Інноваційна економіка, як стратегічний напрям розвитку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Реферат на тему:

Інноваційна економіка, як стратегічний напрям розвитку ХХІ століття

План

Вступ

1. Інноваційний тип - фундамент країни

2. Науково-технічний потенціал держави

3. Основні ознаки інноваційної економіки

Висновок

Використана література

Вступ

На початку ХХІ століття процес створення та нагромадження нових знань привів до переходу, до якісно нового стану: знання стали самостійною продуктивною силою. Сучасна «нова економіка» - це виробництво і використання нових знань, перетворення їх на повноцінний фактор виробництва, який відіграє провідну роль у системі факторів. Знання визначальним чином впливають не лише на сферу виробництва, але й на структуру та обсяги споживання. Переважна частина товарів, що споживаються мешканцями найбільш розвинених країн світу складається з видів, потреба в яких та вміння користування якими стали можливими лише завдяки найновітнішим досягненням науки і техніки. За таких умов важливість дослідження ринкової кон'юнктури, індивідуалізації підходів до споживача та продукту піднімається на значно вищий щабель.

Отже, в сучасному світі відбувається переоцінка основних цінностей. Від економічної спрямованості суспільство переходить до інноваційної, від нагромадження матеріального багатства як основи особистого добробуту - до нагромадження інформації як основи суспільного прогресу. Не так володіння матеріальними благами, як володіння інформацією та інтелектуальним потенціалом визначають місце людини в сучасному суспільстві. Інвестиції в людський капітал і формування на цій основі інтелектуального капіталу суспільства перетворюються на пріоритетний загальнонаціональний інтерес.

1. Інноваційний тип - фундамент країни

інноваційний інвестор науковий

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. В свою чергу інноваційна діяльність є складним процесом трансформації новоотриманих ідей та знань в об'єкт економічних відносин. Зрозуміло, що такий процес становить складну багаторівневу систему економічних відносин щодо «уречевлення» знань, якій властиво і специфічні взаємозв'язки та закономірності. З огляду на значну, часом визначальну роль, яку інноваційні процеси відіграють в сучасній економіці, визначення та врахування цих особливостей є неодмінною умовою забезпечення ефективності економічної стратегії держави.

Закон України “Про інноваційну діяльність» трактує інновації як «новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.

Відповідно, інноваційним, згідно з Законом, визнається продукт, який є реалізацією об'єкта інтелектуальної власності, на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів, який підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень, який в Україні вироблений вперше, або, якщо не вперше, то який порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, є конкурентоспроможним і має суттєво вищі технічно - економічні показники.

“Піонерний” статус інновації у певній ринковій ніші створює для підприємства, яке її здійснює, тимчасову можливість виходу за рамки обмежень, які накладає функціонування в конкурентній економіці, отримуючи за рахунок цього додатковий зиск, виражений у формі матеріальних чи нематеріальних активів. Звідси можна зробити досить важливий висновок, що економічний ефект від інновації обумовлений саме обмеженістю сфери (чи часу) її поширення, яка створює тимчасову ринкову асиметрію. Обмеження поширенню інновації в конкурентній економіці створюються як за рахунок об'єктивних перешкод (наявність у конкурентів достатніх фінансових ресурсів, технологічних можливостей, навичок тощо), так і через систему патентно-ліцензійного права.

Інноваційна діяльність - процес, спрямований на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також у пов'язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки. При цьому слід враховувати, що інноваційна діяльність означає весь, без виключень, інноваційний процес, починаючи з появи науково - технічної ідеї і завершуючи розповсюдженням (дифузією) продукту.

Інноваційний процес у сучасному розумінні не обмежується першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. По мірі розповсюдження інновація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває раніше не відомих споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосування, ринки, нових споживачів.

Практично, інновація являє собою зміну технології виробництва, яка безпосередньо впливає на продуктивність факторів виробництва та спосіб їхнього поєднання, а отже, забезпечує видозміну виробничої функції. За визначенням, інновація в соціально-економічній системі є способом якісно більш ефективного використання ресурсів. Отже, навіть за збереження наявної диспозиції факторів виробництва відбувається збільшення обсягів виробництва.

