Державне регулювання ціноутворення в АПК (на матеріалах Грайворонського району Бєлгородської області)

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Державне регулюваннЯ цІноутвореннЯ в АПК

(на матерІалах Грайворонського району БЄлгородськоЇ областІ)

Сурков Анатолій Олексійович

Харків - 1999

Вступ

Актуальність теми. Лібералізація цін у 1992 р. суттєво змінила ціноутворення в усіх галузях народного господарства Російської Федерації і країн СНД. При цьому відпрацьовані в умовах централізовано-планової економіки принципи формування цін виявились непридатними, а паритет цін на продукцію промисловості та сільського господарства перестав управлятися державою. В цих умовах економічний зміст ціни як інструмент управління економічними процесами в межах товарно-грошових відносин став проявлятися в новій якості.

Форми державного регулювання цін перехідної економіки, як свідчить аналіз світового досвіду, тісно пов'язані з платоспроможним попитом населення, формами макроекономічного регулювання економіки в цілому, структурою споживання продовольчих товарів і конкурентоспроможністю основних видів продукції АПК. Велика частина пропозицій учених і виробничників зводиться до надання прямої бюджетної підтримки галузі тваринництва і розширення тарифних бар'єрів на імпортну продукцію. Однак, по окремих видах продовольчих товарів ситуація суттєво відрізняється, що передбачає більш конкретне вивчення структурних змін собівартості основи ціни і ціноутворюючих факторів на галузевому і регіональному рівнях.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблема ціноутворення у АПК не є новою для економічної науки. Питанням методології ціноутворення, дослідженню ціни в міжгалузевому і світовому обміні присвячені роботи Абалкіна Л., Золотухіна В., Іларіонова А., Лукінова І., Саблука П., Чубакова Г., Шпичака О. Окремим питанням ціноутворення в АПК присвячені роботи Амбросова В., Антоненка Л., Ризгаєва А., Холода Д., Шуляка П. Однак роботи цих та інших вчених охоплюють лише основні питання теорії ціноутворення на макроекономічному рівні і не дають відповіді на питання практичного регулювання АПК в нинішніх кризових умовах. До того ж більша частина робіт відбиває початок ринкових перетворень, коли в суспільстві лише закладалися основи державного регулювання економіки, а лібералізація цін видавалась за справжні ринкові перетворення.

В процесі дослідження були вивчені й узагальнені праці вітчизняних і зарубіжних авторів в області ціноутворення. Поряд з цим були проаналізовані законодавчі акти Президента країни, Постанови уряду з питань розвитку АПК, оподаткування, а також нормативно-методична документація.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану наукових досліджень кафедри економіки і менеджменту Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна і є складовою частиною науково-дослідної роботи “Основні напрямки державного регулювання ринкових відносин України”. Номер державної реєстрації 0197U009318.

Предметом дослідження є сучасні процеси ціноутворення на сільськогосподарську продукцію в контексті формування багатоукладного сільського господарства і державного регулювання основних економічних процесів в цій галузі. Ключовим напрямком в дослідженні державного регулювання ціноутворення було вивчення можливостей зниження собівартості на мікроекономічному рівні для підвищеня конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку.

Об'єктом дослідження є основні типи сільськогосподарських і переробних підприємств АПК Грайворонського району Бєлгородської області. Вплив акціонування державних підприємств на формування собівартості і реалізаційної ціни готової продукції АПК монографічно досліджувалося на прикладі АТ “Більшовик”, АТ “Сирзавод”, АТ “Грайворонський цукровий завод”.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення, виявлення і теоретичне обгрунтування управління ціноутворенням на сільськогосподарську продукцію для забезпечення стійкого підвищення ефективності виробництва АПК в умовах перехідної економіки. У відповідності до цієї мети в процесі дослідження вирішено такі завдання:

виконана класифікація факторів внутрішнього економічного середовища акціонованих сільськогосподарських підприємств, які забезпечують у сучасних умовах зниження собівартості виробництва сільськогосподарської сировини;

вивчено вплив директивних і законодавчих актів, методів й інструментів управління ціноутворенням на основні види сировини і продовольчих товарів;

