Механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Соціально-економічні трансформації в економіці України відбуваються одночасно з руйнацією теоретичної платформи, на якій будувалась вся система виробничих відносин централізованої планово-адміністративної економіки. За відсутності нових науково обґрунтованих теорій і концепцій, що вивірені практикою і відповідають сучасним умовам господарювання, вітчизняні підприємства змушені гнучко адаптуватись до нестабільного соціально-економічного середовища та оперативно знаходити адекватні рішення нетрадиційних складних проблем. Існуюча законодавча база не сприяє розвитку вітчизняного виробництва. Керівники і спеціалісти підприємств не завжди готові оцінювати здійснювані економічні процеси з огляду на їх глобальність і у відповідності з цим приймати стратегічні рішення та вживати мобільних оперативних заходів. Труднощі економічного характеру набули таких масштабів і глибини, що більшість раніше успішно функціонуючих підприємств опинилась у кризовому стані. Відсутність концептуальних засад побудови та функціонування організаційно-економічного механізму підприємства, здатного ефективно протидіяти загрозам, використовувати наявний потенціал та в цілому підтримувати стан економічної безпеки, зумовлюють необхідність та актуальність системного дослідження цієї проблеми.

Різні аспекти антикризового управління підприємством за умов реформування економіки досліджували вчені України і країн СНД -- Бєляєв С.Г., Градов А.П., Іванов Г.П., Качалов Р.М., Клейнер Г.Б., Ковальов А.П., Кошкін В.І., Крутько В., Мінаєв Е.С., Олейніков Є.А., Панагушін В.П., Петленко Ю.В., Тамбовцев В.Л., Тітов М.І., Уткін Е.А. В їх працях увага зосереджується на особливостях функціонування підприємства вже при настанні кризових ситуацій та/або при загрозі оголошення його банкрутом. Особливе місце займають майнові та процесуальні моменти банкрутства підприємства. Проте вони не розглядають такий важливий аспект діяльності підприємств, як системна робота з попередження і недопущення небезпечних ситуацій, не враховують стратегічну сторону даного питання. Проблема досягнення економічно безпечного стану підприємства за ринкових умов та його підтримка досліджені у працях вчених далекого зарубіжжя, які розглядали її у контексті стратегічного управління підприємством (Ансофф І., Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж.) і системи контроллінгу (Майєр Е., Хан Д.). Їх висновки не можна розглядати як універсальні навіть щодо різних країн з розвиненою ринковою економікою. Особливості функціонування підприємств за перехідної економіки ними не досліджені.

Отже, існує потреба у системному дослідженні теоретичних і прикладних засад механізму досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства з урахуванням його стратегічного аспекту та використанням вітчизняних і зарубіжних розробок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано за планом наукових досліджень Київського національного економічного університету і є складовою теми “Розробка теоретичних і прикладних аспектів проблеми адаптації підприємств до зовнішнього середовища” (номер державної реєстрації 0196ИО10115). Автором підготовлено окремий підрозділ, присвячений дослідженню особливостей процесів проектування та функціонування організаційної структури управління підприємством за умов нестабільного зовнішнього середовища.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних і методичних засад для створення, впровадження і використання в межах підприємства комплексної системи управління, націленої на досягнення і підтримку власної економічної безпеки. Досягнення зазначеної мети передбачає постановку та вирішення таких завдань:

обґрунтування нового концептуального підходу до теоретичного розуміння сутності підприємства та відповідної концепції управління;

поглиблення понятійного апарату нової теоретичної концепції управління підприємством;

визначення принципів побудови системи забезпечення економічної безпеки підприємства;

формування механізму пошуку поточної зони функціонування підприємства;

оцінка існуючих методичних підходів і критеріїв прогнозування настання кризового стану підприємства та розробка методичних рекомендацій щодо їх використання для ідентифікації стану безпеки підприємства;

дослідження нормативно-правової бази щодо майнових і процесуальних аспектів банкрутства підприємства, визначення шляхів удосконалення чинного порядку державного регулювання діяльності неплатоспроможних підприємств;

дослідження місця і ролі оцінки якості використання наявного економічного потенціалу у процесі передбачення кризових ситуацій і відпрацювання підходу до оцінки економічного потенціалу та його складників;

аналіз адаптивних можливостей організаційних структур управління і визначення критеріїв формування оптимально адаптивного виду структури залежно від стану безпеки підприємства;

оцінка процесу досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства у стратегічному і тактичному аспектах.