2. Науково-технічний потенціал держави

На початок 90-х рр. Україна володіла значними можливостями для успішного розвитку в науково-технологічній сфері. В Україні було створено науково-технічний потенціал, який за багатьма параметрами відповідав рівню найбільш розвинених країн. Вітчизняна наука та технології з окремих пріоритетних напрямів, наприклад, матеріалознавства, теоретичної фізики, математики, зварювального виробництва, захисних та зміцнюючих покриттів, біотехнологій тощо, зберігають передові позиції у світі. Проте цей перехід стримувався загальною орієнтацією економічного розвитку на екстенсивний тип відтворення, що зумовлювалося застарілістю форм і методів директивного планування, обмеженим доступом галузей загального призначення до інноваційних результатів, недосконалістю критеріїв ефективності економічного розвитку, обмеженістю фінансових ресурсів та відсутністю налагоджених і постійно діючих механізмів їхньої концентрації на інноваційних пріоритетах.

Безперечно, протягом десяти років економічних трансформацій, які здійснювалися вельми непослідовно та набули в Україні надмірної тривалості, годі було очікувати активізації інноваційної діяльності. Системний та інституційний злами не сприяли створенню належних для цього умов. Висновок щодо неефективності державної інноваційної політики в попередні роки, який досить часто робиться на підставі сучасного занепаду інноваційної діяльності, не можна вважати коректним. Дійсним показником ефективності державної трансформаційної політики, в тому числі - і в інноваційній сфері, має стати створення передумов для органічного переходу до інноваційної моделі розвитку (за підсумками попередніх років економічних реформ). Оскільки інноваційна модель зростання є об'єктивно наступною стадією трансформаційного процесу, саме це, зрештою, і має визначити, наскільки адекватними та ефективними були реформи, і чи привели вони до бажаної мети.

Важливим напрямом роботи стало створення законодавчої бази, яка забезпечує формування та проведення в державі узгодженої науково-технічної політики, ефективне функціонування та розвиток сфери досліджень та розробок, поглиблення її зв'язків з виробництвом в умовах переходу від директивних методів управління до ринкових відносин. Уже в перші роки незалежності Верховною Радою України був прийнятий ряд законів України, спрямованих на регламентацію наукової та науково - технічної діяльності, зокрема: «Про основи державної політики в сфері науки і науково - технічної діяльності» (1991), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (1995). Вихідні умови для формування вітчизняної системи захисту інтелектуальної власності були визначені Законом «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та рядом інших, пов'язаних з ним, наприклад, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та інші.

Між тим, тривалий час інноваційному законодавству України була властива певна фрагментарність та непослідовність. Лише в 1999 р. Верховною Радою України було прийнято Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Базовий закон у цій сфер і “Про інноваційну діяльність” вступив в дію після його підписання Президентом лише у 2002 році.

Закон визначає мету та принципи державної інноваційної політики. Головною метою державної інноваційної політики визнається створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку інноваційної моделі розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно з Законом, державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, які реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних.

Втім, і базовий для інноваційної політики закон «Про інноваційну діяльність», даючи певний поштовх у сфері організації інноваційної діяльності, все ж обходить її головні аспекти, залишаючи поза увагою головне питання - базових інновацій. Окрім того, вказаний закон не може діяти по суті до прийняття Закону «Про пріоритетні напрями інноваційного розвитку економіки України» та створення передбаченої системи державних інститутів підтримки інноваційної діяльності.

Таким чином, модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку має забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічної політики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами та між вирішенням стратегічних та поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія як така, що за визначенням веде до підвищення рівня прибутковості національних підприємств, може стати реальним полем для багатогранної співпраці держави і бізнесу.

