Характеристика нафтопереробної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин, підприємствам доводиться стикатися з високою конкуренцією, тому фірмам доводиться здійснювати складну політику, шукати різні методи її реалізації, постійно підлаштовуватися під змінні умови ринку, шукати нові ідеї розвитку. Задля цього, виробнича політика має містити довгострокові програми, які б зачіпали всі сфери підприємства.

Однак у нестабільних, мінливих умовах ринкової економіки організація повинна швидко адаптуватися до мінливого конкурентного середовища. Саме стратегічне планування дозволяє реагувати як на поточні, так і на прогнозовані зміни середовища, аби унеможливити чи знизити виниклі негативні чинники, а також витягти вигоду від цій ситуації.

Вивченню різних аспектів формування міжнародної конкурентоспроможності підприємств присвячені праці таких зарубіжних та вітчизняних вчених, як: О. Г. Нефедова, І. Ю. Сіваченко, Л. В. Балабанова, В. В. Холод, Л.П. Владимирова, М. Портера, А. Гапоненка, А. Томпсона, Н. І. Гавриленко та інших вчених.

Світова криза 2008-2009 рр. підтвердила, що будь-яка організація повинна мати план дій, альтернатив, які передбачають різний розвиток економічного стану країни, світу чи окремої галузі, щоб завжди зуміти зайняти найвигідніше становище.

Сьогодні, коли Російська Федерація інтенсивно будує нові економічні відносини, зміцнює свої позиції в світі, інтегрується в міжнародний ринок, вітчизняний паливно-енергетичний комплекс залишається найважливішою, основоположною галуззю російської економіки. Роснефть - єдина в Росії нафтова компанія, повністю знаходиться у власності держави. Тому кожен крок компанії - це насамперед авторитет Росії в галузі економічної політики, просування ринкових перетворень, створення в країні сприятливого інвестиційного клімату. Відповідність цим завданням вимагає від Роснефті - компанії, що спирається на фундамент півторастолітнього досвіду вітчизняних нафтопромисловців, - бути успішною, динамічною і сучасною структурою, повністю відповідної високим стандартам ринкової конкуренції. Роснефть прагне сприяти збереженню і зміцненню традицій російської нафтової промисловості і, одночасно, застосуванню найсучаснішого світового досвіду та новітніх технологій галузі в області вдосконалення механізмів управління та виробничих процесів. Вже сьогодні, завдяки успіхам останніх років, компанія має репутацію надійного партнера.

Метою курсової роботи є дослідження стратегії розвитку провідних нафтовидобувних компаній як чинника міжнародної конкурентоспроможності національних економік.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання: визначити особливості нафтовидобувної та нафтопереробної галузі та її роль в національній економіці Росії; дослідити стан, динаміку та стратегії розвитку ВАТ «НК «Роснефть»; проаналізувати розвиток бізнесу в нафтовидобувній та нафтопереробної галузі, як чинник формування національного багатства та міжнародної конкурентоспроможності Росії.

Предметом дослідження є оцінка та аналіз стратегії міжнародної конкурентоспроможності ВАТ «НК «Роснефть».

Об'єктом дослідження є стратегії розвитку провідних нафтовидобувних компаній.

Методи дослідження. Під час дослідження використовувалися методи порівнянь, комплексної оцінки, загальнонаукові методи, угруповань, обстеження, спостереження та ін.

Інформаційну базу дослідження склали: навчальні посібники, наукові праці зарубіжних та вітчизняних економістів з даної проблематики, аналітичні та статистичні дані, Інтернет-ресурси, фінансова звітність корпорації.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ НАФТОВИДОБУВНОЇ ТА НАФТОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ ТА ЇЇ РОЛЬ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ РОСІЇ

нафтовидобувний бізнес національний

У сучасному світі нафта є не тільки цінною сировиною, а й національною валютою і важливим об'єктом міжнародної політики. У Росії, починаючи з 50-60-х років, нафтопереробна промисловість активно розвивається, і її продукція стала користуватися попитом не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку. Зараз у Росії 27 нафтопереробних заводів, 19 з них є вертикально-інтегрованими компаніями. Середня величина потужності російських заводів найвища в світі.

Російські заводи з переробки нафти прагнуть бути конкурентоспроможними по відношенню до західних. Тим часом, перед ними стоїть ряд проблем.

Перша проблема пов'язана з незбалансованістю попиту і пропозиції на нафтопродукти. Велика частина підприємств галузі зосереджена в Поволжі та на Західному Уралі. Набагато менше їх у Сибіру і Центральної Росії. Зовсім мало заводів в таких регіонах , як Південний , Північно - Західний і Далекосхідний , тобто в районах , найбільш привабливих для експорту. Росіят - єдина країна, яка видобуває нафту в глибині континенту, а потім для подальшої переробки або на експорт транспортує її на відстань 2500 - 3000км . Це відбивається на збільшенні вартості продукції.

Тривогу викликає зношеність основних фондів галузі. 20 з 27 заводів працюють близько 40 - 50 років і побудовані під час нафтового буму кінця 50-х - початку 60-х років ХХ століття , коли були відкриті родовища нафти в Західному Сибіру. Необхідність швидкого освоєння величезних родовищ призвела до того , що нафтопереробна промисловість пішла по шляху екстенсивного розвитку. Особлива увага приділялася видобутку нафти та її первиннії перегонці. У цей же час на Заході вся нафта була привізною і коштувала дорого. Тому західні заводи стали шукати можливі інтенсивні шляхи, тобто прагнули збільшити глибину переробки нафти за рахунок впровадження нових технологій.

