Тенденція до формування корпоративної власності в Україні посилюється з причин закономірностей розвитку економіки ринкового типу, а також впливом світової тенденції переходу до інституціональної економіки. З точки зору структурування відносин власності корпоративна її форма найбільше відповідає цим процесам.

Загалом першою особливістю формування корпоративної власності в Україні слід вважати наявність її передумов у попередній планово-регламентованій економіці у вигляді державно монополізованих структур, які не механічно, а органічно вписалися у ринкове середовище. Вадами можна вважати тут лише те, що деякий час ці корпорації перебудовувалися за умови відриву від єдиного народногосподарського комплексу і переорієнтовувалися на ринкові принципи господарювання. Одночасно зауважимо, що для створення нових і кількісних об'єктів дрібної чи середньої приватної власності сприятливих умов не існувало (якщо не враховувати кримінальний характер первісного нагромадження капіталу окремими суб'єктами): відсутність у більшості населення первісного капіталу, надзвичайно високий процент по кредитах комерційних банків, відсутність чинного законодавства тощо. Тому статистичні органі до останнього часу надавали такий показник з кількості суб'єктів приватної власності, як 4,2 відсотка - зокрема, у 2003 році. Лише з 2005 p., коли з непояснених причин до приватної власності почали відносити АГ, цей відсоток за один рік зріс за різними розрахунками до 77 - 82 на перше січня 2006 року. До речі, статистичний довідник надає таку класифікацію форм власності: приватна, державна та державна корпоративна, комунальна та комунальна корпоративна [3, с.62].

Другою особливістю формування корпоративної власності в Україні, як уявляється, слід вважати відсутність принаймні до середини 90-х років минулого століття будь-яких наукових досліджень українських учених з проблем корпоративної власності, яка практично вже формувалася за процесами роздержавлення і приватизації. Дослідження цього плану почали з'являтися наприкінці 90-х років - на початку нового століття. Тобто, науково-теоретична розробка цих проблем відставала від практики процесів переходу, а отже, і створення цієї форми власності і корпоративного сектора економіки. Ця обставина не найкращим чином вплинула на процес формування корпоративної власності, оскільки він відбувався, по-перше, стихійно і межувався із кримінальними методами залучення капіталу, по-друге, з-за вельми часто змінюваних урядів поза програмою влади, яка була б спроможною заповнити хоча б частково відсутність наукових розробок з цього приводу. В результаті, як справедливо відзначає Сірко, ні теоретично, ні практично не було розмежовано капітал-власність і капітал-функція і не склався прошарок менеджерів, спроможних узяти на себе функцію управління корпоративної власністю [1, с.59-60]. До того ж, дослідженню підлягала й така проблема, як розмежування реального і фіктивного корпоративного капіталу.

Третя особливість корпоративної власності в Україні (і в Росії) міститься у відсутності наукового підходу до визначення її форми - приватна, колективна, змішана із державною чи інша за суттю. Серед учених немає єдиної точки зору, що позначається не тільки на різному трактуванні цієї проблеми навіть у підручниках для студентів, а й на статистичних даних, за якими не можна визначити ту частку капіталу і майна, яка належить до корпоративного сектору національної економіки - принаймні у динаміці. Без будь-яких пояснень одні вчені (і викладачі) трактують корпоративну власність однозначно як приватну, інші - як колективну. А. Бандилет, наприклад, однозначно не вважає корпоративну власність приватною. Він пише: "Яким би не був рух приватного капіталу, він віднині не може підірвати панівної позиції корпоративної системи. Сьогодні швидкість відтворення сукупного корпоративного капіталу є більш значущою, ніж цикл кругообороту розрізнених приватних капіталів" [5, с.56]. Навіть з оглядом на дискусії з цього приводу, не можна не враховувати тієї обставини, що корпоративна власність сьогодні не є тією формою приватної власності, що існувала і існує у звичайному її розумінні, а форма організації і діяльності її підприємств суттєво відрізняється від звичайних приватних підприємств. Вказаний автор далі відзначає, що в умовах корпоративної власності колишні галузеві підприємства стають підрозділами багатогалузевої корпорації, а структура власності вертикально інтегрованої компанії забезпечує нижчі затрати розширеного відтворення порівняно з не інтегрованою компанією, забезпечується відносно висока оплата праці, зберігаються об'єкти соціальної сфери, посилюються можливості мобілізації інвестиційних ресурсів, встановлюються гарні відносини з органами влади. Великі структури функціонують як складна економічна система [5, с.56-61].

