Управління державними видатками в перехідних економіках

2. Державні видатки не можна розглядати в числі факторів, що здійснюють найбільший вплив на відмінності в темпах зростання в різних країнах, або ж у різні періоди часу в одній країні. Зовнішні фактори впливають в найбільшій мірі, але, в більшості випадків, причини відмінностей в темпах зростання залишаються нез'ясованими. Отож, до певної міри державні видатки сприяють економічному зростанню, але насправді, важливий не їх обсяг, а структура. В цьому контексті спроба розділити капітальні видатки і поточні витрати може бути помилковою. У центрі уваги повинні бути відмінності між видатками, що мають продуктивний і непродуктивний характер.

Можливим поясненням незакінченості результатів емпіричних досліджень може служити те, що навіть якщо видатки самі по собі можуть сприяти зростанню, то спосіб покриття цих витрат, котрий обирає уряд, здійснює зворотній вплив. Це відбувається тоді, коли підвищення податків створює негативний стимул для пропозиції праці і заощаджень, в той час, як збільшені розміри державних позик витіснюють приватні капіталовкладення. Однак, поки досить важко розгледіти окремо можливий сприятливий вплив державних видатків на економічне зростання і зворотній вплив фінансування цих видатків.

3. Ряд заходів по стабілізації і структурній перебудові також впливають на рівень і структуру видатків. Так, зміни процентних ставок впливають на обслуговування внутрішнього боргу; зовнішній борг і витрати на імпорт залежать від обмінного курсу: індексовані і близькі до індексованих видатки (пенсії, заробітна плата, витрати на закупівлю товарів та послуг) залежать від рівня інфляції, а попит на певні програми (охорона здоров'я, освіта) пов'язаний з рівнем доходів. У той же час, зміна процентних ставок і обмінного курсу, інфляція і зростання доходів впливають на доходи держави. Безпосередній вплив інших макроекономічних показників на видатки і дефіцит бюджету визначити важко, і скорочення видатків у даний момент може легко обернутися їх збільшенням у майбутньому і привести до більшого дефіциту. Цей зворотній зв'язок ще більше ускладнює аналіз заходів економічної політики.

4. Економічні реформи, на жаль, зачепили державну власність на засоби виробництва таким чином, що скоріше послабили, ніж посилили повноваження і ефективність контролю держави як власника засобів підприємств. По ходу процесу децентралізації прийняття рішень керівники підприємств отримали більше обов'язків, але стали менше підконтрольні.

5. Перспектива банкрутства підприємств також не носила дисциплінуючого впливу, оскільки банківська система з задоволенням виконувала фінансові потреби підприємств. У такій ситуації за існуючої структури стимулювання керівники підприємств використовували ресурси для того, щоб виторгувати у держави такі умови, які б дозволяли їхнім підприємствам бути рентабельнішими, добиваючись додаткових пільг і дотацій, а також вступаючи в зговір з робітниками з метою отримання і розподілу тимчасових грошових надлишків.

6. Оскільки збільшення прибутку, отриманого різними способами, не привело до збільшення обсягу інвестицій, то розподіл ресурсів не покращився. Дешеві і доступні кредити заохочували підприємства нарощувати екстенсивні капіталовкладення, збільшувати товарно-матеріальні запаси і навіть дозволяли підвищити заробітну плату, що негативно відбилося на платіжному балансі і зовнішній заборгованості. Часткові реформи змінили мотивацію, але це відбулося за рахунок все більш зростаючої макроекономічної нерівноваги між попитом і пропозицією. Удосконалення системи стимулювання було неповним і не супроводжувалося створенням нових інструментів контролю і впливу.

7. При значних змінах умов торгівлі виникає велика ймовірність спроб застосовувати крайні засоби. Перший етап переходу до ринку розпочався в умовах, коли держава володіла більшістю підприємств і контролювала регулювання і видачу ліцензій. При відсутності прав власності, стимули, що повністю зорієнтовані на отримання прибутку, призводять до негативних результатів, заохочуючи керівників потенційних об'єктів приватизації зловживати своїм монопольним становищем у прагненні притягти засоби і контракти у корисливих цілях. Поки не буде внесена ясність у відносини між державними підприємствами, урядом і банківською системою і поки не буде створена нова податкова система, становище мотивації буде залишатися невизначеним.

