Економічна ефективність сільськогосподарського виробничого кооперативу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Природно-економічна характеристика господарства

2. Фактичний стан виробництва і економічна ефективність продукції рослинництва за останні 3 роки

3. Організація виробництва продукції

3.1 Організація основних виробничих процесів

3.2 Організація зберігання продукції

4. Планування рослинництва

4.1 Планування виробництва продукції

4.2 Планування матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції

5. Фінансові результати виробництва продукції

6. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції

Висновки

Використана література



Вступ

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на сільськогосподарську продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність сільськогосподарської праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більше виробництва.

У сільському господарстві велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю, виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпечення відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простоювала міжсезонний період, то має бути універсальною.

Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Праця витрачається з перервами, пов'язаними із зростанням і визріванням рослин, протягом року.

В сільському-господарстві існує велика залежність результатів виробництва від погодних умов, зокрема у південній частині України часті посушливі роки - врожай зменшується. Ця обставина має історичне значення для умов формування соціально-орендованої ринкової економіки, оскільки створює кращі можливості для конкуренції різних форм власності, а тим самим для зростання ефективності виробництва. Одним із видів сільськогосподарських культур є горох. Горох - одна з найдавніших сільськогосподарських культур. Існує версія, що батьківщиною посівного гороху є Іран, Туркменистан, де вирощують його дрібнонасінні види. Крупно-насінний горох із давніх давин (за 4-6 тис. років до н. є.) вирощували на землях сучасної України, що доведено археологічними знахідками. Відомий в українській мові вислів про давність події - це було ще за царя Гороха, теж свідчить про широке культивування гороху у древні віки.

Горох забезпечує найвищу врожайність серед зернових бобових культур - 30-50 ц/га. Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукор, жир, вітаміни, каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору) - у цьому цінність його не тільки як харчового (високі смакові якості), а й дієтичного, лікувального продукту. Він сприяє виведенню солей з організму, корисний хворим на серце. У 100 г. його зерна міститься 491 ккал (в 100 г. пшениці 457 ккал). Білка приблизно стільки ж, як і в сирому м'ясі. В 1 кг. зерна гороху міститься 1,17 к. о., 180-240 г. перетравного протеїну, 15,2 г. лізину, 3,2 г. метіоніну, 2,3 г. цистину і 1,6 г. триптофану та інші.

Метою курсового проекту є вивчення сучасного стану виробництва гороху, організації виробництва та здійснення планування в умовах Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Андріївський».



1. Природно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Андріївський» розташований в селі Андріївка Хорольського району Полтавської області і знаходить за 15 кілометрів від районного центру м. Хорол і 120 кілометрів від обласного центру м. Полтава.

Колгосп ім. Ілліча було створено ще в 1958 році, але у 2000 році його було реорганізовано в СВК «Андріївський». Він створений на підставі Законів України «Цивільного кодексу», «Про підприємство», «Про господарські товариства», Земельного Кодексу України та інших законів шляхом добровільного об'єднання фізичних осіб (надалі членів) на засадах членства, об'єднання пайових внесків з обов'язковим укладенням договорів оренди майнових та земельних часток (паїв).

Підприємство керується чинним законодавством України, має обов'язки і користується правами, передбаченими Законом «Про підприємства в Україні» та іншими законодавчими актами, які регламентують діяльність підприємств, Статутом, Положеннями та іншими локальними актами (нормативними документами).

Кооператив є власником споруд, будівель, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, отриманих від реалізації та іншої діяльності, передбаченої Статутом кооперативу, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених Законом.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її в установленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Кооператив має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, кутовий та інші штампи, печатки зі своїм найменуванням, товарний знак та інші реквізити.

Правління очолює голова кооперативу Підгорний Микола Іванович, який здійснює повсякденне керівництво діяльності кооперативу, забезпечує своєчасне проведення загальних зборів, виконання управлінських рішень, несе відповідальність перед членами кооперативу за результати роботи підприємства.

Керівник підприємства самостійно розв'язує питання діяльності підприємства, а у випадках, передбачених законодавством, здійснює це за участю трудового колективу та профспілкових комітетів.

Головною метою діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Андріївський» є:

- Ведення сільськогосподарського виробництва;

- Переробка сільськогосподарської продукції;

- Оптова і роздрібна торгівля продукцією власного виробництва;

- Надання агропромислових та інших послуг;

- Здійснення ветеринарного обслуговування тварин.

Майно підприємства складається із землі, основних фондів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість СВК «Андріївський» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність. І почну, я з характеристики структури і складу сільськогосподарських угідь підприємства.

Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції і включають у себе ріллю, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Земля - це головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Характеризуючи значення землі в суспільному виробництві, слід зазначити, що праця - це не єдине джерело вироблюваних продуктів і речового багатства.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва.

Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 1. - Склад і структура земельних угідь:

Проаналізувавши дані складу і структури земельних угідь СВК «Андріївський» можна сказати, що загальна земельна площа господарства за останні два роки становить 4704 га, а це на 5 га більше порівняно з 2008 роком також можна побачити що практично за останні три роки практично не змінилась і структура с/г угідь, яка становить: ріллі 4671 га або 99,3% з загальної площі, сінокоси займають 34 га чи 0,7% з загальної площі, пасовищ і інших сільськогосподарських угідь в господарстві немає.