Прибічники трактування корпоративної власності як приватної її форми примушені визнати, що вона є просто новим виразом свого існування. Тоді виникає питання стосовно того, що якщо це новий вираз, то чого - нового змісту. Адже форми без змісту не буває. Отже, логічніше за теорією і очевидно за практикою, що корпоративна власність вже не є приватною формою, а наповнена новим змістом, який за суттю і є колективною її формою. Навіть організаційний устрій корпорації відображає саме таке бачення, оскільки капітал корпорації є сумісним. Еволюція розвитку приватної власності за відомим сценарієм (від індивідуального до суспільного капіталу, від дрібної приватної власності до великої монополізованої, корпоративної і державно-корпоративної) свідчить про природний процес модифікації відносин власності. Не слід забувати і про те, що саме корпоративна власність і корпоративний сектор економіки можуть забезпечити реальні економічні умови більш високого рівня задоволення соціальних потреб членів корпорації і всього суспільства, оскільки забезпечення мети корпорації (прибуток) за сучасних умов може бути здійснено лише через забезпечення цілей суспільства (життєвий рівень населення), що обгрунтував ще Дж.К. Гелбрейт.

На практиці, на наш погляд, подібне вже відбувається в Японії, де вирішення соціальних проблем здійснюється в єдності з економічними. 90-ті роки XX століття тут позначилися структурними змінами, які передбачали впровадження системи "кейрецу" - взаємозв'язок головного і суміжних підприємств з одночасним контролем якості і розробок. Створення нових сфер промисловості супроводжувалося будівництвом житла, реформою системи соціального забезпечення, медичного обслуговування, освіти, впровадженням інформатики у засоби зв'язку та в охорону довкілля. Одночасно трудові відносини базуються на філософії народу і п'яти системах: довічного найму, кадрової ротації, підготовки на робочому місці, репутації і оплати праці, що є підсистемами єдиної системи високоефективної роботи корпорації - мобілізації творчості, інтелектуальних здібностей і фізичних можливостей людини, забезпечуючи високий життєвий рівень її членів і населення країни. До речі, продуктивність праці в Японії розуміють як стан розуму. Не останню роль відіграє тут принцип трипартизму: громадськість - трудівники - роботодавці. Роль держави виявляється лише у визначенні соціальних стандартів, а соціальний захист людей забезпечується в основному корпорацією. Отже, з певною часткою припущення можна вважати японський досвід корпоративної власності таким, що найбільше відповідає тенденції до інституціональної економіки, в якій корпоративна власність виступає чи не головним інститутом. Сучасні японські корпорації контролюють за деякими оцінками до 75% промислових активів країни.

Таким чином, досягнення наукового консенсусу у більш чіткому визначенні форми корпоративної власності, її функцій і досягнення двоєдиної мети (корпорації і суспільства) має практичне значення для України.

Четверта особливість формування корпоративної власності уявляється в тому, що період завершення ринкових перетворень в Україні співпав із періодом всесвітньої тенденції до інституціональної економіки. Таке в цілому сприятливе співпадіння надає можливостей передбачення науково-теоретично і розробки науково-практично програми активної "участі" корпоративного сектора української економіки в інституціональному процесі. В цьому контексті важливим є визначення корпорації як певного інституту. За відомою і прийнятою концепцією Д. Норта поняття інституту зводиться до формальних правил і неформальних обмежень поведінки людей, які структурують політичні, економічні і соціальні взаємодії, а також правила і механізми, що забезпечують їх виконання. Як витікає із самої теорії інституціоналізму, інститутом є "соціальне створення", що формується із взаємодії людей один з одним, природою і культурою. Таке уявлення інституту дозволяє віднести до цієї структури будь-яку сукупність відносин між агентами на принципах взаєморозуміння, що діють за певними правилами: ринок, держава, власність, корпорація тощо. Незважаючи на те, що інституціоналізму як важливому напряму економічної теорії сьогодні виповнюється 100 років, його постулати поширюються, поглиблюються і практично втілюються у життя.

