Управління акціонерним промисловим об’єднанням в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ПРОМИСЛОВИМ ОБ'ЄДНАННЯМ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Пижинський Ярослав Іванович

Донецьк -- 1999

Анотація

Пижинський Я.І. Управління акціонерним промисловим об'єднанням в сучасних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка підприємства і організація виробництва. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 1999.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем фінансової стабілізації промислових підприємств. В роботі сформульовано основні напрями і концепцію структури управління діяльністю в умовах економічної кризи.

Досліджено економічну сутність та ефективність функціонування нових форм господарювання. Розроблено: структурно-логічну чинникову модель об'єднання для оцінки фінансового стану виробництва, методичні положення по впровадженню системи своєчасного виробництва з метою здійснення противитратної політики. Обгрунтовано необхідність удосконалення економічних показників фінансової діяльності підприємств. Запропоновано методику створення резервів та організаційні заходи по фінансовій стабілізації і санації виробництва.

Ключові слова: модель, структура управління, система своєчасного виробництва, санація, фінансова стабілізація.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. З розвитком та поглибленням економічних реформ виникає необхідність формування ефективно працюючих ринкових механізмів. Аналіз ряду макроекономічних показників свідчить про значне погіршення економічного стану України. Незважаючи на уповільнення спаду загального обсягу виробництва і незначну його стабілізацію у 1998 році, структурна перебудова економіки здійснюється повільно та циклічно. Надмірною стала також і соціальна ціна економічних реформ.

Кризове становище посилює економічні негаразди розвитку промислового виробництва. Неплатоспроможність більшості підприємств провідних галузей матеріального виробництва привела до загрози їх банкрутства і ліквідації. Сучасний стан промислових підприємств потребує нових фінансових джерел для свого відродження та подальшого розвитку. Ринкові перетворення вимагають створення на підприємствах такого мотиваційного механізму, який міг би забезпечити в його структурі взаємну зацікавленість у підвищенні прибутковості і ефективності виробництва.

Для подолання кризової ситуації необхідний активний пошук нових форм і методів управління виробництвом.

Питання стабілізації та розвитку виробництва знайшли своє відображення в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, які внесли значний вклад в рішення теоретичних і практичних задач. Однак комплексні системні дослідження як на макро-, так і на мікрорівнях проводяться ще недостатньо. Це підтверджується і тим, що вітчизняні теоретики і практики недостатньо вивчили методи, прийоми та підходи, які сприяють розвитку виробництва в ринкових умовах.

Реальна ситуація потребує подальшого дослідження механізму управління, його постійного контролю і адаптації до зовнішніх умов, виходячи зі стратегії підприємства.

Актуальність дослідження підтверджується також необхідністю розробки науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління фінансовим станом промислових об'єднань та підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану НІР кафедри фінансів та кредиту Запорізького державного університету Миносвіти України в 1996-1998 рр. за темою № 28/96 “Організаційно-економічні проблеми формування господарського механізму стабілізації виробництва (на прикладі Запорізької області)”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення та розвиток методичних положень і розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на створення механізму управління сучасним промисловим об'єднанням в умовах ринкових відносин та визначення його впливу на фінансовий стан виробництва.

Головна ідея полягає в розробці концептуальної основи управління фінансовим станом підприємства в ринкових умовах, яка враховує вплив внутрішніх і зовнішніх чинників, обгрунтуванні доцільності її реалізації в практичній діяльності підприємств.

Для реалізації поставленої мети вирішуються такі основні задачі:

дослідження теоретичних основ управління суб'єктами господарювання з метою подальшого їх розвитку;

визначення особливостей, методів та підходів до прийняття управлінських рішень в діяльності виробничих об'єднань і підприємств різних форм власності в ринкових умовах;

вибір засобів побудови оптимальної моделі промислового об'єднання;

визначення змісту та функцій комплексного управління виробництвом;

систематизація та розробка підходів і варіантів здійснення противитратної політики виробництва;

розробка методів оцінки ефективності управління вартістю і аналізом витрат;

обгрунтування теоретичних положень та практики управління фінансовою стійкістю промислового об'єднання в сучасних умовах;

визначення задач аналізу фінансової рівноваги об'єднання та стану господарського потенціалу;

розробка і обгрунтування рекомендацій по створенню резервів, реорганізації та санації підприємств.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічні процеси при вирішенні питань теорії, методики і практики удосконалення та розвитку систем управління фінансовою діяльністю промислових об'єднань і підприємств в ринкових умовах.

