Розвиток методів визначення витрат та їх резервів на промислову продукцію

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ

Харків - 1999

Вступ

Актуальність теми дослідження. Економічна ефективність технічних та технологічних рішень, організаційних заходів, наукових розробок, використання нових видів матеріалів та сировини, обгрунтованість їх вибору є основою раціональної виробничої діяльності, запорукою комерційного успіху, шляхом до розвитку та прогресу. Все це можливе тільки за умови досягнення достатньої вірогідності розрахунку витрат на виробництво промислової продукції. Тому проблема підвищення точності визначення витрат на виробництво продукції та розробки методів управління ними є надзвичайно важливою та актуальною. Особливого значення вона набуває в умовах трансформаційної економіки з властивими їй елементами кризових явищ. Значний дефіцит ресурсів, розлагодженість виробничих зв'язків, застарілість та фізична зношеність матеріальної бази, складна політична ситуація надає цій проблемі додаткової актуальності та значущості.

Питання визначення витрат та управління ними привертають до себе увагу багатьох відомих вчених. Науковій громадськості добре відомі роботи зарубіжних та вітчизняних економістів О.П. Аксененка, О.О. Бакаєва, І.А. Басманова, О.С. Бородкіна, В.Л. Диканя, К. Друрі, Ю.С. Ігумнова, С.Р. Кирилова, В.Е. Ластовицького, І.В. Ліпсиця, К.Ф. Лученко, Д.С. Львова, А.Ш. Маргуліса, І.С. Мацкевічуса, С.А. Ніколаєвої, П.П. Новіченка, В.В. Новожилова, В.С. Нємчинова, П.А. Орлова, В.Ф. Палія, В.І. Петрової, М. Портера, І.К. Салімжанова, Д.Г. Сігела, В.В. Сопка, А.Л. Степанюка, А.Д. Трусова, М.Г. Чумаченка, Д.К. Шіма, А.І. Яковлєва та ін., у роботах яких розглянуті різні теоретичні і прикладні задачі формування та визначення витрат в промисловості. Разом з тим, на сучасному етапі перехідної економіки ряд важливих задач вирішено не повністю.

Існуючі системи управління витратами потребують удосконалення як з точки зору організаційних структур, так і інформаційного забезпечення їх функціонування. Необхідно також розвивати методи планування витрат на виробництво промислової продукції. В умовах трансформаційної економіки значний вплив на їх величину має ступінь завантаження виробничих потужностей підприємств, структура і інтенсивність інноваційної політики, що до цього часу недостатньо враховується при плануванні витрат. Актуальною проблемою сучасної економіки України є удосконалення методів ціноутворення на промислову продукцію. Це пов'язано також з відчутним дефіцитом деяких видів ресурсів, особливо паливно-енергетичних (ПЕР). У той же час в Україні є значний потенціал енергозбереження. В зв'язку з цим необхідно проаналізувати резерви зниження витрат ПЕР у промисловості, удосконалити методи соціально-економічної оцінки проведення таких заходів. Все це і зумовило необхідність виконання даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках “Програми розвитку енергетичного потенціалу Харківського регіону до 2010 року”, розробленої згідно Постанови КМУ від 18.05.1998р., №675 і “Комплексної програми енергозбереження Харківської області”.

Метою роботи є теоретичне обгрунтування та розробка конкретних способів удосконалення економічної оцінки і планування витрат, управління ними, а також виявлення та аналіз резервів економії основних видів ресурсів в промисловості України на сучасному етапі економічного розвитку. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені такі задачі:

удосконалення організаційної структури управління витратами;

розвиток методів планування витрат на виробництво промислової продукції;

обгрунтування методів використання цінового механізму в управлінні витратами у промисловості;

розробка більш точного способу оцінки динаміки енергоефективності;

удосконалення способу прогнозування накладних витрат промислової продукції;

розвиток методів визначення соціально-економічного ефекту від енергозбереження;

розробка способів визначення збитків від періодичних відключень електроенергії.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом даної роботи є виявлення основних закономірностей формування витрат на виробництво промислової продукції в умовах трансформаційної економіки, теоретичних і практичних аспектів управління витратами та їх економічної оцінки. Об'єктом дослідження є діяльність в сфері управління витратами на виробництво продукції в промисловості України.

