нафта надходить трубопроводом з Росії. На цій нафті працюють нафтопереробні підприємства Кременчука і Лисичанська.

Отож, основним фактором впливу на розміщення нафтогазових підприємств є, саме, територіальне розміщення їх родовищ. А також підприємств, які займаються обробкою і переробкою цих ресурсів.

1.3 Нафтопровідна система України

Транзитні можливості України відносно транспортування нафти є досить значними, що дає країні прибутки від транзиту, а також дає суттєві важелі у взаємодії з країнами постачальниками нафти, відіграє значну роль у розподілі та постачанні енергоносіїв до європейських країн. Україна має розгалужену систему нафтопроводів, транзитні можливості якої складають на вході 114 млн. т на виході 56,3 млн. т нафти.

Сьогодні частина нафти й газу в загальному балансі використання первинних енергоресурсів України становить 61 %. Пріоритетним енергоресурсом є природний газ, частина якого в енергобалансі за останні роки складає 41-43 %.

Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів, задовольняючи потребу в газі коштом власного видобуту.

До системи ВАТ „Укртранснафта” входять магістральні нафтопроводи „Дружба” та нафтотранспортна система „Придніпровські магістральні нафтопроводи” та нафтопровідна система „Одеса-Броди”. Перша постачає нафту у західному напрямі (до Словаччини, Чехії, Угорщини), друга - до південних чорноморських портів Одеси та Південного.

Нафтопровідна система „Одеси-Броди” була побудована для реалізації північно-західного напрямку транзиту нафти. До неї належать магістральний нафтопровід “Одеса-Броди” (довжина 674 км, пропускна спроможність 9-14,5 млн.т нафти на рік) та морський нафтовий термінал “Південний”. Нафтопровідна система (НПС) України використовується не на повну потужність. З кожним роком обсяги транзиту нафти територією України зменшуються. [4, ст. 2-3]

На реалізацію транзитного потенціалу України суттєво впливає стан її нафтопровідної системи. Більша частина нафтопроводів та обладнання цієї системи перейшли через розрахунковий термін експлуатації (33 роки) або наблизились до нього (виключення складає нафтопровідна система „Одеса-Броди” побудована у 2001 році). Хоча досі НПС працювала надійно, але морально застарілість та зношеність обладнання призводить до значних (за сучасними вимогами) експлуатаційних витрат. Для забезпечення надійності НПС у майбутньому, а також для забезпечення відповідності її міжнародним стандартам щодо енергоефективності, автоматизації та інших вимог, система потребує модернізації та заміни застарілого обладнання. Це передбачає впровадження енергоефетивних електроприводів, насосів з високим ККД, впровадження сучасних систем автоматики, різних систем захисту та очищення трубопроводів і резервуарів, систем обліку обсягів та якості нафти, нових технологій діагностики та ремонту, систем оптимізації режимів прокачки нафти та ін. Для проведення модернізації НПС потрібні мільярдні інвестиції, які ВАТ „Укртранснафті” знайти досить складно. Обсяги транзиту і відповідно прибутки компанії зменшуються, податковий тиск не залишає можливостей акумулювати кошти для подальшого інвестування в НПС.

Не можна сказати, що ВАТ „Укртранснафта” не робить всього можливого (при обмежених коштах) для підтримки НПС у робочому стані (реалізуються проекти впровадження автоматизованої системи управління технологічними процесами, проводиться діагностика нафтопроводів та ін.). Але, вважаючи на граничний термін експлуатації більшої частини НПС, цих зусиль недостатньо. Потрібно знаходити кошти, залучати інвестиції, бо можливі збитки від аварій і переривання постачання чи транзиту нафти можуть бути неспівстанно більшими, не рахуючи вже політичних збитків і зниження довіри до України як надійного транзитера енергоносіїв.

Зважаючи на терміни експлуатації нафто- та газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного та ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. До 2030 року буде завершено модернізацію та техпереоснащення нафто- та газотранспортної системи з використанням найбільш сучасних та ефективних технологій. [5, ст. 216]

У майбутньому згідно із проектом “Енергетичної стратегії 2030” обсяги споживання та власного видобутку нафти в Україні будуть збільшуватись. Обсяги імпорту нафти будуть залежати від обсягів її споживання (які в свою чергу залежать від темпів економічного розвитку країни та обсягів енергозбереження).

Транзитні потужності нафтопровідної системи дозволяють Україні грати значну роль в транспортуванні нафти на європейські та світові ринки. Але для цього необхідно підтримувати цю систему в надійному стані, проводити зважену тарифну політику та забезпечити наповнення транзитних потужностей нафтою, а також успішно долати зовнішні та внутрішні виклики на цьому шляху.

Отже, підсумовуючи розділ, можна сказати, що нафтова промисловість одна із пріоритетних галузей української економіки.

Нафтова промисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, бо нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості. Нафтовидобувна промисловість об'єднує підприємства з розвідування й видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортування нафти. Нафтопереробна промисловість - це галузь обробної промисловості, яка виробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильні та електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічна сировина.

