Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти сутнісно-змістової характеристики ринкового середовища діяльності вітчизняних підприємств

1.1 Сутність ринкового середовища господарювання підприємств та організацій

1.2 Поняття, функції та структура ринку

1.3 Механізм удосконалення принципів поведінки суб'єктів господарювання на ринку

Розділ 2. Виробнича програма підприємства

Висновок

Список літератури



Вступ

ринок господарювання споживач

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечить динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідальне за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживача - основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки підприємства.

Підприємство як суб'єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з'ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

В умовах ринкової системи господарювання підприємство стає основним ланцюгом усієї економіки. Справа у тому, що воно не тільки виробляє продукцію, яка користується попитом на ринку, але і створює робочі місця, забезпечує зайнятість населення, нараховує заробітну плату та ін. Сплачуючи податки, воно бере участь в утриманні державних органів та підтримці соціальних програм (освіта, культура та ін.).

Кожне підприємство самостійно приймає рішення щодо того, скільки і як виробляти товарів (надавати послуг), де і як їх реалізувати та як розподіляти доход. По усіх цих питаннях вони приймають рішення у відповідності зі своїми інтересами, відповідаючи своїм майном за помилки або неправильно вибрані дії.

Інтересами підприємства є забезпечення достатнього рівня життя (у формі заробітної плати та задоволення соціальних потреб) для своїх робітників, а також динамічний стабільний розвиток виробничої бази підприємства та виплати відповідних податків.



1. Теоретичні аспекти сутнісно-змістової характеристики ринкового середовища діяльності вітчизняних підприємств

1.1 Сутність ринкового середовища господарювання підприємств та організацій

У загальному розумінні ринок - це прояв економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У більш вузькому розумінні ринок -- це сфера товарного обігу і зв'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів. Розширене трактування розкриває дуже важливий суттєвий аспект ринку, який дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення: ринок забезпечує органічний зв'язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги [2].

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб'єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну та багатовимірну структуру ринку. Вивчення останньої уможливлює комплексне дослідження єдності, взаємозв'язку і взаємодії складових елементів ринку, пошуки та розвиток нових організаційних форм господарських зв'язків і товарно-грошового обміну, управління попитом і пропонуванням, механізмами самоналагоджування основних ланок виробництва на ефективний режим господарювання. З огляду на такі завдання найбільш поширеним є чотирьохпозиційний підхід до загальної структуризації ринку, а саме: з позицій його суб'єктного складу, продуктово-ресурсного наповнення, елементно-технологічних зв'язків і територіально-просторової організації.

Найбільше охоплення суб'єктів ринку, групування їх з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п'яти основних типів ринків:

? ринку споживачів -- окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

? ринку виробників -- сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;

? ринку проміжних продавців (посередник) -- сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із вигодою для себе;

? ринку громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;

? міжнародного ринку -- зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Укрупнений поділ ринку за суб'єктним складом, а також більша його структуризація з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності, яка охоплює ринки продовольчих і непродовольчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призначення, ринки житла, землі, природних багатств тощо мають важливе аналітичне і практичне значення для забезпечення структурної збалансованості ринку, а також розробки суб'єктами господарювання своєї маркетингової стратегії.

До найбільш розвинутих елементно-технологічних форм ринку, які відносно відокремились і відіграють важливу самостійну роль як об'єкти обміну у відтворювальному процесі, належать: ринок засобів виробництва; ринок предметів споживання; ринок інновацій та інформації; ринок інвестицій; ринок робочої сили; грошово-кредитний і валютний ринки. Зазначена система ринків, незважаючи на відносну обмеженість елементів, що до неї входять, охоплює основні цикли відтворювального процесу (інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє (з урахуванням неоднакового економічного призначення, обігу і споживання) суспільний продукт на засоби виробництва та предмети споживання, інтегрує фактори виробництва (робочу силу й засоби виробництва), охоплює ринок грошей як необхідну передумову здійснення обмінних операцій, придбання на елементних ринках товарів, необхідних для тих чи тих процесів споживання та відтворення.