Об'єктом дослідження і аналізу стала проблема удосконалення форм та методів пожвавлення промислового виробництва, його підйому і фінансової стабілізації.

Теоретична та методична основа дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є законодавчі акти та нормативно-методичні документи, сучасні праці українських, зарубіжних вчених-економістів; матеріали науково-методичних і науково-практичних конференцій, семінарів.

Для вирішення конкретних поставлених у дисертації завдань застосовано системний підхід, теорію графів, методи статистичного та фінансового аналізу, математичної статистики, вибіркових обстежень, математичного моделювання, експериментальної та виробничої апробації.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів досліджень полягає у постановці, теоретичному обгрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань, пов'язаних з розвитком організаційно-методичних і економічних методів управління фінансовою діяльністю промислового об'єднання.

До найбільш істотних результатів, що відображають новизну роботи, віднесено такі положення:

обгрунтовано теоретичні основи використання системного підходу в управлінні виробничою и фінансовою діяльністю промислового об`єднанням;

визначено основні елементи функціональної структури управління промисловим об'єднанням в умовах господарської самостійності;

розроблено структурно-логічну чинникову модель, яка включає три блоки чинників: виробничо-господарський, витратновартісний і фінансовий, та методику її використання;

запропоновано шляхи удосконалення та розвитку противитратного механізму;

сформульовано основні положення використання системи своєчасного виробництва (ССВ) і управління вартістю виробництва продукції в кількості і терміни, визначені покупцями;

обгрунтовано методичний підхід до комплексного аналізу фінансового стану об'єднання (підприємства);

розроблено методику аналізу та забезпечення беззбиткової діяльності об'єднання, яка полягає в оцінці господарського потенціалу, фінансової рівноваги та прибутковості об'єднання (підприємства);

запропоновано методику формування і обліку виробничих та фінансових резервів;

розроблено пропозиції по прогнозуванню фінансового стану промислового об'єднання для урахування можливого банкрутства.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні системного рішення поставлених задач по досягненню достатніх фінансових результатів, забезпеченню фінансової стійкості виробництва з урахуванням дії витратного механізму, впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, можливостей та варіантів збереження рівноваги промислових об'єднань за допомогою використання виробничих та фінансових резервів. На мікрорівні це реалізується шляхом удосконалення системи управління виробництвом.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що на підставі теоретичних положень та оцінки досвіду і практики управління промисловим виробництвом в дисертаційній роботі обгрунтовано нові концептуальні підходи, пропозиції і рекомендації, які дозволяють прискорити відновлення виробництва, а також сприяють його фінансовій стабілізації та подальшому розвитку.

Прикладні аспекти результатів дослідження використовуються в навчальному процесі при підготовці спеціалістів напрямів “Фінанси та кредит”, “Облік та аудит”, “Менеджмент”, “Економічна кібернетика” в 3апорізькому державному університеті та його філіях у містах Бердянську, Нікополі та Токмаку.

Особистий внесок здобувача. В роботі запропоновано ряд висновків і рекомендацій, які складають вагомий внесок у розвиток економічної науки з проблем дослідження ефективного управління промисловим виробництвом; розроблено нові методологічні підходи щодо зниження витрат, оцінки управління вартістю, аналізу і синтезу; фінансової діяльності підприємств, формування виробничих і фінансових резервів. Створення інструментів передбачення та запобігання банкрутства.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри фінансів та кредиту Запорізького державного університету. Основні наукові положення та практичні результати досліджень викладено у виступах автора на засіданнях колегії Міністерства промислової політики (м. Київ, 1998), науково-практичних конференціях Мелітопольської міської державної адміністрації, Ленінської районної державної адміністрації (м. Запоріжжя) за участю керівників підприємств (1997), семінарі-нараді на тему “Системний аналіз та інформаційні технології в економіці” за участю Київського національного економічного університету, Запорізького державного університету, Запорізької державної інженерної академії Міносвіти України (Київ-Запоріжжя, 1999). Матеріали схвалено і рекомендовано до практичного використання.

