Економічні засади формування нових підприємницьких структур в АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний аграрний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В АПК

Спеціальність: Економіка сільського господарства і АІІК

САВОШ ЛАРИСА ВІКТОРІВНА

Львів, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Глибока економічна криза, яка найбільше вразила аграрний сектор економіки, вимагає розробки і реалізації нової аграрної політики та здійснення аграрних економічних реформ. Вони повинні спрямовуватись на структурну перебудову аграрно-промислового комплексу, удосконалення його функціонально компонентної і територіальної структури, збалансований розвиток усіх галузей, створення нормальних економічних умов для розширеного відтворення у всіх його сферах, роздержавлення і приватизацію майна, розвиток багатоукладної економіки і різних форм господарювання, формування нових підприємницьких і господарських структур, розширення товарно-грошових відносин і перехід до ринкової економіки, удосконалення цінової, податкової, фінансово-економічної, рентної і страхової політики. Слід підкреслити, що аграрна наука вже розробила основні теоретичні положення економіки та організації сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки, стратегію і тактику здійснення економічних реформ і комплекс заходів, спрямованих на підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу. Вагомий вклад в розробку цих проблем внесли Інститут економіки НАН України, аграрні університети, Інститут регіональних досліджень НАН України і кафедри сільськогосподарських університетів. В теорії і методології аграрних перетворень вагомим є доробок наступних вчених: В.А. Амбросова, Б.В. Більського, О.М. Бородіної, П.П. Борщевського, О.А. Бугуцького, П.І. Гайдуцького, В.Г. Галанця, М.В. Гладія, М.І. Долішнього, В.Я. Мессель-Василяка, П.Т. Саблука, Р.І. Тринька, та інших.

Разом з тим, якщо на загальнодержавному рівні багато проблем вже розв'язано, то на регіональному рівні - далеко не всі. Регіони України мають свої історичні, соціально-економічні та екологічні умови, які вносять суттєві корективи у реалізацію аграрної політики і здійснення економічної реформи. Волинська область характеризується своєрідними природними умовами, історичним розвитком, територіальною організацією сільськогосподарського виробництва.

Перший етап аграрних перетворень дав не тільки певні позитивні зрушення в аграрному секторі економіки, але й виявив ряд недоліків, прорахунків і упущень. Вивчення їх причин дає можливість скоригувати аграрну політику та уточнити стратегію і тактику економічних реформ.

До числа найбільш проблемних питань аграрної реформи належать питання багатоукладної економіки та формування нових підприємницьких структур. Все це обумовило вибір теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами,програмами. Дисертаційна робота є складовою частиною плану наукових розробок Луцького державного технічного університету (ЛДТУ) з теми “Теоретичні засади регіональної політики” (номер держ. реєстрації 0197U012834). Дослідження здійснювалося в межах координаційного плану науково-технічної програми відділення економіки УААН на 1996-2000 роки: “Наукові основи аграрної політики трансформування агропромислового виробництва в ринкових умовах”.

Мета і основні завдання дослідження.

Основна мета дослідження полягає в конкретизації теоретико-методологічних положень економіки та організації сільськогосподарського виробництва в умовах переходу до ринкової економіки, уточненні стратегії і тактики економічних реформ, розробці конкретних рекомендацій, спрямованих на підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу стосовно до конкретних соціально-економічних та екологічних умов Волинської області. Відповідно до поставленої мети сформульовані основні завдання дослідження:

- обґрунтування необхідності структурної перебудови агропромислового комплексу Волині, реформування колгоспів і радгоспів, розвитку багатоукладної економіки і формування нових господарських і підприємницьких структур;

- уточнення деяких теоретичних положень та окремих категоріальних понять економіки та організації сільськогосподарського виробництва в умовах переходу до ринкової економіки;

- обґрунтування шляхів подальшого розвитку аграрних перетворень із врахуванням історичних особливостей розвитку Волині, її соціально-економічних та екологічних умов;

- обґрунтування оптимальних варіантів організації, функціонування і підвищення ефективності новостворених в АПК підприємницьких структур;

- визначення основних шляхів подальшого удосконалення територіальної організації сільськогосподарського виробництва, розміщення окремих галузей і культур та формування зон і регіонів спеціалізації господарств з виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції.