Ринок як сфера товарного обліку має свої просторово-територіальні межі. З урахуванням останніх, а також масштабів товарообміну, можна виділити місцевий (локальний), регіональний, національний, транснаціональний і світовий ринки. Кожному з них притаманні власні специфічні риси, обумовлені місткістю ринку, різновидами товарів і послуг, що реалізуються, структурою товарообороту, складом агентів товарного руху (виробники, посередники, споживачі), особливостями інфраструктури, рівнем цін та іншими ринковими чинниками.

Важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Він забезпечується певними правами підприємства, а саме:

можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності будь-якого дієздатного громадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, а також будь-якої групи громадян (партнерів), що об'єднуються для колективного підприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки, спільні підприємства тощо);

самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків діяльності, постачальників, посередників, споживачів виготовлюваної продукції (послуг) та його ресурсному забезпечуванні (використання з цією метою власного майна, залучення на добровільних засадах майна (коштів) юридичних осіб і громадян, а також будь-яких інших матеріальних, трудових, інтелектуальних і природних ресурсів за винятком тих, застосування яких заборонене чи обмежене законодавством);

самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон'юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції, у тім числі експортованих товарів і послуг;

правом розпорядження майном, також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом [6].

Підприємство як відкрита соціально-економічна система визначає і реалізує свою місію, досягає цілей лише у взаємодії, взаємозалежності з навколишнім середовищем. З навколишнього середовища воно отримує необхідні для нормального функціонування ресурси (матеріали, сировину, устаткування, енергію, інформацію, кадри. В навколишньому середовищі підприємство формує свою репутацію, втілює в життя свої наміри, реалізує продукцію, отримує прибуток для розширеного відтворення. Оточуюче середовище надає можливість подальшого поглиблення розподілу суспільної праці, розширення міжнародного економічного співробітництва, розповсюдження науково-технічних і соціально-економічних нововведень на ширший підприємницький простір, вирівнювати рівень життя людей у різних країнах.

Навколишнє середовище підприємства в широкому розумінні - це сукупність суб'єктів господарювання, політичних, соціальних, економічних, природних чинників, національних і міждержавних інституційних структур, інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які визначають поведінку підприємства в суспільстві.

Залежно від характеру впливу на функціонування об'єкта господарювання навколишнє середовище поділяють на макросередовище і мікросередовище (рис. 1).



Рис. 1. Макро і мікросередовище підприємства [1]

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови господарювання, суспільні відносини та інститути, інші чинники, які впливають на підприємство та його мікросередовище опосередковано. Серед основних компонентів або груп чинників макросередовища вирізняють такі:

природно-екологічні (доступність (дефіцит) сировинних ресурсів, кліматичні умови, забруднення середовища, енергія і т.ін.);

соціально-демографічні (рівень народжуваності (смертності), статево-вікова структура, освіта, кваліфікація персоналу, соціальна інфраструктура та рівень її розвитку);

політико-правові (політична стабільність, законодавча база, регулювання економіки країни);

науково-технічні (оновлюваність продукції та технологій, рівень розвитку технологій, розвиток науки в цілому, впровадження новітніх розробок, інформаційні можливості);

економічні (рівень доходів, рівень цін, інфляція, фаза економічного розвитку (спад чи підйом);

міжнародні (зв'язки з іншими державами) [7].

Мікросередовище - це оточення прямого впливу на підприємство, яке утворюють певні суб'єкти, що перебувають у безперервному зв'язку з виробничо-господарською діяльністю підприємства.

До них належать: споживачі, постачальники, конкуренти, контактні та директивні установи. До контактних установ належать:

комерційні інформаційні центри;

сировинно-товарні, фондові, валютні біржі;

комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні та інші банки;

мережа підприємств оптової та роздрібної торгівлі, пункти прокату, лізингові центри, ремонтні та сервісні організації, страхові, аудитні, брокерські компанії, торгові доми, аукціони, рекламні агенції, виставки.

До директивних установ належать ті організації, установи, відносини з якими мають обов'язковий характер, що передбачено відповідним законодавством та нормативними актами. До таких організацій відносять: органи статистики, податкова адміністрація, митниця, пожежна інспекція, санепідемстанція, держадміністрація району, міста, області та ін.

