Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України

Донбаський державний технічний університет

Кафедра економіки і управління

Контрольна робота

з дисципліни: «Управління потенціалом підприємства»

Виконала:

ст. гр. ЕП-09-1з

Хмеленко Я.

Перевірила:

Мананникова О. Ю.

Алчевськ 2013

Зміст

1. Охарактеризувати прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

2. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі

3. Стратегія і тактика забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства і управлінських механізмів їх реалізації

4. Особливості визначення ефективності використання потенціалу підприємства як складної ієрархічної системи

5. Сутнісно-змістовна характеристика, форми і моделі простого та розширеного відтворення потенціалу підприємства

Список літератури



1. Охарактеризувати прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

З-поміж різноманітних методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства найцікавішими для дослідника є прикладні моделі, які поєднують кілька класифікаційних ознак, тому цілком справедливо буде докладніше розглянути принаймні три з них.

Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними і соціальними стандартами дає можливість інтегрально оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства з економічного й соціального боку, що є дуже суттєвим на даному етапі розвитку виробничих систем.

Переглядаючи спеціальну літературу з бізнесу, простежуючи кон'юнктуру ринку та економічну поведінку корпорацій, можна виокремити найбільш значущі та найчастіше використовувані стандарти, індикатори руху результатів і ресурсів діяльності підприємства, які забезпечують конкурентоспроможність потенціалів цих корпорацій.

Стандарти конкурентоспроможності потенціалу підприємства розділяють на дві групи: економічні і соціальні.

Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами проводиться щонайменше за мінімальною кількістю - 5-ма економічними стандартами, а саме: за ефективністю використання речових та інформаційних ресурсів, економічного простору, часу, технології, за рівнем доходів. Виходячи з цих індикаторів, можна вибрати належну методику оцінки. За індикатори і відповідні їм показники можна взяти:

1) індикатор використання ресурсів (КР) - це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства - К_дп ([Чистий прибуток підприємства] : [Відрахування до бюджету та соціальних фондів)) та коефіцієнтом ресурсів підприємства - К_рп ([Ресурси, авансовані підприємством] : [Ресурси, застосовані підприємством]).

Ресурси, авансовані підприємством - це всі наявні ресурси підприємства у вартісному виразі, включаючи резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику.

Ресурси, застосовані підприємством - це ресурси, авансовані підприємством за відрахуванням ресурсів, що не використовуються (резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику):

2) індикатор використання праці (КП_р) - це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧП_п) і вартості робочих місць підприємства (ВРМ_п).

Вартість робочих місць підприємства у формулі - це середньорічна вартість робочих місць підприємства, яка визначається порівнянням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

3) індикатор місткості ринку (КМ) - це співвідношення балансового прибутку підприємства (БП_п) і прибуткової місткості ринку даного товару (ПМР_т).

Прибуткова місткість ринку визначається сукупним грошовим попитом споживачів на товар за відрахуванням тієї умовної частини попиту, яка спрямовується на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію товару.

4) індикатор дохідності (КД) - це співвідношення валового доходу підприємства у розрахунку на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДП_р), і аналогічного доходу, який отримується в комерційній сфері (галузі) діяльності в цілому в економіці країни (КомВДП_р):

5) індикатор використання часового ресурсу (КЧ) - співвідношення між часом, за який вимірюється отриманий валовий дохід підприємства (t_вд), і часом, який необхідний для збільшення цього показника вдвічі (t_2вд):

Наведені показники зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами.

Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежно від глобалізації цілей дослідження будується матриця конкурентоспроможності потенціалу підприємства (МКПП), у якій відображаються відносні величини вибраних стандартів (індикаторів) їхнє відсотково-бальне вираження.

Формула розрахунку загального фактичного рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами (ЗКПП_е) на рівні, вибраному із семи можливих, матиме такий вигляд:

де: рб - обраний для оцінки конкурентоспроможності рівень (р = 1,2, …, 7) у балах; 8б - показники даного індикатора на рівні підприємства в балах.