Методологія та методика дослідження базується на розроблених теоретико-методологічних положеннях економіки та організації сільськогосподарського виробництва і основних концепціях його перспективного розвитку. В процесі дослідження застосовувались такі основні методи: монографічний, абстрактно-логічний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний, статистичний. У своїй сукупності вони складають методику дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше в умовах перехідної економіки використано комплексний підхід до вивчення розвитку АПК Волині із врахуванням усієї складності природно-економічних умов, великого гідромеліоративного перетворення території, позитивних і негативних наслідків аграрної реформи. До найбільш вагомих результатів, що виносяться на захист, належать такі:

- уточнення деяких теоретико-методологічних положень економіки та організації сільськогосподарського виробництва в умовах переходу до ринкової економіки;

- конкретизація категоріальних понять, таких як власність, господарські відносини, колективна, кооперативна, регіональна та індивідуальна форми власності, приватизація майна та інші;

- обґрунтування стратегії і тактики подальшого здійснення аграрних перетворень на Волині із врахуванням її історичних, соціально-економічних, геополітичних та екологічних особливостей розвитку;

- теоретичне обґрунтування необхідності структурної перебудови агропромислового комплексу;

- науково обґрунтовані рекомендації відносно спрощення процесу формування нових підприємницьких структур та підвищення ефективності їх функціонування.

Теоретичне і практичне значення роботи.

Теоретична цінність роботи полягає у формуванні наукової бази для розв'язання проблем реформування земельних відносин і подальшого розвитку АПК Волині та деяких методологічних положень побудови стратегії і тактики аграрної реформи. Практичне значення роботи полягає в розробці методологічних підходів і рекомендацій відносно вдосконалення і розвитку нових форм організації господарювання, обґрунтування системи заходів, спрямованих на подолання кризових явищ в АПК, його структуризацію, розвиток підприємництва, удосконалення розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва та поліпшення соціально-економічних умов для сільських жителів. Основні положення теорії та методології реформування сільськогосподарських підприємств і утворення підприємницьких структур, аналітичні дані та практичні пропозиції використані при здійснені прогнозних розробок з підвищення ефективності діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств в Державній програмі соціально-економічного розвитку Полісся на 1996-2010 роки (Волинська область) (Постанова №252 від 28.04.94 р.), Регіональній програмі розвитку малого підприємництва на 1999-2000 роки (розпорядження голови Волинської облдержадміністрації №721 від 31.12.98 р.).

Окремі теоретичні і методологічні положення, рекомендації відносно подальшого розвитку сільського господарства можуть бути використані у вищих і середніх навчальних закладах при читанні курсів з економіки сільського господарства.

Особистий внесок здобувача полягає у:

- теоретичному обґрунтуванні необхідності структурної перебудови агропромислового комплексу Волині, удосконаленні його функціонально-компонентної і територіальної структури і розвитку нових підприємницьких і господарських структур;

- конкретизації деяких теоретико-методологічних положень економіки та організації сільськогосподарського виробництва;

- уточненні економічного змісту і категоріальних понять приватизації, власності (державної, регіональної, колективної, кооперативної і приватної);

- корективах стратегії і тактики здійснення економічних реформ у Волинській області з врахуванням їх позитивних і негативних наслідків;

- обґрунтуванні основних напрямів подальшого розвитку сільського господарства, удосконаленні його територіальної організації, формування зон і районів товарного виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались міжнародній науково-практичній конференції “Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика” (Луцьк, 1997), щорічних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Луцького державного технічного університету, науково-практичних семінарах кафедри економіки та підприємництва ЛДТУ.

Слід відзначити особисту участь дисертанта в розробці проектів паювання землі, обґрунтуванні розвитку різних підприємницьких структур і схеми територіальної організації сільськогосподарського виробництва Волинської області.

Публікації.

За результатами досліджень опубліковано 3 наукові праці без співавторів загальним обсягом 1,1 друк. арк.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Зміна форм власності як передумова розвитку ринкових відносин в агропромисловому комплексі.

1.1 Майнова власність в системі виробничих відносин.

1.2 Зміна форм власності - основа розвитку ринкових відносин.

1.3 Аграрна реформа і розвиток підприємництва.

1.4 Досвід країн центральної та Східної Європи у реформуванні сільськогосподарського виробництва.

Розділ 2. Науково-методологічні основи структурної перебудови аграрної сфери економіки.

2.1 Необхідність структурної перебудови агропромислового комплексу.