Слідуючи об'єктом для характеристики господарства є аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів сільськогосподарських культур. Для виявлення резервів збільшення урожайності важливу роль відіграють аналіз та кількісна оцінка впливу визначених факторів на її рівень. Фактори, що впливають на урожайність, можна розділити на природні та економічні (господарські). Природні фактори характеризуються якістю ґрунту і показниками кліматичних і метеорологічних умов. Показники метеорологічних умов слід аналізувати за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

Економічні фактори є результатом розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсивного землеробства. До них відносяться наявність, структура та степінь використання виробничих ресурсів. На урожайність сільськогосподарських культур впливає також рівень агротехніки.

Під агротехнікою розуміють встановлені агрономічною наукою прийоми вирощування сільськогосподарських культур для отримання високих та стабільних урожаїв.

Валовий збір сільськогосподарських культур - показник, що характеризує загальний обсяг продукції землеробства з усієї посівної площі у межах об'єкта обліку країни, регіону, господарства, в господарствах, не охоплених звітністю власних підсобних господарствах.

В виробничих сільськогосподарських кооперативах розраховується на основі даних про розміри посівних площ і даних про середню врожайність з одного га посіву за матеріалами вибіркових статистичних обстежень.

Валовий збір окремої культури піддається впливу двох факторів: посівній площі і урожайності.

Посівна площа - площа, яка була зайнята під посівами сільськогосподарських культур і з якої передбачалося одержати врожай звітного року.

До її складу входять озимі посіви минулого року, що збереглися до закінчення весняної сівби звітного року, посіви ярих культур звітного року на самостійній площі, включаючи пересів загиблих озимих, площі багаторічних технічних культур (лікарських, ефіроолійних), безпокривні багаторічні трави посіву звітного року, багаторічні трави посіву минулих років на площі, що збиралася у звітному році, посіви у міжряддях садів, посіви попередніх культур на розораних луках і пасовищах з метою їх докорінного поліпшення.

Посівну площу показано з урахуванням фактичного господарського використання посівів (на зерно, сіно, зелений корм та ін.) та їх загибелі. Аналізуючи таблицю 2, ми побачимо, що площі посівів і валових зборів в порівнянні з 2008 роком за останні два роки зменшилась. За всі три роки можна спостерігати, що найбільшими площами посіву виділяється озима пшениця, кукурудза, соняшник і багаторічні трави.

Можна побачити збільшення посівних площ по таких культурах, як ячмінь площа якого зросла в порівнянні 2008 р. з 2010 р. на 215 га, соя, кукурудза на зерно, але з тим відбулося значне зниження посівів гречки та озимої пшениці.

Відбулося найбільш помітне зменшення середньої врожайності в порівнянні 2010 року з 2008 роком в таких культурах як жито на 19,2 га/ц, ячмінь на 22,1 га/ц, горох на 8,3 га/ц, кукурудза на зерно на 61ц/га і кукурудза на силос також зменшилась на 61 ц/га.

Також порівнюючи 2010рік з минулими роками можна сказати, що валовий збір зменшився майже по всіх культурах. Найбільш помітне зменшення валового збору у таких культурах, як озима пшениця на 22050,4 ц., ячмінь на 5228 ц., гречка і кукурудза на зерно на 13390,4 ц. і 877,5 ц. відповідно, але також є культури валові збори яких збільшились це такі культури, як соя (на 51,4 ц.), соняшник (на 2071,8 ц.) та багаторічні трави (на 17387 ц.).

Наступним кроком для аналізу діяльності господарства є аналіз поголів'я худоби, продуктивності і валового виходу продукції тваринництва, які подані в таблиці 3.

Таблиця 2. - Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів сільськогосподарських культур:

Провівши розрахунок ми побачили зменшення поголів'я тварин в порівнянні 2010 року з 2008 роком в тому числі ВРХ на 681 гол. при наявності в 2010 році 1826 гол. в тому числі великої рогатої худоби на відгодівлі зменшилось на 681 гол., поголів'я свиней збільшилось на 675 гол. Можна побачити також збільшення продуктивності ВРХ, як на відгодівлі так і корів молочного стада.

Основним показником хорошої організації галузі є збільшення валового виходу, яке зросло на значну кількість тільки по ВРХ молочного стада на 674 ц - це порівнюючи 2010 рік валовий вихід якого становив 22362 ц. і 2008 рік - 21688 ц. Дані господарства показують про не досить добру організацію галузі тваринництва, але підприємство робить все можливе для його покращення.

Слідуючи етапом в аналізі господарства є аналіз грошових надходжень які показано в таблиці 4.

Грошові надходження підприємств відіграють важливу роль у процесі кругообігу коштів. Грошові надходження підприємства повинні забезпечувати відшкодування витрат, своєчасне виконання фінансових зобов'язань, формування доходів і прибуток.