З цих позицій корпоративна власність в Україні є інститутом, який поступово, еволюційно і одночасно створює умови завершення перехідного періоду від регламентованої економіки до економіки, що функціонує за ринковими принципами господарювання, і умови переходу української економіки до інституціональної. Саме корпорація як досить складний техніко-технологічний і соціально-економічний інститут поєднує в собі задатки майбутнього органічного поєднання технологічного, економічного, соціального прогресу - віковічну мрію видатних представників людства.

П'ята особливість формування корпоративної власності в України виявляється, на жаль, у очевидному процесі перерозподілу економічної влади через боротьбу за об'єкти власності, розпорошення прав власності і політичну складову цієї боротьби. На наш погляд, цей процес почався з того хаосу, що існував за часів ринкової ейфорії першої половини 90-х років минулого століття, коли багатьом, навіть ученим, здавалося, що ринок вирішить якщо не всі, то більшість економічних і соціальних проблем суспільства, коли державні органи планування і організації було майже знищено і було проголошено гасло: можна все, що не заборонено законом. Безглузде гасло за умови, коли ще не було ніякого законодавства відносно ринкових реформ. Саме тоді широким фронтом відбувався процес первісного нагромадження капіталу за рахунок зубожіння широких верств населення під привабливою вивіскою сертифікатної приватизації. Хоча процес роздержавлення і приватизації було все ж поставлено у певні законодавчі рамки, незаконні дії щодо державної власності не припинилися, а прийняли інші форми, в результаті чого з'явився в нашій країні такий феномен, як власність і влада директорів. Реструктуризація корпоративної власності відбувається тепер на основі перерозподілу її об'єктів, у тому числі і через так звану реприватизацію.

Крім означених особливостей формування корпоративної власності в Україні слід звернути увагу на ті проблеми, що існують завдяки недосконалому впровадженню звичайних атрибутів її функціонування. Мова йде про такі з них, як корпоративне управління, корпоративний контроль, участь держави в діяльності корпоративного сектору економіки, формування інвестиційного фонду. Перш за все, відзначимо, що в сучасній українській науковій літературі значно більшої уваги приділяється корпоративному управлінню, ніж корпоративній власності, що теж можна віднести до особливостей її формування і розвитку в Україні. Причини, на наш погляд, містяться як в об'єктивних обставинах розвитку національної економіки, так і в суб'єктивному підході до проблем управління. До об'єктивних причин слід віднести ті особливі умови, за яких формувалася корпоративна власність, що розглянуто тут, первісну відсутність чи нестачу професійних менеджерів для управління корпорацією - особливо на тлі зростаючої ролі персоналу корпорації в її діяльності, а також те, що корпорація, як відзначалося, є складним техніко-технологічним і соціально-економічним інститутом, що потребує вивчення. До суб'єктивних - відносна легкість досліджень проблем корпоративного управляння порівняно із проблемами власності, оскільки в західній економічній літературі методи, моделі і механізми корпоративного управління було вже досить глибоко розроблено (Р. Акофф, І. Ансофф, П. Друкер, О. Тоффлер тощо). Потяг до дослідження проблем корпоративного управління українських учених підсилюється й тим, що досі не створено законодавчої регламентації його формування, захисту прав акціонерів і немає такої державної установи, яка б реально займалася корпоративним управлінням. Практика дійсно потребує створення теоретичної національної моделі ефективного корпоративного управління, яка б сприяла поєднанню інтересів членів корпорації і суспільства.