3. Основні ознаки інноваційної економіки

Створення нових знань і технологій та їх використання на користь соціально-економічного розвитку держави визначають роль і місце країни в світовій спільноті та рівень забезпечення національної безпеки. У розвинених країнах 80-95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на частку нових знань, втілених в техніці і технологіях, тобто в цих країнах розвивається інноваційна економіка. Основними ознаками інноваційної економіки є:

- наявність сучасних інформаційних технологій і комп'ютеризованих систем;

- наявність розвиненої інфраструктури, що забезпечує створення - національних інформаційних ресурсів;

- прискорена автоматизація і комп'ютеризація всіх сфер і галузей виробництва і управління;

- створення і оперативне впровадження в практику інновацій різного функціонального призначення;

- наявність гнучкої системи випереджаючої підготовки і перепідготовки кваліфікованих фахівців.

Сьогодні і в Україні проголошений курс на формування основних засад інноваційної моделі розвитку та економіки знань, підґрунтям для цього став ряд прийнятих законодавчих актів (закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків», інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України тощо). Але для розвитку інноваційної економіки в країні необхідно створити належні умови та механізми стимулювання інноваційної діяльності. З цього приводу розглянемо деякі важливі моменти.

По-перше, необхідне чітке розмежування сфер повноважень державних і регіональних органів управління інноваційною діяльністю та формування регіональної інноваційної системи, що матиме прояв в положеннях державної і регіональної інноваційної політики. Головною метою формування регіональної інноваційної системи є створення науково технічних і технологічних, соціально економічних і правових умов і механізмів для забезпечення стійкої динаміки зростання економіки і рівня життя населення на основі виваженої трансформації економіки регіону. Основними задачами формування регіональної інноваційної системи є наступні:

- створення і відтворення інноваційного потенціалу, що забезпечує умови стійкого і випереджаючого розвитку ключових галузей регіону;

- створення умов для прискореного переходу регіональної економіки і підприємництва до інноваційного розвитку на основі затребуваності вітчизняних інновацій і передових зарубіжних технологій;

- розширення внутрішнього і міжрегіональних ринків інноваційних продуктів і нових технологій.

Створення регіональної інноваційної системи повинне бути етапним. На початковому етапі основні зусилля повинні бути направлені на запуск правових, організаційних і фінансових механізмів, що забезпечують формування регіональної інноваційної системи. У середньостроковій перспективі слід забезпечити побудову основних елементів регіональної інноваційної системи, зв'язаної з іншими регіональними інноваційними системами держави. У довгостроковій перспективі розвиток регіональної інноваційної системи повинен бути суміщений із загальнодержавною стратегією створення в країні високоефективної самодостатньої інноваційної економіки.

Побудова регіональної інноваційної системи повинна включати як мінімум два рівні:

- верхній рівень регіональної інноваційної системи, направлений на забезпечення умов крупних міжрегіональних інноваційно-інвестиційних державних проектів;

- нижній рівень регіональної інноваційної системи, що забезпечує стимулювання інноваційних процесів в малому і середньому бізнесі.

Для ефективного функціонування регіональної інноваційної системи потрібно створити регіональну інноваційну інфраструктуру. Ключовими напрямами, на яких слід зосередитися в плані створення інноваційної інфраструктури, є наступні:

- створення структур, направлених на підтримку підприємництва всіх видів та розвиток сприятливого ділового середовища, включаючи створення інноваційної фінансової системи, до якої відноситься розвинена банківська система, система страхування інвестиційних ризиків;

- створення системи інформування інноваційних інвесторів;

- розробка і ухвалення законодавства, стимулюючого інноваційно-інвестиційні проекти.

По-друге, необхідне проведення комплексу заходів щодо підтримки малого та середнього бізнесу. Головною метою стратегії у сфері розвитку малого і середнього бізнесу є створення сприятливих умов для його стійкого зростання з урахуванням соціально-економічних пріоритетів окремих територій. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що жодна держава не може розвивати свою економічну систему без становлення сфери "малої економіки". Малий і середній бізнес, у свою чергу, не може розвиватися без ретельно розробленої комплексної політики підтримки його з боку держави. Сфера діяльності малого і середнього бізнесу критично важлива для створення нових робочих місць, обслуговуванні крупних виробництв, підтримці в економіці принципів добросовісної конкуренції, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату. Як показує зарубіжний досвід, неодмінною умовою успіху в розвитку малого і середнього бізнесу є такий аспект діяльності малих підприємств, як їх інноваційна активність. Важливу роль грає всебічна і стабільна його підтримка державою, яка здійснюється в різних формах (в першу чергу шляхом податкових пільг, дотацій, пільгового банківського кредитування, ухвалення і виконання інноваційного законодавства, розробка і реалізація конкретних комплексних перспективних програм розвитку малого підприємництва).