Об'єкт дослідження - умови ефективного функціонування підприємства у нестабільному зовнішньому середовищі.

Предмет дослідження - механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають: сучасна економічна теорія, яка включає критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів, що ґрунтуються на моделюванні складних соціально-економічних процесів і стосуються предмета дослідження; різноманітні моделі і регулюючі механізми соціально-економічного управління економікою в цілому та її первинною ланкою -- підприємством.

Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу соціально-економічних проблем і діалектичний метод пізнання взаємопов'язаних процесів в організаційно-економічному механізмі досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства.

У процесі дисертаційного дослідження використовувалися методичний апарат та інструментарій економічної діагностики для визначення зони функціонування підприємства, оптимально адаптивної організаційної структури управління, рівня ефективності використання економічного потенціалу підприємства та його елементів, а також методи і моделі статистичного аналізу для визначення ймовірності настання банкрутства підприємства, оцінки динаміки процесу впровадження інституту банкрутства в економічне життя країни.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методологічних і методичних засад та в обґрунтуванні прикладних рекомендацій щодо досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства, а наукова новизна -- у такому:

обґрунтовано новий концептуальний підхід до визначення сутності підприємства за умов гіпердинамічного зовнішнього середовища;

поглиблено понятійний апарат концепції безпечного функціонування; уточнено поняття: “економічна безпека підприємства”, “загроза”, “економічний потенціал”, “стратегія економічної безпеки” тощо;

обґрунтовано наукові принципи побудови системи забезпечення економічної безпеки підприємства, що дало можливість визначити основні її складові;

розроблено методичні підходи до визначення поточної зони функціонування підприємства залежно від глибини та сили порушення стану економічної безпеки;

обґрунтовано структурні елементи і зміст внутрішнього організаційно-економічного механізму адаптації організаційної структури управління підприємства з урахуванням стану економічної безпеки підприємства;

удосконалено методику і способи оцінки економічного потенціалу підприємства та його окремих елементів шляхом впровадження спеціального показника оцінки рівня економічної безпеки;

обґрунтовано стратегічний аспект досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства, що дало змогу сформувати перелік спрямованих на це стратегічних дій та оперативних заходів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють оптимізувати діяльність підприємства за умов нестабільного зовнішнього середовища шляхом розробки та впровадження внутрішнього організаційно-економічного механізму управління економічною безпекою підприємства.

Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій і призначені для широкого практичного застосування на вітчизняних підприємствах, незалежно від роду їх діяльності, форм власності, організаційно-правових форм, розмірів тощо. Універсальність комплексу розроблених рекомендацій підтверджується впровадженням низки методичних розробок, а саме: методика визначення зони функціонування підприємства з урахуванням стану його економічної безпеки та методичні рекомендації щодо складання плану фінансового оздоровлення підприємства використані у практичній діяльності Агентства з питань банкрутства (акт від 20.12.99); прикладні рекомендації з побудови системи забезпечення економічної безпеки економічної організації та управління ризиками використані у практичній діяльності Промінвестбанку України (акт від 10.03.2000).

Ключові положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в курсі “Економічна безпека”; методичні розробки, а також розроблена автором комп'ютерна програма з діагностики банкрутства використовуються у курсі “Економічна діагностика”. Впровадження в навчальний процес підтверджується відповідним актом Київського національного економічного університету від 25 лютого 2000 року.

1. Економічна безпека як стан господарської системи

Визначення та характеристика станів функціонування будь-якої соціально-економічної системи потребують теоретичного обґрунтування доцільності її функціонування, а також виокремлення основних функцій, які вона виконує.

Існуючі теоретичні концепції підприємства (неокласична, інституціональна, еволюційна тощо) висвітлюють окремі аспекти його діяльності, тому їх можна вважати як неадекватні сьогоднішнім реаліям. Узагальнюючою концепцією, що відображає сучасне економічне становище і тенденції його розвитку, виступає інтеграційна, в рамках якої підприємство виконує роль системного інтегратора різноманітних соціально-економічних процесів у часі і просторі. При цьому основним моментом є інтеграція у часі -- забезпечення безпечного існування та розвитку підприємства. Таке теоретичне розуміння сутності підприємства потребує формування відповідної концепції управління, здатної забезпечити потребу підприємства у безпеці у теперішньому та створити умови для розвитку підприємства у майбутньому, з подальшим її впровадженням. Необхідність у новій концепції зумовлена також такими особливостями:

неможливістю використання існуючих концепцій управління підприємством (школи наукового управління, класичної, людських стосунків, науки управління, концепції контроллінгу) через їх акцентування на інших аспектах його функціонування;

нестабільністю і непередбачуваністю зовнішнього середовища, що потребує безперервного відстежування змін, що відбуваються в ньому, з аналізом наслідків таких змін та оцінкою ймовірності досягнення цілей підприємства; використання на підприємствах елементів стратегічного управління з подальшою розробкою системи заходів щодо недопущення порушення безпеки підприємства;

прагненням до інтеграції накопичених знань у теорії управління підприємством, а також в інших сферах людської діяльності;

необхідністю у запровадженні системи інформаційного забезпечення процесу управління підприємством.

Основним змістом концепції безпечного функціонування визначено формування засад системи управління підприємством, націленої на створення умов для стабільного функціонування та на систематичне задоволення потреби підприємства у безпеці на всіх стадіях його життєвого циклу -- від зародження до моменту самостійної або примусової ліквідації (банкрутства). Як і будь-яка інша концепція управління, концепція безпечного функціонування оперує власним понятійним апаратом, до складу якого входять такі поняття, як “економічна безпека підприємства”, “загроза”, “криза”, “стратегія економічної безпеки”, “ризик”, “неплатоспроможність (банкрутство)”. Центральним визначенням є термін “економічна безпека підприємства”, під яким автор розуміє стан оптимального для підприємства рівня використання його економічного потенціалу, за якого існуючі та/або можливі збитки виявляються нижчими за встановлені підприємством межі.

Основні принципи функціонування системи управління в рамках концепції безпечного функціонування підприємства полягають у такому:

безумовне задоволення як загальних потреб підприємства, так і його робітників;

гнучкість структури економічного потенціалу, що забезпечує його стабільне функціонування у теперішньому та безпечну діяльність у майбутньому;

постійне очікування загроз;

здатність структури управління швидко реагувати на загрози та ефективно використовувати існуючі можливості;

ефективна інформаційна забезпеченість процесів планування та використання стратегій підприємства;

усвідомлення суспільством важливості створення сприятливих умов для здійснення підприємством заходів з підтримки власної економічної безпеки.

На будь-якій стадії життєвого циклу підприємства трапляються відхилення від стану економічної безпеки. Тому досить важливо при дослідженні можливостей підприємства досягати та підтримувати стан економічної безпеки мати інформацію про глибину і напрям таких відхилень, які призводять підприємство до якісно іншого стану -- стану кризи.

Виходячи з положень теорії систем про існування в кожній системі порогів чутливості, вразливості та розпаду, стан кризи поділено на кілька фаз залежно від глибини та сили порушення стану економічної безпеки -- передкризовий стан, кризовий стан, криза та стан (зона) неплатоспроможності.

Система управління в рамках концепції безпечного функціонування підприємства повинна перебувати в стані постійного очікування сигналів з боку факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які “запускають” в дію економічний механізм появи на підприємстві негативної (кризової) або позитивної зміни, та адекватного реагування на них. Відповідно до цього у дисертаційному дослідженні виокремлено базові положення діагностики зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства в рамках згаданої концепції, а саме:

Оцінка внутрішнього та зовнішнього середовищ повинна проводитись з метою отримання інформації про можливості та загрози з боку факторів середовищ. Результати аналізу призначені для подальшого використання у процесі розробки заходів з досягнення та підтримки економічної безпеки.

