Економічний механізм функціонування кооперативних аграрних підприємств в умовах перехідної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ КООПЕРАТИВНИХ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

ШЕВЧЕНКО Валерій Володимирович

Миколаїв - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ході реалізації аграрної реформи в Україні в процесі реорганізації колективних підприємств відзначається масове створення різних сільськогосподарських формувань на приватній основі. В більшості набули поширення виробничі кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, приватно-орендні, селянські (фермерські) господарства та ін. Разом з цим виникає низка питань, пов'язаних із забезпеченням їх матеріально-технічними ресурсами, збутом вирощеної продукції, використанням об'єктів виробничої інфраструктури в постреорганізаційний період. Враховуючи складність сільськогосподарського виробництва, приватні товаровиробники не можуть одночасно достатньо приділяти уваги і виробництву, і комерційній діяльності, пошуку й придбанню ресурсів та послуг за прийнятними цінами. Найімовірніше процес може розвиватися в двох напрямках: або комерційні структури запропонують свої послуги, або сільськогосподарські товаровиробники, не залежно від їх організаційного статусу, почнуть об'єднуватися для створення власних, повністю ними контрольованих кооперативних організацій.

Для сільського господарства, що відрізняється від інших галузей народного господарства наявністю значної кількості основних, додаткових і підсобних виробництв, розвиток кооперації є однією з найважливіших умов ефективного використання виробничих і трудових ресурсів. Організація підсобних і переробних підприємств на основі раціональної кооперації сприяє її розвитку, забезпечує зайнятість населення, значно скорочує матеріально-грошові затрати на одержання кінцевого продукту АПК.

Аналіз літературних джерел, в яких розглядаються питання розвитку і становлення кооперації, свідчить про те, що дана проблема завжди привертала увагу вчених. Серед теоретиків кооперації чільне місце посідають М.Д. Кондратьєв, М.Й. Туган-Барановський, О.В.Чаянов, О. Челінцев та інші.

Наприкінці 80-х років активізувалися дослідження щодо відродження і становлення кооперативних відносин на селі. Вони стали предметом уваги багатьох дослідників в Україні і за її межами. Цій темі присвятили свої праці вчені-аграрники - І.М. Буздалов, В.В. Зіновчук, В.С. Дієсперов, О.В. Крисальний, В.І. Марочко, М.Й. Малік, Л.В. Молдаван, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, О. Рябчик, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин та ін.

Існуючі кооперативні форми організації сільськогосподарських підприємств перебувають ще на початковій стадії розвитку і проявляються в різноманітних формах виробничих й обслуговуючих кооперативних підприємствах. На сьогодні сільськогосподарська кооперація характеризується більш значним розвитком виробничої кооперації, яка охоплює кооперативні відносини щодо спільного використання землі та виробничих об'єктів реорганізованих КСП. Формування ринкових відносин обумовлює необхідність нових підходів у дослідженні даного питання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та аграрної економіки Одеського державного сільськогосподарського інституту “Організаційно-економічні основи розвитку ринкових відносин в АПК Одеської області”, номер державної реєстрації № 0186.0123383.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягала в удосконаленні методичних підходів щодо створення сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів й обгрунтуванні економічного механізму їх функціонування. Для досягнення цієї мети в роботі було поставлено і вирішувались такі завдання:

- теоретично обгрунтувати роль і місце сільськогосподарської кооперації в реалізації аграрної реформи та методологічні підходи при виборі кооперативних форм господарювання;

- розробити методичні підходи при проведенні аналізу розвитку підприємств різних форм господарювання;

- провести оцінку стану розвитку економіки підприємств суспільного та приватного сектору досліджуваної макрозони;

- визначити і обгрунтувати виробничі типи кооперативів і їх параметри;

- розробити організаційно-економічний механізм функціонування кооперативних агроформувань, створених у процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств;

- удосконалити механізм розподілу прибутку виробничого кооперативу і методику визначення розміру пайового внеску членами обслуговуючого кооперативу;

- обгрунтувати організаційно-економічну модель обслуговуючого заготівельно-збутового кооперативу особистих підсобних господарств населення.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі методичні та практичні результати:

- узагальнено роль сільськогосподарської кооперації в умовах реформування аграрного сектора економіки;

- проведено оцінку стану економіки сільськогосподарських підприємств суспільного та приватного сектору;

- визначено й обгрунтовано виробничі типи сільськогосподарських кооперативів і їх параметри;

- удосконалено організаційно-економічний механізм функціонування кооперативних агроформувань, створених у процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств;

- удосконалено механізм розподілу прибутку виробничого кооперативу і методику визначення розміру пайового внеску членами обслуговуючого кооперативу;

- сформовано новий методичний підхід обгрунтування програми розвитку виробничих і обслуговуючих кооперативів з використанням економіко-математичного моделювання;

- обгрунтовано організаційно-економічну модель обслуговуючого заготівельно-збутового кооперативу особистих підсобних господарств.