Загалом, ринкова економіка - це система господарювання, яка базується на прямих зв'язках незалежних виробників і споживачів та цінах, що визначаються співвідношенням попиту та пропозиції. До основних умов функціонування ринку належать:

1) розподіл праці та спеціалізації;

2) достатня місткість ринку (платоспроможний попит);

3) здатність цін динамічно змінюватись під впливом попиту та пропозиції;

4) вільний обмін товарами та послугами;

5) конкуренція товаровиробників, боротьба за покупця;

6) розвинена товарно-грошова система.

Ринкові відносини становлять базу, основу для розуміння, здійснення заходів, спрямованих на економічний розвиток, задоволення потреб споживачів. Вплив ринку на економічні відносини виробників і споживачів реалізується через відповідний механізм, інструментарій: попит і пропозицію, ціну, конкуренцію, прибуток. Ринок існує в конкретних соціально-економічних умовах і залежить від інституту власності. Ринок посідає особливе місце в системі суспільного відтворення: виробництво, розподіл, обмін та споживання [1].

Активність підприємства в структурованому конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за основу моделі кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі, розглянуті найвідомішими зарубіжними теоретиками ринкових відносин, зокрема такими як К.Р. Макконнелл і С.Л. Брю та ін.

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний «потік» витрат і доходів.

Підприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів споживачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату податків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підприємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей зовнішнього ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середовищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір.

Надання пріоритетного значення підприємствам підкріплюється особливостями сучасних трансформацій ринкових відносин та побудовою державної статистичної звітності, відповідно до якої всі підприємства розподіляються в чотири групи:

- за формою власності й відомчою підпорядкованістю;

- за галузевою приналежністю;

- за територіальною ознакою;

- за економіко-статистичними показниками.

Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичайно важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльності, зокрема таких як:

економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва);

забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансування (дослідження економічних результатів);

зацікавленість у високих результатах діяльності;

матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств).

адміністративне та економічне централізоване регулювання конкурентних відносин на товарних і ресурсних ринках, спрямоване на протидію недобросовісній конкуренції та монополізації економіки;

доступні можливості залучення підприємства до конкурентних відносин за умов сприятливого розвитку різних форм власності [3].



1.2 Поняття функцій та структура ринку

Як уже зазначалось в попередньому пункті, ринок - це сукупність соціально-економічних відносин, яка складається у процесі виробництва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів.

Ринок діє за законами виробництва і основними з них є: закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу, закон конкуренції.

Суб'єктами ринку є: покупці і продавці. Кожен з них має свою мету на ринку. Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати максимальний ефект від його споживання. Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати максимально можливий прибуток.

Об'єктами ринку є гроші і товари. В якості товарів виступають предмети споживання, засоби в-ва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв'язок. А в якості грошей виступають усі платіжні і розрахункові грошові документи.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою і з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого -- забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперевність процесу відтворень, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досяжнень науково-технічного і культурного розвитку.

Ринок, як система економічних відносин, яка регулює взаємовідносини виробників і споживачів виконує такі функції:

Для того, шоб як найкраще зрозуміти функції ринку необхідно розглянути погляди декількох авторів, зробити висновок, вирішити найголовніші із них.

Функціями ринку являються:

1. Здійснення остаточного визначень вартості товарів і послуг та іх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2. Забезпечення безперевності процесу суспільного відтворень (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в маштабі світового ринку;

3. Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними , підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;

4. Регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадженнь і споживань та інших пропозицій;

5. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

6. Посилення конкуренції між виробниками товаріві послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства [6].

Щодо іншої класифікації, то виділяє такі функцції ринка:

а) оптимальне (з точки зору прибутковості) розподілення обмежених ресурсів;

б) об'єднання попиту та пропозиції;

в) забезпечення кожному члену суспільства гарантований рівень життя;

г) забезпечення ефективності виробництва;

д) забезпечення соціальної справедливості;

е) задоволення попиту;

є) стимулювання науково-технічного процесу;

ж) збереження навколишього середовища;

з) диференціація виробників.

В економічно розвинутих системах функціями ринку є:

1) відтворення матеріальних передумов для дїї об'єктивних економічних законів загального характеру;

2) забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів;

3) блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;

4) утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;

5) утворення ефективного господарювання ;

6) вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

7) стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

8) встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;

9) розвиток конкурентних засад.