виконано економічне обгрунтування можливостей не інвестиційного розвитку галузі тваринництва з використанням орендного механізму управління витратами;

зроблено аналіз диференціації собівартості і реалізаційної ціни різних типів сільськогосподарських підприємств для обгрунтування доцільності реальних резервів;

сформульовано вимоги до господарських суб'єктів на базі колгоспів і держгоспів після їх реформування і використання виробничого потенціалу і ринкової інфраструктури, що формується з метою зниження нераціональних елементів роздрібних цін;

обгрунтовано концептуальні підходи до ринкового ціноутворення на стадіях формування собівартості, витрат по реалізації з орієнтацією на поступове витіснення з внутрішнього продовольчого ринку імпортної продукції;

розроблено і обгрунтовано пропозиції з удосконалення державного управління ціноутворення на регіональному рівні.

Наукова новизна виконаного дослідження полягає у наступному:

Комплексному підході до дослідження складових ринкової ціни основних видів продовольчих товарів.

Виявленні причинно-наслідкових зв'язків між процесами роздержавлення сільськогосподарських підприємств і можливим механізмом зниження собівартості на основі росту трудової мотивації виробничого й управлінського персоналу.

Розробці практичних рекомендацій по зниженню собівартості як економічної бази ціни.

Обгрунтуванні методологічних підходів державного управління ціноутворення на основі виявлених протиріч між цінами промислових монополій і низькою купівельною спроможністю населення продовольчих товарів.

Класифікації мікроекономічних факторів ціноутворення на основні види тваринницької продукції в умовах перехідної економіки з нерозвиненою ринковою інфраструктурою.

Розкритті особливостей формування і функціонування механізму зернових векселів як форми державного регулювання цін в основних блоках АПК на регіональному рівні.

Практична значимість одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методологічні підходи і рекомендації по удосконаленню державного регулювання ціноутворення в АПК впроваджено у виробництво, що може підвищити цінову конкуренцію вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методологічних і практичних аспектів зниження собівартості основних видів сільськогосподарської продукції економічної бази ціни. Проведено комплексне дослідження державного регулювання ціноутворення, розроблено концептуальну модель зниження собівартості основних видів продукції на основі орендних форм господарювання.

Апробація і впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження використані у доповідях і виступах автора на науково-практичних конференціях (Харків, 1996, 1997, 1998 рр.), виробничих нарадах і семінарах різних рівнів у Бєлгородській області (1994-1998 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових робіт загальним обсягом 1,4 друкованих аркушів.

Структура, обсяг і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 177 сторінок машинописного тексту, містить 33 таблиці, 6 рисунків та 23 додатки. Список літературних джерел включає 167 найменувань.

1. Сутність ціни та її функції в ринковій економіці

У “Вступі” обгрунтована актуальність державного регулювання ціноутворення в перехідній економіці Російської Федерації, необхідність участі регіональних органів управління в диференційному підході до вибору важелів і механізмів регулювання з урахуванням специфіки основних видів продовольства.

У першому розділі “Сутність ціни та її функції в ринковій економіці” розглядаються теоретичні аспекти ціни як економічної категорії.

В АПК ринкової і перехідної економіки ціна як економічна категорія виконує такі функції:

Вимірювальна функція ціни дозволяє виступити “загальним знаменником”, який приводить до єдиного вартісного рангу різногалузеву різноманітність всіх товарних ринків.

Облікова функція ціни дозволяє вимірювати кількість живої та матеріалізованої праці, що міститься у кожному конкретному товарі. В ринковій і перехідній економіці матеріалізована праця у вигляді матеріальних ресурсів входить у собівартість за ціною придбання.

Регулююча функція ціни забезпечує початкові передумови для підтримання пропорційності та рівноваги в економіці в цілому. Це дозволяє ціні змінювати обсяги та структуру виробництва товарів і послуг відповідно до реальних потреб.

Стимулююча функція ціни здійснюється у різних формах:

ціна підвищує зацікавленість товаровиробника у збільшенні випуску продукції для збільшення власної виручки і прибутку від продажу;

через прибутковість підприємства ціна впливає на рентабельність виробництва.

Інформаційна функція ціни проявляється у тому, що по ціні реалізації власної продукції товаровиробник завжди знає динаміку попиту на свою продукцію.