В кінці 80-х років нафтопереробна промисловість в Росії опинилася під впливом загальної несприятливої ??економічної ситуації, тому розвиток галузі було зупинено на десятиліття. У 90-ті роки Росія почала активно експортувати нафту як сировину і продукти первинної перегонки нафти. Події останнього десятиліття показали нестабільність доходів від продажу сировини, так як ціни на неї залежать від політичної ситуації і можуть значно коливатися.

Ціни на продукти глибокої перегонки змінюються мало і менше залежать від обставин. Збільшення глибини переробки нафти не тільки допомагає використовувати нафтові багатства більш раціонально, але і забезпечує велику економічну стабільність. Сучасні російські заводи прагнуть підвищити глибину перегонки нафти. Першочерговим завданням є переробка вакуумного газойлю (фракція 350 - 560 градусів Цельсія) в світлі нафтопродукти. Для цього використовуються такі процеси, як каталітичний крекінг (переробка вуглеводнів, наприклад, нафтових фракцій, в присутності каталізаторів при якій молекули важких вуглеводів розщеплюються на простіші) і гідрокрекінг (процес більш пізнього покоління, ніж каталітичний крекінг, тому він більш ефективно здійснює ті ж завдання). Підприємства галузі ставлять собі мету досягти глибини переробки нафти до 85% і вище.

Збільшення глибини переробки нафти зменшує відсоток сировини, що робить виробництво більш рентабельним. Використання процесів крекінгу, гідрокрекінгу, риформінгу дозволяє виробляти продукцію більш високої якості. Візьмемо, наприклад, бензин. Бензин прямої перегонки не відповідає сучасним екологічним та економічним вимогам. Російський уряд і нафтопереробники прагнуть до того, щоб паливо, вироблене в Росії, відповідало вимогам Євросоюзу, відповідно до яких при виробництві бензину потрібно збільшити октанове число, зменшити вміст сірки, бензолу, ароматичних вуглеводнів. Крім того, при виробництві російськими заводами високоякісного палива виникає проблема попиту. На початку XXI століття з'явилася тенденція зростання попиту на автомобілі, що вимагають бензин з високим октановим числом і на іномарки, для яких таке паливо обов'язково. Однак і в той час внутрішній попит на бензин не перевищував 84%. Що стосується дизельного палива, потреба в ньому і тоді була слабкою (44%). Довгий час найбільшим попитом користувалося паливо низької якості, і лише з надходженням на російський ринок іномарок виникає потреба в паливі високої якості.

Нафта на сьогоднішній день залишається основною сировиною для палива. Однак запаси нафти швидко виснажуються. За даними різних джерел, нафтові запаси Росії оцінюються від 6,7 до 20 млн.тон. Цих запасів не вистачить надовго, особливо якщо збережеться тенденція масового експорту нафти як сировини та продуктів її первинної перегонки. Крім того, використання навіть найякісніших видів палива несприятливо позначаються на навколишньому середовищі.

Сучасні вчені ведуть розробку палива, альтернативного нафтовому. Найбільш прийнятним для російських умов є газове паливо. Запасів газу в Росії набагато більше , ніж нафти. Газове паливо більш економічне, екологічне, на нього є попит як у Європі, Америці так і в Росії. Сучасні автосервіси здатні переробити практично будь-який автомобіль в працюючий на газовому паливі. В ідеалі цілком можливий є розвиток не тільки газовидобутку, а й виробництва газового палива в Росії . Але для цього потрібно розвивати науку, розробляти нові технології виробництва палива нового покоління, що допоможе змусити природні багатства приносити користь російській економіці. Тому увага до наукових розробок у країні рік від року зростає.

У той же час на Заході взаємодія науки, нафтопереробних підприємств та уряду є не просто теорією, а отримує реальне втілення. Наукові установи готують висококваліфіковані кадри і досліджують можливі шляхи вдосконалення технологій виробництва, оптимізації витрат сировини. Промислові підприємства надають можливість реалізувати найбільш рентабельні та перспективні наукові розробки в реальних умовах, оскільки отримують з подібної співпраці пряму вигоду: нафтопереробний завод, впроваджуючи нові технології, виробляє більш якісну і недорогу продукцію.

Видобуток нафти в Росії з початку 2000-х років стабільно зростає, хоча останнім часом темпи зростання сповільнилися, а в 2008-му було навіть невелике зниження. Починаючи з 2010 року, видобуток нафти в Росії подолала планку в 500 млн. тонн на рік і впевнено тримається вище цього рівня неухильно підвищуючись.

У 2012 році продовжилася підвищувальна тенденція з видобутку нафти. У Росії було видобуто 526 млн. тонн нафти, що на 1,2% вище, ніж у 2011 році (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Видобуток нафти в Росії, млн. тонн

Джерело: розроблено автором на основі джерела [10].

Два роки (2009 і 2010) Росія утримувала перше місце в світі з видобутку нафти. З 2011 року вона знову перемістилася на друге, поступившись першістю Саудівської Аравії.

Росія є одним з найбільших учасників світового енергетичного ринку. Протягом 2000 - 2011 рр.. частка Росії у світовому видобутку нафти зросла з 8,9% до 12,8%. Частка в 12,8% збереглася і в 2012 році. Росія є ключовим постачальником нафти і нафтопродуктів для європейських країн, нарощує постачання нафти до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону. Вагома частка Росії на світовому нафтовому ринку робить країну одним з провідних учасників системи глобальної енергетичної безпеки.

У Росії видобуток нафти здійснюють 9 великих вертикально-інтегрованих нафтових компанії (ВІНК). А також близько 150 малих і середніх видобувних компаній. На частку ВІНК припадає близько 90% усього видобутку нафти. Приблизно 2,5% нафти видобуває найбільша російська газодобувна компанія Газпром. І решта видобувають незалежні видобувні підприємства.

