Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад " Донецький національний технічний університет"

УНІ" Вища школа економіки і менеджменту"

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Курсова робота

з Економіки підприємства

на тему: Вплив зовнішніх факторів на поведінку підприємства в ринковому середовищі

Студентки 2 курсу ЕМС -12А групи

напряму підготовки 6. 030503 Міжнародна економіка,

галузь знань 0305 Економіка та підприємництво

Керівник доцент, с.н.с., к.е.н. Л.В. Файвішенко

м. Донецьк - 20 13рік

Зміст

• Реферат
• Вступ
• 1. Теоретичні основи дослідження впливу зовнішніх факторів на поведінку підприємства
• 1.1 Поняття і характерні риси підприємства, основні види його діяльності
• 1.2 Роль і місце підприємств в структурованому ринковому середовищі
• 1.3 Поняття факторів зовнішнього середовища
• 2. Вплив зовнішніх факторів на різних рівнях
• 2.1 Класифікація зовнішніх факторів
• 2.2 Вплив зовнішніх факторів на макрорівні
• 2.3 Вплив зовнішніх факторів на мікрорівні
• 2.4 Основні елементи механізму державного регулювання підприємництва
• 3. Вплив податкової середи на поведінку підприємства
• 3.1 Роль податків у сучасній економіці
• 3.2 Вплив оподаткування на економічну діяльність підприємств
• 3.3 Оцінка впливу податкового навантаження на господарюючі суб'єкти України
• Висновки
• Список використаної літератури
• Реферат
• Обсяг курсової роботи 36 стор., 3 розділи, 10 параграфів, 3 рисунка.
• Мета дослідження роботи - дослідження впливу зовнішніх факторів на поведінку підприємства в ринковому середовищі.
• Об'єкт дослідження - підприємства та зовнішні фактори економічної середи.
• Методи дослідження: аналіз літератури, порівняння, абстрагування, класифікація, узагальнення.
• Результати дослідження: вивчені зовнішні фактори середовища та проаналізована поведінка підприємства під час впливу цих факторів.
• Ключові слова: підприємство, зовнішні фактори, діяльність підприємства, ринкове середовище, мікросередовище, макросередовище, бюджет, показники оцінки ефективності.
• Вступ
• Актуальність теми обумовлена тим, що сучасне зовнішнє середовище підприємств характеризується надзвичайно високим ступенем складності, динамізму та невизначеності. Здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі - основна умова в бізнесі та інших сферах діяльності. Більш того, в дедалі більшій кількості випадків - це умова виживання та розвитку. Організації повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в навколишньому середовищі та ефективно на них реагувати. З другого боку, необхідно мати на увазі, що самі організації генерують зміни у зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів та послуг, використовуючи нові види сировини, матеріалів, енергії, обладнання, технологій.
• Необхідно відзначити, що значна кількість розробок в області дослідження зовнішнього середовища організації приділяє основну увагу вивченню лише окремих її чинників. Разом з тим, сучасна ринкова ситуація потребує комплексного дослідження зовнішнього середовища на основі економічних, соціально-політичних, правових та технологічних аспектів.
• Для того, щоб визначити стратегію поведінки організації та привести цю стратегію в життя, керівництво повинне мати поглиблену уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку та місце, яке воно займає в цій організації. При цьому зовнішнє середовище, поряд із внутрішнім середовищем, вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози та можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей та задач, при їх досягненні, а також для більш ефективного використання свого потенціалу.
• Метою дослідження роботи є дослідження впливу зовнішніх факторів на поведінку підприємства в ринковому середовищі.

1. Теоретичні основи дослідження впливу зовнішніх факторів на поведінку підприємства

1.1 Поняття і характерні риси підприємства, основні види його діяльності

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У практиці господарювання кожне підприємство представляє собою складну економічну систему, що здійснює багато видів діяльності.

Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідного асортименту та належної якості.

Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва. Вона визначає єдину систему технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо.

Економічна єдність підприємства проявляється в єдності плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання.

Організаційна єдність підприємства передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації і управління виробництвом, загальної системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за здійснювану діяльність.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна об'єднати в окремі напрямки. Основним напрямком діяльності кожного підприємства, який власне і визначає доцільність започаткування виробництва в умовах жорстких конкурентних відносин, є вивчення конкурентного середовища і ринку, на якому функціонує чи на який планує вийти підприємство зі своєю продукцією (послугами). На практиці такий вид діяльності ототожнюють з маркетинговою.

До спектру завдань маркетингової діяльності входить:

- дослідження ринку товарів (послуг);

- розробка та впровадження ефективних заходів товароруху;

- здійснення рекламних кампаній;

- формування обґрунтованої цінової політики;

- формування платоспроможного попиту та системи стимулювання збуту;

- розробка досконалої асортиментної політики;

- вибір каналів товароруху;

- визначення дизайну товарів (послуг);

- формування позитивного іміджу товарів (послуг);

- передбачення сервісного обслуговування тощо.

На основі результатів маркетингових досліджень ринку товарів формують засади інноваційної діяльності для забезпечення безперешкодного та успішного виходу на нові ринкові сегменти з інноваційною продукцією.

Запорукою успішного функціонування підприємства в конкурентному ринковому середовищі є ефективна виробнича діяльність підприємства.

Ефективність попередніх видів діяльності доцільно визначати за результатами комерційно-збутової діяльності, від масштабів і якості якої залежить фінансова результативність виробництва. Під комерційно-збутовою діяльністю слід розуміти сукупність комерційних і торговельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів.

Найважливішими в цій діяльності є технологічні операції фізичного переміщення товарів від виробників до споживачів.

Невід'ємним атрибутом прихильності споживачів до виготовленої підприємством продукції (наданих послуг) є забезпечення після продажного сервісу за фактом реалізації продукції.

Всі перераховані вище напрямки діяльності підприємства є основою економічної діяльності підприємства, тому що мають забезпечити досягнення позитивного результату - отримання гарантованого прибутку за рахунок задоволення якомога більшої кількості споживачів. До економічної діяльності також буде доцільним віднесення таких видів операцій, як:

- стратегічне, тактичне і операційне планування діяльності підприємства;

- складення бізнес-планів та формування бізнес-портфелів;

- здійснення належного обліку всіх виробничо-фінансових операцій;

- оформлення звітності за результатами господарської діяльності у визначеному періоді;

- вибір методу та стратегії ціноутворення;

- вибір адекватної умовам господарювання системи оплати праці і формування належної системи стимулювання працівників;

- достеменне ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства;

- забезпечення належної підготовки персоналу та створення відповідної техніко-технологічної бази підприємства;

- здійснення ефективної зовнішньоекономічної діяльності тощо.[1, 2]

1.2 Роль і місце підприємств в структурованому ринковому середовищі

Активність підприємства в структурованому конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за основу моделі кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі, розглянуті найвідомішими зарубіжними теоретиками ринкових відносин, зокрема такими як К.Р. Макконнелл і С.Л. Брю, Е.Дж. Долан і Д. Ліндсей, та вітчизняними фахівцями, в інтерпретації, як це подано на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 - Модель кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний "потік" витрат і доходів. Підприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів споживачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату податків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підприємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей - зовнішнього - ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середовищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір.

Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичайно важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльності, зокрема таких як:

- економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва);

- забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансування (дослідження економічних результатів);

- зацікавленість у високих результатах діяльності (дослідження мотивації);

- матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств).

Визначення місця підприємства як панівної панки економічної діяльності в ринковій системі та особливостей формування платоспроможного попиту як основи споживчих процесів дозволяє розглянути економічні підходи до упровадження і розвитку організаційно-економічного механізму його діяльності з метою підвищення загальної ефективності його господарювання за ієрархічною схемою, де складові і-ого рівня характеризують ефективність відповідного механізму в регіоні, складові j-ого рівня -в галузі, k-ого рівня - на конкретних підприємствах (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 - Схема урівноваження економіки за умов упровадження ефективного організаційно-економічного механізму функціонування підприємств.

Аналізуючи досвід розвитку ринкових відносин в країнах дальнього закордону, слід відмітити, що ринкова економіка сформувалась в цілісну систему лише в результаті створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки економічних суб'єктів, здатних забезпечувати і відтворювати гарантії свободи економічної діяльності кожному з них.

Оскільки досконала ринкова система передбачає обов'язкову наявність стабільного, урівноваженого пропозицією, попиту; необмежену кількість учасників господарської діяльності; абсолютну мобільність факторів виробництва; вільну конкуренцію серед покупців (споживачів) і продавців (товаровиробників); наявність необхідного обсягу інформації у суб'єктів ринкових відносин, то досконалого ринку не існує: діє конкурентний ринок, головним завданням якого є задоволення платоспроможного попиту за допомогою наявних у суб'єкта господарювання цінових і нецінових (маркетингових) засобів. Самими дійовими з них є вивчення платоспроможного попиту шляхом маркетингових досліджень, його формування та подальше скоординоване стимулювання збуту вироблених на основі отриманої інформації товарів.[3, 4]

1.3 Поняття факторів зовнішнього середовища

Будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, яка знаходиться у постійній взаємодії із тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти належну увагу, оскільки воно обумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

Зовнішнє середовище - це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

Середовище прямої дії на організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб'єкти - споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти. Це середовище ще називають середовищем задач, тому що воно включає в себе елементи, які безпосередньо пов'язані з операціями організації. Оскільки підприємство є системоутворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності чинять прямий і зворотний вплив на всі взаємопов'язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому. До факторів прямого впливу, зокрема, належать: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, економічні закони, органи державної влади.