Необхідним також є транзит нафти і нафтопродуктів, бо за це Україна отримує значні прибутки, тому потрібно розвивати свої транзитні потужності, щоб отримувати ще більше і розвивати економіку вцілому.

Розділ 2. Оцінка сучасного стану розвитку та територільної організації нафтової та нафтопереробної промисловості України

2.1 Стан та динаміка розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості за 2010-2012 рр.

Сучасна нафтопереробна промисловість України представлена шістьма нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51 -- 54 млн т нафти на рік (це перевищує аналогічні потужності Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини взяті разом). Найпотужніші підприємства нафтопереробної промисловості України розташовані в Кременчуку, Лисичанську і Херсоні. Ці заводи виробляють 50 видів нафтопродуктів (всього відомо понад 300 найменувань цих продуктів). В умовах економічної кризи кінця ХХ ст., що вразила постсоціалістичні країни, завантаженість вітчизняних нафтопереробних заводів знаходиться на рівні 25 %.

Застарілі технології та обладнання обумовлюють малу глибину переробки нафти -- близько 55-65 % проти 80-90 % в розвинених країнах. Загальні номінальні потужності установок поглибленої переробки нафти (каталітичного крекінгу, коксування, термічного крекінгу, виробництва масел, бітумів) на всіх НПЗ України становить 6,92 млн т на рік, з них каталітичного крекінгу -- 3,68 млн т на рік, що становить відповідно 13,5 та 7,2 % загальних потужностей переробки сирої нафти. Переробна база України складається з шести газо- і нафтопереробних дочірніх компаній, що входять до складу ДК «Укргазвидобування» та ВАТ «Укрнафта», виробляючи на них скраплений газ, моторні палива й інші типи нафтопродуктів. Шебелинська переробна компанія «Укргазвидобування» потужністю 720 тис. тонн на рік є найсучаснішим підприємство нафтопереробної галузі України. Мастила та оливи виробляє найбільше в СНД спеціалізоване підприємство -- ПАТ «АЗМОЛ». [6, ст. 16]

Поставки нафти на нафтопереробні заводи України, а також на Шебелинський ГПЗ у 2010 році склали 11,06 млн. т, що на 3,3% менше аніж у 2009 році. За 11 місяців 2011 року поставки склали 7,067 млн. т. Так, російської нафти було перероблено 4,26 млн. т, української 1,94 млн. т, азербайджанської 704,7 тис. т та казахської 141,4 тис. т, станом на 2012 рік поставки збільшилися до 8, 634 млн. т. Тенденця іде до збільшення ролі нафти і нафтопродуктів на енергоринку України.

Понад 90% видобутку нафти і газу в Україні здійснює Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» через власні дочірні підприємства: ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» та ДАТ «Чорноморнафтогаз». Частки цих компаній у сукупному видобутку «Нафтогазу України» наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Частки дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» у загальному видобутку нафти та газу, % (За результатами 2010-2012 рр.)

Компанія	Видобуток нафти	Видобуток газу
Укргазвидобування	20	79
Укрнафта	78	15
Чорноморнафтогаз	2	6

Отже, найбільше нафти серед дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» видобуває компанія «Укрнафта», її частка становить 78%, на другому місті «Укргазвидобування» із часкою 20%, на третьому - «Чорноморнафтогаз» із 2%. Найбільше газу видобуває із часткою 79% компанія «Укргазвидобування», на другому місці «Укрнафта» із 15%, на третьму - «Чорноморнафтогаз» із 6%.

Основні поставки нафти в Україну ідуть з Росії, Казахстану та з власних джерел. Загальна довжина магістральних газопроводів - 35 тис. км, нафтопроводів - 4 тис. км. Україна має 12 підземних сховищ газу, що за своїм об'ємом вони є найбільшими в Європі. Науково-технічне забезпечення в Україні здійснюють 17 науково-дослідних та проектних інститутів. Діють: Українська нафтогазова академія, профільні вищі навчальні заклади. (Потужність основних українських НПЗ наведено у додатку А)

Час від часу в Україні проводяться конкурси між компаніями різних країн світу в галузі розробки шельфів Чорного та Азовських морів, але ніякого результату це поки що не принесло. З метою залучення іноземних інвесторів для участі в освоєнні вуглеводневих ресурсів глибоководної шельфу Чорногоморя було проведено переговори з такими всесвітньо відомими фірмами, як "Hunt Oil Company", "Vanco", "OMV","Gas de France".

Для залучення інвесторів Україна пропонує найперспективнішу ділянку - Прикерченську. Загальна площа Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря становить 12,96 тис. кв. км, глибина моря в його межах - від 70 до 2000 м.Щільність ресурсів вуглеводнів (Д+С2+С3), за попередніми оцінками, становить 30 тис. т нафтового еквіваленту на 1 кв. км. У межах Прикерченської ділянки закартовано Південнокерченську нафтогазоперспективну структуру, готову до буріння, і виявлено структури «Якірна», «Моряна» й «Тетяєво».