Продаж продукції (товарів) - це господарські операції підприємства, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Грошові надходження - це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших господарських операцій у процесі операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства.

Сума грошових надходжень не завжди дорівнює сумі доходу підприємства за реалізовану продукцію.

Таблиця 3. - Аналіз поголів'я худоби, продуктивності і валового виходу продукції тваринництва в СВК «Андріївський»:

Дохід - це збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів (коштів, інших матеріальних або нематеріальних активів), або зменшення зобов'язань підприємства перед його діловими партнерами, що забезпечують зростання власного капіталу підприємства.

Таблиця 4. - Грошові надходження від реалізації товарної продукції:

Проаналізувавши ці дані можна сказати, що товарна продукція на даному підприємстві зросла з 12781,4 тис. грн. (показник 2008 року) до 16150,2 тис. грн. (показник 2010 року).

При цьому продукція рослинництва в структурі товарної продукції збільшилась, в 2008 вона становила 50,81% від всієї товарної продукції, а в 2010 становила 53,75% при грошовому показнику 6494,7 тис. грн. і 8681,3 тис. грн. відповідно, це показує про ріст товарної продукції рослинництва як в грошовому еквіваленті так і в її структурі. Найбільш вагомим видом продукції в товарній структурі рослинництва є озима пшениця, кукурудза на зерно і соняшник.

Також можна побачити збільшення товарної продукції тваринництва, яка складала в 2008 році 5836,9 тис. грн. або 45,67% від всієї товарної продукції і в 2010 році 7308,1 тис. грн. чи 45,25% від всіє товарної продукції, тобто бачимо структурний ріст при вартісному зростанні в галузі тваринництва. Найбільш вагомим видом товарної продукції в галузі тваринництва є молоко, яке склало в 2008 році 23,86% від загальної вартості товарної продукції при вартісному показникові 3050,3 тис. грн., але в 2010 році структура товарної продукції збільшилась до 27,7% також збільшився і вартісний показник 4474,3 тис. грн. Дані таблиці вказують про направлення господарства і воно є зерно-молочним.

З даних даної таблиці можна визначити коефіцієнт спеціалізації який визначається за формулою:

Підставивши дані в формулу маємо:

100/(27,7 * (1 * 2 - 1) + 24,27 * (2 * 2 - 1) + 12,06 * (3 * 2 - 1) + 9,12 * (4 * 2 - 1) + 8,42 * (5 * 2 - 1) + 7,51 * (6 * 2 - 1) + 7,3 * (7 * 2 - 1) + 1,54 * (8 * 2 - 1) + 0,77 * (9 * 2 - 1) + 0,28 * (10 * 2 - 1)) = 100 / 519,56 = 0,1925.

Ми бачимо, що коефіцієнт спеціалізації становить 0,1925. Це говорить про низький рівень спеціалізації, тобто підприємство зосереджене на виробництві декількох видів продукції і при зменшенні попиту на ці товари підприємство має загрозу банкрутства через зменшення найбільшого каналу надходження грошових коштів.

Узагальнюючим етапом в аналізі господарства є аналіз його господарської діяльності, який наведено в таблиці 5.

Аналізуючи дану таблицю ми побачили збільшення валової продукції в 2010 році в порівнянні з 2009 роком, на 4101,7 тис. грн. при показникові 16168,7 тис. грн. в 2010 році, в тому числі зросли показники рослинництва на 719,7 тис. грн. і тваринництва 3382 тис. грн. це перевищило показники в 2008році показники 2010 року на 112,51% і 153,55% відповідно. Також зросли показники виробленої продукції на 1 працівника і виробленої продукції на 100 с/г угідь на 8,87 грн. (136,54%) і 87 грн. (136,68%) відповідно. Знизився показник фондовіддачі на 0,08 це на 29,32% менший ніж в 2008 році це говорить про збільшення основних фондів підприємства і його розвиток. Ці показники показують про збільшення продажі продукції і її виробництва.

Але чистий прибуток зменшився в порівнянні 2010 року (1061,4 тис грн.) і 2008 року (1455,8 тис грн.) на 394,4 тис грн. в тому числі знизився прибуток галузі рослинництва на 603,3 тис. грн. і збільшилися прибуток галузі тваринництва на 208,9 тис. грн. це показує про перспективу розвитку галузі тваринництва.

Дебіторська заборгованість протягом трьох років зросла на 44 тис. грн. а також знизилась кредиторська заборгованість на 111 тис грн. і це показує на добрі результати господарства.

Середня заробітна плата одного працівника зросла на 540,5 грн. при показниках 2008 і 2010 роках 638,15 і 1178,62 грн. Виплати орендної плати за земельні майнові паї зросли на 83,43% це на 28,3 тис. грн. більше ніж у 2008 році (33,9 тис. грн.).

Одним з основних показників є рівень рентабельності який загалом становив у 2010 році 18,62% це на 32,5% нижче ніж показник в 2008 році. Це викликано зниженням рентабельності продукції рослинництва, рівень рентабельності якої знизився на 127,1% при показникові 2008 року 152,24%, суттєвих змін рентабельності продукції тваринництва не відбулося. Ці дані вказують про неефективну господарську діяльність, показники якої вказують про зниження ефективності господарства.