Чимало досліджень присвячено й корпоративному контролю [4, c.5], його внутрішнім (рада директорів, загальні збори акціонерів, діяльність опозиції) і зовнішнім (банківській контроль, контроль фондового ринку, ринок корпоративного контролю) механізмам. Головною метою таких досліджень, як уявляється, повинен бути аналіз причин невиправданого нерівного доступу до власності корпорації її членів і пропозиції щодо послаблення такої нерівності (хоча сама організаційна структура корпорації передбачає її - інсайдери і аутсайдери), тобто послаблення у рамках статутної справедливості.

Проблемою є участь держави в корпоративній власності, в корпоративному управлінні і контролі. Тут є різні рівні аналізу: через аналіз тих корпорацій (AT), в яких держава має контрольний пакет акцій; через аналіз відкритих акціонерних товариств (ВАТ) і закритих акціонерних товариств (ЗАТ); через аналіз AT з іноземним капіталом; через аналіз виконання стратегічних програмно-цільових програм. Оскільки діяльність корпорацій все більше впливає на розвиток національної економіки (а економіку сучасних розвинених країн можна визнати економікою великих корпорацій), науково-теоретичні дослідження в цьому напрямі набувають чималого значення. Хоча на сьогодні, як відзначає М. Туріянська [6, с.123-124], вплив держави на корпоративний сектор економіки має чимало вад: навіть для тих AT, де відсутня державна акціонерна участь, держава опосередковано є власником, оскільки привласнює значні кошти підприємств через прямі і непрямі податки і нарахування на оплату праці; держава "регулює" привілеї і пільги, порушуючи принцип справедливості по відношенню до різних AT; держава залишає за собою право використання дійових механізмів перерозподілу власності корпорацій на користь вирішення бюджетних проблем, оскільки є значним кредитором і може реалізуватися через податкову заставу та продаж заставного майна. З іншого боку, практично втрачено вплив держави на холдінгові компанії та фінансово-промислові групи (ФПГ). Отже, державне втручання у корпоративний сектор української економіки є суперечливим. Це підтверджується, наприклад, досвідом Південної Кореї, де держава, з одного боку, сприяла становленню корпоративного сектора економіки практикою планування, протекціоністською політикою, підтримкою розвитку корпоративної форми організації виробництва і його реструктуризації, з іншого боку, висока частка державної участі заважає більш ефективному використанню капіталу - зокрема з-за сильної експортної залежності, загальної некредитоспроможності корпоративного сектора та гальмування діяльності ФПГ. Тому уявляються більш перспективними наукові дослідження сумісних державно-корпоративних структур з виявленням їх позитивів і негативів для України.

Щодо формування інвестиційного фонду корпоративного сектора економіки, то воно теж є як теоретичною, так і практичною проблемою. Справа в тому, що використання звичайних джерел інвестування діяльності корпорацій не забезпечує сучасних потреб розвитку цієї форми власності. До звичайних джерел інвестування, як відомо, відносяться: частина прибутку корпорації, амортизаційний фонд (внутрішні ресурси), фондовий ринок, банківські кредити, іноземне інвестування (зовнішні джерела). Зазначений вище автор бачить можливості додаткового інвестування з таких джерел, як залучення коштів тіньової економіки, заощадження та накопичення населення, венчурний капітал (інноваційний розвиток), кластери для регіональних компаній. У цьому контексті слід зазначити, що не тільки інвестиційна проблема стоїть перед корпоративним сектором економіки України, а й інноваційна, оскільки на сьогодні цю діяльність зведено до мінімального рівня, що обумовлює, на жаль, падіння частки високотехнологічних виробництв у промисловості, конкурентоспроможності її продукції на світовому ринку, а науково-технічні кадри нерідко використовуються не за призначенням, а це є прямим свідоцтвом від'ємності національного багатства країни. Наслідком цього є те, що". в Україні дедалі більше місця у структурі виробництва посідають галузі проміжного продукту, тоді як розвиток економіки пов'язаний передусім із зростанням кінцевого продукту з високим змістом доданої вартості" [7, с.24]. Оскільки сьогодні не можна відділити корпоративний сектор від національної економіки, про що вже йшлося, то, з одного боку, його функціонування суттєвого впливає на всю економіку країни, з іншого боку, тенденції, що є характерними всій економіці, обумовлюють розвиток і корпоративної власності.