Отже, стан розвитку нафтової промисловості бажає бути кращим, але зважаючи на намагання нашої країни у покращенні видобутку і обробки нафтопродуктів, будемо сподіватися, що у майбутньому усі договори будуть підписані і ми матимемо якісні нафтопродукти.

2.2 Структурно-динамічний аналіз розвитку нафтової і нафтопереробної промисловості

На території України вперше видобуток нафти розпочато на Прикарпатті на початку XVII ст. Як галузь промислового виробництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX--на початку XX ст. із застосуванням глибокого буріння свердловин.

Нафтова промисловість України розвинена нерівномірно по всій країні. Це свідчить, що різні райони видобутку і переробки виробляють неоднакову кількість продукції.

Основний видобуток нафти припадає на Східний нафтогазоносний регіон. Його питома вага у загальному видобутку нафти в країні досягає майже 80%. У Південному нафтогазоносному регіоні балансові видобувні запаси становлять 3% від запасів України, тому видобуток нафти практично відсутній. Відповідно остання частина структури припадає на Карпатський регіон.

Проаналізуємо видобуток нафти та газу в Україні за 2010-2012 рр. Обсяги видобутку вказані у табл. 2.

Таблиця. 2. Динаміка видобутку та переробки нафти в Україні за 2010-2012 рр.

Показники	роки	Темп приросту
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011
Нафта сира, млн. т.	2,9	2,4	2,6	-0,5	0,2
Первинна преробка, тис.т	742,5	692,4	705,6	-50,1	13,2

Обсяги видобутку нафти у період з 2010-2012 років в Україні досягли позначки 2,9 млн. т. - у 2010 році, але в наступні два роки помітно знизилися уже до 2,4 млн. т. - у 2011 році. Частка превинної переробки нафти дорівнювала 742,5 тис. т - у 2010, але вона помітно різко зменшилась у 2011 році і сягала 692,4 тис. т, але у 2012 тенденця знову пішла на збільшення первинної обробки до 705,6 тис. т.

Динаміка видобутку нафти та газу в Україні за 2010-2011 роки помітно зменшилась на 0,5 млн. т., а у період з 2011-2012 збільшилась на 0,2 млн. т., тобто можна сказати, що видобуток нафти з кожним роком то сильно падає, то зростає, це показує нерівномішний приріст. Первинна переробка нафти має схожу ситуацію, його приріст змінюється досить нерівномірно то падає, то зростає: у період з 2010-2011 року приріст зменшився на 50,1 тис. т, а у 2011-2012 зріс на 13,2 тис. т.

Таблиця 3. Видобуток нафти і газового конденсату у 2011 році

Підприємство	Нафта, тис. т.	Газовий конденсат, тис. т.	Нафта і газовий конденсат
Держгазпром	2662,1	1217,8	3879,9
Укргазпром	34,2	647,7	681,9
Укрнафта	2611,0	502,8	3113,8
Чорноморнафтогаз	16,9	67,3	84,2
Інші	227,7	30,7	258,4
Всього	2889,8	1248,5	4138,2

Отже, у 2011 році нафти було видобуто 2889,8 тис. т. в загальній кількості. Найбільше видобуло підприємство Держгазпром - 2662,1 тис. т., а найменше Чорноморнафтогаз - 16,9 тис.т. Загальна кількість видобутого газового конденсату складає 1248,5 тис.т. Найбільше видобуло підприємство Держгазпром - 1217,8 тис.т, а найменше Чорноморнафтогаз - 67,3 тис.т. Щодо нафти і газового конденсату разом, то за 2011 рік було видобуто 4138,2 тис. т.[7]

Обсяг переробки нафтової сировини в Україні в 2011 р. порівняно з 2010 р. зменшився на 18,4% - до 9 млн 49,3 тис. т.

Виробництво бензинів зменшилося на 246,2 тис. т (8,0%); дизельного палива - на 717,6 тис. тонн (21,4%) і мазуту - на 266,9 тис. тонн (11,6%).

Загальні потужності з первинної переробки нафти по 2011 р. завантажені в середньому на 16,6% (у 2010 р. - 20,6%).

Протягом 2011 р. на нафтопереробні заводи (НПЗ) і Шебелинський ГПЗ поставлено 9 млн 254,9 тис. тонн нафтової сировини, що менше від аналогічного показника 2010 р. на 1 млн 777,0 тис. тонн (16,1%). Зокрема, на Шебелинський ГПЗ поставлено 680,3 тис. тонн газового конденсату власного видобутку, що на 20,1 тис. тонн (3,0%) більше в порівнянні з 2010 р.