Розподільча функція ціни виникає при державному впливі на ціни. Формами реалізації цієї функції ціни в АПК Росії є:

забезпечення еквівалентного товарного обміну через рівноважні ціни;

формування пропорцій при розподілу національного прибутку на фонди споживання і накопичення;

розміщення громадського й індивідуального виробництва.

2. Фактори та методи державного регулювання ціноутворення

У другому розділі “Фактори та методи державного регулювання ціноутворення” виконано аналіз необхідності державного регулювання ціноутворення.

Система цін і ціноутворення в сільському господарстві тривалий час базувалася на витратному підході. Принципами і факторами встановлення закупівельних цін були зональна вартість, природно-економічне зонування, якість продукції, сезон реалізації, план держзакупок і стабільність ціни протягом певного періоду.

Механізм диференціювання закупівельних цін за зонами мав принципові недоліки. Він не сприяв підвищенню загальної продуктивності і ефективності сільського господарства, гальмував структурні зрушення в економіці. Метод зонування цін стимулював виробництво дорогої продукції, яка вироблялася у найменш сприятливих умовах.

Показано, що в ринковій економіці закупівельні ціни на однойменні сільськогосподарські продукти, що виробляються в різних регіонах країни, практично вирівнюються: різниця зумовлюється транспортними витратами на перевезення продукції з одного регіону в інший. Якщо ж ціни відрізняються більше, ніж транспортні витрати, то таке положення швидко вирівнюється торговельними операціями, які в США називаються арбітражними.

Користь посередництва, що вирівнює закупівельні ціни між різними регіонами, проявляється, насамперед, у рівномірному розподілі прибутків між регіонами, підсиленням конкуренції між продавцями та покупцями, в ефективній спеціалізації галузі, в переважності масових продуктових ринків.

3. Ціноутворення в АПК Грайворонського району Бєлгородської області

У третьому розділі “Аналіз ціноутворення в АПК Грайворонського району Бєлгородської області” розкрито механізм ціноутворення на матеріальні фактори виробництва, досліджені мікроекономічні фактори, які впливають на рівень собівартості продукції, а також розглянуто вплив акціонування державних сільськогосподарських підприємств на ціноутворення.

В масштабах адміністративного району установлена суттєва диференціація собівартості зернових і технічних культур, яка визначається не мікроекономічними факторами, а культурою землеробства, що склалася традиційно в господарстві, кваліфікації та трудовою мотивацією виробничого та управлінського персоналу.

По різних видах сільськогосподарської продукції в районі максимальні значення витрат на одиницю площі або одну голову відхиляються від мінімальних: по зерну в 2 з лишком рази, по цукровому буряку в 7 з лишком рази, по соняшнику в 4 з лишком рази. Все це за одних і тих же цінах на споживані матеріальні ресурси.

Ще більш суттєва різниця спостерігається в продуктивності тваринництва. Причому строкатість у межах господарств не має об'єктивних економічних причин як за темпами спаду поголів'я, молочної продуктивності корів, та і за собівартістю 1 ц молока. В середньому по господарствах району продуктивність корів збільшилась на 295 кг, в той час як в АОЗТ “Більшовик” вона виросла на 1409 кг.

У процесі дослідження виявлено, що не ринкова інфраструктура на обласному і районному рівні (виробництво комбікормів, сервісне обслуговування ферм, рівень зооветеринарного забезпечення та ін.), а мікроекономічне середовище в кожному господарстві є визначаючим фактором при виборі структури товарного виробництва, спрямовування його інтенсифікації, рівні і форм трудової мотивації провідних категорій працівників.

Досвід роботи АОЗТ “Більшовик”, на базі якого зроблено монографічне дослідження за 1991-1998 рр., показав наявність чотирьох взаємопов'язаних провідних факторів ринкової трансформації, яка забезпечує зниження собівартості.

Першим фактором успішної роботи є освоєння орендних форм господарювання в межах великих первинних підрозділів, що склалися. Саме орендний механізм дав можливість цьому господарству підвищити продуктивність корів і підняти рентабельність виробництва молока і господарства у цілому.