Публікації. Результати дослідження опубліковано особисто в 5 наукових працях загальним обсягом 17,4 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 173 сторінках основного тексту і складається із вступу, трьох розділів і висновку, списку використаної літератури з 141 найменування, 11 рисунків, 11 таблиць, а також 2 додатків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі роботи обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, задачі, предмет і об'єкт дослідження, приведена характеристика наукової новизни роботи, її практична значимість, апробація і впровадження одержаних результатів.

Розділ 1. Організаційно-методичні аспекти управління виробничо-господарською та фінансовою діяльністю підприємства (об'єднання). Підвищення ефективності виробництва є необхідною умовою виходу підприємств з кризового стану. В свою чергу, це потребує створення нових інструментів, що сприяли б розвитку змішаної системи економіки ринкової орієнтації.

Особливе значення в цьому плані має ефективна система управління виробництвом. Дослідженнями встановлено, що в ринкових умовах питанням першочергової важливості є створення механізму управління виробничо-господарських організацій (підприємств, об'єднань) на основі системного підходу.

Аналіз існуючих в економічній літературі джерел показав на необхідність типізації функцій управління, визначення всього набору елементів, окремі нерозривно зв'язані функції доцільно при опису системи управління подавати як інтегрований процес, направлений на досягнення визначеної мети.

Згідно вибраної концепції об'єктом системного аналізу є виробничо-господарська організація. Під цим терміном визначено промислове об'єднання або підприємство. При дослідженні теоретичних принципів системного управління розглянуто чинники та елементи життєвого циклу як невід'ємної частини розвитку діяльності промислового об'єднання. Діяльність промислового об'єднання складається з двох основних типів процесів: матеріально-речового та інформаційного.

Такий розгляд сукупності взаємопоєднаних ланок виробництва в матеріально-речових процесах представляє об'єкт управління, по відношенню до якого сукупність органів, здійснюючих інформаційні процеси, є управляюча система. Система управління на основі прийняття оптимальних рішень здійснює цілеспрямований вплив на хід виробничого процесу для забезпечення відповідності їх результатів кінцевій меті виробничої системи.

Під впливом зовнішнього середовища негативне протікання матеріально-речових процесів зумовлює відхилення кінцевих результатів від запланованих параметрів. Таким чином виникає проблема розриву між бажаним станом системи (метою) і її фактичним станом на виході (рис. 1).

В цьому випадку процес управління розглядається як послідовне прийняття рішень при виникненні нових проблем.

В господарських системах тісно переплетені технічні, економічні та соціальні взаємовідносини, опосередковані виробничими операціями. Система управління формується завдяки виділенню сукупностей інформаційних операцій в спеціалізовані види господарської діяльності, які здійснюються відповідним апаратом. Це відбувається на достатньо високому рівні розвитку виробничих сил, коли внаслідок розподілу і кооперації праці інформаційно-управлінські операції досягають великих обсягів.

Рис.1. Вплив управління на матеріально-речовий процес

управління акціонерний фінансовий

Проведені дослідження дозволяють зробити висновки про те, що використання системного підходу дає можливість вибрати оптимальну структуру управління виробництвом, визначити найважливіші елементи, чинники, зв'язки та сутність управлінських функцій. Разом з тим функціонування системи залежить в значній мірі від інструментів реалізації. Тому в дисертації результати дослідження теорії систем логічно виходять з стану постановки мети до фази вибору апарату моделювання і розробки моделі промислового об'єднання.

Узагальнюючи досвід вітчизняних і зарубіжних науковців, а також наробки підприємств, автором запропоновано структурно-логічну чинникову модель, при використанні якої можливо урахувати всі існуючі чинники, визначити структури, механізм, стан діяльності об'єднання.

Проведене дослідження показало, що для ефективного управління доцільно охопити якомога більше функцій з повним набором структурних елементів, а побудову моделі виконати по блочному принципу.

Запропонована модель включає три блоки чинників: виробничо-господарський, витратно-вартісний та фінансовий (рис. 2). В кожному блоці приведено не тільки угрупування чинників, а також висвітлено вимоги та умови їх використання при забезпеченні життєдіяльності виробництва в ринкових умовах. Модель дозволяє урахувати максимальну більшість чинників як окремо по кожному блоку, так і в цілому по їх комплексу. Крім того, модель представляє собою своєрідний технологічний механізм, за допомогою якого повинні вирішуватися поставлені завдання. Тому за основу дослідження в дисертації вибрано питання удосконалення управління витратно-вартісною та фінансовою діяльністю промислового об'єднання.

