Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни „Міжнародна економіка”

на тему: „Роль ТНК в інвестиції України”

1. Глосарій

Транснаціоналізація -- переміщення капіталу з країн з його відносно надмірною кількістю в країни, де він знаходиться в дефіциті, але в надлишку є інші фактори виробництва (праця, земля, корисні копалини), які не можуть бути раціонально використані в відтворювальних процесах через брак капіталу. транснаціональний корпорація капітал

Корпорація (від лат. Corpus -- тіло) за українським законодавством -- це юридична особа, що створена суб'єктами господарювання з метою регулювання своєї діяльності.

Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК -- компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах, які контрольовані з одного центру -- материнської компанії.

Країна базування -- це країна, у якій знаходиться штаб-квартира материнської компанії ТНК.

Приймаючі країни -- це іноземні країни, в яких ТНК розміщує власні дочірні підприємства або філіали на основі здійснення прямих іноземних інвестицій.

Горизонтально інтегровані ТНК -- управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари.

Вертикально інтегровані ТНК -- управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.

Роздільні ТНК -- управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.

2. Закономірності і тенденції розвитку транснаціональних компаній світу

· Наприкінці XX - на початку XXI ст. спостерігається інтенсивне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. На початок третього тисячоліття міжнародне виробництво товарів і послуг у рамках ТНК становило 7% світового ВВП.

· Глобальні процеси поділу світових потужностей та виробничих можливостей, інформатизація економічних механізмів, зростання розвинутих країн світу призвели до виділення транснаціональних компаній в окремі суб'єкти світового ринку.

З кожним роком кількість ТНК по усьому світу зростає, а масштаби їх діяльності набувають наддержавного рівня. На 2012 рік було зафіксовано 85 тис. од. транснаціональних компаній та їх філій, які контролювали більше 85% світового експорту та 90% прямих іноземних інвестицій.

Майже усі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьом економічним центрам: США, країнам ЄС і Японії. Останніми роками активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайнято у сфері виробництва (перш за все вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві.

На мал. 1 показано у відсотках галузеву структуру ТНК в світі.

Мал. 1

Чітко позначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємному виробництві.

· Міжнародна концентрація виробництва та централізації капіталу, вихід за національні кордони стимулює розвиток ТНК, підвищує їх роль у сфері міжнародних економічних та політичних відносин. Ріст ТНК відбувається на основі подальшої концентрації виробництва та капіталу на національному й міжнародному рівнях. Це виявляється у розширенні іноземної виробничої мережі приватних корпорацій, а також поглинанні ТНК іноземних фірм. Виникають нові та видозмінюються старі форми ТНК і методи їх діяльності. Передусім, це простежується у подоланні національної замкнутості економік країн. Виникає якісно новий взаємозв'язок або взаємодія - взаємне переплетіння національних економік, ліквідація економічних кордонів між ними, поява розгалужених багатогалузевих комплексів та конгломератів, які не співпадають із національними кордонами. ТНК стали домінуючим фактором у міжнародній спеціалізації та міжнародній торгівлі, внутрішні та зовнішні ринки окремих країн стали для них окремими сегментами світового ринку, що в сукупності перетворює їх на глобальний економічний простір.

· Основні закономірності розвитку ТНК такі:

а) підвищення рівня усуспільнення виробництва в межах світового господарства. Це виявляється у створенні великих господарських одиниць, наприклад, транснаціональних компаній;

б) залучення національних економік у світогосподарські зв'язки. Це передбачає насамперед розвиток господарських відносин між різними галузями виробництва країн світу;

в) зближення національних господарств, що потребує адаптації, взаємопроникнення їх економічних потенціалів;

г) вирівнювання рівнів економічного розвитку національних господарств. Ця закономірність виявляється у процесі зближення кількісних показників, які характеризують економічний розвиток країн світу, зокрема виробництво продукції на душу населення, обсяг експорту, імпорту тощо.

Таким чином видно, що ТНК на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані для певних компаній показують загальний тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК на світовому ринку. ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК грають провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Вони грають ведучу роль у вивозі капіталу.

3. Головний викликй суспільного розвитку в умовах глобалізації

Головним викликом суспільного розвитку в умовах глобалізації стає підміна національного інтересу глобальним, проте національний інтерес жодною мірою не може підмінятись глобальним інтересом, оскільки це реально позбавляє національну державу можливості реалізації власної стратегії суспільного розвитку. На сучасному етапі світового розвитку національний інтерес зазнає такої радикальної трансформації, що вже не може бути ефективною формулою функціонування національної держави.

l Підміна національних інтересів глобальними породжує нові виклики національної небезпеки, наявним підтвердженням чого є спроби окремих світових держав підпорядкувати собі інтереси іншої національної держави. Негативними наслідками цього стає: наростання соціально-політичних та етнічних конфліктів, які виводять систему суспільного розвитку з динамічної рівноваги, позбавляючи її можливості стабільного розвитку та ефективного функціонування. Саме тому основна мета національної безпеки в умовах глобалізації має зводитися до створення умов для реалізації інтересів особи, суспільства та держави, що відповідає системі національних інтересів, яка з необхідністю має бути узгоджена з глобальною системою інтересів.

l Розвинуті країни світу пильно стежать за процесами, що відбуваються у країнах СНД і в Україні зокрема. Трансформація економік пострадянських країн, утворення нових геополітичних об'єднань на теренах СНД спонукають їх до вкладання капіталу в ключові сфери економіки цих країн у разі сприятливої ситуації.

l Іноземні компанії, найбільші транснаціональні об'єднання прямо або через підставні фірми і банки скуповують акції перспективних підприємств країн СНД і фактично стають їхніми власниками, а відтак заморожують або згортають виробництво. Візьмемо той таки ArcelorMittal. Порівняно з нашими олігархічними металургійними холдингами це, безперечно, позитивний приклад. Однак навіть ArcelorMittal не виконує взятих на себе під час купівлі «Криворіжсталі» зобов'язань щодо збереження певної кількості працівників.

На мал.2 наведений загальний обсяг інвестицій іноземних компаній в економіку України.

Мал.2.

Водночас гальмується намагання цих країн включитися у світову ринкову, економіку. Вони поступово витісняються з тих світових ринків, на яких їх продукція була конкурентоспроможною і мала попит. З цією метою країни далекого зарубіжжя використовують подвійні стандарти у підходах до розвитку торгово-економічних зв'язків і до процесів інтеграції в рамках СНД, протекціоністські заходи для захисту своїх товарів, антидемпінгове і компенсаційне законодавство. Результати активізації західного капіталу в країнах СНД очевидні.

4. Створення українських ТНК -- вимога часу

· Глобальні процеси переділу світового ринку торкаються різноманітних галузей, у яких домінують ТНК. Крім того, у найближчому майбутньому, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств стане перед фактом, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Ось чому сьогодні для України актуальне питання: чим відповісти на виклик ТНК, щоб не поглинутися остаточно ними? Відповідь може бути тільки одна -- щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела та ін. (не беручи до уваги промислово розвинених країн, де існують сотні великих ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, якщо він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам і здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику. Водночас, як бачиться, створити корпорації повного замкненого циклу, які займалися б видобутком сировини, її переробкою, виготовленням із неї продукції та її реалізацією, Україна може лише в окремих галузях, на що знадобиться чимало часу. Хоча деякі кроки в цьому напрямі вже зроблено. Так, протягом останніх двох років на різних рівнях розглядається можливість створення в енергетичній галузі державної вертикально інтегрованої компанії «Нафта України» на базі «Укрнафти», ЗАТ «Укртатнафта» і НПК «Галичина», що мала б у своєму складі 700--800 АЗС і контролювала б до 15% ринку світлих нафтопродуктів країни. Водночас упритул до створення вітчизняної ТНК -- інтегрованої нафтової компанії з усіма елементами технологічного ланцюжка «видобуток -- переробка -- збут» -- підійшли Приватбанк та УкрСиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС «Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більш як 30% акцій НПК «Галичина». Певних успіхів у плані транснаціоналізації бізнесу домоглася корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД). Основна увага при цьому приділяється побудові вертикально інтегрованих холдингів по ланцюжку «вугілля -- кокс -- метал». При цьому ІСД створює ТНК не усіченого (без закордонної інфраструктури), а повного профілю, для чого компанія активно виходить на закордонні ринки, залучає нових партнерів, разом з іноземними фірмами бере участь у створенні консорціумів для просування на зовнішній ринок своєї продукції. Близька до створення ТНК повного циклу і донецька «Систем кепітал менеджмент», яка зосередила контроль над такими гігантами, як «Азовсталь», Єнакіївський металургійний завод, Авдіївський коксохімзавод, що володіє великими пакетами акцій Керченського меткомбінату, Харцизького трубного заводу, об'єднання «Запоріжкокс». Фактично повний замкнений цикл метвиробництва, властивого ТНК, має і держкомбінат «Криворіжсталь». Значну увагу створенню вітчизняних ТНК, підтримці, розвитку та підвищенню конкурентоздатності на світових ринках продукції українських підприємств приділяють керівництво провідних харківських промислових об'єднань і облдержадміністрація. Така робота в регіоні проводиться на основі пріоритетності за галузевим принципом. У галузі авіабудування потенційними учасниками ТНК є Харківський авіазавод і завод «ФЕД», енергообладнання -- ВАТ «Турбоатом» і об'єднання «Електроважмаш», електроніки -- Харківський електроапаратний завод, ВО «Моноліт», Харківський релейний завод тощо.

· На сьогодні в умовах жорсткої конкуренції на зовнішніх ринках та глобальної фінансової кризи важливим залишається питання встановлення кооперації між країнами СНД, зокрема, шляхом створення транснаціональних промислово-фінансових груп як найбільш важливого компоненту інтеграції та інвестиційної діяльності.

Зважаючи на складну ситуацію, що на сьогодні склалася в авіаційній галузі України, отримання додаткових фінансових коштів є вкрай проблематичним через важку фінансово-економічну ситуацію в нашій державі. Сьогодні виробництво авіаційної продукції у світі фактично розподілене між американською корпорацією «Boeіng» (49 %) та західноєвропейським концерном «Aіrbus Іndustrіes» (43 %). Частка авіаційних підприємств усіх інших країн становить лише 8 % світового виробництва літаків, гелікоптерів та відповідного обладнання. Іноземні експерти вважають, що впродовж наступних двадцяти років парк світової цивільної та транспортної авіації збільшиться вдвічі - з 17 до 35 тис. літаків загальною вартістю 2,6 трлн дол. США.

Основними конкурентами вітчизняних авіавиробників виступають канадська компанія «Bombardіer», бразильська «Embraer» та франко-італійська «ATR» [1]. Одним із підходів до покращення ситуації в авіаційній галузі України в умовах жорсткої конкуренції на зовнішніх ринках та глобальної фінансової кризи є встановлення кооперації між країнами СНД, зокрема, створення транснаціональних промислово-фінансових груп (надалі в тексті - ТПФГ), діяльність яких регулювалася би нормами, що підлягають прямому застосуванню у всіх країнах СНД, а також внутрішньодержавним правом держав-учасниць Співдружності.

Однією з ТПФГ, яка функціонує у галузі виробництва та експлуатації авіаційної техніки в рамках СНД, є Міждержавна фінансово-промислова група «Інтернавігація» (надалі в тексті - МФПГ «Інтернавігація»). Вона була створена відповідно до міждержавної Угоди про створення міждержавної фінансово-промислової групи «Інтернавігація» від 25 листопада 1998 р., підписаної главами урядів шести держав-учасниць СНД (Вірменії, Білорусі, Киргизії, Росії, Таджикистану та України) і до її складу ввійшли 14 підприємств та організацій різних форм власності Росії, Білорусі, Казахстану, України, а також Міждержавний банк.

Формування і створення МФПГ «Інтернавігація» здійснювалося на умовах добровільного об'єднання і взаємовигідної фінансово-економічної діяльності. МФПГ «Інтернавігація» є суб'єктом виробничо-господарської діяльності з правами юридичної особи. Вона пройшла державну реєстрацію в уповноважених органах Російської Федерації і була внесена до реєстру фінансово-промислових груп. Органи управління, права і обов'язки кожного учасника визначаються установчими документами групи, розробленими відповідно до законодавства держави місця її реєстрації.

Статутний капітал групи формується за рахунок грошових внесків підприємств і організацій, що входять до її складу, матеріальних та нематеріальних цінностей, пакетів акцій цих підприємств.

Прибуток, отриманий від виробничо-господарської діяльності групи, розподіляється пропорційно пайовим внескам кожного учасника.

Учасники МФПГ «Інтернавігація» об'єдналися з метою:

l об'єднання, координації та використання науково-технічного та виробничого потенціалів учасників групи для створення систем та засобів навігації і навігаційної апаратури;

l отримання прибутку та проведення узгодженої інвестиційної політики, в тому числі пошук та залучення фінансових ресурсів як у країнах СНД, так і в інших державах;

l створення власних інвестиційних структур для фінансування науково-дослідницьких робіт, реалізації своїх розробок, програм та проектів у галузі навігації;

l проведення маркетингових досліджень ринків збуту, активного просунення продукції групи на ринок СНД та світовий ринок;

l створення нових робочих місць та реалізація соціальних програм для учасників МФПГ «Інтернавігація».

Підприємства та організації, які є учасниками МФПГ «Інтернавігація», зберігають статус самостійних суб'єктів виробничо-господарської діяльності і не обмежуються у виробництві непрофільної для МФПГ «Інтернавігація» продукції, здійснюючи діяльність на підставі законодавства своїх держав з врахуванням положень Угоди про створення міждержавної фінансово-промислової групи «Інтернавігація». Створення ТПФГ через об'єднання зусиль й фінансових можливостей країн СНД в авіаційній галузі сприятиме створенню в цій галузі конкурентоспроможного міждержавного ринку та утворення потужних корпоративних об'єднань, які будуть здатні конкурувати з провідними іноземними авіаційними корпораціями.

Висновок

На сьогодні одним з визначальних чинників розвитку національних економік є вплив діяльності транснаціональних компаній. Найбільші ТНК задають напрямок розвитку не лише окремих галузей, але й мають значний пріоритет у визначені стратегічного розвитку країн. Україна не є виключенням в цьому питанні. Основною задачею в контексті даної тенденції є створення умов для протистояння експансії зарубіжних ТНК. Серед основних шляхів вирішення відокремлюють: створення відповідної нормативно-правової бази для регулювання діяльності міжнародних компаній та створення українських транснаціональних структур, що можуть протистояти іноземним компаніям, які використовують Україну як ресурсний придаток для збільшення власних прибутків.

Створення українських ТНК має як позитивні сторони, так і негативні наслідки. До останніх відносять: монополізацію ринку, лобіювання власних інтересів, особливо це стосується соціальної стратегії розвитку країни тощо.

Стратегія економічного розвитку України передбачає сприяння процесам транснаціоналізацїі українського корпоративного капіталу на користь нарощування його конкурентоспроможності і фінансового потенціалу, а не боротьбу з ними через реприватизацію.

Формування українських ТНК може стати одним з стратегічних пріоритетів державної політики, яка за умови створення відповідного зовнішнього середовища (податкового стимулювання, у тому числі вибіркове стимулювання перспективних підприємств і областей), сприятиме підвищенню конкурентоспроможність економіки і за рахунок ексклюзивних можливостей ТНК забезпечить виживання національних підприємств в умовах. В той час, як “чистий національний виробник” неминуче програє конкурентну боротьбу. При цьому забезпечення балансу між іноземними і українськими ТНК загострить конкурентну боротьбу на ринку і сприятиме як кращому задоволенню потреб споживачів, так і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

Таким чином, найперспективнішими для формування українських ТНК областями є ВПК, машинобудування, авіаційна, ракетно-космічна, металургійна і хімічна промисловість, електроніка, транспорт, легка і харчова промисловість, наукові дослідження, програмування і веб-дизайн.

Размещено на Allbest.ru