Оборотні засоби і шляхи їх використання на підприємстві

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІНЖЕНЕРНОЇ АКАДЕМІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Економіка підприємства“

Тема: «Оборотні засоби і шляхи їх використання на підприємстві»

Виконала

студентка групи 2 МД-10

К.С. Гребенюк

Керівник роботи Л.І. Смірнова

Запоріжжя 2012

Зміст

оборотний грошовий нормативний

Вступ

1. Оборотні засоби підприємства: сутність, склад та класифікація, фактори, що впливають на їх розмір

2. Правове і нормативне регулювання оборотних засобів підприємства

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

4. Оцінка стану оборотних засобів і ефективність їх використання

4.1 Оцінка стану, динаміки і структури оборотних засобів

4.2 Оцінка ефективності використання оборотних засобів

4.3 Оцінка джерел формування оборотних засобів

5. Шляхи покращення використання оборотних засобів

Висновки та пропозиції

Список посилань

Додатки

Вступ

У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрила поняття й економічну сутність оборотних засобів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними засобами, а також шляхи підвищення їх ефективності.

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні засоби підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні засоби займають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні засоби являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні засоби є важливою частиною майна підприємства. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних засобів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними засобами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних засобів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними засобами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Підприємства сфери матеріального виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді предметів праці - запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо.

Крім того, наявність товарно-грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а також вкладати певну суму коштів у розрахунки. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.

Отже є об'єктивна необхідність у дослідженні оборотних засобів підприємства як складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення, так як необхідно, щоб оборотні засоби були вкладені одночасно і на усіх стадіях кругообігу.

Для створення необхідного обсягу оборотних фондів і фондів обігу підприємство авансує фінансові ресурси.

Той факт, що кошти, які вкладені в оборотні виробничі фонди і в фонди обігу, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються у грошовій формі, є підставою з'єднати їх в поняття оборотні засоби на відміну від основних засобів.

Основними завданнями дослідження оборотних засобів підприємства та джерел їх утворення є оптимальне розміщення оборотних активів, та формування їх за рахунок власних і позичених ресурсів.

Оптимізація розміщення оборотних засобів створює підґрунття для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності й зміцненню фінансового стану підприємства.

Для цього підприємство повинно якісно розподіляти норматив власних оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

Для підприємства потрібно визначити яка частина власних фінансових ресурсів буде направлена на фінансування оборотних засобів та скільки потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто авансувати в оборотні активи.

При цьому така оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів ґрунтується на забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучених фінансів.

1. Оборотні засоби підприємства: сутність, склад та класифікація, фактори, що впливають на їх розмір

Для нормального функціонування підприємству необхідно скорочувати час перетворення коштів, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості на грошові кошти на розрахунковому рахунку. Зусилля щодо зменшення періоду обігу оборотних коштів (за умови зацікавленості підприємства в продовженні строку сплати кредиторської заборгованості) можуть обернутися зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишаються більше коштів, ніж потрібно для безперервної роботи.

В цьому разі необхідно визначитися з поняттям оборотних засобів підприємства. Отже, під оборотними засобами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу як правило, менше 365 днів. Оборотні засоби постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність оборотних фондів і фондів обігу.

Відтак, оборотні засоби можна класифікувати за сферами обігу.

Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).

Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних засобів є забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

Склад і структура оборотних коштів наведені на рис. 1.1.



Рис 1.1. Класифікація і склад оборотних засобів

За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні засоби можна класифікувати в такі групи:

1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувальні малоцінні предмети, а також інші предмети, які використовуються в процесі виробництва.

Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.

2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів. [1, c. 286]

Незавершене виробництво - предмети праці, які знаходяться у виробництві на різних стадіях обробки в підрозділах підприємства, тобто це продукція (роботи), яка не пройшла усіх передбачених технологічним процесом стадій, а також вироби, які не укомплектовані чи не пройшли випробування і технічного приймання.