Отже, як ми бачимо кожен автор трактує функції ринку по-сво-єму. Тому, на мою думку, слід виділити чотири основні функції ринку: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

1. Регулююча функція ринку забезпечує постійнійсть зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперевність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,утворення середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці. У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством, можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку, як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загально економічного явища. Визнаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її, як це інколи робиться .У сучасних розвинених ринкових системах рино регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.До перших належать:

а) економічні важелі:кредити, податки, ціни, які встановлює держава;

б) адміністративні важелі - державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.

2. Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для інших постає питання про їх існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних.

3. Ринок об'єднує економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств,галузей,регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних.У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

4. Варто пам'ятати ще одну функцію ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом здійснення економічних інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів). Цей принцип особистої матеріальної зацікавленості має на увазі:

а)обмін необхідною корисністю;

б)еквівалентність ринкової угоди.

Для здійснення функцій ринку необхідні певні умови:

1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній , кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;

2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;

3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;

5) наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

6) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

7) розвинутий і розгалуджений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу ( засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів--акцій, облігацій, сертифікати та ін. гроші, нерухомість, предмети споживання [4].

Ватро відзначити, що важливою характеристикою ринку являється конкуренція. Конкуренція представляє собою одну з форм змагань у виробництві, що сприяє його розвитку. Змагання сприяє підвищенню якості продукції, зниженнню рострат на його виробництво, появу нових видів продукції, вдосконаленню техніки та технології. Вона стимулює творчість, ініціативність, ріст кваліфікації, професіоналізму. Внаслідок чого конкуренція виступає потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.

Однак змагання може проявлятись в різних формах. Конкуренція -- це змагання у формі суперничества, коли кожний товаровиробник переслідує власний економічний інтерес, не разуючись з інтересами інших товаровиробників. Внаслідок чого конкуренція виступає як виробниче відношення: антагоністична боротьба за збереження економічного суб'єкта в системі суспільного виробництва та за кращі умови його відтворення. Тому у конкуренції є і об'єктивні негативні наслідки: соціальне розшарування суспільства, нерівність, бідність, нестійкість і невизначеність розвитку виробництва.

Було б неправомірно зводити конкуренцію тільки до певної соціально-економічної форми виробничого суперництва. Конкуренція являється також складним механізмом координації суспільного виробництва. Конкурентна система--це складний механізм непроізвольної координації, діючий через систему цін та ринків, механізм зв'язку, діючий для об'єднання знань і дій міліонів різних індивідумів. Вона володіє своєрідним внутрішнім порядком, підчиняється своїм специфічним закономірностям.

В Західній економічній літературі широке поширення отримала модель “досконалої конкуренції”. Досконала конкуренція - це абстрактна теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи. Господарські зв'язки в цій системі організовуються на принципах вільного обміну між незалежними економічними суб'єктами.

Основними ознаками досконала конкуренції являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійснювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного товару.

Досконалий конкурент - це той, хто може продати (чи купити) все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження.

Передумови досконалої конкуренції:

наявність в кожній галузі багаточисленних виробників;

виробників так багато, що ні один і них невзмозі самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги--об'єму попиту, пропозиції, ціни;

всі виробники користуються приблизно однаковими технічними засобами;

всі виробники випускають приблизно однакові об'єми продукції;

реалізована на ринку продукція ідентична по якості;

наявність багаточисленного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;

відсутність обмежень локально-територіального характеру, що передбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв'язки, розвинуту торгово-банківську систему;

миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купуємого товару);

миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.

Однак практика ділового життя в цілому відповідає умовам «недосконалої конкуренції».

«Степінь недосконалості» конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції: монополія, олігополія, диференціація продуту.

Монополія -- це окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворень -- безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань -- картелі та синдикати.

Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох потужних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається невелике число диференційованої продукції (наприклад, ринок машин).

Третя модель недосконалої конкуренції має місце, коли на ринку багато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжності (реальні чи уявні), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель “диференціації продуктів”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу покупців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порівняно з іншими. Наявність деференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:

1) антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;

2) програмування (капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей використовують:

1) пряме (адміністративне) регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття актів і дій виконавчої влади;

2) непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів (зміна ставки податків, норми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспільного капіталу в цілому.