Середовище непрямої дії (або макросередовище) охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на організації опосередковано. До основних з них, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні та деякі інші.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим і, як правило, багато в чому невизначеним. Його елементи взаємопов'язані і впливають один на одного. Характеристиками зовнішнього середовища є:

а) взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища - це рівень сили, з якою зміна одного фактора діє на інші фактори (наприклад, ріст цін на енергоносії обумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, де велика частка енергозатрат при їх виробництві. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію, що досить актуально для України, яка є енергозалежною. У свою чергу, таке становище примушує виробників шукати енергозберігаючі технології).

б) складність зовнішнього середовища - це число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів.

в) мінливість середовища - це швидкість, з якою відбуваються зміни у оточенні організації. У деяких з них зовнішнє середовище надто рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе середовище - у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим - для інших, наприклад, виробничих.

г) невизначеність зовнішнього середовища - це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її достовірності.

Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії - пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією, так званим "баченням". Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою збільшення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому пояснюється саме тим, що серед початкуючих підприємців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, диферсифікованість та взаємозв'язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірна ідентифікація мікросередовища підприємства і діючих у ньому факторів.[1]

2. Вплив зовнішніх факторів на різних рівнях

2.1 Класифікація зовнішніх факторів

Зовнішнє середовище фірми може бути визначена як безліч сил і суб'єктів, які надають безпосередній або опосередкований вплив на функціонування фірми і діють за її межами. Всі різноманітні фактори зовнішнього середовища можна розділити на дві основні групи - прямі і непрямі. Фактори, що негайне і безпосереднє вплив на фірму, відносяться до середовища прямого впливу; всі інші, що надають опосередкований вплив на фірму, - до середовища непрямого впливу.

Взаємопов'язаність факторів зовнішнього середовища - це взаємовплив різних факторів в процесі функціонування фірми. Як приклад цього взаємовпливу можна назвати зростання митних зборів, який тягне за собою зростання цін; зростання цін на нафту, газ, електрика тягне за собою підвищення цін майже на всі товари і т. д.

Класифікація факторів зовнішнього середовища:

1) Фактори середовища прямого впливу:

а)постачальники

Постачальниками для фірми є організації або інші фірми, що забезпечують її різними ресурсами. Залежно від виду ресурсу можна виділити:

- постачальників сировини і матеріалів;

- постачальників обладнання та енергії;постачальників капіталу (банки, ін. фінансові структури, акціонери, приватні особи, державні структури, комерційні та некомерційні організації);

- постачальників трудових ресурсів (служби зайнятості, державні та комерційні структури, навчальні заклади та ін.)

б) споживачі

Споживачі формують ринок збуту. Під цим розуміється наступне: виживання фірми залежить від її здатності знаходити споживачів своєї продукції і послуг і задовольняти купівельні запити.

Класифікація споживачів:

- безпосередні споживачі : окремі особи, домашні господарства, що купують товари і послуги для особистого користування);

- фірми-виробники, які отримують товари і послуги для виробничих цілей. Фірми-посередники (" проміжні продавці"), що купують товари і послуги для наступного перепродажу;

- бюджетні організації та установи, що купують товари і послуги для використання у своїй сфері діяльності;

- іноземні споживачі, що купують товари і послуги для особистого і виробничого споживання.

в) конкуренти

Конкуренти - один з найбільш динамічних зовнішніх факторів. В умовах ринку керівники фірми усвідомлюють, що якщо не задовольняти потреби споживачів так само ефективно, як це роблять конкуренти, то результати діяльності фірми можуть бути вельми плачевні. У багатьох випадках не споживачі, а саме конкуренти визначають, якого роду продукцію можна продати і яку ціну за неї запросити.

Класифікація конкурентів:

- суперництво конкуруючих продавців - (конкуренція між продавцями);

- конкуренція товарів, що є замінниками і конкурентоспроможних з точки зору ціни - (конкуренція товарів). Конкуренція, пов'язана з економічними можливостями і ринковим потенціалом постачальників - (конкуренція між постачальниками);

- конкуренція, пов'язана з економічними можливостями і ринковим потенціалом покупців - (конкуренція між покупцями);

- поява на ринку нових конкурентів (потужний поштовх нових конкурентних зіткнень на ринку.

