Методи управління внутрішніми резервами підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 339.6:338.4:677

Методи управління внутрішніми резервами підприємств

Спеціальність 08.06.02. - Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Савіна Галина Григорівна

Донецьк 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті (м. Херсон).

Захист дисертації відбудеться 23 березня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.01 в Донецькому державному університеті за адресою: 340002, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, ауд. 214.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького державного університету за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 22 лютого 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченой ради Овечко Г. С.

багатоверстатник експертний резерв

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глибока структурна перебудова економіки України потребує значних інвестицій. Тому першочерговим завданням слід вважати зупинку падіння та пожвавлення існуючого виробництва і, в першу чергу, легкої промисловості за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підвищення ефективності господарювання.

Одним з найважливіших напрямів у цій галузі є пошук та реалізація внутрішніх резервів підвищення ефективності досягнення виробничих цілей. З руйнуванням колишньої централізованої системи управління підприємства одержали змогу вільного господарювання. Однак для багатьох підприємств самостійне вирішення питань економічного розвитку виявилось непосильним завданням. До того ж невід'ємною характеристикою надзвичайно нестійкої економіки є неминуче зіткнення суб'єктів господарювання з чисельними економічними ризиками. Це підвищує актуальність пошуку механізму пом'якшення та подолання форс-мажорних обставин на основі внутрішніх резервів підприємств.

Актуальність теми дисертаційної роботи підсилюється відсутністю нового погляду на резерви підприємств в умовах ринкової економіки, хоча і за умов адміністративно-командної економіки вчені не дійшли єдиної думки щодо визначення цього поняття, як економічної категорії. Особливо гостро стоять питання пошуку резервів для підприємств, які мають складну організаційну структуру, високий ступінь концентрації та кооперації виробництва. До таких підприємств належить ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення та подальший розвиток теоретичних та методичних положень щодо підвищення ефективності текстильного виробництва на основі управління його внутрішніми резервами.

Головна ідея роботи полягає в розробці механізму пошуку та використання

внутрішніх резервів великих бавовняних підприємств за умов нестабільної економіки для забезпечення досягнення господарчих цілей.

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

визначити поняття та зміст внутрішніх резервів підприємств;

на основі обгрунтування зв'язку з виробничими ресурсами розробити класифікацію внутрішніх резервів підприємств;

розробити методику комплексного визначення різних груп резервів з урахуванням приоритетних господарчих цілей на основі методу експертних оцінок;

провести дослідження ефективності господарчої діяльності підприємств на основі матричного методу та визначити напрямки пошуку внутрішніх резервів;

розробити модель задачі оптимізації бавовняної суміші у межах механізму виявлення внутрішніх резервів підприємств;

обгрунтувати і розробити критерії визначення доцільних зон обслуговування багатоверстатників за умов зниження обсягів виробництва на текстильних підприємствах для оптимізації використання матеріальних і трудових ресурсів;

розробити методи оперативного планування завантаження текстильного обладнання на основі імітаційного моделювання у межах технічних резервів.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є природа внутрішніх резервів підприємств як елементів цілісної системи, їх значення у досягненні господарчих цілей підприємств, методичні основи та практичні аспекти їх виявлення.

Об'єктами дослідження та аналізу в роботі обрано ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та його структурні підрозділи: прядильні виробництва

№ 1, 2, 3, ткацькі виробництва № 1, 2, 3 та оздоблювальне виробництво. Вибір об'єкту дослідження зумовленний тим, що це підприємство належить до промислових гігантів не тільки регіону, а й в цілому текстильної промисловості України, і його економічний стан в значній мірі визначає стан розвитку міста і області, суттєво впливає на економічний розвиток галузі. До того ж наявність складної виробничої структури зумовила високу концентрацію економічних проблем на цьому підприємстві, а це, в свою чергу, більш наочно висвітило теоретичні прорахунки щодо адаптації вітчизнянних підприємств до умов ринку.

Методологія дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є матеріалістична діалектика, структурно-системний підхід, методи економіко-математичного та імітаційнного моделювання, методи експертних оцінок, засіб порівняльного та статистичного аналізу.