Основні методи державного регулювання економіки є:

1) проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;

2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, або науково-технічна політика;

3) активна амортизаційна політика;

4) кредитно-грошова політика;

5) здійснення структурної або промислової політики.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 % і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб недопустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її [5].

1.3 Механізм удосконалення принципів поведінки суб'єктів господарювання на ринку

Поряд із визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися загальновизнані принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку.

Особливе місце займає принцип соціального партнерства, який належить до базових, визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.

Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов'язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

1) можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності;

2) самостійністю в організації виробництва та його ресурсному забезпечуванні;

3) самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон'юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції;

4) реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:

1) спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;

2) взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам;

3) рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів;

4) відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб'єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

5) самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;

6) підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі.

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб'єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.

Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми як партнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що є життєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі [4].



2. Виробнича програма підприємства

Таблиця 1. Вихідні дані для розрахунку показників виробничої програми машинобудівного підприємства та її виконання

№ з/п	Назва виробу	Річні обсяги виробництва, тис. шт	Запаси готової продукції на початок року, тис. шт	Запаси готової продукції на кінець року, тис. шт
		план	звіт	план	факт	план	факт
16	М	516	541,8	36,44	29,12	38,52	23,04
25	Х	120,2	109,8	6,01	3,93	7,78	7,86
30	Ю	6,32	5,78	0,362	0,208	0,416	0,724

Примітка: К - значення сумарного коефіцієнта

Таблиця 2. Норми витрат ресурсів на виробництво одного виробу

№ з/п	Види виробів	Сировина і матеріали	Комплектуючі (ПДВ), грн.	Паливо, кг	Електроенергія, кВт/год	Трудомісткість, люд/год
		W, кг	X, кг	Y, м3	Z, м2
16	М	4,5	0,3	-	-	-	2.4	7,8	1,47
25	Х	-	7,9	0,0054	-	-	9,1	12,6	8,5
30	Ю	245,0	22,7	-	1,86	166,3	85,0	120,4	128,0

Таблиця 3. Вихідні дані для розрахунку чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства, %

Період	Основні виробничі робітники	Підсобні робітники в основному виробництві	Робітники, зайняті в допоміжному та обслуговуючому виробництві	Робітники, зайняті в підсобному виробництві	Управлінський та обслуговуючий персонал виробничих підрозділів	Адміністративно-управлінський персонал
План	100	12,7	25,4	4,08	7,7	9,08
Звіт	100	11,7	27,4	5,08	8,7	9,08

Таблиця 4. Дані про рух кадрів на машинобудівному підприємстві, люд. (прийняття (чисельник) / звільнення (знаменник) основних робітників)

Місяці року
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
4.7	8.24	1.62	2.16	6.78	2.62	7.4	8.94	9.48	10.02	3.7	7.94
4.7	7.4	6.32	6.86	10.56	6.86	5.78	4.24	7.4	11.64	9.48	3.7

Таблиця 5. Годинні тарифні ставки робітників машинобудівного підприємства, грн.

Умови праці	Форма оплати праці	Годинні тарифні ставки за розрядами
		І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Нормальні	Погодинники	1,00	1,09	1,20	1,33	1,50	261,72
	Відрядники	1,20	1,31	1,44	1,60	1,80	2,06
Важкі та шкідливі	Погодинники	1,25	1,36	1,50	1,66	1,88	2,15
	Відрядники	1,50	1,64	1,80	2,00	2,25	2,58

Таблиця 6. Середній розряд робіт з виготовлення виробів

М	Х
3,5	3,8
Ю1
4,7

Примітка: ¹ - 30% робітників-відрядників працюють у важких та шкідливих умовах праці

Таблиця 7. Залежність між рівнем виконання завдань з обсягу виробництва продукції і середнім розміром премій з фонду заробітної плати робітників-відрядників

Рівень виконання виробничих завдань, %	< 85	85-90	90-95	95-100	100-105	105-110	>110
Середній розмір премій робітників-відрядників, %	-	5	10	15	20	25	30