Таблиця 5. - Аналіз господарської діяльності СВК «Андріївський»:



2. Фактичний стан виробництва і економічна ефективність продукції рослинництва за останні 3 роки

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту. Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Протягом останніх декількох років по більшості зернових культур спостерігається зменшення показників урожайності.

Таблиця 6. - Урожайність зернових та зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах по районах:

Полтавська область	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Великобагачанський	33,5	36,6	27,8
Гадяцький	26,5	25,3	21,6
Глобинський	34,4	34,0	29,7
Гребінківський	26,8	26,1	26,9
Диканський	30,7	31,3	27,4
Зіньківський	30,8	30,0	24,7
Карлівський	33,2	36,7	29,3
Кобеляцький	27,3	26,3	23,4
Козельшинський	27,5	27,3	23,9
Зіньківський	41,2	36,6	24,5
Кременчуцький	23,4	25,7	22,8
Лохвицький	24,6	21,8	19,5
Лубенський	20,8	25,0	26,6
Машівський	43,5	50,9	35,7
Миргородський	34,0	35,2	34,2
Новосанжарський	49,4	55,7	42,6
Оржицький	35,6	32,2	26,0
Пирятинський	30,1	32,4	32,9
Полтавський	28,4	33,7	25,9
Решетилівський	25,7	29,0	25,2
Семенівський	31,5	32,0	32,4
Хорольський	32,8	28,7	27,2
Чорнухинський	20,7	19,8	20,9
Чутівський	27,8	29,0	23,8
Шишацький	32,7	38,4	32,6

Проаналізувавши дану таблицю, ми можемо зробити такі висновки, що посівні площі по областях з кожним роком зменшуються, а особливе зменшення урожайності зернових та зерново-бобових культур найпомітніше.

Проаналізувавши посівні площі з яких було зібрано зернові та зернобобові культури можна зробити висновок, що зменшення посівних площ відбувається практично по всіх районах. У Хорольському районі посівні площі порівнюючи 2009 рік і 2007 рік зменшились на 1,7 тис. га.

Таблиця 7. - Площі, з якої зібрано зернові та зернобобові культури у сільськогосподарських підприємствах по районах (тис. га):

Полтавська область	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Великобагачанський	27,6	26,7	26,6
Гадяцький	38,4	39,2	40,2
Глобинський	60,0	52,5	48,4
Гребінківський	19,9	19,0	18,8
Диканський	20,8	18,2	16,2
Зіньківський	33,7	32,8	31,9
Карлівський	26,2	25,0	23,1
Кобеляцький	43,4	35,8	34,7
Козельшинський	23,3	20,2	20,8
Котелецький	15,2	15,9	17,8
Кременчуцький	20,6	17,4	17,0
Лохвицький	32,0	31,2	28,4
Лубенський	43,2	32,2	36,1
Машівський	27,2	26,8	28,9
Миргородський	41,5	42,5	40,8
Новосанжарський	38,7	33,7	32,1
Оржицький	30,8	30,1	30,6
Пирятинський	27,2	25,1	26,9
Полтавський	27,4	23,7	26,6
Решетилівський	37,2	31,2	32,7
Семенівський	45,1	41,3	39,8
Хорольський	30,0	28,1	28,3
Чорнухинський	17,7	15,2	11,4
Чутівський	22,1	25,1	24,5
Шишацький	15,6	20,7	18,1



3. Організація виробництва продукції

3.1 Організація основних виробничих процесів

Попередники та основний обробіток ґрунту під горох. Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур.

Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних - кукурудзи, картоплі, цукрового буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка, кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху.

На Поліссі сіють після льону. У Степу горох розміщують після озимих та ярих зернових, кукурудзи. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5-6 років.

Основний обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур'янені однорічними бур'янами, проводять лущення з допомогою ЛДГ-10 в два сліди на глибину 5-6 см., Якщо поле забур'янене кореневищними бур'янами, то проводять лущення лемішними лущильниками ПЛ-5-25А, ПЛП-10-25 та ПЛН-8-35 на глибину 10-12 см., За нестачі вологи в ґрунті застосовують обробіток важкими дисковими боронами типу БДТ-3, БДТ-7. Через 15-20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см.

Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см., Глибше розпушування призводить до надмірного випаровування води та утворення грудок. На якісно виораних полях обмежуються одним обробітком, при недостатньому розпушенні ґрунту культивують вдруге. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати (РВК-3,6, Компактор, Європак, ЛК-4) з обов'язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см., Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 1 годину.

Не варто розпушувати передчасно, коли ґрунт ще мажеться і зліплюється в грудки. Висів насіння в такий ґрунт може пригальмувати ріст рослин і спричинити зменшення врожайності.

Оскільки горох культура ранніх строків сівби, весняне закриття вологи з допомогою борін не обов'язкове.

Підготовка насіння, сорти. Підготовка насіння до сівби починається зразу ж після збирання врожаю. Насіння очищають на машинах первинної очистки ОВП-20А, при потребі просушують.