В умовах переходу до ринкової економіки зростає значимість зменшення витрат на виробництво продукції з метою зниження її собівартості та підвищення конкурентоспроможності виробів. Основою зниження витрат є заходи щодо ресурсозбереження та зниження цін.

В дисертації розроблено підхід заохочення до економії, яка буде передана народному господарству через зменшення ціни. Для реалізації цього необхідно дотримуватися таких вимог:

прибуток доцільно включати в ціну твердою величиною незалежно від поточних витрат;

одну частку одержаного прибутку перераховувати в державний бюджет;

другу направляти до фонду стимулювання зниження цін, призначення якого полягає у виплаті підприємствам премій за зниження ними відпускних цін. Фонд стимулювання зниження цін може бути як державним, так і асоціативним;

чітко визначати первинну та похідну економію і джерела її формування в противитратній системі господарювання, особливо первинної, як вищої загальногосподарської економії;

заохочувальні фонди та фонди заробітної плати повинні стати прямим стимулом ресурсозбереження і підвищення якості продукції.



Рис. 2. Структурно-логічна чинникова модель підприємства

Для підприємств харчового машинобудування пропонується планувати збільшення фонду заробітної плати на 10% при умові, коли сума заохочувальних фондів в розрахунку на одного працівника досягне трьохмісячного заробітку.

Загальним підсумком запропонованої противитратної моделі горизонтальних зв'язків підприємств є можливість антиінфляційного розвитку, економіка знижених цін з новою якістю господарських відносин, техніко-виробнича, економічна та соціальна консолідація.

Розділ 2. Методичні аспекти управління вартістю та аналізу витрат. Здійснення противитратної політики промислових об'єднань, підприємств та інших виробничих ланок охоплює широке коло методичних і практичних завдань, що сприятимуть забезпеченню життєздатності виробництва.

Серед них важливе місце посідає проблема своєчасного виробництва і управління вартістю.

У процесах виробництва завжди існує проблема матеріальних та товарних запасів. У більшості галузей виробництва вартість запасів є одним з найбільш ліквідних активів. Тому дуже важливо мати систему планування і обліку запасів, яка б забезпечувала мінімальні витрати на придбання і зберігання товарно-матеріальних ресурсів.

Досягнення ефективного забезпечення себе матеріальними ресурсами та їх використання - основна мета більшості підприємств-виробників. Значний ріст вартості матеріалів за останні роки знаходиться в прямій залежності від собівартості продукції.

В дисертації виконано аналіз досвіду зарубіжних країн по удосконаленню шляхів і методів управління запасами (США, Японія). Доведено, що для ефективного управління запасами доцільно впровадження системи своєчасного виробництва (ССВ), критерієм якої є наявність малої кількості, але високої якості запасів.

Головний принцип ССВ полягає у необхідності виробництва продукції в кількості і терміни, визначені покупцями.

Для забезпечення ефективного управління запасами на підприємствах продовольчого машинобудування рекомендовано регулювати рівень витрат незалежно від його впливу на товарно-матеріальні запаси та фінансову звітність.

Впровадження ССВ дає можливість зменшити рівень запасів, а також і витрат капіталу. В свою чергу, це приводить до збільшення оборотності капіталу, підвищення якості виробництва та продукції.

Витрати на придбання матеріалів можливо знизити також і за рахунок проведення більш широкого вартісно-функціонального аналізу і розширення взаємодії з категоріями постачальників.

Другі фінансові переваги ССВ знайшли своє проявлення в: зменшенні капітальних витрат на утримання складських приміщень для запасів готової продукції; зниженні ризику морального старіння запасів; зниженні збитків від браку та зменшення витрат на переробку; зменшенні витрат на основні виробничі матеріали за рахунок підвищення якості закуплених матеріалів.

Обгрунтовано вигідність виробничого обліку як простішого порівняно з використанням позамовної або попроцесної калькуляції витрат, контролю за складськими запасами. В умовах використання ССВ частина непрямих витрат переходить в розряд прямих. Така трансформація перетворює систему виробничого обліку в систему управління вартістю, що сприяє подальшому розвитку господарської діяльності.

Зовнішня оцінка системи не дає повного уявлення про фінансовий стан виробництва в статичній формі, тому важливе місце у вирішенні цього завдання займає аналіз динаміки витрат.