Для отримання достатньої інформації про стан і тенденції розвитку внутрішнього та зовнішнього середовищ у процесі обґрунтування стратегічних рішень необхідна методика комплексного аналізу, яка складається з таких основних розділів:

оцінка можливостей підприємства протидіяти загрозам; оцінка причин появи загроз з боку факторів внутрішнього середовища (таку інформацію надає аналіз економічного потенціалу підприємства);

систематичний аналіз стану та тенденцій розвитку зовнішнього середовища (для цих цілей необхідна комплексна система відстеження достатньої кількості факторів зовнішнього середовища з подальшою побудовою та аналізом “ланцюжків явищ”);

оцінка тенденцій розвитку підприємства; визначення зони його функціонування; прогнозування впливу змін факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на стан підприємства (інформація отримується в результаті проведення фінансово-економічного аналізу).

2. Система забезпечення економічної безпеки підприємства та її складові

Основною складовою системи забезпечення економічної безпеки визначено фінансово-економічний аналіз підприємства, який у рамках концепції безпечного функціонування переслідує такі цілі:

виявлення сигналів про порушення стану економічної безпеки;

визначення зони функціонування підприємства;

прогнозування майбутньої зони функціонування підприємства з подальшою розробкою заходів з нейтралізації встановлених негативних тенденцій і калькулюванням витрат на вжиття цих заходів;

вивчення фінансового стану підприємств-конкурентів і підприємств, з якими підприємство співробітничає та передбачає співробітничати у майбутньому, з метою визначення можливості банкрутства партнерів, яке може стати вихідним явищем для появи кризової ситуації на підприємстві.

Проведені автором розрахунки на матеріалах вітчизняних металургійних підприємств та підприємств-виробників хімічних волокон дозволили ідентифікувати зону функціонування для кожного з підприємств і визначити їх рейтинг в межах галузі.

Отримані результати дали змогу дійти таких практичних висновків:

Доцільно проводити визначення поточної зони функціонування підприємства за допомогою методів фінансового аналізу та експертних оцінок згідно із запропонованим автором алгоритмом.

Законодавчо закріплена система критеріїв неплатоспроможності державних підприємств має суттєві недоліки:

існуюча система оцінки ліквідності активів застаріла і не відображає реальних умов господарювання;

критерії неплатоспроможності не враховують галузеву приналежність підприємств;

показники ліквідності можуть бути штучно завищені внаслідок включення до складу поточних активів неліквідної дебіторської заборгованості і неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей;

через те, що всі показники розраховуються за даними балансу підприємства, який складається на певну звітну дату, неможливо простежити динаміку платоспроможності підприємства.

Недоцільно використовувати як критерій неплатоспроможності однокритеріальні моделі прогнозування неплатоспроможності (модель R Іркутської державної економічної академії, методика рейтингової оцінки, модель Е. Альтмана) через такі причини:

нерозвиненість фондового ринку України не дає змогу оцінити об'єктивну ринкову вартість власного капіталу підприємств, яка використовується при розрахунках в більшості моделей;

вагові коефіцієнти, які застосовуються у зазначених вище моделях, обчислені без урахування реальних умов господарювання в Україні.

Прийоми фінансового аналізу, а саме методика сукупної рейтингової оцінки, можуть бути використані для ідентифікації зон функціонування партнерів підприємства та/або його конкурентів і місця підприємства у загальноекономічному або загально галузевому масштабі.

Формування організаційно-економічного механізму досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства потребує систематичної оцінки якості використання наявного економічного потенціалу з метою усунення можливості порушення стану безпеки і появи кризових ситуацій, а також визначення змоги підприємства протистояти негативним впливам з боку зовнішнього середовища. Для розв'язання завдань, які стоять перед аналізом економічного потенціалу, кожний його елемент (трудові, техніко-технологічні, інформаційні та фінансові ресурси) оцінюється з точки зору результативності використання, наявності резервів підвищення ефективності та потенційної можливості порушення стану економічної безпеки підприємства з метою розробки заходів щодо усунення останньої. Показниками ефективності виступають: завантаження елементів економічного потенціалу, яке встановлюється шляхом співвідношення отриманого кінцевого результату від використання економічного потенціалу до маси його витраченого елементу; специфічні показники ефективності окремо по кожному елементу економічного потенціалу та показник рівня економічної безпеки по кожному елементу економічного потенціалу, який розраховується як відношення сукупного відверненого збитку по елементу економічного потенціалу до суми витрат на реалізацію заходів щодо запобігання збиткам від негативних впливів і загального понесеного збитку по даному елементу.

Однією з найважливіших умов підтримування підприємства в стані економічної безпеки є наявність організаційної структури управління, здатної пристосовуватись до нестабільного зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство, а також мати механізм використання сприятливих тенденцій, які виникають. Така адаптивність структури може бути досягнута, по-перше, сегментацією елементів зовнішнього середовища і виокремленням у структурі управління груп структурних елементів, відповідальних за адаптацію, і, по-друге, регламентацією напрямів і форм взаємодії таких груп.

Крім змушеного реагування на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах, господарська система та її організаційна структура мають змінюватися внаслідок ринково зумовленої потреби у постійному оновленні продукції, що в більшості випадків вимагає засвоєння нових технологічних процесів. У результаті цього істотно змінюються початкові зв'язки між структурними підрозділами, що призводить до неспроможності керівництва визначити реальні причини недостатньої ефективності управління і порушення економічної безпеки господарської системи. Вирішити дану проблему можливо за допомогою періодичної діагностики існуючої структури управління з подальшою реорганізацією її у разі потреби. У процесі діагностики встановлюються різного роду суперечності, які виникають між сформованою структурою управління і процесом виробництва, виявляються причини, які гальмують хід виробництва, а також ті елементи системи управління, стосовно яких необхідне і можливе проведення заходів з удосконалення.

Досягнення і підтримка економічної безпеки підприємства неможливі без використання на стадії розробки і впровадження будь-яких проектів (планів, стратегій) інформації про ймовірність недосягнення тих чи інших цілей, тобто про рівень ризику. Визначено, що майже всі існуючі методики аналізу ризику та зовнішнього середовища (SWOT-аналіз, бенчмаркінг, функціонально-вартісний аналіз, PIMS-аналіз, порівняльний аналіз, методи теорії ймовірностей) не відзначаються комплексним характером і не орієнтовані на систематичне оповіщення щодо несприятливих або сприятливих тенденції, які спостерігаються у внутрішньому і зовнішньому середовищах. Комплексною методикою аналізу ризиків підприємства є метод сканування внутрішнього і зовнішнього середовищ, який дозволяє оцінювати їх параметри та динаміку змін шляхом побудови “ланцюжків явищ”, встановлення перспективної зони функціонування підприємства, розрахунку ймовірних збитків. Таким чином зменшуються рівень невизначеності середовища і ризик недосягнення або порушення стану економічної безпеки.

3. Засоби запобігання кризовим ситуаціям і банкрутству підприємства

Збереження державності країни та її економічної безпеки неможливе без створення дійового правового механізму регулювання діяльності підприємств, які опинилися в гранично негативному стані свого функціонування -- стані неплатоспроможності. Саме на цій стадії діяльності підприємства держава через інститут банкрутства здійснює вплив на саме підприємство і може або сприяти відновленню його платоспроможності і досягненню стану економічної безпеки, або призвести до ліквідації підприємства внаслідок непродуманих дій.

Проведений автором аналіз існуючої нормативної законодавчої бази України з питань банкрутства дозволив виявити причини, через які стримувалась практична реалізація Закону України “Про банкрутство”, а також визначити недоліки і запропонувати доповнення та уточнення до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В роботі запропоновано до використання органами державного управління опосередковані форми підтримки підприємств, які визнані нами як найефективніші, -- надання державних гарантій, державне страхування кредитів, списання боргів перед бюджетом, підтримка фіскального характеру, злиття підприємств з дозволу антимонопольних органів, підтримка через механізм ціноутворення тощо.

Усю сукупність рішень, які приймаються на підприємстві, поділяють на два види -- тактичні рішення, націлені на використання наявного економічного потенціалу в теперішньому, і стратегічні, які стосуються процесів поповнення, створення економічного потенціалу та відповідають вимогам безпеки системи і лежать в основі стратегії підприємства. Така сукупність стратегічних рішень у розрізі характеру реагування на зміни факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства дістала назву “стратегія економічної безпеки”, яка складається з двох основних елементів - групи стратегій підтримки економічної безпеки (стратегії усунення існуючих загроз, запобігання можливим загрозам, компенсації збитку) та групи стратегій відновлення економічної безпеки (стратегії збільшення прибутків, зниження витрат, продажу активів, комплексна стратегія відновлення).

Процес управління, спрямований на підтримку економічної безпеки підприємства, відбувається на двох субпідрядних рівнях -- виконавчому і координуючому. На виконавчому рівні здійснюються дві основні функції:

безупинний контроль та аналіз стану і змін параметрів внутрішнього і зовнішнього середовищ;

управління рівнем економічної безпеки. Ця функція формує на стадії розробки загальної стратегії підприємства стратегію економічної безпеки і реалізує розроблені заходи щодо підтримки або відновлення економічної безпеки підприємства.

На координуючому рівні виконуються різного роду адміністративні процедури узгодження роботи всіх структурних підрозділів підприємства, які спрямовані на досягнення та підтримку економічної безпеки.

Найбільш ефективно функції досягнення та підтримки економічної безпеки можливо, на нашу думку, реалізувати шляхом виокремлення в організаційній структурі управління підприємством організаційної одиниці (підрозділу або співробітника) -- служби забезпечення економічної безпеки (СЗЕБ), при створенні якої варто врахувати деякі вимоги. Так, СЗЕБ повинна:

мати можливість одержувати необхідну інформацію з бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу маркетингу;

бути наділена повноваженнями впроваджувати нові процедури збору інформації;

мати можливість оперативно надавати інформацію керівництву підприємства.

Діяльність по забезпеченню економічної безпеки являє собою аналітичну роботу, тому недоцільно включати СЗЕБ до складу фінансово-економічного підрозділу внаслідок існування принципових розбіжностей у функціях цих служб (фінансово-економічна служба націлена на поточну роботу і констатацію поточного стану, а СЗЕБ вирішує завдання поліпшення економічної роботи і систематично координує роботу підприємства в цілому шляхом участі у розробці стратегії економічної безпеки, формуванні і навчанні антикризових груп, здійсненні “силового” захисту підприємства від протиправних дій чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ тощо).

У процесі впровадження на підприємстві організаційно-економічного механізму досягнення та підтримки його економічної безпеки доцільне використання систем:

стимулювання керівного складу підприємства;

психологічного впровадження в колективну свідомість загальних положень концепції безпечного функціонування;

психологічної адаптації персоналу підприємства до умов кризи.

Висновки

У дисертації доведено, що головною умовою ефективного функціонування підприємства в нестабільному зовнішньому середовищі є впровадження організаційно-економічного механізму досягнення і підтримки власної економічної безпеки. У процесі розробки теоретико-методологічних і методичних засад даного механізму було складено такі висновки теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування:

1. Наявність в Україні економіки перехідного періоду, становлення ринкових засад, ускладнення умов функціонування підприємств зумовлюють необхідність формування організаційно-економічного механізму досягнення та підтримки економічної безпеки, адекватного новим економічним умовам.

Проведений аналіз існуючих в економічній науці теоретичних поглядів на сутність підприємства і механізм його функціонування дав змогу дійти висновку про необхідність нового теоретичного розуміння підприємства за умов динамічного і непередбачуваного зовнішнього середовища. Основним джерелом і рушійною силою процесу функціонування підприємства можна вважати потребу в стабільному і безпечному функціонуванні в теперішньому і майбутньому. У результаті проведених досліджень було запропоновано розглядати проблему забезпечення безпечного функціонування, спираючись на інтеграційну теорію підприємства, яка використовує концепцію безпечного функціонування як основну в управлінні підприємством.

2. Автором сформульовано ключові принципи побудови системи забезпечення економічної безпеки підприємства:

комплексність системи інформаційного забезпечення управлінського процесу, орієнтація на постійне очікування загроз як з боку елементів внутрішнього середовища, так і зовнішнього, а також на використання всіх можливостей, обумовлених дією цих чинників; урахування непередбачених і незапланованих змін параметрів зовнішнього середовища;

використання результатів діяльності системи інформаційного забезпечення в процесі стратегічного планування, орієнтованого на пріоритетність потреби в безпеці при розробці всіх без винятку стратегічних рішень підприємства;

формування і використання раціональної, адаптивної до сприятливих і несприятливих змін зовнішнього і внутрішнього середовищ структури управління.

3. До складу основних елементів системи інформаційного забезпечення процесу управління економічною безпекою в рамках концепції безпечного функціонування підприємства запропоновано віднести:

економічну діагностику підприємства, яка відображає його загальний стан, визначає теперішню і перспективну зони функціонування, а саме: зону економічної безпеки, передкризову зону, кризову зону, зону кризи, зону неплатоспроможності; виявляє сигнали про загрозу стану економічної безпеки;

оцінку економічного потенціалу та його складових, яка дозволяє визначати наявні і перспективні можливості підприємства протистояти загрозам;

систематичну діагностику змін стану елементів зовнішнього середовища підприємства і наслідків таких змін.

4. Ефективні стратегічні дії та оперативні заходи щодо досягнення та підтримки економічної безпеки підприємства мають базуватись на визначенні зони функціонування підприємства. Результати проведеного аналізу діяльності вітчизняних металургійних підприємств та підприємств-виробників хімічних волокон доводять, що доцільно проводити ідентифікацію зони функціонування згідно із запропонованим автором алгоритмом через встановлення кількісних значень та якісних характеристик її порогів з урахуванням галузевих особливостей.

5. З метою підтримки стану економічної безпеки господарська система повинна ще на стадії проектування підприємства визначити оптимально раціональний вид структури управління, який відповідає принципу адаптивності. При цьому треба виходити з того, що, по-перше, структура управління має формуватися на основі комплексу методів, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного; по-друге, процес формування потребує участі керівників господарюючого суб'єкта на всіх етапах проектування структури.

6. Збереження державності країни та її економічної безпеки неможливе без створення дійового правового та організаційно-економічного механізму регулювання діяльності підприємств, які опинилися в стані неплатоспроможності. Автором запропоновано до використання органами державного управління низку опосередкованих форм підтримки таких підприємств -- надання державних гарантій, державне страхування кредитів, списання боргів перед бюджетом, підтримка фіскального характеру, злиття підприємств з дозволу антимонопольних органів, підтримка через механізм ціноутворення та ін.

7. Процес досягнення та підтримки економічної безпеки підприємства необхідно розглядати у стратегічному та тактичному аспектах. Результати роботи дозволили оптимізувати систему стратегічного планування на підприємстві та доповнити сукупність стратегій підприємства стратегією економічної безпеки та її складниками - стратегіями підтримки та відновлення економічної безпеки підприємства.

8. Впровадження організаційно-економічного механізму досягнення та підтримки економічної безпеки підприємства неможливе без трансформації існуючої організаційної структури управління та порядку прийняття управлінських рішень, без формування нових комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, особливого стилю керівництва і відносин у колективі.

економічний концептуальний кризовий

Література

Кірієнко А.В. Діагностика та проектування організаційної структури управління підприємством в умовах динамічного зовнішнього середовища // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів: Вип. 1. -- К.: КНЕУ, 1997. -- с. 50--59 (0,45 арк.).

Кірієнко А.В. Економічна безпека підприємства: поняття і зміст // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідом. наук. зб. -- К.: КНЕУ, 1998. -- с. 104--107 (0,35 арк.).

Кириенко А.В. Прогнозирование неплатежеспособности предприятия по данным финансовой отчетности // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. -- 1998. -- № 23--24. -- с. 35--37 (0,2 арк.).

Размещено на Allbest.ru