Таблиця 8. Залежності, що характеризують відношення рівня заробітної плати різних категорій промислово-виробничого персоналу підприємства (з урахуванням преміальних доплат з фонду заробітної плати) до середнього рівня оплати праці робітників-відрядників

Підсобні робітники в основному виробництві	Робітники в допоміжному та обслуговуючому виробництві	Робітники у підсобному виробництві	Управлінський та обслуговуючий персонал виробничих підрозділів	Аміністративно-управлінський персонал
0,7	0,9	0,8	1,2	1,5

Таблиця 9. Стан та вартість основних виробничих фондів машинобудівного підприємства

Групи основних фондів	Початкова вартість на початок року, тис. грн.	Ступінь зношення на початок року, тис. грн.
	власні	орендовані	власних	орендованих
1	2	3	4	5
1.Будівлі, споруди	4620	-	30,8	-
2.Транспортні засоби	2080	-	45.4	-
3.Машини і обладнання	3080	416	25.8	30.8
4.Комп'ютерна техніка	1540	-	23.1	-

Таблиця 10. Дані про рух основних фондів, тис. грн.

Варіант	Введення	Вибуття
1	2	3
2	06/11 = 366 (3); 10/12 = 156.4 (2); 09/10 = 242 (4)	02/10 = 113.2 (2); 07/11 = 244.2 (3); 09/12 = 312 (1)

Примітка: 01,02,…,12 - номери місяців введення-вибуття основних фондів (чисельник - за планом, знаменник - фактично); (1), (2), (3),(4) - групи основних фондів, за якими відбувається введення (вибуття); номер варіанта відповідає останній цифрі номера студента за списком у групі.



Таблиця 11. Ціни придбання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів (з урахуванням ПДВ)

Види ресурсів	Одиниця вимірювання	Ціна одиниці, грн.
W	т	1200
X	т	960
Y	м3	180
Z	м2	25
Паливо*	т	3800
Електроенергія*	кВт/год	0,24

Таблиця 12. Дані про споживання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів на потреби виробничого та невиробничого характеру в % до рівня їх технологічних витрат

Види ресурсів	Допоміжне і обслуговуюче виробництво	Підсобне господарство	Експлуатаційні потреби
Матеріали	20	5	5
Паливо	30	5	10
Електроенергія	20	5	15

Таблиця 13 Норми відходів матеріальних ресурсів, %

Види сировини і матеріалів	Норми відходів
	всього	зокрема зворотних
W	10.16	4.85
X	8.62	4.08
Y	3.31	1.54
Z	2.54	-

Таблиця 14. Дані про зміни цін на матеріальні ресурси та норм їх витрачання у звітному періоді

Показники	Варіант (остання цифра за списком у групі)
	6
Підвищення цін на матеріали та паливно-енергетичні ресурси, %	5,9
Встановлення знижених норм витрат матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, %	4,5



Таблиця 15. Виконання планових завдань з виробництва і реалізації

Види продукції	Обсяг виробництва, тис. шт.	% виконання	Обсяг реалізації, тис. шт.	% виконання
	план	звіт		план	звіт
1	2	3	4	5	6	7
М	516	541.8	105	479.26	512.68	107
Х	120.2	109.8	91.3	114.19	105.87	92.7
Ю	6.32	5.78	91.5	5.958	5.572	93.5

Таблиця 16. Річний бюджет (баланс) робочого часу одного робітника та його виконання

№ п/ч	Показники	Значення показників
		план	звіт
1	2	3	4
1	Кількість календарних днів	365	365
2	Вихідні і святкові дні	118	116
3	Номінальний фонд робочого часу, днів (1-2)	247	249
4	Невиходи на роботу, днів	42	43
	з них:
	відпустки	24	24
	лікарняні	8	7
	невиходи, що дозволяються законом	5	4
	невиходи з дозволу адміністрації	5	4
	цілодобові простої	-	3
	страйки	-	1
5	Явочний робочий час, днів	205	206
6	Середня тривалість робочої зміни, годин	8	8
7	Внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої, годин	0,2	0,22
8	Ефективний фонд робочого часу на рік, год. [5 * (6 - 7)]	1599	1603
Примітка: середній процент виконання норм виробітку робіт відрядниками за планом прийняти на рівні kвик=110-0,5К=107.7