Навесні, перед сівбою підготовка насіння складається з трьох операцій: протруювання, обробка мікроелементами і бактеріальними добривами. Для захисту від бактеріальних та грибкових захворювань рослин, насіння протруюють хімічними препаратами. Найбільш ефективне завчасне протруювання - за 2-3 місяці до сівби.

Протруєне насіння в день сівби обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором.

Насіння в день сівби змочують водою (2% маси) і обробляють ризоторфіном з розрахунку 0,2-0,3 кг. на норму. Цей агрозахід особливо ефективний при невеликих посівних площах гороху в господарстві. Обробляють ризоторфіном у приміщенні, куди не потрапляють сонячні промені. Стійкі до осипання сорти Люлинецький короткостебловий, Уладівський напівкарлик, Лото, Норд, Красноградський 8.

Підвищену стійкість до основних хвороб мають Грант, Дельта, Надійний, Світязь. Стійкі до вилягання і придатні до збирання прямим комбайнуванням сорти Дамир 2, Менгір, Смарагд, Мадонна, Зекон, Готік.

Способи сівби. Кращим способом сівби гороху є звичайний рядковий з відстанню між рядками 15 см., Використовують сівалки С3-3,6А, СЗ-5,4, СЗП-3,6, DT "ACCORD". Вони глибше ніж вузькорядні загортають насіння.

Глибина сівби. Горох добре переносить глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту. Для набубнявіння і проростання насінини необхідно ввібрати 100-120% води від її маси, що вдвічі більше ніж у зернових культур. Верхній шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше розвивається коренева система.

Оптимальна глибина загортання насіння у більшості випадків становить 6-8 см., На важких запливаючих ґрунтах насіння загортають на 4-5 см., На легких ґрунтах або в умовах швидкого пересихання верхнього шару, глибину загортання збільшують до 8-10 см.

Мілке і якісне загортання насіння забезпечує ранні і дружні сходи, рівномірний розвиток рослин гороху. Необхідно тільки добре підготувати ґрунт, слідкувати, щоб частина насіння не залишалась на поверхні зовсім не загорнутою, зразу ж після сівби закоткувати поле.

Норма висіву. Норму висіву встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн. схожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше. При надмірній нормі висіву загущені рослини формують менше бобів і зерен, рано і сильно вилягають.

Рекомендуються такі норми висіву: Степ України - 0,9-1,0, Лісостеп - 1,0-1,2, Полісся - 1,1-1,4 млн/га. Якщо застосовують для знищення бур'янів гербіциди, норму висіву встановлюють меншу, а при проведенні до сходових і після сходових боронувань збільшують на 10-15%.

Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності насіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (М1000<200 г.) - 2,2-2,4 ц/га, середньо-насінних (М1000 = 200 - 250 г.) - 2,4-2,8 ц/га, крупно-насінних (М1000>250 г.) - 2,8 - 3,4 ц/га. Строк сівби. Горох - культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вівсом, ярою пшеницею та ячменем в кінці березня - на початку квітня. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.

При ранніх строках підвищена вологість ґрунту забезпечує добре набубнявіння і проростання насіння, створюються оптимальні умови для появи дружніх сходів, краще розвивається коренева система, яка потім навіть за недостатньої вологості верхніх шарів ґрунту інтенсивно використовує запаси води з нижніх. Рослини раннього строку сівби краще використовують поживні речовини і менше пошкоджуються шкідниками та хворобами.

Першим заходом догляду за горохом у посушливу весну і на пізніших посівах є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху і бур'янів.

Вигідно одночасно з коткуванням провести боронування посівними боронами. Утворюється неглибокий шар ґрунту, який запобігає випаровуванню води і утворенню кірки.

У наступному догляді за посівами важливого значення набуває боротьба з бур'янами. Горох має повільний початковий ріст і може сильно забур'янюватися. Найбільш простий і ефективний метод боротьби з ними - боронування посівів гороху. При одному до сходовому та одному-двох після сходових боронуваннях знищується близько 60-80% однорічних бур'янів.

До сходове боронування проводять через 4-7 днів після сівби, але не пізніше як за 3 дні до появи сходів гороху.

Після сходове боронування проводять у фазі 3-5 листків. Якщо після сходових боронувань два, то перше проводять у фазі 2-3 листків, коли рослини мають висоту 4-5 см., Вдруге посіви боронують у фазі 3-5 листків за висоти рослин 7-10 см., Щоб запобігти обламуванню рослин, боронують вдень не раніше 11-12 год., в суху погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються зубцями борін, а знищені бур'яни швидше підсихають. Збирання врожаю - найскладніша операція в технології вирощування гороху. Рослини гороху вилягають, насіння достигає неодночасно (першим - у нижніх бобах, пізніше - у верхніх), нижні боби розтріскуються і осипаються, що спричинює великі втрати зерна. Важливо встановити оптимальний строк збирання. Раннє збирання призводить до недобору врожаю через велику кількість недостиглих насінин, пізнє супроводжується надмірними втратами.