2.2 Нормативно-правове та методичне забезпечення структурної перебудови агропромислового комплексу.

2.3 Паювання земель і майна сільськогосподарських підприємств та розвиток різних форм господарювання.

Розділ 3. Приватизація як передумова реформування аграрної сфери економіки.

3.1 Агропромисловий комплекс Волині як об'єкт економічного реформування.

3.2 Вплив приватизаційних процесів на становлення ринкових відносин в аграрній сфері.

3.3 Соціально-економічна оцінка розвитку та діяльності приватизованих сільськогосподарських підприємств.

Розділ 4. Напрями формування і розвитку підприємницьких структур в агропромисловому комплексі.

4.1 Економіко-організаційні основи різних форм господарювання і розвитку підприємницьких структур.

4.2 Реорганізація системи господарювання підприємницької структури.

4.2.1 Загальна характеристика підприємства.

4.2.2 Визначення стану розвитку, структури виробництва підприємства.

4.2.3 Аналіз та оцінка використання нормативного варіанта розвитку господарства.

4.3 Економічні, соціальні та екологічні проблеми розвитку АПК Волині.

Висновки.

Пропозиції.

Список використаних джерел.

Додатки.

Повний обсяг дисертації містить 202 сторінки машинописного тексту, в тому числі 6 рисунків - 4 сторінки, 10 таблиць - 5 сторінок, 5 додатків - 18 сторінок та список використаних літературних джерел (139 найменувань) - 14 сторінок.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступній частині обґрунтовані актуальність теми і завдання дослідження, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі - “Зміна форм власності як передумова розвитку ринкових відносин в агропромисловому комплексі” - уточнено поняття “власність” та інші категоріальні поняття, пов'язані з ним, дана загальна характеристика АПК Волині, обґрунтована необхідність подальшого здійснення аграрної реформи, спрямованої на удосконалення земельних і майнових відносин та розвиток підприємництва і торгівлі, проаналізовано досвід країн Центральної і Східної Європи у реформуванні сільськогосподарського виробництва. В процесі здійснення аграрної реформи, спрямованої на роздержавлення і приватизацію майна виникли такі форми власності: державна, регіональна, кооперативна, колективна і приватна. Державна - це та, яка перебуває у власності держави і не може бути приватизованою, регіональна (територіальна) дуже часто виступає як колективна тих громадян, які проживають на даній території і яка забезпечує в необхідному обсязі соціально-економічні умови життя і виробничої діяльності населення, кооперативна - це власність членів кооперативу, які у нього входять, а приватна власність - це власність окремих осіб. Отже, виходячи з відносин привласнення, власність можна охарактеризувати як виробничі відносини стосовно привласнення - відсудження землі, основних засобів виробництва та предметів праці. Оцінюючи привласнення з економічної та юридичної точки зору, бачимо, що воно виникає в результаті функціонування економічних відносин і юридично створює необхідні умови володіння та користування землею і капіталом.

Зміна форм власності - основа розвитку ринкових відносин. Аграрна реформа, яка спрямована на розвиток різних форм власності, кожна з яких виборює своє право на існування, і багатоукладної економіки створює сприятливі умови для розширення товарно-виробничих відносин і розвитку ринкового середовища. Ринок - це сфера обміну і система товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ та послуг. Ринкові відносини характеризують ступінь розвитку різних форм власності, розвитку обміну і співвідношення попиту і пропозицій на товари та послуги.

Одним із проявів ринкових відносин в аграрній сфері є підприємництво, широке впровадження якого підвищить ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств.

Розвитку здорового підприємництва сприяють зміни його спрямованості щодо виробництва. Тому необхідно в першу чергу стимулювати виробничий сектор підприємництва, для чого слід спростити порядок державної реєстрації виробничої підприємницької діяльності (без оплати за отримання ліцензії), не ліцензувати виробництво продукції, за винятком стратегічної і специфічних послуг загальнодержавного значення, оподаткування продукції здійснювати у підприємницьких виробництвах не з початку робіт, а диференційовано, через певний період часу (1-3 роки), залежно від оборотності коштів в даній галузі, що забезпечить стабілізацію і розвиток економіки як окремих територій так і країни в цілому. Досвід країн Центральної та Східної Європи у здійсненні аграрних реформ і структурної перебудови агропромислового комплексу свідчить про необхідність синхронного проведення приватизації землі і майна у всіх сферах АПК, державного інвестування розвитку тих структурно-утворювальних галузей, яких не вистачає для повного завершення агропромислового виробництва, надання пільгових кредитів і субсидій для стимулювання розвитку стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, повернення землі колишнім її власникам у реальних межах, розвитку виробничої кооперації, фермерства, створення торгово-посередницьких структур і торгових бірж.

