Ефективність використання технічних ресурсів у промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.152

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕФЕКТиВНіСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ у промисловості

Спеціальність 08.07.01 - економіка промисловості

Караван Наталія Анатоліївна

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпродзержинському державному технічному університеті Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Ревенко Надія Григорівна

Дніпродзержинський державний технічний університет,

завідувач кафедри економіки, менеджменту та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Тимофєєв Володимир Миколайович

Харківський державний політехнічний університет,

завідуючий кафедрою економічного аналізу та обліку

кандидат економічних наук, професор

Афанасьєв Микола Васильович

Харківський державний економічний університет,

завідуючий кафедрою економіки підприємств та менеджменту

Провідна установа: Дніпропетровський державний університет,

кафедра економіки та управління підприємством,

Міністерство освіти та науки України, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “ 21 ” червня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.050.02 у Харківському державному політехнічному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного політехнічного університету

Автореферат розісланий “ 19 ” травня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гаврись О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

технічний фонд прибутковість матеріальний

Актуальність теми. В сучасних умовах важкого фінансового стану підприємств промисловості, коли у більшості з них практично відсутні кошти для розвитку виробництва, особливу актуальність набуває проблема економічної ефективності використання наявного ресурсного потенціалу і перш за все технічних ресурсів (ТР) як найбільш капіталомісткої його частини зі значним періодом виробничого використання. Погіршення стану ТР, порушення механізму відтворення, а головне - зниження рівня їх використання стримує процеси реструктуризації, збільшення (в необхідних випадках) обсягів виробництва продукції, зниження виробничих витрат та підвищення конкурентоспроможності.

Проблемі підвищення ефективності використання складових елементів ТР присвятили свої дослідження багато вітчизняних і зарубіжних учених-економістів: Н.Е. Агафонова, В.П. Александрова, С.І. Андрєєв, І.М. Благодарьов, М.П.Бурмістров, Ф.М Волков, В.А. Воротілов, В.М. Гончаров, І.М. Дяков, С.М.Захаров, А. Г. Земцов, Л.М.Кантор, І.Т. Кашкін, В.С. Клочко, А.Ф. Ковальов, Д.С. Львов, Л.І. Нейкова, П.А. Орлов, Г.С. Празднов, А.Ю.Рудченко, Б. Санто, Л.П.Суздальцева, Р.Фостер, І.Б. Швець, А.Д.Шеремет, А.І. Яковлєв та ін.

Слід зазначити, що категорія “технічні ресурси” для вітчизняної економічної науки порівняно нова. В умовах ринку цей вид ресурсу повинен розглядатися, як активний виробничий і ринковий фактор, спроможний приносити певну суму прибутку. На жаль, у сучасних умовах при розробці технічної політики українських промислових підприємств цьому питанню не приділяється достатньої уваги.

Актуальність проблеми, важливість її подальшої теоретичної розробки і практичної реалізації зумовили необхідність проведення даного дослідження та визначили тему дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з координаційним планом науково-дослідних робіт Міністерства освіти України, затвердженим наказом № 37 від 13.02.1997 р., за напрямком “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем”. Дане дослідження повязане також з планом науково-дослідних робіт Дніпродзержинського державного технічного університету і здійснене в рамках тем: “Дослідження питань теорії і практики управління виробничим потенціалом економічних систем в умовах ринку” (0197U015573); “Дослідження, оцінка та розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством”; “Розробка проекту системи управління ефективністю виробництва” (№ 026/012-8у-2623).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка шляхів підвищення ефективності використання ТР підприємств промисловості. Реалізація цієї мети обумовила вирішення таких завдань:

дослідження економічної сутності, складу і характеристик ТР;

вибір удосконаленої системи показників оцінки ТР;

обґрунтування критерію ефективності використання основних фондів, як складового елементу ТР;

визначення динаміки та взаємозвязку факторів, що обумовлюють рівень економічної ефективності використання основних фондів в сучасних умовах господарювання;

обґрунтування необхідності удосконалення системи управління ефективністю використання основних фондів в напрямку забезпечення їх позитивного впливу на прибутковість підприємств промисловості;

обґрунтування методичних підходів до організації аналітичного та інформаційного забезпечення системи управління ефективністю використання основних фондів;

розробка теоретичних основ системи матеріального стимулювання ефективного використання основних фондів в структурних підрозділах підприємств промисловості.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти ефективності використання ТР підприємств промисловості в умовах перехідної економіки. Обєктом дослідження виступають підприємства промисловості колективної форми власності.

Загальна методика дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, законодавчі і нормативні акти України з економічних питань, відповідні методичні розробки, матеріали конференцій. Емпіричну основу роботи склали дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку підприємств промисловості. В дисертації використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) і прикладні (техніко-економічний аналіз, статистичне прогнозування, чисельне моделювання) методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в такому:

визначено економічну сутність ТР, які вперше представлені у вигляді сукупності систем машин, об'єднаних технологічним процесом, що забезпечує можливості випуску певного виду продукції заданої кількості та якості з економічно обґрунтованим рівнем витрат на її виробництво;

проведено систематизацію показників оцінки ТР, визначено їх роль у вирішенні проблеми підвищення ефективності використання цього виду ресурсів;

запропоновано критерій ефективності використання основних фондів та вперше представлено розрахункову формулу для визначення його економічно доцільного рівня;

удосконалено методичні і організаційні аспекти створення та функціонування системи управління ефективністю використання основних фондів, виділено та обґрунтовано її складові елементи;

розроблено методику аналізу ефективності використання основних фондів промислових підприємств, яка відрізняється від існуючих можливістю проведення факторного аналізу рентабельності основних фондів на підставі використання детермінованих залежностей;

розроблено методику оцінки наявних резервів використання основних фондів, а також можливого приросту прибутку при їх реалізації.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що їх реалізація дозволить підвищити ефективність використання ТР підприємств промисловості за рахунок створення та функціонування системи управління основними фондами, як елементом ТР, спрямованої на пошук та реалізацію наявних резервів основних фондів. В результаті впровадження цієї системи досягається підвищення прибутку завдяки зростанню рівня використання основних фондів. Запропоновані в роботі методика аналізу ефективності використання основних фондів та методика визначення їх наявних резервів дозволяють удосконалити проведення аналітичної роботи на рівні промислових підприємств. Розроблені підходи до створення та функціонування системи стимулювання ефективності використання основних фондів доцільно застосовувати при організації управління ТР.

Результати проведеного дисертаційного дослідження знайшли застосування на підприємствах промисловості України, а саме: у відкритому акціонерному товаристві (ВАТ) “Дніпродзержинський механічний завод” (ДМЗ), ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування та трубопроводів” (м. Дніпродзержинськ) та ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” (АМК). Вони також використовуються в навчальному процесі підготовки спеціалістів з напрямку “Менеджмент” спеціальності 7.050201 - “Менеджмент організацій”.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації розроблені і обгрунтовані особисто автором на основі аналізу теоретичних і практичних аспектів досвіду вирішення проблеми, що розглядається, виконаних досліджень на підприємствах промисловості і аналітичних розрахунків автора.

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання дослідження, його предмет, обєкт та загальну методику, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Технічні ресурси як економічна категорія та фактор виробництва” - розкрито економічну сутність категорії ТР, конкретизовано їх склад, характеристики та особливості функціонування як важливого фактора ефективності виробництва. Показано значимість НТП для процесів формування та відтворення ТР. На основі теоретичного аналізу літературних джерел і практики господарювання промислових підприємств проведено вибір та систематизацію показників оцінки ТР.