У розвинутих країнах велику роль в оцінці конкурентоспроможності потенціалу підприємства відіграють соціальні стандарти, тобто нормативи, які характеризують соціальну конкурентоспроможність потенціалу підприємства або соціальну якість підприємства. Ця оцінка базується на результатах чотирьох рейтингів, а саме: рейтинг споживачів (Рс), діловий рейтинг (Рд), рейтинг престижу (Рп), міжнародний рейтинг (Рм). Порівнюючи сумарні бали оцінки рейтингів власних і рейтингів конкурентів, отримуємо показник, який відображає рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за соціальними стандартами.

Якщо ЗКППс_п ? ЗКППс_к, то підприємство може вважати себе на даний момент у соціальному плані конкурентоспроможним. А якщо ситуація склалася навпаки, то підприємство ризикує втратити й економічну конкурентоспроможність.

За позитивних значень загальних коефіцієнтів ефективності за економічними і соціальними стандартами показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства має такий вигляд:

Метод експертних оцінок використовується за недостатнього інформаційного забезпечення. Експерти (компетентні спеціалісти, які добре знають проблему) оцінюють конкурентоспроможність потенціалу підприємства з позиції управління підприємством, виробництва, маркетингу, кадрів, продукту, фінансів. Цей метод можна використовувати як один з варіантів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Слід зауважити, що цю методику розроблено з урахуванням таких основних моментів: підприємство є малим; підприємство виробляє один вид продукції.

Метод набору конкурентоспроможних елементів забезпечує поетапне дослідження конкурентоспроможності потенціалу підприємства, починаючи з порівняльної оцінки найвагоміших складових: конкурентоспроможність продукції, конкурентоспроможність системи управління, конкурентоспроможність техніко-технологічної бази і т. ін. Це синтезований метод визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства, побудований на посилці, що конкурентоспроможність продукції підприємства є її головною складовою.

Конкурентоспроможність продукції, без сумніву, є головною складовою конкурентоспроможності потенціалу підприємства, але не треба забувати, що до його складу входять такі важливі елементи, як виробничий, фінансовий, управлінський тощо потенціали, конкурентоспроможність яких треба враховувати, визначаючи остаточний рівень конкурентоспроможності потенціалу.

Запропонована методика визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства не претендує на бездоганність, але має певні переваги в практичному використанні, оскільки може давати прийнятні (більш-менш точні) результати навіть в обмеженому інформаційному просторі.

2. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі

Графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий «Квадрат потенціалу», дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень.

У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику його потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства. Тому пропонуємо з метою аналізу спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства.

Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональні блоками.

1) виробництво, розподіл та збут продукції;

2) організаційна структура та менеджмент;

3) маркетинг;

4) фінанси.

За першим блоком - «Виробництво, розподіл та збут продукції» - необхідно проаналізувати:

1) обсяг, структуру та темпи виробництва.

2) фонди виробництва.

3) наявний парк обладнання і рівень його використання.

4) місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

5) екологію виробництва. 6) стан продажу

За другим блоком - «Організаційна структура та менеджмент» - розглядається:

1) організація і система управління;

2) кількісний і якісний склад робітників;

3) рівень менеджменту;

4) фірмова культура.

Наступний, третій блок - «Маркетинг» - передбачає дослідження:

1) ринку, товару та каналів збуту;

2) нововведень;

3) комунікаційних зв'язків, інформації та реклами;

4) маркетингових планів і програм.

І останній, четвертий блок - «Фінанси» - потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі.

Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник намагається за всіма показниками діяльності бути ліпшим за свого конкурента.

Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»:

1) вихідні дані подаються у вигляді матриці (аіj), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (ї = 1,2, 3... n), а по стовпцях - назва підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3... m).

2) для кожного показника знаходиться найкраще значення при врахуванні його ваги (тобто отримана позиція помножується на коефіцієнт, який розраховується як різність одиниці та ваги показника (що вказана в таблиці), і проводиться ранжирування підприємств із визначенням відповідного місця.

3) для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у процесі ранжирування, за формулою:

конкурентоспроможність потенціал підприємство

Рj = ?аij (i=1, n)

4)трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства. Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk де k=1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули

Bk = 100 - (Pj - n) * (100/ n(m - I))

5) визначивши довжину всіх векторів, будуємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, що створюють його, повинні бути рівними або наближатися до цього) і якщо в результаті аналізу ми матимемо фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності.

Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинути більше другого (хворобливий вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його підприємницький потенціал потребує негайних перетворень, що сприятиме покращанню збалансованості елементів потенціалу.

Потенціали підприємств можна класифікувати за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають, підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70-100 умовних одиниць; середній - в межах 30-70 у.о.; малий - до 30 у.о.

Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.

Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.

Четвертий вектор «Фінанси» є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Існує зв'язок між формою та розміром квадрата потенціалу підприємства і його життєвим циклом. На першій стадії - «стадії розвитку» - перебувають підприємства з формою потенціалу другого типу і можливостями його перетворення від малого до середнього за час проходження стадії. На другій стадії - «стадії успіху» - розташовані підприємства, форма потенціалу яких належить до першого типу й існує можливість перетворення його із середнього на велике. Стадія занепаду свідчить про негативні явища, що відбуваються з потенціалом підприємства, тобто про перехід до другої форми потенціалу та зменшення його розміру від великого до середнього, а потім і до малого.

3. Стратегія і тактика забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства і управлінських механізмів їх реалізації

У сучасних умовах ринкової економіки одним з нагальних і важливих пріоритетів у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств є визначення основних аспектівстратегічного і тактичного планування маркетингу.

Найважливішою функцією механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємств є захист від несприятливих умов ринкового середовища, які повинні передбачати розробку комплексу заходів з обмеження економічного ризику в діяльності підприємства.

При цьому розробка процедури передачі економічного ризику партнерам, проведення диверсифікації виробництва, розширення сфери маркетингових досліджень ринкового середовища, використання переваг інноваційних процесів та особливостей цінового регулювання попиту і пропозиції продукції - являють собою важливий блок проблем, що забезпечують високий рівень конкурентоспроможності підприємства. Оцінку конкурентоспроможності підприємства можна проводити за наступними напрямками діяльності підприємства: торгово-виробнича діяльність, фінансова діяльність, організаційна та управлінська діяльність, кадрова робота та комерційнадіяльність підприємства. Таким чином, можна виділити три групи показників, що відображають рівень конкурентоспроможності підприємств: - показники фінансового стану; - показники економічної ефективності діяльності; - спеціальні (основні) показники конкурентоспроможності підприємства.

Базовими принципами оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є:

- комплексність - результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні сполучати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;

- системність - основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв'язків та обумовленого ними синергічного ефекту;

- об'єктивність - результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб'єкта господарювання;

- динамічність - основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;

- безперервність - процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;

- оптимальність - у відповідності з цим принципом об'єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому конче необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов'язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому.

Розрізняють чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1) для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів.

2) використання наявного потенціалу підприємства забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені його основними конкурентами. Керівництво такого підприємства не приділяє уваги потенційним можливостям бізнесу, які б забезпечили певні конкуренті переваги.

3) керівники підприємства знають, що потенціал підприємства має дещо інші порівняльні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж їхні основні суперники, і намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, що встановлені в галузі.

4) успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва. Для більшості підприємств-конкурентів набір ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, досить однаковий, але ефективність їхнього поєднання у діючій господарській системі різна і залежить саме від якості управління, кваліфікації менеджерів, організаційної структури підприємства.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства необхідно розглядати як важливе стратегічне завдання, а формування потенціалу - як основне завдання системи конкурентоспроможності підприємства. Зрозуміло, що конкурентоспроможність є результатом функціонування всієї системи управління, однак формування стратегічних, перспективних конкурентних переваг забезпечується системою стратегічного менеджменту і насамперед, обраними підходами до формування та реалізації стратегії.

Управління конкурентоспроможністю не є еквівалентним усій діяльності підприємства з досягнення кінцевих цілей, а містить лише ті функції і дії, що пов'язані з розробкою та реалізацією стратегії конкуренції, зі спонуканням до здійснення стратегії, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності тощо.

Оцінка рівня використання потенціалу підприємства є найважливішим чинником у процесі забезпечення конкурентоспроможності. Ступінь реалізації конкурентного потенціалу визначає сукупність конкурентних переваг підприємства. Такий підхід розглядає вплив зміни рівня конкурентного потенціалу на діяльність всього підприємства в цілому і передбачає наявність взаємозв'язку між корпоративною стратегією та стратегією забезпечення конкурентоспроможності.

В основі формування конкурентоспроможності лежать два основних підходи до побудови стратегії забезпечення конкурентоспроможності:

1) «Індуктивний» - під яким розуміється розробка стратегії забезпечення конкурентоспроможності на основі вже наявного конкурентного потенціалу і конкурентних переваг.

2) «Дедуктивний» - під ним розуміється кардинальна зміна всієї стратегії підприємства, спрямованої на формування нових конкурентних переваг, дана стратегія буде стратегією забезпечення конкурентоспроможності.

Загальною ідеєю стратегії забезпечення конкурентоспроможності є реалізація сукупності моделей бізнес - процесів і проектів, яка дозволяє отримати позитивний ефект за рахунок раціонального поєднання елементів стратегічного та конкурентного потенціалу підприємства. Отже, стратегія забезпечення конкурентоспроможності повинна відповідати вимогам системного, комплексного та стратегічного підходів.

4. Особливості визначення ефективності використання потенціалу підприємства як складної ієрархічної системи

Основними тенденціями сучасного етапу розвитку економіки України є глобалізація, концентрація капіталу, посилення конкурентної боротьби, зростання інформаційних потоків, що змушує підприємства приділяти значну увагу результативному та ефективному використанню власного потенціалу з метою завоювання та утримання міцних ринкових позицій.

Результативність використання потенціалу підприємства - це ступінь реалізації запланованої діяльності і досягнення підприємством запланованих результатів, що забезпечується певним рівнем використання його потенціалу.

Результативність використання потенціалу підприємства визначають з метою розробки та реалізації оптимальної стратегії управління, визначення інвестиційної привабливості підприємства, а також на макрорівні з боку держави.

Оскільки результативність використання потенціалу підприємства є комплексною характеристикою кінцевих результатів використання економічних ресурсів, то її слід визначати з урахуванням результатів використання всіх видів ресурсів. Основними групами показників, розрахунок та аналіз яких необхідно здійснювати при дослідженні результативності використання потенціалу підприємства, є фінансові показники; показники, що характеризують стан підприємства на ринку; показники якості персоналу; операційні показники; показники, що характеризують взаємовідносини зі споживачами та постачальниками; показники, що характеризують вплив підприємства на навколишнє середовище. Показники повинні бути кількісними, вимірюваними. Інакше неможливо сформулювати критерій досягнення мети та зрозуміти, наближається чи віддаляється підприємство від мети, в якій мірі поточні показники відповідають потенційно можливим.

Оцінюючи результативність використання потенціалу підприємства, слід керуватися «золотим правилом економіки підприємства»:

?P > ?Q > ?C > 100 %

Співвідношення (1) означає, що прибуток повинен збільшуватись більш високими темпами, ніж обсяг продажу продукції, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва і обігу; обсяг продажу має зростати більш високими темпами, ніж активи (капітал) підприємства, тобто потенціал підприємства за таких умов використовується більш результативно та зростає порівняно з попереднім періодом.

Управління результативністю передбачає забезпечення менеджментом максимального збігу задуманого і досягнутого результату діяльності компанії.

Забезпечення результативного використання потенціалу підприємства передбачає проходження наступної процедури прийняття управлінських рішень:

- ідентифікація суб'єкта обстеження та його цілей (власник, інвестор, менеджер);

- визначення об'єкта аналізу (організація в цілому, вид діяльності, підрозділ, продукт тощо), врахування особливостей діяльності об'єкта дослідження;

- визначення оптимального періоду діагностики, оптимізація обсягу інформаційного забезпечення;

- обґрунтування системи досліджуваних характеристик, вибір методів аналізу і оцінки, формування критеріальних значень оцінюваних показників;

- встановлення причинно-наслідкових зв'язків між результативними індикаторами і факторами, систематизація ендогенних і екзогенних факторів, обґрунтування вибору моделі факторного аналізу, оцінка результатів факторного аналізу, прогнозування варіантів сценаріїв розвитку бізнесу в стратегічному і поточному часовому аспекті.

Нині активно рекламуються та впроваджуються різноманітні системи управління ефективністю (результативністю) бізнесу. До їх числа слід віднести Management by Objectives (MBO) - управління за результатами П. Друкера, системи Key Performance Indicators (KPI) - ключових показників результативності, Balanced Scorecard (BSC) - збалансованих показників, Six Sigma - «Шість сигм», EFQM - Європейська організація грамотного управління, Excellence Model - Модель переваги, GOAL-технологія - авторська система А. Литягіна тощо. Метою створення цих та подібних систем є концентрація уваги топ-менеджменту на розробці системи цілей та їх доведення до підлеглих, визначення конкретних методів і прийомів досягнення визначених цілей; створення максимально прозорої та зрозумілої картини життєдіяльності підприємства шляхом використання як фінансових, так і нефінансових показників та індикаторів діяльності, їх диференціювання за рівнями ієрархії підприємства, доведення до конкретних виконавців, використання в системі мотивації персоналу.

5. Сутнісно-змістовна характеристика, форми і моделі простого та розширеного відтворення потенціалу підприємства

Виробництво - це процес створення матеріальних благ. Відтворення є не що інше, як той же постійно відновляється в часі процес виробництва. Ці процеси взаємодіють; відмінності між ними полягають в тому, що виробляється продукт, а відтворюються ті елементи, які були витрачені на виробництво продукту, тобто засоби виробництва і робоча сила.

Процес виробництва продукту одночасно є процесом споживання засобів виробництва і робочої сили. Безперервність вимагає відшкодування, відтворення споживаних елементів продуктивних сил. Виробництво не тільки споживає, але і створює елементи свого руху, воно служить відтворенню та розвитку виробничих сил.

Розширене відтворення виробничого потенціалу досягається в ході заходів щодо його збільшення і являє собою результат і необхідна умова для розширення господарської діяльності.

Просте відтворення - це повторення процесу виробництва в колишньому масштабі.

Кількісне зростання та якісні зміни засобів виробництва і робочої сили означають розширене відтворення. Зростання засобів виробництва і робочої сили колишньої якості являє собою екстенсивне розширене відтворення, якісне ж зміна продуктивних сил, що супроводжується зростанням продуктивності праці, є інтенсивним розширеним відтворенням.

Відтворювальний процес основних фондів складається в результаті взаємодії багатьох елементів. Динаміка накопичуваних фондів формується в результаті сукупного введення нових фондів, тривалості їх служби та вибуття старих. Вивчення загальних закономірностей руху фондів можливо з урахуванням умов рівномірно розширюється відтворювального процесу, що характеризується середніми за період темпами зростання, середніми термінами служби, середніми термінами створення і освоєння виробничих потужностей.

Відтворювальний процес слід розглядати за його основними технологічними стадіями:

- проектно -вишукувальні роботи;

- будівництво;

- введення і освоєння виробничих потужностей;

- експлуатація діючих виробничих потужностей;

- вибуття і відшкодування основних фондів.

У міру прискорення НТП та створення техніки більш високого рівня безперервно зростає значення фактора часу і включення у відтворювальний цикл процесу створення нових елементів матеріально-технічної бази - підготовчої стадії ( повного відтворювального циклу).

Один з основних напрямків вдосконалення відтворювального процесу - ув'язка стадій відтворення основних фондів. Наприклад, через тривалих термінів будівництва застарівають технічні рішення, змінюється склад устаткування, ростуть непродуктивні витрати будівельних і монтажних організацій; в результаті виникає необхідність перегляду проектів, як правило, у напрямку підвищення кошторисної вартості.

Принциповим положенням у всій теорії відтворення основних фондів є теза про необхідність забезпечення відповідності тривалості обороту основних фондів рівню розвитку продуктивних сил і технічного прогресу, забезпечення єдності руху натуральній і вартісній форм засобів праці. Саме з урахуванням цього положення необхідно вибирати спосіб амортизації і формувати процес оновлення фондів. Рівність за тривалістю термінів служби засобів праці і періодів обороту їх вартості дозволяє зберігати авансовану первісну вартість основних фондів, не допускаючи втрат в результаті фізичного та морального зносу засобів праці.

За формами відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:

- на нове будівництво;

- на розширення виробничих потужностей;

- на реконструкцію;

- на технічне переозброєння діючих підприємств;

- на відшкодування вибулого обладнання, будівель і споруд (підтримання потужностей).

При відтворенні трудових ресурсів, як і основних фондів, екстенсивний тип відтворення характеризується зростанням чисельності працівників при незначних змінах їх кваліфікації, освітнього рівня. Здійснюється цей процес на базі розширеного відтворення готівкової матеріально-технічної бази.

Революційні зміни в техніці, кардинальні структурні зрушення у виробництві, нові методи управління виступають основою інтенсифікації трудових ресурсів. Найважливішою умовою є зростання якості трудових ресурсів, підвищення професійної та територіальної мобільності кадрів, соціально-психологічна готовність працівників адаптуватися до мінливих умов виробництва.

Ресурси, якими володіє галузь для здійснення інноваційної діяльності (науково-технічний потенціал), можуть відтворюватися екстенсивно і інтенсивно. У контексті інноваційних змін корисно знати нововведенческая концепцію довгих хвиль, центральною ланкою якої є розгляд кластера (або «пучка») нововведень як основи довготривалого економічного підйому. Отже, відтворювальний процес визначає не тільки елементи потенціалу, але і спосіб його реалізації, і потреба в ньому.

Для переходу від інтенсивного відтворення окремих елементів виробничого потенціалу до переважно інтенсивного типу його відтворення необхідно:

- створення адекватного інтенсивного відтворення основних виробничих фондів рівня матеріально-технічної бази та науково-технічного потенціалу;

- наявність відповідних інтенсивного відтворення трудових ресурсів та їх раціонального використання;

- створення і повсюдне впровадження екологічно безпечних технологій і техніки, що дозволяють комплексно використовувати сировинні ресурси;

- впровадження відповідних раціональному використанню виробничого потенціалу організаційних форм господарювання і структур управління.



Список використаної літератури

1. Круглое М.І. Стратегічне управління компанією, -- М.: Російська ділова література, 1998. -- 767 с.

2. Економіка підприємства / Під ред. Проф. В.Я. Горфінкеля, проф. Е.М. Купрякова, - М.: «ЮНІТІ» 1996р. - 367 с.

3. Економіка підприємства / Під ред. Проф. О.И. Волкова, М: Гнфра-М, 1998.-415 с.

4. Авдеенко В. Н. Казанів В. А. Виробничий потенціал промислового підприємства, М.: 1989. -- 325 с.

5. Богатин Ю. В. Швандар В. А. Оцінка ефективності бізнесу й інвестицій, М.: 1999. -- 158 с

6. Ревуцький А. Д. Потенціал і вартість підприємств, М.: 199. -- 258 с.

7. Оцінка бізнесу: підручник для студентів вузів з екон. спец. / Під ред. Грязнова А. Г., Федотова М. Г., Ленської А. М. й ін., М.: 2000. - 289 с

8. Сіиик Д. С. Управління продуктивністю: планування, зміна й оцінка, контроль і підвищення, М.: 1989. -- 402 с

9. Мільпер Б. 3. Теорія організацій: курс лекцій: Навч. посібник для вузів за фахом «Менеджмент», М.: 1990. -- 189 с

10. Управління організацією / Під ред. проф. Поршнева А. Г., М.: 2000. - 489с

11. Азове Г. Л., Челенков А. П. Конкурентні переваги фірми, М.: 2000. - 459 с

12. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства, М.: Інфра - М, 1999. - 345 с

13. Ансофф И. Стратегічне управління: Під ред. Л.И. Євенко: Пер. з англ. -- М.: Економіка, 1989. -- 519 с

Размещено на Allbest.ru

...