У другому розділі - “Науково-методологічні основи структурної перебудови аграрної сфери економіки” - обґрунтована необхідність структурної перебудови агропромислового комплексу Волинської області, розглядається нормативно-правове та методичне забезпечення даного процесу, висвітлюються особливості паювання земель і майна сільськогосподарських підприємств Волинської області.

Структурна перебудова агропромислового комплексу повинна передбачати насамперед збалансування розвитку сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості, розвиток інтеграції, кооперування, комбінування і комплексування виробництва, поглиблення міжгалузевих і внутрішньогалузевих економічних і технологічних зв'язків, збалансування потужностей переробних підприємств з наявними сільськогосподарськими ресурсами, поголів'я продуктивної і робочої худоби та кормів, основних виробничих фондів і трудових ресурсів та потребами в них, формування і розвиток багатоукладної економіки, нових підприємницьких структур. Реалізація аграрної політики і структурна перебудова агропромислового комплексу повинні здійснюватись поетапно. На першому етапі має відбуватись роздержавлення і приватизація землі і майна, тобто її відчуження від держави і присвоєння приватним особам, реформування колгоспів і радгоспів, паювання землі, формування нових підприємницьких і господарських структур та їх функціонування паралельно зі старими, вдосконалення цінової, рентної, податкової, фінансово-економічної політики, створення реальних економічних умов для розширеного відтворення у сільськогосподарському виробництві.

На другому етапі економічних реформ і структурної перебудови АПК передбачає максимальне діяння всіх економічних механізмів стимулювання розвитку АПК через регулювання цін на промислові засоби виробництва і предмети праці та сільськогосподарську продукцію, вилучення і перерозподіл рентних доходів, удосконалення фінансово-кредитної і страхової політики і закладення економічних основ для розширеного відтворення у всіх сферах АПК. Завершення другого етапу має початися створенням необхідних економічних умов для розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, хімічної, мікробіологічної, комбікормової та інших галузей промисловості з максимальним насиченням внутрішнього ринку високоякісними і дешевими промисловими засобами виробництва і предметами праці.

Третій етап - завершення формування нових підприємницьких і господарських структур, їх організаційно-господарське зміцнення, створення оптимальної функціонально-коректної територіальної структури АПК, зон і районів товарного виробництва основних видів продукції, завершенням інтеграційних процесів і формування агропромислових об'єднань.

Четвертий етап має закінчуватись створенням структурно завершеного соціально орієнтованого, економічно вигідного, екологічно стійкого, максимально збалансованого обласного агропромислового комплексу Волині з оптимальною функціонально-компонентною структурою. На цьому етапі повинна бути повністю завершене будівництво і реконструкція всіх гідротехнічних споруд, меліоративних систем і сільськогосподарське освоєння всього меліоративного фонду, завершено будівництво промислових підприємств по переробці сільськогосподарської продукції, створення закінченої системи агросервісного обслуговування і завершена соціальна інфраструктура села.

Нормативно-правовою і методичною основою структурної перебудови є чинне законодавство: Закони України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р., “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 р., “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 17 травня 1993 р., “Про приватизацію майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 р., Постанови і Декрети Кабінету Міністрів та Верхової Ради, накази Фонду державного майна України, Укази Президента України та ін. Проте воно є ще недосконалим, оскільки характеризується надмірною кількістю нормативно-правових актів, які не мають однакової юридичної сили, розкиданістю аграрно-правових норм з різних правових документів, значною недосконалістю нормативно-правових актів, можливістю їх неоднозначного трактування. Тому необхідне удосконалення чинного законодавства та узгодження усіх його статей.

Відповідно до Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року і “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р., за рішенням трудових колективів на добровільних засадах здійснюється паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, в тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель проводиться за розробленою методикою Інститутом аграрної економіки разом з Держкомземом України відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1998 р. “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”. При паюванні земель враховуються площа сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності підприємства, їх якість і грошова оцінка, кількість пайовиків.

Заключним етапом паювання земель є визначення вартості і розміру земельного паю та видача земельних сертифікатів.