Емпіричною та інформаційною базами роботи стали праці вітчизняних та закордонних учених, матеріали статистичної звітності та аналізу господарчої діяльності структурних підрозділів ВАТ “Херсонський бавовоняний комбінат” по використанню найважливіших видів ресурсів виробництва, матеріали періодичних видань, матеріали регіональних програм, пов'язаних із виходом з економічної кризи.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано за планом науково-дослідної роботи Херсонського державного технічного університету на 1994-1998 роки (Тема: Формування методичного забезпечення з внутрішніх виробничих відносин, - державний реєстраційний номер 0194И001252; підтема 15: Аналіз та планування використання внутрішніх резервів підприємства).

Наукова новизна результатів дослідження полягає у розробці механізму пошуку та мобілізації внутрішніх резервів підприємств в залежності від пріоритетів їх господарчих цілей. Зроблено висновок, що під внутрішніми резервами слід розуміти можливості прискорення досягнення господарчих цілей підприємств за умов доцільного економічного балансу всіх напрямків його діяльності.

Наукові елементи новизни дисертаційної роботи:

розроблено класифікацію внутрішніх резервів підприємств в залежності від їх господарчих цілей на основі принципу їх узгодження з виробничими ресурсами;

вперше застосовано матричний метод в механізмі пошуку внутрішніх резервів на рівні вищого керівництва з метою визначення об'єктів подальшого аналізу та груп резервів відповідно до цілей підприємства;

запропоновано метод групового резервного поля і визначення на його основі показників відносної потреби зазначеної цілі у комплексному споживанні всіх ресурсів, загальної потреби в зазначеному резерві, інтегрованого показника зазначеного резерву, як показників конкурентоспроможності;

розроблено економіко-математичну модель задачі оптимізації бавовняної суміші, яка враховує показники якості готової продукції;

запропоновано метод нормування праці багатоверстатників з урахуванням співвідношення витрат на заробітню платню та витрат на сировину у собівартості продукції;

розроблено імітаційну модель оперативного планування завантаження текстильного обладнання, що спрямована на узгодження роботи окремих технологічних підрозділів підприємства.

Наукове значення дослідження полягає в тому, що механізм визначення та реалізації внутрішніх резервів підприємств доцільно розглядати з погляду його використання за умов економічної невизначеності та господарського ризику. Підхід з урахуванням ринкових цілей підприємства дозволяє зв'язувати резерви підприємств у єдиній системі їх взаємодії. За посередництвом цього підходу встановлюються конкретні резерви та їх розміри за умов взаємної дії внутрішніх чинників виробництва, що сприяють досягненню господарчих цілей.

Практична цінність дисертації. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що сформульовані пропозиції та рекомендації можуть бути використані в господарчій діяльності підприємств текстильної галузі України, а також підприємств, близьких за організаційною формою до текстильних. Розроблені здобувачем методичні рекомендації дозволяють здійснювати комплексний цілеспрямований поетапний аналіз з метою пошуку резервів підприємств, що зменшує витрати всіх видів на проведення подібного аналізу.

Запропонований метод оптимізації бавовняної суміші дозволяє зменшити витрати на сировину за умов збереження встановленого рівня якості готової продукції.

Метод нормування праці багатоверстатників з урахуванням співвідношення витрат на заробітню платню та вартості сировини у собівартості продукції

дозволяє вирішувати водночас три задачі:

зменшення витрат на сировину;

підвищення продуктивності обладнання;

підвищення зайнятості робітників (зменшення рівня безробіття).

Враховуючи, що остання задача викликана особливостями нинішнього економічного розвитку, у методі передбачене виключення її при відсутності необхідності вирішення через фіксацію показника зайнятості на визначеному рівні.

Оптимізація плану завантаження обладнання в кінцевому підсумку призводить до скорочення втрат робочого часу обладнання, прискорення випуску продукції, зменшення собівартості продукції. Останнє пов'язане із зменшенням умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

Апробація та запровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації проведених досліджень неодноразово обговорювались і доповідались на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: ”Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: мікроекономічний аспект” (Ялта - Форос, 1997), “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 1998), “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти” (Ялта - Форос, 1998).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 14 наукових друкованих праць загальним обсягом 5друкованих аркушів, з них особисто авторові належить 2 д.а.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації налічує 165 сторінок, в тому числі 15 ілюстрацій, 19 таблиць, списку використаних джерел з 111 найменувань на 9 сторінках, 2-х додатків.