Практичне значення результатів дослідження. Розроблений механізм формування виробничих і обслуговуючих кооперативів у процесі реформування колективних підприємств має методичну спрямованість і може бути використаним в аграрній сфері. Запропонована організаційно-економічна модель створення кооперативних агроформувань сприятиме підвищенню ефективності використання виробничих ресурсів реформованих підприємств.

Результати дослідження можуть бути використані керівниками і спеціалістами різних рівнів управління при вирішенні питань реструктуризації сільськогосподарських підприємств.

Основні положення дисертації знайшли відображення у навчально-методичному процесі Одеського державного сільськогосподарського інституту при викладанні дисциплін: “Кооперація й інтеграція в агробізнесі” та “Економіка АПК”.

Наукові розробки щодо реструктуризації КСП “Слава” Балтського району Одеської області і створення кооперативних агроформувань прийнято до впровадження з розрахунковим економічним ефектом близько 633,4 тис.грн., рекомендації зі створення виробничих і обслуговуючих кооперативів включено до програми розвитку АПК Одеської області на період 1999-2005 рр.

Особистий внесок здобувача. Здобувач розробив організаційно-економічну модель формування кооперативних підприємств у процесі реструктуризації колективних господарств, яка сприятиме поліпшенню використання виробничих ресурсів і підвищенню економічної ефективності виробництва продукції.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися і обговорювалися на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Одеського державного сільськогосподарського інституту в 1997-1999 рр., на міжнародній науково-практичній конференції (м. Одеса, вересень 1999 р.), семінарі “Реформування соціальної інфраструктури та розвиток особистих підсобних господарств”, проведеному Центром розвитку сільського господарства та правової підтримки Британського фонду Ноу-Хау (м. Київ, грудень 1999 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 робіт, у тім числі: в міжнародному науково-виробничому журналі “Економіка АПК” (№3, 1999р. і №5 1999р.), в збірнику наукових праць Одеського державного сільськогосподарського інституту “Аграрний вісник Причорномор'я” (№1, 1998р; №2 (4), 1999р.; №3 (6), 1999 р.; №5 (10), 2000 р.).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації налічує 178 сторінок комп'ютерного тексту, в тім числі 35 таблиць, 7 рисунків, список використаних літературних джерел, який включає 178 найменувань, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - "Економіко-методологічні основи сільськогосподарської кооперації в процесі реалізації аграрної реформи" досліджено соціально-економічну сутність сільськогосподарської кооперації та визначено основні напрямки її розвитку, методологічні підходи при обгрунтуванні кооперативних форм господарювання, висвітлено особливості економічного механізму їх формування й функціонування.

Сільськогосподарська кооперація розглядається як об'єднання зусиль і засобів аграрних товаровиробників з метою задоволення їх економічних інтересів і одночасно як засіб збереження створеної раніше в колективних господарствах виробничої й соціальної інфраструктури, підвищення ефективності використання засобів виробництва.

Кооперативний рух на селі тільки починає розвиватися, але вже є низка факторів, які до цього спонукають. До них слід віднести: недоступність ринку (сільськогосподарські товаровиробники змушені працювати на монополізованому ринку); диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію і засилля в агробізнесі різного роду посередницьких структур, які не враховують інтереси сільськогосподарських товаровиробників; високі кредитні ставки як на сезонні, так і на довгострокові цілі.

Світовий досвід показує, що сфера діяльності сільськогосподарської кооперації дуже широка. Так, у Норвегії і Швеції через кооперативи фермерів збувають практично 100%, а у Фінляндії і Данії - 90% молока і молочної продукції. Відносно питомої ваги сільськогосподарських кооперативів в сфері збуту м'яса і живих тварин, то в Швеції та інших північноєвропейських країнах ЄС вона становить близько 80%. Реалізація зерна кооперативами становить у Фінляндії і Швеції 65-70%, а в Данії - 50%.

На нашу думку, в сучасних умовах об'єктивно назріла необхідність створення в сільській місцевості кооперативів для заготівлі, зберігання, переробки та реалізації продукції особистих господарств громадян, оскільки з розширенням площ присадибного землекористування, збільшення чисельності поголів'я худоби і птиці та обсягів виробництва продукції особисті підсобні господарства громадян все більше набувають ознак товарного виробництва.

У ході вивчення питання організації економічних відносин у сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативах було виявлено необхідність уточнення визначення економічного механізму їх функціонування. Економічний механізм сільськогосподарського кооперативу слід визначати як систему його соціально-економічних відносин та зв'язків, регламентів, нормативів і норм, які встановлюють ці відносини, а також методів їх практичного впровадження відповідно до конкретних умов господарювання і фінансової діяльності.