Волинська область характеризується низькою землезабезпеченістю населення, великою розкиданістю сільськогосподарських угідь між лісами, болотами і озерами та іншими не угіддями, хуторським типом розселення, що вимагає особливого підходу до паювання земель.

У третьому розділі - “Приватизація як передумова реформування аграрної сфери економіки” - висвітлюються особливості функціонально-компонентної і територіальної структури агропромислового комплексу Волинської області, досліджується вплив приватизаційних процесів на становлення ринкових відносин в аграрній сфері, аналізується стан розвитку та діяльності сільськогосподарських підприємств, особлива увага приділена фермерським господарствам.

Аграрна криза в АПК Волині проявляється у своїх найгірших якостях не тільки у сфері агропромислового виробництва, але і в соціальній сфері та виробничих відносинах, зниженні життєвого рівня населення. У зв'язку із цим назріла необхідність коректив аграрної політики, удосконалення стратегії і тактики аграрних перетворень.

Волинська область має досить складний за функціонально-компонентною і територіальною структурою АПК. Вона включає в себе переробні, сервісні та сільськогосподарські підприємства.

Схематично функціонально-компонентна структура Волинської області зображена на рис 1.

При реформуванні агропромислового комплексу Волині необхідно обов'язково передбачити систему контролю за дотриманням екологічних норм виробництва та систему заходів, які сприятимуть розвитку багатоукладності в аграрному секторі економіки. Лише поєднуючи позитивні якості кожної форми господарювання, а не протиставляючи їх, можна досягти відродження сільськогосподарського виробництва.

Передумовою розвитку багатоукладної економіки аграрної сфери є приватизація сільськогосподарських підприємств, яка розпочалася на Волині у 1993 році. За цей період в області приватизовано 211 об'єктів АПК, способи приватизації яких відображені на рис. 2.

Незважаючи на недоліки і прорахунки, які мали місце при приватизації сільськогосподарських підприємств, загальна вартість коштів, що надійшли до органів приватизації за 1993-1998 роки становить 47141 тис. гривень.

Після проведення приватизації наступним за значимістю є визначення організаційно-правової форми новоствореного підприємства.

Аналізуючи розвиток різних форм господарювання, слід окремо зупинитись на розвитку селянських фермерських господарств і особистих підсобних господарств населення, які мають найбільш спрощену схему управління (табл. 1).

При аналізі цих даних спостерігається тенденція до зменшення кількості фермерських господарств. В умовах великого диспаритету цін, інфляції, дефіциту сільськогосподарських машин та обладнання, пального і мастильних матеріалів розвиток фермерського господарства, особливо, на Волині дуже ускладнюється. Основною умовою для подальшого розвитку фермерського господарства регіону є державна підтримка вітчизняного товаровиробника, яка проявляється у відповідній податковій, кредитній, ціновій політиці та митному законодавстві.

У четвертому розділі - “Напрями формування і розвитку підприємницьких структур в агропромисловому комплексі” - дається аналіз і оцінка різних варіантів розвитку господарств, розкриваються економіко-організаційні основи різних форм господарювання і розвитку підприємницьких та господарських структур, визначаються основні шляхи розв'язання соціально-економічних та екологічних проблем розвитку АПК Волинської області. У процесі паювання землі, реформування колгоспів і радгоспів широкого розвитку набули різні форми господарювання. Найбільш поширеними є колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), які базуються на колективній власності на землю і майно. За добровільним вибором їх трудових колективів вони трансформуються у такі організаційно-господарські структури, як господарські товариства (пайові та акціонерні), спілки асоційованого типу, кооперативи, селянські (фермерські) господарства, агрофірми, малі підприємства, особисті підсобні господарства (табл. 2).

Таблиця 1. - Кількість фермерських господарств Волинської області:

Таблиця 2. - Розподіл сільськогосподарських підприємств Волинської області за організаційними формами господарювання:

Особливе значення в реформуванні сільськогосподарських підприємств має їх післяприватизаційна підтримка, яка зумовлена появою великої кількості проблем на приватизованих підприємствах, що потребують державного вирішення, а також необхідністю посилення контролю з боку держави за ефективним використанням приватизованого майна.