По-третє, також увагу потрібно приділити розвитку інфраструктурі фінансовій підтримці науки і інноваційної діяльності, шляхом створення і розвитку державного інноваційного фонду, державного фонду фундаментальних досліджень, фондів підтримки наукових ініціатив, фінансово-кредитних компаній, венчурних фондів.

Створивши, умови для розвитку в країні інноваційної економіки ми забезпечимо конкурентоспроможність і економічний суверенітет. Тільки інноваційна економіка забезпечить успіх України, створить умови для реалізації інтересів громадян, забезпечить майбутнє країни.

Висновок

Отже, в XXІ столітті людство вступило в нову стадію свого розвитку - стадію побудови постіндустріального суспільства, яке є результатом соціально-економічної революції, що відбувається в сучасному світі. В основі кожної соціально-економічної революції лежать свої специфічні технології, виробничо-технологічні системи і виробничі відносини. Для постіндустріального суспільства цю роль, перш за все, грають інформаційні технології і комп'ютеризовані системи, високі виробничі технології, що є результатом нових фізико-технічних і хіміко-біологічних принципів, і засновані на них інноваційні технології, інноваційні системи і інноваційна організація різних сфер людської діяльності

В науковій сфері України відбувалися радикальні зміни, обумовлені змінами політичної та економічної систем держави. Були започатковані створення на національному рівні органів управління науковою та науково-технічною сферою, формування державних науково-технічних програм, тощо. На жаль, наукова сфера не була визначена пріоритетною у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання України від розвинених країн світу, які приступили до створення економіки нового типу - інноваційної економіки («економіки знань»).

Не дивлячись на те, що в Україні ще достатньо розвинена мережа наукових і науково-технічних установ різного профілю: діють наукові школи високого рівня; виконується безліч перспективних досліджень, здатних підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, проте забезпеченню інноваційних зрушень в економіці заважає відсутність в першу чергу, ефективного механізму практичної реалізації вітчизняного науково-технічного потенціалу. В умовах ринкової економіки науково-технічний потенціал держави виявився як нераціональний за декількома ознаками (не відображає потреби реального сектора економіки; характеризується низькою інтенсивністю; некомерційною суттю розробок тощо). До того ж за роки кризи він певною мірою зруйнувався із-за незатребуваності, відбулося зниження кваліфікації наукових кадрів; виникло відставання в порівнянні із загальносвітовим рівнем досягнень НТП у ряді сфер.

Використана література

1. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент.: Навчальний посібник. - К. : ЦУЛ. - 2003 - 439с.

2. Завліна П.Н. Інноваційний менеджмент.: Довідковий посібник. - Санкт-Петербург.: Наука.- 1997 -542 с.

3. Маліцький Б.Б., Попович О.С., Соловйов В.П. Перспективні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку України. (Результати першого етапу прогнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 pp.) - К. : Фенікс, 2006 -208 с.

4. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності.: Навчально - методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2002 - 150с.

5. Харківський Д.Ф. Методичні рекомендації з розробки стратегії інноваційного розвитку підприємств. : Одеса, «Інвац», 2006- 32 с.

6.Федулова Л.І. Інноваційний розвиток економіки : модель, система управління, державна політика. - К. : Основа, 2005 - 549 с.

7. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: в 3-х т. / За ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка. - К. : Фенікс, 2007. - Т. 1 : Економіка знань - модернізаційний проект України. - 544 с.

8. Закон України «Про інноваційну діяльність»від 04.0 7.2002 р. № 40 -ІV. // Відомості Верховної Ради № 36 за 2002 р. 882- 892 с.

Размещено на Allbest.ru