У другому розділі - “Економічна оцінка діяльності аграрних підприємств суспільного та приватного сектору” обгрунтовуються методичні підходи до аналізу розвитку сільськогосподарських підприємств різних категорій, визначено систему показників, які характеризують ефективність виробництва в господарствах обраної макрозони дослідження.

У роботі вказано чисельність, розміри і місце колективних та приватних підприємств з виробництва основних видів товарної продукції, визначено причини її зниження за період з 1986-1990 рр. по 1998 р.

Так, в колективних господарствах області за названий період виробництво продукції рослинництва скоротилось на 447 млн.грн., або на 47,2%, продукції тваринницьких галузей - на 700 млн.грн. (55,6%).

Виробництво зерна скоротилось в колективних господарствах на 934 тис.т, цукрових буряків на 628 тис.т, молока і м'яса відповідно на 609 тис.т і 184,5 тис.т.

Фермерські і особисті підсобні господарства Одеської області за цей період збільшили виробництво зерна на 115,6 тис.т, овочів в 2,45 раз, молока на 159,8 тис.т.

В 1998 р. фермерські і особисті підсобні господарства забезпечили виробництво овочів в загальному обсязі області близько 67,5%, молока - 60,3%, м'яса - 77,2% (рис. 1).

У цьому ж році в макрозоні дослідження колективні господарства виробили 35,2 тис.т. молока, тоді як приватні - 81,3 тис.т, відповідно виробництво м'яса склало 4,3 тис.т і 10,9 тис.т. Зменшення виробництва молока в колективних господарствах проти 1990 р. склало 80,3%, по м'ясу - на 89,9%.

У колективних господарствах макрозони рівень урожайності сільськогосподарських культур значно зменшився і склав в 1998 р. по зернових 17,8 -24 ц/га, по соняшнику - 4,7 - 6,7, цукровому буряку - 134-176 ц/га.

Рис. 1 Питома вага відповідних категорій господарств у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції за 1998 рік, %.

Головні причини такого стану: незначні обсяги внесення органічних (3-4 т на гектар ріллі) і мінеральних добрив (0,4-0,5 ц в діючій речовині); недостатній рівень забезпеченості матеріально-технічними ресурсами, повільні темпи проведення земельної реформи і реорганізації колективних господарств у нові організаційно-правові агроформування.

Основні причини скорочення виробництва продукції тваринництва в колективних господарствах макрозони - зменшення поголів'я худоби і її продуктивності. Так, поголів'я корів скоротилось на 48,7%, а продуктивність - на 44,9%, поголів'я свиней - на 63,9%, а продуктивність - на 54,8%.

Про значні можливості виробництва продукції тваринництва особистими підсобними господарствами свідчать дані таблиці 1.

Вивчення матеріалів щодо проведенню земельної реформи в господарствах досліджуваної макрозони, а також виробничо-економічних умов дає можливість визначити відповідну організаційно-правову структуру в процесі реструктуризації.

Матеріали земельної реформи господарств макрозони свідчать про те, що в п'яти районах розмір земельної частки (паю) коливається від 2,96 до 4,85 ум.кад.га, а в господарствах Любашівського і Красноокнянського районів - відповідно 5,73 і 6,08 ум.кад.га. У господарствах з більшим розміром земельної частки (паю) значно легше за короткий період створити виробничі кооперативи при обмеженій чисельності членів-пайовиків, що досягається оптимальними параметрами і виробничим напрямком нового агроформування.

Вивчення розмірів господарств Любашівського району і матеріалів реформованих підприємств свідчить про те, що 35% з них мають можливість вибрати спосіб реорганізації шляхом - “перетворення” і створити сільськогосподарські виробничі кооперативи, іншим господарствам доцільно вибрати спосіб - “поділ”.

Таблиця 1. Чисельність худоби в особистих підсобних господарствах населення та обсяги виробництва тваринницької продукції (1998 р.)

Адміністративні райони області	Кіль-кість ОПГ, тис.	В них утримується худоби, голів	Вироблено продукції ОПГ*, т
		корів	молодняка ВРХ	свиней	молока	жива вага молодняка ВРХ	жива вага свиней
Ананьївський	15,8	4696	1533	5425	13148	613,2	812,5
Балтський	24,6	3726	697	8592	10432	278,8	1289,2
Кодимський	18,8	3351	939	8347	9383	375,6	1252
Котовський	16,3	5134	1292	4788	14375	516,8	718,2
Красноокнянський	14,6	3841	1107	5131	10753	442,8	769,6
Любашівський	15,5	6172	1685	13446	17282	674	2016,9
Савранський	17,0	2115	153	7005	5922	61,2	1050,7
По макрозоні	123	29035	7406	52734	81298	2962,4	7910,1
По області	562	119126	34440	201847	331400	100100

* - розраховано нами: удій на корову - 2800 кг, жива вага однієї голови ВРХ - 4 ц, свиней - 1,5 ц.

