Мікроекономіка як наука. Попит та пропонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

План

1. Предмет, суб'єкти та об'єкт мікроекономіки

2. Основні поняття та припущення

3. Методи мікроекономічних досліджень



1. Предмет, суб'єкти та об'єкт мікроекономіки

Мікроекономіка є однією зі складових сучасної економічної теорії -фундаментальної науки про господарство, яка досліджує поведінку людей і пояснює, чому і як вони приймають ті чи інші економічні рішення.

Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних господарських суб'єктів в різних ринкових структурах.

Центральними суб'єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма.

Об'єктом вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб'єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди.

2. Основні поняття та припущення

Дослідження поведінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні ресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є:

? припущення рідкісності або обмеженості ресурсів,

? припущення спадної віддачі факторів виробництва;

? припущення раціональності поведінки мікроекономічних суб'єктів.

Ресурси економіки в цілому, ресурси виробництва і споживання обмежені, тоді як потреби суспільства і окремих суб'єктів безмежні.

Обмежені ресурси, які мають цінність, купуються і продаються, називаються економічними ресурсами.

Проблема вибору - це проблема, яка постає перед економічними суб'єктами внаслідок обмеженості ресурсів.

Вибір - це компроміс, на який змушені йти економічні суб'єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який економічний вибір пов'язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.

Альтернативна вартість - це суб'єктивна оцінка індивідом тих благ, якими він змушений пожертвувати, щоб одержати бажане благо; це цінність втрачених можливостей, вимірювана кількістю одного блага, від якої потрібно відмовитись, заради одержання додаткової одиниці іншого.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Межа виробничих можливостей або крива трансформації виробничих можливостей - це модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки альтернативної вартості рішень (рис. 1.1). Крива трансформації єднає точки максимально можливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених ресурсів. Кутовий коефіцієнт кривої виробничих можливостей показує альтернативну вартість виробництва двох благ. У ситуації обмеженості ресурсів нарощування виробництва одного блага можливе лише за рахунок скорочення виробництва іншого. Всі точки на межі виробничих можливостей є точками ефективного розподілу ресурсів.

Ефективність - це одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів.

Всі точки над межею виробничих можливостей є недосяжними за даного обсягу ресурсів і даної технології. Всі точки під нею відповідають неповному використанню ресурсів, є точками неефективних розподілів ресурсів.

Розширення виробничих можливостей потребує або збільшення обсягів ресурсів у суспільстві, або підвищення ефективності їх використання за рахунок технологічних інновацій. Тоді межа виробничих можливостей зміщується праворуч. Це означає, що відбувається економічне зростання.

Межа виробничих можливостей є опуклою спадною зі зростаючим в міру просування зверху донизу кутом нахилу, що є наслідком дії закону зростання альтернативних витрат. Водночас закон зростаючих альтернативних витрат є відображенням закону спадної віддачі.

Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва.

Раціональність поведінки означає, що основною метою діяльності економічного суб'єкта є одержання безпосередньої матеріальної вигоди. Прагнучи максимізації власного добробуту, мікроекономічні суб'єкти приймають рішення на основі критерію „витрати - вигоди” і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати.

Всі суб'єкти діють у ринковому середовищі. Мікроекономіка розглядає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, форму їх взаємодії, як механізм координації їх рішень. Специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб'єктів, головним засобом передачі інформації в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропонування на ринку.

Окремі суб'єкти виступають на ринку як відкриті мікросистеми, незалежні у прийнятті рішень та їх виконанні. Для ринкової діяльності економічних суб'єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівні можливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасників ринку.

Розрізняють кілька основних ринкових структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб'єктів. Їх об'єднують у дві групи ринків: досконалої та недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції - це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій - державних чи недержавних.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур - чисту монополію (монопсонію), олігополію (олігопсонію), монополістичну конкуренцію. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами. У сучасній практиці господарювання країн світу лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні випадки, а найбільш поширеними є моделі олігополії та монополістичної конкуренції, які відносять до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.