З 2011 р. на НПЗ надійшло 8 млн 453,4 тис. тонн нафти, у тому числі 2 млн 937,2 тис. тонн - власного видобутку (34,7% від загального обсягу поставки), 5 млн 516,2 тис. тонн імпортовано (65,3%), у тому числі 4 млн 670,1 тис. тонн - з Російської Федерації (55,2%). По відношенню до показника 2010 р. обсяг поставки нафти зменшився на 1 млн 491,0 тис. тонн (на 15,0%).

У грудні 2011 року на нафтопереробні заводи (НПЗ) і Шебелинський ГПЗ поставлено 742,5 тис. тонн нафтової сировини, що порівняно з груднем 2010 р. менше на 50,2 тис. тонн (на 6,3%). Зокрема, на Шебелинський ГПЗ поставлено 56,3 тис. тонн газового конденсату власного видобутку, що на 1,1 тис. тонн (на 2,0%) більше, ніж у грудні 2010 р.

Протягом грудня 2011 р. на нафтопереробні заводи (НПЗ) надійшло 681,4 тис. тонн нафти. Порівняно з груднем 2010 р. обсяг поставки нафти збільшився на 17,6 тис. тонн (на 2,7%).

Обсяг переробки нафтової сировини в Україні в грудні 2011 р. склав 743,4 тис. тонн, що на 211,4 тис. тонн (на 22,1%) менше обсягів переробки за грудень 2010 р.

Зазначимо, за даними Держстату, обсяг первинної переробки нафти в Україні за 12 місяців 2011 р. зменшився на 18,8% - до 6,7 млн т.

Нагадаємо, за даними Міненерговугілля, видобуток нафти в Україні в 2011 р. скоротився на 6,3% порівняно з 2010 р. - до 2 млн 408,5 тис. тонн. Підприємства НАК "Нафтогаз України" в 2011 р. скоротили видобуток нафти на 5,4% - до 2 млн 250,8 тис. тонн. ПАТ "Укрнафта" скоротила видобуток нафти на 6,2% - до 2 млн 78,8 тис. тонн, ДК "Укргазвидобування" збільшила видобуток нафти на 6,1% - до 163,2 тис. тонн. Видобуток нафти ДАТ "Чорноморнафтогаз" збільшився на 1,1% - 8,8 тис. тонн. [8]

Інші нафтогазовидобувні компанії, що працюють в країні, за підсумками 2011 р. скоротили видобуток нафти на 17,4% - до 157,72 тис. тонн,

Видобуток нафти в Україні в 2010 р. скоротився на 11,4% порівняно з 2009 р. - до 2 млн 568,9 тис. тонн.

2.3 Обсяги експорту та імпорту нафтової продукції в Україні за 2010-2012 рр.

Загальний баланс світлих нафтопродуктів в Україні (сукупність виробництва, імпорту і експорту) в 2011 році склав 9,56 млн. тонн, що на 1% менше порівнянні з 2010 роком. зокрема, баланс бензинів у 2011 р. знизився на 10,3% - до 4,13 млн. тонн, у той же час баланс дизпального зріс на 8% - до 5,43 млн. тонн. (Дивитися додаток Б)

За даними аналітиків, виробництво світлих нафтопродуктів в Україні в 2011 р. скоротилося на 14,2% порівняно з попереднім роком, і склало 5,47 млн. тонн. При цьому, виробництво бензинів у 2011 р. вітчизняними НПЗ скоротилося на 7% - до 2,86 млн. тонн, тоді як виробництво дизельного пального підприємствами вітчизняної нафтопереробки в 2011 р. знизилося на 20,7% - до 2,64 млн. тонн. [10]

Імпорт світлих нафтопродуктів у 2011 р. зріс на 30,7% порівняно з 2010 р. - до 5,77 млн. тонн. Зокрема, імпорт дизпального збільшився на 49,6% - до 3,56 млн. тонн, бензинів збільшився на 8,6% - до 2,21 млн. тонн.

Також експерти зазначають, що в 2011 р. експорт нафтопродуктів збільшився на 44%. Експорт бензинів зріс на 84,6% - до 944,9 тис. тонн, дизпального на 13% - до 756,6 тис. тонн.

Таке значне збільшення експорту в 2011 р., експерти, насамперед, пов`язують з тим, що в травні 2011 р. компанія ТНК-ВР практично повністю перевела переробку на Лисичанському НПЗ в режим толлінгу, відправляючи до Росії близько 80% виробленого пального. [9]