Для вітчизняної економічної науки категорія ТР порівняно нова. Більшість вчених-економістів розглядають її як сукупність засобів виробництва. Автор довів, що ТР поняття більш складне. Воно включає в себе сукупність систем машин, об'єднаних технологічним процесом, що забезпечує можливості випуску певного виду продукції заданої кількості та якості при економічно обґрунтованому рівні витрат на її виробництво. В роботі охарактеризовано дві основні складові ТР: сукупність систем машин, що акумулюються в основних фондах, та технологію виготовлення продукції. Однак не всю масу основних фондів доречно розглядати як ТР. До складу ТР автор включив тільки активну частину основних фондів, бо саме вона перш за все визначає кількість і якість продукції та рівень витрат на її виготовлення. Другою і не менш важливою складовою ТР обрано технологію виробництва продукції. Це, на думку автора, повязано з тим, що, по-перше, технологія визначає вимоги до складу та якісних параметрів основних фондів. По-друге, технологія виробництва визначає характер взаємодії засобів виробництва у системі машин. По-третє, початок спадної стадії у використанні основних фондів залежить і від технології виробництва продукції.

У роботі показано взаємозв'язок основних складових ТР. При цьому виділені два типи машин і устаткування: функціонально пов'язаних з технологією і універсальних. Їх основні характеристики представлені в роботі. Для дослідження обрані промислові підприємства крупносерійного і масового типів виробництва, що характеризуються використанням устаткування першого типу.

Поряд з категорією ТР в роботі розглянута сутність та основні функції НТП, використання досягнень якого створює умови для ефективного функціонування ТР. Автором підкреслено, що в сучасних умовах господарювання особливої актуальності набуває економічна функція НТП, націлена на постійне зростання ефективності виробництва. З цією метою у роботі запропоновано удосконалення механізму управління ТР як системи методичних розробок, аналітичних розрахунків, організаційних заходів, що дозволяють забезпечити максимальну економічну віддачу ТР.

В роботі зазначено, що для розробки ефективного механізму управління ТР необхідна система показників оцінки цього виду ресурсів. На основі проведеного аналізу автором здійснено вибір та систематизацію показників оцінки ТР. Вибір напрямків підвищення ефективності використання ТР повинен базуватися не тільки на оцінці їх стану, а і на визначені рівня використання цього виду ресурсів, бо саме він при порівнянні фактичних і оптимальних значень таких показників дозволяє виявити наявні резерви цього виду ресурсів.

В роботі зазначено, що ринкові умови господарювання визначають необхідність зміни пріоритетів оцінки ТР. Так особливої актуальності і значимості набуває рівень прибутковості використання цього виду ресурсів, тобто рівень його економічної віддачі, який на думку автора найбільш повно характеризує показник рентабельності основних фондів. Останній може мати три рівні оцінки: фактично досягнутий, економічно доцільний, та резервне значення. Якщо для визначення фактично досягнутого рівня показника існує розрахункова формула і достатня статистична база, то встановлення економічно доцільного його рівня потребує необхідності проведення відповідних досліджень у цьому напрямку. Такі дослідження повинні базуватися на структуруванні показника рентабельності основних фондів, яке дасть змогу встановити найбільш оптимальні значення факторів, що впливають на його рівень, а також виявити залежності між ними. З цією метою автором запропоновано розраховувати показник рентабельності основних фондів у вигляді добутку показників фондовіддачі і рентабельності товарної продукції:

, (1)

де Ф_о - фондовіддача, грн./грн.; Р_пр - рентабельність товарної продукції, грн./грн.

Резервне значення показника рентабельності основних фондів автор розглядає як різницю між економічно доцільним і фактичним його рівнем. Впровадження у практику господарювання показників резервів ТР дозволить більш ефективно управляти процесом їх використання, цілеспрямовано виконувати роботу в напрямках технічного розвитку, необхідних для підприємств. Характеризуючи функціонально повязані складові елементи ТР, автор відзначив, що наявні резерви цього виду ресурсів залежать перш за все від ефективності виробничого використання основних фондів. При цьому розробка конкретних заходів щодо підвищення економічної ефективності використання ТР повинна базуватися на результатах аналізу стану та рівня використання основних фондів.

У другому розділі - “Дослідження сучасного стану та використання основних фондів у промисловості” - проведено аналіз структури, руху та стану основних фондів промислових підприємств, рівня використання основних фондів та аналіз впливу ефективності їх використання на кінцеві результати виробничої діяльності підприємств. Виконані дослідження показали, що на протязі 1996 - 1999 рр. спостерігалося значне зниження темпів оновлення основних фондів та відсутність суттєвих змін технологій. Головною причиною, яка не дозволяє здійснювати розширене відтворення ТР є відсутність у підприємств належних фінансових ресурсів.

Зниження темпів оновлення елементів ТР призвело до збільшення таких показників, як середній вік устаткування і рівень зносу основних фондів. Проте прогресуючий вартісний знос основних фондів не завжди негативно позначається на результативності їх використання. Прикладом може служити ВАТ “АМК”. На цьому підприємстві спостерігався найбільш значний рівень зносу основних фондів по групі підприємств, де проводились дослідження. Водночас на цьому ж підприємстві за аналізований період часу віддача основних фондів збільшилася. Це свідчить про наявність внутрішніх резервів.

Пошук резервів ТР базувався на проведенні аналізу рівня використання основних фондів. Тенденція зниження показників загального рівня використання основних фондів останнім часом повязана із впливом таких факторів, як зниження попиту на продукцію, погіршення рівня використання трудових ресурсів, зниження рівня використання наявного і встановленого парків устаткування, зниження рівня завантаження устаткування. Останнє викликано перш за все загальним падінням обсягів виробництва та низьким рівнем його організації.

Розглядаючи питання оцінки ефективності використання основних фондів як складової ТР, автор зазначив, що результативність їх роботи повинна визначатися не тільки кількістю випущеної продукції, але й рівнем витрат на її виробництво. Показник фондовіддачі, який широко використовується для оцінки ефективності основних фондів, не дозволяє в достатній мірі врахувати вказану вище складову економічної віддачі. Як показав аналіз, проведений на підприємствах, зміни показників фондовіддачі і рівня витрат на виробництво одиниці продукції часто мають різнонаправлені тенденції.

Відсутність детермінованих залежностей між показниками фондовіддачі та рівнем витрат на виробництво продукції ускладнює проведення зворотного аналізу, тобто аналізу впливу зміни ефективності використання основних фондів на рівень витрат. Детермінований зв'язок між цими двома показниками встановлювався через умовно-постійні витрати, в тому числі амортизаційні відрахування. При підвищенні фондовіддачі доля умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції зменшується. Підтвердженням цьому є результати аналізу, проведеного у сортопрокатному цеху ВАТ “АМК”, де останнім часом встановилася стійка тенденція росту показника фондовіддачі і, як наслідок, - зменшення питомої ваги умовно-постійних витрат у собівартості продукції (рис.1).

Аналізуючи вплив зміни ефективності використання основних фондів на рівень витрат, автор зазначив, що він не обмежується визначенням економії на умовно-постійних витратах, частка яких в загальних виробничих витратах багатьох промислових підприємств відносно мала. Для визначення загального впливу зміни показника фондовіддачі на собівартість продукції у роботі використано кореляційно-регресивний аналіз, який виявив слабку залежність між цими двома показниками (отриманий коефіцієнт кореляції становить 0,338).

В роботі зазначено, що врахування рівня витрат на виробництво продукції для оцінки результативності основних фондів можливе при використанні показника рентабельності основних фондів. Однак методики проведення факторного аналізу цього показника в економічній літературі практично не розглядаються. Це ускладнює процес проведення детального аналізу економічної ефективності використання основних фондів, як складового елементу ТР підприємств промисловості.

Аналіз сучасного стану процесу управління основними фондами показав на відсутність належної уваги до посилення ролі технічних служб у формуванні кінцевих результатів виробничої діяльності. Слід відзначити також, що основні фонди на сьогодні не розглядаються як фактор активізації товарно-грошових відносин підприємств. Цьому сприяє недостатність оперативної інформації щодо резервів використання основних фондів. Так, з числа обстежених підприємств аналіз поточних витрат часу роботи устаткування ведеться тільки на ВАТ “АМК”. На більшості ж підприємств не приділяється належної уваги джерелам можливого росту ефективності використання основних фондів.

У третьому розділі - “Розвиток методів управління ефективністю використання технічних ресурсів” - розроблено механізм удосконалення системи управління основними фондами з метою підвищення ефективності їх використання. Запропоновані методологічні і організаційні підходи до створення та функціонування системи управління ефективністю використання основних фондів (СУЕФ). В роботі охарактеризовані основні елементи СУЕФ, а саме: цілі, критерій, суб'єкт та об'єкт управління. Функціонування СУЕФ підпорядковане реалізації головної цілі - підтримки на заданому рівні та поступовому зростанню економічної віддачі використання основних фондів. Суб'єктами СУЕФ виступають керівники і спеціалісти технічних служб підприємства та його вищий управлінський персонал. Координацію діяльності окремих суб'єктів управління у рамках СУЕФ пропонується здійснювати менеджеру по технічних ресурсах. В дисертаційній роботі представлено проект положення про менеджера по ТР, що містить основні функції і задачі цієї посадової особи. Об'єктом СУЕФ є сукупність видів організуючої та системоутворюючої діяльності по забезпеченню і підвищенню економічної ефективності використання основних фондів. При цьому система реалізується як на рівні підприємства, цеху, виробничої ділянки, так і на рівні окремого робочого місця.

Критеріальним показником у рамках СУЕФ обрано економічно доцільний рівень рентабельності основних фондів. Це дає можливість об'єднати загальний результат використання основних фондів із кінцевими результатами діяльності підприємства і тим самим підпорядкувати процес їх використання головній меті функціонування підприємства в умовах ринку, яку звичайно пов'язують з одержанням певного обсягу прибутку. Для визначення економічно доцільного рівня показника рентабельності основних фондів автором запропоновано формулу:

, (2)

де Пр - середньогодинна продуктивність, розрахована на одиницю вартості діючого устаткування; К_а - питома вага активної частини основних фондів у загальній вартості діючих основних фондів; К_зм - коефіцієнт змінності роботи устаткування; ТЗ - тривалість зміни; Д - кількість робочих днів у плановому періоді; К₁ -рівень використання наявних основних фондів; К₂ - рівень використання встановлених основних фондів; Р_пр - рентабельність товарної продукції.

Всі чисельні значення складових формули (2) повинні встановлюватися з точки зору їх економічної доцільності. Вони повинні відтворювати не фактичний стан роботи обладнання, який може бути незадовільним, а бажаний (запланований) стан. Кожне підприємство, виходячи зі свого економічного стану і умов роботи, може самостійно здійснювати такий розрахунок. При цьому для визначення впливу факторів, що зумовлюють зміну фондовіддачі, можуть бути використані детерміновані залежності. Певні труднощі, на думку автора, складає встановлення економічно доцільного рівня рентабельності продукції. З цією метою було проведено кореляційний аналіз показника рентабельності продукції на прикладі даних сортопрокатного цеху ВАТ “АМК”. Для підвищення достовірності отриманих результатів обсяг продукції було зафіксовано в постійних цінах. Модель залежності рівня рентабельності 1 тони прокату (У) від ціни сировини (Х₁), норми витрати сировини на виробництво одиниці продукції (Х₂), рівня використання виробничої потужності підприємства (Х₃), рівня простоїв устаткування (Х₄) та продуктивності живої праці (Х₅) має вигляд:

 ( 3 )