Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕЙДЕРСТВО В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

З розвитком ринкової економіки, розвивається і таке поняття як «рейдерство». Проблема рейдерства є актуальним питанням яке викликає значний резонанс у суспільстві і потребує свого невідкладного вирішення на законодавчому рівні. Рейдерство на сьогодні поняття не юридичне, оскільки ні в нашому законодавстві (цивільному, кримінальному і ін.), ні в юридичній науці воно не визначене.

Рейдерство (від англ. raid - наліт, raider - учасник нальоту) - це силове недружнє поглинання підприємства проти волі його власника. Дії рейдерів спрямовані на те, щоб отримати контроль над компанією та/або її активами, і згодом перепродати отримане з вигодою для себе. Тому дії власника і керівництва підприємства повинні бути спрямовані на забезпечення юридичного захисту бізнесу[1].

За оцінками експертів, в Україні функціонує від 35 до 50 професіональних рейдерських угрупувань. Загалом в Україні, під недружнє поглинання потрапили 3,7 тисячі суб'єктів господарювання. В середньому річний обсяг перерозподілу власності становить від 2 до 3 млрд. доларів США.

Історію українського рейдерства умовно можна поділити на два періоди. Перший - це початок 90-х років до 2000 року (підприємства захоплювали відверто кримінальним шляхом, досить часто із застосуванням фізичного насильства). Другий період, започаткований 2000 року, триває донині і характеризується напівзаконним загарбанням підприємств, більш легальними методами боротьби та активним протистоянням рейдерству[2].

Рейдери - це команда висококваліфікованих спеціалістів із захоплення фірми або із перехоплення управління за допомогою навмисне розіграного бізнес-конфлікту[2].

У сьогоднішніх умовах спеціалісти поділяють рейдерів на білих і чорних.

Білі рейдери діють методом корпоративного шантажу в рамках чинного законодавства. В нашій країні вони трапляються доволі рідко і є більш характерними для країн із розвиненою економікою та високою бізнес-культурою. Таке рейдерство прямо чи безпосередньо із процедурою банкрутства усуває від керівництва неефективний менеджмент, підвищує результативність бізнес-процесів, сприяє працевлаштуванню висококваліфікованих фахівців тощо. Початок атаки - скуповування акцій за порівняно високими цінами. Зазвичай рейдерам достатньо скупити 10-15 відсотків акцій, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з необхідним порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Найчастіше керівники не йдуть на переговори, після чого рейдери переходять до чорних дій[2].

Чорні рейдери для отримання результату використовують кримінальні методи (захоплення, підробка документів, реєстрація компаній на підставних осіб, підкуп силових структур, чиновників, суддів і судових виконавців, фізичне усунення невигідних осіб). Результати діяльності чорних рейдерів украй негативні. Вони безпосередньо зазіхають і на власність особи, і на інші її основні права, гарантовані Конституцією України (право на життя, здоров'я, честь, гідність тощо). Під час захоплень чорні рейдери використовують методи скуповування акцій і боргових зобов'язань, ініціюють процедури банкрутства, протиправний доступ до реєстру акціонерів, значне заниження вартості підприємства тощо. Особливий інтерес становлять державні та приватні підприємства, що володіють нерухомістю [2].

Науковець О.Бєліков виділяє чотири основні способи захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15% акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства[3].

У другій половині 90-х найбільш популярним способом було відібрання власності через кредиторську заборгованість. Застосовується він і сьогодні. Прострочені борги підприємства скуповуються в дрібних кредиторів за низькими цінами, потім консолідуються й пред'являються до одночасної виплати. Нездатність підприємства розрахуватися за своїми обов'язками дає підстави для початку процедури банкрутства або санації з усіма наслідками, що випливають з цих процедур[3].

Однією зі слабких ланок підприємства, яким зацікавились рейдери, може бути наймане керівництво. Наділений значними повноваженнями директор може сприяти швидкому виведенню майна з підприємства на підконтрольні рейдеру структури. Таким чином, власник підприємства може залишитися з акціями, які нічого не варті. Менеджмент легко може спровокувати фінансові проблеми на заводі, наприклад, санкціонувавши покупку сировини за завищеними цінами або взявши кредит під нереальні відсотки. Переконати керівництво діяти на користь рейдера можна різними способами: від звичайного підкупу до підсаджування на "гачок" шляхом шантажу, кримінального переслідування та погроз. Атака через менеджмент дешевше всього обходиться на держпідприємствах, на яких відсутній ефективний контроль над оперативною діяльністю з боку власника [3].

Існує багато прикладів рейдерського захоплення. Розглянемо декілька.

Промінвестбанк на банківському ринку України займав 6 місце за розміром активів. Згідно з офіційним сайтом станом на 30 вересня 2008 активи Промінвестбанку складали 27,6 млрд. гривень, власний капітал -- 3,7 млрд. гривень, зобов'язання банку перед кредиторами -- 23,9 млрд. гривень. Чистий прибуток банку складав 510,3 млн. гривень або 8,4 відсотка прибутку, що забезпечений банківською системою України. 7 жовтня 2008 року у «Промінвестбанку» була введена Нацбанком тимчасова адміністрація. Причиною погіршення фінансового стану ПІБ внаслідок рейдерської атаки стало дострокове відкликання вкладів населенням, що викликало ускладнення при проведенні платежів. 15 січня 2009 року Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку повідомила, що контроль над «Промінвестбанком» з 75% акцій перебрав «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)» (Росія). Головою спостережної ради «Внєшекономбанка» є російський екс-прем'єр-міністр Володимир Путін [5].

Ще одним прикладом силового захоплення є Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття". Ось що про це говорять генеральний директор і головний юрист інвестиційної групи «ІНЕКО» : "26 жовтня 2011 року відбулося силове захоплення майна "Інтурист-Закарпаття". Перед брутальним захопленням готельної будівлі міноритарний акціонер Маєрчик Павло Степанович здійснив підробку протоколу загальних зборів акціонерів, підробив підписи на документах та викрав печатку підприємства, нелегітимно призначивши членів нового правління ПАТ. Станом на 31 листопада 2011 року злочинна група продовжує незаконно утримувати контроль над підприємством", - заявив під час прес-конференції в Києві генеральний директор інвестиційної групи "ІНЕКО" (мажоритарний акціонер "Інтурист-Закарпаття") Станіслав Людкевич. З метою припинення безчинстві і захисту бізнесу від атак інвестиційна група "ІНЕКО" направила звернення до Президента Віктора Януковича, Прем'єр-Міністра Миколи Азарова, віце-прем'єр міністрів Андрія Клюєва та Бориса Колеснікова, Генпрокурора Віктора Пшонки та міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова з вимогою вжити заходів до припинення порушення прав законних власників підприємства. Зокрема, "дати доручення відповідним державним органам розібратись у ситуації й розслідувати рейдерську атаку належним чином, проконтролювавши розслідування як на місцевому, так і на центральному рівнях, оскільки існує імовірність, що злочинна група заручилася підтримкою місцевих органів влади". "Про це може свідчити хоча б той факт, що Павло Маєрчик є загальновідомим очільником рейдерських атак в регіоні. Так, зокрема, саме з ним пов'язують силову зміну власника одного з готелів міста Ужгород (Закарпатська область) "Дружба"", - зазначила головний юрист "ІНЕКО" Катерина Ступак [6].

За іншими інформаційними джерелами, ще одним прикладом є група «Приват», власником якої являється Ігор Коломойський. Саме з допомогою рейдерських схем «Привату» вдалося захопити під свій вплив цілий ряд гірничо-збагачувальних комбінатів і нафтохімічних підприємств. Під їхньою владою також тепер Дніпропетровський олійноекстракційний завод - виробник продукції під торговою маркою «Олейна», і телерадіокомпанія «Студія 1 +1».

Група «Фінанси і кредит» - власник Константин Жеваго. В його імперію входять декілька обленерго, банки, страхові компанії, металургійної та хімічної промисловості. Схема захоплення проста : головне - купити хоча б якусь частину акцій того чи іншого підприємства, після чого - відсудити контрольний ( або блокуючий ) пакет, бажано - в держави [4].

Як висновок, можна зазначити, що основною причиною розвитку рейдерства є недосконале законодавство, яке в більшості випадків стоїть на стороні недружних поглинальників. Але деякі кроки в боротьбі з цим явищем вже зроблені. Наприклад, створені системи органів з протидії рейдерству, такі як: Громадська організація «Антирейдерський Союз підприємців України»; Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при Кабінеті Міністрів України; Бюро протидії комерційним злочинам та рейдерству; Робочі групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств при облдержадміністраціях.

Але поки держава повністю не справляється, підприємства також мають підключатись до цієї боротьби. Наприклад, підвищити вартість захоплення підприємства для того, щоб рейдеру це було невигідно. Слідкувати за змінами у складі акціонерів. Не допускати прострочення кредиторської заборгованості. Не створювати конфліктів і протиправно не звільняти працівників.

Рекомендовані заходи:

- Нагляд Державних Органів Влади за діяльністю фінансових установ;

- Фінансові установи мають проводити перевірку правдивості наданих документів;

- Навчання і підготовка фахівців з розслідування і передчасного виявлення рейдерських захоплень;

- Внесення кримінальної відповідальності за недружнє поглинання.

рейдерство рейдер підприємство економіка

Джерела:

1. Радзівілов В. Рейдерські атаки та способи захисту від них.

2. Журнал ВРУ «Віче».

3. Бєліков О. Рейдерство в Україні - реалії сьогодення. Юридична канцелярія - Харків, 2011.

4. Страна должна знать своих героев: Крупнейшие рейдеры Украины [Електронний ресурс] - http://www.openua.net/interview.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki

6. Під Євро-2012 на Західній Україні активізувалися рейдери [Електронний ресурс] - http://gazeta.ua.

Размещено на Allbest.ru