Україна за підсумками 2012 року імпортувала нафту і нафтопродукти з Білорусі, РФ, Литви й інших країн на загальну суму 8,839 млрд дол. Згідно з цим твердженням, імпорт продукції з Білорусі за 2012 рік становив 3,726 млрд дол., з Російської Федерації - 1,631 млрд дол., з Литви - 0,715 млрд дол., з інших країн - 1,535 млрд дол. Експорт нафти і нафтопродуктів з України у грошовому вираженні становив 1,389 млрд дол. Зокрема, до РФ - 0,489 млрд дол., на Британські Віргінські острови - 0,303 млрд дол., до Белізу - 0,212 млрд дол. За даними Державної служби статистики, Україна за десять місяців 2012 року скоротила імпорт нафти в грошовому вираженні на 70,4% порівняно з аналогічним періодом 2011 року - до 1,079 млрд доларів. Імпорт нафти в грошовому вираженні у жовтні минулого року порівняно з попереднім місяцем скоротився на 26,5%, а порівняно з аналогічним періодом минулого року знизився на 86,7% - до 42,003 млн дол. Україна у січні-листопаді 2012 року скоротила виробництво бензину порівняно з аналогічним періодом минулого року на 40,9% - до 1,52 млн тонн, а дизельного пального - на 46,7% - до 1,279 млн тонн. В Україні є шість нафтопереробних заводів загальною потужністю переробки 51 млн тонн нафти на рік. У 2011 році поставки нафтової сировини на українські НПЗ скоротилися на 16,1%, порівняно з 2010 роком, до 9,255 млн тонн. НПЗ переробили 9,049 млн тонн нафтової сировини, що на 18,4% менше, ніж за 2010 рік.

Україна в лютому 2013 року знизила імпорт нафти і нафтопродуктів у грошовому виразі порівняно з січнем 2013 року на 15,8% - до 424,507 млн дол. з 504,393 млн дол.

Імпорт сирої нафти у лютому здійснювався виключно з Казахстану, і становив 27,739 тис. тонн на загальну суму 23,338 млн дол., що більш ніж удвічі менше імпорту в січні 2013 року. Експорт сирої нафти з України в лютому не здійснювався.[11]

Отже, виходячи із цих показників експорт та імпорт нафтопродукцї в Україні за 2010-2012 рр. помітно то зростав, то падав. Так у 2010 році Україна більше імпортувала 3,1 млн. т., проте у 2011 році навпаки експорт взяв тенденцю на зростання 1,2 млн. т., хоч і частка імпорту була досить висока 5,77 млн. т. У 2012 році Україна скоротила імпорт нафтопродуктів до 3,7 млн. т. майже такого рівня як у 2010 році, а експорт навпаки збільшила до 2,1 млн. т., це свідчить про зростання ролі нафти в нашій промисловості.

Розділ 3. Перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості України

3.1 Основні проблеми розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості в Україні

Проблеми нафтового сектору накопичувались протягом значного періоду. Їх вирішення потребує корегування державної політики відносно цього сектору з врахуванням сучасних реалій і обмеженості фінансових ресурсів.

Проблеми галузі полягають у тому, що нафтопереробні підприємства потребують подальшої модернізації, щоб суттєво підвищити вихід світлих нафтопродуктів (бензину, дизельного палива) із сирої нафти, розвідки і освоєння нових родовищ. Підприємства продовжують працювали далеко не на повну потужність. Для України необхідно задіяти термінал (пристосування для викачування нафти з танкерів) поблизу Одеси, а також нафтопровід Одеса--Броди для перекачування нафти у прямому напрямку (зараз працює у зворотному -- реверсному режимі). Це дало б можливість імпортувати нафту з країн Закавказзя та Середньої Азії, а також отримувати доходи від транспортування нафти до Центральної та Західної Європи. Необхідно обмежувати власне споживання сирої нафти. Слід врахувати ще й те що, господарство України забезпечує свої потреби газом українського видобутку приблизно на 28 %, а решту газу імпортує з Туркменистану та Росії. І тут уже виникає нова проблема -- транзит і постачання нафти в Україну.

Нафтовий сектор українського паливно-енергетичного комплексу є одним із найважливіших його частин, який забезпечує разом із газовим сектором статус України як значного транзитера енергетичних ресурсів до країн Європи, а також забезпечує видобуток нафти і газового конденсату та імпорт нафти для потреб України. За часів незалежності країни в цьому секторі накопичилась значна кількість проблем, які з різних причин не вирішувались. Це призвело до зношення основних фондів (в тому числі нафтопровідної системи) і їх технологічної відсталості, вичерпання розвіданих запасів нафтових родовищ. Фінансовий стан головної компанії НАК „Нафтогаз України” та дочірніх компаній ВАТ „Укрнафта”, ВАТ „Укртранснафта”, ДАТ „Чорноморнафтогаз” та ін. є незадовільним і не дозволяє їм успішно розвиватись. Стан розвитку ускладнюється внаслідок фінансово-економічної кризи. Головною причиною такого становища стала відсутність стратегічного бачення владою перспектив цього сектору, надмірне використання його прибутків для поповнення бюджету держави, заполітизованість відносин, їх непрозорість, що призвело до нецільового використання коштів та корупції. Недосконалість нормативно-законодавчої бази та регуляторної політики держави, слабка виконавча дисципліна також не сприяють успішному розвитку нафтового сектору. Таким чином, політика держави щодо нафтового сектору потребує корегування з врахуванням сучасних реалій - дефіциту власних фінансів та ускладнення доступу до інвестицій. В таких умовах потрібно розробити та реалізувати низку першочергових заходів, а головне виконати їх вчасно і в повному обсязі.

