Показники ефективності господарської діяльності підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Показники ефективності господарської діяльності підприємства

Ефективність є складною економічною категорією, яка охоплює різні рівні господарювання (загальнодержавний, галузевий, рівень підприємства) і знаходиться відповідно під впливом багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних, політичних, екологічних тощо. Факт, що ефективність представлена в різних видах, а саме ефективність господарської діяльності підприємства, ефективність використання різних ресурсів, ефективність виробництва, торгівлі, є причиною використання для її кількісної оцінки різних показників, їх упорядкованість, розміщення, наприклад, від загальних показників ефективності до часткових, створює відповідну систему.

Аналіз господарської діяльності підприємства -- комплексне вивчення стану і розвитку господарської діяльності підприємства (фірми, компанії і т.п.) у взаємозв'язку з його технічним рівнем і соціальним розвитком колективу для оцінки виконання заданих показників, виявлення внутрішньогосподарських резервів і підвищення ефективності виробництва. При його виконанні використовуються матеріали обліку оперативної, статистичної і бухгалтерського, звітності, нормативні і планові дані, технічна інформація; визначається вплив на ефективність господарської діяльності техніки і технології, організації виробництва і праці, планування і керування, фінансування, кредитно-грошових відносин. Якість аналізу забезпечується застосовуваними методами і прийомами, повнотою і вірогідністю інформації, кваліфікацією виконавця.

Аналіз буває загальноекономічним і техніко-економічним. Перший спрямований на вивчення узагальнюючих вартісних показників господарської діяльності; другий -- на вивчення й оцінку технічного рівня підприємства і його впливів на економічні показники.

По обсягу досліджуваних питань аналіз підрозділяється на повний (усієї господарської діяльності) і тематичний (окремих сторін чи показників, наприклад, аналіз продуктивності праці, використання основних фондів, заробітної плати, прибутку, рентабельності й ін.).

Здійснюється він у наступній послідовності: складається план роботи з указівкою мети і програми аналізу термінів його виконання, при цьому розробляються необхідні форми, графіки, таблиці, визначаються технічні засоби, збирається вихідна інформація (необхідні дані), перевіряється її вірогідність і виконується відповідна обробка; узагальнюються отримані результати і вносяться пропозиції по підвищенню ефективності виробництва (використанню внутрішньогосподарських резервів, усуненню виявлених недоліків і т.п.). рентабельність фондоозброєність господарський

Вивчення й узагальнення матеріалів аналізу здійснюється за допомогою спеціальних прийомів і методів (порівняння, угруповання, математичної статистики, ланцюгових підстановок і ін.).

При проведенні аналізу потрібно враховувати:

Ліквідність -- можливість перетворення статей активу балансу бухгалтерського підприємства і т.п.) у гроші для оплати зобов'язань, легкість реалізації продажу, перетворення матеріальних цінностей у готівку. Служить важливою характеристикою фінансового стану підприємств і кредитних установ.

Головні причини незабезпечення ліквідності:

- наявність дебіторської заборгованості;

- низька ефективність фінансово-господарської діяльності;

- порушення зобов'язань перед клієнтами;

- уповільнення оборотності оборотних коштів;

- нагромадження надлишкових товарних запасів.

Ліквідні засоби -- кошти й інші активи, що можуть бути використані для погашення боргових зобов'язань. У залежності від їх приналежності розрізняють ліквідні засоби банків, фірм (підприємств і т.п.) і держави.

Коефіцієнт поточної ліквідності - один із критеріїв оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу , що характеризує загальна забезпеченість підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми і форми власності, оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань.

Визначається відношенням фактичної вартості оборотних засобів, що знаходяться в наявності, у виді запасів виробничих, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості й інших оборотних активів до найбільш термінових зобов'язань підприємства у виді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей.

Неплатоспроможність -- стан фінансової діяльності фізичних чи юридичних осіб, при якому сума майбутніх термінових платежів перевищує наявні платіжні засоби. Може виникнути в результаті незадовільної господарської діяльності, а також через збої в матеріально-технічному забезпеченні, недисциплінованості покупців, інших випадках.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності -- один із критеріїв оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу, що характеризує наявність реальної можливості в підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом визначеного періоду часу.

Застосовується у відношенні юридичних і фізичних осіб, що займаються господарською діяльністю, що відноситься до сфери матеріального виробництва, незалежно від їхньої організаційно-правової форми і форми власності. Визначається відношенням розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його нормативного значення.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами -- один із критеріїв оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу, що характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

Визначається відношенням різниці між обсягами джерел власних засобів і фактичною вартістю основних засобів і інших поза обігових активів до фактичної вартості оборотних засобів, що знаходяться в наявності в підприємства, у виді запасів виробничих, незавершеного виробництва, продукції готової, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів.

Фінансовий аналіз -- спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має метою: оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства; визначити можливі доцільні темпи розвитку підприємства з позицій фінансового забезпечення; виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації: спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз фінансової звітності. Для аналізу фінансової діяльності підприємств промисловості застосовуються різні моделі і методи, найбільше широко для фінансового аналізу застосовується система аналітичних коефіцієнтів. Усі показники (аналітичні коефіцієнти) найчастіше поєднують у п'ять груп по наступним напрямках фінансового аналізу.

Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати по своїм поточним зобов'язанням. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів (оборотних коштів) з короткостроковими пасивами. У результаті розрахунку встановлюється, чи у достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточним операціях. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності (здатністю до швидкої конвертації в кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.

Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу засобів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші. Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена довжиною операційного циклу, що залежить від оборотності засобів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: вироблення, фондовіддача, коефіцієнти оборотності засобів у запасах і розрахунках.

Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тім, що джерела засобів розрізняються рівнем ціни капіталу, ступенем приступності, рівнем надійності, ступенем ризику й ін.

Аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення засобів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Аналіз положення і діяльності на ринку капіталів. У рамках цього аналізу виконуються просторово-тимчасові зіставлення показників, що характеризують положення підприємства на ринку цінних паперів: доход на акцію, цінність акції й ін.

Основним принципом формування системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, господарюючий суб'єкт) є співвідношення кінцевого результату (у вигляді національного доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими і спожитими ресурсами.

Співвідношення показників може вираховуватися різними способами. Так, при визначенні показника ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо досягти мінімізації.

Практичне використання системи показників економічної ефективності в галузях і господарюючих суб'єктах передбачає:

1. Орієнтацію підприємства чи галузі на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в динаміці.

2. Вивчення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та покращення організації виробництва.

3. Створення дієвого механізму підвищення ефективності господарювання. В якості узагальнюючого показника ефективності господарської діяльності підприємства потрібно використовувати відношення обсягу реалізованої продукції чи ефект у вигляді прибутку до сукупної величини ресурсів, включаючи середню вартість основних і обігових засобів, чи до загальної суми витрат виробництва чи обігу.

Розрахунки цих показників здійснюються за такою схемою:

1. Визначають ефективність господарської діяльності, тобто використаних ресурсів, шляхом ділення реалізованої продукції на сукупну величину ресурсів або відношення прибутку до сукупної величини ресурсів.

2. Визначають ефективність затрат (спожитих ресурсів). Це відношення реалізованої продукції до витрат виробництва або відношення прибутку до витрат виробництва.

3. Показник ефективності використання капіталу.

Це відношення реалізованої продукції до сукупної величини ресурсів. Третій показник повторює перший, оскільки ресурси ототожнюються з капіталом, але тут розрахунок здійснюється на 1 грн. капіталу. Цей показник ще можна визначити шляхом ділення суми прибутку на капітал (сукупну величину ресурсів), отримуємо прибуток з 1 грн. капіталу, або, як це ще називають, коефіцієнт рентабельності капіталу. Якщо його помножити на 100, тоді отримують рентабельність капіталу.

4. Окремо виділяють ефективність затрат як відношення реалізованої продукції до витрат виробництва. Це характеризує розмір реалізованої продукції на 1 грн. затрат. Також визначають шляхом відношення прибутку до витрат виробництва. Це дає величину прибутку з 1 грн. затрат або коефіцієнт рентабельності затрат.

У наведених показниках ефективності відображається рівень використання окремих видів ресурсів.

Показники ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів).

Вони визначаються як відношення обсягу реалізованої продукції чи товарообороту чи ефекту у вигляді прибутку до середньо спискової чисельності працівників чи суми затрат на оплату праці всіх працівників.

Для більш глибокого вивчення тенденцій зміни цього показника в динаміці потрібно проаналізувати частку розходів на заробітну плату в сукупних витратах, частку приросту обсягу реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, зміни чисельності працівників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати.

При вивченні всіх цих показників потрібно виявити причину їх зміни і дати конкретні розрахунки впливу на ефективність змін кожного з вивчених показників.

Продуктивність праці:

ПП = ОП / Т (1.3)

де ПП - продуктивність праці;

ОП - обсяг виготовленої продукції;

Т - затрати праці на виготовлення відповідного обсягу продукції (робіт, послуг)

Відношення вартості або кількості виготовленої продукції до витрат живої праці, що відображається кількістю відпрацьованих людино-годин.

Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.



Трудомісткість продукції:

Тпр. = Т/ОП (1.4)

Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції.

Фондоозброєність:

ФВ = С / Ч (грн.) (1.5)

де ФВ - фондоозброєність праці (грн.);

С - середньорічна вартість основних фондів (грн.);

Ч - чисельність робітників (чоловік).

Відношення середньої вартості основних фондів за певний період до середньооблікової чисельності працівників за той самий період.

Зарплато місткість продукції:

ЗМ = ФОП / ВП (1.6)

де, ЗМ - зарплато місткість продукції;

ФОП - фонд оплати праці;

ВП - вартість випущеної продукції за певний період.

Відношення фонду оплати праці до вартості виготовленої продукції за певний період.

Показники ефективності використання оборотних засобів визначаються шляхом розрахунку обсягу реалізації продукції на 1 грн. оборотних засобів і оборотності оборотних засобів у днях, яка визначається як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до одноденної реалізації продукції.

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання.

Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот:

Термін обертання оборотних коштів:

О = С*Д / ОП (1.7)

де, О - термін обертання оборотних коштів (днів);

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн.);

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

ОП - обсяг реалізованої продукції (грн.).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і надання послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом та фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і до окремих їх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, який визначається за формулою:

Коефіцієнт обертання оборотних коштів:

К_о = ОП / С (1.8)

де, К_о - коефіцієнт обертання;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн.).

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів визначається за формулою:

К_з = С / ОП (1.9)

де, К_з - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності обороні коштів визначається за формулою:

К_е = П / С (1.10)

де, К_е - коефіцієнт ефективності оборотних коштів;

П - прибуток від реалізації товарної продукції (грн.).

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Чим більший він тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

В результаті прискорення обернення оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обігу залучаються додаткові активи. Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період.

Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно зі зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів.

Пошук шляхів поліпшення оборотних активів передбачає насамперед впровадження сучасних технологій та інших досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції. Важливу роль у цьому відіграє удосконалення відносин з іншими господарюючими суб'єктами, контрагентами даного підприємства.

Мова йде про удосконалення умов матеріально-технічного обслуговування.

Крім того покращення свого становлення на ринку передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства.

Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв'язків, поліпшення фінансової платіжної дисципліни.

При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників:- узагальнюючі;- конкретні.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:Фондовіддачу - показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої продукції у вартісному вимірі.Фондовіддачу можна розрахувати за формулою:

Ф_в = ВП / Ф (грн./грн.) (1.11)

де, Ф_в - фондовіддача;

ВП - обсяг виробленої продукції;

Ф - основні виробничі фонди.

Фондомісткість - представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції.

Фондомісткість можна обчислити за формулою:

Ф_м = 1 / Ф_в = Ф / ВП (грн./грн.) (1.12)

де, Ф_м - фондомісткість.

Капіталовіддача:

К_вч = ПР_к / КВ_к (1.13)

де, КВ_к - сума капіталовкладень;

ПР_к - сума прибутку, який одержаний за рахунок цих капіталовкладень.

Під рентабельністю основних фондів розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Рентабельність основних фондів розраховуємо за формулою:

R_ф = П / Ф *100 (%) (1.14)

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів виробництво (коефіцієнт оновлення) показує, на яку суму було введено фондів порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду і розраховується за формулою:

К_вв = Ф_вв / Ф_кл (1.15)

де, К_вв - коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

Ф_вв - сума введених фондів;Ф_кл - сума фондів на кінець підзвітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва показує, на яку суму були вилучені фонди порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду.

Він розраховується за формулою:

К_виб = Ф_виб / Ф_пп (1.16)

де, К_виб - коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів;

Ф_виб. - сума на які були вилучені фонди;

Ф_пп - сума на початок підзвітного періоду.

Представлені основні показники, які характеризують господарську діяльність підприємства і розрахувавши які ми зможемо зробити певні висновки про діяльність підприємства.



Висновок

В першому розділі роботи було розглянуто теоретико-методологічні засади ефективності господарської діяльності підприємства.

Розкрито сутність та зміст господарської діяльності підприємства. Також з'ясували сутність системи управління та різноманітні показники і методи оцінювання результатів господарської діяльності підприємства. Визначили, що для будь-якого підприємства , що функціонує в умовах ринку, головною проблемою є підвищення ефективності господарської діяльності.

З метою прийняття фінансових рішень підприємство проводить аналіз фінансового стану підприємства.

Під час проведення аналізу підприємство проводить пошук оптимальних, найбільш вигідних підприємству витрат. Воно розподіляє витрати на перемінні й постійні, прямі і непрямі, релевантні і не релевантні. Кожному з цих витрат дана вичерпна характеристика.

Охарактеризовано фактори впливу на характер господарської діяльності підприємства. Для нього вони можуть бути внутрішніми або зовнішніми, і тому для підприємства характерне прагнення до сприятливої зміни стану зовнішнього середовища, до приведення внутрішніх і зовнішніх факторів у стан взаємної відповідності та узгодження інтересів.

Розглянуто механізм управління господарською діяльністю підприємства яке забезпечується його адміністрацією.

Цей орган керує виробництвом на підприємстві, здійснює безперервний контроль, координацію і коригування діяльності працівників на підвідомчій ділянці з метою своєчасного одержання заданого результату.

Застосування відповідних методів планування господарської діяльності на підприємстві - це головний чинник оптимальної організації виробничого процесу, яке зосереджене на найвищому рівні управління та має за мету визначення тенденцій розвитку різних сторін діяльності підприємства, розрахунок та вибір найбільш сприятливих умов його діяльності.

Процеси трансформації економіки України висунули нові вимоги до управління підприємствами та організації їх господарської діяльності, що обумовило створення нових підходів у вивченні умов, які направлені на удосконалення системи управління підприємством.

Ефективність господарської діяльності, відіграє найважливішу роль для підприємства, тому даному питанню повинно приділятися належна увага.

Размещено на Allbest.ru

...