В дисертації виконано аналіз витрат і класифікацію їх на постійні, змінні, змішані (напівзмінні). Деякі з них змінюються у зв'язку зі зміною обсягів виробництва або виробничої функції, інші - залишаються незмінними, не дивлячись на зміну зазначених обсягів.

В цьому разі і виникає доцільність оцінки динаміки витрат для урівноваженого аналізу і аналізу залежності “витрати - обсяг виробництва - прибуток” для оцінки ефективності функціонування виробничих підрозділів; гнучкого фінансового планування; прийняття рішень по визначенню цін внутрішньозаводської передачі та рішень короткотермінового характеру.

З метою управління аналізом витрат для оцінки ефективного функціонування, гнучкого фінансування та прийняття рішень на ближню перспективу необхідно їх розділити на змінні та постійні складові, з урахуванням складової постійних витрат, функціонального показника діяльності та змінної величини на одиницю цього показника.

Розділення змішаних витрат на постійну та змінну складові аналогічно визначенню співвідношення витрат і обсягів виробництва.

Наприклад, на ”Мелітопольпродмаші” постійна складова витрат у 1998 році дорівнювала 9,2 грн. на 1 чоловіко-годину при фактичному місячному відпрацьованому фонді часу одним робітником 39 годин. Одержані результати було покладено в основу подальшої оцінки витрат.

В процесі аналізу встановлено, що контроль за центрами витрат через показники нормативних витрат є важливим засобом здійснення вказаного контролю по виробничих підрозділах. Нормативні витрати розраховуються шляхом множення нормативної кількості впроваджуваних ресурсів на нормативну ціну за одиницю ресурсів. Для більшої частини статей витрат достатньо урахувати два основних види відхилень: відхилення по ціні та відхилення по кількості. Відхилення по ціні визначається множенням фактичної кількості на різницю між фактичною та нормативною цінами, а відхилення по кількості - множенням нормативної ціни на різницю між фактичною і нормативною кількістю.

За цією методикою виконано розрахунки відхилень по ціні і кількості змінних витрат - прямих матеріальних, прямих витрат праці та змінною складовою заводських накладних витрат по об'єднанню “Мелітопольпродмаш”.

Внаслідок проведеного аналізу в дисертації розроблено рекомендації щодо зниження витрат і ціни на продукцію з метою встановлення рівноваги з нормативними показниками та досягнення нижчих значень від нормативних. Запропоновано також напрямки зниження матеріальних витрат та витрат праці.

Сукупність показників, передбачених методикою, дає повну узагальнену характеристику якості управління ресурсозбереженням виробничого об'єднання і дозволяє визначити ефективні засоби здійснення противитратної політики.

Розділ 3. Удосконалення методів управління фінансової діяльності об'єднання (підприємства). В умовах ринкової економіки, коли нормальна діяльність кожного підприємства в значній мірі залежить від його фінансового стану, уміння раціонально використати свої ресурси, особливо важлива професійна та своєчасна орієнтація в складній діяльності промислового виробництва, пошук ефективних інструментів фінансової стабілізації. Серед таких інструментів велике значення має фінансовий аналіз господарського стану виробництва для розробки своєчасних управлінських рішень по застереженню його збитковості та подальшому розвитку.

Фінансовий аналіз містить в собі два основоположні аспекти: аналіз фінансового стану підприємства і аналіз фінансових результатів його діяльності.

Фінансовий стан виявляється на основі використання системи показників, які висвітлюють наявність, розміщення та використання ресурсів в вартісному вимірюванні.

Результати фінансової діяльності об'єднань та підприємств у ринковій сфері доцільно оцінювати цілою системою індикаторів, головним серед яких є прибуток та його складові елементи.

Весь цей комплекс передумов дозволяє сформулювати основні напрямки фінансового аналізу виробничого об'єднання:

аналіз і оцінка господарського потенціалу;

оцінка фінансової рівноваги;

оцінка прибутковості об'єднання (підприємства).

Під господарським потенціалом визначається сукупна спроможність підприємства виробляти продукцію і надавати послуги населенню. До стартових умов, що дозволяють створювати можливість функціонування господарського потенціалу, слід віднести наявність трудових ресурсів, виробничих потужностей, досягнення науково-технічного прогресу та інше. В дисертації рекомендовано розрізняти активний і пасивний потенціал. Виходячи з вимог міжнародного бухгалтерського обліку, запропоновано класифікацію елементів статей активів і пасивів та умов побудови структури потенціалу, методику аналізу фінансового балансу, структури фінансових потоків та розрахунку оборотності активів.