2. Основні положення дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі викладено методологічний підхід до визначення резервів підприємств для досягнення господарчих цілей в умовах невизначеності та підвищення економічного ризику. У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, формулюється мета, завдання та предмет дослідження, подається характеристика наукової новизни і практична значущість роботи.

Розділ I. Методичні основи сталого розвитку підприємств з урахуванням оптимального використання внутрішніх резервів. Внаслідок проведених досліджень встановлено, що перехід підприємств до самостійного формування своєї господарчої політики в умовах надзвичайно нестійкої економіки водночас означає їх неминуче зіткнення з чисельними економічними ризиками. Можливість забезпечення нормального функціонування підприємства за нинішніх умов залежить від уміння виявляти та використовувати внутрішні резерви підприємства.

Механізм виникнення, руху та реалізації резервів підприємств базується на визначенні економічної категорії “резерви”. У роботі пропонується під внутрішніми резервами підприємства розуміти можливості прискорення досягнення цілей підприємства за умов доцільного економічного балансу всіх напрямків його діяльності.

Перехід виробничих фондів у власність підприємств орієнтує їх перш за все на формування цілей, а далі виявлення і використання найбільш доцільних резервів, тому що терміни використання цілей залежать від можливостей прискорення їх досягнення, тобто від пошуку та реалізації резервів.

Перелік цілей перекликується з переліком ресурсів і базується на ньому. Однак, коли мова йде про досягнення цілей у зазначені терміни (без прискорення), то пошук резервів не є обов'язковим, а наявні ресурси дозволяють виконати це завдання. Тільки, коли виникає необхідність прискореного досягнення цілей, виникає потреба пошуку резервів відповідних ресурсів.

Ефективність управління в значній мірі визначається мистецтвом встановлення цілей, тому що це дозволяє з мінімальними витратами у найкоротший термін досягти бажаних результатів.

Формування цілей є прерогатива вищого керівництва підприємства. Цілі можуть бути двох типів: цілі по відношенню до оточуючого середовища та цілі по відношенню до організаціі. На вибір тих чи інших цілей впливають такі фактори, як: загальнолюдські цінності керівника; ступінь ризику, якого дотримується керівник. При визначенні цілей першого типу зручно використовувати стратегію невтрачених шансів, для цілей другого типу більш зручна стратегія “вузьких місць”. Перша означає співвимірювання потенційних можливостей підприємства з аналізом ринку товарів та послуг, друга - пошук та ліквідацію “вузьких місць”, що стримують розвиток підприємства.

Види діяльності підприємства визначаються такими групами цілей: маркетинг; іновація; людські ресурси; матеріальні ресурси; продуктивність; соціальна відповідальність; прибуток.

Зазначені цілі являються важливими для всіх підприємств і з точки зору їх життєздатності повинні аналізуватися на кожному підприємстві.

Вивчення теорії формування своєчасного виявлення та ефективного управління витратами на різних етапах економічного розвитку суспільства показало, що роль внутрішніх резервів підприємства в умовах вільних ринкових відносин значно зросла, і це особливо гостро поставило перед кожним підприємством питання про вирішення проблеми розробки принципово нового механізму виявлення внутрішніх резервів підприємства.

Розділ II. Синтез механізмів управління внутрішніми резервами підприємств. Для більш глибокого розуміння сутності резервів слід чітко розмежувати його з поняттям “ресурси”. Ресурси являють собою живу або зречовинену працю, призначену до споживання у процесі виробництва. Основними характеристиками, на відміну від резервів, для ресурсів є:

обов'язкова можливість абсолютного вимірювання;

постійні одиниці вимірювання для конкретних ресурсів.

Резерви ж являють собою можливості прискорення досягнення цілей підприємства, які досягаються, в свою чергу, через використання конкретних ресурсів. Це дає підстави, стверджувати, що резерви - це можливість більш ефективного використання конкретних ресурсів. Оскільки ж ефективність одного і того ж ресурсу може вимірюватись по-різному в залежності від ефекту, пов'язанного, в свою чергу, з ціллю підпрємства (або з декількома цілями одночасно), то формула розрахунку і одиниці вимірювання резерву використання одного того ж ресурсу можуть змінюватись не один раз. Загальна формула розрахунку резервів виробництва може бути записана як:

R = Е max - Е min

Де R - резерв використання конкретного ресурсу при досягненні конкретної цілі за зазначенний період;

Е max, Е min - відповідно максимальна та мінімальна відносна величина, що характеризує максимально можливу ефективність використання конкретного ресурсу при досягненні конкретної цілі за зазначений період.