3. Методи мікроекономічних досліджень

Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об'єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов'язаних загальних та специфічних методів.

До загальних методів відносяться спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Доволі хаотична фактична інформація впорядковується за допомогою статистичного аналізу, який дозволяє виявити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу.

Економічний аналіз починається з абстрагування, формування ідеального образу, який не співпадає з реальним явищем, але дозволяє відстежити властивості та взаємозв'язки, характерні для даного процесу, вивести певні логічні передбачення щодо поведінки споживачів чи фірм.

Аналіз також вимагає деяких припущень, найпоширенішим з яких є припущення “за інших рівних умов”, яке забезпечує “чистоту” аналізу, дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів.

До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.

Граничний аналіз - це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора.

Економічне моделювання - це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури.

Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об'єктів. Будь-яка мікроекономічна модель включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір рішення.

Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги мікросистеми. Точка рівноваги відіграє особливу роль в мікроекономіці. У стані рівноваги суб'єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягає оптимального стану і не має жодних причин або стимулів змінювати своє положення за незмінності інших умов.

Мікроекономіка виконує загальнотеоретичну та практичну функції, які реалізують два види аналізу:

? позитивний аналіз дає відповідь на запитання „що є”, вивчає реальний стан речей в економіці, з'ясовує об'єктивні взаємозв'язки між економічними явищами, формує наукові уявлення про принципи поведінки мікроекономічних суб'єктів;

? нормативний аналіз відповідає на запитання „що повинно бути”, представляє оцінкові судження про стан об'єкта чи суб'єкта економіки згідно з певними критеріями, які залежать від поглядів вченого, його прихильності до певних теоретичних концепцій. Результати позитивного аналізу дозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.



ТЕМА 2. ПОПИТ, ПРОПОНУВАННЯ, ЦІНА, РИНКОВА РІВНОВАГА

попит пропозиція ціна мікроекономічний

План

1. Аналіз попиту

2. Аналіз пропонування

3. Ринкова рівновага: утворення ринкової ціни та її роль

1. Аналіз попиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Попит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний (попит окремих економічних суб'єктів) та ринковий (агрегований з попиту окремих суб'єктів) попит. У будь-якому випадку попит формується двома складовими: ціною та кількістю товару чи послуги, яку бажають придбати покупці.

Попит - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг попиту - це конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв'язок. Математичним виразом закону попиту є функція попиту: . Графічним відображенням функції попиту є крива попиту, яка звичайно є спадною і у більшості випадків - нелінійною.

Лінійна функція попиту описується рівнянням:

.

Важливо розрізняти зміни в обсязі попиту і зміни у попиті, які визначаються різними чинниками. Ціна є основною детермінантою попиту, зміни ціни спричиняють зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої попиту (рис. 2.1).

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, тобто змінюють всю множину співвідношень цін і обсягів благ, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту (рис. 2.2).

Нецінові детермінанти попиту - це смаки та уподобання споживачів; кількість покупців на ринку; доходи споживачів; ціни сполучених товарів; очікування споживачів відносно зміни цін і доходів у майбутньому.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив на попит. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють:

? нормальні блага - це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів;

? нижчі блага - це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходів споживачів.

Ціни сполучених товарів також чинять неоднозначний вплив на попит залежно від характеру взаємозв'язку товарів:

? товари-субститути або взаємозамінники - це пари товарів, для яких підвищення ціни одного викликає зростання попиту на інший, і навпаки.

? товари-комплементи або взаємодоповнювачі - це пари товарів, для яких підвищення ціни одного призводить до зменшення попиту на інший, і навпаки.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена як: Q_D = f(P, N_D), де N_D - нецінові детермінанти попиту.

2. Аналіз пропонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пропонування - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Розрізняють індивідуальне пропонування (окремої фірми) та ринкове пропонування (сумарний обсяг індивідуального пропонування всіх фірм галузі).

Пропонування - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг пропонування - це конкретна кількість товару, яку продавці бажають і можуть поставити на ринок за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон пропонування твердить, що між ціною і обсягом пропонування існує прямий зв'язок.