Другим фактором, що забезпечує зниження витрат на одиницю продукції, є використання акціонерного механізму господарювання для постійного оновлення основних засобів виробництва (тракторів і збиральної техніки) на шкоду прямим інтересам акціонерів в умовах цінового диспаритету на промислову і сільськогосподарську продукцію.

Третім фактором успішної роботи є широке використання традиційних інтенсивних факторів: порівняно високих доз внесення органічних і мінеральних добрив (4,5 т органіки на 1 га ріллі при середньому показнику по району 1,7 т та 3,5 ц мінеральних добрив у фізичному обчисленні при середньому по району 1,2 ц), застосування засобів захисту рослин, постійному сортооновленню, дотримання оптимальних строків проведення основних технологічних операцій по кожній культурі.

Четвертим фактором, що забезпечує зростання економічної ефективності є турбота керівництва АТ про соціальні потреби, підвищення комфортності житла, роботі всіх об'єктів соціальної інфраструктури, підвищенні кваліфікації виробничого і управлінського персоналу, зокрема економічного всеобучу ринкової орієнтації.

В четвертому розділі “Шляхи удосконалення державного регулювання ціноутворення на продовольчі товари” розглядається досвід країн з ринковою економікою відносно ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, досліджено механізм ціноутворення на основні види продовольчих товарів в перехідній економіці, обгрунтовані підходи ціноутворення.

Підтримка фермерів США забезпечується широкою мережею правових й економічних заходів, що забезпечує ціновий паритет на промислову і сільськогосподарську продукцію.

Для підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції Бєлгородська обласна адміністрація ухвалила ряд постанов, що регулюють процес ціноутворення. Одним із вжитих заходів було введення співвідношення цін на сировину і готову продукцію (табл. 1).

В обласній адміністрації створено управління цін, яке здійснює контроль за зміною цін за такими напрямками: оптова ціна (стара і нова, відхилення, плюс, мінус); рентабельність, прибуток за старої і нової ціни; питома вага продукції, що декларується в загальному обсязі виробництва; собівартість декларованої продукції в тому числі основні витрати (сировина, матеріали, паливо, енергія, зарплата та інші).

Таблиця 1. Коефіцієнти співвідношення відпускної ціни підприємств-виробників до закупівельної ціни на сільськогосподарську продукцію (молока)*

*За базовий показник взято закупівельну ціну молока першого гатунку, охолодженого, базової жирності, при цьому диференціація закупівельних цін по якості, сортності та інших параметрах оцінки сировини зберігається.

Вказаний захід дає можливість здійснити дієвий контроль з боку державних цінових органів за співвідношенням між закупівельними і роздрібними цінами, не допускаючи при цьому необгрунтованого перерозподілу у сферах АПК.

У зв'язку з цим виникла необхідність впровадження однієї із специфічних форм державного регулювання ціноутворення у зв'язаних блоках АПК в перехідній економіці, а саме вексельний обіг. Суть його полягає в установленні адміністрації області цінового еквіваленту між комбікормом і продукцією тваринництва. Еквівалентна вартість зернового векселя відповідає 1 тоні ячменю рядового.

У вивчених нами джерелах одні автори пропонують, виходячи з досвіду розвинених країн, установити фіксовані дотації на одиницю реалізованої державі продукції тваринництва. Головним аргументом такої позиції виступає багатолітня практика держдотацій у розвинених країнах з ринковою економікою.

Прихильники такого підходу вважають, що сільське господарство вже давно перетворилося в галузь де не спрацьовують економічні механізми зниження витрат, тому дотації є формою заморожування технологічної відсталості. Як аргумент цієї позиції використовується тенденція зниження державної підтримки в Японії, США та інших країнах.

Наша позиція з цього питання заключається в наступному:

по-перше, не правомірно і не коректно ототожнювати рівень матеріально-технічної бази АПК розвинутих країн і Росії, тобто розвинуті країни на початку створили ринкову інфраструктуру і міцну матеріально-технічну базу, а потім вибірково перейшли до диференційованої державної підтримки вітчизняного товаровиробника;

по-друге, в розвинених країнах застосовується система антидемпінгового законодавства, яке захищає внутрішній ринок продовольства від імпорту;

по-третє, державне регулювання ціноутворення в нинішніх умовах Російської Федерації не може копіювати досвід розвинутих країн через низький платіжно-спроможний попит населення, не розвинуту ринкову інфраструктуру внутрішнього ринку, велику строкатість по рівню собівартості основних видів продовольчого попиту в межах адміністративних районів.