Досягнення зазначених цілей передбачає використання зазначених груп ресурсів, а резерв при цьому може виникати, якщо має місце відхилення від заданого рівня ефекту (кількісного відбиття результату із зазначеної цілі), або відхилення від норм витрат зазначених ресурсів. В поданій класифікації внутрішніх резервів підприємства (у таблиці 1 наведено фрагмент класифікації) дається економічне тлумачення відносних величин Е. Абсолютна величина ефекту із зазначеної цілі розглядається як єдина величина для всіх груп резервів, що приймають участь у її досягненні.

Це означає, що у кожному стовпцю цілей для всіх груп ресурсів як ефект розглядається одна величина, яка є чисельником при розрахунку величини Е. Знаменником при розрахунку величини Е будуть витрати із зазначеного ресурсу. Оскільки означений ресурс витрачається за зазначений період у зазначеному розмірі і при цьому можуть бути досягнуті різні цілі, то величину витрат даного ресурсу можна показувати на єдиному рівні по всіх цілях, які могли його використовувати.

Виключення становлять стовпці із соціальних та іноваційних цілей, оскільки на відміну від інших цілей, тут не може бути одержаний прямий ефект (прибуток, економія, збільшення виробітку), а передбачається одержання непрямого ефекту, який визначається через поліпшення використання ресурсів. Тому у зазначених стовпцях результат по цілях розглядається як знаменник при розрахунку величини Е, а величина, що характеризує поліпшення використання ресурсу, - як чисельник.

Групи ресурсів у поданій класифікації можуть бути зображені тими ресурсами, які є найбільш вагомими для зазначеного типу підприємства. Для текстильних підприємств найбільш вагомими ресурсами є:

по технічній групі ресурсів - обладнання;

по технологічній групі ресурсів - сировина;

по кадровій групі ресурсів - основні виробничі робочі;

по просторовій групі ресурсів - виробничі площі;

по інформаційній групі ресурсів - обсяг та склад інформації.

В залежності від прийнятої на конкретному підприємстві стратегії його розвитку, повинні розвиватися ті чи інші ресурси. Пошук стратегічно важливих ресурсів можна здійснити за допомогою групового резервного поля, яке будується на основі експертних оцінок вагомості цілей та вагомості відповідних резервів, що можуть сприяти їх досягненню і при цьому повинні використовувати зазначені ресурси.

Для підвищення ефективності використання ресурсів з метою досягнення цілей підприємства у дисертаційній роботі запропоновано використовувати матричний метод. За його допомогою визначаються не тільки групи найбільш доцільних до використання резервів, а й ті структурні підрозділи, у яких найперше за все треба шукати і використовувати зазначені резерви.

Матричний аналіз довів, що резерви ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” перш за все слід шукати по таких групах резервів як: технічні, технологічні, кадрові. А серед організаційних структур підприємства з найбільш ризикованими показниками по першу чергу треба розглядати ПТФ № 2. Для можливості виробничої стабілізації внутрішні резерви слід шукати саме на цій ділянці. Тому по кожній з зазначених груп ресурсів були обрані найбільш приоритетні і на їх базі проведені дослідження можливості пошуку внутрішніх резервів. Ними стали : по технологічним ресурсам - сировина, по технічним - виробниче обладнання, по кадровим - основні виробничі робочі.

Розділ III. Реалізація методів управління внутрішніми резервами на підприємствах текстильної галузі. Резерви, що пов'язані з ресурсом - сировина, в значній мірі визначаються якістю вихідної сировини. Витрати на сировину у собівартості пряжі досягають 80%. Отож, собівартість продукції у значній мірі залежить від вартості переробляємої суміші. Якість сировини впливає також на обривність, від якої залежить ефективність використання сировини, трудових ресурсів та обладнання. У зв'язку з цим виникає необхідність такого складу суміші, який би забезпечив порівняно невисоку її вартість, а також гарантував відповідний рівень якості пряжі та невисоку обривність.