Математичний виразом закону пропонування є функція пропонування: . Графічним відображенням функції пропонування є крива пропонування, яка звичайно є висхідною і нелінійною.

Лінійна функція пропонування описується рівнянням:

.

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропонування, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої пропонування (рис. 2.3). Нецінові детермінанти спричиняють зміни у пропонуванні, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропонування (рис. 2.4).

Нецінові детермінанти пропонування - це ціни ресурсів; технологія виробництва; кількість продавців на ринку; податки та субсидії; зміни цін інших товарів; очікування відносно зміни цін у майбутньому.

З врахуванням нецінових детермінант функція пропонування може бути представлена рівнянням: Q_S = f(P, N_S), де N_S - нецінові детермінанти пропонування.

3. Ринкова рівновага: утворення ринкової ціни та її роль

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу.

Ринкова рівновага - це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються.

Рівновага, що стосується окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою і встановлюється за умови: . Графічно відповідає точці перетину кривих попиту та пропонування (рис. 2.5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ціна рівноваги - це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси збігаються, а на ринку не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції. Рівноважний обсяг продукції - це обсяг попиту та пропонування за ціною рівноваги.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з'являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 2.6). Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги: модель “невидимої руки”, павутиноподібна модель, модель аукціоніста.

Рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант, яка змінює попит або пропонування. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних ціни і обсягу.

Зміни у стані рівноваги за зміни попиту: якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться).

Зміни у стані рівноваги за зміни пропонування: якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) пропонування, то рівноважна ціна знизиться (підвищиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться).

У всіх випадках, коли попит чи пропонування змінюються на абсолютну величину, відбувається паралельне зміщення відповідних кривих.

Зміни параметрів ринкової рівноваги можуть відбуватись в результаті втручання держави, зокрема шляхом встановлення податків і надання субсидій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток від ціни товару. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропонування зміщується ліворуч паралельно до початкової кривої на величину податку по вертикалі (рис. 2.7).

У точці нової рівноваги ціна пропонування , яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної - ціни попиту, за якою купують товар покупці, на величину податку . Параметри нової рівноваги визначаються шляхом корекції рівняння пропонування:

Відтак у точці рівноваги:

,

звідки визначаються нові рівноважні ціна та обсяг продукції.

З встановленням відсоткового податку крива пропонування також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропонування з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропонування (рис. 2.8). З врахуванням ставки податку рівняння кривої пропонування матиме вигляд:

Звідси визначаємо нову рівноважну ціну та обсяг продукції:

.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Субсидії вважаються “податком навпаки”, вони покривають частину витрат виробника і дозволяють збільшити пропонування. Параметри нової рівноваги після надання субсидії можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропонування:

За інших рівних умов з наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг зросте.

Втручання держави або інших регулюючих інституцій в процес ринкового ціноутворення може бути спрямованим на відхилення цін від рівноважних. Якщо ціна встановлюється на рівні, вищому за рівноважну (нижня межа або „підлога” ціни), з'являється надлишок продукції. Якщо ціна відхиляється вниз від рівноважної (верхня межа або „стеля” ціни), з'являється дефіцит. Таке втручання розбалансовує ринок, ціна втрачає свою роль регулятора, а ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.



ТЕМА 3. ЕЛАСТИЧНІСТЬ І ПРИСТОСУВАННЯ РИНКУ

План

1. Еластичність попиту: види, показники, чинники

2. Еластичність пропонування: показники, види, чинники

3. Часові періоди і пристосування ринку

4. Практичне застосування теорії еластичності

1. Еластичність попиту: види, показники, чинники

Еластичність - це міра чутливості функціонально пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних. У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності залежно від чинників, що викликають зміну попиту чи пропонування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розрізняють наступні види еластичності попиту: цінова еластичність попиту перехресна еластичність попиту еластичність попиту за доходом

Цінова еластичність попиту - це процентна зміна обсягу попиту, спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару:

.

