Обігові кошти та резерви підвищення ефективності їх використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Обігові кошти та резерви підвищення ефективності їх використання

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник -доктор економічних наук, професор

Глущенко Віктор Володимирович,

Харківський національний університет ім В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри фінансів і кредиту

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Науменкова Світлана Валентинівна,

Українська академія банківської справи,

завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Кибенко

Михайло Гаврилович, Полтавський інститут

економіки та права відкритого Міжнародного

університету "Україна", завідувач

кафедри фінансів, бухгалтерського обліку та аудиту

Провідна установа -Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів

Захист відбудеться "21" квітня 2000 р. о 15¹⁵ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д64.051.01 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-67.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "18" березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головним напрямком реформи, що здійснюється в Україні, є перехід до ринкової економіки, досягнення збалансованого та стійкого розвитку країни на основі участі в світовому процесі розподілу праці.

Перехід до ринкової економіки об'єктивно приводить до підвищення ролі й значення фінансів. На рівні макроекономіки різко зростає необхідність у створенні ефективної та гнучкої фінансово-кредитної системи, що виконує роль регулятора народногосподарських економічних процесів. На рівні підприємств необхідність у проведенні раціональної фінансової політики стає однією з основних умов виживання підприємств в умовах ринку, досягнення стійкого й збалансованого їх розвитку. Основне місце у роботі відводиться проблемам достатності власного обігового капіталу, механізмів його планування, поповнення, розумного використання.

В умовах ринкових відносин підприємство несе повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності. За рахунок власних коштів воно має покривати свої поточні витрати, здійснювати інвестиції. Економічна життєдіяльність підприємства зумовлюється багатьма факторами, вона проявляється насамперед в ефективному використанні капіталу, у тому числі обігового.

Питанням формування й управління обіговим капіталом присвячено багато робіт зарубіжних і вітчизняних учених-економістів : І. Ансоффа, Б. Агропонова, Ю. Абрамова, В. Андрейчука, С. Барнгольц, П. Бунича, А. Бірмана, О. Василика, О. Гальчинського, І. Долона, А. Золотарьова, С. Калабухової, А. Ковальової, М. Крейніної, В. Міщенка, В Перламутрова, О. Стоянової, М. Чумаченка, М. Холт Роберта, В. Хойєра, В. Шокуна.

Разом з тим вивчення та аналіз опублікованих з даної теми праць, теоретичних концепцій і практичних розробок дозволяють зробити висновок, що питання пошуку й формування концептуальних і методичних підходів щодо вирішення завдань ефективного використання обігових коштів ще недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-практичному аспектах. Це негативно впливає на ефективність діяльності підприємств і взагалі на стабільність економіки держави.

Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і методологічних розробок з метою підвищення ефективності використання обігових коштів в умовах трансформаційної економіки зумовила актуальність теми дисертації та її значення для розвитку України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямками, теоретичними положеннями та висновками наукових досліджень, які були проведені згідно з рішенням Вченої ради економічного факультету Харківського національного університету ім В.Н. Каразіна в рамках наукових тем: "Розробка принципів та методів управління фінансами суб'єктів ринку" (номер державної реєстрації 0197U001227) та "Удосконалення методів регулювання регіональних фінансів" (номер державної реєстрації 0198U005529).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обгрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування та використання обігових коштів із урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку ринкових відносин.

Досягнення мети дисертаційного дослідження здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань:

проведення аналізу змісту категорій "капітал", "обігові кошти" і "обіговий капітал";

узагальнення теоретичних основ формування обігових коштів, на яких ґрунтується вибір вагомих напрямків підвищення ефективності їх використання;

критичний аналіз існуючих підходів до вирішення проблеми ефективності використання обігових коштів;

дослідження складу, структури, джерел формування обігових коштів та їх впливу на ефективність виробництва;

розробка нових підходів до визначення структури джерел формування обігових коштів; капітал обіговий кошти інфляція

обґрунтування необхідності удосконалення управління запасами в умовах інфляції.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором:

- уточнено визначення обігових коштів, в якому підкреслюється вартісна природа обігових коштів, як провідна форма, авансований характер обігових коштів, економічна єдність обігових виробничих фондів та фондів обігу;

- одержано розгорнуті аналітичні залежності для безперервного й розширеного обігу капіталу, що конкретизують традиційну модель обігу капіталу з боку впливу на обіг частки позикового обігового капіталу, яка уявляється функцією залежною від часу;