Наші висновки за матеріалами земельної реформи і організації кооперативів підтверджує групування господарств макрозони за розміром сільськогосподарських угідь. Так, у групі господарств з площею сільгоспугідь до 2000 га в порівнянні з господарствами, які мають 4000 і більше гектарів, ефективність використання виробничого потенціалу значно вища.

Отже, в господарствах з меншою площею землі доцільно застосовувати в процесі реорганізації спосіб “перетворення” і створювати єдиний сільськогосподарський кооператив, тоді як господарствам з площею 3000 га бажано реформуватися способом “поділу” і створювати 2-3 виробничих кооперативи, декілька фермерських господарств і 1-2 обслуговуючих кооперативи.

Групування колективних господарств за рівнем виробництва сільськогосподарської продукції в умовних зернових одиницях (табл. 2) свідчить про те, що в господарствах (четверта група) з рівнем виробництва продукції на 100 га ріллі більше 3000 ц умовних зернових одиниць площа інтенсивних угідь (ріллі) на господарство складає 1955 га, що значно менше, ніж у господарствах інших груп. Тут краще використовуються земельні і трудові ресурси.

Таблиця 2. Групування господарств за рівнем виробництва сільськогосподарської продукції в умовному зерні, ц (1998 р.)

Показники	Групи господарств за рівнем виробництва сільськогосподарської продукції в умовному зерні, ц	В середньому по макрозоні
	до 1500	від 1501 до 2000	від 2001 до 2500	понад 2500
	I	II	III	IV
Кількість господарств у групі	48	35	25	18	130
Вироблено ум. зерна на 100 га. ріллі, ц	1117	1723	2191	3241	1792
Продукція в ум. зерн. од. на 1 працівника, т	17,2	19,6	24,1	34,8	22,4
Площа ріллі на господарство групи, га	2532	2581	2594	1955	2460
Вартість ВП на 100 га ріллі, тис.грн.	20,5	30,9	36,5	55,7	31,8
Вироблено ВП на 1 працівника, тис.грн.	3,1	3,4	4,3	6,1	4,1
Виробництво продукції на 100 га відповідних угідь, ц:
зерна	620	871	1044	1459	890
соняшнику	56	83	82	111	76
цукрових буряків	294	596	790	1320	618
молока	48	82	100	131	79
яловичини	4	7	9	16	8
свинини	1	1	5	8	3

Виконуючи Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”, в макрозоні дослідження на базі колективних господарств станом на березень 2000 р. було створено 80 виробничих кооперативів, 44 товариства з обмеженою відповідальністю, 32 приватно-орендних підприємства, 47 селянських (фермерських) господарств.

Використання виробничої функції Кобба-Дугласа для оцінки впливу окремих факторів виробництва на результати його економічної ефективності показало, що такі фактори, як навантаження ріллі та поголів'я тварин (в умовних головах) в розрахунку на середньорічного працівника, мають позитивний зв'язок. Так, при збільшенні навантаження землі на 1 працівника на 1% продуктивність праці підвищується на 0,3395%, а ріст концентрації поголів'я тварин - на 0,309%.

Рівняння функції Кобба-Дугласа має такий вигляд:

Y x_1,x_2,x_3,x₄ = 7,395 Х₁^-0,041 Х₂^0,339 Х₃ ^0,309 Х₄ ^0,034_,

де Y- вихід умовних зернових одиниць на одного середньорічного працівника, ц;

Х₁ - фондоозброєність, тис.грн.;

Х₂ - припадає ріллі на одного середньорічного працівника, га;

Х₃ - припадає голів тварин на середньорічного працівника, умовних голів;

Х₄ - відпрацьовано люд.-днів на середньорічного працівника.

Аналіз фінансових результатів господарської діяльності колективних господарств макрозони показує, що висока собівартість товарної продукції і низький рівень реалізаційних цін не забезпечують окупність виробничих витрат, внаслідок чого в 1998 р. тільки 4 господарства (2,8%) із 143 одержали прибуток, а загальна сума збитків склала 40,7 млн. грн. У середньому на господарство макрозони сума збитку складає близько 300 тис.грн.

Значна кількість колективних підприємств працює за затратною моделлю господарювання. Стали збитковими традиційно прибуткові зернові культури, соняшник, цукрові буряки. Виробництво тваринницької продукції є також збиткове.

Розвиток сільськогосподарської кооперації у досліджуваній макрозоні відбувається шляхом об'єднання майнових та земельних паїв фізичних осіб для виробництва продукції, об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів фермерськими господарствами з метою створення обслуговуючих кооперативів.

Вивчення виробничо-фінансової діяльності новостворених кооперативів показало, що проблематичними є питання формування неподільного і пайового фондів, членства та інших елементів економічного механізму їх функціонування.

У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм розвитку кооперації в процесі реформування сільськогосподарських підприємств” обгрунтовано концепцію розвитку сільськогосподарської кооперації в макрозоні дослідження, відповідно з якою визначено організаційно-економічні основи формування моделей виробничих та обслуговуючих кооперативів.

Вибір організаційно правової форми побудови кооперативних відносин сільськогосподарських товаровиробників залежить від сфери та масштабів підприємницької діяльності, наявності капіталу, підприємницького досвіду, рівня знань в питаннях менеджменту та маркетингу, новітніх технологій.

Сільськогосподарський виробничий кооператив представляє собою форму організації виробництва у вигляді добровільного об'єднання юридичних і фізичних осіб - власників земельних та майнових паїв шляхом утворення нової юридичної особи на засадах членства та об'єднанні пайових внесків з метою виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції і отримання прибутку.

У процесі реорганізації колективних підприємств доцільно створювати на матеріально-технічній базі виробничих підрозділів виробничі кооперативи, а на підрозділах виробничої інфраструктури - обслуговуючі кооперативи. Відповідні підрозділи сільськогосподарських підприємств для отримання статусу кооперативу мають необхідні правові і економічні передумови.

Розміри і кількість нових агроформувань залежать від економічних умов, до яких відносяться фізичні й економічні розміри первинних виробничих і обслуговуючих колективів, стан їх матеріально-технічної бази, діючі технології, рівень професійної кваліфікації спеціалістів, керівників і працівників підрозділів.

При формуванні виробничих кооперативів з метою раціонального використання ресурсного потенціалу підрозділів реорганізованих господарств доцільно визначити їх виробничий напрям, канали реалізації продукції, можливості залучення інвесторів або одержання кредитів у банку.

Досвід створення виробничих кооперативів у країнах Східної Європи показує, що їх фізичні розміри за кількістю ріллі коливаються в межах 800-1600 га. Як правило, до складу кооперативу відносяться тваринницькі ферми. В залежності від їх спеціалізації кооперативи мають різну кількість поголів'я продуктивних тварин. Сільськогосподарські виробничі кооперативи Східної Німеччини, Чехії, Угорщини за своїми розмірами майже співпадають з розмірами виробничих підрозділів колективних підприємств північної лісостепової зони Одеської області.

Так, колективне господарство з площею ріллі 1200-1600 га, 200-400 голів великої рогатої худоби, 300-500 голів свиней доцільно в процесі реорганізації трансформувати в сільськогосподарський виробничий кооператив. У колективному господарстві з площею 3000-4000 га сільськогосподарських угідь, 400-600 гол. великої рогатої худоби, 600-800 гол. свиней можливо створити 3-4 виробничих кооперативи та 1-2 обслуговуючих.

У процесі реорганізації колективного господарства “Слава” Балтського району було запропоновано створити два виробничі кооперативи: перший - “Капітал” (с. Євтодія), до складу якого ввійшли механізований загін, молочно-товарна ферма і ферма для вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби; другий - “Здобуток” (с. Кармелюківка), у складі механізованого загону, молочно-товарної ферми, свиноферми; а також п'ять селянських (фермерських) господарств; обслуговуючий кооператив - “Відродження” (рис. 2).

Рис. 2 Схема реорганізації КСП “Слава” в самостійні виробничі і обслуговуючий багатофункціональний кооператив

Для розробки програм розвитку кооперативів, визначення їх фізичних і економічних параметрів, механізму виробничо-економічних відносин між ними використано розрахунково-конструктивний та економіко-математичний методи моделювання економічних процесів.

Застосування блочної економіко-математичної моделі дозволило в порівнянні з розрахунково-конструктивно методом більш системно узгодити виробничі програми кооперативів, їх ресурсне забезпечення і можливості надання послуг обслуговуючим кооперативом (табл. 3).

Засновниками виробничих кооперативів рекомендовано 9-15 повних членів, які бажають працювати в кооперативі. Інші члени-пайовики реорганізованого підприємства будуть прийняті до кооперативів як асоційовані члени. Повні і асоційовані члени передають кооперативам належні їм земельні частки і майнові паї без виділення їх в натурі.