Все вищезазначене змусило нас розробити трирівневу концептуальну модель. В ній розкрито основний спектр механізмів державного регулювання ціноутворення в АПК в нинішніх умовах.

Природно, в запропонованій моделі не охоплений весь спектр економічного життя АПК. Однак, в запропонованому вигляді, на наш погляд, визначені контури рівнів управління, на кожному з яких вирішуються свої проблеми ціноутворення. Ми хотіли підкреслити, що одна з ключових причин невдач ринкового реформування АПК в Росії і сусідніх з нею держав, на наш погляд, саме і полягає в тому, що поки ще не створена політика ціноутворення АПК, яка б відбивала інтереси промисловості, сільського господарства і населення. Тому на рівні концептуальних підходів необхідно чітко розмежувати проблеми і форми їх вирішення на кожному із рівнів управління. В цьому й складається відмінність наших підходів до питань державного регулювання ціноутворення в АПК від використаних в цій роботі джерел.

закупівельний сільскогосподарський державний ціна

Висновки і пропозиції

1. На сьогодні представники різних наукових шкіл і напрямків дотримуються неоднакових точок зору в розумінні ролі ціни в ринковій економіці, її функцій в АПК, форм і методів державного регулювання ціноутворення.

На нинішньому етапі ринкової трансформації АПК Росії функції цін не виконують свого призначення через:

невідповідність типів ринків на промислову продукцію, де зберігається монополія, і ринків на сільськогосподарську продукцію, ціни на яку обмежені платоспроможним попитом населення;

нееквівалентний міжгалузевий товарообмін, який суттєво зрушив диспаритет цін на користь промисловості.

2. Основними ціноутворюючими факторами на сільськогосподарську продукцію рослинництва в цей час виступають:

по технічним культурам: насіння, засоби захисту рослин, мінеральні добрива, енергоресурси;

по зерновим культурам: енергоресурси, мінеральні добрива, засоби захисту рослин;

по продукції тваринництва: корми, оплата праці, енергоресурси.

Тому регулювання ціноутворення на продовольство, яке складає 60% і більше витратної частини сімейного бюджету населення, не може бути забезпечене якимось одним ціноутворюючим документом.

3. Нинішні заходи держрегулювання ціноутворення на сільськогосподарську сировину і продовольство мають в основному адміністративні обмеження верхнього рівня роздрібних цін. Так, за 1995-1998 рр. в Бєлгородській області було прийнято 5 постанов Голови обласної адміністрації, які визначали верхній рівень роздрібних цін на основні продукти харчування (хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, цукор та інші.).

4. В процесі дослідження виявлено, що не ринкова інфраструктура на обласному і районному рівнях (виробництво комбікормів, сервісне обслуговування ферм, рівень зооветеринарного обслуговування та інші.), а мікроекономічне середовище в кожному господарстві є визначаючим фактором при виборі структури товарного виробництва, напрямку його інтенсифікації, рівня та форм трудової мотивації провідних категорій робітників

Таблиця 2. Трирівнева концептуальна модель державного регулювання ціноутворення в АПК Бєлгородської області (авторська розробка)

5. Важливішим фактором, що впливає на ступінь державної підтримки рівня цін на продовольство є загальний рівень життя народу, традиційна структура споживання і харчування.

Продукти рослинництва є більш доступні для всіх прошарків суспільства, тому головною формою турботи держави про здоров'я свого народу є необхідність розвитку власних наукових досліджень в АПК, які охоплюють весь цикл створення продукту: сировина технологія виробництва зберігання реалізація форма вживання в їжу.

6. Районні адміністрації не мають регулюючого впливу на ціноутворення. Їх зусилля спрямовані на зниження тих елементів собівартості, які мають значні резерви для зниження цін. Так, наприклад, лише витрати на 1 ц зерна по енергоресурсам мають коливання від 37 до 42 руб.