При проведенні структуризації АПК Волині необхідно враховувати, насамперед, природно-ресурсні особливості регіону,що вимагає конкретизації основних теоретичних і методологічних принципів реформування сільськогосподарських підприємств, розробки нормативних варіантів розвитку господарств та організаційно-економічних основ господарювання. Всі варіанти паювання земель і майна та реструктуризації підприємства відпрацьовані на сільськогосподарському підприємстві “Дружба” Луцького району, яке стало першим на Волині приватновласницьким господарством. При проведенні аналізу фінансової діяльності сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба” робимо висновок, що на даний час підприємство знаходиться в кращій фінансовій ситуації ніж більшість господарств області.

Реформування АПК Волині повинно відбуватися не тільки у напрямі вдосконалення земельних відносин, реформування колгоспів і радгоспів та розвитку нових підприємницьких і господарських структур, але і в напрямі удосконалення його територіальної організації, поліпшення розміщення окремих галузей і культур. В зоні північного Полісся на основі корінного поліпшення лук, створення культурних пасовищ, розширення площ зернофуражних і зернобобових культур, нарощування потужностей підприємств комбікормової промисловості, господарства мають реальні можливості для поглиблення своєї спеціалізації на виробництві яловичини і молока. Розвиток на Поліссі високо інтенсивного м'ясного і м'ясо-молочного скотарства і на його базі збільшення виробництва органічних добрив сприятиме розвитку зернових культур, разом з розширенням площ зернобобових культур і багаторічних трав створює сприятливі умови для різкого підвищення агротехнічного потенціалу землі, використання орних земель для вирощування картоплі, озимого жита і льону. Лісо-озерні-болотні комплекси Полісся з багатою природною кормовою базою можуть використовуватися для розвитку промислового звірівництва, рибництва і мисливства.

Зона південного Полісся, перехідна від північного до лісостепу, має сприятливі умови для високо інтенсивного м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, беконного свинарства, льонарства, буряківництва, картоплярства і хмелярства. Однак господарствам цієї зони вигідно спеціалізуватись на виробництві тільки одного-двох видів продукції, оскільки для багато галузеві необхідний великий набір машин та обладнання, значні площі ріллі.

Господарства лісостепової зони мають найбільш сприятливі умови для виробництва яловичини і беконної свинини, молока, цукрових буряків, озимої пшениці і картоплі. Поглиблення спеціалізації господарств цієї зони на виробництві одного-двох видів продукції дозволить збільшити її виробництво і знизить собівартість.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень зроблені такі висновки:

1. Криза, яка охопила аграрно-промисловий комплекс України проявляється у деформації його функціонально-компонентної і територіальної структури, розбалансованості його галузей, деспеціалізації і переспеціалізації, скороченні виробництва продукції землеробства і тваринництва, зниженні її рентабельності, зростанні кількості збиткових господарств, погіршенні економічних умов для розширеного відтворення у всіх сферах АПК, звуженні ринку сільськогосподарської продукції і насичення його товарами зарубіжних товаровиробників;

2. Ситуація, що склалася у сільському господарстві України вимагає уточнення аграрної політики держави і здійснення кардинальних економічних реформ. Передумовою реформування АПК є приватизація землі і майна державних сільськогосподарських підприємств, яка розпочалася на Волині ще у 1993 році. За цей час в області було приватизовано 211 об'єктів агропромислового комплексу. Незважаючи на значні помилки і прорахунки в приватизації сільськогосподарських підприємств до органів приватизації надійшло 47141 тис. гривень. Основою приватизації об'єктів агропромислового комплексу є паювання землі і майна, яке проведено у 402 господарствах області (99% загальної кількості);

3. Приватизація та паювання землі і майна сільськогосподарських підприємств створюють необхідні умови для формування і розвитку нових підприємницьких структур. Так у 1998 році, порівняно з 1993 роком зросла кількість колективних підприємств на 8%, акціонерних товариств на 125%, однак зменшилася кількість фермерських господарств. Стримування формування, подальшого розвитку та ефективного функціонування підприємницьких структур в АПК відбувається через недосконалість підприємництва в АПК слід здійснювати на засадах оптимізації інтересів і держави, і підприємців у таких основних напрямах: визначення пріоритетності розвитку села і агропромислового комплексу, підтримка розвитку тих галузей виробництва, які в умовах кризової ситуації є ще прибутковими і можуть забезпечити значні доходи господарствам, удосконалення системи цінової, податкової, рентної, інвестиційної і страхової політики;

4. Незважаючи на те, що не всі реформовані підприємства підвищили ефективність діяльності, оскільки для цього потрібно крім формальної реєстрації нового підприємства привести у відповідність до ринкових умов земельні, майнові і трудові відносини та здійснити реструктуризацію виробництва, формування і розвиток підприємницьких структур в АПК є перспективним напрямом розвитку галузі сільськогосподарського виробництва. Це підтверджує наявність в області значної кількості нових сільськогосподарських підприємств, які не лише отримують великі прибутки, але й виробляють сільськогосподарську продукцію міжнародних стандартів. Серед них варто виділити сільськогосподарське приватне підприємство “Дружба” Луцького району, прибуток якого за 1997 рік становив близько 320 тис. гривень. Добитися таких вагомих результатів дозволило, насамперед, удосконалення розвитку перспективних галузей сільськогосподарського виробництва таких, як виробництво і переробка озимої пшениці, цукрових буряків і молока та згортання нерентабельних галузей;

5. Отже, за умови створення необхідної нормативно-правової бази та сприятливого економічного середовища для розвитку і господарської діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм, максимального діяння всіх економічних механізмів стимулювання розвитку продуктивних сил, сільське господарство України зможе виконувати свої основні функції: забезпечення населення країни високоякісними продуктами харчування, промисловість - сировиною, торгівлю - експортними товарами.

На основі результатів дослідження розроблені такі пропозиції:

1. В умовах переходу до ринкової економіки необхідно спрямовувати структурну перебудову аграрно-територіального комплексу повинна спрямовуватись насамперед на удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури, збалансованість розвитку всіх його галузей, удосконалення земельних і майнових відносин, розвиток різних підприємницьких і господарських структур, створення сприятливого економічного середовища для сільськогосподарського виробництва і ринкового - для реалізації його продукції;

2. Державну економічну політику сприяння розвитку підприємництва в АПК слід здійснювати на засадах оптимізації інтересів і держави, і підприємців у таких основних напрямах: визначення пріоритетності розвитку села і агропромислового комплексу, підтримка розвитку тих галузей виробництва, які в умовах кризової ситуації є ще прибутковими і можуть забезпечити значні доходи господарствам, удосконалення системи цінової, податкової, рентної, інвестиційної і страхової політики;

3. З метою створення однакових умов для розширеного відтворення у всіх галузях господарства України, розвитку нових господарських структур і фермерства поряд з вільним ціноутворенням потрібно ввести державне регулювання цін на промислові засоби виробництва і предмети праці та сільськогосподарську продукцію. Для стабілізації доходів сільських товаровиробників слід запровадити еквівалентні ціни, тобто ціни відтворення, що формуються на основі середньої норми прибутку на авансований капітал, включаючи і вартість землі, з врахуванням терміну його обороту; економіка приватизація ринок

4. Реформування колгоспів і радгоспів, паювання земель, розвиток багатоукладної економіки, різних господарських і підприємницьких структур слід здійснювати з врахуванням стану їх економіки та організації, бажання колективів та готовності колгоспників і робітників радгоспів до самостійної господарської діяльності. Необхідно законодавчо закріпити за власниками земельних ділянок (паїв) можливість здавати їх в оренду з правом передачі у спадок, без подрібнення землі в натурі, що створить сприятливі умови для забезпечення оптимальних розмірів господарств;

5. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва Волинської області, її геополітичне положення, входження в Єврорегіон Буг доцільно розширювати зовнішньоекономічні зв'язки в галузі АПК із сусідніми країнами і, насамперед, з Польщею, Німеччиною, Угорщиною, Чехією і Словаччиною та використовувати їх досвід при здійсненні аграрних реформ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВИНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Савош Л.В. Актуальні питання приватизації та реструктуризації сільськогосподарського виробництва у Волинській області // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Зб. наук. пр. - Луцьк: Луцький індустріальний інститут, 1996. - С. 50-57 - 0,4 друк. арк.

2. Савош Л.В. Основні аспекти структурної перебудови агропромислового комплексу регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Зб. наук. пр. - Луцьк: Луцький індустріальний інститут, 1997. - С. 18-24 - 0,4 друк. арк.

3. Савош Л.В. Ефективність впровадження підприємницьких структур в аграрному секторі економіки регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Зб. наук. пр. - Луцьк: Луцький державний технічний університет, 1998. - С. 45-51 - 0,3 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru