Організаційно-економічні передумови розвитку процесів роздержавлення та приватизації промислових підприємств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.06.01- економіка підприємства і організація виробництва

Організаційно-економічні передумови розвитку процесів роздержавлення та приватизації промислових підприємств в Україні

Чуприна Людмила Вікторівна

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Українська Лариса Олегівна Харківський державний економічний університет, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Горелов Дмитро Олександрович Харківський соціально-економічний інститут, кафедра економіки підприємства, старший науковий співробітник

кандидат економічних наук, професор Коюда Павло Миколайович Харківський державний технічний університет радіоелектроніки, професор кафедри економіки та менеджменту

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра економіки та менеджменту, Міністерство освіти і науки, м. Харків.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

Анотація

Чуприна Л.В. Організаційно-економічні передумови розвитку процесів роздержавлення та приватизації промислових підприємств в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2000.

Дисертація містить дослідження теоретичних проблем роздержавлення та приватизації, методичні рекомендації щодо формування механізму приватизації промислових підприємств України.

Уточнено поняття “приватизація”, яке характеризує процес переходу від державної власності до приватної у вітчизняних умовах на основі виявлення рушійних сил процесу, та визначено необхідні умови для його протікання.

Розглянуто необхідність радикальних заходів щодо зміни форм, методів та стилю управління підприємством у післяприватизаційний період.

Проаналізовано розвиток оренди державних підприємств та акціонерної форми господарювання. Розглянуто позитивні і негативні риси вказаних форм підприємництва, визначено фактори, які сприяють розвитку цих форм в економіці України.

Обгрунтовано необхідність післяприватизаційної підтримки підприємств через відповідні ринкові структури із залученням банків, страхових і консалтингових фірм.

Ключові слова: акціонерне товариство, процедурні та організаційні методи приватизації, корпоратизація, фінансово-промислові групи, стратегії поведінки підприємств.

Аннотация

Чуприна Л.В. Организационно-экономические предпосылки развития процессов разгосударствления и приватизации промышленных предприятий в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика предприятия и организация производства. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2000.

В работе рассмотрены проблемы разгосударствления и приватизации; раскрывается сущность экономических отношений собственности; анализируются различные формы и способы приватизации, существу-ющие в Украине, а также особенности приватизационных процессов в странах Запада и Восточной Европы.

В диссертации на основе реального социально-экономического положения в стране определяются тенденции и социально-экономическая эффективность приватизации. Исследуются тенденции качественных и количественных изменений отношений собственности в Украине.

На основе отечественных и зарубежных разработок и накопленного опыта исследованы причины и необходимость разгосударствления собственности в стране, организационные и процедурные методы приватизации предприятий.

Доказана необходимость для украинской экономики развития промышленно-финансовых групп, выявлены положительные и отрицательные стороны Закона Украины “О промышленно-финансовых группах”. Проанализированы возможные формы развития рациональных связей предприятий на примере российских финансово-промышленных групп.

Проанализировано состояние в Украине факторов, которые определяют процесс приватизации промышленного предприятия.

Проведен анализ характерных признаков акционерного общества.

Показано, что акционирование является наиболее распространенным в мире способом приватизации. Выявлены цели и основные направления корпоратизации, приведены схемы поэтапного осуществления корпоратизации предприятий.

Предложены стратегии поведения промышленных предприятий в современных экономических условиях, дан краткий анализ каждой стратегии. Автором предложена схема организационной структуры управления акционерным обществом, которая основана на выделении центров прибылей и центров затрат.

Показано, что в результате проведения массовой приватизации поставленные задачи не были решены в полном объеме, поскольку: 1) не был сформирован широкий слой эффективных частных собственников; 2) структурная перестройка экономики не привела к необходимому уровню повышения эффективности деятельности предприятий; 3) привлеченных в процессе приватизации инвестиций оказалось недостаточно для производственного, технологического и социального развития предприятий; 4) в ряде отраслей не удалось сохранить конкурентное положение предприятий на отечественном рынке.

Обоснованы необходимость активного использования конкурентных методов приватизации с целью поиска эффективного собственника и стратегического инвестора, необходимость масштабной послеприватизационной поддержки предприятий с помощью соответствующих рыночных структур с привлечением банков, страховых и консалтинговых фирм.

Ключевые слова: акционерное общество, процедурные и организационные методы приватизации, корпоратизация, финансово-промышленные группы, стратегии поведения предприятий.

Annotation

L.V. Chuprina. The organizational and economical foundations of the processes of privatization and stateless of industrial enterprises in Ukraine. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.06.01 - еconomics of production and organization of production. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2000.

The work is concerned with the issues of privatization, the essence of economic relations of property. Various forms and ways of privatization, which exist in Ukraine are analyzed, as well as pecularitics and privatization processes in Western and East European countries.

In the thesis tendencies and social and economic efficiency of privatization are determined on the basis actual position in country. The tendencies of qualitative and quantitative modifications of the relations of the property in Ukraine are investigated.

Necessity of development of industrial and financial of groups is proved, positive and negative aspects of the FPG Law are investigated.

It is proved that joint-stock process is the most wide spread method of privatization in the world. Purposes and main directions of corporatization are revealed, the step-by-step schemics of corporatization of enterprises are indicated.

The strategies of a behavior of the industrial enterprises in modern economic conditions are offered, the brief analysis by each from the strategies is given. The author offers the scheme of an organizational structure of management of joint-stock company, which is based on selection of centers of profits and centers of the costs.

Key words: joint-stock company, procedural and organizational methods of privatization, corporatization, financial-industrial groups, strategy of a behavior of the enterprises.

1. Загальна характеристика роботи

приватизація роздержавлення власність

Приватизація - це процес, який не можна однозначно трактувати. В широкому значенні приватизація як один з аспектів загальної політики дерегулювання економіки означає уповільнення темпів розширення або навіть скорочення державного сектора, що зумовить збільшення вкладу приватного сектора в господарський розвиток. Це комплексне явище обумовлене зміною політико-економічних умов, посиленням впливу ринкових сил.

У вузькому розумінні приватизація означає не політику, яка охоплює всі сектори економіки, а повну (або часткову) передачу прав власності на капітал відповідного державного підприємства акціонерному товариству або приватній особі.

Накопичений світовий досвід приватизації неможливо застосовувати без серйозних доробок при передачі вітчизняних підприємств у приватну власність через ряд особливостей. Основне протиріччя приватизації у постсоціалістичних країнах пов'язане з тим, що вона розглядається як продаж підприємств, якими ніхто не володіє, та вартості яких ніхто не знає, покупцям, у яких немає грошей. Крім цього, розвиток приватизації державної власності в Україні повинен подолати нерозвиненість ринкових механізмів та відсутність відповідної інфраструктури. Необхідність розв'язання цих проблем, наявність низки невирішених науково-практичних питань приватизації промислових підприємств визначили вибір теми дисертації, її характер та основні напрямки дослідження.

Науковий аналіз повинен дати відповідь на чималу кількість запитань, які мають принципове значення, а саме: чому необхідні корінні зміни форм власності шляхом її роздержавлення та приватизації; чому державна форма власності на засоби виробництва стала менш ефективною; яким чином приватизація буде впливати на зростання економічної та соціальної ефективності виробництва та ін.

Проблемам докорінної перебудови економічних відносин шляхом роздержавлення та приватизації присвячено значну кількість сучасних наукових досліджень, де аналізуються та оцінюються підсумки ринкового реформування в Україні, можливості й доцільність використання закордонного досвіду для ефективної приватизації підприємств. Це роботи Муллей М., Хойєра В., В. Гриньової, В. Ланового, І. Лукінова, Г. Одінцової, П. Перерви, М. Хохлова, М. Чумаченка та ін.

Актуальність теми. Хід економічних реформ в Україні демонструє тісний взаємозв'язок між зміною господарського механізму та зміною форм власності. Трансформація централізованого управління економікою в напрямку формування ринкових відносин передбачає проведення істотних соціально-економічних перетворень. До найважливіших серед них безперечно належить зміна відносин власності через розвиток процесів роздержавлення та приватизації. Ці поняття сьогодні є ключовими в колишніх соціалістичних країнах.

Зміни, що відбуваються, вимагають глибокого теоретичного осмислення, актуальність якого буде зростати в міру подальшого просування суверенних держав шляхом оновлення своєї економічної структури та методів господарювання.

Політика приватизації базується на ідеї, згідно з якою організація господарського життя відповідно до законів ринку, рівноправної конкуренції та комерціалізації виробництва більш ефективна, ніж на засадах адміністративних обмежень та регламентацій. Ринок у даному випадку розглядається як джерело соціально-економічного прогресу в тій мірі, в якій він сприяє конкуренції, виробництву якісних матеріальних благ та послуг для широких верств населення.