Показник вимірює процентну зміну обсягу попиту вздовж кривої попиту і має від'ємний знак, який часто не враховують.

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту в точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням , або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту за формулами:

або

Оскільки є кутовим коефіцієнтом для рівняння, розв'язаного відносно абсциси, то , звідси

Ця формула звичайно застосовується для визначення еластичності у точці ринкової рівноваги.

Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за середніми величинами ціни та обсягу:

Або

Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, у межах якого попит є еластичним, і нижній, у межах якого попит стає нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності (рис. 3.1). Для нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись. Існують також нелінійні функції, які мають постійну еластичність.

Розрізняють наступні випадки цінової еластичності попиту:

§ попит еластичний, якщо , тобто однопроцентна зміна ціни призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту;

§ попит нееластичний, коли , тобто однопроцентна зміна ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту;

§ попит з одиничною еластичністю має місце, коли , тобто однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту;

§ абсолютно еластичний попит має місце, коли , і означає, що споживачі купують товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною. Найменше зростання ціни зменшує попит до нуля, а будь-яке зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є горизонтальною прямою;

§ абсолютно нееластичний попит має місце, коли , і означає, що покупці зовсім нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред'являється на одну й ту саму кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної прямої.

Чинниками цінової еластичності попиту виступають:

Ш наявність товарів-замінників: чим більше близьких і досконалих замінників має товар, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

Ш питома вага товару у видатках споживача: чим більшу частку займає товар у видатках споживача, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки;

Ш фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш еластичний, ніж у довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і структури споживання потрібен час;

Ш важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності є нееластичним, на предмети розкоші - еластичним за ціною.

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють процентне зміщення кривої попиту під впливом відповідного нецінового чинника.

Перехресна еластичність попиту - це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару:

Для товарів-субститутів перехресна еластичність попиту додатна , тому що зі зростанням ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає.

Для товарів-комплементів перехресна еластичність попиту від'ємна , оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар-доповнювач.

Еластичність попиту за доходом - це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу:

Еластичність попиту за доходом для нормальних благ є додатною , для нижчих - від'ємною , для нейтральних - нульовою . Предмети розкоші мають еластичність попиту за доходом більшу за одиницю , предмети першої необхідності - меншу за одиницю .

2. Еластичність пропонування: показники, види, чинники

Еластичність пропонування характеризує чутливість продавців (виробників) до зміни ціни продукції.

Цінова еластичність пропонування - це процентна зміна обсягу пропонування, обумовлена однопроцентною зміною ціни товару:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оскільки крива пропонування має позитивний нахил, то значення коефіцієнта еластичності пропонування завжди є додатним,: зміни цін і обсягів пропонування відбуваються в одному напрямку.

Для пропонування, як і для попиту, розрізняють декілька випадків еластичності: еластичне пропонування , нееластичне пропонування , пропонування з одиничною еластичністю.

Кожна точка лінійної кривої пропонування, яка виходить з початку координат, має одиничну еластичність. Криві пропонування, що починаються від перетину з вертикальною віссю, мають , отже, відповідають еластичному пропонуванню. Криві пропонування, які починаються від горизонтальної осі, мають значення і відповідають нееластичному пропонуванню. Абсолютно нееластичне пропонування означає, що обсяг пропонування не реагує на зміни ціни. Крива пропонування є вертикальною прямою, . Абсолютно еластичне пропонування має місце, коли пропонування зовсім відсутнє доти, доки ціна не досягне певного рівня, за якого продавці готові продати будь-яку кількість продукції. У цьому випадку крива пропонування є горизонтальною прямою, а .

Продавці також можуть переключатись з виробництва одного товару на виробництво іншого, тому і для пропонування застосовується показник перехресної еластичності, значення якого є від'ємним.

Основним чинником еластичності пропонування є фактор часу.