- запропоновано новий підхід щодо формування структури обігового капіталу, який засновано на роздільному (поетапному) формуванні обігових коштів з урахуванням фактора часу та використанням показників економічної рентабельності підприємства, рентабельності власного капіталу та відсоткової ставки по залучених коштах;

- розроблено механізм визначення раціональної структури джерел формування обігового капіталу в умовах інфляції, який базується на оцінці співвідношення власного та позикового капіталу;

- отримано оцінки оптимального співвідношення власного й позикового капіталу. При цьому за критерій оптимальності береться максимізація прибутку підприємства, який визначено як різницю між доходом і фінансовими витратами підприємства, пов'язаними з формуванням обігового капіталу;

- одержано аналітичні формули для визначення оптимальної величини запасів та запропоновано методичні рекомендації щодо управління запасами, які засновані на переході від роздільного управління виробничими запасами та запасами готової продукції до управління ними як єдиним цілим;

- розроблено механізм визначення ефективного залучення позикових коштів, який базується на методах математичного програмування, що дозволяє підприємству спрогнозувати свою діяльність по залученню позикового капіталу й формуванню оптимальної (по вартості) величини обігових коштів.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження містить конкретні висновки й пропозиції щодо використання та функціонування обігового капіталу у виробничо-фінансовій діяльності промислового підприємства, що сприяє:

удосконаленню механізму формування обігових коштів завдяки поетапному їх формуванню;

підвищенню ефективності використання обігових коштів в умовах економіки перехідного періоду на підставі запропонованих підходів до визначення раціональної структури джерел формування обігового капіталу та рекомендацій щодо керування запасами.

Реалізація теоретичних, методичних і науково-практичних розробок. Наукова цінність здобутих у дослідженні результатів підтверджується їх впровадженням у практичну діяльність машинобудівних підприємств м. Харкова (АТ "Серп і Молот", ВАТ "ХТЗ", СП ПТУ ім. Леніна, ВАТ "Завод ім. Малишева").

Окремі положення дисертації використано при читанні лекцій і проведенні занять із курсу "Фінанси" в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна.

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві.

Глущенко В.В., Гурьева Я.В. Совершенствование управления оборотным капиталом промышленного предприятия // Вісник Української академії банківської справи. - 1999. - № 1(6) - С. 3-6. - 0,34 ум.-друк. арк. Особисто автором отримана аналітична залежність рівня вексельного оформлення заборгованості від строку її погашення в загальній структурі дебіторської заборгованості.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладених у дисертації, були оприлюднені на наукових конференціях у Харківському державному університеті "Проблеми стабілізації та економічного розвитку" (м. Харків, 1998 р.) та в Українській академії банківської справи "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 1998 р.).

Публікації результатів досліджень. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 7 наукових публікаціях загальним обсягом 2,52 умовних друк. аркушів, в тому числі 5 статей у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,95 умовних друк. аркушів.

Структура та обсяг роботи. Повний обсяг дисертації - 191 сторінка, у тому числі основного тексту (вступ, три розділи, висновки) - 145 сторінок, списку використаної літератури (185 назв). Робота містить 34 малюнки та 27 таблиць.

2. Основний зміст дисертації

На підставі проведеного дослідження та особистих розробок автора у дисертації захищаються теоретичні та практичні положення стосовно нових підходів до визначення напрямків підвищення ефективності використання обігових коштів на промислових підприємствах в умовах ринкових відносин.

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовані мета та задачі дослідження, розкрита загальна методика, наукова новизна й практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - "Обігові кошти та їх роль в умовах трансформації економічної системи України" - визначено особливості й тенденції розвитку економіки та значення ефективності використання обігових коштів промислових підприємств на сучасному етапі; розкрито економічну сутність категорії "обігові кошти"; узагальнено теоретичні засади управління обіговими коштами в умовах ринку.

Сьогодні в умовах нестабільної економіки в Україні відбувається процес поглиблення економічної кризи, сплеск інфляції, який впливає на скорочення обсягів виробництва (рис. 1).