Теоретичним обґрунтуванням необхідності курсу на приватизацію стала функціонально-господарська концепція розвитку державного підприємництва, яка потіснила соціально-політичну концепцію, що панувала раніше.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з тематикою науково-дослідних робіт Харківського державного економічного університету за темами “Обгрунтування основних напрямків та перспектив приватизації при конверсії підприємств” (№0197U014737), “Розробка методики якісної та кількісної оцінки наслідків приватизації” (№0197U014740).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - дослідження теоретичних проблем приватизації та розробка на цій основі методичних рекомендацій і практичних пропозицій, які спрямовані на вдосконалення механізму приватизації промислових підприємств України. Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі задачі:

визначено поняття “приватизація”, “об'єкт приватизації”, “суб'єкт приватизації”, які адекватні українським умовам;

уточнено поняття “приватизація” як процесу переходу від державної власності до приватної (в умовах України) на основі виявлення рушійних сил процесу, визначено необхідні умови його протікання;

досліджено причини і необхідність роздержавлення власності в країні, організаційні та процедурні методи приватизації підприємств на основі узагальнення вітчизняних та закордонних розробок і досвіду;

наведено порівняльний аналіз процесів приватизації в різних країнах, визначено тенденції приватизації в Україні;

розкрито відносини власності, що характерні для різних типів акціонерних товариств, реалізація яких дозволяє зменшити суперечність економічних інтересів суб'єктів;

виявлено різні моделі організації відносин власності, які виникають на підприємствах, що були приватизовані, та чинники їхнього розвитку;

розкрито економічні умови розвитку промислово-фінансових груп в Україні, досліджено перспективи їхнього розвитку.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес роздержавлення і приватизації власності в Україні, форми та методи приватизації державних і муніципальних підприємств. Предмет дослідження - економічні та організаційно-економічні відносини, що створюються у процесі роздержавлення і приватизації власності в країні.

Загальна методика дослідження. Теоретичну і методологічну основу проведення дослідження складають системний підхід до аналізу економічних явищ, загальнонаукові методи, аналіз та синтез категорій і явищ, роботи закордонних і вітчизняних учених-економістів, Конституція України, закони України та постанови Кабінету Міністрів, а також результати наукових досліджень, які виконані безпосередньо за участю автора в Харківському державному економічному університеті. Для вирішення поставлених задач у процесі дослідження застосовувалися методи техніко-економічних розрахунків, економіко-статистичний аналіз.

Інформаційною базою дослідження є статистичні збірники з народного господарства України, Харківської області, вітчизняні та закордонні публікації з питань роздержавлення та приватизації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

систематизовано чинники регулювання економіки, визначено значимість роздержавлення та приватизації при формуванні ринкових відносин;

проаналізовано й узагальнено прийняті у світовій практиці елементи й принципи механізмів приватизації, деякі з них рекомендовано враховувати для розвитку системи приватизації в Україні;

уточнено необхідні економічні умови, які сприяють роздержавленню та розвитку приватизації власності; визначено цілі, обґрунтовано критерії та систематизовано чинники, за якими підприємства можуть бути приватизовані; висвітлено взаємозв'язок між суб'єктами приватизації;

запропоновано методичні розробки до вибору форм і методів приватизації, в основі яких лежить індивідуалізація та орієнтація на економічну ефективність;

розроблено методичні рекомендації щодо вибору стратегій підприємств, які дозволяють отримати максимальний прибуток в умовах невизначеності;

обґрунтовано необхідність розвитку промислово-фінансових груп в Україні на підставі узагальнення зарубіжного досвіду; з'ясовано позитивні та негативні сторони Закону України “Про промислово-фінансові групи”.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації пропозиції та рекомендації сприяють аналізу розвитку головних чинників з формування організаційно-економічних передумов, які визначають процес приватизації промислових підприємств в Україні, дозволяють вдосконалити приватизаційний механізм промислового підприємства, зважено використовувати закордонний досвід приватизації з урахуванням специфічних умов України, що дасть можливість уникнути багатьох помилок.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне і теоретичне застосування в АТ “Автрамат” (м. Харків) в НВО “Проммонтажелектроніка” (м. Харків), що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача у роботах, що виконані у співавторстві (№ 4 за списком опублікованих робіт за темою дисертації, який подано в авторефераті), полягає в обґрунтуванні доцільності використання світового досвіду приватизації та роздержавлення з урахуванням специфічних умов в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що подані в дисертації, доповідались та були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 1997-1998 р.), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої економіки” (Харків, 1999 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 7 наукових публікаціях загальним обсягом 1,82 ум.-друк. арк. З них особисто автору належить 1,74 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (151 найменування), двох додатків. Робота викладена на 170 сторінках машинописного тексту, містить 10 таблиць, 19 рисунків.

2. Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність та сутність наукової проблеми, її значимість; обгрунтовано необхідність проведення дослідження проблеми приватизації; сформульовано мету і задачі дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Розуміння процесу приватизації та його складові” - визначено економічну сутність приватизації та роздержавлення; проаналізовано тенденції розвитку приватизаційних процесів у різних країнах; обгрунтовано необхідність процесів приватизації і роздержавлення в Україні.