3. Часові періоди і пристосування ринку

Часові періоди є найважливішою характеристикою в мікроекономіці, вони враховуються при аналізі всіх змін у ринкових процесах і в сфері виробництва. Розрізняють три часових періоди (рис. 3.2, 3.3):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

· найкоротший (миттєвий) період - m- це період часу, протягом якого у попиті чи пропонуванні не відбувається жодних змін: ні продавці, ані покупці не встигають відреагувати на зміну ціни. Попит і пропонування є абсолютно нееластичними, відповідні криві є вертикальними прямими (D_m, S_m).короткостроковий період - s - це період часу, протягом якого відбувається часткова адаптація виробників і споживачів до зміни ціни, а попит і пропонування стають більш еластичними. Виробничі потужності залишаються незмінними, але виробники можуть збільшити випуск продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання. Споживачі можуть знайти замінники певного товару або обмежити споживання. Попит і пропонування стають більш еластичними (криві D_S, S_S).

· довгостроковий період - l - це період, достатній для повної адаптації і покупців, і продавців до зміни ціни. За цей період виробники можуть розширити виробничі потужності. Споживачі можуть змінити смаки і уподобання. Попит і пропонування стають надзвичайно еластичними (криві D_L, S_L).

Пристосування ринку до змін у пропонуванні ілюструє рис. 3.4. Початкова рівновага встановлюється в точці , рівноважна ціна . При зменшенні пропонування до у короткостроковому періоді точка рівноваги поступово переміщується вздовж кривої попиту до . Оскільки короткострокова крива є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з до , а обсяг попиту знижується незначно. Різке зростання ціни спонукає споживачів до заміни дорогого товару дешевшим. З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять все більше замінників. Довгострокова крива попитустає пологішою, а попит - більш еластичним. Рівновага зміщується у точку вздовж кривої пропонування. При цьому ціна знижується з до , а обсяг попиту значно зменшується до .

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пристосування ринку до змін у попиті ілюструє рис. 3.5. Початкова рівновага встановлюється в точці на перетині кривих попиту і пропонування, значна крутизна якої демонструє його нееластичність у короткостроковому періоді. Припустимо, що доходи населення зросли, крива попиту зміщується праворуч у положення. Точка рівноваги переміщується вздовж короткострокової кривої пропонування до , ціна стрімко зростає до , а обсяг пропонування збільшується незначно - до , оскільки виробники можуть збільшити виробництво лише за рахунок його інтенсифікації.

Поступово виробники нарощують потужності, і крива пропонування у довгостроковому періоді стає пологішою. Точка рівноваги переміщується до вздовж нової кривої попиту , рівноважна ціна знижується до , а рівноважний обсяг продукції зростає до . Отже, як і в попередньому випадку, в короткостроковому періоді в першу чергу відстежується реакція ціни, значне підвищення якої сигналізує виробникам, що нарощувати виробництво вигідно.

Загалом аналіз пристосування ринку до змін у попиті та пропонуванні показує, що у короткостроковому періоді на ці зміни найбільше реагує ціна, у довгостроковому періоді - обсяги продукції; а еластичність попиту і пропонування за ціною у довгостроковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому.

4. Практичне застосування теорії еластичності

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є визначення цінової стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг продавців (TR=P·Q), одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Якщо попит на товар еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку. У випадку одиничної еластичності видатки покупців і виторг продавців не змінюються зі зміною ціни. У точці одиничної еластичності () виторг досягає максимальної величини, що ілюструє крива TR на рис. 3.6.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов. Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності - визначення наслідків державного втручання у ціноутворення. У разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку, і навпаки.

Важливою сферою застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно податки встановлюються на товари та послуги, попит на які нееластичний, що дозволяє збільшити податкові надходження. Якщо попит на товар еластичний, встановлення чи підвищення податку може призвести до скорочення податкових надходжень.

Відносна еластичність попиту і пропонування визначає розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями (рис 3.7). Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням (рис. 3.7.а), більшу частину податкового тягаря будуть нести покупці (площа А), меншу частину будуть сплачувати продавці. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування (рис. 3.7.б), з встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці (площа В), а меншу частину - покупці.

Размещено на Allbest.ru

...