Загальна методика дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних економістів у сфері управління витратами та їх економічної оцінки, спеціальна економічна література, законодавчі і нормативні акти України, матеріали наукових конференцій і симпозіумів, дані оперативного обліку і статистичної звітності. При вирішенні поставлених задач використовувались принципи системного аналізу, економіко-математичні методи.

Наукова новизна результатів роботи полягає у такому:

- удосконалено класифікацію витрат на виробництво промислової продукції для умов ринкової економіки;

розроблено структурно-логічну схему (модель) служби управління витратами промислового виробництва та систему забезпечення інформацією її роботи в умовах трансформаційної економіки;

удосконалено методи планування та прогнозування витрат на основі використання економіко-математичних методів;

запропоновано ціновий механізм управління витратами в промисловості на основі трансфертних цін і маржинального прибутку;

розроблено більш достовірний у порівнянні з існуючим спосіб оцінки динаміки енергоефективності на основі індексів зміни обсягу виробництва продукції та показників паливо-та енергоспоживання;

удосконалено спосіб прогнозування накладних витрат деяких видів промислової продукції на основі виявлених кореляційних залежностей, а також розроблено склад і розраховано структуру показника ціни споживання для ряду виробів машинобудування;

розроблено метод визначення втрат при відключенні електроенергії на промислових об'єктах. Удосконалено спосіб оцінки соціально-економічного ефекту від енергозбереження.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання дозволить підвищити ефективність роботи промисловості за рахунок: удосконалення способів визначення витрат та їх планування; поліпшення організації та системи інформаційного забезпечення управління витратами; виявлення конкретних резервів економії ресурсів, перш за все - паливно-енергетичних; удосконалення способу визначення втрат при відключеннях електроенергії. Запропоновані в дисертації методи і практичні рекомендації можуть бути використані на підприємствах різних форм власності з метою забезпечення дії оптимального вартісного механізму виробничої діяльності в умовах перехідної економіки.

Результати дисертаційного дослідження отримали впровадження на ряді підприємств Харківського регіону, зокрема, ДП “ХЕМЗ”. Методичні розробки по визначенню ефективності енергозбереження, розрахунку величини економічних збитків від дефіциту енергоресурсів використані при реалізації “Комплексної програми енергозбереження Харківської області”.

Особистий внесок здобувача. Проведено критичний аналіз сучасного стану витрат на виробництво в промисловості України і методів управління ними та визначено основні напрямки їх удосконалення; виявлено і проаналізовано основні чинники формування витрат та розроблено механізм оцінки їх впливу на можливу величину витрат; розроблено методичні основи управління витратами на основі трансфертних цін та маржинального прибутку, удосконалено способи визначення величини соціально-економічного ефекту від проведення заходів по енергозбереженню.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідались і були схвалені на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Харківського державного політехнічного університету (м. Харків, 1998 і 1999 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження і оптимізація економічних процесів” (м. Харків, 1998 р.), на III Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг: теорія і практика” (м. Ялта, 1999р.), міжнародній конференції “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (м. Харків, 1999 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи відображені в 6 друкованих роботах автора загальним обсягом 1,5 д.а. Особисто автору належить 1,4 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Дисертація містить 197 сторінок машинописного тексту, в тому числі 38 таблиць, 13 рисунків, бібліографію з 119 найменувань та додаток з 9 таблиць.

промисловий ціновий маржинальний трансферний

1. Аналіз оцінки витрат та резервів їх зниження у промисловості

У вступі обгрунтовано актуальність вибраної теми, визначено мету та задачі дисертації, об'єкт та загальну методику проведення дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення.

У першому розділі “Аналіз оцінки витрат та резервів їх зниження у промисловості” проведено аналіз витрат на виробництво, як найважливішого фактору в діяльності промислових підприємств, запропоновано класифікацію факторів зниження витрат та напрямків економії матеріальних витрат.