Починають скошувати горох у валки при пожовтінні 60-75% бобів. У цей час нижня й середня частини стебла стають жовтими, а верхня - блідо-зеленою. Забарвлення зерна в таких бобах набуває характерного для сорту кольору, а вологість знаходиться в межах 30-35%.

Косять горох жатками ЖРБ-4,2, ЖСБ-4,2, ЖЗБ-4,2, ЖБВ-4,2, косилками КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1.

Через 3-4 дні після скошування і підсихання маси можна починати підбирання і обмолот валків зерновими комбайнами. Вологість зерна зменшується до 16-19%. При вологості зерна вище 20% пошкоджується зародок насіння, а при зниженні вологості менше 15%, зерно сильно подрібнюється. Для запобігання подрібненню частоту обертання барабана зменшують до 400-500 обертів за хвилину, опускають у нижнє положення.

На чистих від бур'янів посівах у суху погоду, при вирощуванні короткостеблових стійких до обсипання сортів застосовують однофазне збирання при повній стиглості бобів і зниженні вологості зерна до 15-17%. Горох овочевий був відомий ще у кам'яному віці. Тепер овочеві сорти цієї культури споживають у свіжому вигляді і використовують для консервів.

3.2 Організація зберігання продукції

Для успішного зберігання зернових мас у складах і елеваторах, а також тимчасового зберігання на токах і майданчиках з найменшими втратами в масі і якості і затратами коштів недостатньо знати окремо кожну властивість зернової маси. Практично усі властивості і процеси, які відбуваються в зернових масах, взаємопов'язані між собою і діють комплексно на її стан. Вивчення властивостей зернової маси і впливу на неї умов навколишнього середовища показало, що інтенсивність усіх фізіологічних процесів, які відбуваються в зерновій масі, залежить від одних і тих самих факторів. Найважливішими з них є: вологість зернової маси і вміст води в навколишньому середовищі, температура зернової маси і об'єктів, що її оточують, доступ повітря до зернової маси.

Для збереження якості зерна гороху треба систематично спостерігати за його температурою, вологістю, кольором, запахом, зараженістю і схожістю. Спостереження ведуть за кожною партією, штабелем. Поверхню насипу великих партій умовно розбивають на секції по 50 м² і за кожною з них ведуть спостереження.

Температура зерна гороху - найважливіший показник нормальних умов зберігання. Підвищення її, не пов'язане з підвищенням температури навколишнього середовища, свідчить про серйозні порушення режиму зберігання і можливості швидкого псування зерна.

Температуру зерна гороху визначають за допомогою штанг та електротермометрів у різних ділянках (по площі й висоті) насипу насіння. При висоті насипу понад 1,5 м. температуру насіння визначають у трьох шарах: на глибині 30-50 см., від поверхні, всередині насипу і біля підлоги. Після кожного замірювання температури штанги переставляють у межах засіки або секції на 2 м., щоб поступово обстежити всю зернову масу.

Навесні насамперед звертають увагу на характер підвищення температури, особливо у верхньому шарі, який прилягає до південного боку насипу. Якщо температура зерна гороху підвищується швидко і це не пов'язано з підвищенням температури повітря навколишнього середовища, треба вжити термінових заходів щодо його охолодження. Стан такого насіння контролюють щодня.

Зерно гороху в насипу перевіряють на зараженість шкідниками хлібних запасів залежно від його температури та вологості в певні строки. У разі виявлення шкідників вживають негайних заходів щодо ліквідації зараженості ними насіння.

Отже, галузь що займається зберіганням і переробкою сільськогосподарської продукції, відіграє провідну роль у забезпеченні населення продуктами харчування.



4. Планування рослинництва

4.1 Планування виробництва продукції

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв'язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції.

При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і придбання, а також ураховують їх ефективність та кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин.

Тому процес планування витрат на виробництво продукції як рослинництва, так і тваринництва охоплює такі стадії: аналіз величини і структури витрат у попередньому (базовому) періоді, уточнення норм і нормативів матеріальних і трудових затрат та їх узгодження з плановими показниками розвитку рослинництва і тваринництва, продуктивності й оплати праці з планами капітальних вкладень і матеріально-технічного постачання, обчислення розміру витрат на виробництво продукції планового року та її собівартості.

Планування - це цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці. Планування як наука й важлива сфера практичної діяльності ґрунтується на пізнанні та використанні об активних економічних законів і є важливим засобом реалізації економічної політики, яка відображає інтереси народу й ураховує внутрішні та зовнішні умови розвитку країни.

Планування виробництва продукції планується на основі вихідних даних за останні три роки, які надані в таблиці 8.



Таблиця 8. - Вихідні дані для здійснення планування:

Таблиця 9. - Приріст урожайності сільськогосподарських культур:

Основними показниками виробничої програми рослинництва є визначення нормативної врожайності, нормативного виходу продукції посівних площ, які наведені нижче у таблиці 10.

Таблиця 10. - Визначення нормативної врожайності сільськогосподарських культур:

Для того щоб запланувати плановий вихід продукції і необхідно посівну площу поділити на нормативну врожайність.