Висновки

Загалом корпоративна власність виникла внаслідок об'єктивних причин, зокрема:

1) науково-технічний прогрес та розвиток ринкових відносин зробили необхідним створення нових організаційно-правових форм господарювання серед яких найбільш ефективними виявились акціонерні товариства на материнському рівні яких об'єднуються у якості акціонерів виключно юридичні особи. Такі корпорації є потужними монополістичними утвореннями;

2) в економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення сутності корпорації. Тому, корпорація в широкому розумінні ототожнюється з акціонерним товариством. У вузькому розумінні корпорація являє собою монополістичне об'єднання, побудоване за принципом холдингової структури, яке існує лише в формі об'єднання великої кількості юридичних осіб;

3) корпоративна власність є асоційованою приватною власністю та проявляється в найвищий формі усуспільнення приватного капіталу;

4) внутрішня складна ієрархічна структура корпорації представлена холдингом обов'язковими елементами якого є материнська компанія, яка є фінансовим центром, та дочірні компанії, що підпорядковані контролю материнської компанії, причому дочірні компанії формально є самостійними господарськими одиницями;

5) залежно від організаційної структури компанії, форми власності, характеру діяльності, ступені володіння акціями та території діяльності здійснюється класифікація холдингових компаній;

6) в процесі розвитку корпоративних структур простежується тенденція до збільшення кількості власників акцій в межах однієї компанії, що призводить до зменшення частки контролюючого пакету акцій;

7) корпоративний контроль за монополістичним об'єднанням може здійснюватись одним власником відносно малого пакету акцій за умови, що всі інші власники мають значно менші пакети акцій.

Аналіз особливостей формування корпоративної власності в Україні доводить наступне:

1) корпоративна власність сьогодні є спадкоємницею тієї монополізованої державної власності, що існувала за часів попередньої жорстко регламентованої економіки УРСР, якщо мати на увазі ступень усуспільнення продуктивних сил на той час. Разом з тим, не слід вважати, що її просто трансплантовано у нове ринкове середовище, оскільки протягом перехідного періоду відбулася реструктуризація і переорієнтація корпоративних структур, які зараз виступають повноцінними суб'єктами ринкових відносин;

2) корпоративний сектор економіки створювався майже стихійно, оскільки за часом практика випереджала теорію - до середини 90-х років минулого століття не було науково-теоретичного обґрунтування цього процесу. Лише постфактум з'являються публікації українських вчених, присвячених проблемам корпоративної власності, корпоративного управління і корпоративного сектора національної економіки;

3) існуючі наукові розробки й досі не визначили важливе теоретичне і практичне питання відносно того, яку форму власності являє собою корпорація - приватну, колективну, приватно-колективну, державно-колективну чи ще якусь. До 2005 р. статистичні органи держави однозначно відносили AT до колективної форми власності, а у довідниках за 2005 рік вони вже опинилися у графі "приватна власність", що без пояснень не є зрозумілим. Авторська аргументація доводить, що корпоративну власність за суттю слід вважати колективною формою власності, оскільки вона є інтегрованою, і за організаційною структурою є сумісною;

4) корпоративна власність за техніко-технологічними і соціально-економічними ознаками є інститутом, який поступово, еволюційно і одночасно суттєво впливає на процес завершення переходу до ринкових принципів господарювання і процес переходу суспільства до інституціональної економіки, що означає поступове входження України до світового прогресу;

5) особливістю формування корпоративної власності є, на жаль, і те, що відбувається перерозподіл і розпорошення її об'єктів - спочатку за процесом первісного нагромадження капіталу за рахунок зубожіння населення і кримінальних дій, за процесом непрозорої приватизації державного майна, а згодом і за процесом прямого перерозподілу цієї власності.