г)контактні аудиторії

Контактні аудиторії - це зовнішні сили, які роблять безпосередній вплив на прийняття рішень фірми і переслідують різного роду інтереси, пов'язані з її діяльністю. Категорію " контактні аудиторії " можна класифікувати таким чином:

- державні установи нагляду та регулювання підприємницької діяльності;

- засоби масової інформації (рекламні агентства, газети, журнали, радіостанції та телецентри);

- громадські організації (профспілки, цивільні групи суспільної думки та ін.);

- місцеві контактні аудиторії (громади, релігійні організації та ін)

2) Фактори середовища непрямого впливу

Середа непрямого впливу включає фактори, які можуть не надавати негайного впливу на функціонування фірми, але проте позначаються на її результати. Ці фактори можна поділити на державно - політичні, економічні, соціально - демографічні, міжнародні, науково - технологічні та правові .

а) державно - політичні фактори

Фактор політичної стабільності відіграє дуже істотну роль як для зарубіжних, так і для вітчизняних фірм. Політична ситуація в країні впливає на економічну обстановку в цілому, так як у відомій мірі способи управління економікою є результат реалізації політичних цілей і завдань перебуває при владі уряду.

Фактор державного регулювання підприємницької діяльності. Державна підтримка, з одного боку, може стимулювати діяльність фірми (субсидії, податкові пільги, кредити, юридичні послуги), з іншого - дії держави можуть бути обмежуючими, заборонними (забезпечення виробничої безпека, якість товарів тощо) .

б) економічні фактори

Кількість економічних факторів, що впливають на діяльність фірм, велике і різноманітне, наприклад, інфляція скорочує купівельну спроможність споживачів і реальний попит на товари і послуги; нові податки змінюють розподіл доходів, призводять до змін у купівельній спроможності фірм та населення; рівень процентних ставок на капітал може зробити вигідними або невигідними інвестиції в нові підприємницькі структури; рівень зайнятості. визначає наявність вільних робочих місць і, отже, надлишок або нестача робочої сили, що впливає на рівень заробітної плати персоналу.

в) соціально - демографічні фактори

Соціально - демографічна середовище включає дві групи факторів, що роблять найбільший вплив на виробничо-господарську діяльність фірм: соціокультурні та демографічні . Соціокультурне середовище відображає рівень життя різних груп населення, стиль життя, звички, моральні та етичні норми, релігійні основи суспільства. Всі ці фактори соціально-культурного середовища впливають на поведінку покупців і, відповідно, можуть впливати на попит на окремі товари і послуги. Наприклад, пропаганда здорового способу життя створила великі можливості для фірм, що виробляють і продають спортивне спорядження, одяг для відпочинку, але при цьому постраждали фірми, що пропонують тютюнові вироби. Демографічні чинники пов'язані із змінами в суспільстві і відображають:

- зміни чисельності населення (приріст населення, зниження народжуваності, підвищення рівня смертності);

- зміни у віковому і статевовіковому структурному складі населення.

Тенденції у віковій і статевовіковою структурою повинні враховувати підприємці, що виробляють та реалізують нові види (марки) виробів. Темпи народжуваності та пов'язані з цим соціальні заходи щодо захисту материнства також можуть вплинути на ринок товарів і послуг. Зростання чисельності пенсіонерів, одиноких людей веде до появи численних фірм, що займають певні ніші на ринках побутових послуг, оздоровчих заходів, відпочинку.

г) міжнародні фактори

Міжнародні події великого значення (великі політичні події, війни, катастрофи і т. д.) надають непрямий вплив на діяльність і виживання фірм у різних країнах, що виходять на світові ринки.

ґ) науково - технологічні фактори

Технологічна середу відображає рівень науково-технічного розвитку, який активно впливає на підприємництво (наприклад, в області комп'ютеризації, інформаційних технологій і т. д.). Причому нові технології можуть призвести як до підвищення конкурентоспроможності продукції фірми, так і до її зниження, якщо більшого успіху в їх розробці та застосуванні домігся конкурент.

Технологічні нововведення впливають на ефективність, з якою продукти виробляються і купуються, на швидкість старіння продуктів, на отримання інформації про те, які види продуктів очікують споживачів тієї чи іншої фірми, тобто технологічні нововведення впливають на процес виробництва, його розвиток, оновлення і вдосконалення. Технологічні зміни суттєво впливають на зміну чисельності та якісний склад робочої сили.[1, 2, 5]

2.2 Вплив зовнішніх факторів на макрорівні

Зовнішнє середовище - система, що складається з умов і факторів, що впливають на розвиток підприємництва та регулюють вплив на індивідуальні підприємства та юридичних осіб, які не можуть безпосередньо змінити дані умови і фактори (наприклад, природно, економічні, політико-правові та т. п.), а повинні враховувати їх при здійсненні своєї діяльності.

Передбачення факторів і умов дозволяє завчасно визначити можливі загрози економічної безпеки в діяльності підприємства, виявити причини їх виникнення та встановити характер впливу наслідків ризику на підприємницьку діяльність. Зовнішнє середовище несе не тільки загрози, а й можливості для розвитку підприємства.

Аналіз структури зовнішнього середовища підприємства доцільно здійснюється за методологією системи національних рахунків. Згідно цієї методології основною господарюючою організацією є інституційна одиниця.

Інституційна одиниця - господарська юридична особа, правомочна контролювати власні фінансові ресурси: володіти активами і пасивами, приймати на себе зобов'язання, займатися господарською діяльністю і укладати угоди з іншими юридичними особами.

Макрорівень представлений середовищем, що складається із системоутворюючих правил господарювання, що формуються державними та недержавними організаціями, а також об'єктивними умовами виробництва на конкретній території.

У даному випадку враховують ступінь впливу природних, технічних, політичних, економічних, демографічних і культурних факторів макросередовища. Наявність природних ресурсів, їх видобуток і переробка, у тому числі дешевих енергоносіїв, сприятливо для розвитку підприємництва. Не менш важливі кліматичні (погодні) умови, а також мала ймовірність настання форс-мажорних природних катаклізмів.

Природні (екологічні) чинники виступають як наслідок впливу інституційного середовища на підприємство з метою недопущення з вини останньої зміни екологічної обстановки в регіоні, в тому числі внаслідок катаклізмів, техногенних катастроф.

Прямий вплив демографічних і культурних чинників на підприємство здійснюється за допомогою впливу індивідів (домашніх господарств) на підприємство.

Культурні фактори визначають не тільки динаміку попиту на продукцію підприємства, а й саму організаційну культуру, яка виявляється у ставленні до покупців, постачальників, інших зовнішніх партнерів, так само як і взаємовідносини суб'єктів внутрішнього середовища підприємства.

Політичні фактори виникають в результаті прийняття політичних рішень, які призводять до зменшення державної підтримки даного підприємства та / або збільшення її відносно конкурентів, до виникнення порушень, до зміни законодавчих актів, що визначають умови підприємництва, до обмежень на конвертованість національної валюти і т. п.

На результати підприємницької діяльності впливає економічна ситуація в країні. Кон'юнктура ринкової економіки має тенденцію змінюватися циклічно. Кризи надвиробництва завжди приводять до збільшення ступеня підприємницького ризику.

Значний вплив на розвиток підприємництва надає рівень інфляції в країні. Інфляційні процеси підривають стимули інтенсивного економічного зростання, оскільки впровадження нової техніки обходиться все дорожче, і навпаки, стає вигідним зберігати застаріле, але відносно дешеве обладнання, стару трудомістку технологію.

Валютний ризик означає можливість несення фінансових втрат у результаті довгострокових і короткострокових коливань валютних курсів. У свою чергу останні залежать від попиту та пропозиції на валюту на національних і світових валютних ринках.

Багато факторів макросередовища формують ризик форс - мажорних обставин, які розглядаються як наслідок прояву непереборної сили. Форс- мажорні обставини не можуть бути усунені якими-небудь заходами. До таких обставин належать стихійні лиха, війни, революції, путчі, страйки і т. п. Оскільки наступ форс - мажорних обставин не залежить від волі підприємця, у разі їх настання він звільняється від відповідальності за контрактами відповідно до ст. 79 Конвенції ООН про договори купівлі -продажу. Відшкодування втрат, викликаних форс - мажорними обставинами, здійснюється, як правило, за допомогою страхування угод у спеціалізованих страхових компаніях. (Покропивний, 2001), (Екологічна безпека підприємства).[1, 5, 6, 7]

2.3 Вплив зовнішніх факторів на мікрорівні

Мікросередовище підприємства - сукупність суб'єктів економіки, що мають реальний або потенційний вплив на функціонування підприємства.

Мікросередовище складають наступні фактори:

1) Матеріальні ресурси

До матеріальних факторів належать основні фонди підприємства (будинку, споруди, обладнання), товарні запаси (товарно-матеріальні цінності), а також частина оборотних коштів, вкладених у малоцінні та швидкозношувані предмети.

2) Трудові ресурси

Трудові ресурси - це персонал підприємства, відповідний структурі управління, його кваліфікація.

3) Економічні

Економічні чинники обумовлені витратами на випуск і реалізацію продукції, витратами на забезпечення необхідного рівня якості продукції, політикою ціноутворення і системою економічного стимулювання персоналу на виробництво високоякісної продукції.

4) Організаційно-управлінські

Організаційні фактори пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці, підвищенням виробничої дисципліни та відповідальності за якість продукції, забезпеченням культури виробництва та відповідного рівня кваліфікації персоналу, впровадженням системи управління якістю та його сертифікації і іншими організаційними заходами.

5) Науково-технічні

Науково - технічний прогрес відіграє визначальну роль у розвитку та інтенсифікації промислового виробництва. Він охоплює всі ланки процесу, що включає фундаментальні, теоретичні дослідження, прикладні вишукування, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також впровадження нової техніки в народне господарство. Відбувається оновлення матеріально-технічної бази промислових підприємств, зростає продуктивність праці підвищується ефективність виробництва.

6) Соціально-психологічні фактори

Соціально-психологічні фактори значною мірою впливають на створення здорового соціально-психологічного клімату в колективі, нормальних умов для роботи, виховання персоналу в дусі відданості й гордості за марку свого підприємства, моральне стимулювання працівників за сумлінне ставлення до роботи - все це важливі складові для випуску конкурентоспроможної продукції. Іноді навіть важко зрозуміти, які фактори більш важливі для вирішення розглянутої проблеми - технічні чи соціально-психологічні.

На основі аналізу факторів макро- і мікросередовища, що впливають на умови економічної діяльності, керівництво підприємства може виявити, які з них становлять найбільшу небезпеку і розробити комплекс цілеспрямованих заходів щодо усунення, зменшення ступеня впливу негативних наслідків дії цих факторів.[1, 2, 6, 7]

2.4 Основні елементи механізму державного регулювання підприємництва

Економіка України є перехідною, і визначає специфіку економічної політики, спрямованої на створення ринкового економічного середовища і системи ринків, ринкової інфраструктури, формування ринкових економічних відносин, роздержавлення і приватизацію, стабілізацію економіки і подолання економічного спаду, формування ринкової податкової системи і бездефіцитного державного бюджету виховання ринкової психології та підвищення престижу підприємництва, забезпечення високої ефективності діяльності підприємницьких структур, формування системи соціального захисту, подолання екстенсивного економічного розвитку і переходу до інтенсивних технології.

Для того щоб досягти цих цілей, в 1991-1997 рр. в Україні було прийнято низку законів: "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу ", "Про господарські товариства ", "Про приватизацію майна державних підприємств", " Про іноземні інвестиції", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"," Про оподаткування прибутку діяльності підприємств"," Про оподаткування прибутку підприємств ".

Основними елементами механізму державного регулювання підприємництва є: система законодавчих і нормативних документів, затверджених органами державної влади та управління, податкова та фінансово- кредитна політика (встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах, податкових пільг; політика цін і правил ціноутворення; ліцензії та торгові патенти; валютний курс, цільові дотації, економічні санкції, соціальні пільги, науково-технічні, економічні та соціально-економічні програми держави, антимонопольна політика, умови інвестиційної політики, державні замовлення на виробництво і постачання певних видів продукції ; політика захисту прав споживачів.

Визначають прямі і непрямі адміністративні методи державного регулювання

Непрямі охоплюють комплекс таких інструментів економічної та фінансової регуляторної політики, як розробка механізму ціноутворення, систем оподаткування, кредитування, пільг і процентних ставок і т.д.[7, 8]

3. Вплив податкової середи на поведінку підприємства

3.1 Роль податків у сучасній економіці

Жодна держава не може обійтися без податків. Податки є тим фоном, на якому відбуваються всі економічні та політичні процеси в суспільстві. Від того, який цей фон, залежить багато чого: стан фінансової системи, рівень накопичення і споживання, економічна поведінка суб'єктів господарювання (підприємств).

У руслі ринкової економіки податки - один з тих небагатьох, що залишаються в руках держави, економічних важелів, за допомогою якого воно може втручатися в процеси, що відбуваються в суспільстві, в економіці, впливати на них. Це обумовлює важливу роль оподаткування у визначенні поведінки підприємств, ступеня їх довіри державним органам влади, бажання і можливості їх участі у фінансовій та інвестиційній житті країни, що вимагає глибоких теоретичних і практичних досліджень з проблем податкового регулювання підприємств в економічному житті суспільства.

Дослідження податкового регулювання економічної поведінки підприємств має велике значення для виявлення основоположних і спеціальних для перехідного періоду тенденцій розвитку поведінкових відносин, ступеня їх залежності від розподільних відносин, відкриває можливості для нових теоретичних узагальнень і вирішення цілої низки практичних проблем. Подальші дослідження економічної поведінки підприємств в умовах мінливих економічних умов залежно від податкового тягаря забезпечать істотний внесок у формування нового наукового економічного знання.

Основоположні питання теорії оподаткування розглядалися в працях В. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо, де були заложеи основи класичного уявлення про роль податків в економіці. У "Трактаті про податки і збори" В. Петті пише про залежність настрою платників податків від рівня податків і зборів, з'ясовує причини їхнього невдоволення і поганого платежу в державну скарбницю.[7, 8, 9]

3.2 Вплив оподаткування на економічну діяльність підприємств

Прагнення до миттєвого поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкового реформування, часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників. Багато дослідників показує, що дохід, який одержує держава суто фіскальними методами, менш значущий порівняно з економічним збитком, який завдається суб'єктам ринкових відносин. Навіть за таких обставин важливо, щоб у стратегії підприємства був присутній набір легальних чинників успіху, які надавали б змогу підприємству адекватно оцінити рівень впливу оподаткування на кінцеві результати своєї діяльності, ефективно будувати свою податкову політику і забезпечувати не тільки своє економічне зростання, а й розвиток суспільного виробництва загалом.

Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб.

Високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.

Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету в Україні набагато нижча, ніж в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів розкоші або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут є резерв для підвищення ставок.

Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Ці збори впливають на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в складі ціни на населення. Економічним результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і зниження сукупного прибутку підприємства.

До аналогічних наслідків призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача. Підвищення рівня прямого оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них знизяться, скоротяться прибутки підприємств, зменшаться темпи нарощування обсягів виробництва. [8, 9]

3.3 Оцінка впливу податкового навантаження на господарюючі суб'єкти України

Оскільки сучасні умови господарювання характеризуються підвищеним ступенем відкритості економік багатьох країн, а також високим рівнем глобалізаційних та інтеграційних процесів підтверджує необхідність ефективного функціонування податкової системи, яка б формувала позитивний імідж країни у світовому економічному просторі та була конкурентоспроможною.

Вплив податкового навантаження на економічну активність та на фінансові результати платників податків вивчали багато вітчизняних вчених, серед яких: А. Соколовська, Т. Чернякова, В. Вишневський, В. Корнус, В. Квасов, В. Федосова та інші.

На фінансову стійкість, платоспроможність, конкурентоздатність продукції, формування фінансових ресурсів, інвестиційну діяльність, а також на загальну поведінку підприємства значною мірою впливають податки. Рівень впливу залежить від багатьох факторів.

Ефективне функціонування податкової системи в державі залежить від оптимального розміру податкового навантаження на суб'єкти підприємництва.

За даними Світового банку Україна за рівнем оподаткування займає 177 місце серед 178 країн. Українським підприємствам потрібно сплатити 99 податків та витратити близько 60% прибутку. А світовий показник складає 40%.

Відрізняються податкові зобов'язання також правилами розрахунків. Так, у європейських країнах використовується єдина методологія бухгалтерських і податкових обліків діяльності підприємств і визначення їх фінансових результатів. Відмінності ж між бухгалтерськими і податковими методами обліку, що мають місце в Україні, призводить до чисельних викривлень податкової звітності й приховувань прибутків, які підлягають оподаткуванню.

Податкова система України має багато недоліків і є обтяжливою для ведення бізнесу в порівнянні з податковими системами інших країн. ЇЇ потрібно реформувати у частині зниження податкового навантаження на господарюючі суб'єкти. Потрібно зблизити бухгалтерський та податковий облік, що призведе до полегшення визначення податкового зобов'язання та знизить податковий тягар, який пов'язаний з технікою та витратами на податкові стягнення. Також нашій державі потрібно змінити структуру податкових вимог, забезпечити рівність у податковому навантаженні, тобто замість численних пільг поступово знизити ставку оподаткування.

Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну плату, підприємці будуть змушені підвищити зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації.

Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником є населення. Дослідники О.І. Ястремський та О.Г. Гриценко дослідили вплив різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від податкових надходжень. На основі зроблених розрахунків автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%. Ефективність впливу системи оподаткування на результати діяльності підприємств можна оцінити за допомогою декількох показників, які наведено на рисунку 3.1



Рисунок 3.1- Загальні показники оцінки ефективності економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств

Найбільш важливими показниками оцінки ефективності механізму оподаткування є визначення суми податкових платежів, які здійснює підприємство від фонду оплати праці. Зважаючи на те, що платежі до загальнодержавних фондів і податок на доходи фізичних осіб розраховується за єдиною базою, у процесі розрахунку, ставки цих податків підсумовуються, з метою використання єдиної ставки відрахувань. На другому етапі визначають суму платежів, які входять в ціну продукції, що реалізується, а також суму податку на прибуток та ефективну ставку оподаткування прибутку підприємств. Останнім етапом оцінки ефективності податкового механізму є визначення суми загальних податкових платежів, які розраховуються підсумовуванням усієї суми податків. [9, 10, 11]

Висновки

підприємництво податок державний конкурентний

Метою дослідження роботи було дослідження впливу зовнішніх факторів на поведінку підприємства в ринковому середовищі.

Розглянувши весь теоретичний матеріал можна зробити висновки, що економічна діяльність підприємства нерозривно пов'язана з зовнішніми факторами, які впливають на поведінку підприємства.

Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов'язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально-демографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Тому найбільш доцільним підходом до аналізу загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.

Своєчасна й об'єктивна оцінка явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, що дуже важлива, стає на заваді розуміння ситуації, яка відбувається на підприємстві. Також цьому заважає відсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватись, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше вливають на результати діяльності.

Стосовно другого розділу, можна виявити, що на основі аналізу факторів макро- і мікросередовища, що впливають на умови економічної діяльності, керівництво підприємства може визначити, які з них становлять найбільшу небезпеку і розробити комплекс цілеспрямованих заходів щодо усунення, зменшення ступеня впливу негативних наслідків дії цих факторів.

Всі фактори зовнішнього середовища можна розділити на дві основні групи - прямі і непрямі. Фактори, що негайно і безпосередньо впливають на фірму, відносяться до середовища прямого впливу, всі інші - до середовища непрямого впливу.

Але багато факторів макросередовища формують ризик форс-мажорних обставин, які розглядаються як наслідок прояву непереборної сили. Форс-мажорні обставини не можуть бути усунені якими-небудь заходами. До таких обставин належать стихійні лиха, війни, революції, путчі, страйки і т. п. Оскільки наступ форс-мажорних обставин не залежить від волі підприємця, у разі їх настання він звільняється від відповідальності. Відшкодування втрат, викликаних форс-мажорними обставинами, здійснюється, як правило, за допомогою страхування угод у спеціалізованих страхових компаніях.

Зовнішнє середовище фірми може бути визначена як безліч сил і суб'єктів, які надають безпосередній або опосередкований вплив на функціонування фірми і діють за її межами.

Взаємопов'язаність факторів зовнішнього середовища - це взаємовплив різних факторів в процесі функціонування фірми.

Організації повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в навколишньому середовищі та ефективно на них реагувати, а з іншого боку, необхідно мати на увазі, що самі організації генерують зміни у зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів та послуг, використовуючи нові види сировини, матеріалів, енергії, обладнання, технологій.

Для того, щоб визначити стратегію поведінки організації та привести цю стратегію в життя, керівництво повинне мати поглиблену уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку та місце, яке воно займає в цій організації. При цьому зовнішнє середовище, поряд із внутрішнім середовищем, вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози та можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей та задач, при їх досягненні, а також для більш ефективного використання свого потенціалу.

З третьої глави, в якій розглядається проблема впливу податкової середи на поведінку підприємства, ми можемо зробити висновок, що основними елементами механізму державного регулювання підприємництва є: система законодавчих і нормативних документів, затверджених органами державної влади та управління, податкова та фінансово-кредитна політика (встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах, податкових пільг; політика цін і правил ціноутворення; ліцензії та торгові патенти; валютний курс, цільові дотації, економічні санкції, соціальні пільги, науково-технічні, економічні та соціально-економічні програми держави, антимонопольна політика, умови інвестиційної політики, державні замовлення на виробництво і постачання певних видів продукції ; політика захисту прав споживачів.

Визначають прямі і непрямі адміністративні методи державного регулювання.

Непрямі охоплюють комплекс таких інструментів економічної та фінансової регуляторної політики, як розробка механізму ціноутворення, систем оподаткування, кредитування, пільг і процентних ставок.

Часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників.

Нажаль, податкова система України має багато недоліків і є обтяжливою для ведення бізнесу в порівнянні з податковими системами інших країн. ЇЇ потрібно реформувати у частині зниження податкового навантаження на господарюючі суб'єкти. Потрібно зблизити бухгалтерський та податковий облік, що призведе до полегшення визначення податкового зобов'язання та знизить податковий тягар, який пов'язаний з технікою та витратами на податкові стягнення. Також нашій державі потрібно змінити структуру податкових вимог, забезпечити рівність у податковому навантаженні, тобто замість численних пільг поступово знизити ставку оподаткування.

...