Показано, що існуючі класифікації загального складу витрат підприємств значною мірою не відповідають сучасним реаліям. Нами запропоновано відповідну удосконалену класифікацію. При цьому у витрати, що входять у собівартість продукції включаються ряд елементів, які передбачено законами та постановами ВР, КМУ. В собівартість треба, зокрема, включити витрати, пов'язані з модернізацією основних фондів, що в сумі перевищують п'ять відсотків їх сукупної балансової вартості, оплату послуг кредитно-фінансових установ, витрати по емісії цінних паперів та ін. В групу витрат, які відшкодовуються з прибутку, додаються витрати по виплаті податку на нерухомість, дивіденди, витрати на утримання органів управління, включаючи утримання холдингових компаній, що є окремими юридичними особами, деякі виплати фізичним та юридичним особам та ін.

В умовах ринкової економіки значення точності розрахунків витрат та собівартості, їх зниження різко зростає. В розвинутих країнах перейшли від розрізнених заходів по зниженню витрат до цілеспрямованого, комплексного управління ними. Висока ефективність зниження витрат підтверджується тим, що, наприклад, для електродвигуна 2АИ100 в 1998 році приріст прибутку при зниженні собівартості на 1% був в 5,12 раз більший, ніж при збільшенні об'єму виробництва цих виробів на 1%. Податок же на прибуток складає в останні роки 24-29% доходної частини бюджету. Проаналізовано і виявлено також найбільш ефективні в сучасних умовах методи обліку витрат.

Автором виконано дослідження величини та динаміки витрат у промисловості Харківської області. По їх результатах проаналізовано рентабельність та структуру витрат на виробництво промислової продукції і продукції машинобудування в 1994-1997 рр. Зміни в структурі витрат у промисловості України, особливо у порівнянні з даними кінця 80-х років, викликані перш за все різким збільшенням цін на матеріали, особливо імпортні, і дуже низьким рівнем оплати праці. Поряд з цим, на структуру витрат і рентабельність значний вплив має інфляція та її темпи, зміни в амортизаційній політиці.

В роботі виконано аналіз факторів зниження витрат, дано точнішу, на думку автора, їх класифікацію. Розглянуто основні резерви зниження витрат, в т. ч. матеріальних. Існуючі показники планування витрат слід, на нашу думку, доповнити такими: дисконтовані витрати за життєвий цикл виробу, дисконтовані витрати за життєвий цикл в розрахунку на 1 грн. товарної продукції. Серед найважливіших резервів зниження матеріальних витрат є диверсифікація постачальників та вибір на цій основі прийнятних цін. Зараз же, наприклад, ціна бензину А95, виробленого в Кременчуці з низькоякісної сірчистої татарської нафти складає близько 320$ за тонну, а ціна не етильованого російського бензину А-95R, доставленого в Барселону - тільки 153$. Така ж цінова ситуація має місце і по багатьох інших видах матеріальних ресурсів.

Проведено аналіз існуючих методів оцінки ефективності матеріало- та енергозбереження. Доведено, що в них недостатньо відображено комплекс результатів та витрат, які мають місце при проведенні вказаних заходів. Це показало необхідність удосконалення відповідних методів визначення ефективності від проведення заходів з економії ресурсів.

2. Удосконалення методів управління витратами в промисловому виробництві

У другому розділі “Удосконалення методів управління витратами в промисловому виробництві” розроблено основні напрямки удосконалення методів управління витратами в промисловості України. Проведене дослідження основних залежностей формування та зміни витрат дозволило автору удосконалити систему відповідних факторів, включивши до неї досить актуальні в умовах трансформаційної економіки чинники: ступінь завантаженості виробничих потужностей, структура та інтенсивність інноваційної політики, етап життєвого циклу товару, витрати на виробництво якого формуються. Повну класифікаційну схему факторів формування витрат на виробництво промислової продукції, запропоновану автором, наведено у роботі.

Розроблено методи оцінки дії основних факторів на величину майбутніх витрат на створення та виробництво конкретних товарів у порівнянні з їх сучасним станом. Наприклад, формула визначення зміни витрат по етапах інноваційного циклу має такий вигляд:

,

де З_ijп, З_ijб - витрати по i-му проекту на j-му етапі інноваційного циклу, відповідно в періоді, що прогнозується та базовому; N_п - об'єм виробництва у періоді, що прогнозується; С_пнб - собівартість виробу у базовому періоді; _i - питома вага i-го виробу в програмі підприємства; р - кількість інноваційних проектів, що розглядаються; L - кількість етапів інноваційного циклу. Співставлення отриманих даних дозволяє виявити проекти, по яких етап інноваційного циклу змінюється і, відповідно, очікується зміна витрат на їх виконання. Аналогічні рекомендації були зроблені і по відношенню до стадії економічного циклу життя виробів.