8. Стара фіскальна система не відповідає вимогам ринкової економіки. Видатки, котрі мають широкий вплив на розподіл ресурсів, потребують скорочення і переорієнтації на нові цілі. При цьому податковий режим необхідно перебудувати у відповідності з новими реаліями і з урахуванням ринкових механізмів.

9. В короткотерміновій перспективі нереально говорити про зміни фіскальних установ, особливо в управлінні податковою системою і в бюджетних процедурах. Більше того, структурна перебудова повинна проводитися поетапно, щоб можна було забезпечити необхідний збір доходів і виконання необхідних функцій. На найближчу перспективу необхідно буде розробити деякі тимчасові фіскальні інструменти з метою забезпечення стабілізаційних зусиль і полегшення переходу до економіки стимулювання пропозиції, тобто з тим, щоб виграти час для досягнення більших бажаних довготривалих цілей перебудови системи фіскальних інструментів. Бюджетні і податкові заходи також знадобляться для своєчасного забезпечення справедливості в розподілі. Це є проблема, яка виникне в результаті процесу коригування і яка вимагатиме рішення в інтересах створення соціальної бази підтримки реформ, особливо в тих країнах, де як і раніше, гостро стоять питання соціальної справедливості і гармонії.

10. Вказані зміни теоретично можуть здійснитися в результаті однієї радикальної реформи або ж більш-менш поступово. Слід віддавати собі звіт в тому, що системи, які донедавна існували в умовах планової економіки, розвивалися протягом багатьох літ і їх перетворення має бути також поступовим. Більше того, слід зазначити, що демонтаж механізму централізованого планування до цих пір не привів до якихось серйозних змін у розробці і виконанні державного бюджету. Не дивлячись на висловлювані наміри змінити систему, самі зміни виявилися незначними.

11. Децентралізація управління не приведе до успіху, якщо не відбудеться значного покращення державного апарату. Система складання фінансових планів, управління видатками є не засобом заохочення отримувачів бюджетних коштів формулювати свої бюджетні побажання з достатньою гнучкістю в рамках даних обмежень і з метою найефективнішого використання засобів і уникнення втрат, а лише служить засобом контролю і обліку асигнувань, що зафіксовані в плані.

12. Перехід від централізованого контролю до непрямого регулювання ринковими засобами потягне за собою необхідність іншого фіскального підходу, оскільки даний фактор впливає на економічну поведінку. Що ж стосується податкової політики, то ряд кроків можна буде здійснити негайно. По-перше, по ходу податкової реформи необхідно усунути дискримінаційне оподаткування приватного сектору, який по суті піддається податковим штрафним санкціям і, таким чином, сприяти прискореному розвитку приватного підприємництва. Також необхідно усунути множину податкових пільг і особливих привілеїв для різних категорій суб'єктів оподаткування з тим, щоб з самого початку встановити справедливі правила гри. Аналогічним способом, спочатку необхідно вжити заходи щодо захисту доходної бази, особливо на першому етапі, що характеризується високим рівнем цінової інфляції.

13. Вкрай важливою вимогою є розвиток державного управління і, зокрема, системи податкових органів для вирішення завдань в контексті ринкових відносин, які передбачають нові процедури виконання податкового законодавства. На таку організаційну перебудову підуть роки, оскільки потрібна комплексна реорганізація і перепідготовка, а також підбір відповідних кадрів. Однак, уже на початковому етапі можна вжити певні кроки по зміцненню системи податкових органів у їх роботі з існуючими, в основному, державними підприємствами. Необхідне створення ефективнішої системи державного регулювання. Це особливо важливо щодо державних підприємств, які, отримавши більше свободи і маючи можливість скористатися своїм монопольним становищем, можуть зловживати результатами процесу лібералізації.

14. Установи, до завдань яких входить складання бюджету, повинні навчитися власними силами проводити оцінку економічної ефективності програми державних видатків, а не просто сподіватися на рішення центральних планових органів. Оскільки на це потрібен буде час і виникне небезпека нових помилок у розподілі ресурсів, контроль за видатками і відповідальність повинні бути посилені вже на початковому етапі. В зв'язку з тим, що управлінському апарату знадобиться перебудовуватися у відповідності до нових функцій, то ймовірно, що виникне певна невизначеність. Це може негативно відбитися на деяких критично важливих статтях видатків, зокрема, таких як експлуатація, ремонт, а також надання соціальних виплат. Створення адекватної системи соціальних гарантій для розв'язання нових проблем передбачає перебудову існуючої системи соціального забезпечення і страхування, створення нових форм і навичок. З тим, щоб, з одного боку, не вийти за рамки бюджетних обмежень, а, з другого, розвивати практику переговорів щодо заробітної плати, яка базується на ринкових принципах, необхідно все більше орієнтуватися в соціальних виплатах і пільгах на найзлиденніші групи населення. Це потягне за собою необхідність значної реорганізації існуючих управлінських механізмів, які основуються на недиференційованому підході до соціальних виплат.

