Соціально-економічні проблеми державного регулювання інвестицій в перехідній економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Федоришин О.З.

Київ 2000

УДК 330.322

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівського державного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мочерний Степан Васильович, Тернопільська академія народного господарства, професор кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Єщенко Петро Степанович, Верховна рада України, радник першого заступника голови Верховної ради України;

кандидат економічних наук, Тимченко Олена Миколаївна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри фінансів.

Провідна установа: Державний університет “Львівська політехніка”, кафедра теоретичної економіки та економіки України, м. Львів.

Захист відбудеться 26 квітня 2000 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.006.03. у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 246.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий 23 березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д. е. н., професор Фукс А.Е.

інвестування перехідний регулювання державний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах інвестиції виступають важливим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень в національній економіці, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із найбільш дієвих механізмів соціально-економічних перетворень.

Позитивний історичний досвід показує, що сам ринковий механізм не може забезпечити комплексне використання інвестицій на напрямах, що забезпечують державні та загальнонаціональні інтереси. Тому важливим питанням в перехідний період є здійснення ефективного державного регулювання інвестиційних процесів за допомогою оптимального поєднання державних і ринкових важелів. В Україні для вирішення інвестиційних проблем повинні бути створені загальнодержавні концепція та програма, яких досі нема.

Актуальність даних проблем закономірно привертає увагу великої кількості вітчизняних та зарубіжних економістів. Більшість з них присвячені практичному аналізу сучасного стану інвестиційного процесу в Україні, методичним питанням оптимізації інвестиційної діяльності на мікрорівні, зарубіжній практиці державного регулювання інвестиційної діяльності. Значна увага також приділена оцінці роботи іноземних інвесторів на українському ринку і механізмам активізації залучення зарубіжних капіталів у вітчизняну економіку. Так, в Україні дослідженнями інвестиційної сфери займаються Ю. Бендерський, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Герасимчук, Б. Губський, П. Єщенко, Б. Кваснюк, О. Коломойцев, О. Колосов, І. Лукінов, Ю. Макогон, В. Мамченко, О. Махмудов, С. Мочерний, А. Омельченко, М. Павловський, Б. Панасюк, А. Пересада, О. Плотніков, А. Покритан, А. Семенов, А. Фукс, М. Чумаченко, М. Швайка. До найвідоміших зарубіжних науковців з даної проблематики можна віднести І. Бланка, Є. Горбунова, М.Богуславського, Дж. Кейнса, В. Лєбєдєва, Д. Норкотта, І. Пашкова, Хікс Джон Річарда, Джеррі М. Розенберга, Д. Старіка, В. Студенцова та ін.

Водночас масштаби та рівень наукової розробки соціально-економічних проблем державного регулювання інвестицій в період трансформації економіки є недостатніми. З погляду методологічного обґрунтування розвитку інвестиційних процесів в Україні існує велика розбіжність і навіть суперечність поглядів щодо сутності інвестицій, їх співвідношення з капіталовкладеннями, на роль держави в процесі інвестування, ступені, методах та формах державного регулювання цих процесів. Вимагає комплексного аналізу проблема ефективності вкладень обмежених ресурсів в умовах перехідного періоду в Україні. Це, в свою чергу, вимагає з'ясування теоретико-методологічних проблем пізнання відповідного категоріального апарату. Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження і структуру роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі проблеми, які досліджувалися в дисертації, є складовими планової теми “Основні напрями і шляхи досягнення економічної незалежності України” (ЗП-268 Б.), що виконувалась колективом кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття сутності інвестицій та державного інвестиційного регулювання в умовах перехідної економіки, визначення основних дієвих форм та методів регулювання інвестиційної діяльності з метою підвищення ефективності вкладень і на цій основі забезпечення підвищення життєвого рівня населення.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні наукові, методичні і прикладні завдання:

- обґрунтувати теоретико-методологічні основи пізнання інвестицій, основними з яких є принцип системності, суперечності та історизму та кількісно-якісний аналіз;

- комплексно дослідити соціально-економічну суть інвестицій в умовах перехідної економіки, а також їх економічний зміст;

- визначити основні реальні джерела інвестування в Україні (передусім внутрішніх) на рівні держави, підприємства та населення;

- з'ясувати сутність та соціально-економічний зміст інвестиційної політики України в сучасних умовах;

- розкрити основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності;

- узагальнити вітчизняний та світовий досвід у регулюванні державою інвестиційних процесів;

- виявити можливі шляхи підвищення ефективності інвестиційних вкладень на рівні держави та підприємства.

Предметом дослідження є становлення, розвиток та вдосконалення форм та методів державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах перехідної економіки України. Обєктом дослідження є економічна категорія “інвестиції”, їх джерела, форми державного регулювання інвестиційної діяльності та показники ефективності капіталовкладень в народне господарство.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод. Зокрема, застосовано системно-структурний підхід, принципи суперечності, примату виробництва, історизму, методи аналізу та синтезу, кількісно-якісний підхід та ін.

Під час написання роботи також були використані деякі статистичні методи порівняльного аналізу, зокрема порівняння в динаміці, табличне та графічне зображення даних. За допомогою методу аналогії досліджено досвід регулювання інвестицій в інших країнах.

Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, укази Президента, законодавчі та нормативні акти Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, матеріали міністерств економіки, фінансів, зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, інших міністерств і відомств, місцевих органів влади.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні на основі аналізу вітчизняної практики та досвіду різних країн світу проаналізовано проблеми інвестиційної сфери економіки України в перехідний період та шляхи їх вирішення, зокрема через застосування державного регулювання. До основних наукових результатів дослідження, які виносяться на захист, належать наступні положення і рекомендації:

- Визначено соціально-економічну сутність категорії “інвестиції” через суперечливу єдність між речовим змістом (тобто їх впливом на розвиток продуктивних сил) та суспільною формою (тобто впливом інвестицій на розвиток відносин економічної власності). Показано, що інвестиції - це сукупність відносин власності між учасниками відтворювального процесу з приводу різнострокових вкладень у систему факторів виробництва, які змінюють їх кількісні і якісні параметри. Обґрунтовано необхідність та межі державного регулювання інвестиційного процесу.

- Виявлені реальні резерви інвестиційних ресурсів (насамперед внутрішні) на мікро- та макрорівнях національної економіки, показані шляхи їх раціонального використання наприкінці 90-х рр. на початку ХХІ століття з метою покращення соціально-економічного становища в країні. Зокрема, виділено такі складові власних ресурсів інвестування: продаж власності та відповідне інвестування держави у національну економіку; залучення коштів населення через відновлення довіри до держави; повернення капіталів, вивезених за кордон шляхом надання відповідних гарантій і створення умов для більш ефективного вкладення їх у вітчизняну економіку.

- Визначено соціально-економічну сутність державного регулювання інвестиційної діяльності, як певну систему соціально-економічних відносин, що складаються в процесі узгодження інтересів суб'єктів інвестування, а також стабілізації і пристосування інвестиційної системи до умов, що змінюються. Обґрунтовано основні форми і методи державного регулювання інвестиційного процесу в перехідний період в Україні.

- Запропоновано основні напрямки вдосконалення інвестиційного регулювання та шляхи підвищення економічної та соціальної ефективності інвестицій в перехідний період в Україні. До них належать: 1)усунення конкретних дестабілізуючих факторів, що обумовлюють несприятливий інвестиційний клімат, а саме: нестабільність законодавства щодо регулювання інвестиційної діяльності; відсутність оптимальної системи оподаткування та раціональної амортизаційної політики; недосконалість механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації; відсутність дієвих стимулів до праці; проблема високого ризику інвестицій; корупція та надмірне адміністрування; 2)використання досвіду післявоєнної Японії по запровадженню державної системи мобілізації коштів населення; 3)запровадження системи оподаткування прибутків суб'єктів господарювання, яка б одночасно стимулювала інвестування та сприяла б наповнюваності бюджету; 4)визначення першою серед пріоритетних сфер інвестування сільськогосподарське виробництво, як передумову стабільного економічного зростання; 5)створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані в дисертації методологічні висновки та теоретичні узагальнення є певним внеском у розробку теорії соціально-економічних проблем державного регулювання інвестицій перехідного періоду. Вони можуть бути врахованими у процесі вдосконалення методів регулювання інвестиційних процесів в перехідний період.

Окремі результати і пропозиції дисертаційного дослідження частково використані при розробці регіональної програми реформування економіки Львівщини управлінням економіки Львівської облдержадміністрації. ( Довідка № 1/1 - 1392 ).

Матеріали роботи стосовно розробки методики оцінки ефективності інвестицій знайшли практичне застосування у процесі виконання науково-дослідної теми лабораторією економічної оцінки при Львівській комерційній академії ( Довідка № 443/01).

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методичні підходи доцільно використовувати при підготовці спецкурсів з економічної теорії, макро- та мікроекономіки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювались на:

Науково-практичній конференції “Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України” (м. Львів, 1997);

Науково-практичній конференції “Регіон в системі нових економічних і правових відносин”, (м. Івано-Франківськ, 1997); Першій Всеукраїнській економетричній конференції Укоопспілки Львівської комерційної академії “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”, (м. Львів,1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми”, присвяченій пам'яті академіка Я. Підстригача, (м. Львів, 1998 ); Наукових семінарах кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,0 д.а., з них 6 статей у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 163 сторінках машинописного тексту, містить 11 таблиць, 9 рисунків. Крім цього подано список джерел (156 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність роботи, сформульовані її мета, завдання, предмет, об'єкт, визначена методологічна база, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження інвестицій” присвячений з'ясуванню методологічних аспектів роботи, визначенню внутрішньої сутності та соціально-економічного змісту інвестицій, їх основних реальних джерел (насамперед внутрішніх) та сутності державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці України.

Методологічною основою дослідження сутності інвестицій є діалектичний метод дослідження, який дозволяє виявити внутрішні, причинно-наслідкові, сутнісні звязки, закони та закономірності інвестиційних процесів, розкрити їх суперечності, рушійні сили, тощо. В ході дослідження використані такі методологічні принципи, як примату виробництва, системності, суперечності, історизму та кількісно-якісний аналіз.

Відносно інвестицій принцип примату виробництва знаходить відображення в тому, що процес розширеного відтворення є джерелом інвестицій, а в системі відтворення інвестиції забезпечують відновлення, збільшення і якісне удосконалення факторів виробництва і тим самим створюють умови для подальшого економічного зростання.

Системний метод дозволяє розглядати інвестиції як систему, що включає в себе валові, чисті, внутрішні, зовнішні, прямі, портфельні та ін. частини, які у взаємодії між собою обумовлюють виникнення нової спільної якості (властивості), не притаманної кожному з них зокрема.

Принцип суперечності щодо інвестицій, передбачає виділення матеріально-речового змісту (взаємозв'язок категорії з розвитком продуктивних сил) та суспільної форми (взаємозв'язок її з виробничими відносинами або відносинами економічної власності). Після зясування кожної з зазначених сторін, слід розкрити сутність економічної категорії як органічну єдність їх суспільної форми та речового змісту.

Для виділення в категорії “інвестиції” матеріально-речової основи, необхідно прослідкувати звязок інвестицій як частини новоствореної вартості з усіма складовими елементами системи продуктивних сил (людиною, засобами і предметами праці, використовуваними людиною силами природи, наукою, формами і методами організації виробництва, інформацією). Виходячи з цього автор характеризує інвестиції як вкладення грошей, матеріальних та інтелектуальних цінностей у розвиток системи продуктивних сил, в кожен з її елементів з метою покращення їх якості та вдосконалення структури.

Для виділення суспільної форми категорії “інвестиції” її слід розглянути через призму відносин власності на інвестиційні ресурси (державні, колективні, приватні, іноземні та змішані). З урахуванням цього інвестиції можна визначити як відносини власності, що виникають між різними економічними суб'єктами з приводу інвестування та отримання від нього матеріальних та нематеріальних вигод.

Історичний підхід передбачає пізнання історичного розвитку інвестицій, постійне збагачення їх елементами якісно нового змісту в процесі еволюції економічної системи, зокрема, в процесі нагромадження багатства та капіталу.

Проблема нагромадження багатства ставилася та аналізувалася представниками різних економічних шкіл. Зокрема, меркантелісти вирішували дану проблему шляхом проведення раціональної політики нагромадження, класична політекономія в якості основного джерела багатства аналізувала виробничий сектор економіки. Однак ці школи категорії “інвестиції” не виділяли.

Крок до відокремлення категорії “інвестиції” зробив К. Маркс, досліджуючи сутність капіталу. Процес нагромадження капіталу за своєю економічною суттю є процесом, який тепер здебільшого визначають як інвестування у фактори виробництва. Це дає підстави вважати, що категорія “інвестиції” історично походить з категорії “капіталовкладення” як початкової форми руху і нагромадження капіталу. На відміну від К.Маркса, переважна більшість економістів ХІХ і початку ХХ ст. основну увагу приділяла аналізу заощаджень як потенційного джерела інвестицій.

Новий підхід до розуміння механізму інвестування запропонував видатний шведський економіст К. Вікселль, вказуючи на необхідність дотримання рівноваги між попитом та пропозицією інвестицій. Ідею державного регулювання економіки грунтовно розвинув у своїй концепції відомий англійський економіст Джон Мейнард Кейнс.

В наш час процес інвестування перестав обмежуватися територіальними кордонами окремих країн чи груп країн, тобто набув рис глобального світового руху капіталів, що проявляється у міжрегіональних та міждержавних потоках інвестицій.

Більшість сучасних економістів розглядають інвестиції як затрати (витрати). Розходження в поглядах починаються при визначенні об'єкту витрат. В умовах командно-адміністративної економіки категорія “інвестиції” ототожнювалася із категорією “капіталовкладення”. Однак, категорія “інвестиції” значно місткіша економічна категорія, оскільки вона розкриває, як такі вкладення можуть упроваджуватися у найрізноманітніших формах: реальній, фінансовій, інтелектуальній, інноваційній та ін. Таким чином, поняття “інвестиції” та “капітальні вкладення” співвідносяться як категорії “ціле” і “частина”.

З існуючих в сучасній економічній літературі поглядів щодо категорії “інвестиції” можна виділити чотири основні точки зору: 1)до об'єктів інвестування відносять вкладення в різні галузі і сфери економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону середовища як всередині країни, так і поза її межами; 2)виділяють витрати на розвиток освіти, охорони здоров'я та інші витрати, пов'язані з підвищенням продуктивності, умов та якості праці робітників; 3)найбільш узагальнююче характеризують інвестиції як сумарні вкладення капіталу; 4)визначають інвестиції як різночасові вкладення.

Отже, більшість економістів розглядають інвестиції звужено, тільки з позицій матеріально-речового змісту, не досліджуючи при цьому їх зв'язок з усіма елементами продуктивних сил. Ігнорування суспільної форми не дозволяє з необхідною повнотою пізнати соціально-економічний зміст інвестицій, робить будь-яке їх визначення однобічним, а саму категорію позасоціальною. Це, в свою чергу, приховує сферу, в якій потрібно шукати відповідь на питання про стан, значення, шляхи розвитку і підвищення ефективності інвестиційних процесів.

Зазначені моменти, як доводиться в дисертації, знаходять вирішення, якщо визначення соціально-економічного змісту категорії “інвестиції” давати наступним чином: це сукупність відносин власності між учасниками відтворювального процесу з приводу різнострокових вкладень у систему факторів виробництва, які змінюють їх кількісні і якісні параметри.

Що стосується джерел інвестиційних ресурсів в Україні в перехідних умовах, то вони є обмеженими. Такі традиційні з них, як державні вкладення, прибутки підприємств, амортизаційні фонди, внутрішні позики не спроможні за умов, що склалися, надати необхідні інвестиційні ресурси для структурної перебудови економіки України. Так, державні ресурси є обмеженими з таких основних причин:

виробництво не здійснюється в бажаному обсязі, більшість підприємств в Україні є збитковими, а діючі виробництва перебувають у системній кризі неплатежів;

податковий тягар є надто важким, що призводить до масового ухиляння платників податків від їх сплати;

тіньовий сектор займає близько 60 % економічної діяльності;

великі та всезростаючі виплати по державному боргу (особливо зовнішньому). На 1.01.1997р. державний борг складав 37% ВВП, державний зовнішній борг складав 46% експорту. Витрати на його обслуговування становили 2037,8 млн. грн., що склало 29% видатків Пенсійного фонду України, 51% видатків держави на освіту, 65% - на охорону здоров'я. На початок 2000 року лише зовнішній державний борг перевищив 13 млрд. дол., а виплата відсотків на його обслуговування становить 2,8 млрд. дол.

Щодо реінвестування прибутку підприємств, то в сучасних умовах занепаду виробництва, кризи неплатежів та надмірним оподаткуванням останнього не вистачає для забезпечення навіть простого відтворювання.

Амортизаційні відрахування у розвинутих країнах світу є основним джерелом фінансування виробничих вкладень. В Україні в кризові роки відбувається ослаблення ролі амортизації в економічних процесах: в 1992-1993 роках її частка в капіталовкладеннях у промисловості впала до 30%, а в 1994-1996 до 15-20%. З 1997 року законодавчо змінено норми амортизаційних відрахувань, дозволено застосовувати прискорені методи амортизації. Такі зміни дозволили збільшити їх обсяг. Однак запровадження практики вилучення частини амортизаційних відрахувань урядом та використання їх для збільшення обігових коштів підприємствами мають негативну тенденцію.

Одним з основних джерел інвестиційних ресурсів для підприємств повинен стати банківський та комерційний кредит. Однак, в структурі кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання України з 1991 року частка короткотермінових кредитів у чотири рази більша, ніж довготермінових, що можна пояснити, низькою прибутковістю більшості галузей економіки, високими ставками за кредити (особливо довготермінові) та функціонуванням банківської системи у власних інтересах. В 1999 році довготермінові кредити становили менше 1% загальної суми кредитів.

Реальними джерелами інвестицій в нашій державі є кошти колективного і приватного секторів, які мають перевагу серед інших форм власності (в структурі інвестицій в основний капітал частка приватно-колективних вкладень в 1997-1999рр. перевищувала 50%) та заощадження населення (інвестиційний потенціал населення України оцінюється за різними даними до 15-20 млрд. дол. США). Потужним джерелом є також капітали тіньової економіки, в т.ч. вивезені з України капітали (близько 20-30 млрд. дол.). Однак, внаслідок непродуманої державної політики в Україні з року в рік скорочуються обсяги інвестицій.

Завершується розділ авторським визначенням політекономічної сутності державного регулювання інвестиційної діяльності: це система соціально-економічних відносин, що складаються в процесі узгодження інтересів суб'єктів інвестування, а також форм та методів стабілізації і пристосування інвестиційної системи до умов, що змінюються.

Розділ 2 “Державне регулювання інвестицій в Україні та їх ефективність” висвітлює соціально-економічні проблеми інвестиційної політики в умовах перехідної економіки, основні форми та методи державного регулювання інвестиційної діяльності та ефективність вкладень.

В умовах спаду інвестиційної внутрішньої та зовнішньої активності на перший план висувається проблема активізації інвестиційної діяльності, що можливо лише за умов встановлення сприятливого інвестиційного клімату. Однак, в Україні мають місце такі основні дестабілізуючі фактори:

нестабільність законодавства щодо регулювання інвестиційної діяльності підприємств, в т.ч. з іноземними інвестиціями (інвестиційну діяльність в Україні регламентує близько 100 нормативно-правових актів, які часто суперечать один одному та постійно змінюються);

відсутність оптимальної системи оподаткування, яка б одночасно забезпечувала наповнюваність бюджету і стимулювала підприємства до інвестиційної діяльності;

недосконалість механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації, зокрема відсутність законодавчо встановленого методу оцінки майна, що приватизується та обмежені можливості іноземного інвестора у приватизації;

відсутність раціональної амортизаційної політики, зокрема, з 1997 року амортизаційні відрахування перевищують обсяг введення основних фондів, що свідчить про їх використання не за призначенням;

діяльність банківської системи не сприяє інвестиціям у виробництво. Зокрема, кошти використовуються з метою надання підприємствам кредитів для зарплати, а головне, з метою короткотермінового кредитування спекулятивних угод комерційних структур і прямих фінансових спекуляцій;

відсутність дієвих стимулів до праці, що проявляється у злиденності переважної кількості співвітчизників, затримках виплат заробітної плати, виснаженні інвалютних ресурсів підприємств, відємному сальдо зовнішньоторгового балансу держави, а також низькій професійній підготовленості управлінської ланки господарських структур до інвестиційного співробітництва;

проблема високого ризику інвестицій (ризик націоналізації, ризик обмеження репарації прибутків, ризик неочікуваного зростання інфляції й коливання обмінних курсів, ризик зміни податкового законодавства, інші види ризиків, повязані з конкретним видом діяльності) який оцінюється в Україні 80%;

корупція та надмірне адміністрування та ін.

Таким чином, в Україні має місце несприятливий інвестиційний клімат, наслідком якого є скорочення за період 1990-98рр. капіталовкладень в економіку України в усіх її формах власності і господарювання приблизно на 80%. За І півріччя 1999 року до І півріччя 1998 року в Україні капіталовкладення скоротилися на 12,7%.

Внаслідок несприятливого інвестиційного клімату обсяг прямих іноземних інвестицій в порівнянні з іншими країнами з перехідними економіками є незначним і становить всього 55 дол. на душу ( див. табл.1).

Таблиця 1 Рівень нагромадження прямих іноземних інвестицій в країнах з транзитивною економікою

Країна	Кумулятивний обсяг (млрд. дол. США, дата оцінки)	Кількість на душу населення (долари США)
Болгарія	2,0 (грудень, 1998)	238
Хорватія	1,4 (грудень, 1998)	292
Чехія	10,7 (березень, 1999)	1040
Естонія	1,4 (грудень, 1998)	933
Угорщина	19,2 (січень, 1999)	1882
Латвія	1,8 (грудень, 1998)	720
Литва	1,4 (грудень, 1999)	378
Польща	32,2 (березень, 1999)	832
Румунія	4,0 (грудень, 1998)	176
Росія	17,7 (грудень, 1998)	119
Словаччина	1,8 (березень, 1999)	334
Словенія	4,0 (грудень, 1999)	2000
Україна	2,8 (грудень, 1999)	55

Для раціоналізації масштабів і структури іноземного інвестування, враховуючи тенденції максимальної відкритості української економіки у регулюванні іноземних інвестицій слід передбачити такі елементи, як: створення конкурентного ринкового середовища в Україні; забезпечення її позитивного міжнародного іміджу; налагодження ефективного державного регулювання руху і використання закордонних капіталів; контроль за оптимальним співвідношенням інтересів України та іноземних інвесторів у тих напрямах, які є визначальними для політики економічного розвитку України.

Ефективність використання обмежених інвестиційних ресурсів залежить від організації інвестиційної діяльності. Проведені дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою засвідчують той факт, що в основі ефективної організації інвестиційної діяльності є раціональне державне регулювання, основними формами якого в Україні є:

- регулювання сфер та об'єктів інвестування;

- податкове регулювання інвестиційної діяльності;

- регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги і проведення відповідної кредитної політики;

- регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення відповідної амортизаційної політики;

- регулювання участі інвесторів у приватизації;

- забезпечення захисту інвестицій;

- регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави;

- регулювання умов залучення внутрішніх заощаджень з боку населення;

- розробка та реалізація ефективної державної інноваційної політики.

Аналіз використання інструментів інвестиційної політики у країнах з різним рівнем розвитку засвідчив певну закономірність. Так, промислово розвинуті країни віддають перевагу фінансовим стимулам перед фіскальними, оскільки вплив податків є, по суті, безадресними, а фінансове стимулювання (урядові кредити з низькими відсотками, субсидії, субвенції та ін.) дає змогу уряду країни сконцентрувати зусилля на досягненні конкретних цілей. Країни, що розвиваються, віддають перевагу податковим заходам, що пов'язано з наявністю незначних фінансових ресурсів, які пріоритетно скеровуються на задоволення першочергових потреб.

В дисертації показується, що ефективність проведення інвестиційної політики загалом залежить від раціональності використаних форм і методів такого регулювання. Зокрема, пропонується:

-використати досвід післявоєнної Японії по запровадженню державної системи мобілізації коштів населення, яка включала б наступні основні складові:

1)поштово-заощаджувальна система держави повинна забезпечувати найвищу гарантію від банкрутства;

2)рівень сплати процентів має бути дещо вищим, ніж середній на ринку;

3)система повинна бути настільки розгалуженою, щоб досягти практично найменшого населеного пункту;

4) зібрані вклади повинні концентруватись на спеціальному рахунку певного державного органу (наприклад Міністерства фінансів). Рахунок повинен у законодавчому порядку відособлюватися від бюджетних коштів;

5)цей же державний орган повинен забезпечувати виплати на депозити в установах пошти і ощадних кас. Він же повинен розглядати попередні напрями інвестування коштів у найбільш ефективні або найбільш соціально значущі галузі економіки в кожний окремий період;

6)інвестиції повинні здійснюватися на кредитній основі і носити довготерміновий характер (від 1 до 5 років);

7)засоби масової інформації повинні брати активну участь в обговоренні питань напрямків вкладення коштів населення.

- проводити таку податкову політику, яка б стимулювала підприємства до інвестиційної діяльності і одночасно сприяла б наповнюваності бюджету, що можливо, якщо фіксовану на певний момент величину прибутку підприємства оподатковувати за базовою ставкою (наприклад 30%). Якщо прибуток наступного періоду зросте, то величину приросту слід оподатковувати за меншою ставкою (наприклад 25%). При умові використання приросту прибутку для інвестицій - ставку податку доцільно зменшити (до 20%), а якщо інвестиції були спрямовані на технологічне оновлення (інновації) - приріст прибутку має оподатковуватися за ставкою 15%.

Така система дозволить вирішити одночасно ряд серйозних проблем: 1)доходи державного бюджету на кожному періоді не зменшаться; 2)часовий лаг пільгового оподаткування не буде відчутним; 3)підприємства отримають стимул підвищувати свої прибутки; 4)використання прибутків на інвестиційні (інноваційні) потреби стане пріоритетним.

- визначити першою серед пріоритетних сфер для інвестування в Україні сільськогосподарське виробництво. Капітал, вкладений у дану сферу, створить осередки економічного пожвавлення (в т.ч. збільшення витрат на інвестиції) по-перше, втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні виробництва (машинобудування, переробну промисловість, інші галузі); по-друге, забезпечуючи виплату заробітної плати й податків і тим самим підвищуючи платоспроможність населення й бюджетних організацій; по-третє, своїми замовленнями поширить нові вимоги до суміжних та обслуговуючих виробництв і сприятиме розвитку інновацій.

- створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю в Україні, яка б давала змогу: отримувати динамічну інформацію про стан і структуру інвестиційного ринку; будувати на основі інформаційних масивів моделі часткового чи повного структурування проблемних ситуацій та їх подальшого ефективного вирішення; коригувати інвестиційну політику з метою оптимізації параметрів інвестиційного ринку.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі узагальнення і висновки:

1. На основі діалектичного методу дослідження, найважливішими елементами якого є принцип примату виробництва, суперечності, системності, історизму та кількісно-якісний аналіз, в категорії “інвестиції” виділено матеріально-речовий зміст, що являє собою вкладення грошей, матеріальних та інтелектуальних цінностей у розвиток системи продуктивних сил, в т.ч. в кожен з її елементів з метою покращення їх якості та вдосконалення структури. Суспільну форму інвестицій визначено як відносини власності, що виникають між різними економічними суб'єктами з приводу інвестування та отримання від нього матеріальних та нематеріальних вигод.

2. Згідно методології дослідження сформульовано суперечність між матеріально-речовим змістом та суспільною формою, що проявляється у тому, що інвестування певних елементів продуктивних сил потребує адекватних форм власності у суспільстві, а отже вимагає їх удосконалення, посилення реального плюралізму форм власності.

На основі історичного підходу проаналізовано процес початкового тлумачення категорії “інвестиції” та її еволюцію до кінця 90-х років. Визначено, що категорія історично походить з категорії “капіталовкладення” як початкової форми руху і нагромадження капіталу. В авторському трактуванні категорія “інвестиції” є значно ширшою від категорії “капіталовкладення” і співвідносяться між собою як категорії “ціле” і “частина”.

3. Класифікація існуючих визначень категорії “інвестиції” вітчизняними та зарубіжними економістами та їх критичний комплексний аналіз дали змогу стверджувати, що більшість з них розглядають інвестиції не комплексно навіть з позицій речового змісту, оскільки не досліджують при цьому їх зв'язок з усіма елементами продуктивних сил. Соціально-економічним змістом категорії “інвестиції” є сукупність відносин власності між учасниками відтворювального процесу з приводу різнострокових вкладень у систему факторів виробництва, які змінюють їх кількісні і якісні параметри.

4. Джерела інвестиційних ресурсів в перехідний період в Україні є обмеженими. Традиційні з них (кошти державного бюджету, прибутки підприємств, амортизаційні кошти, внутрішні позики) не спроможні забезпечити необхідної кількості ресурсів для структурної перебудови економіки. Водночас оцінки показують, що реальними джерелами інвестицій можуть стати прибутки держави від володіння власності; кошти колективно-приватного сектора економіки; заощадження населення; банківський та комерційний кредит; капітали тіньової економіки; лізинг; кредиторська заборгованість; інвестування в рамках спільного підприємництва; венчурний капітал та інші.

5. Для залучення потенційних інвестиційних коштів в економіку, особливо у перехідний період, надзвичайно важливе значення має державне регулювання економіки взагалі та інвестиційних процесів зокрема. Проаналізовано об'єктивні та закономірні з точки зору методології передумови такого регулювання. Дано авторське визначення політекономічної сутності державного регулювання інвестиційної діяльності: це система соціально-економічних відносин, що складаються в процесі узгодження інтересів суб'єктів інвестування, а також форм та методів стабілізації і пристосування інвестиційної системи до умов, що змінюються.

Визначено та проаналізовано основні форми та методи державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні в перехідний період, основними з яких є: регулювання сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги і проведення відповідної кредитної політики; регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення відповідної амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; забезпечення захисту інвестицій; регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави; регулювання умов залучення внутрішніх заощаджень з боку населення; розробка та реалізація ефективної державної інноваційної політики.

Показано, що дестабілізуючими факторами інвестиційної привабливості в Україні є: нестабільність законодавства, відсутність оптимальної системи оподаткування, недосконалість механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації, відсутність раціональної амортизаційної політики, відсутність дієвих стимулів до праці, проблема високого інвестиційного ризику тощо.

Запропоновано конкретні заходи для підвищення ефективності процесу інвестиційного регулювання. Зокрема, пропонується використати позитивний досвід післявоєнної Японії по мобілізації коштів населення; запровадити таку податкову політику, яка б стимулювала підприємства до інвестиційної діяльності і одночасно сприяла б наповнюваності бюджету; визначити першою серед пріоритетних сфер для інвестування в Україні сільськогосподарське виробництво, яке, втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні галузі та виробництва, дозволить створити осередки економічного пожвавлення; створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю в Україні.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ НАСТУПНІ РОБОТИ

1. Федоришин О.З. Формування та управління інвестиційним портфелем // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Вип.1.-Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка. Економічний факультет. Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Центр ринкознавства “Інтереко”, 1997.- С. 85-87. (0,2 д.а.).

2. Федоришин О.З. Інноваційна форма інвестицій // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Вип.2. -Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка. Економічний факультет. Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Центр ринкознавства “Інтереко”, 1997.- С. 38-41. (0,2 д.а.).

3. Федоришин О.З. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності// Вісник Львівської комерційної академії. Економіка. Вип.4. -Львів: 1998.-С. 273-275. (0,2 д.а.)

4. Федоришин О.З. Економічна сутність інвестиції //Вісник Львівської комерційної академії.- 1998.-Т.2.-Ч.1.- С.199-202. (0,3 д.а.).

5. Федоришин О.З. Методи оцінки ефективності інвестицій та деякі аспекти її підвищення // Вісник державного університету “Львівська політехніка” № 386 : Зб. наук.-прикл. пр. № 5.- Львів.-1999.- С.142-146 (0,3 д.а.).

6. Федоришин О.З. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні в період формування змішаної економіки // Вісник державного університету “Львівська політехніка” № 369: Зб. наук.-прикл. пр. № 6.- Львів.-1999.- С.156-159. ( 0,3 д.а.).

7. Федоришин О.З. Регіональна інвестиційна політика// Регіон у системі нових економічних і правових відносин. Матеріали всеукраїнської наукової конференції 8-10 жовтня 1997 р.- Івано-Франківськ: ”Сіверсія”.-1997.-С.183-186. (0,3 д.а.)

8. Федоришин О.З. Інноваційна політика держави // Матеріали науково-практичної конференції 1-3 жовтня 1997 р.- Львів: Укоопспілка Львівська комерційна академія.-1997.-С. 50. (0,1 д.а.)

9. Федоришин О.З. Державне регулювання інвестиційної діяльності регіону // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Матеріали міжнародної науково-праутичної конференції 21-23 травня 1998 р.- Ч. 1.- Львів.- 1998.-С.357-362. (0,4 д.а.)

10. Мочерний С.В., Федоришин О.З. Інвестиційний клімат в Україні // Економетричні методи та моделі в економіці: теорія і практика. Збірник матеріалів першої Всеукраїнської економетричної конференції 2-4 лютого 1998. - Львів.-1998.-Ч.1.-С.149-156. (0,7 д.а.). Особисто автору належить 0,4 д.а., обгрунтування складових несприятливого інвестиційного клімату в Україні, а саме: нестабільність законодавства щодо регулювання інвестиційної діяльності підприємств, в т.ч. з іноземними інвестиціями; відсутність оптимальної системи оподаткування; недосконалість механізму участі іноземних інвесторів у процесі приватизації; відсутність раціональної амортизаційної політики.

АНОТАЦІЇ

Федоришин О.З. Соціально-економічні проблеми державного регулювання інвестицій в перехідній економіці України.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю - 08.01.01 - економічна теорія.- Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

В дисертаційній роботі розкрито теоретичні та практичні проблеми державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці України. Визначено внутрішню сутність та соціально-економічний зміст категорії “інвестиції”, політекономічну сутність державного регулювання економіки, обгрунтовано необхідність такого регулювання. Проаналізовано основні реальні джерела вкладень (насамперед внутрішні) для залучення в економіку з метою покращення соціально-економічного становища в країні. Розкрито дестабілізуючі фактори інвестиційного клімату в Україні, запропоновано заходи щодо їх усунення. В ході дослідження дано аналіз основних форм та методів державного регулювання інвестицій, що мають місце в Україні та запропоновано ряд заходів для підвищення його ефективності.

Ключові слова: категорія “інвестиція”, соціально-економічний зміст інвестицій, державне регулювання, інвестиційні ресурси, інвестиційний клімат, форми та методи державного регулювання, ефективність.

Федоришин О.З. Социально-экономические проблемы государственного регулирования инвестиций в переходной экономике Украины. -Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01- экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.

В диссертации исследуются теоретические и практические проблемы государственного регулирования инвестиций в переходной экономике Украины. Согласно методологии исследования для определения сущности категории “инвестиции” дано определение инвестиций с точки зрения материально-вещественного содержания (это вложение денег, материальных и нематериальных ценностей в каждый элемент производительных сил с целью улучшения их качества и оптимизации структуры) и с позиций общественной формы (это отношения собственности, которые возникают между разными экономическими субъектами в процессе инвестирования и получения от них выгод). Единство двух её сторон заключается в том, что для инвестирования конкретных элементов производительных сил необходимы адекватные и эффективные формы собственности в обществе.

Исследования исторического аспекта рассматриваемой категории показало, что понятие “инвестиции” исторически произошло от категории “капиталовложения”, как первоначальной формы движения и накопления капитала.

В работе дана классифиция определения исследуемой категории отечественными и зарубежными экономистами и их критический анализ. Это позволило обосновать следующее социально-экономическое содержание категории: это совокупность отношений собственности между участниками воспроизводственного процесса соотносительно разновременных вложений в систему факторов производства, которые изменяют их количественные и качественные параметры.

Анализ инвестиционных ресурсов в переходной период в Украине показал, что традиционные из них (средства государственного бюджета, доходы предприятий, амортизационные ресурсы) не могут обеспечить необходимого количества инвестиций для структурной перестройки экономики. Реальными источниками могут стать ресурсы коллективного и частного секторов экономики, сбережения населения, банковский и коммерческий кредит, капиталы теневой экономики, лизинг, кредиторская задолженность, инвестирование совместного предпринимательства, венчурный капитал, другие.

В работе аргументируется необходимость государственного регулирования экономики, его усиление в переходные периоды, дан анализ объективных и закономерных с точки зрения методологии условий такого регулирования. Определено политэкономическую сущность государственного регулирования экономики: это система социально-экономических отношений, которые складываются в процессе согласования интересов субъектов хозяйствования, а также форм и методов стабилизации и адаптации экономической системы к изменяющимся условиям.

Основными дестабилизирующими факторами инвестиционной привлекательности в Украине являются нестабильность законодательства, отсутствие оптимальной системы налогообложения, проблемы в механизме участия иностранных инвесторов в процессе приватизации, отсутствие рациональной амортизационной политики, действенных стимулов к работеі, проблема высокого инвестиционного риска и др.

Для повышения экономической и социальной эффективности процесса инвестиционного регулирования предложено:

1.Проводить налоговую политику, которая одновременно стимулировала бы предприятия к инвестированию и позволяла бы наполнить бюджет. Это возможно, если на фиксированную для предприятия прибыль ввести базовый налог (например 30%). Если в следующем периоде прибыль предприятия возростёт, налог на неё будет меньше (например 25%). Если же прирост прибыли будет использован для инвестиций - налог будет 20%, а если вложен в инновации - налог составит 15%.

Такая система разрешит одновременно несколько проблемы: 1)государственный бюджет будет иметь стабильную наполняемость; 2)временной лаг льготного налогообложения не будет ощутим; 3)предприятия будут заинтерисованы увеличивать свою прибыль; 4)использование прибыли на инвестиционные (инновационные) нужды станет приоритетным.

2. Использовать опыт послевоенной Японии по мобилизации ресурсов населения, который состоит в создании разветвлённой почтово-сберегательной государственной системы, которая гарантировала бы гражданам сохранность, рациональное использование их денег для пользы общества.

3. Признать первой среди приоритетных сфер для инвестирования в Украине сельскохозяйственное производство. Капитал, вложенный в эту сферу создаст центры экономического роста через активизацию других производств (машиностроение, перерабатывающая отрасль, др.); обеспечит выплату зароботной платы и налогов и повысит спрос населения и организаций.

4. Создать систему информационно-аналитического обеспечения процесса принятия решения по управлению, планированию и регулирования инвестиционной деятельностю в Украине, которая позволила бы получать динамическую информацию о состоянии и структуре инвестиционного рынка; строить экономико-математические модели проблемных ситуаций и эффективно их решать.

Ключевые слова: категория “инвестиции”, социально-экономическое содержание инвестиций, государственное регулирование, инвестиционные ресурсы, инвестиционный климат, формы и методы государственного регулирования, эффективность.

Fedoryshyn O. Socio-economic problems of state regulation of investments in transitional economy of Ukraine. Manuscript.

Dissertation for achievement of scientific candidate degree of economic sciences for speciality 08.01.01 economic theory. Kyiv National Economic University, Kyiv, 2000.

Dissertation researches into theoretical problems of state regulation of investment processes in transitional economy of Ukraine. Author defined an internal essence and socio-economic content of “investment” category, political- economic essence of state regulation of national economy, described motivation of necessity of such regulation. There are analyzed the basic real (firstly internal) sources of investments for entangling into economy for improvement of socio-economic position in the country. Also there are described destabilizing factors of investment's climate in Ukraine and offered actions as for their removal. In research process the author gives analysis of basic forms and methods of state regulation of investments which have a place in Ukraine and offered a row of arrangements for improvement of its effectiveness.

Key words: internal essence, socio-economic content, investment, state regulation, investment sources, investment climate, forms and regulation methods, effectiveness.

Размещено на Allbest.ru

...