Роздержавлення - досить складний процес як у плані шляхів та способів, так і в плані соціально-економічного змісту. Основним результатом роздержавлення має стати зміна економічних функцій та ролі держави в напрямку їхньої націоналізації. Роздержавлення усуває монополію та економічний диктат держави, тому що остання перестає бути єдиним власником. Проте економічна роль держави як одного з власників та як сили, що встановлює законодавчі норми діяльності для всіх власників, залишається значною.

Роздержавлення в економічному плані виступає як процес, спрямований і на обмеження державного впливу на економічні процеси, і на створення недержавного сектора з різноманітними формами власності та відповідними типами господарювання, з чого випливає перетворення самого державного господарства та звуження сфери державного підприємництва. Процес роздержавлення пов'язаний з демонополізацією, приватизацією, денаціоналізацією економіки, а також складовими частинами цих процесів - децентралізацією управління, орендою, корпоратизацією (акціонуванням), комерціалізацією, персоніфікацією власності. Враховуючи стан відносин власності, ступінь незалежності кожної окремої людини від результатів й засобів виробництва можна стверджувати, що на даному етапі саме приватизація є головним аспектом роздержавлення відносин власності за умови, що вона буде здійснюватись разом з роздержавленням інших сторін суспільних відносин.

У Законі України “Про приватизацію майна державних підприємств” приватизація визначається як відчуження державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності на користь фізичних і юридичних осіб. Спільним для процесів роздержавлення та приватизації є те, що вони зумовлюють зміну майнових відносин, хоча і різною мірою, та мають на меті орієнтацію підприємств на прибуток, ринок і комерцію. Крім того, в процесі приватизації обов'язково змінюється суб'єкт права власності, здійснюється його конкретизація, а під час роздержавлення таке може і не відбуватися.

Приватизація проводиться як в Україні, так і в країнах з ринковою економікою.

Основні задачі й особливості приватизації в розвинутих країнах наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Задачі й особливості приватизації в розвинутих капіталістичних країнах

Країна	Період активної приватизації	Задачі приватизації	Особливості приватизації
Великобританія	80-ті роки	1. Ослаблення “напруги” держбюджету. 2. Підвищення ефективності окремих підприємств	1. До останнього часу акції на біржі продавалися за фіксованими цінами. 2. Зосередження акцій, що продаються через деякий час, в руках меншої кількості акціонерів
США	80-ті роки	Підвищення зацікавленості робітників у результатах роботи фірми	Уряд стимулює робітників за спеціальними програмами надання “робочих” акцій та інші види розвитку “економіки участі”
Швеція	80-ті роки	1. Ліквідація збиткових державних підприємств. 2. Підвищення зацікавленості робітників у кінцевих результатах роботи фірми	Введені особливі структури - колективні регіональні фонди найманих працівників
ФРН	1983-1984 рр.	1. Підвищення ефективності держпідприємств. 2. Підвищення конкурентоспроможності держпідприємств на світовому ринку	1. Приватизація в основному проходила шляхом зменшення державного капіталу на найбільших підприємствах. 2. Труднощі з реалізацією акцій, що призначені для людей з низькими доходами, незважаючи на пільгові умови. 3. З 1991 року напрямки, форми і масштаби приватизації змінюються у зв'язку з об'єднанням Німеччини
Іспанія	80-ті роки	1. Ліквідація нерентабельних держпідприємств. 2. Ослаблення “напруги” держбюджету	Володіння акціями - традиційні привілеї заможних осіб

Узагальнення закордонного досвіду приватизації свідчить про те, що трансформація відносин власності об'єктивно обумовлена потребами раціонального господарювання, необхідністю формування механізму регулювання економіки, який базується на ринкових умовах.

В роботі зазначається, що, розробляючи національну концепцію роздержавлення та приватизації, слід дуже уважно поставитись до вже накопиченого в даній області досвіду держав, які раніше за Україну ступили на цей шлях. Ідея приватизації була запозичена з господарського досвіду Західної Європи, саме тому має сенс більш докладно зупинитись на існуючих підходах до даної проблеми з точки зору методології її дослідження й практичного вирішення.

Головна причина, яка виключає примітивне копіювання східно-європейськими державами досвіду капіталістичних країн, - принципово різні стартові умови приватизації. В економічній історії західних країн не було таких випадків, коли вся власність у найкоротші терміни перетворювалась із суспільної або державної в приватну. Процес розподілу власності та формування класу сучасних власників на Заході налічує декілька століть.

Проте немає такої країни, де б цей процес проходив відповідно до якогось організаційного плану та в стислий історичний строк.

Узагальнення світового досвіду роздержавлення та приватизації свідчить, по-перше, що державні підприємства можуть бути висококонкурентними, ефективними, якщо вони функціонують в умовах конкуренції, живуть за законами ринкової економіки, а не розраховують на бюджетне фінансування та різного роду пільги. По-друге, роздержавлення і приватизація в усіх країнах через певний час змінюються націоналізацією та реприватизацією. Тобто такі процеси відбуваються циклічно. По-третє, приватизація і роздержавлення здійснюються не лише з метою підвищення ефективності виробництва, а як засіб зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Отже, приватизацію та роздержавлення слід здійснювати, прогнозуючи та враховуючи як її економічні, так і соціальні наслідки.

У виборі економічних заходів реалізації програми приватизації в Україні слід виходити з реалій поточної економічної ситуації та майбутніх задач. Досвід західних країн (Великобританія, Франція, США) має обов'язково зіставлятися з проблемами, які безпосередньо стоять перед західноєвропейськими державами (Польща, Румунія, Угорщина), та корегуватися на національні умови.

Аналіз процесів, що відбуваються в економічній та соціальній сферах суспільства, дозволив сформувати низку проблем, які необхідно вирішити для більш ефективного реформування власності в Україні. Це перш за все:

удосконалення правової, нормативної та методичної бази приватизації;

розробка і реалізація комплексу заходів щодо усунення монополізму в процесі перетворення державної власності;

посилення інформаційного забезпечення приватизаційних процесів;

активізація участі громадян України в приватизаційних процесах.

На думку автора, головне призначення приватизації в Україні полягає в адаптації відносин власності до потреб нового типу зростання, головна сила якого - підприємницька активність. Хоча у ході приватизації зустрічаються сугубо політичні ситуації, загальна її спрямованість - забезпечення умов для більш ефективного господарювання, демонополізації та формування засад конкуренції.

У другому розділі -“Організаційні аспекти приватизації промислового підприємства” - проаналізовано форми та способи приватизації, що існують в Україні; досліджено, як здійснюється процес корпоратизації; проаналізовано розвиток чинників, які впливають на процес приватизації промислових підприємств.

Однією з умов успішного та безконфліктного здійснення реформації власності в країні повинна бути свобода вибору організаційно-правових форм підприємництва. В Україні головними формами приватизації є: викуп об'єктів товариством покупців; викуп за альтернативним планом; викуп держмайна, зданого в оренду; продаж на аукціоні; продаж на некомерційному конкурсі; продаж на комерційному конкурсі; передача об'єктів безкоштовно трудовим колективам; продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Кожна з названих організаційно-економічних форм має як свої переваги, так і недоліки, свою сферу використання, які залежать від рівня розвитку підприємства, ефективності його функціонування; від стану основних засобів, матеріально-технічної бази й соціальної інфраструктури, психологічного клімату в колективі, його волі й напрямку діяльності; від наявності потенційних власників (за рівнем особистих доходів та заощаджень) - членів трудового колективу, від співвідношення сил формальної та неформальної влади тощо.

В Україні на першому етапі приватизації оренда майна була єдиним способом для підприємств, щоб уникнути прямого директивного управління міністерств та відомств. Але серед серйозних недоліків цієї форми слід виділити тенденцію до здійснення оновлення виробничого апарату лише за рахунок власних коштів, без використання амортизаційних відрахувань, які належать державі.

В дисертації визначено, що найбільш універсальною формою роздержавлення є акціонування. Акціонування формує підприємства, які за своїми масштабами альтернативні державним; воно спрямовано на демонополізацію і в той же час на збереження крупних підприємств, а не на їхнє руйнування. Акціонерна форма задовольняє інтереси будь-яких власників - як виробників, так і постачальників. Купуючи акції, робітники стають власниками акціонерних підприємств. Їхний економічний інтерес полягає в тому, що крім заробітної плати вони отримують ще й дивіденди по акціях.

У роботі показано, що серйозним недоліком у проведенні приватизації є те, що конкурентні способи приватизації, тобто продаж на аукціонах, реалізація за комерційними цінами і викуп на основі конкурсу не зайняли належного місця серед інших способів приватизації, хоча саме вони сприяють пошуку конкурентного власника та стратегічного інвестора. На перших етапах приватизації в Україні процес реформування власності майна підприємств, організацій, установ здійснювався шляхом викупу державного майна згідно з альтернативним планом та викупу майна державних підприємств, зданого в оренду. Більше половини роздержавлених об'єктів змінили форму власності саме із застосуванням цього способу.

В результаті аналізу особливостей процесів реформування власності в Україні, їх загальної економічної результативності та соціальних наслідків можна стверджувати, що сформований недержавний сектор економіки й досі не має суттєвого впливу на соціально-економічний розвиток, ефективність праці та життєвий рівень населення. Основна причина такого становища - низька ефективність господарської діяльності приватизованих підприємств, що обумовлено законодавчою організаційною та політичною невирішеністю проблем власності в Україні; фінансово-економічною кризою в економіці країни; слабкими позиціями приватної власності й національного капіталу; впливом тіньового сектора, криміналізацією процесів приватизації тощо.

Кінцеві результати приватизації в значній мірі залежать від раціонально діючого механізму підготовки підприємств до даного процесу, а також від ефективного управління у постприватизаційний період. У зв'язку з переходом до ринкової економіки радикально змінюються задачі і характер управлінської діяльності підприємств. На перший план виходять такі цілі: максимізація прибутку та збільшення в інтересах власників ринкової вартості підприємства. Оцінка реальних вимог ринку й власних (наявних і потенційних) можливостей, орієнтація на ринковий попит - головне в розробці стратегії підприємства та створенні організаційних механізмів, які її створюють. В цих умовах, на думку автора, у приватизованого підприємства з'являється можливість використання декількох стратегій для досягнення своїх цілей: стратегія стійкості, стратегія оновлення, стратегія маневрування і, нарешті, стратегія гнучкості.

Чинниками процесу приватизації є економічні інтереси соціальних верств, груп та суб'єктів господарювання, які беруть участь у цьому процесі. В роботі як головні виділено чинники, які впливають на весь процес приватизації в цілому, а також створено схему, що визначає взаємозв'язок між суб'єктами приватизації, її чинниками і цілями (рис. 1).

Обгрунтовуючи дану класифікацію, автор вважає за необхідне розглянути чинники, які визначають процес приватизації у зв'язку з соціальними групами. Ця необхідність обумовлена тим, що ступінь впливу кожного чинника на процес приватизації залежить від пріоритетності інтересів суспільних груп, які є їхніми носіями.

Ефективність реалізації цілей, які поставлені суспільними групами, що беруть участь у процесі приватизації, залежить від дотримування певних умов. Дійсно, якщо держава в цілях поповнення бюджету схоче продати підприємство, яке є його власністю, за максимально високою ціною, то обов'язковою умовою цього, очевидно, повинна бути наявність достатньої маси вільних інвестиційних ресурсів. З іншого боку, продаж об'єктів державної власності за високими цінами практично повністю відштовхне від участі у процесі приватизації населення країни, що, в свою чергу, спричинить зростання соціальної напруги. Таким чином, умова - це більш пасивний елемент в порівнянні з чинником, який не впливає безпосередньо на процес, що розглядається, а визначає його. Тобто під умовами приватизації слід розуміти наявність всіх ресурсів і механізмів, які необхідні для досягнення цілей приватизації. На основі вищезазначеного в роботі пропонується класифікація умов проведення приватизації з виділенням в їхньому складі організаційних, правових, економічних і соціальних умов (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок суб'єктів приватизації, її чинників та цілей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Класифікація необхідних умов проведення приватизації

Приватизація - це складне соціально-економічне явище, яке торкається всіх сфер життєдіяльності суспільства, вимагає постійної координації дій елементів, що її складають. Уникнути негативних явищ, які супроводжують процес приватизації в Україні, дозволить створення розвинутої інфраструктури, тобто взаємопов'язаного комплексу державних і приватних установ, які необхідні для вирішення проблем, що виникають у ході перетворень відносин власності. При цьому, на думку автора, інфраструктура приватизації повинна дозволити узгодити інтереси всіх учасників процесу роздержавлення власності.

У третьому розділі - “Організаційно-економічні проблеми створення промислово-фінансових груп в Україні” - обгрунтовано необхідність розвитку інтегрованих організаційно-господарських структур - промислово-фінансових груп (ПФГ) як адекватних вимогам сучасного етапу технологічного способу виробництва, з одного боку, й задачам приватизації крупного виробництва й інвестування його розвитку в процесі приватизації національної економіки - з іншого.

Всі сучасні організаційні структури, які почали розвиватися у ході приватизації вітчизняної індустрії, - це фінансово-промислова інтеграція, форми злиття промислового та фінансового капіталу.

Сучасні промислово-фінансові групи - це диверсифіковані багатофунк-ціональні структури, які створюються в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових та інвестиційних інститутів, а також інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих та фінансових операцій, посилення конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках, зміцнення технологічних і коопераційних зв'язків, зростання економічного потенціалу їхніх учасників. Розвиток промислово-фінансових груп стає перспективним шляхом формування сучасного крупного виробництва.

Структурна перебудова в промисловості України, що зумовлює активну перепрофілізацію багатьох підприємств, формування нових виробничих зв'язків, розвиток ринкових механізмів фінансування товаровиробників, загострення конкуренції, вимагає реорганізації підприємств, їхнього технологічного переоснащення та концентрації інвестиційних ресурсів. Тому формування відносно стабільних ПФГ з ефективною внутрішньою системою управління, на думку автора, є привабливим перш за все для підприємств, що випускають технологічно складну продукцію (при широкій кооперації суміжників). Входячи в ПФГ, виробники кінцевої продукції сподіваються на зміцнення договірної дисципліни, на зміну умов поставок комплектуючих, а постачальники - на стабільний збут своїх виробів (комплектуючих). Стабільність виробничих зв'язків стимулює участь у програмах інвестування і розвитку промисловості банків та інших фінансових структур.

У нових економічних умовах, на думку автора, формування ПФГ, крім підвищення конкурентоспроможності, може вирішити багато внутрішніх антикризових та реформаційних задач: по-перше (і це найголовніше), відновити інвестиційні процеси, по-друге, зрушити з місця структурну перебудову, зменшити падіння науково-технічного потенціалу країни, по-третє, зберегти обороноздатність країни, інтенсифікувати конверсію ВПК, не втрачаючи потенціалу останнього. Нарешті, не можна не звернути увагу на аргументи соціального характеру - спроможність ПФГ зберегти старі й створити нові робочі місця.

Закон України “Про промислово-фінансові групи”, в якому міститься чимало обмежень, що стосуються створення і діяльності цих груп, викликав хвилю дорікань з боку економістів і підприємців. В результаті аналізу Закону, автор визначає такі основні його недоліки: 1) ПФГ- структура тимчасового характеру, спрямована на реалізацію державних програм, тобто створення груп не несе в собі ідею формування нових ринкових структур; 2) головне підприємство не має будь-яких податкових пільг. Зняти цю проблему можна лише за умови значного коригування економічної політики в Україні; 3) не зроблено особливих розмежувань між вітчизняними і транснаціональними ПФГ, тобто ні про які митні тарифні пільги чи про спрощення процедури реєстрації не йдеться; 4) Закон не гарантує, що у випадку ліквідації ПФГ інвестору будуть повернуті вкладені засоби, оскільки це також залежить від рішення чиновників.

Таким чином, концепція створення ПФГ, прийнята в Законі України “Про промислово-фінансові групи”, не відповідає поняттю про ПФГ в звичайному смислі зазначеного терміна, адже ідея створення ПФГ полягає в концентрації капіталу з можливістю маневру ним і для більш ефективного його використання без залучення для цього “зовнішні” джерел. При цьому повинна забезпечуватись можливість диверсифікації промислового і фінансового капіталу в залежності від умов, що створюються. А вона прийнятим Законом не передбачена.

Спільними зусиллями держави та комерційних структур має бути сформоване оптимальне для української економіки поєднання крупних, середніх та малих виробничо-господарських одиниць. Для цього законодавство забов'язане сприяти розповсюдженню виробничих мереж. Важливо зазначити, що 1) подібні виробничі мережі не повинні розглядатися як монопольні утворення та 2) існування подібного роду мереж не вирішує задачі надання державної підтримки малим і середнім підприємствам, які входять до них.

При широкомасштабному розповсюдженні процесу становлення фінансово-промислових груп можливість одночасного надання державної допомоги усім галузям та сферам народного господарства, природно, малоймовірна. Загальнонаціональні зусилля повинні бути спрямовані на створення ПФГ у пріоритетних для України галузях, які визначають рівень ефективності функціонування економіки в цілому.

В законодавчих актах слід, на думку автора, назавжди встановити, що в ПФГ, де беруть участь державні підприємства, держава незалежно від розмірів своєї частки виконує функції одного з акціонерів. Йдеться про те, що державні холдингові компанії не повинні мати права втручатись в оперативне управління державними підприємствами, які входять у фінансово-промислову групу.

Висновки

Приватизація - один з ключових напрямків перетворення української економіки на ринкових засадах. Її успіх або поразка багато у чому визначають хід економічних реформ. Необхідність процесів роздержавлення та приватизації майже ні в кого не викликає сумнівів і обгрунтовується, по-перше, кризовим станом економіки та суспільства в цілому; по-друге, неминучістю переходу до ринку; по-третє, поняттям природженої економічної активності приватного власника; по-четверте, визнанням того, що своя власність - це основа свободи особи. Це процес, якому притаманні глибинні властивості, що пов'язані з кардинальною зміною соціальних структур, зміною соціально-економічного ладу в Україні; він складний та супереч ливий.

Говорячи про потенційних учасників приватизації, слід зазначити, що у суспільстві постійно відбуваються зміни соціального настрою, виникають нові контрагенти у системі інтересів, постійно формується те середовище, де відбуватиметься приватизація. Слід мати на увазі, що вірно вибрана позиція учасників приватизації має дуже важливе значення і може справити суттєвий вплив на результат, до якого приведе її здійснення. В наш час можна говорити про те, що головними конкурентами у боротьбі за власність залишаються представники номенклатурної та підприємницької верхівки. Більшість населення ще не зовсім підготовлена до сприймання змін, що відбуваються, та до активної участі в цих перетвореннях. Тому проведення приватизації швидкими темпами може не привести до бажаних результатів, а лише погіршить ситуацію.

Зміна форми власності та організаційно-правових форм управління промисловими підприємствами поки що не має суттєвого позитивного впливу на результати їхньої виробничо-фінансової діяльності. Нові елементи управління на приватизованих підприємствах тільки починають формуватися, але деякий позитивний соціально-економічний ефект від цього можна очікувати лише на тих з них, які функціонують у новому статусі понад три роки. Решта підприємств ще знаходиться у стадії адаптації до ринкових умов.

Враховуючи специфіку реформування власності в Україні та перш за все перевагу неконкурентних форм її реалізації, а також відсутність очікуваних позитивних ефектів у розвитку економічної системи, треба більш активно запроваджувати конкурентні методи приватизації з метою пошуку ефективного власника та стратегічного інвестора, необхідна масштабна післяприватизаційна підтримка підприємства за допомогою відповідних ринкових структур із залученням банків, страхових і консалтингових фірм.

Оцінка співвідношення різних способів приватизації за галузями свідчить про перевагу в світі такого способу приватизації, як перетворення підприємств та організацій у відкриті акціонерні товариства. Саме тому ця форма одержала найбільше розповсюдження з розвитком крупного бізнесу, який важко, а іноді і неможливо вести на основі тільки приватних коштів підприємця. Акціонерна форма дозволяє залучити до одного підприємства капітали багатьох осіб, причому й тих, які самі не можуть через будь-які причини займатися підприємницькою діяльністю.

Україна, взявши курс на здійснення ринкових реформ, не може ігнорувати об'єктивність інтеграційних процесів, зокрема створення ПФГ. Але повільне вирішення проблем створення ПФГ має негативні економічні наслідки. Для деяких підприємств ПФГ приваблива як явище, проте питання створення та функціонування ПФГ залишаються відкритими. Приватизація, яка проводиться, орієнтована на окремі підприємства та їхні структурні підрозділи, сприяє розпаду раніше поєднаних виробничо-технологічних комплексів на окремі ланки, значна частина яких непридатна до самостійного виживання в умовах економічної кризи.

Створення ПФГ є історично неминучим, якісно новим етапом розвитку економіки України. Усі промислово розвинуті країни світу досягли високих результатів економічного розвитку в значній мірі завдяки реалізації можливостей об'єднання промислового та банківського капіталу в рамках фінансово-промислових груп.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Чуприна Л.В. Промислово-фінансові групи як ефективний інструмент ринкової економіки// Вісник ХДЕУ.-1998.- № 3(7). - С. 51-52.

2. Чуприна Л.В. Фактори, які визначають процес приватизації промислового підприємства// Вестник ХГПУ, №1 “Исследование и оптимизация экономических процессов”. Вып. 19. Ч. 3. - Харьков: ХГПУ, 1998. - С. 119-121.

3. Чуприна Л.В. Экономические условия развития промышленно-финансовых групп в Украине// Вестник ХГПУ, № 25 “Технический прогресс и эффективность производства”. Вып. 19.- Харьков: ХГПУ, 1998. -С. 25-28.

4. Українська Л.О., Чуприна Л.В. Трактування “приватизації” у різних країнах //Сб. научн. трудов ХГПУ “Информационные технологии: наука, техника, технология, образование, здоровье”. Вып. 6. В четырех частях. Ч. 4.-Харьков: ХГПУ, 1998.- С. 378-381.

5. Чуприна Л.В. Промислово-фінансова група і світова практика: досвід країн Азії// Вестник ХГПУ. Вып. 34.- Харьков: ХГПУ, 1999. - С. 74_75.

6. Чуприна Л.В. Приватизація як загальносвітова тенденція. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою й постсоціалістичних країн// ХДЕУ. - Харків, 1998. - 25 с. - Деп. у ДНТБ України, № 406 - Ук98.

7. Чуприна Л.В. Условия и значение использования международного опыта создания ПФГ в национальной экономике Украины//Зб. доп. Другої міжнар. наук.-практ. конф. молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва”, 27-28 травня 1997 р. - Харків: АО “Бизнес Информ”, 1997. - С. 234-235.

Размещено на Allbest.ru

...