Напівфабрикати власного виробництва - предмети праці, обробка яких цілком завершена в одному з підрозділів підприємства, але вони підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства зокрема литтю, куванню, штампуванню тощо.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, здійснені в звітному періоді, але віднесені до наступного періоду, зокрема, витрати на підготовку й освоєння нової продукції, раціоналізаторство і винахідництво, а також інші витрати в даному періоді, які будуть включені в собівартість продукції в наступному ртутному періоді.

3) Готова продукція - це виготовлена кінцева продукція, яка пройшла випробування і приймання, повністю укомплектована відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам. До цієї групи оборотних засобів відносять готову продукцію на складі підприємства, а також відвантажену, але ще не оплачену продукцію.

4) Грошові кошти і розрахунки (засоби розрахунку) включають дебіторську заборгованість перед підприємством, дохідні активи (від вкладень в цінні папери), а також грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті.

Дебіторська заборгованість представляє собою:

- заборгованість перед підприємством покупців або замовників за надані їм товари, роботи чи послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

- заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету;

- сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів;

- сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті, що підлягають надходженню;

- заборгованість взаємопов'язаних сторін.

- заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками. [1, c. 287]

Дохідні активи - це короткострокові (на термін не більше 1 року) вкладення підприємства в цінні папери (ринкові високоліквідні цінні папери), а також надані іншим господарюючим суб'єктам позики.

Грошові кошти та їх еквіваленти - кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть буду використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валюті. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних фондів і загальними їх обсягами, виражене в частках одиниці чи відсотках, є структурою оборотних фондів. Структура оборотних фондів формується під впливом:

- характеру і форми організації виробництва;

- типу виробництва;

- тривалості технологічного циклу;

- умов постачань паливно-сировинних ресурсів тощо.

У середньому на промислових підприємствах України в загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - 25%.

За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні засоби розділяються на власні, залучені та прирівнювані до власних.

Джерелами власних оборотних коштів є:

- уставний капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- резервні фонди;

- фонди накопичення;

- цільове фінансування і надходження;

- орендні зобов'язання;

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування.

Джерелами залучених оборотних засобів є:

- довгострокові кредити;

- довгострокові запозичення;

- довгострокова оренда основних фондів;

- короткострокові кредити;

- короткострокові запозичення;

- аванси покупців і замовників;

- кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних до власних оборотних засобів є:

- заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі;

- заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати. [1, c. 288]

За характером участі у виробничо-торговельному обороті оборотні виробничі фонди і фонди обігу залежать одне від одного і постійно переходять із сфери обігу в сферу виробництва і навпаки. Тому доцільно розглядати їх як єдиний оборотний кругообіг, який відбувається за такою схемою (рис. 1.2):

Рис 1.2. Модель кругообігу оборотних засобів підприємства

Прийнято виділяти три стадії кругообігу:

1. Оборотні кошти виступають у грошовій формі (ГК1) і використовуються для створення виробничих запасів (ВЗ).

2. Виробничі запаси споживаються в процесі виробництва, утворюючи незавершене виробництво (НВ) і перетворюючись на готову продукцію (ГП).

3. Готова продукція реалізується (РП), у результаті чого підприємство отримує необхідні кошти (ГК2), частина яких формує прибуток підприємства (йде на матеріальне стимулювання праці, формує фонд накопичення), а частина (ГК1') - йде на поповнення виробничих запасів.

Кругообіг повторюється, й у такий спосіб постійно створюються передумови для продовження процесу виробництва.

Головною умовою формування і використання оборотних фондів є їх нормування. Нормування оборотних коштів представляє собою процес розробки і встановлення обґрунтованих норм і нормативів в сфері використання оборотного капіталу.

Нормами витрат є максимально припустимі абсолютні величини витрат сировини і матеріалів, палива й електроенергії тощо на виробництво одиниці продукції. [1, c. 289]

2. Правове і нормативне регулювання оборотних засобів підприємства

Держава здійснює належні повноваження власника майна, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, зокрема, у формі нормативно-правового регулювання, зміст якого розкривається через категорію правового режиму майна.

Під правовим режимом майна підприємства звичайно розуміють встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його придбання (формування), використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів.