На сьогодні Україна посідає 19 місце в світі з видобутку нафти при щорічному видобутку 3-4 млн. тонн. Потреби країни в нафті становлять 35-40 млн. тонн на рік. Забезпечуючи їх лише на 10% за рахунок власного видобутку, Україна залишиться імпортером нафти, навіть якщо справдяться найоптимістичніші прогнози щодо власного видобутку цих ресурсів.

Рівень технічної оснащеності вітчизняних підприємств надзвичайно низький, про що, передусім, свідчить якісний бік - глибина переробки нафти і процент відбору світлих нафтопродуктів. Зношення основних фондів більшості технологічних установок нафтопереробних заводів України становить до 58%, відносно низьке завантаження виробничих потужностей підприємств (у середньому 40%) і недостатня глибина переробки нафти (67% проти 86-94% у технічно розвинених країнах США і Західної Європи та 71,6% у Російській Федерації). Відсутність або недостатня потужність установок з вторинної переробки нафти, процесів із поліпшення фракційного складу нафтопродуктів та гідроочищення дистилятних фракцій на більшості підприємств є причиною гірших експлуатаційних і екологічних показників якості моторних палив від зарубіжних аналогів. Ці фактори і визначають неконкурентноздатність підприємств і продукції, що вони випускають. З огляду на стрімке зростання світових цін на нафту (за останні два роки - у 2,5 рази) серед виробників нафтопродуктів йде напружена боротьба за кожний відсоток збільшення глибини переробки нафти.

Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів.

Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ "Укрнафта" як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 тонни нафти основних конкурентів в Україні - "Лукойл" та "ТНК".

В таких умовах Україні потрібно шукати інші варіанти заповнення своїх транзитних трубопроводів. Основним варіантом на данний час є реалізація Євроазійского нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) - проекту транзиту каспійської нафти до європейських країн з використанням нафтопровідної системи „Одеса-Броди” у аверсному режимі та добудови нафтопроводу до Гданська. Російська нафта, яка наразі постачається у південні чорноморські порти (Одеса, „Південний”) через систему „Одеса-Броди” у реверсному режимі може бути переорієнтована на „Придніпровські нафтопроводні системи”, які зможуть доставляти російську нафту у тих же обсягах, але за більш економічно вигідними умовами. Це пояснюється тим, що транспортне плече через Кременчуг-Снігірівка до Одеси („Південний”) є коротшим на 670 км ніж плече через Броди. Для одночасного використання порту „Південний” в аверсному та реверсному режимах і уникнення змішування нафти сорту URALS з легкою каспійською нафтою, необхідно побудувати 52 кілометрову перемичку між ділянкою нафтопроводу Снігірівка-Августовка та портом „Південний”. Цей проект тривалий час обговорювався. В кінці 2008 р. ВАТ „Укртранснафта” оголосила тендер на будівництво даного нафтопроводу (пропускною спроможністю 12 млн т нафти на рік).

3.2 Прогнозування розвитку українського ринку нафти та нафтової промисловості

Розвиток та забезпечення стабільності у нафтовій галузі є однією з ключових умов енергетичної безпеки держави, тому задля надійного та ефективного функціонування галузі потребується її державна підтримка. Це вимагає від держави, в першу чергу, стимулювання залучення інвестицій та запровадження економічних стимулів для розвитку власної ресурсної бази, підвищення ефективності видобутку, транспортування, переробки і використання нафти та диверсифікації джерел імпорту нафти.

Згідно з базовим сценарієм розвитку, обсяги власного видобутку нафти з газовим конденсатом зростатимуть, досягнувши рівня 5,1 млн.тонн/рік до кінця 2011 року та 5,3 млн.тонн/рік у 2015 році. У подальшому обсяги видобутку нафти з власних родовищ стабілізуються на рівні 5,4 млн.тонн/рік. Усього за прогнозний період (2011-2030 рр.) буде видобуто 130,9 млн.тонн нафти з газовим конденсатом.

Зважаючи на зростання глибини переробки нафти до 85%, планується збільшити до 2030 року обсяги виробництва основних видів нафтопродуктів, у тому числі: бензину - до 11,5 млн.тонн (в 2 рази проти 2007 р.), дизельного пального - до 17,2 млн.тонн (в 2,1 разу), реактивного палива - до 1,5 млн.тонн (в 3,8 разу). Зменшиться виробництво мазуту до 5,7 млн.тонн (на 17,4%). (Додаток В)

Таблиця 1. Прогнозовані обсяги переробки нафти з газовим конденсатом і виробництва основних видів нафтопродуктів в Україні на період до 2030 р., млн. тонн