В результаті проведеного дослідження була виявлена приблизна структура витрат (у відсотках) по окремих стадіях економічного циклу життя деяких виробів машинобудівних підприємств (табл. 1).

Значний вплив на зміни обсягу витрат на виробництво продукції має ступінь завантаження виробничих потужностей. Проведені автором дослідження показали, що зменшення їх завантаження, наприклад, до 40% викликає підвищення питомих витрат палива та енергії на технологічні потреби по тракторній техніці - на 11%, по дорожніх велосипедах - на 12,6%, по електронній техніці - на 18,4%. Вказані витрати (в гривнях) по окремих видах продукції при різному завантаженні виробничих потужностей наводяться в табл. 2.

Результати проведеного дослідження показали, що дія даного фактору хоча й відноситься практично до всіх статей калькуляції, але ступінь цієї дії різна. Основні зміни стосуються пропорційних статей калькуляції, до яких з деякими зауваженнями ми віднесли і статтю “Витрати на утримання та експлуатацію обладнання”. Невеликі зміни витрат мають місце по непрямих статтях калькуляції.

Найважливішими показниками ефективності використання енергоресурсів, зокрема на макроекономічному рівні, є енергоємність валового внутрішнього продукту.

Таблиця 1. Структура витрат по стадіях життєвого циклу виробів

Таблиця 2. Витрати на ПЕР по видах продукції при різному завантаженні виробничих потужностей

В цілому, за останні роки ВВП скоротився значно більше, ніж загальне споживання первинних енергоресурсів. Це обумовило зниження ефективності використання енергоресурсів.

Важливість та актуальність роботи по економії та збереженню ресурсів, постійному скороченню витрат на виробництво продукції настійно потребує розробки відповідних методів управління витратами. В дисертації розроблено ціновий механізм управління витратами в промисловому виробництві на основі трансфертних цін та маржинального прибутку.

Метод, що пропонується, передбачає вирішення трьох взаємопов'язаних задач. По-перше, здійснюється прив'язка до цінових показників деяких елементів прямих витрат, які формуються в конкретних структурних підрозділах підприємства. При запровадженні методу використовуються трансфертні ціни, що розраховуються для кожного з цих підрозділів. Вони визначають вклад кожного підрозділу в конечні результати роботи підприємства і включають в себе пропорційні витрати на виготовлення одного виробу (V_i) і маржинальний прибуток, що знаходиться на основі загального обсягу реалізації відповідно до розміру величини V_i Розрахунки величини V_i виконуються, як правило, прямим методом і мають досить строге економічне обгрунтування, точність і вірогідність якого дуже легко перевірити. Маржинальний прибуток структурного підрозділу включає в себе також і чистий прибуток, який є джерелом розвитку виробництва та матеріального заохочення працівників підрозділу. В зв'язку з цим схема, що пропонується, зберігає зацікавленість підрозділів підприємства у зменшенні (оптимізації) змінних витрат, від чого прямо залежить збільшення їх маржинального прибутку. По-друге, ця методика передбачає більш строгий облік умовно-постійних витрат, які відносяться до конкретного структурного підрозділу, і від розміру яких прямо залежить величина чистого прибутку цього підрозділу. По-третє, механізм ефективної дії запропонованої методики неможливий без використання науково обгрунтованих методів планування витрат, основні напрямки удосконалення яких наведено в роботі.

Для успішної реалізації розробок необхідно також провести удосконалення механізму управління витратами в промисловості. Ця задача, на нашу думку, може бути вирішена за допомогою спеціального структурного підрозділу, який буде відповідати за підготовку умов, організацію та здійснення успішного управління витратами. Оптимальні, на погляд автора, структура, задачі та функції такої служби управління витратами наведено в дисертації. Робота служби повинна бути направлена на моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища, швидке реагування на всі зміни, які в них проходять, адаптацію підприємства до їх вимог, ефективне використання наявних ресурсів, випуск конкурентоспроможної продукції, а також на диверсифікацію господарської діяльності. Ефективна дія цього підрозділу потребує значних обсягів економічної інформації. В дисертації розроблено схему інформаційного забезпечення структурних підрозділів підприємства в цілому та служби управління витратами, зокрема.