Таблиця 17. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників

Види продукції	Нормативна трудомісткість виготовлення виробу, люд/год	Обсяг виробництва, шт.	Трудомісткість виконання робіт, люд/год	Процент виконання норм виробітку, %	Бюджет робочого часу одного робітника, год.	Чисельність основних виробничих робітників, люд.
		план	звіт	план	звіт		план	звіт	план	звіт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
М	1.47	516000	541800	758520	796446	107.7	1599	1603	440	460
Х	8.5	120200	109800	1021700	933300	107.7	1599	1603	590	540
Ю	128	6320	5780	808960	739840	107.7	1599	1603	470	430
Всього	137.97	642520	657380	2589180	2469586				1500	1430

Чс(план) =5.94 Чс(звіт) =6.92 (2.1)

ФОЗП=1.48Ч3436.22=5085.61 ФЗП=1.09Ч5085.61=5543.31 (2.2)

Таблиця 18. Фонд заробітної плати основних виробничих робітників

Види продукції	Обсяг виробництва, тис. шт.	Відрядна розцінка, грн.	Тарифний фонд зарплати відрядників, тис. грн.	Середній розмір премій, %	Фонд зарплати основних виробничих робітників з урахуванням премій, тис. грн.
	план	звіт		план	звіт	план	звіт	план	звіт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
М	516	541.8	2.23	1150.68	1208.21	20	15	1380.82	1389.44
Х	120.2	109.8	13.35	...

Подобные документы

• Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

  Поняття та характеристика ринкового типу господарювання і ринкової інфраструктури. Сучасний стан телекомунікаційної галузі. CDMA-оператори на ринку мобільного зв'язку України. Тенденції та прогнози розвитку найпопулярніших операторів Beeline та Life.
  
  курсовая работа [44,8 K], добавлен 03.04.2012
  

• Підприємства та організації: стратегія, організація та ефективність

  Визначення, цілі та напрями підприємства, правові основи його функціонування. Класифікація і структура підприємств, їх об’єднання. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій. Договірні взаємовідносини у підприємницької діяльності.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 21.11.2011
  

• Підприємство як суб’єкт господарювання. Основи підприємницької діяльності

  Правові основи функціонування підприємств, їх класифікація та структура. Об’єднання підприємств, ринкове середовище господарювання. Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницької діяльності, її здійснення на міжнародному рівні.
  
  реферат [26,9 K], добавлен 06.11.2011
  

• Економіка підприємства

  Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємства. Ринкове середовище господарювання підприємств. Договірні взаємовідносини у підприємницькій діяльності. Суть, функції та необхідність процесу управління. Суть, структура та класифікація основних засобів.
  
  шпаргалка [115,4 K], добавлен 15.11.2014
  

• Адаптація діяльності ПАТ "Концерн-Електон" до умов ринкового середовища

  Суть і зміст адаптації як економічної категорії, класифікація її проблем. Задачі управління адаптацією підприємств до ринкових умов господарювання, основні принципи та напрямки розробки адаптаційних заходів на прикладі підприємства ПАТ "Концерн-Електрон".
  
  дипломная работа [2,2 M], добавлен 17.06.2012
  

• Прибуток підприємства та механізм його розподілу

  Сутність, значення прибутку в господарській діяльності підприємств. Джерело формування загальної величини прибутку підприємства та види прибутку. Напрями підвищення прибутковості вітчизняних суб’єктів господарювання. Шляхи оптимізації розподілу прибутку.
  
  курсовая работа [1003,8 K], добавлен 16.12.2010
  

• Планування розвитку сільськогосподарських підприємств

  Сутність планування, його роль, значення і місце в діяльності суб'єктів господарювання. Завдання і основні принципи планування розвитку сільськогосподарських підприємств. Організаційно-економічні основи державних сільськогосподарських підприємств.
  
  курсовая работа [84,6 K], добавлен 20.02.2010
  

• Шляхи підвищення платоспроможності вітчизняних підприємств у сучасних умовах

  Сутність платоспроможності та її важливість для аналізу на підприємстві. Вивчення поняття ліквідності як суміжного до платоспроможності суб'єкта господарювання. Шляхи підвищення платоспроможності підприємств у сучасних умовах розвитку економіки.
  