Моделі оптимізації складу суміші, що застосовуються у теперішній час недостатньо відбивають зв'язок між якісними характеристиками сировини та одержуваної із неї пряжі, не враховують вплив якості сировини на обривність. Розроблені Варковецьким М.М. моделі, що враховують зв'язок між властивостями волокна, пряжі та обривністю, є нелінійні, що ускладнює їх застосування.

У зв'язку з цим на основі статистичної обробки даних про якість вихідної суміші та якісних характеристик пряжі одержані рівняння лінійної залежності розривного навантаження, показника якості та обривності пряжі від середньої лінійної щільності, штапельної та розривної довжини, міцності, забрудненості волокон, що входять до складу суміші.

Одержані рівняння введені в оптимізаційну модель як обмеження. У їх правій частині відображені характеристики пряжі відповідно до Держстандарту та найбільш припустимий рівень обривності. Обмеження по середній довжині, розривному навантаженню, міцності, забрудненості волокон, що використовуються у традиційних моделях, записані у виді балансових строк для одержання середніх значень, необхідних для обмежень з обривності, показникам якості пряжі.

В цілому модель задачі має вигляд:

®min

1.Умова комплектності суміші:

2.Умова визначення середньої лінійної щільності волокон у суміші:

3.Умова визначення середньої штапельної довжини волокон у суміші:

4.Умова визначення середньої розривної довжини волокон у суміші :

5. Умова визначення середньої міцності волокон у суміші :

6. Умова визначення середньої забрудненості волокон у суміші:

7. Умова одержання пряжі з рівнем розривного навантаження не нижче запланованого:

a1+b11L+b12H+b13R+b14P+b15ZіQ

8. Умова одержання пряжі з відносним розривним навантаженням не нижче запланованого:

a2+b21L+b22H+b23R+b24P+b25ZіQH

9. Умова одержання пряжі з показником якості не нижче запланованого:

a3+b31L+b32H+b33R+b34P+b35ZіK

10. Умова неперевищення запланованої обривності:

a4+b41L+b42H+b43R+b44P+b45ZЈB

де xj - доля компоненту у суміші;

Lj, Hj, Rj, Pj, Zj - відповідно лінійна щільність, штапельна довжина, розривна довжина, міцність, забрудненість суміші;

L, H, R, P, Z - відповідно середні значення лінійної щільності, штапельної довжини, розривної довжини, міцності, забрудненості суміші;

Q, QH, K, B - заплановані значення розривного навантаження, відносного розривного навантаження, показника якості, обривності.

Розрахунок оптимального складу суміші для гребінного асортименту прядильної фабрики № 3 ВАТ “Херсонський БК” за допомогою зазначеної моделі показав, що введення обмежень з якісних характеристик та обривності пряжі дозволяє знизити вартість суміші на 0,5 - 0,6 %.

Технологічні особливості виробництва продукції бавовняних комбінатів (пряжа, сурова тканина) передбачають багатоверстатну форму обслуговування. При цьому підвищення продуктивності праці, як правило, здійснюється за рахунок розширення зони обслуговування робітника. Однак збільшення зони обслуговування пов'язане з такими негативними, а в умовах підвищеного дефіциту ресурсів, недозволеними моментами як:

збільшення технологічних простоїв обладнання, яке спричинене тривалими переходами робітниці, і, як наслідок, зниження продуктивності обладнання;

збільшення втрат рушійної енергії, що зумовлено непродуктивною роботою обладнання під час очікування робітниці;

збільшення втрат сировини, оскільки на більшій частині заключного обладнання прядильного виробництва одержання пряжі пов'язане з втратами напівфабрикату під час обриву і пов'язаної з цим непродуктивної роботи обладнання.

Отож, задачі нормування та раціонального використання праці на сьогоднішній день повинні самим тісним чином бути пов'язані із задачами раціонального використання ресурсів, а також із задачами збереження трудового колективу.

Цю проблему можна вирішити за допомогою методу, сутність якого полягає у визначенні мінімальної можливої зони обслуговування основних виробничих робочих при скороченні обсягів виробництва. За критерій у цій задачі розглядається співвідношення перевитрат по заробітній платні та економією сировини у собівартості одиниці продукції.

При цьому перевитрати по заробітній платні припустимі у тій мірі, в якій вони п\cgrid 10.

Размещено на Allbest.ru