Таблиця 11. - Плановий вихід продукції, ц.:



4.2 Планування матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції

Карти на вирощування сільськогосподарських культур є основою будь-якого планування. Скласти бізнес-план, визначити потребу в техніці i паливно-мастильних матеріалах, механізаторах i допоміжних працівниках, скласти графiки виконання робiт, ремонту, технiчного обслуговування машин i вирішити ряд iнших задач практично неможливо без складання технологiчних карт.

Складання технологічних карт - велика і клопітка робота. Тому їх складають на 3-5 років, розробляючи показники із розрахунку на 100 га посіву культур. Потім обчислюють витрати пропорційно запланованій площі посіву відповідних культур. Щороку, якщо виявлено принципові зміни в технології вирощування окремих культур, технологічні карти в дослідній станції відповідно уточнюють.

На основі технологічних карт можна дати економічну оцінку окремих виробничих процесів, заходів інтенсифікації і технології виробництва продукції в цілому. При цьому враховують якість і строки виконання виробничих процесів, продуктивність праці, собівартість робіт і продукції, розмір чистого доходу від одиниці продукції та з гектара посіву культур.

Щоб визначити економічну ефективність різних технологій виробництва рослинницької продукції, складають технологічні карти вирощування тієї самої культури за різними технологіями, тобто різними способами виконання робіт, організації праці, із застосуванням різних видів техніки. Відповідно, це зумовить неоднакові затрати праці і коштів у розрахунку на гектар посіву культури і центнер продукції. Технологія, яка забезпечує вищу продуктивність праці і нижчу собівартість продукції, і є економічно ефективнішою. Різниця в затратах праці і коштів покаже, наскільки перспективна технологія ефективніша від діючої. Так економічно обґрунтовують впровадження у виробництво нової техніки.

Технологія, види робіт визначаються конкретними умовами вирощування відповідних сільськогосподарських культур. Обсяги робіт у фізичному і умовному обчисленні визначають з урахуванням групи господарства за умовами виконання тракторних робіт (згідно з паспортизацією полів, класу ґрунтів, відповідно до питомого опору на оранці). При цьому для встановлення конкретної норми виробітку та коефіцієнта переведення в умовно-еталонні гектари враховують якість виконання робіт - глибина оранки, культивації, норми внесення добрив, дози обприскування та обпилювання культур та ін.

Обсяг робіт визначають за даними площі посівів культур, норм внесення добрив, норм висівання насіння і планової урожайності. Розрахувавши технологічну карту на посадку гороху на площу посіву 70 га і урожайності 24,7ц/га. За даними з технологічної карти ми розраховуємо оплату праці і нарахування на весь обсяг робіт:

Таблиця 12. - Оплата праці з нарахуваннями при виробництві гороху:

Розрахунок затрат на паливо мастильні матеріали розраховується нормативним методом, множенням планових витрат палива на ціну одиниці. Вартість паливо мастильних матеріалів згідно технічної карти становить 47766 кг., вартість 1 кг. якого становить 9,5 грн., дизельного пального на суму - 5028,49 * 9,5 = 47766 грн. Розрахунок амортизаційних затрат на ремонт відбуваються прямолінійним способом, множенням кількості умовних гектар на норму затрат, розрахунок поданий в таблиці 10.



Таблиця 13. - Витрати на амортизацію і ремонт при виробництві гороху:

Вартість насіння розраховується, як потребу в насінні на всю площу множенням вартості одиниці насіння. Потреба в насінні на всю площу знаходиться як, потреба в насінні на 1 га множенням на площу посіву. Розрахунки подані в таблиці 14.

Таблиця 14. - Розрахунок потреби і вартості насіння при виробництві гороху:

Вартість мінеральних добрив ми визначаємо за нормативним методом, норма внесення фосфорних, азотних, калійних (по 20 ц/га) множенням вартості одиниці добрива. Розрахунки наведені в таблиці 15.

Таблиця 15. - Розрахунок вартості добрив при виробництві гороху:

Для захисту рослин ми плануємо використовувати гербіцид «Гезагард 50%» норма внесення на 1 гектар становить 2 кг. Потребу в гербіциді розраховуємо нормативним способом множенням норми внесення на 1 га на площу. Вартість засобів захисту рослин розраховуємо, як добуток потреби внесення на всю площу на вартість одиниці продукції розрахунок поданий в таблиці 16.

Таблиця 16. - Розрахунок потреби і вартості в засобах захисту рослин при виробництві гороху:

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати знаходимо нормативним методом за відсотковою ставкою 12% і 20% від фонду оплати праці. Розрахунок поданий в таблиці 17.

Таблиця 17. - Загальновиробничі та загальногосподарські затрати при виробництві гороху:

Загальна вартість загальновиробничих і загально господарські затрати склали 4903,2 грн.