7. З метою обмеження необгрунтованого прибутку переробних підприємств, адміністрацією Бєлгородської області в 1998 р. прийнято постанову, в якій установлено співвідношення між цінами сировини і готовою продукцією на переробних підприємствах. Використання методу обмеження рентабельності у сфері переробки і торгівлі не є ефективним засобом захисту населення від завишених цін, бо при цьому зберігаються можливості в межах нормативної рентабельності не займатися вдосконаленням технології і зниженням питомих витрат на одиницю виробленої продукції.

8. Виконана класифікація мікроекономічних факторів показує, що на рівні суб'єктів господарювання в умовах ринкового реформування набір економічних важелів ціноутворення докорінно змінився. Це відноситься перш за все до вибору каналів одержання енергоресурсів, техніки, мінеральних добрив і засобів захисту рослин. При цьому канали реалізації готової продукції в умовах застосування єдиного продовольчого податку не мають значних цінових відмінностей.

Установленню цінового паритету між сільськогосподарською і промисловою продукцією, на нашу думку, може сприяти:

розподілення за рівнем управління економічних проблем і форм їх вирішення;

концентрація зусиль органів місцевого самоврядування районного рівня і органів управління сільськогосподарських підприємств на зниження собівартості продукції економічної основи оптових і роздрібних цін на продовольство;

видання методичних рекомендацій з викладанням технологічних нормативів витрат на одиницю продукції в порівнянні з передовими господарствами зони і зарубіжними показниками;

установлення пільгового кредитування АПК для формування оборотних коштів і фонду заробітної плати, відсутність яких через високі банківські відсотки по кредитах руйнує весь відтворюваний цикл;

вибіркове дотування обласним і федеральним бюджетами інноваційної продукції світового рівня (племхудоби, насіння високих репродукцій та ін.) на стадії освоєння технологій за цільовими програмами. Активно розповсюджувати досвід роботи акціонованих підприємств, зокрема АТ “Більшовик”, який показав, що основними організаційно-економічними формами зниження собівартості всіх видів виробленої продукції є перехід на орендно-ланкові форми оплати праці за кінцевим результатом. За цей час собівартість молока знизилась на 3%, що забезпечило за останні 3 роки рентабельність 17-24%.

Для забезпечення збалансованого розвитку внутрішнього продовольчого ринку на нинішньому етапі необхідно послідовно забезпечити відповідність ринкового попиту і пропозиції з державним регулюванням цін на федеральному і обласному рівнях з одночасним контролем на промислові засоби виробництва в межах федеральної дострокової програми, яка визначає збалансований розвиток макроекономіки країни.

Для формування ринкової інфраструктури з ціноутворенням на основі попиту і пропозиції необхідно установити не менш ніж на 5-7 років цінові еквіваленти між мінеральними добривами (на діючу речовину) і цінами на сільськогосподарську продукцію, вартістю однієї кінської сили тракторів і продуктивністю техніки на основних видах сільськогосподарських робіт. В комплексі з іншими заходами це може створити простий і надійний механізм стимулювання освоєння інноваційних технологій у сфері виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки.

Основними напрямками державного регулювання ціноутворення в АПК є:

на федеральному рівні встановлення міжгалузевого цінового паритету, що забезпечить розширення відтворення всіх видів продукції;

на обласному рівні підтримка через єдиний продподаток зональних коефіцієнтів усіх видів продукції з урахуванням родючості грунтів і зональних особливостей;

на районному рівні забезпечення зниження нераціональних витрат на основі цінової конкуренції товаровиробників.

Література

1. Сурков А.А. Ценообразование на продовольствие // Бизнес-информ. 1997. № 7. С. 25-28.

2. Сурков А.А. Ценообразование на продовольствие // Бизнес-информ. 1997. № 8. С. 26-28.

3. Сурков А.А. Классификация микроэкономических факторов ценообразования // Економіка АПК. 1997. № 11. С. 37-39.

4. Сурков А.А. Ценообразование на основные виды продовольствия в переходной экономике // Вісник Харківського державного університету. 1998. № 404. Ч. 3. С. 101-106.

5. Сурков А.А. Ценовой паритет и товарный кредит // Вісник Харківського аграрного університету. 1998. № 3. С. 72-75.

Размещено на Allbest.ru