		2010	2020	2030
Переробка нафти, усього		32	40	45
з неї імпортної		23,3	29,1	30,4
Бензин		8,0	10,4	11,5
в т.ч для внутрішнього споживання		7,8	8,8	9,8
Дизельне паливо		10,6	15,0	17,2
в т.ч для внутрішнього споживання		7,7	10,8	13,9
Реактивне паливо		1,0	1,3	1,5
Мазут		7,3	7,3	5,7
в т.ч для внутрішнього споживання		2,6	3,8	4,5
Глибина переробки нафти, %		75,0	80,0	85,0
Відбір моторних палив, %		62,0	65,5	66,0

Отже, обсяги переробки нафти до 2030 року збільшаться до 45 млн. т. Збільшаться також обсяги основних нафтопродуктів: бензину - до 11,5 млн. т., реактивного палива - до 1,3 млн. т. у 2020 році і до 1,5 млн. т. у 2030, мазуту - до 5,7 млн. т. Глибинна переробка нафти буде інтенсивнішою, нафту перероблятимуть до 85%, це значить, що відходів зменшиться. Вібір моторних палив збільшиться до 66%.

Потреба України в нафті на сьогодні становить 28 млн.тонн. Власний видобуток покриває приблизно 15 - 18% потреби в нафті. У поставках нафти на НПЗ 85 - 90% - імпорт російської та казахстанської нафти, яка надходить у суміші як сорт URALS за існуючою системою нафтопроводів через територію Росії.

Інші сорти нафти (казахстанська та азербайджанська) на НПЗ України не надходять з огляду на високу, порівняно з сортом URALS, ціну.

Виходячи з перспективного попиту на нафту та прогнозних рівнів видобутку нафти і газового конденсату в Україні, імпорт нафти у 2010-2015 рр. становитиме 23,3 та 26,7 млн.тонн відповідно, у 2020 р. - 29,1 млн.тонн і у 2030 р. - 30,4 млн. тонн.

До потенційних експортерів нафти в Україну можна віднести традиційні Росію і Казахстан, а також Азербайджан і Туркменістан.

Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопровід Одеса - Броди створюють технічні можливості для імпорту нафти, як каспійської, так і з країн Перської затоки та Північної і Західної Африки.

Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел.

Початкові видобувні запаси нафти родовищ України становлять 421,9 млн.тонн, газового конденсату - 138,6 млн. тонн.

Умови видобутку з родовищ, що на даний час вже введено в розробку, постійно ускладнюються через низку чинників. Переважна частина родовищ нафти мають початкові видобувні запаси менше 1 млн. тонн і лише 6 родовищ (Бугруватівське, Глинсько-Розбишівське, Бориславське, Гнідинцівське, Долинське, Леляківське) мали початкові запаси понад 20 млн.тонн. Саме ці 6 родовищ забезпечують близько 22% від загального видобутку нафти і сьогодні.

Проблеми видобутку нафти в Україні пов'язані також з тим, що понад 70% запасів нафти за критеріями рівня виснаження запасів, обводнення продукції, в'язкості, колекторських характеристик порід належать до категорії важковидобувних. Їх віднесено до низькопроникних колекторів, поклади багатопластові, з високою літологічною неоднорідністю як за площею, так і за товщиною продуктивних розрізів. Дві третини таких запасів зосереджено в покладах, що залягають на глибинах понад 2500 м. Практично всі запаси родовищ Прикарпаття важковидобувні. Розроблення важковидобувних запасів нафти потребує застосування специфічних, наукоємних і високовитратних технологій та обладнання.

Планується до 2012 р. збільшити обсяги пошуково-розвідувального буріння до 185 тис. м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг пошуково-розвідувального буріння на нафту у 2005 р. Розрахунки показують, що за таких умов протягом прогнозного періоду (2006 - 2030 рр.) можливо приростити розвідані запаси за базовим сценарієм в обсязі 63 млн.т нафти з газовим конденсатом, за амбітним сценарієм - 150 млн.т нафти з газовим конденсатом.

Протягом усієї перспективи, що розглядається, актуальним може бути завдання до підвищення коефіцієнта вилучення нафти та інтенсифікації видобутку вуглеводневої сировини. За рахунок підвищення нафтовіддачі та інтенсифікації видобутку буде забезпечено до 7% сумарного обсягу видобутку нафти.

До робіт з геологорозвідки та видобутку природного газу і нафти в глибоководній частині шельфу Чорного моря залучатимуться іноземні інвестиції та сучасні технології міжнародних нафтогазових компаній.

Першочергові шляхи розв'язання проблем нафтовидобувної галузі:

- припинення шкідливої для розвитку вітчизняної нафтогазовидобувної промисловості практики призупинення законами України про державний бюджет положень спеціальних законів, зокрема Кодексу України “Про надра”, Законів України “Про нафту і газу” та “Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”;

- спрощення порядку надання земельних ділянок для будівництва нафтових і газових свердловин і виробничих споруд, пов'язаних з експлуатацією;

- завершення делімітації кордонів з Росією та Румунією на Чорному та Азовському морях;

- уточнення програми освоєння шельфів Азовського та Чорного морів;

- розроблення законодавчої та нормативної бази щодо стимулювання широкого впровадження наукоємних та високовитратних технологій інтенсифікації видобутку та підвищення вуглеводневилучення.