5. Фінансові результати виробництва продукції

Аналіз фінансового стану підприємства є одним з найважливіших для розуміння вихідної точки змін та прорахунку можливих варіантів дій, спрямованих на покращення ефективності функціонування підприємства. Адже фінансова система є чимось на зразок кровоносної системи організму для підприємства. Будь-який недолік в прорахунках та недостача засобів в одній сфері діяльності підприємства може порушити ефективність всієї системи діяльності підприємства та не тільки призвести до недоотримання прибутку, а й до збитковості діяльності організації. Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. У ринковій економіці метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. На підставі розміру отриманих доходів визначається економічна стратегія підприємства з питань управління матеріальними трудовими та фінансовими ресурсами, а також із питань, пов'язаних із інвестуванням у розвиток підприємства.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх затрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Валовий прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. Розраховуємо виручку від реалізації від продажу на ринках збуту поданих у таблиці 17 продажу гороху на початку року держзамовлення становило 790 ц. за ціною 150 грн. за 1 ц., продаж на ринку -500 ц. за ціною 130 грн. за 1 ц., в рахунок оплати праці було віддано 300 ц. за ціною 90 грн. за 1 ц., переробним підприємствам було продано 209 ц. за ціною 135 за 1 ц. грн.

Розрахунок результатів від реалізації продукції подано в таблиці 18.



Таблиця 18. - Ринки збуту гороху:

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Для того, щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з обсягом виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства.

У підприємства, яке виробляє один вид продукції, показники рентабельності, що розглядаються, пов'язані між собою через показник швидкості обороту авансованих вкладень.

Рентабельності показує відношення прибутку до собівартості.

Рівень рентабельності прямо пропорційний обсягу виробленої продукції та обернено пропорційний вартості використаних фондів та оборотних засобів.

У зв'язку з цим рентабельність є інтегральним показником ефективності роботи підприємства. Зростання рентабельності відповідає інтересам як підприємства, так і суспільства в цілому.

Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства.

Показники рентабельності дозволяють оцінити який прибуток отримує підприємство з кожної вкладеної в активи гривні.

Розрахунки економічної ефективності гороху показано в таблиці 19.



Таблиця 19. - Економічні показники виробництва гороху:

Прорахувавши на основі попередніх таблиць ми розраховували дану таблицю визначивши прибуток який становив 136146,45 грн., визначив чистий прибуток як прибутку, так як відсоткова ставка на прибуток, при цьому рівень рентабельності становив 132,74%.



6. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції

Підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва передбачає збільшення обсягів виробництва продукції з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність с/г культур та знижувати собівартість продукції. Для цього передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції, раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів, впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва, підвищення якості і збереження виробленої продукції, широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання, розвиток с/г виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі. Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження. Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зерно просапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи - 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар - озима пшениця - цукрові буряки, горох - озима пшениця - цукрові буряки. Для господарств з круп'яно-зерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.



Висновки

Метою моєї курсової роботи є вивчення сучасного стану виробництва гороху, організації технологічних процесів виробництва та здійснення планування на площі 70 га. Робота виконувалась на матеріалах Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Андріївський» Хорольського району.

Горох - одна з найдавніших сільськогосподарських культур. Існує версія, що батьківщиною посівного гороху є Іран, Туркменистан, де вирощують його дрібнонасінні види. Крупнонасінний горох із давніх давен (за 4-6 тис. років до н. є.) вирощували на землях сучасної України, що доведено археологічними знахідками. Відомий в українській мові вислів про давність події - це було ще за царя Гороха, теж свідчить про широке культивування гороху у древні віки.

Горох забезпечує найвищу врожайність серед зернових бобових культур - 30-50 ц/га. Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукор, жир, вітаміни, каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору) - у цьому цінність його не тільки як харчового (високі смакові якості), а й дієтичного, лікувального продукту. Він сприяє виведенню солей з організму, корисний хворим на серце. У 100 г. його зерна міститься 491 ккал (в 100 г. пшениці 457 ккал). Білка приблизно стільки ж, як і в сирому м'ясі. В 1 кг. зерна гороху міститься 1,17 к. о., 180-240 г. перетравного протеїну, 15,2 г. лізину, 3,2 г. метіоніну, 2,3 г. цистину і 1,6 г. триптофану та інші.

Проаналізувавши вихідні дані по господарству я визначила нормативну урожайність гороху, яка становить 24,7 ц/га на заданій площі 70 га при цьому валовий збір становить 1799 ц.

Для того, щоб проаналізувати статті витрат, була складена технологічна карта. В якій витрати на оплату праці становлять 15322,51 грн., на насіння - 7280 грн., добрива - 8820 грн., засоби захисту рослин - 9212 грн., витрати на амортизацію становлять 4913,54, витрати на ремонт - 4351,3 грн., загальногосподарські - 3064,5 грн., загальновиробничі витрати - 1838,7 грн. Загалом витрати становлять 102568,55 грн.

Провівши розрахунки собівартість 1 ц. продукції становить 57,01 грн/ц.

Для підвищення ефективності виробництва зерна в господарстві потрібно впроваджувати високоврожайні сорти гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях, ще одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Також без комплексної механізації виробництва зерна неможливе підвищення економічної ефективності господарства. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.



Використана література

1. Конституція України (від 28.06.96 р.).

...