До цих особливостей слід додати загальні тенденції національної економіки, що впливають на функціонування корпоративної власності як-то: недосконалість системи управління (у тому числі корпоративного), державного і корпоративного контролю; економічна політика держави і її вплив на корпоративний сектор економіки - зокрема, інвестиційна і інноваційна політика. Отже, на особливості формування і функціонування корпоративної власності в Україні впливає сукупність обставин, дія яких не є однозначною.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 p. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 21.

2. Абрамов Я. Принципи корпоративного управління у світі. Чи слід їх запроваджувати в Україні // Юридичний журнал. - №5. - 2004.

3. Анохин С. Особенности управления корпоративными финансами // Фин. бизнес. - 2005. - № 6. - С.23-28.

4. Бандурин В.В., Беленький Л.П., Блинов В.В., Корпоративное управление в условиях рынка (на примере финансово-промышленных групп). - М.: Изд-во МО РФ, - 1996. - 118 с.

5. Брейли P., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: Олимп-бизнес, 1997. - 654 c.

6. Гаврилова А.А. Корпоративне управління в Україні та питання залучення інвестицій // Цінні папери України. - №6. - 2005.

7. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління - К.: Знання-Прес, 2002. - 317 с.

8. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посіб. - Х.: Еспада, 2003. - 688 с.

9. Кибенко Е.Р. Корпоративное право: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 1999. - 432 c.

10. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління: Підруч. для вузів. - К.: Лібра, 2004. - 368 с.

11. Коробков В. Корпоративні відносини: конфліктів може побільшати // День. - №74. - 26 квітня. - 2005.

12. Корпоративное управление. Владельцы, директора и наемные работники акционерного общества. - Пер. с англ. - М.: Джон Уайли энд Санз, 1996. - 240 с.

13. Кудин С. Проблеми корпоративного управління в Україні // Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи. Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції. - Львів, 2001. - С.166-168.

14. Ларіонова Л. За ефективного власника // Фінанси України. - 2006. - №2. - С.154.

15. Наймушин В.Г., Козлов А.Н. Корпоративная собственность в трансфармационной экономике // Экономический вестник. - №2. - 2005.

16. Радыгин А. Корпоративное управление: ограничения, противоречия и особенности регулирования // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - № 2. - С.90-97.

17. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 43 c.

18. Сафронова О.М. Методи регулювання корпоративних відносин та особливості їх упровадження в Україні // Фінанси України. - №6. - 2006.

19. Сірко А. Стан і механізми залучення інвестицій у корпоративний сектор вітчизняної економіки // Вісник ТАНГ. - №2. - 2005.

20. Устинова К. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах // Економічний вісник. - №8. - 2005.

21. Шиткина И.С. Холдинги: правовое регулирование и корпоративное управление: научно-практ. издание. - М.: Волтерс Клувер, 2008. - 648 с.

Додатки

Додаток 1

Види картелів (картельних угод)

Вид картелю	Характеристика
Картель на умовах господарських угод	Договірні стосунки розповсюджуються на певні умови укладання господарських угод і торгових операцій (умови поставок, розрахунків, кредитування, гарантійних зобов'язань тощо). Головна увага в угодах надається, зазвичай, сфері витрат на транспортування та пакування продукції, торгових та інших знижок
Картелі по цінах Картелі з єдиною ціною продажу (збуту)	Угодою встановлюється єдина ціна продажу виробів, що випускаються учасниками картелю. Мета - усунення конкуренції на ринку. Втрати підприємств з найвищою собівартістю рівнем єдиної ціни або з прибутків інших підприємств. За надлишку виробничих потужностей застосовується квотування випуску продукції
Картель з мінімальною ціною продажу (збуту)	Угода передбачає усунення цінової конкуренції між виробниками подібної продукції шляхом встановлення мінімальної ціни, нижче якої продавати виріб даного класу не можна. Допускається тільки підвищення ціни, конкуренція в сфері реклами, сервісу, "боротьба" за споживача
Субмісійний картель	Створюється для усунення конкуренції між виробниками, що викликана державними чи громадськими замовленнями, які. пропонуються на конкурсних засадах. Угодою забороняється приймати замовлення нижче узгодженої членами картелю ціни
Картель з розподілу прибутку	Передбачає більш жорсткі договірні стосунки, ніж картель з узгодженням цій. Регулюються не тільки ціна та квоти виробництва, але Й прибуток окремих підприємств розподіляється у встановленому порядку
Картель із захисту товарного знаку (марки)	Створюється виробниками товарів з мстою гарантування продажу виробів торгівлею за встановленою ціною. Якщо підприємство торгівлі продає товар нижче договірної ціни, всі члени картелю припиняють йому поставки
Картель з метою отримання торгових чи інших знижок	Підприємства об'єднуються для отримання знижок, пов'язаних з гуртовою закупівлею і збутом продукції у великих кількостях
Виробничий картель	Створюється для раціоналізації в сфері виробництва: нормалізації розмірів, форми, якості деталей, напівфабрикатів, типізації кінцевих виробів тощо
Картель з нормалізації і типізації	Порівняно мало поширені ...