Також важливе місце посідає видобуток нафти за межами України. Оскільки запаси нафти в Україні, які зосереджені в крупних родовищах, значно виснажені (більше 70%), а прогнозні ресурси нафти приурочені до покладів, що мають складну геологічну будову, незначні запаси, низьку продуктивність свердловин та залягають на значних глибинах, освоєння таких запасів нафти пов'язано з використанням спеціального обладнання і витратних технологій, що зумовлює високу вартість видобутку нафти.

Разом з розвитком власної нафтовидобувної промисловості Україна, маючи кадровий потенціал відповідного рівня та фінансові можливості, вигідне територіальне розташування порівняно з країнами, які володіють значними запасами нафти на транспортно досяжній відстані, повинна проводитись активна робота щодо освоєння таких запасів на засадах міжнародної співпраці з укладанням угод про розподіл видобутої продукції.

Видобуток нафти з газоконденсатом за межами України прогнозується за оптимістичним сценарієм у 2010 р. 3,7 млн.т, 2015 - 4,2 млн.т, 2020 - 5,8 млн.т та в 2030 р. - 9,9 млн.т, за песимістичним - зросте з 3,3 млн.т у 2010 р. до 7,7 млн.т у 2030 році, а за базовим сценарієм - у 2010 р. 3,6 млн.т, 2015 - 4,0 млн.т, 2020 - 5,6 млн.т та в 2030 р. - 9,2 млн.т.

Також, важливим фактором забезпечення ефективності робіт з видобутку нафти за кордоном буде створення на базі НАК "Нафтогаз України" національної вертикально-інтегрованої нафтової компанії, яка матиме модернізовані і нові потужності, достатні для переробки обсягів нафти власного видобутку. Пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:

- розгортання нафтогазопошукових робіт в українській частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєння вуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;

- поповнення фонду експлуатаційних свердловин за рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації, відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з них нафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснажених родовищ нафти і газу;

- розробка та впровадження нових методів інтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачі продуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використання розвіданих запасів нафти і газу;

- освоєння серійного виробництва машинобудівними заводами Мінпром-політики і Держнафтогазпрому нових конкурентоздатних видів обладнання для буріння свердловин, видобутку, транспорту та переробки нафти і газу:

- подальше нарощування випуску вітчизняними заводами приладів обліку споживання газу з доведенням їх кількості на кінець 2004 року до 1,6 млн. шт;

- діагностичні обстеження технічного стану лінійної частини магістральних нафтогазопроводів, їх ремонт та реконструкція, заміна газоперекачувальних агрегатів на сучасніші з підвищеним (до 35 %) коефіцієнтом корисної дії і забезпечення на цій основі ефективності і надійності їх експлуатації.

3.3 Запровадження зарубіжного досвіду у державному регулюванні нафтодобувних та нафтопереробних підприємств

Україна має можливості суттєво збільшити обсяги постачання нафти, видобутої на її території як на суші, так і на шельфі Чорного і Азовського морів.

Одним із шляхів, які привели б до розвитку нафтогазової промисловості, є саме, запровадження зарубіжного досвіду у регулюванні підприємств.

Загальною тенденцією розвитку світового нафтового ринку в умовах зростаючої світової конкуренції є укрупнення нафтових компаній, які з метою досягнення конкурентоспроможності об'єднуються, або поглинають інші нафтові компанії.

З метою збереження енергетичної та економічної безпеки держави потрібно проводити політику захисту та розвитку власного нафтового ринку, як це робить Росія, використовуючи заходи державного регулювання та мобілізуючи потенціал вітчизняних нафтогазових підприємств на досягнення конкурентних переваг та економічне зростання. Але враховуючи неспроможність забезпечення за рахунок власного видобутку потреб внутрішнього ринку, необхідно інтегруватися в світовий нафтовий ринок, створюючи спільні підприємства з провідними нафтовими компаніями світу, однак контроль за діяльністю нафтових компаній на українському ринку повинна здійснювати держава через НАК “Нафтогаз України”.

Організаційна структура НАКу та структура її управління потребують реформування. Виходячи з теорії інституційних змін та досвіду провідних нафтових компаній світу, а також враховуючи специфічні вузькоспеціалізовані активи нафтового комплексу, включаючи однорідність продукції, основних фондів та вузькоспеціалізований персонал, а також переважно контрактний характер господарських відносин, доцільно створити на базі НАКу ВІНК, організовану за технологічним ланцюжком і орієнтовану також на розвиток нафтопереробки, нафтохімії та маркетингу, включаючи розвиток торговельної мережі. Це призведе до зростання конкурентоспроможності компанії як за рахунок збільшення обсягів виробництва, так і за рахунок економії на трансакційних видатках.

...