Майно державних підприємств поділяється на різні фонди, тобто групи однорідних за економічними ознаками матеріальних цінностей або грошових коштів, що мають спільне цільове призначення і підпорядковуються встановленому для кожної з цих груп особливому правовому режиму. Закон «Про підприємства в Україні» називає три таких групи -- основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Оборотні засоби (сировина, матеріали, паливо та інші предмети праці) у відповідності до Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» кваліфікуються як матеріальні витрати (витрати на обслуговування виробничого процесу), що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг). Вони споживаються протягом одного виробничого циклу, трансформуючись у виготовлену продукцію (роботи, послуги).

Для здійснення своєї виробничої діяльності кожне підприємство незалежно від форми власності повинно мати в необхідних розмірах оборотні засоби, які обслуговують процес кругообігу фондів повністю використовуються в одному виробничому циклі і відновлюються з виручки від реалізації продукції (послуг) для кожного виробничого циклу. Однією із складових оборотних засобів є грошові кошти.

Грошові кошти підприємств, організацій, установ можуть знаходитись у формі готівки в каси, зберігатися в установах банків, у підзвітних осіб, а також використовуватися у виді акредитивів, чеків тощо.

Це дуже зручно для населення, полегшує контроль за грошовим обігом, до якоїсь міри позбавляє державу необхідності друкувати зайві гроші. Але це все можна робити за умов існування стабільної національної валюти.

На кожному підприємстві для забезпечення належного регулювання і контролю за рухом грошової маси організується їх облік.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

ѕ забезпечення їх зберігання і правильного використання;

ѕ суворе дотримання встановлених правил касових та банківських операцій:

ѕ правильне оформлення руху грошових коштів у документах і регістрах бухгалтерського обліку;

Порядок ведення касових операцій державними, кооперативними, орендними, колективними, спільними, громадськими та іншими підприємствами, об'єднаннями, організаціями та установами незалежно від форм власності та виду діяльності, а також особами, які є суб'єктами підприємницької діяльності і мають розрахунковий рахунок у банку, регулюються «Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, який був затверджений Постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 1995 року № 21, у редакції постанови Правління НБУ від 13 жовтня 1997 р. [4, c. 292]

Також правове і нормативне регулювання засвідчено у П(С)БО 9 "Запаси" (Додаток 2). [5]

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Місто - Д». Діяльність підприємства регулюється Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю України, та іншим чинним законодавством.

ТОВ «Місто - Д» створено відповідно до рішення установчих зборів учасників, згідно протоколу №1 від 01 лютого 2000 р. Засновниками Товариства є фізичні особи Іваненко Володимир Андрійович та Похиленко Василій Олексійович. Повна назва підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто - Д». Місце розташування Товариства: Україна, 69006, Україна, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 119 (в районі Північного шосе).

Джерелом формування майна товариства є грошові та майнові внески учасників; доходи від реалізації продукції, послуг, і інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків, та інше.

Головна мета, з якою було створено товариство, - отримання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб громадян, підприємств у товарах та послугах, які надає Товариство.

Предметом діяльності ТОВ «Місто - Д» є:

ѕ оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення;

ѕ реалізація товарів народного споживання, продукції промислово-технічного призначення, продуктів громадського харчування;

ѕ надання посередницьких, інформаційних, консультацій них, рекламних послуг;

ѕ консультація з питань комерційної діяльності і управління;

ѕ складування;

ѕ оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, в тому числі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

На момент створення підприємства воно, згідно Статуту, мало Статутний фонд у розмірі 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) гривень, поділений на 100 часток по 205 гривень, розподілений порівну (по п'ятдесят часток) між учасниками Товариства. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. Також у підприємстві створено фонд соціально-культурного розвитку. ТОВ «Місто - Д» несе відповідальність по зобов'язанням усім своїм майном, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення по вимозі кредиторів.

Вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які мають кількість голосів, пропорційну до розмірів їх паїв. При проведенні загальних зборів трудового колективу і присутності на них не менш 2/3 складу трудового колективу, з'являється правомочність вирішувати питання відкритим голосуванням за більшістю голосів. На підприємстві виробничі, трудові та економічні стосунки трудового колективу з адміністрацією, питання охорони праці та соціального розвитку регулюються колективним договором.