  статья [192,8 K], добавлен 05.10.2017
  

• Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції

  Теоретичні засади добросовісної конкуренції. Аналіз механізму захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні. Економічні та соціальні аспекти захисту від недобросовісної конкуренції та етичні норми поведінки.
  
  дипломная работа [149,4 K], добавлен 22.08.2008
  

• Розробка системи здійснення аналізу і контролю економічної концентрації на ринку банківських послуг

  Огляд діяльності суб’єктів господарювання, що функціонують на ринку банківських послуг. Аналіз структури і моделі ринку, конкурентного середовища. Визначення негативних наслідків економічної концентрації та позитивного ефекту для суспільних інтересів.
  
  курсовая работа [61,7 K], добавлен 16.02.2012
  

• Реформування виробничих підприємств при входженні в ринкові відносини

  Визначення необхідності і умов переходу підприємств від адміністративного до ринкового типа виробництва. Диверсифікація форм власності підприємств і їх входження в ринкові стосунки. Історія формування ринку в Україні і її місце в міжнародній торгівлі.
  
  курсовая работа [58,6 K], добавлен 03.01.2014
  

• Мікроекономічна модель підприємства ЗАТ "Втормет"

  Поняття суб’єктів господарювання у мікроекономіці. Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств в Україні. Аналіз ринку заготівлі вторинної сировини кольорових та чорних металів на прикладі ЗАТ "Втормет". Побудова прогнозних моделей розвитку.
  
  курсовая работа [146,1 K], добавлен 14.08.2011
  

• Аналіз і чинники активізації інноваційної діяльності промислових підприємств регіонів України

  Поширення нововведень у різних галузях економіки України. Розподіл джерел фінансування суб’єктів господарювання. Проведення державного статистичного спостереження щодо інноваційної діяльності вітчизняної промисловості. Вдосконалення методів логістики.
  
  статья [449,8 K], добавлен 31.08.2017
  

• Підприємство як суб’єкт господарювання

  Предмет, задачі, і методи дослідження науки «економіка підприємства». Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства. Класифікація підприємств. Зовнішнє середовище діяльності підприємства. Чинники мікросередовища та макросередовища, їх вплив.
  
  реферат [20,1 K], добавлен 10.12.2008
  

• Дослідження підприємницької діяльності в сучасних умовах господарювання

  Підприємництво як сучасна форма господарювання, його сутність, значення та організаційно-правові форми здійснення. Типологія, середовище та активізація підприємства. Головні проблеми та перспективи конкурентоздатності даної діяльності в Україні.
  
  курсовая работа [31,5 K], добавлен 10.06.2011
  

• Особливості управління ліквідністю та платоспроможністю суб’єктів господарювання в Україні

  Основні показники оцінки та інформаційне забезпечення оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Аналіз платоспроможності підприємств. Вдосконалення сучасного державного регулювання платоспроможності суб'єктів господарювання в Україні.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 13.05.2017
  

• Структура потреб підприємства

  Структура потреби підприємств, установ і організацій України у працівниках за розділами класифікацій професій і за основними видами економічної діяльності. Динаміка потреби підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2002–2011 роках.
  
  контрольная работа [55,4 K], добавлен 11.12.2012
  

• Форми підприємницької діяльності (господарювання в аграрній сфері)

  Зміст підприємницької діяльності. Порівняльна характеристика найбільш ефективних форм сільськогосподарських підприємств. Негативний вплив агрохолдингів на сучасний стан економіки в аграрному секторі України. Роль держави в розвитку підприємництва.
  
  курсовая работа [233,1 K], добавлен 17.11.2014
  

• Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання

  Процес бюджетування підприємства. Структура консолідованого бюджету суб’єктів господарювання. Головні інструменти технології бюджетного керування. Характеристика критеріїв визначення суттєвості відхилень та доцільності проведення коригуючих змін.
  
  курсовая работа [2,9 M], добавлен 11.07.2010
  

• Оцінка та діагностика конкурентоспроможності підприємств

  Розробка універсальної методики оцінювання рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Формування та управління конкурентним потенціалом українських підприємств. Підвищення інноваційного розвитку, ефективності менеджменту та маркетингу.
  
  курсовая работа [656,2 K], добавлен 04.05.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам