Фінанси соціальної сфери в період переходу економіки України до ринкових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 364.05

Фінанси соціальної сфери в період переходу економіки України до ринкових відносин

спеціальність 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит”

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Казнова Маргарита Ігорівна

КИЇВ 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий “_13_” жовтня 2000р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.М. Поддєрьогін

АНОТАЦІЯ

Казнова М.І. Фінанси соціальної сфери в період переходу економіки України до ринкових відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

У дисертації досліджуються методологічні та організаційні основи системи фінансування соціальної сфери в Україні. Обгрунтована роль і місце соціальної сфери в економіці держави, у створенні ВВП. Розроблена модель фінансового забезпечення соціальної сфери на основі узагальнення досвіду країн з розвинутою ринковою економікою у галузі соціальної політики. Визначена специфіка використання комерційного розрахунку на підприємствах соціальної інфраструктури. Обгрунтовано підхід до реального визначення тарифів на послуги соціальної сфери, при якому мінімізована частка прибутку. Пропонується звільнити підприємства соціальної інфраструктури від низки податків, а бюджетні асигнування виділяти у формі субвенцій та субсидій. Оцінені можливості розширення форм бюджетного фінансування. Дані рекомендації щодо формування структури ціни на послуги соціальної сфери.

Ключові слова: соціальна сфера, соціальна інфраструктура, джерела фінансування соціальної сфери, соціальна політика, комерційний розрахунок, бюджетні асигнування, ціна на соціальні послуги.

АННОТАЦИЯ

Казнова М.И. Финансы социальной сферы в период перехода экономики Украины к рыночным отношениям. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.

В диссертации исследуются вопросы финансирования социальной сферы при переходе экономики Украины к рыночным отношениям. Равноправное участие сферы оказания услуг, в том числе и социальных, в создании ВВП определяет систему ее финансирования. В диссертации разработана модель ее финансового обеспечения социальной сферы на основе обобщения опыта стран с развитой рыночной экономикой и условий переходной экономики в Украине. В предложенной модели отражены взаимосвязи между отраслями социальной сферы, источниками их финансирования и категориями населения, на которые рассчитаны указанные источники.

В диссертационном исследовании обобщен опыт развитых государств в осуществлении социальной политики, выявлены возможности его применения в Украине. Предприятия социальной сферы подразделяются на те, деятельность которых основана на коммерческом расчете, и те, которые составляют нерыночный сектор экономики. Определена специфика применения принципов коммерческого расчета, обусловленная местом обозначенных отраслей в хозяйственном комплексе государства. Так, внедрение хозяйственной и юридической самостоятельности возможно лишь в негосударственных структурах, поскольку предприятия коммунального хозяйства находятся под непосредственным контролем государства. Однако здоровая конкуренция между теми и другими позволит установить реальную цену на услуги. При применении принципа самоокупаемости необходимо учитывать границы обеспеченности, поскольку всегда есть тот слой населения, который не сможет оплатить ряд необходимых услуг за счет собственных средств. Прибыльность предприятий социальной инфраструктуры также определенным образом ограничена, поскольку в тариф прибыль должна закладываться в минимальном размере, необходимом только для увеличения объема оказания услуг. Самофинансирование означает, что развитие предприятия происходит за счет собственных средств. Если же прибыль в тарифе отсутствует, то необходимо предусматривать бюджетные ассигнования для обеспечения расширения объема услуг. Однако здесь необходимо учитывать специфику предприятий социальной инфраструктуры. Значительные бюджетные средства требуются для предприятий водо- и теплоснабжения, тогда как для предприятий автотранспорта субсидирование может быть минимальным. Реальное соблюдение принципа финансовой ответственности позволит обеспечить высокое качество оказываемых услуг.

В диссертации предложено рассчитывать тарифы на основе реального расходования воды, тепла, газа с помощью показателей счетчиков. Утечки по вине предприятия не должны включаться в стоимость оказания услуг. Для уменьшения объема тарифов предложено сократить число налогов, оставив лишь налог на прибыль по ставке 10% и НДС по ставке 5%. Бюджетные ассигнования рекомендуется выделять в форме субвенций и субсидий с целью повышения эффективности деятельности предприятий социальной инфраструктуры, причем объем их должен регулироваться суммой налогов, уплачиваемых этими предприятиями в бюджет.

В составе форм бюджетного финансирования следует выделить городской заказ. Его внедрение позволит обеспечить рабочими местами население региона, увеличить объем налоговых поступлений, улучшить функционирование местного хозяйства.

В диссертации предложена структура цены на услуги основных отраслей социальной сферы - образования и здравоохранения, с учетом факторов, вызывающих ее дифференциацию. На уровень прибыли в цене должен влиять рейтинг учреждения, который зависит от качества услуг. При этом и оплата труда должна регулироваться, прежде всего, качеством услуг, предоставляемых тем или иным учреждением социальной сферы, подбором кадров, уровнем их квалификации.

В диссертации проанализированы различные системы обязательного медицинского страхования, выявлены их недостатки и преимущества, определены перспективы применения в Украине.

Для широкого и последовательного внедрения обязательного медицинского страхования необходимо ввести дифференцированный норматив финансирования в расчете на одного жителя с учетом корректировочного коэффициента, который будет регулировать размер финансовых ресурсов, исходя из особенностей того или иного региона.

Необходимо также разработать несколько моделей функционирования обязательного медицинского страхования, учитывая уровень развития инфраструктуры, наличие страховых компаний, осуществляющих медицинское страхование, установить жесткую систему контроля за использованием средств фондов обязательного медицинского страхования путем введения финансовой отчетности.

SUMMARY

Kaznova M. I. The finance of the social sphere during the transition of the Ukrainian economy to the market conditions. - Manuscript.

Thesis for the competition of the scientific degree of the candidate of the economics, speciality 08.04.01 - finance, money and credit. - Kyiv National Economical University. - Kyiv. 2000.

This thesis analyses the methodological and organisational base of the systems of the financing of the social sphere in Ukraine. The role and place of the social sphere in the economy of the state and the creation of the gross output is grounded in the thesis. The model of the financial maintenance of the social sphere on the base of the generalisation of the countries with the experienced highly-developed market economy in the sphere of the social policy is worked out. The specific character of the usage of the commercial calculation on the enterprises of the social structure is estimated. The method of the real calculation of the tariffs for the services of the social sphere, in which the part of the profit is minimised, is worked out. It is offered to release the enterprises of the social structure from some taxis, and to distinguish the budgetary assignments in the form of the subvention and subsidies. The possibility of increasing of the forms of the budgetary financing is estimated. The recommendations for the forming of the structure of the prices for the services given by the branches of the social sphere are in the thesis.

Key words: social sphere, social structure, the sources of the financing of the social sphere, the social policy, commercial calculation, budgetary assignment, the price for the social services.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна проходить перехідний період від адміністративно-командної до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, зґявляються нові важелі впливу на економічний і суспільний розвиток держави, у тому числі і на соціальну сферу. Її функціонування неможливе без відповідного фінансування, яке до цього часу в основному здійснюється за рахунок бюджетних коштів, котрих унаслідок фінансової кризи вкрай бракує. У звґязку з тим, що роль і значення соціальної сфери у суспільстві дуже важливі, постає завдання реформування системи її фінансування. Необхідно дослідити ресурсне забезпечення соціальної сфери для виходу її з кризового стану і подальшого розвитку.

Формуючи систему ринкових відносин, наша країна інтегрується у світову економіку, однією з основних рис якої є розвинена соціальна сфера. Вона забезпечує, відповідно до конституційних прав, підтримку і підвищення рівня життя населення, нарощування культурного, наукового, духовного потенціалу суспільства. Вона може стати каталізатором ринкових відносин і згладити негативні явища перехідного періоду. Але це можливо за умови достатності її фінансового забезпечення. Дослідження проблем фінансування соціальної сфери грунтується насамперед на теоретичному трактуванні її ролі у створенні валового внутрішнього продукту. Світова економічна наука виходить із активної участі соціальної сфери у виробництві ВВП, що визначає і активний характер системи її фінансового забезпечення. Вітчизняна ж економічна теорія і практика виходили з поділу суспільного виробництва на дві сфери - виробничу і невиробничу. Функціонування невиробничої, а по суті соціальної сфери, засновувалось на перерозподілі до неї за допомогою бюджетного механізму створеного у виробничій сфері продукту, тобто мало пасивний характер. Перехід до ринкових відносин передбачає формування в Україні нової моделі фінансового забезпечення соціальної сфери з метою надійного і повного задоволення соціальних потреб усіх верств населення. Виходячи з викладеного вище, дослідження питань фінансування соціальної сфери є важливим і актуальним як з теоретичних, так і з практичних позицій.

Теоретичні основи фінансів соціальної сфери досить широко висвітлені в економічній літературі. У розробці цієї проблеми взяли участь українські - С.А.Буковинський, О.Д.Василик, О.І.Величко, В.В.Граніш, В.М.Опарін, В.М.Федосов - та російські - Л.А.Дробозіна, Т.Н.Корягіна, С.Л.Лебедєва, Г.Б.Поляк, С.Б.Шліхтер - учені. Серед сучасних західних учених-економістів можна виділити праці Х.Ламперта., Г.Еспінг-Андерсена, Т.Титмуса та ін. Водночас у вітчизняній літературі недостатньо наукових досліджень, присвячених проблемам реформування фінансового механізму соціальної сфери в умовах перехідної економіки. Важливість і актуальність цих проблем, їх економічне і соціально-політичне значення спонукали автора до роботи над даною темою дисертації.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дисертація виконана як складова комплексної науково-дослідної теми "Теорія та практика управління фінансами в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації №0196V007509), яка розробляється колективом кафедри фінансів Київського національного економічного університету. Автором підготовлено окремий підрозділ, присвячений дослідженню джерел фінансування соціальної сфери на регіональному рівні.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці основ формування комплексної моделі фінансового забезпечення соціальної сфери України, її науково-теоретичному обгрунтуванні і визначенні напрямів практичного застосування.

Досягнення поставленої мети передбачається шляхом вирішення таких наукових завдань:

обгрунтування теоретичних засад функціонування соціальної сфери як важливої складової ринкової економіки;

дослідження системи та джерел фінансового забезпечення соціальної сфери, поширених у світовій та вітчизняній практиці;

визначення основ фінансової діяльності підприємств соціальної інфраструктури і власне соціальної сфери в умовах перехідної економіки;

аналіз формування фінансових ресурсів і фінансових результатів на підприємствах комунального господарства та їх взаємовідносин з бюджетом;

дослідження системи бюджетного фінансування установ соціальної сфери;

аналіз структури цін на соціальні послуги та розробка напрямів їх оптимізації;

обгрунтування засад впровадження кредитних і страхових відносин в окремі галузі соціальної сфери Україні.

Об'єктом дослідження є система фінансового забезпечення галузей соціальної сфери.

Предметом дослідження є рух грошових потоків, які виникають у процесі функціонування соціальної сфери на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації становить сучасна економічна теорія, критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль соціальної сфери в економічній системі держави. У процесі дослідження використовувались аналітично-графічна формалізація фінансових відносин, порівняльний аналіз динаміки фактів та показників.

У дисертаційній роботі творчо осмислені основні теоретичні напрями світової фінансової науки, праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань теорії і практики фінансового забезпечення соціальної сфери.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній проведено комплексне дослідження системи фінансового забезпечення соціальної сфери України в умовах перехідної економіки. Конкретно новизна виявляється у такому:

обгрунтовано трактування соціальної сфери як комплексу галузей, що забезпечують відповідні стандарти життєвого рівня населення, запропоновано виділення у її складі соціальної інфраструктури і власне соціальної сфери;

поглиблена характеристика ролі соціальної сфери у створенні ВВП;

розроблена модель фінансового забезпечення соціальної сфери, що взаємоув'язує галузі соціальної сфери, джерела їх фінансування і категорії населення, які користуються послугами цих галузей;

узагальнено досвід функціонування різних моделей соціальної політики, що здійснюється країнами з розвинутою ринковою економікою з позицій його використання в умовах перехідної економіки;

розроблені пропозиції щодо структури тарифів на послуги соціальної інфраструктури, які враховують як забезпечення реальності комерційних засад їх діяльності (насамперед достатній рівень дохідності і прибутковості), так і доступність послуг широким верствам населення;

запропонована нова форма бюджетного фінансування у вигляді міського замовлення;

визначені передумови надання платних послуг у сфері освіти й охорони здоров'я, розроблена структура їхніх цін, яка враховує якісні чинники, що впливають на їх формування.

Практичне значення одержаних результатів. Окремі результати дисертаційного дослідження впроваджені в роботу управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації (довідка Севастопольської міської державної адміністрації № 665 від 19.04.2000 р.):

методика мінімізації частки прибутку в тарифі за послуги, що надаються соціальною інфраструктурою;

порядок планування бюджетних асигнувань у формі субсидій і субвенцій для поліпшення діяльності підприємств соціальної інфраструктури.

Пропозиції щодо обсягу виділення бюджетних ресурсів і здійснення бюджетного фінансування у вигляді міського замовлення прийняті до впровадження в роботу закладів соціальної сфери міста Севастополя.

Положення дисертаційного дослідження можуть використовуватись у процесі навчання студентів економічних спеціальностей, зокрема у навчальних дисциплінах “Фінанси” - теми: “Система видатків бюджету”, “Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу”; “Бюджетна система” - теми: “Доходи і видатки державного бюджету”, “Місцеві фінанси” (довідка Севастопольського державного технічного університету №82-08.10/370 від 24.04.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті “Проблемы финансового обеспечения социальной сферы на региональном уровне”, опублікованій у співавторстві з Л.М.Пановою, безпосередньо здобувачем обгрунтована роль закладів соціальної сфери в економічному розвитку регіону та визначені проблеми, пов'язані з їх фінансуванням на регіональному рівні.

Апробація результатів дисертації. Прийняті до практичного впровадження основні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, були представлені на таких науково-практичних конференціях:

Міжнародна конференція "Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне і фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур” - доповідь "Роль кредитування у соціальній сфері" (Севастополь, 1998);

Кримська регіональна конференція “Фінансові аспекти економічного розвитку регіону” - доповідь "Проблеми фінансового забезпечення соціальної сфери на регіональному рівні" (Севастополь, 1999);

Кримська регіональна конференція “Проблеми підвищення ефективності регіональної економіки” - доповідь "Особливості застосування комерційного розрахунку на підприємствах соціально-виробничої інфраструктури" (Севастополь, 1999);

Міжнародна конференція "Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне і фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур” - доповідь "До питання про взаємовідносини підприємств соціально-виробничої інфраструктури з бюджетом" (Севастополь, 2000).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 9 наукових праць (з них 3 опубліковано у наукових фахових виданнях, 5 статей і 1 тези в збірниках матеріалів і праць конференцій). Загальний обсяг публікацій становить 2,3 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок компґютерного тексту, у тому числі 36 таблиць на 31 сторінці, 14 рисунків на 9 сторінках, 5 додатків на 6 сторінках, список використаних джерел із 187 найменувань на 14 сторінках.