3. Розробка способів удосконалення оцінки величини витрат і резервів їх зниження

У третьому розділі “Розробка способів удосконалення оцінки величини витрат і резервів їх зниження” виявлено конкретні шляхи зниження енерговитрат в промисловості, розвинуто деякі способи встановлення витрат і цін на машинобудівну продукцію. Досліджено ряд аспектів виробництва і споживання ПЕР, динаміку енергоємності ВВП та промислового виробництва в Україні та в Харківській області. ВВП і промислове виробництво в Україні в 1990 - 1998 роках знижувалось швидше, ніж виробництво різних видів ПЕР. Так в 1997 р. ВВП знизився у порівнянні з 1990 р. до рівня 41,8%, а виробництво електроенергії - до 59,63%. Витрати палива і електроенергії на 1грн збільшились відповідно на 140% і 154,17%. Автором виконано також аналіз споживання основних видів ПЕР в народному господарстві та промисловості Харківської області (табл. 3). Слід відзначити, що в різних джерелах наводяться дані щодо ефективності використання ПЕР, які суттєво (в 1,65 - 1,71 раз) відрізняються між собою. При цьому очевидно, що чисельні значення в знаменнику показників енергоефективності беруться з форми 11 МТП статистичної звітності і є однаковими. Різниця ж полягає в способах оцінки вартісних значень ВВП і промислового виробництва. Деякі автори приводять дані про те, що по рівню енергоефективності в 1996 р. Україна відставала від країн ЄС в 17,1 раз, а енергоємність ВВП у порівнянні з цим же показником в СРСР (1991 р. ) збільшилась в 2,14 раз, та є вищою ніж у Єгипеті в 3 рази.

Таблиця 3. Динаміка енергоспоживання у народному господарстві і промисловості Харківської області

Всі ці цифри є, на наш погляд, значно завищеними. Виконані нами дослідження показали, що точнішу оцінку зміни енергоефективності можна одержати використовуючи не абсолютні значення, а індекси зміни ВВП, обсягів промислового виробництва та енергоспоживання. При цьому паливо ємність (Те ) можна знайти як:

Те=Рт/Оп,

а електроємність (Эе) - як:

Эе=Рээ/Оп.

Тут Рт - витрати палива; Рээ - витрати електроенергії. В якості Оп може бути прийнято величину ВВП, або обсяг промислового виробництва. Тоді, наприклад, зміну (індекс) паливо ємності промислового виробництва (Ітепп) в 1997р в порівнянні з 1990р можна знайти, як:

Ітепп_97/90=Тепп₉₇/Тепп₉₀.

Підставивши відповідні складові, можна знайти цей індекс так:

Ітепп_97/90=1/(Опп₉₇/Опп₉₀)·Рт пп₉₇/Рт пп₉₀.

Для прикладу нами визначено на основі опублікованих даних зміну паливо-ємності промислової продукції в Україні в 1997 р в порівнянні з 1990 р.:

Ртпп₉₇/Ртпп₉₀ = 115,7 млн. т. у. п./213,6 млн. т. у. п. = 0,5417.

Опп₉₇/Опп₉₀ = 0,485.

Тоді:

Ітепп_97/90 = 0,5417/0,485 = 1,117.

Тобто паливо-ємність промислової продукції за вказані роки зросла на 11,7%. Аналогічно визначено також зміни паливо- і електроємності в промисловості Харківської області в 1997 р. в порівнянні з 1991 р.:

Ітепп_97/91 = 0,3847/0,4062 = 0,947.

Іэепп_97/91 = 0,3404/0,4062 = 0,838.

Тобто реальні розрахунки, які виконано згідно офіційних даних, показують не збільшення, а зниження паливо- та енергоємності. Паливо-ємність 1 грн. промислової продукції в області знизилась на 5,3%, а електроємність - на 16,2%. Автором досліджено також витрати палива та енергії по галузях промисловості Харківської області.

