Економіка підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання № 1. Підприємство, його основні ознаки та напрямки діяльності. Нормативно-правові основи функціонування підприємств

Підприємство, його основні ознаки та напрямки діяльності

У відповідності з Господарським кодексом України підприємство є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних або особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є основою для отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників (рис. 1).

Характерними ознаками підприємства є:

по-перше - проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою одержання прибутку та некомерційної господарської діяльності.

по-друге - наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а промислове підприємство також товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.

Виходячи з наведеного визначення не є підприємствами:

1. Організації, що не займаються підприємницькою діяльністю, до яких належать юридичні особи, які не ставлять за основну мету своєї діяльності отримання прибутку. Вони можуть створюватися в формі громадських або релігійних організацій, орендарів

2. Відокремлені підрозділи підприємств. Д та покупців, політичних партій, організацій, установ.

Некомерційні підприємства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише в обсягах, необхідних для досягнення їхньої статутної мети.

2. Відокремлені підрозділи підприємств. До них належать:

філії, структурно відокремлені частини юридичної особи, що знаходяться поза межами Її розташування та виконують таку ж діяльність (виробничу, наукову), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;

представництва, структурно відокремлені частини юридичної особи, які діють за межами розташування юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здача-приймання продукції тощо).

Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Основними умовами діяльності підприємства в ринковій економіці є:

економічна самостійність

самоокупність, рентабельність, самофінансування.

матеріальна зацікавленість та відповідальність за результати діяльності

дотримання законів та рішень законодавчої та виконавчої бази.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна об'єднати в окремі напрямки. Основними напрямками діяльності кожного підприємства є: маркетингова, виробнича, економічна, інноваційна, після продажний сервіс товару обслуговування.

Нормативно-правові основи функціонування підприємств

Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог ст. 62-71 Господарського Кодексу України (ГКУ), якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим кодексом та іншими законами прийнятими відповідно до нього.

Діяльність підприємства здійснюється, як правило, на основі Статуту. Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. В Статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Згідно із ст.65 ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до йго установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Якщо на підприємстві використовується наймана праця, між власником і трудовим колективом має укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладання колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

З метою реєстрації утворення та підтвердження своєї дієспроможності підприємство проходить державну реєстрацію за місцем його знаходження у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття Види підприємств, їх характеристика його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Державний дозвіл на проведення окремих видів підприємницької діяльності видається у формі відповідного патенту або ліцензії.

Питання № 2. Показники та чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги.

Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва:

Ефективність (продуктивність) = (Результат)/(Ресурси(витрати)).

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

кінцевий результат процесу виробництва;

кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

Розсилка новин

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).

В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск.

Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву.

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежить від чисельних чинників, що її визначають. У зв'язку з цим для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання. Усі чинники доцільно класифікувати за обмеженою кількістю групувальних ознак, що сприяє визначення головних напрямків і шляхів підвищення ефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства).

Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками:

видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

напрямками розвитку і удосконалення виробництва;

місцем реалізації у системі управління виробництвом.

Групування чинників за першою ознакою уможливлює досить чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростанням продуктивності праці (економія витрат живої праці), зниження фондомісткості (капіталомісткості) і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів.

Активне використання перелічених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників).

Визначальними напрямками є перш за все прискорення темпів науково-технічного і організаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація і автоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці; побутова і регулювання ринкового механізму господарювання).

Практично більш важливою слід вважити класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливо виокремлення з них двох категорій чинників - внутрішніх (внутрівиробничих) і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані "тверді чинники" і "м'які чинники" (Класифікація внутрішніх чинників на "тверді" і "м'які" природно є досить умовною і незвичною, але широко відомою і використовуваною на підприємствах зарубіжних країн.

Назви "тверді" і "м'які" чинники запозичені з англійської комп'ютерної технології відповідно до якої сам комп'ютер називається "твердим товаром", а програмне забезпечення - "м'яким товаром". При цьому "твердими чинниками" позначають таки з них, що можна виміряти і мають фізичні параметри, а "м'якими" - ті, які не можна відчути фізично, проте мають не аби яке значення для економічного управління виробництвом (наприклад, інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи і системи організації різних процесів тощо).

підриємство ефективність оборотний заробіток



Задача № 1. На підприємстві “Лакомка Плюс” вартість основних фондів на початок звітного року становила 8000 тис. грн. З 1.04 введено додатково основних фондів на суму 1200 тис. грн, з 1.07 ще на 400 тис. грн, а з 1.10 виведено основних фондів на суму - 900 тис. грн. Обсяг виробленої продукції - 9900 тис. грн. Загальна чисельність промислово-виробничого персоналу - 310 осіб. Визначити середньорічну вартість основних фондів, вартість основних фондів на кінець року та показники ефективності використання основних фондів

Рішення

деОФк.р - вартість основних фондів на кінець року, тис.грн:

= 8000 тис + 1200 тис + 400 тис - 900 тис.=8700 тис.грн.

Фондовіддача (загальна), (ФВ):

Де Д - дохід від реалізації продукції (обсяг продажу, виручка, обсяг товарної продукції), грн.

ФВ =9900 /8875=1,12

Фондомісткість (ФМ):

ФМ= 8875/9900=0,89

Фондоозброєність: загальна (ФО);

ФО= 8875/310=28,63 тис. грн./осіб

Задача № 2. На підприємстві за рік виготовлено 850 тис. од. виробів при трудомісткості виготовлення одного виробу 0,35 нормо-год. Тривалість зміни складає 8 год. при однозмінному режимі роботи. Коефіцієнт виконання норм виробітку планується 110 %. Кількість робочих днів в році - 246 днів, заплановані дні неявок складають 32 дня. Визначити наявну і облікову чисельність основних робітників підприємства

Рішення

Наявна (явочна) чисельність робітників (Ч_н.р.):

або

де - норма часу на виготовлення одиниці виробу, годин;

- річний обсяг випуску продукції, од.;

- тривалість зміни, годин;

- кількість робочих днів за рік.

- коефіцієнт виконання норм виробітку.

- змінний обсяг випуску продукції, од.

- число змін роботи підприємства

Облікова чисельність робітників (Ч_обл.):

Де Z - відсоток невиходів з планових причин, %

,

Де - кількість днів невиходів з планових причин за балансом робочого часу, дні.



Задача № 3. На підприємстві у звітному році реалізовано продукції на суму 6140 тис. грн, при середньорічному залишку оборотних коштів 565 тис. грн, в наступному році за незмінного обсягу оборотних коштів тривалість їх обороту скоротилася на 7 днів. Визначити показники оборотності оборотних коштів у звітному і плановому роках та суму вивільнених оборотних коштів за рахунок прискорення їх оборотності

Рішення

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (к_об):

Коефіцієнт завантаження (к_з) оборотних коштів:

Тривалість одного обороту оборотних коштів (Т_об):

Де - число днів у періоді (рік = 360 днів, квартал = 90 днів, місяць = 30 днів ).

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (к_об):



Коефіцієнт завантаження (к_з) оборотних коштів:

Тривалість одного обороту оборотних коштів (Т_об):

Сума вивільнених оборотних коштів за рахунок прискорення їх оборотності.

тис. грн.

Де , - тривалість обороту оборотних коштів в попередньому та наступному періодах, дні.

Задача № 4. Визначити витрати підприємства, що пов'язані з операційною та фінансово-інвестиційною діяльністю, за наступними даними:

– нарахована заробітна плата працівникам підприємства у сумі 32000 грн;

– акціонерам підприємства виплачено дивіденди у сумі 26000 грн;

– для виробництва витрачено сировини на суму 135000 грн;

– головному інженеру видано 1800 грн на відрядження, з яких згідно зі звітом він використав 1450 грн;

– придбано облігацій державної внутрішньої позики на суму 20000 грн;

– придбано запасних частин на суму 7100 грн;

– підприємство придбало автомобіль за 136350 грн;

– нараховано платежів за електроенергію 43500 грн;

– нараховано відсотків за користування короткотерміновим кредитом 2850 грн;

– підприємство погасило позику у розмірі 20000 грн

Рішення

Витрати підприємства, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства:

– нарахована заробітна плата працівникам підприємства у сумі 32000 грн;

– для виробництва витрачено сировини на суму 135000 грн;

– головному інженеру видано 1800 грн на відрядження, з яких згідно зі звітом він використав 1450 грн;

– придбано запасних частин на суму 7100 грн;

– підприємство придбало автомобіль за 136350 грн;

– нараховано платежів за електроенергію 43500 грн;

Операційна діяльність = 32000 + 135000 + 1450 + 7100 + 136350 + 43500 = 355400 грн

Витрати підприємства, що пов'язані з фінансово-інвестиційною діяльністю:

– акціонерам підприємства виплачено дивіденди у сумі 26000 грн;

– придбано облігацій державної внутрішньої позики на суму 20000 грн;

– нараховано відсотків за користування короткотерміновим кредитом 2850 грн;

– підприємство погасило позику у розмірі 20000 грн.

Фінансово-інвестиційна = 26000 + 20000 + 2850 + 20000 = 68850 грн.

Задача № 5. Розрахувати за даними таблиці відрядні розцінки за виробами і суму місячного заробітку робітника, праця якого оплачується за прямою відрядною системою. Розряд робітника IV

Показники	Вироби
	А	Б	В
1. Норма часу на одиницю виробу	22 хв./од.	1,4 год./од.
2. Денна норма виробітку (за 8 годин), од.			15
3. Годинна тарифна ставка розряду виконаної роботи, грн/год.	5,88	6,56	5,31
4. Фактичний обсяг виконаної за місяць роботи, од.	254	53	112

Рішення

22/60=0,37

Нв,а=2,7; Нв,б=0,7125; Нв,в=1,8775

Пряма відрядна форма оплати праці:

,

де - розцінка за одиницю виробу, грн/од.;

К_ф - фактична кількість виготовленої продукції, од.

або ,

де - годинна тарифна ставка першого розряду, грн.;

к_Т - тарифний коефіцієнт розряду робітника (роботи);

Н_ч - норма часу на виготовлення одиниці виробу, год./од.;

Н_в - годинна норма виробітку, од./год.



,

,



Література

1. Економіка підприємства (Том ІІ) /За ред. проф. С. . Покропивного, -Київ:" Видавництво "Хвиля-Прес"", -1995

2. Основы предпринимательского дела /Под ред. проф. Ю. . Осипова, Е.Е. Смирновой, -Москва:БЕК, -1996

3. Сергеев И. . Экономики предприятия, -Москва:" Финансы и статистика", -1997

4. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В. ., Качалов Р. . Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность, -Москва:" Экономика", -1997

5. Шмален Г. Основы и проблеми экономики предприятия / Под. ред. проф. А. Г. Поршнева, -Москва:" Финансы и ста-тистика", -1996

6. Экономика предприятия /Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, В. . Швандара, -Москва:" Банки и биржи", -1998

7. Экономика предприятия (Книга 3 (18)) /Под ред. проф. В. М. Семенова-Москва:Центр экономики и маркетинга, -1998

8. Бусигін А. Підприємництво: Основний курс - М., 1997

9. Підприємницьке право: Навч. посібн. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іванченко Л.М. - Київ: Істина, 2001

10. Курс экономики: Учебник 2-е издание дополненное/Под ред. Б.А. Райзберга. -М.:Инфра-М, 1999. -716с.

Размещено на Allbest.ru

...