Скорочення виробництва, зменшення обсягів реалізації продукції, а також розвиток негативних тенденцій інших макроекономічних показників призвели до скорочення обсягів прибутку та загального погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання. Якщо у 1996 р. сума прибутку, одержаного підприємствами України складала 14,1 млрд. грн., то у 1997 р. і 1998 р. відповідно 11,8 і 9,1 млрд. грн. Одночасно зростає кількість збиткових підприємств і розміри збитків. Сума допущених збитків зросла з 3,8 млрд. грн. у 1996 р. до 12 млрд. грн. у 1998 р., у 3,2 рази.

Такі тенденції характерні й для Харківського регіону. Продовжує зростати питома вага збиткових підприємств. Так, в цілому по області їх частка зросла з 7,1% у 1993 р. до 48,4% у 1998 р. (табл. 1).

Серед причин фінансово-економічної кризи для більшості підприємств, на думку автора, головною є невідповідність внутрішнього стану їх середовища й ринкових умов господарювання. Вона проявляється через ряд фінансових труднощів, з якими стикаються як виробники, так і держава. Найбільш значні з них представлено на рис. 2.

Однак багато підприємств і галузей промисловості мають ще невикористані резерви підвищення ефективності роботи підприємства та зміцнення його фінансового стану. Важливе місце серед них посідають питання раціонального використання обігових коштів. Фінансове становище підприємств знаходиться у прямій залежності від стану обігових коштів і передбачає зіставлення витрат із результатами господарської діяльності та їх відшкодування власними коштами. Підприємства зацікавлені в раціональній організації та ефективному використанні обігових коштів із мінімально можливою сумою для отримання найбільшого економічного ефекту. Введення в дію цих резервів

зумовлює важливість створення системи ефективного використання обігових коштів.

Для вирішення проблем ефективного використання обігових коштів в умовах ринкових відносин необхідно уточнити зміст категорії "обігові кошти". Розглядаючи процес розвитку розуміння сутності обігових коштів, автор приходить до висновку, що всі попередні дослідження провадились в умовах, коли єдиним власником засобів виробництва була держава. Саме вона авансувала кошти підприємствам і надавала їм право розпорядження ними. Перехід до ринкових методів господарювання, поява та розвиток різноманітних форм власності - все це потребує уточнення економічної сутності обігових коштів стосовно ринкових умов.

У дисертації обґрунтовано таке визначення цієї категорії: обігові кошти - це об'єктивно необхідна економічна категорія, що є авансованою в грошовій формі сукупною вартістю для створення обігових виробничих фондів і фондів обігу, що постійно переходить у процесі планомірного кругообігу з однієї функціональної форми в іншу з метою забезпечення безперервного розширеного відновлення виробництва.

Таке визначення, на думку автора, виявляє найбільш суттєві ознаки цієї економічної категорії: по-перше, об'єктивну необхідність даної категорії в умовах функціонування товарно-грошових відносин; по-друге, вартісну природу обігових коштів як провідну їх форму; по-третє, авансований характер обігових коштів; по-четверте, економічну єдність обігових виробничих фондів і фондів обігу; по-п'яте, планомірність кругообігу ресурсів підприємства.

Перелічені ознаки обігових коштів не втрачають своєї значимості в умовах ринкового господарства. Більше того, форми їх вияву при жорсткій системі господарювання, притаманній ринку, найрезультативніші.

В економічній літературі часто ототожнюються категорії "обігові кошти" та "обіговий капітал". У дисертації доведено, що в умовах ринкових відносин більш підходить термін "капітал". Багато вчених капітал розглядають через натурально-речову форму як ресурси, необхідні для розвитку виробничо-торговельного процесу. Інші автори ставлять в основу визначення - вартісну ознаку. Але всі відомі положення капіталу не розкривають його суті. Капітал як економічна категорія є поняттям ширшим і може бути як джерелом формування майна (фінансові ресурси, необхідні для його розвитку), так і засобом виробництва (майновою масою виробництва).

Капітал своїм багатостороннім змістом і різноманітним виявом, зумовленим винятково ринковими відносинами, реалізує себе як самозростаючу вартість, що забезпечує собі прибуток та відсоток.

У дисертації обґрунтовано, що поняття "обіговий капітал" об'ємніше за поняття "обігові кошти", оскільки в ньому відображається суть ринкових відносин.

Одним із шляхів ефективності формування та використання обігових коштів в умовах ринку, як свідчать результати дослідження, може бути створення оптимально функціонуючої гнучкої системи управління обіговими коштами, яка здатна швидко адаптуватися до змін, що відбуваються.

У роботі підкреслюється, що в умовах ринкових відносин одним із головних питань управління обіговими коштами є їх планування, тому в державах ринкової економіки плануванню фінансів підприємств, у тому числі обігових коштів, приділяється особлива увага. Кожне підприємство має самостійно визначати необхідну величину обігових коштів.

Найважливішим завданням управління є правильне розміщення обігових коштів у сфері виробництва та сфері обігу, що буде можливим тільки за умови доцільного їх планування та визначення економічно обгрунтованої кількості. При розмежуванні обігових коштів на власні й позичені джерела, їх поповнення будуть можливі також на основі планування.

У другому розділі - "Дослідження ефективності використання обігових коштів" - розкрито динаміку складу, структури, джерела формування, ефективності використання обігових коштів та платоспроможності промислових підприємств у перехідний до ринку період.

Аналіз складу та структури обігових коштів показав, що одним із напрямків підвищення ефективності їх використання є оптимізація структури обігових коштів за рівнем ліквідності. За дослідженими промисловими підприємствами м. Харкова існуюча тенденція структури та складу обігових коштів подана на рис. 3. Як показав аналіз, частка матеріальних цінностей у структурі обігових коштів знаходилась у межах 42,2%-89,8%, грошових коштів - 0,004%-3,2%, коштів у розрахунках - 4,38%-31%. Спостерігається тенденція до зниження частки матеріальних цінностей у загальному розмірі обігових коштів, що є позитивним моментом при оцінці їх використання. Так, значне зниження питомої ваги матеріальних цінностей простежується по ВАТ "Турбоатом" з 67,2% в 1996 р. до 42,2% в 1998 р.; АТ "Червоний Жовтень" з 89,3% до 71,6% відповідно, що зумовило можливість зростання грошових коштів у 2,2 рази і коштів у розрахунках у 1,5 раза по ВАТ "Турбоатом", а по АТ "Червоний Жовтень" - коштів у розрахунках у 3 рази. По ВАТ "Харверст" і ВАТ "ХарП" матеріальні цінності складають найбільшу питому вагу. На цих підприємствах відбувається зміна структури обігових коштів у бік зниження їх ліквідності.

Дослідження джерел фінансування обігових коштів по розглянутих підприємствах виявили тенденцію до зниження питомої ваги власних обігових коштів, що стримує розвиток виробничих процесів. Протягом 1996-1998 рр. практично на всіх підприємствах основним джерелом є позичені кошти. Стала тенденція до зростання позичених коштів простежується по ВАТ "ХарП", АТ "Серп і Молот", ВАТ "ХЗТД", де цей показник за 1998 р. склав відповідно 68%, 77% і 92%. Така ж тенденція, але тільки щодо зростання власних коштів має місце на ВАТ "Харверст", ВАТ "Турбоатом", ЗАТ "Южкабель", де їх обсяг за 1998 р. склав відповідно 64%, 82% і 60%. На інших підприємствах спостерігається коливання частки власних і позичених коштів при загальній перевазі позичених. У їх структурі найбільшу питому вагу займає кредиторська заборгованість.

Ефективність використання обігових коштів характеризується системою показників, одним із яких є їх обіговість. Аналіз свідчить, що на таких підприємствах як АТ "Червоний Жовтень", ВАТ "Харверст" виробничі запаси становлять 5-6 років, на інших - від 0,5 року до 2-х років. Найдовший цикл обігу готової продукції мають ВАТ "Харверст" (381,1 дня), АП "Електроважмаш" (197,5 дня), АТ "Червоний Жовтень" (194,1 дня) та інші. Це говорить про те, що на цих підприємствах спостерігаються труднощі зі збутом продукції.

Аналіз платоспроможності досліджених підприємств показав, що більшість із них знаходиться у постійному передкризовому стані. Абсолютна фінансова стабільність характерна тільки для ВАТ "Турбоатом".

Сталість фінансового стану підприємства може бути досягнута при узгодженому контролі прибутку, обігового капіталу та грошових коштів. У зв'язку з цим оцінці грошових потоків слід приділяти особливу увагу. У роботі наведено порядок розрахунку грошового потоку.

У третьому розділі - "Резерви підвищення ефективності використання обігових коштів та шляхи їх реалізації" - конкретизовано традиційну модель обігу капіталу; запропоновано підхід до формування структури обігового капіталу; розроблено механізм визначення раціональної структури джерел формування обігового капіталу; отримано аналітичні оцінки оптимального власного й позикового капіталу; запропоновано методичні рекомендації щодо керування запасами в умовах перехідного періоду; обґрунтовано методичний підхід до управління обіговим капіталом на підставі вексельного обігу.

Одним із головних завдань, яке вирішують усі підприємства, є визначення джерел формування обігових коштів. Одночасно структурні зміни в економіці, децентралізація процесу планування, порушення економічних зв'язків між підприємствами, зміна умов господарювання, постійна інфляція, поява банківського сектора в економіці держави та зміна економіко-правового середовища зумовили необхідність розробки нових підходів до визначення раціональної структури джерел формування обігового капіталу.

На основі теоретичного аналізу існуючих моделей обігу капіталу, з метою виявлення ролі структури джерел формування обігового капіталу в процесі виробництва та обігу, в дисертаційній роботі обгрунтовано й доведено новий підхід щодо формування структури обігового капіталу (рис. 4). Де t₁,t₂ - періоди формування обігових коштів, t₃ - період формування виробництва товарів, t₄ - період складування товарів, t₅ - період продажу товарів, t₆ - період погашення боргу перед кредиторами та формування обігових коштів наступного циклу обігу. Основу запропонованого підходу щодо формування структури обігових коштів складає роздільне (поетапне) їх формування. Такий рух обігових коштів дозволяє ефективніше впливати насамперед на рівень рентабельності власного капіталу через коефіцієнт загальної заборгованості.

Планування обігових коштів, з економічної точки зору, також передбачає відповідь на запитання про співвідношення між власними і позиковими обіговими коштами. Як показав аналіз літературних джерел, більша частина методів оцінки ефективного використання обігового капіталу неприйнятна в умовах трансформації економіки, що й зумовило необхідність у розробці нових підходів до вирішення задачі раціонального й ефективного використання обігових коштів. З цією метою було запропоновано такий підхід, який, з одного боку, відображає вплив обсягів обігового капіталу на ефективність виробництва, а з другого, - враховує структуру обігового капіталу та вилучає допустиму вагу позикових коштів у структурі джерел їх фінансування. В його основу було покладено аналіз залежності прибутку промислового підприємства від співвідношення обсягів між власним і позиковим обіговим капіталом. При цьому прибуток підприємства визначено як різницю між доходом і фінансовими витратами підприємства, які пов'язані з формуванням обігового капіталу.

Запропонований підхід оптимального співвідношення власного й позикового капіталу дозволяє:

визначати оптимальну структуру співідношення між власною та позиковою часткою обігового капіталу в умовах ринкових перетворень та інфляції, що сприяє ефективному використанню обігового капіталу в діючих сьогодні умовах розвитку економіки країни;

оцінити рівень економічної рентабельності, величину зміни прибутку та собівартості продукції.

Вирішення питань ефективного використання обігових коштів тісно пов'язане із задачею управління запасами. При цьому в перехідний період розвитку економічних відносин підприємство зобов'язане розглядати управління запасами в комплексі. Це насамперед зумовлено тим, що в ринковій системі підприємство має не тільки випускати продукцію, а й реалізовувати її. З метою вирішення задач управління запасами в роботі обґрунтовано та запропоновано методичні рекомендації, які передбачають комбінований підхід:

з одного боку, розглядати усі критерії оптимальності, які використовуються для вилучення оптимального розміру запасів;

з другого, - розглядати задачу щодо управління запасами в єдиному цілому - від управління виробничими запасами до управління запасами готової продукції.

Таке вирішення задачі управління запасами дозволяє:

забезпечити насамперед гнучкість використання наявних ресурсів підприємства;

ефективніше використати обігові кошти в умовах обмеженості ресурсів;

оцінити рівень вартості одиниці продукції та оптимальний рівень запасів на етапі планування виробництва.

У процесі формування структури обігового капіталу насамперед необхідно вилучити найбільш прийнятні джерела залучення позикових коштів. З точки зору розвитку підприємства головним при залученні позикових коштів є ціна за наданий кредит, на підставі якої виробник має можливість проаналізувати рівень відсоткової ставки на позикові кошти та спрогнозувати відповідно свою діяльність по залученню капіталу й формуванню оптимальної (за вартістю) величини обігових коштів. Для розв'язання цієї проблеми автором запропоновано новий підхід до оцінки ефективного залучення позикових коштів з метою формування оптимального (щодо вартості) обігового капіталу. Його основу складають узагальнення та максимізація прибутку підприємства від рівня відсоткової ставки та обсягів залучення позикових коштів. Це дозволяє:

по-перше, розв'язати задачу аналізу показників відсоткової ставки з кредитів та їх взаємозв'язку з обсягами залучених коштів, що насамперед сприяє оптимальному залученню позикових коштів при формуванні обігового капіталу;

по-друге, сформувати стратегію підприємства щодо залучення обігового капіталу в умовах ринку капіталу, що розвивається.

Однією з найважливіших проблем екомічного розвитку України залишається подолання кризи неплатежів, яка охопила всі сфери й галузі виробництва та послуг. Для вирішення цього питання в дисертації розглянуто фінансові аспекти управління обіговим капіталом в умовах ринкової системи взаємовідносин та запропоновано підхід до керування обіговим капіталом. Його основу складає запровадження в господарську практику, у зв'язку з неплатежами в умовах дефіциту грошових коштів, ринкової системи взаємовідносин із розрахунками у формі векселів, що дозволяє значно поліпшити фінансовий стан між суб'єктами господарювання.

Висновки

У процесі проведених досліджень автором одержані такі теоретичні та практичні результати: 1. Уточнено сутність та економічний зміст категорії "обігові кошти", який найбільш виявляє її вагомі ознаки в умовах ринкових відносин як необхідної економічної категорії.

2. Розкрито й теоретично обгрунтовано особливості впливу ринкового середовища на ефективність використання обігових коштів на підставі аналізу теоретичних основ формування обігових коштів та виявлення існуючих тенденцій зміни складу, структури та джерел їх формування.

3. Теоретично доведено шляхи ефективного формування обігових коштів, які в умовах ринку допомагають швидко реагувати на зміни умов виробництва, постачання, збуту, руху цін та інфляції.

4. Розроблено та обгрунтувано низку заходів, спрямованих насамперед на підвищення ефективності структури джерел формування обігових коштів завдяки збалансованості між обсягом власних і позикових коштів. Отримано аналітичні формули, які дозволяють оцінити прибуток підприємства та необхідне співвідношення між власними та позиковими коштами в структурі джерел формування обігових коштів.

5. Розроблено методичні рекомендації щодо управління запасами з метою більш ефективного використання обігових коштів в умовах перебудови економічних стосунків та інфляції.

6. Визначено підхід до керування обіговим капіталом у ринковій системі взаєморазрахунків з метою поліпшення стану неплатежів між суб'єктами господарювання.

7. Запропоновано алгоритм використання векселя в управлінні обіговими коштами промислового підприємства, який базується на визначенні структури обігових коштів та дебіторської заборгованості, аналізі платоспроможності підприємства-покупця.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Гурьева Я.В. Внутрихозяйственные финансовые отношения (обзор зарубежного опыта) // Бизнес-Информ. - 1997. - № 9. - С. 36-40.

2. Гурьева Я.В. Критерии оценки финансового состояния предприятий // Вестник Харьковского государственного университета. - 1998. - №398ґ98. - С. 103-112.

3. Гурьева Я.В. Планирование оборотных средств, необходимых для создания материальных запасов // Вісник. Харківський державний економічний університет. - 1998. - № 3(7). - С. 64-67.

4. Глущенко В.В., Гурьева Я.В. Совершенствование управления оборотным капиталом промышленного предприятия // Вісник Української академії банківської справи. - 1999. - № 1(6) - С. 3-6. (особисто автора 0,12 д. а.)

5. Гурьева Я.В. Оценка эффективности привлечения заемных средств для формирования оборотного капитала // Вісник Української академії банківської справи. - 1999. - №2(7) - С. 69-72.

6. Гурьева Я.В. Развитие внутрихозяйственных финансовых отношений при переходе Украины к рынку // Вестник Харьковского государственного университета. Философские перипетии. - 1997. - №394ґ97. - С. 107-111.

7. Гурьева Я.В. Планирование оборотных средств в рыночных условиях хозяйствования // Зб. наук. праць за матер. наук.-метод. конф. УАБС, 16-17 квітня 1998р. - Суми: УАБС, 1998. - С.61-63.

Размещено на Allbest.ru