У процесі реорганізації колективного підприємства, одночасно з формуванням виробничих кооперативів та фермерських господарств, створюється обслуговуючий кооператив шляхом передачі йому на баланс новими агроформуваннями майна, одержаного від колективного підприємства в рахунок частини майнових паїв. Частка кожного члена обслуговуючого кооперативу в загальному майні визначається часткою від всього майна, одержаного кожним новим агроформуванням (кооперативи, фермерські господарства). Для створення обслуговуючого кооперативу визначались конкретні об'єкти виробничої інфраструктури та їх вартість.

Таблиця3. Види, обсяги і вартість послуг, наданих обслуговуючим кооперативом виробничим кооперативам і фермерським господарствам (оптимальний план, 2003 р.)

Види послуг	Кооперативи	Фермерські господарства*	Всього по обслуговуючому кооперативу
	“Капітал”	“Здобуток”
Площа ріллі, га	1368	1426	200	Х
Кількість залучених земельних паїв	326	340	47	Х
Працездатних, чол.	111	112	5	Х
Очистка, ц: зерна	16740	17766	2250	36756
насіння соняшнику	2100	1523	450	4073
Зберігання, ц: зерна	12500	13600	2250	28350
насіння соняшнику	1785	1253	450	3480
Купівля: мінеральних добрив, ц	2160	2351	155	4666
пально-мастильних матеріалів, т	92,4	96,7	18,0	207,1
Транспортні послуги, тис. т/км	124,0	113,3	20,6	257,9
Обсяг торгових послуг, тис. грн.	304,5	259,6	71,0	635,1
Відрахування у фонд розвитку обслуговуючого кооп, тис.грн.	15,2	12,9	3,5	31,6
Витрати праці, люд.-год.	134,5	105,2	6,7	Х
Механізовані ресурси, тис.ум.ет.га	12,0	11,4	2,4	Х
Виручка від реалізації, тис.грн.	1097,2	926,5	76,5	Х
Прибуток, тис.грн.	603,3	438,5	47,5	Х

*) - використано розрахунково-конструктивний метод.

Обслуговуючому кооперативу “Відродження” передаються об'єкти: автопарк (159,1 тис.грн.), механізований тік (32,5 тис.грн.), млин (22,2 тис.грн.), склади (46,1 тис.грн.), кузня, пилорама. Частка кожного члена кооперативу в пайовому фонді (260,5 тис.грн.) становить: виробничий кооператив “Капітал” -45,7% (119 тис.грн.), виробничий кооператив “Здобуток” - 47,7% (124,3 тис.грн.), фермерські господарства - 6,6% (17,2 тис.грн.).

У зв'язку з тим, що члени кооперативу мають різні частки у використанні відповідних його послуг, доцільно запровадити принцип пропорційності паїв до обсягів послуг, які реалізуються через механізм заявок.

З цією метою кооператив встановлює розмір пайового внеску на одиницю кожного виду послуг. Наприклад, від членів кооперативу надійшли заявки на проведення очистки зерна і насіння соняшнику в обсязі 4082 т. Вартість механізованого току - 32,5 тис.грн. Розрахунковий коефіцієнт пайового внеску на 1 т очистки зерна складає 7,96 грн. (32500 грн. : 4082 т).

Обслуговуючий кооператив функціонує не на прибутковій основі, а надає послуги за собівартістю, яка визначається в кінці фінансового року. Тому протягом року кооператив встановлює попередню ціну: якщо члени кооперативу отримують від нього послуги, вони спочатку виплачують попередню ціну. В кінці року проводяться уточнення грошових розрахунків через систему розподілу їх пропорційно наданих послуг.

З метою раціонального використання виробленої продукції тваринництва (молоко, яловичина, свинина), підвищення рівня продуктивності тварин в особистих підсобних господарствах, поліпшення соціальних умов сільського населення доцільно в селах створювати - заготівельно-збутові, а в подальшому заготівельно-переробно-збутові кооперативи.

У роботі наведено розрахунки й обгрунтування створення такого кооперативу на прикладі особистих підсобних господарств Любашівського району, в якому нараховується 15500 ОПГ і в яких утримується близько 6000 корів, 2000 голів молодняка великої рогатої худоби, більше 13000 голів свиней.

За даними Інституту аграрної економіки лише 27% підсобних господарств реалізують молоко, при цьому більша частина молока (58%) реалізується населенням на продовольчому ринку і тільки 10% - переробним підприємствам.

Виробники м'яса великої рогатої худоби і свиней реалізують товарну продукцію дрібнотоварним посередникам, відповідно 60 і 32% від загального обсягу.

У дисертації розроблено систему організаційно-правових та технолого-економічних заходів щодо створення обслуговуючих кооперативів ОПГ, до складу якої віднесено: правове забезпечення (законодавчі акти та установчі документи), організаційні заходи (ініціативна група, роз'яснювальна робота, підбір приміщення, установчі збори, графік приймання молока та закупівлі тварин); економічні заходи (обгрунтування попередніх цін, пайових внесків, розрахунок витрат кооперативу, розробка договору).