В результаті аналізу виявлено дев'ять найважливіших напрямків зниження енерговитрат на рівні народного господарства та чотири групи заходів по економії ПЕР на підприємствах. При цьому найбільша частка споживання електроенергії в народному господарстві припадає на долю асинхронних електродвигунів (АД). При їх проектуванні використовуються, як показали наші дослідження, занижені значення річної роботи під навантаженням електроприводів. Дослідження експлуатації головних споживачів дали нам можливість виявити реальні значення відповідних величин. При цьому виділено шість груп об'єктів та обчислено їх структуру. Розглянуто вплив тривалості фактичної роботи на економічні показники експлуатації АД типу АИР 100LА4. Вартість втрат активної енергії в цінах 1989 р. складала 16,6% відносно ціни електродвигуна, а у 1999 році - вже 26,8% від теперішньої його ціни. Таким чином, розрахункова питома вага втрат активної енергії відносно ціни зросла на 61,45%.

Для визначення раціональних рівнів енергетичних характеристик нами запропоновано підхід на основі показника чистої дисконтованої вартості, виявлено склад відповідних витрат та розроблено способи їх визначення. При порівнянні варіантів простіше використовувати не абсолютну величину, а зміну витрат по варіантах, чи у порівнянні з конкурентом (Счд). Оскільки порівняння звичайно ведеться по виробах з однаковим значенням найважливішого параметру, то цей показник в загальному виді можна представити по новому (н) і базовому (б) варіантах так:

де Т - строк служби, або період до першого капітального ремонту; Аі - амортизаційні відрахування в і-му періоді; Ні - поточні витрати; r - ставки дисконтування; К - капітальні витрати; t - проміжок часу, який відділяє момент оцінки відповідної складової від початку розрахункового періоду.

Автор дослідив також витрати на паливо та енергію при різних об'ємах виробництва. Для прикладу наведена зміна паливо-ємності, енергоємності та паливо-енергоємності при різних обсягах випуску продукції в цементному виробництві.

Для об'єктивної оцінки витрат слід використовувати ціну споживання, яка включає всі витрати за життєвий цикл виробу. Розроблено склад, та розраховано структуру ціни споживання для ряду виробів машинобудування. Так, наприклад, для енергетичного парового котла Е-50-39-440ГМ витрати на паливо складають 88,24 % від загальної ціни споживання.

Автором досліджено і залежності величини накладних витрат від об'єму виробництва. Наведено залежності повної собівартості (Сп), цехових (Зц), загальнозаводських (Зоз) витрат на 1 т цементу при різних об'ємах виробництва. При цьому знайдені відповідні кореляційні залежності:

Зц=1290,6·N - ^0,3607 (коефіцієнт кореляції R=0,984581);

Зоз=781,44·N - ^0,5249 (R=0,98585);

Сп=1238,2·N - ^0,6695 (R=0,9937),

де N - об'єм випуску продукції.

Дуже високі коефіцієнти кореляції свідчать про тісний зв'язок вказаних статей витрат від об'єму випуску цієї продукції. Автором виконано також аналіз беззбитковості ряду виробів машинобудування.

Запропоновано методи визначення соціально-економічного ефекту від проведення заходів по енергозбереженню. Вони мають комплексний вплив, як на результати діяльності окремих промислових ланок, так і регіонів і національного господарства в цілому. Тому в роботі розглядаються способи визначення різних видів ефекту. Виконано відповідні розрахунки на прикладі електроенергії, як найбільш важливої лімітуючої складової ПЕР в Україні. Однак основні методичні положення можуть застосовуватись і для інших видів ПЕР, а в ряді випадків - і для інших видів матеріальних ресурсів.

При оцінці ефекту у виробничих ланках використовуються такі показники. Для розрахунку величини попереднього ефекту - інтернаціональна вартість або зведені витрати. Для визначення величини фактичного ефекту - найчастіше маса прибутку. З нашої точки зору, на нинішньому етапі такий показник найкраще відображає результати господарської діяльності в Україні, оскільки операції з цінними паперами та інші фінансові операції ще не набули широкого розповсюдження в діяльності вітчизняної промисловості. Не має суттєвого впливу на фінансовий стан більшості підприємств і акціонування.