фінансовий соціальний інфраструктура

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Розділ І. Фінансові відносини у соціальній сфері суспільства. Досліджені роль та місце соціальної сфери в умовах ринкової економіки і характерні ознаки організації фінансів підприємств і закладів даної сфери. Визначальним елементом фінансів у соціальній сфері є система її фінансового забезпечення, яка являє собою комплекс джерел фінансових ресурсів і механізму їх раціонального розподілу та ефективного використання.

Основи фінансового забезпечення соціальної сфери закладені у сутнісному визначенні об'єкта досліджень. У вітчизняній літературі існують різноманітні трактування соціальної сфери. До 90-х років вони грунтувалися переважно на марксистській теорії, за якою усе суспільне виробництво поділяється на дві сфери: виробничу і невиробничу. У виробничій сфері матеріальні продукти створюються, а в невиробничій - здійснюється їх обмін і споживання. При цьому соціальну сферу практично ототожнювали із невиробничою. Звідси основним джерелом фінансування соціальної сфери були бюджетні асигнування, що перерозподілялись за допомогою відповідного механізму зі сфери матеріального виробництва.

З поглибленням ринкових реформ поділ на виробничу і невиробничу сфери не відповідає реаліям сьогодення. Відносини виробництва, обміну, розподілу і споживання ВВП охоплюють все суспільство, усіх його членів. Соціальна сфера, у якій виробляється специфічний товар - соціальна послуга, органічно входить до загальної системи економічних відносин. При цьому її роль постійно зростає, оскільки в умовах науково-технічного прогресу освіта, медицина, культура, соціальне забезпечення займають одну з ключових позицій у забезпеченні високої ефективності суспільного виробництва.

Характерною ознакою сучасних економік є високий рівень розвитку сфери послуг, у тому числі і соціальних. Наприклад, частка сфери послуг у ВНП США складає 67 %, Японії - 56 %, Німеччини - 68 %, Франції - 63 %, у Великої Британії - 56,5 %. Тому у зв'язку з формуванням ринкової економіки в Україні теж необхідно виділяти сферу виробництва товарів і сферу послуг, у тому числі і соціальних. З рівноправності функціонування цих сфер закономірно випливає питання про фінансове забезпечення сфери послуг.

На даний час у світі поширені такі джерела фінансування соціальної сфери: плата за послуги; бюджетні асигнування; фінансові ресурси підприємств; кошти спонсорів, меценатів та благодійних організацій і фондів; страхові фонди, кредит. В Україні використовуються всі зазначені вище джерела, однак переважає централізований перерозподіл через бюджет, Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування. Частка інших джерел фінансування соціальної сфери - платних послуг і фондів підприємств становила у 1993 році - 54,7%, у 1994 - 24,3%, у 1995 - 28,8%, у 1996 - 31,4%, у 1997 - 29,5%, у 1998 - 30,2%. (рис.1). При цьому значно скоротилась питома вага фондів підприємств і зросла роль платних послуг. Однак до цього часу чітко не визначені категорії громадян, які повинні користуватися соціальними послугами на платній основі, а які - безплатно, тобто за рахунок бюджету або інших джерел.

Рис. 1 Витрати на соціально-культурні потреби з бюджету та інших джерел по Україні за 1993-1998 рр., %.

Удосконалення системи фінансового забезпечення соціальної сфери має здійснюватися шляхом комплексного використання усіх джерел та оптимізації їх структури. Така модель є об'єктивною реальністю і поступово формується в Україні. Однак цей процес має стихійний характер. Назріла необхідність упорядкування системи фінансового забезпечення соціальної сфери в Україні, що може здійснюватись на основі запропонованої в роботі моделі (схема 1).

Джерела фінансування соціальної сфери	Категорії населення	Галузі соціальної сфери
Плата за послуги	Усі верстви населення	Житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, частково охорона здоров'я, освіта, культура
Бюджетне фінансування	Громадяни, які за об'єктивними причинами не можуть оплатити мінімум соціальних послуг (зокрема інваліди)	Освіта, загальне, середнє, дошкільне виховання, частково охорона здоров'я, культура, вища освіта, соціальне забезпечення
Фінансові ресурси підприємств	Працівники підприємств	Будь-які об'єкти соціальної сфери, які перебувають на балансі підприємств (заклади культури, санаторії тощо)
Спонсорство, меценатство, благодійність	Малозабезпечені верстви населення	Освіта, фізична культура, спорт, охорона здоров'я, культура, мистецтво, соціальне забезпечення
Страхування	Зайняте населення	Соціальне страхування, охорона здоров'я
Кредитування	Кредитоспроможні члени суспільства	Освіта, житлове господарство

Схема 1 Модель фінансового забезпечення соціальної сфери

При використанні цієї моделі буде як зменшене навантаження на бюджет, так і забезпечена нормальна життєдіяльність об'єктів соціальної сфери. Проте у зв'язку з кризовим станом економіки України, недосконалістю, а часом відсутністю законодавчої бази, пропорції використання розглянутих джерел визначити поки що важко.

Характер розвитку соціальної сфери залежить насамперед від моделі соціальної політики, яку проводить держава. Основою виділення її типів є відмінності в концептуальних підходах до ролі держави у соціальній сфері. Серед критеріїв, які належать до апарату соціальної політики, слід виділити такі: співвідношення різних секторів у механізмі соціальної політики; наявність переваги державного сектора; роль інших секторів; частка витрат держави на підтримання рівня добробуту у ВНП; механізм державної системи - що переважає, суспільна допомога (загальноподаткові надходження) чи страхування (внески застрахованих).

Спираючись на вказані критерії, можна виділити два типи соціальної політики та відповідні системи державного добробуту. Перший - умовно залишковий. При ньому соціальна політика держави охоплює виконання тих функцій, які належним чином не виконує ринок. Типовим представником цієї групи є американський варіант соціальної політики. Другий тип - умовно інституціональний. У цьому випадку соціальна політика держави відіграє вирішальну роль у підтриманні доходів громадян та забезпеченні їх соціальними послугами. Її типовий варіант - шведська модель соціальної політики.

Водночас такий поділ є досить умовним. Розвинуті країни намагаються постійно адаптувати соціальну політику до існуючих реалій, шукають найбільш адекватні й ефективні методи реалізації цієї політики. Стратегічною метою держави добробуту проголошується зростання ефективності соціальних внесків, передусім на основі якісної зміни ролі бізнесу. Ключовими напрямами цього процесу є: перенесення акценту з нарощування державних інвестицій у соціальну сферу на раціоналізацію їх використання; приватизація соціальної сфери; розвиток соціальних функцій великого бізнесу.

Як член світової спільноти Україна не може не брати участі у реформуванні процесів суспільного розвитку. Проблеми вдосконалення соціальної політики і розбудова “держави добробуту” актуальні і для неї. За географічним положенням і пріоритетами Україна близька до західноєвропейських держав, тому їх досвід незамінний для України у період перехідної економіки для вдосконалення моделі соціальної політики і організації фінансування соціальної сфери.

Розділ ІІ. Фінанси соціальної інфраструктури. Досліджуються основи фінансів підприємств соціальної інфраструктури: засади та організація їх фінансової діяльності, проблеми формування і використання прибутку, взаємовідносини з бюджетом.

Підприємства соціальної інфраструктури в умовах ринкової економіки працюють на засадах комерційного розрахунку. Водночас його принципи - повна господарська та юридична самостійність, самоокупність, прибутковість, самофінансування, фінансова відповідальність, реалізуються певною мірою в обмеженій формі, що істотно знижує ефективність даного методу фінансової діяльності. Але саме комерційні засади дають змогу націлювати підприємства соціальної інфраструктури на ефективне господарювання.

Специфіка фінансово-економічних відносин у галузях соціальної інфраструктури обумовлена також місцем зазначених галузей у господарському комплексі країни. Для соціальної сфери характерні відносини з приводу витрат праці, а не виробництва, оскільки результати праці набувають форму послуг, процес створення яких збігається за місцем і часом з їх споживанням. Це відбивається на особливостях територіального розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, на вибір критеріїв ефективності їх використання.

У процесі аналізу формування прибутку підприємств соціальної інфраструктури ми виходили з його галузевої структури, яка відображає складність характеру та різноманітність функцій даних підприємств. Ми вважаємо, що рівень прибутковості даних підприємств має бути обмежений і виходити із потреб їх розвитку. Максимізація прибутку в тарифі неприпустима, оскільки знижує доступність соціальних послуг широким верствам населення і, як наслідок, ускладнює функціонування муніципального господарства.

Для поліпшення результатів фінансово-господарської діяльності підприємств соціальної інфраструктури необхідно насамперед уточнити, враховуючи навантаження на бюджет, кількість пільгових категорій громадян, що користуються їх послугами. Також потрібно окремим рядком у бюджеті виділяти кошти на капітальний ремонт рухомого складу, водопровідних та теплових мереж. Усі кошти, що виділяються з бюджету, повинні мати субсидійний чи субвенційний характер, що змусить керівництво використовувати їх тільки за прямим призначенням.

З метою формування реальних тарифів необхідно переглянути встановлені для населення нормативи витрат води та тепла, виключивши з них втрати води і тепла у системі водо- та теплопостачання. При цьому слід використовувати дані лічильників води і тепла.

Як показало проведене дослідження, взаємовідносини підприємств муніципального господарства з бюджетом мають специфічний характер. З одного боку, оскільки підприємства функціонують на засадах комерційного розрахунку, вони сплачують усі податки, передбачені законодавством. З іншого боку, ці підприємства закладали у тарифі лише 80% собівартості продукції, компенсуючи решту дотацією з бюджету. Крім того, запланований рівень рентабельності враховував прибуток, який мало підприємство і використовувало з метою власного розвитку.

Таким чином, підприємства соціальної інфраструктури мають двосторонні взаємовідносини з бюджетом. Однак унаслідок незадовільної їх роботи отримані з бюджету кошти частково використовуються на погашення податків та обов'язкових платежів, що, звичайно, абсурдно. Зараз у тариф закладаються не лише вартість усіх витрат, а й сума податків, яку необхідно сплатити. Таким чином, тариф стає завищеним, а коли норми споживання також свідомо перевищені за рахунок включення до них втрат води, тепла, газу, заборгованості з цих послуг, то оплата комунальних послуг у повному розмірі практично стає неможливою для споживачів з низьким і середнім рівнем платоспроможності. Це веде до охоплення житловими субсидіями, які врешті-решт надходять до підприємств соціальної інфраструктури, дуже широкого кола громадян.

З огляду на характер і обсяг послуг підприємств соціальної інфраструктури варто відмінити для них сплату таких видів податків і обов'язкових платежів, як плата за землю, плата за природні ресурси, внески у цільові фонди, податок з власників транспортних засобів, залишивши лише податок на додану вартість, але за пільговою ставкою 5%. Також має бути знижена ставка податку на прибуток - до 10%, оскільки рівень рентабельності даних підприємств невисокий.

На наш погляд, слід змінити і порядок взаємовідносин підприємств соціальної інфраструктури з бюджетом. Раціональною буде така їх схема:

а) визначення суми бюджетних коштів, необхідних для розвитку підприємств комунального господарства;

б) обчислення загальної суми податкових та обов'язкових платежів, яку повинні сплачувати підприємства;

в) розрахунок сальдо взаємовідносин з бюджетом як різниці між бюджетними асигнуваннями та податковими платежами. При цьому бюджетне фінансування має здійснюватись у формі субсидій і субвенцій.

Розділ ІІІ. Форми фінансового забезпечення соціальної сфери. Досліджуються бюджетні та комерційні форми фінансування галузей соціальної сфери. У соціальній сфері поряд з підприємствами (організаціями), що функціонують на засадах комерційного розрахунку, діє велика кількість закладів, які займаються некомерційною, життєво необхідною суспільству діяльністю - заклади охорони здоров'я та освіти, культури та мистецтва, фундаментальної науки, охорони природи тощо. Функціонування цих закладів і організацій не може бути орієнтовано на комерційні критерії, у зв'язку з чим вони формують неринковий сектор економіки.

Сума бюджетного фінансування галузей соціальної сфери неухильно зменшується, внаслідок чого в даний час вкрай бракує коштів для нормального соціально-культурного обслуговування населення. Однак ні на державному, ні на регіональному рівні не були переглянуті умови і масштаби надання освітніх та культурних послуг на безплатній чи пільговій основі. Необхідно чітко визначити напрями використання бюджетних коштів та методику їх розрахунку для покриття необхідних витрат з метою ефективного функціонування галузей соціально-культурної сфери.

В економічній літературі вносяться різноманітні пропозиції щодо реформування бюджетного забезпечення галузей соціальної сфери. Серед них можна виділити такі: установлення мінімальних меж витрат Державного і місцевих бюджетів на охорону здоров'я, освіту та культуру; упровадження цільових податків на фінансування цих галузей або виділення в межах уже існуючих податків та податкових ставок певної частки податкових надходжень, які у цільовому порядку направлятимуться на фінансування соціальної сфери; установлення нормативів витрат держави на охорону здоров'я, освіту та культуру, обчислених або у грошовому виразі на душу населення, або як часток від ВВП; розширення переліку тих видів витрат у галузях соціальної сфери, які входять до категорій “захищених” статей бюджету, що фінансуються у першу чергу (сьогодні до них відносять тільки витрати на заробітну плату, відрахування у фонди соціального страхування, витрати на харчування пацієнтів у лікарнях, придбання медикаментів).

У цілому вказані пропозиції є слушними й обгрунтованими. Але при цьому слід враховувати, що у період перехідної економіки бюджетні асигнування перестають бути практично єдиним джерелом фінансування об'єктів соціальної сфери. З'являється ряд інших, які у системі ринкових відносин займатимуть важливе місце при регулюванні фінансового забезпечення закладів та організацій соціальної сфери. При цьому в основі фінансування має бути ціна соціальної послуги.

У період перехідної економіки ціна на послуги формується на основі витратного механізму калькуляційним методом. На наш погляд, для успішного формування ринку соціальних послуг в Україні має бути сформована чітка законодавча база функціонування як комерційних, так і державних структур. Плата за навчання, медичне обслуговування та інші соціальні послуги повинна пов'язуватися з їх реальною ціною, яка формується на основі попиту та пропозиції.

При формуванні ціни на освітні послуги пропонується коригувати прибуток на коефіцієнт, який враховуватиме такі чинники: рейтинг закладу, його імідж і престижність; місце розташування закладу і наявність аналогічних закладів у тому чи іншому регіоні, місті; кількість учнів (студентів); тип і вид закладу; його статус. Основним компонентом ціни на освітні послуги є заробітна плата професорсько-викладацького складу. Її питома вага повинна бути тим вищою, чим вищий рівень якості освіти, що надається, який у свою чергу залежить від підбору кадрів, кількості викладачів з науковим ступенем, рівнем їх кваліфікації.

При розрахунку цін на медичні послуги пропонується враховувати схему повного технологічного циклу обслуговування пацієнта, що впливатиме на їх обгрунтованість і доступність широкому, а не обмеженому колу громадян.

Важливу роль у фінансовому забезпеченні соціальної сфери відіграє страхування. Найбільш успішно, зважаючи на досвід країн з розвиненою ринковою економікою, страхові відносини розвиваються у сфері охорони здоров'я. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я для країн Центральної і Східної Європи в загальному обсязі фінансування охорони здоров'я частка бюджету повинна становити близько 60%, платних медичних послуг - 10%, медичного страхування - 30%. Форми страхування здоров'я різноманітні і визначаються основними джерелами фінансування, умовами страхування, характером послуг, організацією їх надання. У кожній країні діє декілька систем страхування здоров'я.

Для широкого і послідовного впровадження обов'язкового медичного страхування в Україні необхідно ввести диференційований норматив фінансування в розрахунку на одного жителя з урахуванням коригувального коефіцієнта, який регулюватиме розмір фінансових ресурсів, виходячи з особливостей того чи іншого регіону. Слід гарантувати самостійність територіальних фондів медичного страхування, забезпечити рівноправність взаємовідносин з органами місцевого самоврядування, визначити напрями використання коштів фонду у відсотковому відношенні з поправкою на регіональні особливості (для надання своєчасної допомоги, закупівлю медикаментів, медичного обладнання, оплати праці працівників охорони здоров'я), визначити розмір тарифних ставок і об'єкт оподаткування страховими платежами з урахуванням реальних цін на послуги. У ролі об'єкта оподаткування за нинішніх обставин, як і для інших цільових фондів, можна використовувати фонд оплати праці, визначивши відсоткове співвідношення коштів, які будуть надходити до центрального і в територіальні фонди медичного страхування. Потрібно також розробити декілька моделей функціонування обов'язкового медичного страхування, враховуючи розвиненість інфраструктури, наявність страхових компаній, які здійснюють медичне страхування, установити жорстку систему контролю за витрачанням коштів фондів обов'язкового медичного страхування шляхом упровадження фінансової звітності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні і розробці процесу фінансування галузей соціальної сфери на регіональному рівні в період перехідної економіки шляхом створення моделі їх фінансового забезпечення. Ця модель допоможе упорядкувати функціонування усіх джерел фінансування з метою поліпшення умов життєдіяльності усіх верств населення. На основі проведеного дисертаційного дослідження ми прийшли до таких теоретичних узагальнень:

Соціальна сфера - це комплекс з надання послуг у галузях охорони здоров'я, освіти, соціального захисту і соціального забезпечення, культури, мистецтва тощо, які суттєво впливають на рівень життєвих стандартів.

Для розвитку соціальної сфери потрібне достатнє фінансове забезпечення. Його форми залежать від сутнісного визначення об'єкта дослідження. Оскільки соціальна сфера як частина сфери послуг безпосередньо бере участь у створенні ВВП, то це передбачає розвиток багатоканальної системи фінансового забезпечення соціальної сфери, у якій кожне джерело розраховане на певну галузь соціальної сфери і конкретні категорії населення.

Галузі соціальної сфери можна поділити на дві групи: соціальну інфраструктуру (житлово-комунальне господарство) і власне соціальну сферу (охорона здоров'я, освіта, культура, спорт, соціальне забезпечення та ін.). Перша група повністю засновується на принципах комерційного розрахунку, друга належить до неринкового сектора економіки, хоча в ній можуть використовуватись як комерційні, так і неприбуткові та кошторисні засади діяльності.

Функціонування галузей соціальної інфраструктури на засадах комерційного розрахунку має свої особливості, що пояснюється специфікою послуг, які надаються. Останні повинні задовольняти потреби будь-якого члена суспільства і сприяти підвищенню життєвого рівня населення в цілому. Тому ціна на послуги повинна бути зваженою і доступною. У першу чергу має бути мінімізована частка прибутку в ціні на рівні, потрібному тільки для розвитку підприємств комунального господарства. По-друге, слід звільнити ці підприємства від переважної більшості податків та обов'язкових платежів, які ведуть до значного збільшення, в середньому на третину, тарифів плати.

Основним джерелом фінансового забезпечення установ і закладів соціальної сфери є бюджетні асигнування. Однак система бюджетного фінансування потребує реформування. У країнах із розвинутою ринковою економікою застосовується декілька каналів надходження бюджетних коштів у соціальну сферу: у формі прямого фінансування з центрального та низових бюджетів, на основі спільної участі органів влади різних рівнів, за допомогою незалежних посередницьких структур, із використанням змішаного державно-приватного фінансування.

Оплата соціальних послуг нерозривно пов'язана з таким поняттям, як ціна, важливим елементом якої є прибуток. У даний час прибуток у ціні послуг охорони здоров'я та освіти відсутній, а одержувані доходи йдуть на покриття витрат, що не фінансуються з бюджету. Заробітна плата формується не на основі попиту і пропозиції, а регламентується органами державної влади, що веде до зрівнялівки і зниження якості послуг.

Альтернативним джерелом фінансового забезпечення охорони здоров'я є страхування. Воно набуло поширення у світі тому, що є більш ефективним і враховує інтереси всіх категорій населення. У світі діє ряд систем обов'язкового медичного страхування, що враховують специфіку економіки кожної держави. Україні необхідно розробити свою систему, скориставшись досвідом країн з розвинутою ринковою економікою, а також Росії. Росія перебуває в тих самих економічних умовах, що й Україна і має певні успіхи у впровадженні обов'язкового медичного страхування.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження внесені такі практичні пропозиції:

З переходом до ринкових відносин слід упроваджувати багатоканальну модель фінансового забезпечення соціальної сфери, яка об'єднуватиме джерела фінансового забезпечення, категорії населення, що отримують соціальні послуги, та галузі соціальної сфери.

Прибуток у тариф на послуги соціальної інфраструктури слід закладати в мінімальному розмірі, необхідному для розвитку самого підприємства.

Для обгрунтованого розрахунку тарифів необхідно виходити із реальних норм споживання, визначених на основі фактичного використання води, газу, тепла за показниками квартирних лічильників. Слід також провести моніторинг витрачання вказаних ресурсів усіма категоріями громадян. Тепломіри слід встановлювати при вході води в будинок, а не на виході її з котельної. Важливо також оптимізувати структуру підприємств комунального господарства з метою зниження затрат і збільшення доходу.

Бюджетні кошти потрібно виділяти лише на ремонт мереж (водопровідних, теплових, газових), рухомого складу міського транспорту у вигляді субсидій або субвенцій, що забезпечить цільове їх використання і підвищення якості послуг. Фінансові ресурси підприємствам соціальної інфраструктури слід коригувати сумою податків, що вони сплачують.

Слід звільнити комунальні підприємства від низки податків, залишивши лише ПДВ (але за пільговою ставкою 5%), і податок з прибутку за ставкою 10%, що доцільно для розширення можливостей реальної оплати за послуги, що надаються.

Бюджетне фінансування необхідно здійснювати різними каналами, у тому числі і за програмою міського замовлення, що сприятиме у свою чергу поповненню міського бюджету за рахунок збільшення кількості робочих місць.

Ціну на послуги закладів освіти й охорони здоров'я формувати з урахуванням прибутку. На його рівень повинні впливати такі чинники: рейтинг і престижність, місце розташування, кількість учнів (пацієнтів) тощо. При цьому така складова ціни, як заробітна плата, повинна встановлюватися з урахуванням рівня кваліфікації кадрів.

При впровадженні в Україні страхової медицини слід враховувати досвід Росії і країн із розвинутою ринковою економікою, визначивши пропорції надходження коштів у центральний і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування, а також напрямок і нормативи використання коштів на ті чи інші потреби, базу і ставку встановлення відрахувань у фонд обов'язкового медичного страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Казнова М.І. Модель фінансового забезпечення соціальної сфери // Фінанси України. - 1998. - № 6. - С.83-90 (0,6 д.а.).

2. Казнова М. Кредит як джерело фінансування соціальної сфери // Банківська справа. - 1999. - № 2. - С.24-26 (0,4 д.а.).

3. Казнова М.І. Комерційний розрахунок: основні принципи і можливості застосування у галузях соціальної сфери // Економіка та підприємство: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Вип.3. - К.: КНЕУ, 1999. - С.146-151 (0,4 д.а.).

В інших виданнях:

1. Казнова М.И. Местные налоги, их роль в формировании доходов региональных бюджетов // Сб. материалов и статей 2-ой Международной ежегодной сентябрьской конференции “Пути самопознания человека в философии, религии, науке, культуре”, 11-14 сентября, 1997 г., Киев-Севастополь. С.242-244 (0,15 д.а.).

2. Казнова М.И. О проблемах местного налогообложения в Украине // Сб. материалов и статей 2-ой Международной ежегодной сентябрьской конференции “Пути самопознания человека в философии, религии, науке, культуре”, 11-14 сентября, 1997 г., Киев-Севастополь. С.260-262 (0,1 д.а.).

3. Казнова М.И. Благотворительность как источник финансирования социальной сферы // Сб. трудов научной конференции “Социально-экономический процесс и проблемы современной педагогики”, 1998 г., Киев-Севастополь. С.43-45 (0,1 д.а.).

4. Казнова М.И. Роль кредитования в социальной сфере (на примере жилищного кредитования) // Сб. трудов Первой международной научно-практической конференции “Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур”, 5-8 мая, 1998 г., Севастополь. С.110-113 (0,25 д.а.).

5. Панова Л.Н., Казнова М.И. Проблемы финансового обеспечения социальной сферы на региональном уровне // Сб. трудов Крымской региональной научно-практической конференции “Финансовые аспекты экономического развития региона”, 15-17 апреля, 1999 г., Севастополь. С.50-53 (0,2 д.а.). Безпосередньо здобувачем обгрунтована роль закладів соціальної сфери в економічному розвитку регіону та визначені проблеми, пов'язані з їх фінансуванням на регіональному рівні (0,15 д.а.).

6. Казнова М.И. К вопросу о взаимоотношениях предприятий социально-производственной инфраструктуры с бюджетом // Сб. тезисов II Международной научно-практической конференции “Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур”, 3-5 мая, 2000 г., Севастополь. С.90 (0,1 д.а.).

Размещено на Allbest.ru

...