Як показують розрахунки, членам кооперативу економічно вигідно реалізувати через кооператив надлишки молока і вирощену худобу. При реалізації від корови 500 кг молока грошова виручка складає 275 грн., а якщо 1000 кг, - 550 грн. При реалізації молодняка великої рогатої худоби вагою однієї голови 400 кг грошова виручка складає 720 грн., а свиней вагою однієї голови 150 кг - 420 грн. (табл. 4).

Таблиця 4. Економічна ефективність вирощування і реалізації великої рогатої худоби та свиней ОПГН через кооператив

Показники	Вагові кондиції ВРХ, кг	Вагові кондиції свиней, кг
	400	450	140-150	180-200
Витрати кормів на 1 гол., ц к.од.	33,3	35,7	11,3	16,0
Вартість покупних кормів, грн.	396,0	450,0	120,0	164,0
Ремонт приміщення, грн.	35,0	40,0	25,0	25,0
Вартість електроенергії, грн.	15,0	15,0	10,0	10,0
Ветеринарне обслуговування, грн.	17,0	19,0	15,0	18,0
Інші витрати, грн.	25,0	28,0	15,0	18,0
Всього витрат на гол. грн.	488,0	552	185,0	235,0
Собівартість 1 ц приросту ж.в., грн.	122,1	122,6	123,0	123,7
Реалізаційна ціна 1 ц ж.в., грн.	180	200	280,0	260,0
Грошова виручка від реалізації 1 гол. грн.	720	900	420,0	520,0
Прибуток на 1 ц ж.в. молодняка, грн.	57,9	77,4	157,0	136,3
Прибуток від реалізації 1 гол., грн.	231,6	348,3	235,5	272,6

Таким чином, створення сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів потребує комплексно-цільового підходу з урахуванням процесів реорганізації колективних господарств, земельної реформи, елементів ринкового механізму господарювання та інтересів товаровиробників.

ВИСНОВКИ

економічний сільськогосподарський кооператив аграрний

1. Кооперація створює реальні передумови поглиблення спеціалізації виробництва і раціонального використання ресурсного потенціалу в аграрній сфері виробництва, виконання робіт та надання послуг, переробки, реалізації продукції. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою підтверджує необхідність та доцільність здійснення кооперації та інтеграції окремих агроформувань на добровільній основі.

2. Аналіз виробництва продукції в натуральних обсягах у колективних господарствах області показав, що виробництво зерна за останні вісім років зменшилось на 934 тис. т, тоді як у приватному секторі збільшилось на 115,6 тис.т.; виробництво цукрових буряків у колективних господарствах скоротилось на 628 тис.т., відповідно молока - на 609 тис. т, м'яса - 184,5 тис. т.

Зменшення обсягів виробництва товарних видів продукції відбулося в результаті неефективного використання виробничого потенціалу колективними господарствами.

У 1998 р. фермерські і особисті підсобні господарства забезпечили виробництво овочів у загальному обсязі понад 67,5%, молока - 60,3%, м'яса - 77,2%.

3. Групування господарств макрозони за розміром сільськогосподарських угідь показало, що в господарствах з площею сільгоспугідь до 2000 га в порівнянні з господарствами, які мають 4000 і більше гектарів ефективність використання виробничого потенціалу значно вища.

Тому, в господарствах з меншою площею землі доцільно створювати єдиний сільськогосподарський кооператив, тоді як господарствам з площею 3000 га і більше бажано створювати 2-3 виробничих кооперативи, декілька фермерських господарств і 1-2 обслуговуючих кооперативи.

4. Аналіз фінансових результатів господарської діяльності колективних господарств північної лісостепової зони показує, що висока собівартість товарної продукції і відносно низький рівень реалізаційних цін не забезпечують окупність виробничих витрат, внаслідок чого в 1998 р. тільки 4 господарства (2,8%) з 143 одержали прибуток, а загальна сума збитків склала 40,7 млн.грн. В середньому на господарство макрозони сума збитків становить близько 300 тис. грн.

5. У досліджуваній макрозоні набувають розвитку такі організаційно-правові форми кооперації, як виробничі, обслуговуючі кооперативи та асоціації фермерських господарств. Критичний аналіз їх функціонування показав, що в їх діяльності недостатньо відпрацьована система формування неподільного і пайового фондів, ціноутворення, членства.

6. При виборі організаційно-правових форм господарювання необхідно враховувати виробничо-економічні, зокрема, фізичні і економічні розміри колективних господарств, їх виробничу спеціалізацію, кількість членів-пайовиків, середній розмір земельних ділянок, кількість і рівень професійної кваліфікації спеціалістів та інші.

