Грошовий фетишизм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошовий фетишизм

1. Визначення грошового фетишизма

ГРОШОВИЙ ФЕТИШИЗМ [ДЕНЕЖНЫЙ ФЕТИШИЗМ] (від фр. fetichisme, від порт. feitico - чаклунство) - поклоніння грошам, приписування їм надприродних властивостей, обожнювання їх, значне перебільшення їх ролі в економічному і суспільному житті.

Вартісні характеристики реалій в умовах товарно-грошового виробництва уявляються залежними лише від природних і, в крайньому випадку, споживчих властивостей цих речей. Особливу правдоподібність здобуває це уявлення стосовно грошей, тому що їхні специфічні функції здаються обумовленими лише природними властивостями золота і знаків, що його заміняють (це явище К. Маркс назвав товарним і грошовим фетишизмом).

Грошам приписують містичну владу над людьми. Це - однаково як якби ми приписали владу рушниць, гармат, літаків, танків і т.п. самим по собі над людьми. Влада грошей є влада людей, що розташовують грішми й розпоряджаються грішми, а також умов життя людей, у яких соціальні відносини приймають форму грошових. А ця влада узаконена й підтримується апаратом держави, поліцією, судами, армією. Грошовий і сверхденежный механізм у єдності із системою власності, підтримувані згаданими чинностями суспільства, здобувають, у свою чергу, владу над тими, хто їх підтримує й охороняє. Утвориться складна мережа влади, що обплутує все суспільство й всі його члени. Грошовий фетишизм утвориться, коли гроші вириваються у свідомості людей із цієї мережі й наділяються самостійним буттям. Це - ідеологічний феномен. Його до відомого ступеня культивують спеціально, тому що це - кошти маніпулювання людьми.

2. Вклад К. Маркса в розвиток теорії грошей

В своїх наукових працях Карл Маркс об'єднав в цілісну структуру теорію трудової вартості та теорію грошових відносин. Розкриваючи суть грошей, К. Маркс показав, що розвиток грошових відносин пов'язаний з вирішенням суперечностей між особливою властивістю товару - споживчою вартістю і його загальною властивістю - вартістю. У Маркса мінова вартість - це єдиний можливий спосіб вираження вартості, її необхідна форма прояву. Це зумовлено тим, що вартість товару - результат абстрактної праці, праці взагалі, яка не може бути ні виявлена, ні виміряна безпосередньо в споживчій вартості товару - свого носія. Тільки в обміні даного товару на інший в споживчій вартості останнього може бути виражена і виміряна вартість, яка проявить себе вже як мінова вартість. Якщо багато товарів виявлять свою мінову вартість в якомусь одному товарі, то споживча вартість останнього стає уособленням мінової вартості взагалі, її абсолютним носієм, тобто грошима.

Таким чином, вклад Маркса в теорію грошей полягає в тому, що він виводить сутність грошей з аналізу суперечності товару. В товарі-еквіваленті (грошах) реалізуються суперечності якісної і кількісної сторін вартості: внаслідок того, що всі товари вимірюють свою мінову вартість в одному особливому товарі, цей виділений товар стає адекватним буттям мінової вартості, її буттям в якості загального еквівалента. К. Маркс визначав три особливості загального еквівалента:

1) його споживча вартість стає формою виявлення протилежності - вартості;

2) конкретна праця, затрачена на його виробництво, стає вираженням абстрактної людської праці;

3) своєю протилежністю стає і приватна праця, що реалізується як праця в її безпосередній суспільній формі.

Враховуючи ці властивості, К. Маркс розкрив специфічну роль і місце грошей як абсолютного товару і як форми виразу, уречевленого носія суспільних відносин у товарному виробництві. Він довів, що гроші не просто технічний інструмент системи господарювання, а внутрішньо властивий елемент суспільних відносин, що базується на товарному виробництві. Тому гроші - не тільки “вуаль”, що накинута на процес суспільного відтворення, а його реальний активний елемент. Тим самим Маркс відкрив шлях для успішного вирішення таких глобальних проблем теорії грошей, як грошовий і товарний фетишизм, грошовий механізм макроекономічного регулювання, ринок позикового капіталу та грошовий ринок. Особливої уваги заслуговує марксове положення про гроші як форму виразу суспільних відносин. На його підставі був визначений історичний характер грошей.

Свій аналіз категорії грошей Маркс розпочав з однієї конкретної історичної форми грошей - золота, яке було єдиним носієм грошової суті в той час. Проте він визнавав об'єктивність існування інших історичних форм грошей до золотого монометалізму (срібло, інші метали, просто споживчі товари), а також можливість існування принципово нових форм грошей у майбутньому (нерозмінних знаків, кредитних грошей). Тому з позицій теорії Маркса вилучення золота з грошового обігу не означає, що гроші внаслідок цього втрачають свою товарну природу, або зникає загальний еквівалент - цей вихід означає лише, те що не стало однієї з форм грошового товару. Важливе місце в марксовій теорії грошей займає аналіз кількісного фактора. Він вперше сформулював закони грошового обігу для всіх відомих засобів обігу - дійсних, паперових і кредитних грошей. Марксові розробки теорії грошей не є чимось випадковим, штучно вклиненим у загальний потік розвитку наукової думки в цій сфері. Вони спиралися на всі попередньо нагромаджені знання людей про гроші і послужили важливою основою для їх подальшого поглиблення.

3. Теорії грошей. Види та особливості сучасних рошей

Розвиток ринку праці, як правило, супроводжується відродженням і поглибленням товарно-грошового фетишизму;

- групові та особисті інтереси відособлених групових та індивідуальних виробників, як правило , переважатимуть над загальнонародними цілями та завданнями. Цей недолік ринку праці пом'якшується, якщо в країні підтримується прагнення державних органів, роботодавців та найманих працівників досягти загального блага в суспільстві. Останнє визначається чотирма показниками: зростанням продуктивності праці, що має перевищувати зростання середньої заробітної плати; збільшенням валового національного продукту; вдосконаленням техніки та технології виробництва (науково-технічний прогрес); зростанням рівня життя населення. Представники держави, підприємців і найманих працівників мають бути зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин, однаковою мірою відповідати за розробку взаємоприйнятних рішень;

- ринку праці притаманна стихійність, яка загострює проблеми працевлаштування населення і ускладнює реалізацію права на працю і доходи. Більш жорсткими стануть вимоги до професіоналізмі, посилиться динамічність структурних змін у виробництві, виникне безробіття, знизиться життєвий рівень частини населення. Як наслідок, може виникнути соціальна напруженість.

Отже, в умовах ринкової трансформації економіки України перед органами державного та регіонального управління постає ряд нових завдань: роздержавлення та приватизація; зміна форм власності господарюючих суб'єктів; створення для всіх форм господарювання надійних умов і гарантій рівності; зміна форм управління господарською діяльністю підприємств та організацій, які залишаються в державній власності; зняття всіх обмежень на переміщення робочої сили та стимулювання її професійної мобільності; розробка ефективних заходів щодо соціального захисту населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народного господарства в робочій силі та розвиток структури зайнятості; створення інститутів інфраструктури ринку, орієнтованих на забезпечення виконання перелічених завдань.

4. Товарний фетишизм

На перший погляд товар здається дуже простим і тривіальною річчю. Його аналіз показує, що це - річ, повна чудасій, метафізичної тонкості і теологічних хитрувань. Як споживча вартість, він не містить в собі нічого загадкового, чи будемо ми його розглядати з тієї точки зору, що він своїми властивостями задовольняє людські потреби, або з тієї точки зору, що він набуває цих властивостей як продукт людської праці. Саме собою зрозуміло, що людина своєю діяльністю змінює форми речовин природи в корисному для нього напрямі. Форми дерева змінюються, наприклад, коли з нього роблять стіл. І, проте, стіл залишається деревом - буденною, плотський сприйманою річчю. Але як тільки він робиться товаром, він перетворюється на плотсько-надчуттєву річ. Він не тільки стоїть на своїх ногах, але стає перед лицем всіх інших товарів на голову, і ця його дерев'яна довбешка породжує чудасії, в яких набагато дивовижнішого, ніж якби стіл пустився по власному почину танцювати.

І так, звідки ж виникає загадковий характер продукту праці, як тільки цей останній приймає форму товару? Очевидно, з цієї самої форми. Рівність різних видів людської праці набуває речової форми однакової вартісної наочності продуктів праці; вимірювання витрат людської робочої сили їх тривалістю одержує форму величини вартості продуктів праці; нарешті, ті відносини між виробниками, в яких здійснюються їх суспільні визначення праці, одержують форму суспільного відношення продуктів праці.

Отже, таємничість товарної форми полягає просто в тому, що вона є дзеркалом, яке відображає людям суспільний характер їх власної праці як речовий характер самих продуктів праці, як суспільні властивості даних речей, властиві їм від природи; тому і суспільне відношення продуктивних до сукупної праці представляється ним що знаходиться зовні їх суспільним відношенням речей. Завдяки цьому, поява одного замість іншого, продукти праці стають товарами, речами плотсько-надчуттєвими, або суспільними. Так світлова дія речі на зоровий нерв сприймається не як суб'єктивне роздратування самого зорового нерва, а як об'єктивна форма речі, що знаходиться поза очима. Але при зорових сприйняттях світло дійсно відкидається однією річчю, зовнішнім предметом, на іншу річ, око. Це - фізичні відносини між фізичними речами. Тим часом товарна форма і те відношення вартостей продуктів праці, в якій вона виражається, не мають абсолютно нічого загального з фізичною природою речей і витікаючими з неї відносинами речей. Це - лише певне суспільне відношення самих людей, яке приймає в їх очах фантастичну форму відношення між речами. Щоб знайти аналогію цьому, нам довелося б забратися в туманні області релігійного світу. Тут продукти людського мозку представляються самостійними істотами, обдарованими власним життям, що стоять в певних відносинах з людьми і один з одним. Те ж саме відбувається в світі товарів з продуктами людських рук. Це я називаю фетишизмом, який властивий продуктам праці, якщо вони проводяться як товари, і який, отже, невіддільний від товарного виробництва.

Список використаної літератури

грошовий фетишизм вартісний

1. Основы экономической теории: Учеб. пособие / В.Л. Клюня, М.Л. Зеленкевич, Н.В. Черченко и др.; Под ред. В.Л. Клюни. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997. - 336 с.

2. Экономическая теория/Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича: Учебник для вузов. - СПб: Изд. СПбГУЭФ, Изд. "Питер Паблишинг", 1997. - 480 с.; илл.

3. Райзберг Р.Б. Рыночная экономика. М., 1993.

4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристъ, 1997. - 568 с.

5. Экономика: Учебник/Под ред. доц. А.С. Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство БЕК, 1997 - 816 с.

6. Лемешевский И.М. Теория национальной экономики. Мн., 1994.

7. Дзюбик С., Ривак О. - Основи економічної теорії. К.: Основи, 1994.

8. Єльмеєв В.Я. Основи економіки науки Л.: Видавництво Ленінградського унів-та, 1977.

Размещено на Allbest.ru