Вертикальна інтеграція в нафтовому бізнесі - це об'єднання різних ланок технологічного ланцюжка видобутку та переробки вуглеводнів ("від свердловини до бензоколонки"):

розвідка запасів нафти буріння та облаштування родовищ;

видобуток нафти та її транспортування;

переробка нафти і транспортування нафтопродуктів;

збут ( маркетинг) нафтопродуктів.

Вертикальна інтеграція дозволяє досягти наступних конкурентних переваг:

забезпечення гарантованих умов поставок сировини і збуту продукції;

зниження ризиків , пов'язаних із змінами ринкової кон'юнктури;

зниження витрат на випуск одиниці продукції.

Лідерами нафтової галузі в Росії з видобутку нафти є Роснефть і Лукойл (табл. 1.1) [17].

Таблиця 1.1 Видобуток нафти і газового конденсату найбільшими нафтовими компаніями Росії, млн. тонн

Компания	2009	2010	2011	2012
Роснефть	106,1	108,9	115,8	122,6
Лукойл	95,2	97,6	95,9	96,0
ТНК-ВР	68,8	70,2	71,7	71,3
Сургутнефтегаз	61,7	59,6	59,5	60,8
Газпромнефть	30,7	29,9	29,8	35,3
Татнефть	26,1	26,1	26,1	26,1
Славнефть	19,6	18,9	18,4	18,1
Башнефть	11,7	12,2	14,1	15,1
Русснефть	14,2	12,7	13,0	13,6

Джерело: розроблено автором на основі джерела [21].

Таким чином, з вищеописаного, можна виділити основні фактори, необхідні для розвитку нафтопереробної та нафтовидобувної промисловості:

розвиток транспортних шляхів, ближче будівництво заводів до безпосереднього споживача;

поглиблення переробки нафти;

збільшення наукоємності нафтопереробного виробництва;

розвиток нафтохімії, її інтеграція з нафтопереробкою;

розробка і впровадження в російську переробку нафти каталізаторів вітчизняного виробництва;

підвищення вимог до якості палива і створення умов для їх реалізації.

РОЗДІЛ 2. СТАН, ДИНАМІКА ТА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВАТ «НК «РОСНЕФТЬ»

Управління фірмою як науковий напрям в економіці сформувалося на початку XX століття. Школа наукового менеджменту, а потім і класична (адміністративна) школа управління виділяли планування як одну з основних функцій управління підприємством. Спочатку планування було короткостроковим і носило форму бюджетування та контролю. Однак з подальшим розвитком економіки воно зазнало значних змін. Поява «стратегічного планування » можна віднести до початку 60- х років XX століття , коли планування стало цільовим, ресурси розглядалися як засіб досягнення цілей , а план являв собою набір можливих альтернатив згідно з прогнозованими змінами ділового навколишнього середовища.

Роль планування полягає не в прогнозі майбутнього стану об'єкта і не в пасивному пристосуванні до змін, а в активному перетворенні об'єкта планування та зовнішнього по відношенню до нього середовища.

Стратегічне планування дає можливість акціонерам та менеджменту компаній визначитися з напрямком і темпом розвитку бізнесу, окреслити глобальні тенденції ринку, зрозуміти, які організаційні і структурні зміни мають відбутися в компанії, щоб вона стала конкурентоспроможною, в чому її перевага, які інструменти необхідні їй для успішного розвитку .

До останнього часу стратегічне планування було прерогативою великих міжнародних концернів. Однак ситуація почала змінюватися, і, як показують опитування, все більше і більше компаній, що представляють середній бізнес, починають займатися питаннями стратегічного планування. Процес стратегічного планування в компанії складається з декількох етапів:

визначення місії і цілей організації;

аналіз середовища, що включає в себе збір інформації, аналіз сильних і слабких сторін фірми, а також її потенційних можливостей на підставі наявної зовнішньої і внутрішньої інформації.

вибір стратегії;

реалізація стратегії;

оцінка і контроль виконання.

Послідовність дій, що становлять стратегічне планування представлена на рис. 2.1. Все починається з вироблення місії і цілей. Сформульована місія дозволяє визначити вимірні цілі, виражені у відповідних показниках.



Рис. 2.1 Цикл стратегічного планування

Джерело: розроблено автором на основі джерела [10].

«Роснефть» прагне зміцнити своє становище серед провідних світових енергетичних корпорацій , зберегти лідерські позиції за операційним показниками і увійти до групи лідерів за фінансовими показниками і акціонерної вартості.

Ключові умови досягнення цих цілей:

- безперервне підвищення ефективності в усіх напрямках діяльності;

- стійке зростання бізнесу;

- підвищення інформаційної прозорості та відкритості;

- висока соціальна відповідальність;

- розвиток і використання нових технологій.

Динамічний розвиток компанії в останні роки дозволив створити потужний потенціал для стійкого зростання і планомірної реалізації стратегічних завдань. Ключовими складовими цього є унікальна за масштабом та якістю ресурсна база, висококваліфіковані кадри та ефективна система інноваційного розвитку.

«Роснефть» ставить перед собою завдання стійко нарощувати видобуток нафти за умови сприятливої ??макроекономічної кон'юнктури та оптимальної системи оподаткування. Стратегічним пріоритетом компанії є ефективний витяг запасів і забезпечення максимального коефіцієнта вилучення нафти на розроблюваних родовищах. У короткостроковій і середньостроковій перспективі зростання видобутку буде забезпечено за рахунок родовищ Східного Сибіру. Ключовим проектом у цьому регіоні є Ванкорське родовище, введене в експлуатацію в середині 2009 р. Проектний рівень видобутку на родовищі, досягти якого планується в найближчі роки , становить 25 млн т (у 2011 р. видобуток на родовищі перевищила 12 млн т).

Потенціал другого великого родовища в Східному Сибірі, перевищує 7,5 млн т нафти на рік , проте реалізація проекту залежить від створення оптимальної системи оподаткування. За 2009-2010 рр. . « Роснефть » відкрила в Східному Сибіру чотири великих родовища з сумарними запасами по категоріях С1 і С2 російській класифікації в 425 млн т нафти. Дані родовища стануть наступними об'єктами розробки.

Володіють високим потенціалом традиційні регіони видобутку компанії , такі, як Західна Сибір і Центральна Росія, залишаться базисними в середньостроковій перспективі. Основний акцент тут буде робитися на максимально ефективному залученні запасів, розробку, пошуку нових технологій для використання потенціалу нетрадиційних колекторів з використанням найсучасніших методик .

Для забезпечення стійкого зростання видобутку в довгостроковій перспективі «Роснефть » постійно розвиває ресурсну базу. У нових регіонах проводиться велика програма геологорозвідувальних робіт. Ключовими є ресурси Східного Сибіру і Чорного моря, а в більш віддаленій перспективі - ресурси шельфу Арктики. У 2010 р. Компанія придбала перші ліцензії на розвідку і розробку арктичного шельфу. НК «Роснефть» прагне реалізовувати максимально можливий обсяг продукції безпосередньо кінцевому споживачеві. У даній роботі передбачається використання процесу стратегічного планування, наведеного на рисунку 2.2:

Рис. 2.2 Схема процесу стратегічного планування

Джерело: розроблено автором на основі джерела [10].

Аналіз зовнішнього середовища включає вивчення впливу економіки, правового регулювання і управління, політичних процесів, природного середовища і ресурсів, соціальної і культурної складових суспільства, науково-технічний і технологічний розвиток суспільства , інфраструктури тощо. Безпосереднє оточення аналізується по наступних основних компонентах: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили. Аналіз внутрішнього середовища розкриває ті можливості, той потенціал, на який може розраховувати фірма в конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей.

Внутрішнє середовище аналізується за такими напрямками: кадри фірми, їх потенціал, кваліфікація, інтереси і т.п.; організація управління; виробництво, включаючи організаційні, операційні і техніко-технологічні характеристики та наукові дослідження і розробки; фінанси фірми; маркетинг; організаційна культура.

Найбільш послідовною і комплексної процедурою проведення стратегічного аналізу, що отримала визнання, як у зарубіжних, так і у вітчизняних дослідників, є SWOT - аналіз. Абревіатура SWOT складається з перших літер англійських слів strengths - сильні сторони, weaknesses - слабкості, opportunities - можливості, threats - загрози. Такий аналіз проводиться за певною схемою, хоча процедура його проведення не є повністю формалізованою. На першому етапі SWOT - аналізу проводиться аналіз і оцінка можливостей і загроз, які походять від зовнішньої по відношенню до підприємства середовища. На наступному етапі здійснюється оцінка сили і слабкостей, які обумовлені ресурсним потенціалом підприємства. [см. 10, с. 111-113]

Портфельний аналіз є основним елементом стратегічного планування. У літературі зазначається, що портфельний аналіз виступає в якості інструменту стратегічного управління, за допомогою якого керівництво підприємства виявляє й оцінює свою діяльність з метою вкладення коштів у найбільш прибуткові і перспективні її напрямки.

Під портфельним аналізом розуміється інструмент, за допомогою якого керівництво підприємства оцінює свою діяльність з метою вкладення коштів у найбільш прибуткові і перспективні напрямки і скорочення або припинення інвестицій у неефективні проекти.

Основним методом портфельного аналізу є побудова двомірних матриць. За допомогою таких матриць відбувається порівняння виробництв, підрозділів, процесів, продуктів за відповідними критеріями.

Однією з таких матриць є матриця Бостонської Консультативної Групи (БКГ). Матриця БКГ базується на застосуванні показників: порівняльна частка ринку і темпи зростання ринку. Основу матриці представляють наступні гіпотези:

1. Істотна частка ринку означає наявність конкурентних переваг підприємств, пов'язаних з рівнем витрат виробництва.

2. Присутність господарюючих суб'єктів на зростаючих ринках означає підвищену потребу у фінансових коштах для оновлення і розширення виробництва.

При виконанні зазначених гіпотез виділяються чотири типи ринків з різними стратегічними цілями і потребами. При цьому визначаються наступні можливі види товарів: «Проблема», «Зірка», «Дійна корова», «Собака» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Матриця БКГ

Темп росту ринку	Відносна частка ринку
	Велика	Мала
Високий	«Зірки»	«Проблема»
Низький	«Дійні корови»	«Собаки»

Вибір ефективних стратегій при використанні матриці БКГ залежить від того, наскільки реалізуються зазначені вище гіпотези.

«Дійні корови» (повільне зростання/висока частка): товари, здатні дати більше грошей, ніж потрібно для підтримки їхньої частки ринку. Головна роль «корів»: вони є джерелом фінансових коштів для розвитку диверсифікації чи досліджень, для підтримки інших категорій товарів. Пріоритетна стратегічна мета - «збір урожаю».

«Собаки» (повільний ріст/мала частка): найнеприємніша позиція на ринку. Зазвичай знаходяться в невигідному положенні по витратах і тому мають мало надії на збільшення частки ринку, тим більше що ринкова боротьба в основному завершена. Пріоритетна стратегія - це деінвестування і в будь-якому випадку скромне існування.

«Проблеми » ( швидке зростання/мала частка ): товари цієї групи вимагають значних коштів на підтримку зростання. Це сама « клопітна » частина номенклатури включає в себе товари, частка яких відносно низька, але темпи зростання високі. Хоча й у менш вигідному становищі, ніж лідер, вони все ж мають шанси на успіх, оскільки ринок ще розширюється. Довго залишатися самими собою «проблеми» не можуть. Якщо не надати цим товарам фінансової підтримки для переходу в «зірки», вони стануть «собаками». Тому тут існує альтернатива: збільшити частку ринку або деінвестувати.

«Зірки» (швидке зростання/висока частка): товари-лідери на швидко зростаючому ринку. Також вимагають значних коштів для підтримки зростання. Однак завдяки своїй конкурентоспроможності дають значні прибутки; по мірі зростання ринку змінюють попередніх «дійних корів». Якщо не вкладати достатньо коштів у зміцнення та захист цих позицій, «зірка» може перетворитися на «собаку». [см. 7, с. 137-138]

Роснефть веде вкрай консервативну політику щодо нових придбань. Це обумовлено, перш за все, високим борговим навантаженням. Тим не менш, саме така політика дозволила Роснефті вибудувати структуру бізнесу, що виявилася досить стійкою в кризовій ситуації. Майже 90% виробничих витрат Роснефті номіновано в рублях, що дозволяє компанії отримувати істотні вигоди від знецінення рубля, що сталися в період кризи.

У майбутньому компанія вивчає можливість інвестування в будівництво великих НПЗ у Росії та Китаї, здатних збільшити переробні потужності компанії майже в півтора рази. Це має забезпечити потенціал зростання компанії в довгостроковому періоді.

Фінансова звітність Роснефти готується щоквартально, як за російськими стандартами бухгалтерської звітності, так і за міжнародними стандартами ЗПБО США. Річна звітність за стандартами ЗПБО США аудіюєтся незалежними аудиторами.

Роснефть стає лідером по рентабельності. Результати першого кварталу виявилися для Роснефті значно кращими, ніж для решти нафтових компаній. Насамперед, за це потрібно дякувати виробничій структурі компанії, орієнтовану на внутрішній ринок. За підсумками кварталу, Роснефті вдалося вийти на перше місце за рентабельністю EBITDA, де історично останні роки очолювала Газпром Нафта.

На основі вищевикладених даних ми можемо скласти SWOT-аналіз НК Роснефть (табл. 2.2). Ми зіставили характеристики НК Роснефть з характеристиками основних конкурентів, тобто оцінили внутрішнє середовище компанії, а також розглянули зовнішні умови, що мають певні можливості, а й фактори які несуть негативні наслідки.

Таблица 2.2 SWOT - анализ НК Роснефть

Сильні сторони	Слабки сторони
1. Лідер за обсягами видобутку нафти в Росії і за запасами серед публічних компаній світу. 2. Високий ступінь вертикальної інтеграції нафтового бізнесу. 3. Порівняно мала ступінь виробленості родовищ. 4. Пріоритет при розподілі стратегічних нафтових родовищ державою. 5. Низька вартість боргу.	1. Високе боргове навантаження. 2. Залежність від трубопровідної інфраструктури Газпрому і Транснафти. 3. Слабка експансія в профільні активи за кордоном. 4. Низький ступінь вертикальної інтеграції газового і збутового бізнесу. 5. Контроль держави обмежує гнучкість у прийнятті інвестиційних рішень. 6. Схильність політичному ризику.
Можливості	Загрози
1. Розробка великих родовищ у Східному Сибіру , що підлягають податковим пільгам . 2. Кредит від Китаю на $ 15 млрд. за невисокою процентною ставкою повинен допомогти безболісно пережити кризу. 3. Розробка родовищ в Алжирі , як перший крок у великих закордонних проектах. 4. Реконструкція Туапсинського НПЗ і подвоєння його потужностей . 5. Збільшення частки у великому Верхнечонское родовищі. 6. Нарощування видобутку в Східному Сибіру. 7. Фінансова допомога з боку держави у разі необхідності. 8. У результаті введення банку якості нафти в Росії буде відбуватися відшкодування Роснефти за втрату в якості нафти в трубі Транснафти .	1. Обмеження доступу до газотранспортної системи Газпрому в майбутньому. 2. Підвищення впливу з боку держави в майбутньому. 3. Заміна поточного президента компанії на людину, більш залежного від держави. 4. Закриття доступу до нафтопроводу Одеса, як наслідок, броди через політичний тиск з боку України. 5. Боротьба з Газпромом за сахалінські шельфові проекти з видобутку вуглеводнів. 6. Розводнення акціонерного капіталу при продажу або використанні в угодах 9,44% казначейських акцій.

Портфельний аналіз будується на передумові, що розподіл ресурсів має здійснюватися відповідно до оптимальною структурою напрямків діяльності (з точки зору максимального потенційного доходу підприємства в цілому). До переваг портфельного аналізу можна віднести наочність, акцент на якісні вигоди, простоту обробки інформації.

Для побудови матриці БКГ необхідно на підставі вихідних даних розрахувати відносну частку ранка СХП (стратегічних господарських підрозділів):

а також, для представлення частки СХП на окружності, діаметр якої пропорційний ємності ринку, необхідно розрахувати частку ринку СХП:

Вихідні дані, що характеризують місткість ринку основних нафтопродуктів і результати обчислень представлені в таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 Місткість ринку основних нафтопродуктів НК Роснефть і її основного конкурента ВАТ «Лукойл» за 2012 рік

Вид продукції	Об'єм продажів НК «Роснефть», тис.од.	Об'єм продажів ВАТ «Лукойл», тис.од.	Емність (розмір) рынка, тис.од.	Темп росту ринка, %	Відносна доля ринку СХП	Доля ринку СХП, %
Виробництво автобензинів	6 554,5	2 605,3	23 455,0	28,0	2,52	27,94
Виробництво дизельного палива	14 719,0	7 881,8	45 576,3	32,3	1,87	32,30
Виробництво зріджених вуглеводневих газів	370,4	1 368,6	6 653,3	5,6	0,27	5,57
Виробництво топкового мазуту	14 706,4	7 032,4	42 040,0	34,9	2,09	34,98

На основі наведених та розрахованих даних, ми склали матрицю БКГ, яка наведена нижче (рис. 2.3). Розмір кіл, що позначають продукцію, залежить від частки на ринку.

З матриці видно, що зріджені вуглеводневі гази є найменш вигідною продукцією, оскільки займають нижній правий квадрант матриці. У цьому квадраті знаходяться так звані «Собаки». Вони мають слабкі перспективи зростання, що відстають на ринку і знаходження позаду лідерів на кривій досвіду обмежує розмір їх прибутку. За винятком особливих випадків до слабшаючих собак БКГ рекомендують застосовувати стратегію збору врожаю, скорочення або ліквідації, в залежності від того, який варіант може принести найбільші вигоди.

Топковий мазут, дизельне паливо і авто бензини займають, положення в матриці яке називаеться « Зірки ». «Зірки » ( швидке зростання/висока частка ) - це ринкові лідери. Від таких продукцій залежить загальний стан господарського портфеля корпорації . Зайнявши домінуючі позиції на швидко зростаючому ринку, «Зірки» зазвичай потребують значних інвестицій для розширення виробничих можливостей і збільшення оборотного капіталу. Але вони також самі генерують значний приплив готівки через низький рівень витрат за рахунок економії на масштабах виробництва і накопиченого виробничого досвіду.

На основі аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, SWOT-аналізу, портфельної матриці Бостонської Консалтингової Групи ми можемо скласти стратегію поведінки і розвитку НК Роснефть.

З SWOT - аналізу ми знаємо сильні і слабкі сторони підприємства, його можливості та загрози. Згідно з цими даними ми можемо скласти розширену SWOT-матрицю, що включає різні стратегічні альтернативи. Така матриця складається з 4 полів, які є комбінаціями зовнішніх і внутрішніх умов підприємства. Стратегії, які використовують сили компанії, щоб реалізувати можливості зовнішнього середовища, називаються SO-стратегіями або комбінацією сили - можливості. Слабкості - можливості ( WO - стратегії) використовують можливості середовища, долаючи внутрішні слабкості. ST - стратегії, або сили - загрози, використовують сили компанії, щоб уникнути загроз середовища. WT - стратегії мінімізують слабкості і допомагають уникнути загроз. Такі стратегії називають також стратегіями оборонного типу. Ниже приведена матриця, побудована на основі даних SWOT-аналізу НК «Роснефть» (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Стратегічні альтернативи

Можливості - сильні сторони	Можливості - слабкі сторони
Нарощування обсягів видобутку нафти і газу та виробництва нафтопродуктів, незважаючи на важку економічну обстановку; розширення діяльності на міжнародному ринку	Розвиток вертикальної інтеграції газового і збутового бізнесу; зниження боргового навантаження; зміна структури капіталу на користь приватних інвестицій
Загрози - сильні сторони	Загрози - слабкі сторони
Розробка власної газо-і нафтотранспортної системи; вдосконалення апарату управління	Уникнення спірних моментів в управлінні з державою; пошук нових газо-і нафтотранспортних систем; уникнути підвищення боргового навантаження

З матриці БКГ випливає, що вірна довгострокова стратегія компанії повинна використовувати додаткові кошти. Оскільки топковий мазут знаходиться близько до межі переходу в категорію «Дійні корови», то завдяки коштам від реалізації дизельного палива та авто бензинів можна утримувати і підвищити позиції топкового мазуту в категорію «Зірок», від яких можна отримати значні прибутки.

Також в портфелі НК «Роснефть» є продукти категорії «Собаки». Вважається, що « Собаки » повинні залишатися у складі портфеля тільки до тих пір, поки вони вносять відповідний внесок у діяльність фірми в цілому. Сильні «Собаки» можуть навіть забезпечити достатній приплив коштів і прийнятний середній рівень прибутковості. Але чим нижче і правіше «Собака» виявляється в матриці БКГ, тим очевидніше, що вона пов'язує активи компанії, які можна було б розмістити більш вигідно. БКГ рекомендує застосовувати щодо таких «Собак» стратегію збору врожаю. Якщо використання такої стратегії не виправдано, то слабка «Собака» повинна бути вилучена зі складу портфеля .

Узагальнюючи, можна сказати, що найбільш оптимальною для НК «Роснефть» буде стратегія сталого зростання та розвитку вертикальної інтеграції.

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК БІЗНЕСУ В НАФТОВИДОБУВНОЇ ТА НАФТОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА ТА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РОСІЇ

У XX столітті нафта отримала назву «чорне золото». На даний момент без нафти неможливе успішне функціонування ні світових транспортних зв'язків, ні світової економіки, ні світової політики. Нафта була і залишається, одночасно, і паливом для транспортних засобів, і сировиною для електроенергетики, і сировиною для хімічної промисловості. У цих умовах необхідно відзначити обмеженість запасів нафти в світі і не рівномірність їх розподілу. Так більше 65 % запасів зосереджено в регіоні Близького і Середнього Сходу, в тому числі в Саудівській Аравії 25,5 % загальносвітових запасів. Друге місце за запасами нафти посідає Латинська Америка (без Мексики) - 8,6%, третє - Африка, що володіє 7,3%. На території СНД розташовані родовища , складові 6,3 % світових запасів, з них 4,7% належать Росії.

Протягом багатьох років нафтовий комплекс є основою національної економіки і одним з її найважливіших народногосподарських комплексів. Сьогодні нафтовий комплекс забезпечує більше 2/3 загального споживання первинних енергоресурсів і 4/5 їх виробництва. Нафтовий комплекс є головним джерелом податкових (близько 40% доходів Федерального бюджету і близько 20% консолідованого бюджету) і валютних (порядку 40%) надходжень держави. На частку нафтового комплексу припадає 12% промислового виробництва Росії і 3% зайнятого в ньому населення. На сьогоднішній день нафтова промисловість є, мабуть, головною економіко становлюючою галуззю. Нафтовий комплекс Росії ось уже кілька десятиліть є фундаментом економіки країни з потужним економічним ефектом, і цю роль він може повною мірою зберегти на довгострокову перспективу. Сьогодні нафтовий комплекс вносить головний внесок у формування позитивного торгового балансу, в зростання валютних резервів, серйозне збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Нафтовий комплекс може стати однією з основних рушійних сил економічного розвитку країни, реальним «локомотивом» її економічного зростання в силу створення ним значних непрямих, так званих мультиплікативних ефектів від капітальних і експлуатаційних витрат в результаті реалізації нафтових проектів .

Велике соціальне значення нафтового комплексу. Світло і тепло відіграють таку ж важливу роль у життєзабезпеченні населення країни, як і своєчасна виплата зарплати і пенсій, безперебійне постачання продуктами харчування за доступними цінами. Тому соціальна стабільність у суспільстві залежить в істотній мірі від стійкої роботи паливно-енергетичного комплексу в цілому та її нафтогазового компоненту, від того, наскільки безперебійно і ефективно будуть забезпечуватися електро - і теплопостачання споживачів (значна частина вироблення електроенергії та тепла забезпечується за рахунок спалювання рідкого і газоподібного палива).

Продукція нафтовидобувної та нафтопереробної галузі має бути конкурентоспроможною на внутрішньому і зовнішньому товарних ринках, а сам нафтовий комплекс і його господарюючі суб'єкти повинні бути конкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках інвестицій порівняно з іншими потенційними об'єктами докладання капіталу. Таким чином, для Російської Федерації нафтовий комплекс є однією з головних галузей в національній економіці, має величезне значення у розвитку країни.

Конкурентоспроможність всієї сучасної російської нафтової галузі безпосередньо на світовому ринку досить значна, настільки ж значними будуть і перспективи розвитку. З тієї причини, що саме по собі споживання нафти сирої в Російській Федерації буде зростати значно нижчими темпами, тижні просто видобуток нафти експорт, за словами фахівців , має зростати. До 2020 сам експорт нафти збільшиться з показника в 130 млн тонн до показника в 210 млн тонн (це приблизно на 4 млн тонн щороку). З цієї причини конкурентоспроможність безпосередньо сучасної російської нафти є на світовому ринку одним з найбільш відомих і головних параметрів. При цьому стан ринку необхідно буде обов'язково відстежувати для визначення всіх наявних перспектив з розвитку галузі. Конкурентоспроможність сама по собі визначається ще додатково і такими факторами, як та ж рентабельність, надійність. Рентабельність, само собою, залежить від зниження в першу чергу витрат за рахунок використання технологічних новацій , а також ще і скорочення так званих непродуктивних витрат (наприклад, на ті ж адміністративні витрати). При цьому сама по собі надійність визначається саме політичною та додатково ще соціальною - економічною стабільністю безпосередньо в країні, а також ще і районах з транспортування нафти. Саме по собі порівняння Російської Федерації безпосередньо з країнами ОПЕК , іншими нафтовидобувними великими країнами показує, що самі по собі витрати у видобутку і транспортування нафти в Російській Федерації неминуче зростатимуть. Єдиним же способом з підвищення конкурентоспроможності стає перетворення в неймовірно надійного партнера.

У 2012 році видобуток нафти на території Російської Федерації здійснювала 301 організація, що має ліцензії на право користування надрами. За підсумками 2012 р. обсяг національного видобутку нафтової сировини збільшився порівняно з 2011 р. на 6,6 млн. т ( +1,3 % ) і склав в абсолютному вираженні 518,0 млн т , встановивши новий максимальний рівень після розпаду СРСР .

Географічними центрами зростання нафтовидобутку в Російській Федерації в 2012 році стали два регіони: нові нафтовидобувні райони Східного Сибіру і Далекого Сходу і Європейська частина країни (за рахунок застосування сучасних методів підвищення нафтовіддачі на родовищах традиційного видобувних регіонів - Приволзького і Уральського федеральних округів). При цьому найбільший приріст видобутку був досягнутий в регіоні Східнго Сибіру і Далекого Сходу +6,7 млн. т (+11,9 % до рівня 2011 року). За 2012 рік у регіоні вироблено 62,9 млн т нафти, основне зростання видобутку показали вертикально-інтегровані нафтові компанії (далі - ВІНК), що збільшили видобуток на 6,7 млн т (+ 21,2% до 2011 року).

В результаті, за підсумками року зростання видобутку показали дві групи компаній-виробників нафти (сумарно ВІНК, дрібні та середні виробники). При цьому: по групі ВІНК сумарний приріст видобутку в порівнянні з 2011 роком склав +5,5 млн. т (+1,2%); по групі малих і середніх видобувних компаній приріст видобутку склав +2,1 млн. т (+4 , 5%); оператори УРП знизили обсяг видобутку на 1,0 млн. т (-6,6 відсотка).

У групі ВІНК забезпечили зростання видобутку нафтової сировини:

- ВАТ «НК« Роснефть »(+3,0 млн. т),

- ВАТ «ТНК-ВР» (+0,7 млн. т),

- ВАТ «Сургутнафтогаз» (+0,6 млн.т),

- ВАТ «Газпром нафта» (+0,5 млн. т),

- ВАТ «Татнефть ім. В.Д. Шашина »(+0,1 млн.т),

- ВАТ «Башнефть» (+0,3 млн. т),

- ВАТ «Газпром» (+1,0 млн. т) і ВАТ «НК« Русснефть »(+0,3 млн.т).

Знизили видобуток: ВАТ «ЛУКОЙЛ» (-0,8 млн. т) і ВАТ «Славнефть» (-0,2 млн. т).

Основними факторами підтримки конкурентного зростання видобутку нафтової сировини в 2012 році в цілому по Російській Федерації є:

- надання пільгового податкового режиму для нових перспективних родовищ арктичній частині континентального шельфу, Східного Сибіру і Далекого Сходу, Охотського і Чорного морів, підвищуючий їх інвестиційну привабливість і забезпечує прискорення темпів введення в експлуатацію та нарощування виробничих показників;

- пільговий податковий режим для родовищ з запасами до 5 млн. т. нафти і виробітку менше 5%, невеликих і нових родовищ;

- розширення транспортної інфраструктури в районі нових родовищ Східного Сибіру і Далекого Сходу;

- Збереження рівня зовнішніх цін на нафтову сировину.

Стосовно транспортування нафти, можна відмітити, що по магістральних трубопроводах переміщається 93% видобутої нафти і більше 20% продукції нафтопереробки. Протяжність російських магістральних нафтопроводів перевищує 70 тис. км. Система нафтових магістральних нафтопроводів включає в себе більше 500 насосних станцій, понад 20 млн куб. м резервуарних потужностей. У рамках інвестиційної програми за період з 2010 по 2013 роки планується побудувати 3 539 км трубопроводів і 18 НПС. На реалізацію даної програми заплановано освоєння коштів у сумі 509 600 000 000 руб. Компанією також розроблена довгострокова програма модернізації та ремонту об'єктів трубопровідного транспорту на період до 2017 року, в рамках якої планується замінити 6 872,6 км труби, в тому числі 157,6 км підводних переходів, виконати ремонт і реконструкцію резервуарів в кількості 563 шт. загальною ємністю 9 906 тис. куб. м , виконати реконструкцію 105 НПС із заміною технологічних трубопроводів і систем автоматики.

Збільшення потужності трубопровідної системи до 50 млн. тонн на рік від м. Тайшет до м. Сковородіно, а також будівництво трубопроводу на ділянці р. Сковородіно до бухти Козьміно в Приморському краї потужністю до 30 млн. тонн нафти на рік дозволять збільшити експортні можливості постачання нафти в країни азіатсько - тихоокеанського регіону і поставляти нафту на російські нафтопереробні заводи на Далекому Сході трубопровідним транспортом.

Ріст російської економіки в 2012 р. сприяв збільшенню внутрішнього попиту на всі види палива, відповідного вимогам Технічного регламенту. За підсумками 2012 року, по відношенню до 2011 р., споживання автомобільного бензину зросла на 4% і склало 35100000 т, споживання авіаційного гасу склало 9,0 млн т , на рівні 2011 р.; споживання мазуту топкового зросла на 1,7% і склало 23,7 млн ??т. Споживання дизпалива в 2012 р. склало 28,2 млн т проти 31,7 млн ??т в 2011р. що на 10,8 % нижче факту 2011 Збільшення внутрішнього попиту на моторні палива усередині країни у звітному році супроводжувалося зниженням експортних відвантажень цих нафтопродуктів. У 2012 р., обсяг експорту нафтопродуктів склав 138 млн т, у тому числі, обсяг експорту скоротився по автобензину до 3,2 млн т, що нижче за 2011 р. на 19,7 %, експорт дизпалива в 2012 р. збільшився - 41 , 2 млн т , що вище за 2011 р. на 3,8 % , збільшився експорт по гасу авіаційному в 2012 р. - 0,85 млн т або на 22,8 % проти 2011, експорт мазуту топкового - 51 , 4 млн т або на 0,5% нижче рівні 2011 р. Динаміка відпускних цін НПЗ Росії на основні види палива протягом 2012 р. в цілому повторювала динаміку аналогічних котирувань зовнішнього ринку.

Стосовно міжнародного співробітництва, то за підсумками 2012 р. обсяг експорту нафти з Росії склав 239 900 000 т знизившись, порівняно з 2011 р., на 4,5 млн т або 1,8 %. Основною причиною зниження стало припинення з березнем 2012 р. постачань нафтової сировини в Україну ( -3,9 млн. т або -84,4 % до 2011 р.), частково компенсований зростанням поставок на НПЗ Білорусі ( +3,2 млн. т або +17,8% до 2011 р.). У структурі поставок російської нафти в далеке зарубіжжя в 2012 році збільшилися поставки в традиційному для Росії європейському напрямку на 1,6 млн. т ( +1,0 % до 2011 р.) і в країни АТР на 0,3 млн. т ( + 0,7 %). При цьому частка країн Європи в сумарному експорті російського нафтової сировини в далеке зарубіжжя зросла з 76,0 % в 2011 р. до 77,0 % в 2012 р. , а частка країн АТР збільшилася , відповідно, з 20,2 % до 20 , 4%.

Размещено на Allbest.ru

...