При визначенні госпрозрахункового ефекту при зміні поточних витрат крім традиційної статті економії електроенергії запропоновано також враховувати зменшення амортизаційних відрахувань на одиницю продукції (Э_А) за формулою:

де Н_А - норма амортизації, %; К₁, К₂ - витрати у споживача на придбання електрообладнання при існуючому засобі виробництва і при використанні енергозберігаючого електрообладнання з урахуванням витрат на його монтаж та транспортування, відповідно, грн.; А_Г - річний випуск продукції у базовому періоді, шт./рік; А_1КВтг - обсяг випуску продукції на одну кіловат-годину електроенергії по базовому варіанту, шт/КВтг; Э_КВтг - кількість зекономлених кіловат-годин електроенергії за рік. Аналогічно розраховується величина зниження інших елементів умовно-постійних витрат на одиницю продукції.

Зменшення енергоспоживання дає можливість збільшити випуск продукції при тій же встановленій потужності електрообладнання. Це, в свою чергу, дозволяє зменшити потребу в електрообладнанні, що призводить до зниження капітальних витрат на його придбання. Застосування запропонованої методики на прикладі роботи одного з харківських підприємств довело, що фактична величина ефекту від проведення заходів по енергозбереженню значно перевищила його значення у порівнянні з урахуванням тільки одного виду зекономлених витрат - електроенергії при застосуванні традиційних методів розрахунку ефекту.

При дефіциті енергії, особливо в холодний період, в Україні мають місце віялові відключення електроенергії. Однак засоби визначення втрат від перебоїв у подачі електроенергії практично не розроблені. В роботі пропонується відповідна методика їх розрахунку. У промисловості такі збитки призводять до зменшення прибутку за рахунок зростання собівартості продукції та капітальних витрат на придбання електрообладнання. Найбільші втрати, як показали проведенні нами дослідження, мають місце в ливарному виробництві. Вони виявляються у затвердінні металу, браку продукції, поломках технологічного обладнання. У зв'язку з цим, нам здається, що слід проводити вибіркові відключення споживачів з урахуванням найбільш суттєвих потенційних втрат при перервах у подачі електроенергії там, де технологічні процеси цього не допускають.

Відключення електроенергії призводить також до соціальних втрат у побуті. Один із збитків такого роду полягає у зменшенні продуктивного використання вільного часу. Збільшуються також витрати на ремонт побутової техніки, кількість побутових травм у зимовий час на вулицях. Відповідні способи розрахунку величини соціальних втрат та їх чисельні значення по Харківському регіоні наведено в роботі.

Основні висновки роботи

Результати проведених досліджень дають можливість:

підвищити вірогідність розрахунку витрат на виробництво промислової продукції;

точніше прогнозувати величину ціни товару з урахуванням особливостей трансформаційної економіки;

визначити необхідний обсяг інформації для перспективного та оперативного управління витратами у промисловості;

вибрати економічно доцільні енергетичні показники при проектуванні нових електротехнічних виробів;

визначити склад та величину втрат при перервах у подачі електроенергії.

Література

1. Скидан А.С. Методы оценки эффективности энергосбережения // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: ХГПУ. - 1998. - №26. - С. 218-221.

2. Скидан А.С. Развитие методов управления затратами в промышленном производстве // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: ХГПУ. 1999. - №27. - С. 174-178.

3. Скидан А.С. Анализ способов определения эффективности экономии энергетических ресурсов // Вісник ХДЕУ. - Харків: ХДЕУ. - 1999. - № 2. - С. 86-89.

4. Скидан А.С. Затратные методы ценообразования и перспективы их использования. // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: ХГПУ. - 1998. - №26. - С. 212-215.

5. Скидан А.С. Структурно-логическая модель службы управления затратами и ее информационное обеспечение // В сборнике научных трудов ХГПУ “Информационные технологии: наука, техника, технология, образование, здоровье. Выпуск 7, часть 4. - Харьков: ХГПУ. - 1999. - С. 267-270.

6. Скидан А.С., Яковлев А.И. Влияние снижения энергоемкости на макро- и микроэкономические процессы // В зб. “Маркетинг: теорія і практика.” Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції 19-22 травня 1999 року. - Київ-Ялта: Міністерство освіти України, Міністерство економіки України. - 1999. - С. 230-231.

Размещено на Allbest.ru