Місце розташування підприємства було обрано таким, що відповідає вимогам для великого збутового підприємства - великі площі, відносно однакова відстань до будь-якого району міста Запоріжжя, недорога оренда складських та офісних приміщень в цьому районі (район заводів).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торгово-промислові палаті, печатку зі своєю назвою. Воно є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своєї обов'язків.

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Для аналізу наявної діяльності підприємства (економічної, фінансової, маркетингової та збутової) оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ «Місто - Д» за 2009-2011р наведена у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ «Місто - Д» за 2009-2011 рр.

Показники	2009	2010	2011	2010 у % до 2009	2011 у % до 2010
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн	15288,0	17985,9	19784,5	117,7	110,0
Податок на додану вартість, тис. грн	2473,6	2910,2	3201,2	117,7	110,0
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн	12688,8	14927,5	16419,9	117,7	110,0
Собіварстість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн	8110,0	14239,2	15662,4	175,6	110,0
Валовий прибуток, тис. грн	586,0	688,3	757,5	117,5	110,1
Рентабельність, %	3,8	3,9	3,8	102,6	97,4
Адміністративні витрати, тис. грн	377,5	473,3	530,6	125,4	112,1
Фінансові результати від звичайної діяльності до податкообкладання, тис. грн	61,2	68,3	75,9	111,6	111,1
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток, тис. грн	41,6	46,2	50,8	111,1	110,0
Чистий прибуток, тис.грн	41,6	46,2	50,8	111,1	110,0
Середній залишок оборотних коштів, тис. грн	4331,6	5096	5605,6	117,6	110

Дохід від реалізації продукції ТОВ «Місто - Д», у 2010 р. склав 17985,9 тис. грн., що на 17,7% більше за попередній рік, а у 2011 р. - 19784,5 тис. грн., що склало 110% від 2010 р. Чистий прибуток, виріс з 46,2 тис. грн. у 2010 р. (що склало 11,1% від рівня 2009 р.) до 50,8 тис. грн. і зріс, таким чином, на 10%. Зростання собівартості продукції та зниження асортименту також обумовили зменшення рівня зростання прибутків і рентабельності. Собівартість продукції у 2011р. виросла на 10%.

Дані про стан активів підприємства ТОВ «Місто - Д» за основними показниками (стан та динаміка змін власного та статутного капіталів, необоротних та оборотних активів) за 2009-2011 рр. надані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Динаміка активів підприємства ТОВ «Місто - Д» за основними техніко - економічними показниками за 2010 - 2012рр.

Показники	2009	2010	2011	2011 у % до 2010	2012 у % до 2011
Власний капітал, тис. грн	122,1	169,3	186,3	138,66	110,0
Статутний капітал, тис. грн	41,7	46,3	51,0	111,1	110,0
Необоротні активи, тис. грн	252,7	280,8	308,9	111,2	110,0
Оборотні активи, тис. грн	2153,2	2392,4	2692,4	111,2	109,9

Власний капітал підприємства, як і статутний, збільшувався у аналізованому періоді. Він зріс на 38,66% у 2010 р. і на 10% у 2011р. Темпи зростання знизилися майже у 3,5 рази, причини цього явища були викладені вище. Статутний капітал у 2010 р. склав 51,0 тис. грн., у 2009 р. - 46,3 тис. грн.

З метою оцінки фінансового стану підприємства, проведемо оцінку даних, наведених у табл. 3.1 і 3.2. Для цього розрахуємо основні фінансові показники.

Дані, представлені в табл. 3.1 і табл. 3.2, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Місто - Д» за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності товариства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів підприємства.

Щоб оцінити якість управління кадровим потенціалом підприємства, оглянемо динаміку основних показників з управління персоналом ТОВ «Місто - Д» за 2009 - 2011 рр. Дані наведені у табл. 3.3

Таблиця 3.3 - Динаміка основних показників персоналом підприємства ТОВ «Місто-Д» за 2009 - 2011 рр.

Показник	2009	2010	1011	2010 у % до 2009	2011 у % до 2010
Кількість працюючих, чол.	57	57	55	100,0	96,5
В тому числі адміністративно-управлінського персоналу, чол.	41	37	37	90,2	110,0
Виробничого персоналу, чол..	16	18	18	112,5	100,0
Середня заробітна плата, грн..	389,7	420,5	497,3	107,9	118,3
Продуктивність праці, тис. грн./ чол.	268,21	315,54	359,72	117,7	114,0

Згідно наведених даних, кількість працівників підприємства знизилася лише на 2 особи. При цьому кількість працівників адміністративно - управлінського персоналу склала у 2009-2011 рр. 41, 37 і 37 чоловік, відповідно. Кількість виробничого персоналу за той же період часу складала 16, 18 і 18 чоловік. У зв'язку з інфляцією та зростанням середньої заробітної платні по Україні, на підприємстві підвищилась середня заробітна плата з 389,7 у 2009 р. до 420,5 у 2009 р. і 497,3 у 2010 р.

Динаміка зростання заробітної плати склала 107,9% у 2009 р. від 2009 р. і 118,3 у 2011 р. від 2010 р. Продуктивність праці мала невелике збільшення у 2009 - 2011 рр. відповідно - 268,21 тис грн./чол. У 2009 р., 315,54 тис. грн./чол. У 2010 р. і 359,72 тис.грн./чол. у 2010 р. Динаміка склала, таким чином, 117,7% у 2010 р. від 2009 р. і 114,0% у 2011 р. від 2010 р. Організаційна структура наведена на рис. 3.4.



Рис. 3.4 - Організаційна структура ТОВ «Місто - Д» (з філіями)

Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

ѕ грошові і майнові внески засновників;

ѕ доходи, одержані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

ѕ доходи від акцій, цінних паперів, депозитних внесків і внесків в капітал інших підприємств;

ѕ кредити банків і інших кредитних організацій;

ѕ інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство здійснює облік всієї своїй діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

ТОВ «Місто - Д» займається торговою та збутовою діяльністю, воно не має спеціально створеного відділу маркетингу, немає й , відповідно, посади директора з маркетингу, що не відповідає вимогам ринку та специфіці діяльності підприємства. Як показує досвід, в Запорізькій та Мелітопольських філіях роль директорів з маркетингу вимушені виконувати супервайзери. Таким чином, їх обов'язки є дещо ширшими. Підприємство має лінійну систему організації - найбільш чітку форму організації підприємства, що ґрунтується на принципі єдності розподілу доручень. Згідно цьому принципу право віддавати розпорядження має тільки вищестояща інстанція.

Отже, вся решта відділів включена в єдину лінію інстанцій (службова лінія), оскільки від керівництва підприємством до самого нижчого ступеня ієрархії проводиться єдина лінія управління, що проходить декілька проміжних ступенів. Ця система доцільна для підприємств малих масштабів. Вона дозволяє створити ясні, наочні відносини між вищестоящими і підпорядкованими і чіткі обмеження при її застосуванні.

На великих підприємствах застосування такої системи несе значне навантаження для окремих проміжних інстанцій, і чим вона вище, тим більше навантаження. Керівництво підприємством переобтяжене, накази виконуються і передаються насилу і поволі. Але під впливом зростання та диверсифікації підприємство змушене було перебудували структуру підприємства на основі принципу виділенні відділів, що орієнтуються на збут певної продукції.

Цей вид організації перетворює складну, систему, що складно керується, в рухомі, легко пристосовуванні підсистеми. Інші переваги полягають в кращому розмежуванні відповідальності і в розвитку більшого відчуття відповідальності у начальників відділів, в результаті розширення підприємницької компетенції на ухвалення рішень в рамках виробничої політики, визначуваної одним керівництвом.

4. Оцінка стану оборотних засобів і ефективності їх використання

4.1 Оцінка стану, динаміки і структури оборотних засобів

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Він може виникати з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно, через стихійне лихо та з інших причин.

Надлишок власних оборотних коштів може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету, безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей від інших організацій, неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та інше.

Важливим питанням аналізу оборотних засобів є оцінка їх наявності.

Таблиця 4.1 Аналіз складу, динаміки і структури оборотних засобів ТОВ «Місто - Д»

Джерела майна	Абсолютні величини, тис. грн.	Структура, %	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відхилення в структурі, %	Темпи зростання, %
	2010 р.	2011 р.	2010р.	2011р.
Виробничі запаси	687	762	5,31	6,71	75	1,40	110,92
Незавершене виробництво	6144	6394	47,52	53,30	250	87,77	104,07
Готова продукція	2060	2651	15,93	23,34	591	7,41	128,69
Товари	434	375	3,36	3,30	-59	-0,06	86,41
Усього запаси	9325	10182	72,12	89,65	857	17,52	109,19
Дебіторська заборгованість:
За товари, роботи і послуги	2767	366	21,40	3,22	-2401	-18,18	13,23
За виданими авансами	46	44	0,36	0,39	-2	0,03	95,65
Інша поточна	504	481	3,90	4,23	-23	0,34	95,44
Усього розрахунки	3317	891	25,66	7,84	-2426	-17,81	26,86
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	43	8	0,33	0,07	-35	-0,26	18,60
Інші оборотні активи	244	277	1,89	2,44	33	0,55	113,52
Усього оборотні активи	12929	11358	100,0	100,0	-1571	0,00	87,85

Найбільша частина оборотних засобів представлена незавершеним виробництвом - на початок року 47,52%, на кінець - 56,3%, значна частина - готовою продукцією - відповідно 15,93% і 23,34%. Разом запаси займають у структурі оборотних засобів - на початок року 72,12%, на кінець року - 89,65%. Збільшення питомої ваги запасів відбулося за рахунок зменшення частки дебіторської заборгованості - із 25,66% до 7,84%. Грошові кошти і інші оборотні засоби мають незначну роль у структурі оборотних засобів - їх питома вага на кінець аналізованого періоду - відповідно 0,07% і 2,44%.

Протягом року відбулося зменшення оборотних засобів на 1571 тис. грн., в основному за рахунок скорочення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги - на 2401 тис. грн.

Це можна визнати позитивною тенденцію, оскільки прискорення розрахунків є важливим чинником прискорення оборотності оборотних засобів. Вартість запасів зросла на 857 тис. грн., в основному за рахунок залишків готової продукції (на 591 тис. грн.) та незавершеного виробництва (на 250 тис. грн.).

Це може бути тривожним сигналом, який свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Надлишок оборотних засобів у формі запасів означає, що частина капіталу підприємства не діє і не приносить прибутку. Водночас брак запасів буде гальмувати хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства.

Найбільші темпи зростання має готова продукція (128,69%), інші оборотні засоби (113,52%), виробничі запаси (110,92%), незавершене виробництво (104,07%). Інші статті засобів скоротилися, розрахунки - на 73,14%, кошти - на 91,4%.

Таким чином, можна зробити наступні висновки про наявність оборотних засобів:

ѕ функціонально вони представлені переважно оборотними виробничими фондами, частка фондів обігу незначна;

ѕ по матеріально-речовинному змісту превалюють виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція; по стандартах обліку і відображення в балансі підприємства - запаси, що потребує розробки їх обґрунтованих норм, використання їх у практиці контролю, планування і управління;

ѕ оборотні засоби підприємства є в основному низько ліквідними (такими, що повільно реалізуються), що обумовлює їх середній ризик.

4.2 Оцінка ефективності використання оборотних засобів

Ефективність використання оборотних засобів на підприємстві характеризується швидкістю їхнього обороту (оборотністю).

Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:

1. збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

2. вивільнення частин коштів і, завдяки цьому, створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Розглянемо показники ефективного використання оборотних засобів.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

де ОК1, n-1 - розмір оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;

ОКn - величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн;

n - загальна кількість місяців (кварталів).

Розрахунковим періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів, може бути місяць (30 днів), квартал (90 днів), рік (360 днів).

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів), що розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за той самий період, і розраховується за формулою:

об

де Коб - коефіцієнт оборотності, оборотів;

РП - вартість реалізованої продукції, грн;

ОК - середній залишок оборотних засобів, грн. [6, c. 190]

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період. Розмір цього показника обчислюється за формулою:



Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних засобів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той же період:

де Тоб - тривалість одного обороту, днів;

ДП - дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних засобів може бути використаний показник рентабельності (віддачі) оборотних засобів, який являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних засобів:

% = 13,5%

де Рок - рентабельність оборотних засобів, %;

Прп - прибуток від реалізації продукції, грн.

Для розрахунку рентабельності оборотних засобів можна використовувати різні види прибутку, основні з них - валовий та чистий. Залежно від цього отримуємо і відповідні показники рентабельності оборотних засобів - валову або чисту рентабельність.

У результаті прискорення оборотності оборотних засобів відбувається процес вивільнення їх з обороту, а при сповільненні - в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів називається відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня реалізації продукції. Вивільнення оборотних засобів може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних засобів відображає пряме зменшення залишків оборотних засобів порівняно з їхнім нормативом (або із залишками попереднього періоду).

Відносне вивільнення оборотних засобів з обороту відображає:

ѕ стабільність оборотних засобів при зростанні обсягів реалізації продукції;

ѕ зростання залишків оборотних засобів при випереджаючих темпах зростання обсягів реалізованої продукції. [6, c. 191]

Відносне вивільнення розраховується за формулою:

де Тзвіт - тривалість одного обороту в звітному році;

Тбаз - тривалість одного обороту в базовому році.

Відносне вивільнення характеризує як зміну величини обігових коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції. Щоб визначити його, потрібно розрахувати потребу в обігових коштах за звітній період (рік), виходячи з фактичного обороту та обсягу реалізації продукції протягом зазначеного періоду і оборотності в днях за попередній період (рік). Різниця й показує суму вивільнених обігових коштів.

Ці показники можуть бути обчислені в цілому за всіма обіговими коштами і за окремими їх елементами.

Потреба в обігових коштах зв'язана прямою залежністю не тільки з обсягом виробництва, але й з тривалістю обороту. При скороченні періоду оборотності відбувається вивільнення обігових коштів з обігу, і, навпаки, збільшення періоду оборотності викликає потребу в додаткових коштах.

У випадках, коли відносне вивільнення обігових коштів, зумовлене прискоренням оборотності, перевущує додаткову потребу в коштах, необхідних для забезпечення збільшення обсягів виробництва, відбувається абсолютне вивільнення обігових коштів. Якщо ж додаткова потреба в обігових коштах, яка пов'язана з нарощуванням обсягу виробництва, більше тієї величини, що вивільняється внаслідок прискорення оборотності., можемо говорити тільки про відносне вивільнення обігових коштів. Воно визначає розмір зниження цієї додаткової потреби. Величина обігових коштів, що вивільнилися завдяки прискоренню оборотності, характеризує поліпшення використання оборотного капіталу.

Ефективне використання оборотних засобів дає змогу підприємству зекономити значні суми грошових коштів збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів. [3]

4.3 Оцінка джерел формування оборотних засобів

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, зумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів має забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

· статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

· відрахування від прибутку;

· цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

· приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

На підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю проблему практично неможливо та економічно недоцільно, тому підприємство вимушене залучати фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

Банківські кредити. Призначення банківських кредитів -- фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно поєднати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах. [7]

5. Шляхи покращення використання оборотних засобів

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

ѕ впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

ѕ наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживачів;

ѕ широке використання прямих тривалих зв'язків;

ѕ розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

ѕ комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва:

ѕ прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

ѕ розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

ѕ удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

ѕ удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

ѕ збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

ѕ наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

ѕ удосконалювання системи розрахунків;

ѕ збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

ѕ ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

1) Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

2) Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

3) Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

4) Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності і ризику використання. [2]

Слід також зауважити, що ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників. Серед них можна виділити зовнішні чинники, що роблять вплив незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на яких підприємство може і повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по ним, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці і інші чинники, підприємство може використовувати внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних коштів.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів закладені безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси грають важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину коштів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшенню організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних коштів в незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення вживаної техніки і технології, вдосконалення використання основних фондів, перш за все їх активної частини, економії по всіх стадіях руху оборотних коштів.

...