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Формування інтегрованих корпоративних структур як чинник реструктуризації національної економіки" скачать

Подобные документы

• Приватний сектор в національній економіці

  Суть, структура та основні ознаки національної економіки. Основні етапи розвитку національної економіки. Характеристика та формування державного сектору в Україні. Розвиток державного сектору в національній економіці. Основні риси приватного сектору.
  
  курсовая работа [57,4 K], добавлен 06.12.2013
  

• Національна економіка

  Предмет, методологія та теорії національної економіки. Аналіз розвитку української економіки до проголошення незалежності, стратегія національної безпеки та структурні зміни у вітчизняній економіці. Особливості формування конкурентного середовища.
  
  учебное пособие [5,2 M], добавлен 15.11.2014
  

• Національна економіка України, її стан та основні проблеми

  Стан національної економіки України. Основні проблеми та шляхи їх подолання. Напрями формування систем керування економічними процесами. Досвід інших держав щодо розвитку національної економіки. Стратегії розвитку національної економіки України.
  
  реферат [49,5 K], добавлен 28.03.2011
  

• Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

  Формування національної економіки та ринкових інститутів. Базисні інститути національної економіки. Закономірності та специфічні особливості національної першооснови світового простору. Зниження рівня невизначеності взаємодії економічних суб'єктів.
  
  реферат [20,0 K], добавлен 04.11.2012
  

• Соціальні функції тіньової економіки в інституційному розвитку постсоціалістичних країн

  Аналіз функціонування національної економіки в умовах радикальних трансформацій. Характеристика позитивних функцій у ринковій економіці. Вплив тіньової економіки на сучасне суспільство. Динаміка рівня тіньової економіки України, причини її виникнення.
  
  статья [89,1 K], добавлен 24.04.2018
  

• Господарський комплекс національної економіки України

  Структура господарського комплексу і його ознаки. Основні чинники утворення комплексів і їх територіальної організації, основи формування та характеристика. Джерела та фактори економічного зростання в економіці та фінансово-кредитне регулювання.
  
  реферат [23,7 K], добавлен 18.03.2009
  

• Іноземний капітал в економіці України: стан, проблеми і перспективи

  Значення іноземного капіталу в сучасній економіці. Форми здійснення іноземного інвестування. Вплив іноземного капіталу на розвиток національної економіки. Роль іноземного капіталу в економіці України: стан, динаміка, тенденції та перспективи залучення.
  
  курсовая работа [772,0 K], добавлен 01.04.2013
  

• Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки

  Європейський соціально-економічний реформізм і національні економічні інтереси держави. Політика національної безпеки і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки. Неофіційний сектор національної економіки України та його негативні риси.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 17.03.2009
  

• Національна економіка з урахуванням решти світу

  Макроекономіка як складова економічної теорії. Причини, що спонукають до участі економіки України в міжнародному поділі праці. Принципи формування відкритої економіки. Експорт як одна з форм торговельних зв’язків національної економіки зі світовою.
  