15. Потрібно реформувати організаційні заходи по фінансуванню бюджетного дефіциту, регулюванню і контролю за грошовими операціями для того, щоб привести ці механізми у відповідність з вимогами ринку. Дефіцити вже не можна буде фінансувати з допомогою кредитно-грошового регулювання, оскільки надлишкова ліквідність уже не буде автоматично осідати на рахунках у банках у результаті вимушеної акумуляції. А тому для отримування коштів виникає необхідність перегляду процедур і методів діяльності у відповідності з цим жорстким бюджетним обмеженням. Установи уже не зможуть тримати крупні кошти на рахунках у банках, не дивлячись на значну заборгованість банківської системи, оскільки розрив між процентними ставками по кредитах і депозитах збільшиться і держава буде платити дорожче за свої кредити. Необхідність скорочення витрат вимагає ефективніших форм управління грошовими операціями. У більш загальному плані необхідно припинити практику взаємних неплатежів між різними відомствами і державними підприємствами.

16. На початковому етапі бюджет, як основний інструмент стабілізаційної політики повинен бути використаний для вилучення зайвої ліквідності із економіки, або, принаймні, не повинен сприяти збільшенню рівня ліквідності; забезпечувати ресурси для реконструкції решти секторів економіки.

17. Окрім вказаної ролі бюджетної політики в боротьбі з інфляцією, бюджет повинен також грати роль у підтриманні прийнятного рівня виробництва. Програма-мінімум включає забезпечення виробництва товарів, які придбаються на заробітну плату, і що необхідні для базового споживання на початковому періоді по мірі того, як створюються ринки й існує значний ступінь невизначеності з приводу обов'язкового співвідношення цін. Не слід також допускати надто великий розрив у рівні заробітної плати, яка сплачується різним працівникам як у державних, так і в інших підприємствах.

18. Бюджет змушений буде взяти на себе значну частину витрат, наприклад, по обміну державних цінних паперів на активи, що не задіяні в операціях банківської системи, і це, напевно, приведе до підвищення бюджетних витрат на процентні виплати. Але, очевидно, перебудова фінансового сектору і виникнення життєвої та конкурентоспроможної банківської системи повинно йти вслід за перебудовою підприємств і цінової реформи, а не передувати їм.

19. Приватизація крупних державних підприємств не обов'язково передбачає бюджетні видатки у чистому вигляді. Однак, це буде залежати від балансу конкретного підприємства, і від того, чи виявиться чиста вартість активів даного підприємства досить позитивною величиною, що викликає інтерес у приватних інвесторів. Звичайно, із структурної точки зору, приватизація є ключовою вимогою і, можливо, прийдеться піти на певні видатки на початковому етапі з тим, щоб процес приватизації пішов.

20. Видатки на створення системи соціального захисту також зростуть. Зокрема, значно більше людей буде отримувати допомог на безробіття і соціальне забезпечення. В середньотерміновому плані виплати на соціальне забезпечення і захист повинні бути адаптовані у відповідності з характеристиками і потребами ринкової економіки, для якої властиве, по-перше, збільшення розриву у рівнях доходів і, відповідно, виникнення такої ситуації, в якій деякі групи населення зможуть самі про себе потурбуватися, і, по-друге, збільшення економічної незабезпеченості, що вимагатиме більшої уваги до соціального страхування і боротьби з убогістю.

21. Потрібно забезпечити ефективний нагляд за перерозподілом ресурсів для створення адекватної покупної спроможності в економіці і, зокрема, для недопущення надто різкого падіння реальної заробітної плати, від якої залежить платоспроможний попит на основні товари широкого вжитку, які виробляються в країні. Необхідний також нагляд за стримуванням спекулятивних тенденцій, які спроможні підірвати процес перетворень. Відповідна політика в області заробітної плати в поєднанні з обмеженнями монопольної влади підприємств дозволить скоротити видатки на програми соціальної підтримки. Таке скорочення надзвичайно необхідне для того, щоб вивільнити ресурси для структурної перебудови економіки.

22. Перехід до точнішої системи бухгалтерського обліку, як правило, веде до скорочення прибутку, що обкладається податком, тому що, по-перше, зараз із такого прибутку вилучаються такі видатки, як процентні виплати, що раніше не підлягали вилученню, і, по-друге, ринкова система бухгалтерського обліку ведеться розумно, тобто з оглядкою на потенційні витрати, які також підлягають вилученню. Для того, щоб припинити ерозію податкової бази, необхідно вести строгіші правила бухгалтерського обліку для цілей оподаткування. Прийняття нової податкової системи з нижчими ставками також необхідно для стимулювання приватного сектору. Хоча податкові ставки повинні бути єдиними як для приватного, так і для державного сектору, все ж необхідно передбачити особливі заходи для того, щоб забезпечити адекватні відрахування із коштів державних підприємств.

23. Спроби призупинити погіршення фіскальної ситуації, наприклад, шляхом подальших скорочень видатків на технічне обслуговування і поточний ремонт та інших державних асигнувань, при цьому жорстко утримуючи зарплату нижче певного рівня і відкладаючи виділення коштів на здійснення структурних змін в економіці (особливо у виробничому секторі і банківській справі), то можуть поглибити депресію і затримати структурну перебудову. Виникне замкнене коло, в якому зростаюча стагфляція і посилена політична напруженість будуть ініціювати одне одного. Цілком зрозуміло, що такий клімат навряд чи дозволить притягти так необхідний західний капітал навіть за умови сприятливого законодавства про іноземні інвестиції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Розпутенко І. В. Державні видатки в перехідних економіках. - К.: УАДУ, 1998. - 244 с.

Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. - К.: Основи, 1993. - 223 с.

Розпутенко І. Податкова політика і економічні реформи.- К.:УАДУ,1996. - 119 с.

Розпутенко І. В., Федів І. О. Державні фінанси: формування і використання на місцевому рівні. - К.: УАДУ, 1997. - 104 с. - Авторських - 39 с.

Брошури

Розпутенко І. Контроль і управління державними видатками в Австрії. - К.: ІДУС, 1993. - 13 с.

Розпутенко І., Юрчишин В. Інформаційні технології у фінансах. - К.: ІДУС, 1994. - 43 с. - Авторських - 22 с.

Розпутенко І. Бюджетний процес. - К.: УАДУ, 1997. - 60 с.

Розпутенко И. Социально-экономические условия перехода предприятий на полный хозяйственный расчет. - К.: РИПКР, 1989. -27 с.

Розпутенко И. В. Перестройка механизма внешнеэкономических связей предприятий Украинской ССР. - К.: Республиканский институт повышения квалификации при Совете Министров УССР. - 1989. - 27 с.

Розпутенко І. Досвід перебудови господарського механізму. - К.: Знання,1990. - 16 с.

Статті та тези доповідей на наукових конференціях

Розпутенко І. Державні фінанси України // Сучасна економічна теорія і державні фінанси. - К.: УАДУ. - С. 126-169.

Розпутенко І. Шляхи та способи уникнення від сплати податків // Сучасна економічна теорія і державні фінанси. - К.: УАДУ. - С. 170 - 191.

Розпутенко І. Пільги при оподаткуванні // Сучасна економічна теорія і державні фінанси. - К.: УАДУ. - С. 192 - 213.

Розпутенко І. Проблема регулювання субсидій у перехідній економіці України // Матеріали науково-практичної конференції: “Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування”. - К.: УАДУ, 1996. - С. 126-128.

Розпутенко І. Державні видатки і політична воля // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми реформування державного управління”. - К.: УАДУ, 1997. - С. 185-188.

Розпутенко І. Проблема скорочення бюджетних дотацій і субсидій // Вісник УАДУ. - 1996. - №1. - С.47-52.

Розпутенко І., Юрчишин В. До проблеми розвитку системи державних цінних паперів // Вісник УАДУ. - 1996. - №2. - С. 35-40. - Авторських -3 с.

Розпутенко І.,Юрчишин В. Методологічні зауваження стосовно інвестиційного процесу в Україні // Вісник УАДУ. - 1996. - №3. С. 73-75. - Авторських - 1 с.

Розпутенко І., Куценко В., Юрчишин В.”Тінь” економічних реформ в Україні // Вісник УАДУ. - 1998. - №2. - С.39-51. - Авторських - 6 с.

Розпутенко И., Юрчишин В. Структура и динамика развития макроагрегатов ВВП // Финансовые рынки. - 1997. - №4. - С.65-66. - Авторських - 1с.

Розпутенко І. Обережно: стереотипи //Ньюарк (США), Сучасність. - 1991. - №3. - C. 95-102.

Розпутенко І. Неоколоніальний синдром // Сучасність. - 1992. - №1. - С. 88 - 97.

Розпутенко І. Багаті теж бувають бідняками// Сучасність. -1992. - №10. - С. 82-90.

Розпутенко І. Шляхи ухилення від сплати податків // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: УАДУ, 1998. - С. 347-348.

Розпутенко І. В. До питання про фінансові ресурси місцевих органів влади // Грані. - 1998. - Листопад. - С. 49-59.

Розпутенко І. Ефективність державних видатків на охорону здоров`я // Українські медичні вісті. - 1997. - №2-3. - С.46-47.

Розпутенко И. В. Перестройка организационной структуры и работы органов управления // Новая система управления экономикой страны. - К.: Дом политпросвещения при ЦК Компартии Украины, 1989. - С. 3-15.

Розпутенко И. В. Повышение уровня территориального управления // Новая система управления экономикой страны. - К.: Дом политпросвещения при ЦК Компартии Украины, 1989. - С. 16 - 26.

АНОТАЦІЇ

Розпутенко І. В. Управління державними видатками в перехідних економіках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.05 - галузеве управління: управління економікою. - Українська Академія державного управління при Президентові України, Київ, 1999.

У дисертації дано ретроспективний аналіз державних видатків в умовах структурних змін і стабілізації, досліджено вплив державних видатків на економічне зростання, приведені державні системи бюджету і звітності, розглянуто проблеми економічної і соціальної ефективності державних видатків, проаналізовано стан державних видатків, їх структури в країнах з перехідною економікою та визначені тенденції їх розвитку, вказані основні напрямки ефективного розподілу і перерозподілу державних видатків.

У роботі узагальнено зарубіжний досвід управління державними видатками, доказано, що демонтаж централізованого планування до останнього часу не привів до якихось серйозних змін у розробці і виконанні державного бюджету, до оптимізації державних видатків.

З`ясовано, що до певної міри державні видатки сприяють економічному зростанню, але насправді важливо не їх обсяг, а структура. У цьому контексті спроба розподілу капітальних і поточних видатків може бути помилковою. У центрі уваги повинні бути відмінності між видатками, які мають продуктивний і непродуктивний характер.

Обґрунтована об`єктивна необхідність проведення реформи системи державних видатків, яка має стати важливою умовою реалізації економічних реформ у цілому. Проведення реформи щодо державних видатків знаходиться у тісному взаємозв`язку з реформами в таких сферах як оподаткування, ціноутворення, діяльність державних підприємств і т.д. Доведено, що успішність реформи у сфері державних видатків залежить від намірів певної країни зберегти міру прямої участі держави у виробництві, виділенні ресурсів і розподілу кінцевої продукції. Не менш важливими умовами успіху є стримування рівня державних видатків у допустимих з макроекономічної точки зору рамках, підвищення ефективності державних програм, зміцнення ролі державних органів у опосередкованому стимулюванні економічності приватного сектора і залучення тих інвестицій, які підвищують продуктивність.

Ключові слова: держава, управління, перехідна економіка, державні фінанси, видатки, податки, інвестиції, ефективність.

Розпутенко И. В. Управление государственными расходами в переходных экономиках. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25.00.05 - отраслевое управление: управление экономикой. - Украинская Академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 1999.

В диссертации дан ретроспективный анализ государственных расходов в условиях структурных изменений и стабилизации, исследовано влияние государственных расходов на экономический рост, приведены государственные системы бюджета и отчетности, рассмотреные проблемы экономической и социальной эффективности государственных расходов, проанализировано состояния государственных расходов, их структуры в странах с переходной экономикой и определены тенденции их развития; указаны основные направления эффективного распределения и перераспределения государственных средств.

В работе обобщен зарубежный опыт управления государственными расхдами, доказано, что демонтаж механизма централизованного планирования до последнего времени не привел к каким-либо серьезным изменениям в разработке и выполнении государственного бюджета, к оптимизации государственных расходов.

Доказано, что до определенной степени государственные расходы способствуют экономическому росту, но действительно, важен не их объем, а структура. В этом контексте попытка разделения капитальных и текущих расходов может быть ошибочной. В центре внимания должны быть различия между расходами, которые имеют продуктивный и непродуктивный характер.

Обоснована объективная необходимость проведения реформы системы государственных расходов, которая должна стать важным условием реализации экономических реформ в целом. Проведение реформы относительно государственных расходов пребывает в тесной взаимосвязи с реформами в таких сферах как налогообложение, ценообразование, деятельность государственных предприятий и т. д. Доказано, что успешность реформы в сфере государственных расходов зависит от желания определенной страны сократить степень прямого участия государства в производстве, выделении ресурсов и распределекнии конечной продукции. Не менее важными условиями успеха является сдерживание уровня государственных расходов в допустимых с макроэкономической точки зрения рамках, повышения эффективности государственных програм, укрепления роли государственных органов в опосредованом стимулировании экономичности частного сектора и привлечении тех инвестиций, которые повышают производительность.

Сделаны выводы, что мероприятия по стабилизации и структурной перестройке также влияют на уровень и структуру расходов. Так, изменения процентнх ставок влияют на обслуживание внутреннего долга; внешний долг и расходы на импорт зависят от обменного курса: индексированные и близки к индкерованным расходы (пенсии, заработная плата, расходы на закупку товаров и услуг) зависят от уровня инфляции, а спрос на определенные программы (охрана здоровья, образование) связан с уровнем доходов. В то же врямя, изменение процентных ставок и обменного курса, инфляция и рост доходов влияют на доходы государства. Непосредственное влияние других макроэкономических показателей на расходы и дефицит бюджета определить тяжело, и сокращение расходов в данный момент может легко обратиться их дальнейшим возрастанием в будущем и привести к значительному дефициту. Эта обратная связь еще больше усложняет анализ мероприятий экономической политики.

Установлено, что перспектива банкротства предприятий не имела дисциплинирующего влияния, поскольку банковская система с удовольствием удовлетворяла финансовые потребности предприятий. В такой ситуации при существующей системе стимулирования руководители предприятий использовали ресурсы для того, чтобы выторговать у государства такие условия, которые бы разрешали их предприятиям быть рентабельтными, добиваясь дополнительных льгот и дотаций, а также вступая в сговор с работающими, добиваться получения и распределения дополнительных временных денежных излишек.

Ключевые слова: государство, управление, переходная экономика, государственные финансы, расходы, налоги, инвестиции, эффективность.

Ivan V. Rozputenko. The Management of Public Expenditures in Transition Economies. - Manuscript.

The Tresis for a Doctor of Sciences Degree (Public Administration) by Speciality 25.00.05 - Management of Specific Sector of Public Administration: Economic Policy. - Ukrainian Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine, Kyiv, 1998.

In the Thesis the state of Public Expenditures under conditions of structural changes and stabilisation is analysed. The influence of Public Expenditures on economic growth is also analysed, national systems of budgeting and of reporting are described. Problems of economic and social efficiency of Public Expenditures are reviewed. The state of Public Expenditures, their structure in the countries with transition economy is analysed and the main trends of their development are defined; the main directions of the efficient distribution and redistribution of Public Expenditures are marked.

In this work the experience of foreign countries in administration of Public Expenditures is generalised. It has been proven that dismantling of central planning did not bring serious changes in developing and execution of National Budget and optimisation of Public Expenditures. It is revealed that to certain extend Public Expenditures promote economic growth, but what is important is not their amount but a structure. In this context an attempt to distribute capital and current expenditures could be mistakable.

Differences between expenditures of productive and non-productive character should be in focus of attention.

The objective necessity of reforming the system of Public Expenditures which has to be an important condition of implementation economic reforms in general is explained. The reform is closely tied with reforms in such spheres as taxation, pricing, operations of state enterprises etc. It is proved that the success of reforms in Public Expenditures sphere depends on intentions of a country to save the share of direct government involvement in production, allocation of resources and distribution of finished product. Not less important condition of success is keeping the level of Public Expenditures within macroeconomically reasonable limits on particular level enhancing the efficiency of Public Programmes, strengthening of the role of Governmental bodies in indirect stimulating of efficiency of private sector and attraction of those investments which raise productivity.

Key words: State, administration, management, transition economy, Public Finance, expenditure, taxes, investment, efficiency.

Размещено на Allbest.ru