Крім того, необхідно урахувати засоби, які не мають фізичної, відсутної форми, але приносять значний доход підприємству (ділова репутація, патенти, товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії, витрати на наукові дослідження, дослідно-конструкторськи розробки, витрати на програмне забезпечення ЕОМ). Ці засоби являють собою майбутні економічні вигоди.

У вітчизняній практиці покищо не ураховується ділова репутація підприємства (фірми) за відсутністі методів її визначення. В зарубіжній практиці для визначення вартості ділової репутації спочатку розраховують перевищення чистого прибутку фірми виходячи з його середнього рівня за декілька попередніх років над середньогалузевим чистим прибутком, а потім це перевищення діліться на середньогалузеву норму рентабельності виробничіх фондів (чистих активів).

В процесі проведення дослідження обгрунтована необхідність розробки і впровадження методичних положень комплексної оцінки фінансового стану об'єднання. Інформація про фінансовий стан кожного підприємства і об'єднання в цілому може служити основою для прийняття рішень: кредиторами і позичальниками грошових коштів для визначення рівня платоспроможності підприємства; акціонерами та фундаторами підприємства щодо оцінки рентабельності акціонерного капіталу і внесків засновників у складі загальних інвестицій; працівниками управління виробництвом щодо відповідальності за ефективне використання виробничих ресурсів і стійкість доходів підприємства.

Інформація про фінансовий стан підприємств має також значний інтерес для постачальників матеріально-технічних ресурсів, зарубіжних інвесторів, працівників податкової системи, страхових установ, органів державного управління.

Аналіз одиничних показників внаслідок їх різноманітності передбачає перехід від абсолютних значень показників до їх оцінки з послідовним постійним синтезуванням для одержання однозначної оцінки фінансового стану (рис. 3).

Рис. 3. Система показників фінансового стану об'єднання

Узагальнення зарубіжного досвіду і практики господарювання на вітчизняних підприємствах свідчить про відсутність уніфікованої системи показників для визначення фінансового стану виробництва.

Для рішення цієї проблеми автором розроблено систему показників та методичні положення по їх розрахунку, до яких включено 4 групи показників і тринадцять фінансових коефіцієнтів.

Практичне значення показників повинно відповідати такому співвідношенню між чисельником і знаменником коефіцієнтів, які б забезпечували випереджаючі темпи росту прибутку порівняно з попереднім періодом. При такому підході нормативні значення фінансових коефіцієнтів будуть диференційовані для різних звітних періодів і віддзеркалювати фінансовий стан підприємства відповідно ефективному розвитку його виробничо-господарської діяльності.

З метою розвинення та поглиблення аналізу фінансового стану виробництва в дисертації підкреслена доцільність впровадження показників і методики їх розрахунку, які могли би визначити шляхи беззбиткової діяльності підприємств. В першу чергу, при визначенні обсягів продаж рекомендовано використовувати такі шляхи, коли підприємство здатно покрити свої витрати без одержання прибутку. Логічним продовженням аналізу беззбиткової діяльності підприємств є оцінка прибутковості, яка дозволяє: по-перше, визначити, при якому обсязі реалізованої продукції можливо одержати необхідний прибуток; по-друге, як зміна рівня постійних витрат позначається на фінансових результатах.

Таким чином, приведена методика забезпечує визначення мінімальних обсягів випуску продукції, оптимальної структури її реалізації, одержання запланованого прибутку, а також розрахунок можливого запасу фінансової стійкості з урахуванням структури виробництва продукції.

Підприємницька діяльність постійно супроводжується ризиком, зумовлюючим непередбачені збитки. Для уникнення подібних випадків підприємства повинні передбачати можливість створення певних джерел покриття збитків.

Використовуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, автором запропоновано створювати три групи резервів: на випадок уцінки елементів активу, на ризик і витрати регламентовані. В плані рахунків для них необхідно передбачити відповідні рахунки, субрахунки. Причому рахунки резервів включають не в один клас, а розміщують в різних розділах в залежності від призначення і групи засобів, для яких вони створюються (рис. 4).

Рис.4. Схема обліку формування резервів

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту інститут банкрутства набуває все більшого розповсюдження. Ринкова економіка, як свідчить практичний зарубіжний досвід, виробила широку систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємств від банкрутства.

З цією метою в дослідженні на прикладі акціонерного об'єднання “Мелітопольпродмаш” розроблено і розповсюджено для інших підприємств галузі продовольчого машинобудування принципи та напрямки антикризового фінансового управління під загрозою банкрутства, реалізація яких передбачає:

Періодичну оцінку фінансового стану виробництва при наявності ознак його кризового розвитку.

Визначення рівня кризового стану.

Вивчення основних чинників, що обумовили кризовий розвиток.

Формування цілей і вибір механізмів антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства.

Впровадження внутрішніх засобів фінансової стабілізації.

Пошук та впровадження ефективних форм санації підприємства.

Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур внаслідок банкрутства.

Автором запропоновано методику розрахунків таких аналітичних показників: оптимальний розмір робочого капіталу, власних та залучених коштів, коефіцієнти платоспроможності і ліквідності, показники заборгованості.

Також розроблено пропозиції по санації підприємств шляхом реорганізації, реструктуризації, перетворення, розділення і зливання. Для забезпечення ефективних заходів по фінансовому розвитку виробництва рекомендовано використання внутрішніх механізмів.

Запропонована сукупність засобів дозволить створити передумови усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості підприємств та втілення фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту.

Висновки

В дисертаційній роботі здійснено вирішення актуальної наукової проблеми, яка пов'язана з розробкою фінансових методів управління акціонерним промисловим об'єднанням в межах системного підходу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці, теоретичному обгрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань, пов'язаних з розвитком організаційно методичних і економічних методів управління фінансовою діяльністю акціонерного промислового об'єднання.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що на підставі теоретичних положень та оцінки досвіду і практики управління промисловим виробництвом обгрунтовано нові концептуальні підходи, пропозиції і рекомендації, які дозволяють прискорити відновлення виробництва, а також сприяють фінансовій стабілізації та подальшому розвитку.

За результатами виконаної роботи обгрунтовано і сформульовано такі основні висновки та рекомендації:

Запропоновано концепцію фінансової стабілізації промислових об'єднань (підприємств) в умовах кризової ситуації економіки України. Використання системного підходу дає можливість вибрати оптимальну структуру управління виробництвом, виявити найважливіші елементи, чинники та зв'язки внутрішнього та зовнішнього середовища, урахування яких сприятиме підвищенню ефективності промислового виробництва.

На основі розробленої структурно-логічної чинникової моделі об'єднання (підприємства) визначена сутність аналізу та впливу чинників на витратно-вартісні та фінансові показники, а також вимоги та умови забезпечення життєдіяльності виробництва.

Обгрунтовано необхідність розробки стратегії противитратної політики на основі впровадження системи своєчасного виробництва, гнучкого фінансування та прийняття управлінських рішень на перспективу.

Рекомендації та практичні пропозиції дозволяють підвищити рівень і обгрунтованість методичних положень щодо вдосконалення фінансового аналізу стану підприємств і аналізу фінансових результатів їх діяльності, оцінки господарського потенціалу, фінансової рівноваги, прибутковості, запобігання збитковості, діагностики та захисту підприємств від можливого банкрутства.

Результати виконаних досліджень у вигляді науково-методичних рекомендацій та пропозицій апробовано на практиці. Практичні рекомендації і підходи по удосконаленню методів управління фінансовою діяльністю об'єднання (підприємства) знайшли своє втілення у акціонерному промисловому об'єднанні “Мелітопольпродмаш”, на підприємствах галузі продовольчого машинобудування, а також у навчальному процесі при підготовці спеціалістів з напрямків “Фінанси та кредит”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Пыжинский Я.И. Управление предприятием в условиях рыночных отношений. - Донецк-Запорожье:ИЭП НАН Украины, Запорожский госуниверситет, 1997. - 210 с. (9,5 д.а.)

Пыжинский Я.И. Прогнозирование финансового состояния предприятия на перспективу и учет возможности банкротства. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997.- 20 с. (1,3 п.л.)

Пыжинский Я.И. Финансовый аспект управления оборотными средствами предприятия. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998.- 41 с. (2,6 д.а.)

Пыжинский Я.И. Управление стоимостью и анализом затрат. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- 48 с. (2,7 д.а.)

Пыжинский Я.И. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - 26 с. (1,3 д.а.)

Размещено на Allbest.ru

...