7. У процесі реформування колективних господарств доцільно створювати виробничі кооперативи на базі існуючих виробничих підрозділів або значної частини їх параметрів. Виробничі підрозділи для отримання статусу кооперативу мають відповідні правові й економічні передумови.

В умовах північної лісостепової зони Одеської області доцільно створювати сільськогосподарські виробничі кооперативи таких виробничих типів: зерно-скотарсько-буряковий (ріллі 400-600 га, працюючих 25-30 чол.); зерно-буряково-скотарський (ріллі 600-800 га, працюючих 30-40 чол.); свинарсько-зерновий з розвиненим виробництвом технічних культур (ріллі 800-1000 га, працюючих 40-50 чол.); овочево-молочний (ріллі 200-300 га, працюючих 25-30 чол.).

8. З метою матеріальної зацікавленості членів кооперативу в кінцевих результатах і враховуючи особливості трудових, майнових і земельних відносин у виробничому кооперативі запропоновано таку схему розподілу прибутку: у фонд розвитку 30%, резервний фонд - 10-15%, фонд матеріального стимулювання - 10-12%, залишок прибутку розподіляють окремо на майнові паї членів і асоційованих членів.

9. На основі викладених в роботі передумов в процесі реорганізації колективного господарства “Слава” Балтського району визначено створити два виробничі кооперативи, п'ять фермерських господартсв.

Ці нові агроформування створюють обслуговуючий багатофункціональний кооператив, в задачу якого входить виконання таких функцій: доробка зерна і насіння соняшнику, їх зберігання; транспортні послуги; збут продукції рослинництва і закупка матеріально-технічних ресурсів.

10. Поряд з розрахунково-конструктивним методом, який дав можливість визначити фізичні й економічні параметри розвитку кооперативів, у роботі використано економіко-математичний метод моделювання економічних процесів, який дав можливість розробити оптимальні плани розвитку виробничих і обслуговуючого кооперативів з врахуванням виробничих ресурсів й особливостей економічного механізму їх функціонування.

11. Розміри внесків кожного члена обслуговуючого кооперативу в пайовий фонд визначається пропорційно частці одержаного ним майна при розподілі колективного господарства.

У зв'язку з тим, що члени кооперативу мають різні частки у використанні відповідних його послуг, доцільно запровадити принцип пропорційності до обсягів послуг, які реалізуються через механізм заявок.

З цією метою кооператив встановлює розмір пайового внеску на одиницю кожного виду послуг. Це може бути розрахунковий коефіцієнт на 1 т доробки зерна, на 1 т/км транспортних послуг, на 1 т зберігання продукції тощо.

12. З метою підвищення ефективності особистих підсобних господарств розроблена система організаційно-правових та технолого-економічних заходів щодо створення обслуговуючих заготівельно-збутових кооперативів з реалізації молока та м'яса.

Розрахунки показують, що членам кооперативу економічно вигідно реалізувати надлишки молока, а також відгодований до відповідних кондицій молодняк великої рогатої худоби і свиней через кооператив.

13. Внести поправки до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” в питаннях про порядок формування пайового фонду (без включення земельних ділянок); членство у виробничих кооперативах (тільки фізичні особи); кооперативні виплати (лише в обслуговуючих кооперативах).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевченко В.В. Методичні підходи при створенні кооперативних формувань в аграрній сфері економіки // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1998.- №1.- С. 57 - 61.

2. Шевченко В.В. Аналіз соціально-економічних умов для розвитку кооперації в суспільному і приватному секторі сільського господарства Одеської області // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №2 (4).- С. 22 - 28.

3. Шевченко В.В. Виробничий сільськогосподарський кооператив: доцільність створення // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №2 (4).- С. 43 -47.

4. Шевченко В.В. Напрями розвитку сільськогосподарської кооперації в АПК Одеської області // Економіка АПК.-1999.-№3.- С. 29 - 33.

5. Шевченко В.В. Про підвищення ефективності діяльності колективних сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК.-1999.-№5.- С. 52 - 54.

6. Шевченко В.В. Особисті підсобні господарства населення: особливості розвитку та можливості кооперування // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №3 (6).- С. 255 -259.

7. Шевченко В.В. Досвід створення маркетингових груп особистих підсобних господарств / Комплексний розвиток сільської місцевості. - К.: в-цтво БФНХ.- 2000.- С.143 - 149.

8. Мойса М.Я., Шевченко В.В. Організаційно-економічний механізм створення агроформувань на кооперативній основі // Аграрний вісник Причорномор'я: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 2000.- №5 (10).- С. 7-15. (Автором розроблена модель реорганізації колективного підприємства і програма обслуговуючого кооперативу).

Размещено на Allbest.ru

...