  реферат [23,8 K], добавлен 02.11.2009
  

• Конкуренція в ринковій экономіці

  Сутність, функції, види конкуренції, її місце та роль в ринковій економіці. Конкуренція як фактор впорядкування цін, стимул інноваційних процесів. Напрямки і проблеми формування конкурентного середовища в умовах становлення ринкової економіки України.
  
  курсовая работа [278,9 K], добавлен 21.04.2009
  

• Перспективи підвищення ефективності національної економіки України

  Економічний зміст категорії "ефективність національної економіки". Чинники ефективності функціонування економічної системи. Виробнича функція для національної економіки. Економічний розвиток і трансформації промислової політики у світі: уроки для України.
  
  курсовая работа [388,0 K], добавлен 30.09.2011
  

• Малий бізнес України в розвиткові національної економіки

  Теоретичні підходи та еволюцію розвитку малого підприємництва в загальній структурі національної економіки. Стан малого бізнесу в Україні та в Донецькому регіоні. Існуючі методи його фінансової оцінки. Економічний зміст підприємницької діяльності.
  
  автореферат [129,5 K], добавлен 13.04.2009
  

• Чинники та рівень інвестування національної економіки

  Приток в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу. Аналіз інвестування національної економіки. Чинники, що впливають на інвестування національної економіки. Рекомендації та шляхи покращення інвестиційної привабливості України.
  
  контрольная работа [643,6 K], добавлен 18.10.2011
  

• Планування і прогнозування національної економіки

  Сучасний підхід до планування і прогнозування національної економіки та його методологічні принципи. Стратегічне та економічне планування. Необхідність енергійного проведення ринкових реформ, формування оптимальної структури народного господарства.
  
  реферат [13,6 K], добавлен 04.03.2009
  

• Монополізація економіки: світові тенденції та практика України

  Поняття монополізації та її види. Монопольні тенденції в світовій економіці. Монополізація економіки в Україні, її вплив на суспільний розвиток, негативні та позитивні наслідки. Основні монополістичні суб'єкти України та вплив держави на їх діяльність.
  
  реферат [381,5 K], добавлен 20.05.2015
  

• Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

  Визначення інформації, її види і класифікація. Інформаційні товари та послуги, значення інформації в економіці. Світовий ринок інформаційних технологій. Формування інформаційного суспільства. Сучасний стан і розвиток ринку інформаційних послуг в Україні.
  
  курсовая работа [447,4 K], добавлен 07.10.2010
  

• Основні напрямки реформування економіки України

  Теоретичні та практичні аспекти ліберального реформування економіки країн. Роль та вплив економічних реформ на економічну систему. Аналітичний огляд проблем та сучасних тенденцій розвитку економіки України. Напрямки реформування національної економіки.
  
  курсовая работа [45,4 K], добавлен 04.08.2011
  

• Статистика капітальних інвестицій у Вінницьку область

  Одним з завдань реформування національної економіки України є активізація інвестиційної діяльності, формування нового правового економічного механізму, відповідаючого вимогам подолання кризи та оздоровлення економіки, лібералізації умов роботи.
  
  курсовая работа [28,9 K], добавлен 03.06.2008
  

• Формування вертикально інтегрованих компаній в промисловості

  Характеристика вертикально інтегрованих компаній в промисловості, а саме в гірничо-металургійній, целюлозно-паперовій, нафтово-газовій промисловості, в підприємствах по виробництву цукру. Приклади формування кластерів. ЗАТ "Західна компанія "ДАКОР".
  
  курсовая работа [6,0 M], добавлен 06.09.2010
  

• Основи економіки

  Значення цивілізаційної парадигми для пізнання суспільних процесів. Зміст реалізації ідей неоконсерватизму і монетаризму в реформуванні Англії та США. Формування радянської та національної господарської системи України. Економічні наслідки колективізації.
  
  курс лекций [300,9 K], добавлен 21.11.2011
  

Другие документы, подобные "Формування інтегрованих корпоративних структур як чинник реструктуризації національної економіки"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам