Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний економічний університет

УДК 658.5:001.895

Спеціальність 08.06.01 економіка підприємства і

Харків 2000

Ключові слова: структурна трансформація, ринкова реструктуризація, інноваційна політика, інноваційна діяльність, промислове нововведення, інноваційна стратегія.

Mishustin U.V. Innovation activity of an industrial enterprise. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of economic sciences by Speciality 08.06.01 - economics of enterprises and production management methods. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2000.

The major goal of the research is to reveal the theoretical grounds for the nature and formation of an industrial enterprise innovation policy as well as methodical approaches concerning elaboration of innovation strategy and system of factors, the combination of which promotes the market potential innovation efficiency. Industrial enterprises innovation activity is determined to provide the progressive purpose of structural transformations at a macrolevel and the market restructuring completion at a microlevel. The essence, peculiarities and targets of the innovation policy for industrial enterprises in terms of forming market relations are specified. Methodical approaches to formation of the basic industrial enterprise innovation policy are worked out.

Key words: structural transformation, market restructuring, innovation policy, innovation activity, industrial innovation, innovation strategy.

Мишустин Ю.В. Инновационная политика промышленного предприятия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика предприятия и организация производства. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2000.

В диссертации обосновано, что инновационная переориентирование национальной экономики, формирование научно-технологической модели экономического роста - основные направления решения задачи равноправного включения Украины в мирохозяйственные отношения при условии их глобализации. В условиях многовариантности и альтернативности структурных сдвигов, характерных для рыночной трансформации экономики, задача инновационной направленности промышленного производства и реформирования инструментария государственного регулирования состоит в обеспечении прогрессивности структурных сдвигов на макроуровне и формировании бизнес-климата, благоприятного для рыночной реструктуризации и инновационной деятельности на промышленных предприятиях. При этом предпосылки, необходимые для улучшения бизнес-климата и оживления инвестиционного процесса на микроуровне должны складываться в ходе завершения приватизационных процессов и изменения инструментария государственного регулирования предпринимательства, а желательным результатом должно стать создание условий активизации организации высокотехнологических производств, инновационного бизнеса.

В работе обобщен зарубежный опыт решения проблем стратегической уязвимости и необходимости самозащиты хозяйственной устойчивости промышленных предприятий, определены целесообразность, возможности и границы его использования в отечественных условиях. Разработаны подходы к использованию методов сопоставления наборов стратегических зон хозяйствования, обеспечения внутренней и внешней гибкости, к применению преимуществ синергизма. Доказано, что использование этих методов в хозяйственной практике позволит решить проблему сочетания объективной необходимости инновационного развития с задачами обеспечения общей устойчивости промышленных предприятий в процессе их рыночной реструктуризации.

Обобщены теоретические подходы к содержанию политики нововведений, раскрыты ее особенности и задачи применительно к условиям трансформационной экономики. Обосновано, что осуществление инновационной политики предприятия непосредственно зависит от переориентирования всего нововведенческого цикла на прогрессивную структуру спроса, которая сложилась на внутреннем и международном рынках, и прежде всего на наукоемкие продукты. Условием научности и эффективности разработки организационно-экономических механизмов осуществления инновационных процессов является комплексное применение теоретически обоснованных принципов инновационной деятельности: приоритета инновационной деятельности над традиционной, экономичности и гибкости инновационной деятельности, цикличности инновационных процессов, - особенности учета которых в практике формирования инновационной деятельности исследованы в работе.

В диссертации обобщены основные положения концепции нововведений; исходя из этого обоснованы направления совершенствования управления инновациями, а именно разработка организационных форм этого процесса и формирование инновационной стратегии предприятия. Раскрыта ведущая роль инициативной формы организации инновационной деятельности на основе сопоставления возможностей инвестирования, видов риска, необходимости окупаемости и условий трансформационного периода. Обобщен зарубежный опыт создания и функционирования венчурных фирм как инициативной формы организации инновационной деятельности, позволяющей разрешить противоречия между необходимостью этой деятельности и повышенным риском ее осуществления, особенно в условиях формирующихся рыночных отношений.

Предложен методический подход к разработке инновационной стратегии, основанный на классификации факторов технологической и конкурентной позиций предприятия при условии их единства. Разработана концептуальная модель промышленного новшества, которая определяет процесс разработки и коммерциализации нового продукта, начиная с этапа зарождения идеи и заканчивая этапом снятия его с производства. Разработаны методические подходы к учету системы факторов, которое в совокупности определяют потенциальную рыночную эффективность новшеств.

Ключевые слова: структурная трансформация, рыночная реструктуризация, инновационная политика, инновационная деятельность, промышленное нововведение, инновационная стратегия.

Загальна характеристика роботи

Ринкові реформи в Україні значною мірою ускладнюються уповільненням їхнього розвитку у виробничій сфері та відсутністю повного комплексу умов для інтеграції вітчизняної економіки в систему світового ринку, який вже давно інтенсивно використовує інноваційні чинники економічного росту. Опанування виробничими підприємствами науково-технологічної моделі економічного росту створить основу забезпечення економічної незалежності України, переходу її економіки до фаз економічного пожвавлення і зростання. Якраз зважаючи на характерні особливості розвитку світової економіки і виходячи із задач реформування вітчизняного виробництва, особливої актуальності набуває дослідження проблем інноваційного напрямку ринкового реструктурування промислових підприємств, який може забезпечити зростання потенціалу їхньої конкурентоспроможності.

Актуальність теми. Проблемам докорінної перебудови економічних відносин підприємств і формування ринкових умов підвищення ефективності їхньої діяльності присвячена велика кількість сучасних наукових досліджень, в яких аналізуються та оцінюються результати ринкового реформування в Україні, можливості і межі використання закордонного досвіду для прискорення і полегшення перебудови економіки, надаються практичні пропозиції щодо підвищення ефективності господарювання як на макро-, так і на мікрорівні. Це роботи В. Бабича, В. Беренса, М. Бромвича, В. Гриньової, В. Геєця, А. Ідрісова, В. Косова, В. Ланового, І. Ліпсіця, І. Лукінова, Г. Одінцової, Р. Холта, М. Хохлова, М. Чумаченка, С. Шуміліна, А. Яковлєва та ін. інноваційний ринковий промисловий

Але дослідження комплексу проблем, пов'язаних із уведенням в дію інноваційних чинників економічного росту вітчизняних підприємств, не можна вважати вирішеними. Існує необхідність теоретичного узагальнення суті і ймовірних напрямків структурної трансформації економіки України, розробки методологічних підходів до формування бізнес-клімату, сприятливого для інноваційної діяльності, до вирішення завдань реструктуризації виробництва з його інноваційним переорієнтуванням на платоспроможний попит.

Об'єктивна необхідність подальшого поліпшення технологічної структури промислового виробництва з активним використанням науково-технологічних світових і вітчизняних досягнень в умовах трансформації економіки визначили актуальність теми дисертації та її значення для розвитку економіки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в Харківському державному економічному університеті в рамках галузевої програми Міністерства освіти і науки України "Наукові проблеми розбудови державності України" - проект "Стратегія діяльності підприємства в ринковому середовищі" (номер держреєстрації 0198U007645), науково-дослідної роботи за темою "Організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства в умовах розвитку стратегії маркетингу" (номер держреєстрації 0199U003644).

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування суті і характеру інноваційної політики промислових підприємств як об'єктивно обумовленого напрямку їхньої реструктуризації, адекватного умовам ринкового реформування, розробка методичного забезпечення напрямків ефективного здійснення політики нововведень.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких задач:

обґрунтовано передумови формування бізнес-клімату, сприятливого для інноваційної діяльності промислових підприємств;

визначено взаємозв'язок між ефективністю ринкової реструктуризації промислових підприємств і державною підтримкою інноваційної діяльності;

досліджено зміст і характер взаємодії елементів та задач інноваційної політики підприємств у процесі їхнього переорієнтування на умови конкурентного зовнішнього середовища;

узагальнено концепцію промислового нововведення і проведено аналіз сутності й особливостей інноваційного процесу на рівні підприємства;

уточнено методичний підхід до формування інноваційної стратегії підприємства;

визначено основні складові мотиваційного механізму інноваційної діяльності підприємств та проблеми його формування;

розроблено методичні підходи до формування основ здійснення промислового нововведення та інноваційної політики промислового підприємства;

обґрунтовано методичні рекомендації щодо визначення чинників та засобів інформаційного забезпечення вибору методів і процедур оцінки нововведення в умовах ринку.

Об'єкт дослідження - промислові підприємства в сучасних економічних умовах.

Предмет дослідження - сукупність зовнішніх і внутрішніх соціально-економічних та організаційно-технічних чинників, які визначають характер і форми інноваційної політики промислових підприємств в умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, вітчизняні та закордонні розробки вчених-економістів. У роботі були використані: економіко-математичний аналіз, метод порівняння, статистичний аналіз, метод експертних оцінок, метод екстраполяції.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, публікації з питань інноваційної діяльності, офіційні статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

з теоретичних позицій обґрунтовано інноваційні чинники економічного росту; вперше визначені протиріччя структурної перебудови економіки України, що стримують перехід до її науково-технологічної моделі, доведено, що їхнє розв'язання можливе лише за умов організації державної підтримки інноваційної діяльності підприємств;

запропоновано новий методичний підхід до вибору напрямків підтримки певного рівня стійкості роботи підприємств в умовах структурної перебудови економіки, який полягає у визначенні правил формування системи стратегічних зон їхнього господарювання, можливостей несуперечливого розвитку зовнішньої та внутрішньої гнучкості підприємств;

розроблено концепцію мотиваційного механізму інноваційної діяльності з орієнтацією на забезпечення структурної перебудови виробничої сфери, в якій з нових позицій визначено зміст такого механізму та вдосконалено методичні засади впливу мотивації інноваційної діяльності промислових підприємств для умов трансформаційної економіки;

отримало подальший розвиток методичне забезпечення вибору стратегії нововведень з використанням нової класифікації чинників технологічної та конкурентної позиції підприємства, що дозволяє впорядкувати пошук ефективної стратегії нововведень;

удосконалено систему принципів реалізації інноваційної політики підприємств в Україні, дотримання яких сприяє цій реалізації;

обґрунтовано систему чинників, що впливають на вибір та оцінку промислових нововведень в умовах ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені у дисертації теоретичні положення доведені автором до рівня пропозицій щодо вдосконалення управління інноваційною діяльністю промислових підприємств в умовах економіки перехідного періоду. Використання на практиці результатів дослідження дозволить ефективніше формувати інноваційну політику підприємства, визначати ринкову доцільність вибору та впровадження конкретних нововведень. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо підвищення якості інноваційної діяльності промислових підприємств і забезпечення її економічної та соціальної ефективності.

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, впроваджені в практичну діяльність промислових підприємств м. Харкова. Зокрема, на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві впроваджені рекомендації щодо підвищення якості інноваційної діяльності промислових підприємств і забезпечення її економічної та соціальної ефективності, які використовуються при плануванні інноваційної політики підприємства в сучасних умовах господарювання (довідка від 29.02.2000). Методичні розробки щодо класифікації чинників, які впливають на інноваційний процес, впроваджені в роботу ВАТ "Автрамат" (довідка від 21.03.2000).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особистою роботою автора. Усі результати одержані здобувачем особисто і знайшли відображення в роботах, опублікованих без співавторів. У спільній роботі за номером 3 (с. 14 автореферату) особисто автором проведено аналіз стану сучасної економіки України, обґрунтовано необхідність її реформування, розглянуто проблеми, пов'язані зі структурними змінами в економіці України, та можливі шляхи ринкових економічних перетворень, доведено доцільність інноваційного переорієнтування як одного із засобів реструктуризації промислових підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки та пропозиції оприлюднено на Третій міжнародній науково-практичній конференції молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (Харків, 1999р.), науково-методичних кафедральних та міжкафедральних семінарах, нарадах керівників промислових підприємств Харківської області (Харків, 1998 - 2000 рр.).

Публікації. За темою дисертації у фахових виданнях опубліковано 6 наукових робіт, загальним обсягом 1,2 ум.-друк. арк. Особисто автору належить 1,01 ум.-друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 160 найменувань. Робота викладена на 171 сторінці машинописного тексту, з них на 18 сторінках подано 28 рисунків та 11 таблиць.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі - "Інноваційна діяльність підприємств як передумова ефективної реструктуризації економіки" - визначено сутність, проблеми, ймовірні та бажані напрямки структурної трансформації економіки України; обґрунтовано значення розвитку інноваційної спрямованості промислового виробництва та вдосконалення інструментарію її державного регулювання для забезпечення прогресивності структурних зрушень на макрорівні; визначено необхідність формування бізнес-клімату для розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств.

Дослідження автора показали, що кризові явища в економіці України, повільна перебудова її структури, поряд з іншими причинами, пов'язані з низьким рівнем додаткової вартості в кінцевому продукті. У дисертації визначені протиріччя, що стримують структурну перебудову економіки, її перехід до науково-технологічної моделі економічного росту, яка дозволить Україні зайняти належне місце у світовому розподілі праці. На жаль, навіть ті незначні інвестиційні ресурси, які держава спрямовує на структурну перебудову економіки, до промислових підприємств повністю не доходять через дію комплексу чинників. Відсутність сприятливого бізнес-клімату не дозволяє повністю використовувати потенціал підприємництва.

Поліпшення бізнес-клімату та пожвавлення інвестиційних процесів, на думку автора, залежать від темпів розвитку процесів приватизації, зміни інструментів державного регулювання підприємництва, створення умов для організації високотехнологічних виробництв та розвитку інноваційного бізнесу.

Проблеми розвитку інноваційних процесів на промислових підприємствах обумовлюються невизначеністю, непередбачуваністю та непрогнозованістю сучасної ситуації в Україні. Світова практика свідчить, що навіть у розвинутих країнах без всебічної державної підтримки інноваційні процеси не можуть розвиватися ефективно. Тим більше вона необхідна в трансформаційних умовах України. Основними державними інструментами, які активізують інновації у виробництві, на думку автора, є податкова політика та політика банківського кредитування. Держава повинна також виступати ініціатором організації еквівалентного обміну інноваціями і формування відповідного національного ринку з виходом на міжнародні ринки інновацій.

При формуванні інноваційної політики перед вітчизняними підприємствами постають проблеми забезпечення власними зусиллями зниження стратегічної уразливості та стійкості господарських процесів. На погляд автора, їхньому успішному вирішенню сприятиме обґрунтований вибір набору стратегічних зон господарювання, які повинні залежати від різних технологій, зовнішніх чинників та умов. Необхідно не допускати істотної взаємозалежності диверсифікованих стратегічних зон та оптимізувати розподіл ресурсів між ними таким чином, щоб негативний вплив зовнішніх чинників на одну зону не створював загроз життєдіяльності інших.

Постійний інноваційний розвиток підприємств вимагає в першу чергу підвищення зовнішньої гнучкості їхньої поведінки. Але через обмеженість коштів це негативно впливає на внутрішню гнучкість потенціалу підприємств. Автором доведено, що розв'язання цього протиріччя можливе завдяки використанню розробленого закордонною практикою так званого методу "аналіз впливу".

Керівникам вітчизняних підприємств слід звернути увагу на те, що в умовах диверсифікації господарювання їм доведеться для зменшення негативного її впливу на ефективність роботи підприємств опановувати нову концепцію їхньої поведінки - концепцію синергізму. Джерелом його може бути, наприклад, використання виробничих площ для загальнозаводських служб або взаємне доповнення підрозділів в управлінні. Але збільшення потенціалу синергізму підприємства зменшує рівень його гнучкості. В зв'язку з цим перед менеджерами постає проблема прийняття рішень з орієнтацією на такі критерії (суперечать один одному), як рентабельність або обсяг реалізації, рентабельність або гнучкість, гнучкість або синергізм. Проведений автором аналіз світового досвіду вирішення цієї проблеми показав, що правильний вибір полягає в балансуванні між цими орієнтирами.

Опанування керівниками українських підприємств таких показників, як "ступінь гнучкості" та "ступінь синергізму", дозволить їм, на думку автора, складати об'єктивні плани інноваційної стратегії підприємств. У дисертації показано, що при визначенні конкурентних позицій стратегічних зон та перерозподілі між ними наявних ресурсів доцільно використовувати матричні підходи (матрицю життєвих циклів, матрицю уразливості, матрицю синергізму). Для формування таких матриць доцільно використовувати результати трендової екстраполяції, експертних оцінок, а також інформацію про можливий вплив на конкурентні позиції будь-яких чинників.

У другому розділі - "Задачі розробки політики нововведень підприємства в умовах переходу до ринкових відносин" - автором виявлено проблеми ринкового переорієнтування науково-технічної політики підприємства; проаналізовано особливості та розроблено методичні підходи до планування інноваційної стратегії, створення механізму мотивації інноваційних процесів.

Інноваційна орієнтація підприємства повинна спрямовувати виробництво на прогресивну структуру попиту, насамперед на наукоємні продукти, що склалася на внутрішньому і міжнародному ринках.

Науковий рівень та ефективність організаційно-економічних механізмів реалізації інноваційних процесів забезпечується комплексним використанням обґрунтованих у дисертації принципів інноваційної діяльності: пріоритету інноваційної діяльності над традиційною; економічності та гнучкості інноваційної діяльності; циклічності інноваційних процесів. У роботі досліджені умови та результати дотримання цих принципів при формуванні організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємств.

При створенні нової продукції підприємство повинно не тільки чітко дотримуватися орієнтації на потреби ринку і на результати маркетингових досліджень, й забезпечувати цю орієнтацію організаційно і процедурно. Правильний розподіл процесу інновацій на етапи дозволяє обирати на кожному з них найбільш раціональний варіант його реалізації. Орієнтуючись на це, в дисертації на підставі узагальнення теорії і практики інноваційної діяльності підприємств запропонована модель розробки і впровадження нового промислового продукту, яка представлена на рис.1.

Ефективність політики і стратегії інноваційної діяльності забезпечується виділенням таких етапів її реалізації: аналіз стану і перспектив підприємства на ринках збуту; прогноз можливостей збільшення збутового потенціалу при використанні різних варіантів спрямування капіталовкладень на інновації; оцінка забезпечення цих варіантів наявними науково-технічними, виробничими і людськими ресурсами; пошук і вибір найбільш результативного з розглянутих варіантів.

Рис. 1. Модель нововведення промислового продукту

Існують дві важливі передумови ефективної реалізації обраної підприємством інноваційної стратегії. Перша обов'язкове її підпорядкування загальній стратегії підприємства, друга, узгодження з наявним виробничим потенціалом, яке повинно забезпечити окупність тієї частини капітальних ресурсів, що була вкладена у виробництво раніше.

Будь-які проекти з використанням інновацій є ризиковими. На думку автора в процесі ринкового реформування, ускладненого структурною кризою, планування інновацій несе в собі додаткові чинники ризику на макро- та мікроекономічному рівнях (табл. 1).

Таблиця 1 Чинники ризику інноваційної діяльності

Ефективність процесу нововведення залежить як від правильного вибору інноваційної стратегії, так і від розробки форм і методів організації інноваційного процесу. Порівняння базових форм організації інноваційного процесу за характеристиками можливостей інвестування, ризиків, забезпечення показників окупності та врахування особливостей трансформаційного періоду дозволило визначити особливе значення ініціативної форми організації інноваційного процесу для умов України. Узагальнення особливостей і принципів створення та функціонування венчурних фірм, які дає закордонний досвід, дозволило визначити умови створення ризикових інноваційних (венчурних) фірм та чинники, що визначають їхні переваги (рис. 2), і підтвердило висновок про можливість успішного використання зарубіжного досвіду у сфері вітчизняного інноваційного підприємництва.

При формуванні інноваційної стратегії підприємства всі чинники для відбору нововведень розбиваються на дві групи: чинники технологічної та конкурентної позиції фірми. Співставлення оцінок технологічної та конкурентної позиції дозволяє обрати стратегію нововведень певного типу. В роботі обґрунтовано методичні підходи до визначення чинників конкурентної позиції фірми, бо у вітчизняних підприємств якраз ця позиція є відносно новою сферою прийняття рішень.

Рис. 2. Умови створення венчурних фірм і чинники, які визначають їхні переваги

Результативність інноваційних процесів в умовах розвитку приватизаційних процесів безпосередньо пов'язана з формуванням механізму мотивації праці найманих робітників. Для визначення чинників, що лежать в основі мотивації інноваційної діяльності, в теорії інноваційного менеджменту використовується аналіз таких основних категорій як потреби, спонукання, мотиваційна поведінка, стимули, винагорода. На думку автора, серед цих категорій необхідно розглядати і категорію "економічні інтереси", які логічно повинні стати сполучною ланкою між потребами і спонуканнями. Структура потреб є надзвичайно широкою і складається з індивідуальних, колективних та суспільних. В основі такого розподілу лежать індивідуальні потреби, через задоволення яких здійснюється реалізація колективних і суспільних. Умови ринку визначають провідну роль власника виробництва в організації мотивації праці з метою вирішення протиріч між індивідуальними і колективними (суспільними) потребами або їхньої гармонізації. У зв'язку з цим розробка мотиваційних механізмів повинна насамперед бути зорієнтована на перші. Ефективне функціонування мотиваційного механізму забезпечується системою контролю за відповідністю результатів діяльності і їх мотивацій. У роботі запропоновано й обґрунтовано принципи організації контролю: достовірність і об'єктивність контрольованих показників, які розраховуються відносно заздалегідь прийнятих стандартів; визначення конкретної головної функції для контролю; відповідність системи контролю функції, що вимірюється; доступність показників для розуміння з метою негайного визначення відхилень від норм і стандартів та ін.

У третьому розділі - "Методичні підходи до формування основ інноваційної політики промислового підприємства" - обґрунтовано основи інноваційної політики промислового підприємства; розроблено методичні підходи до формування інноваційної стратегії; запропоновано рекомендації щодо впровадження промислового нововведення та визначення чинників його вибору й оцінки в умовах ринку.

Інноваційна політика підприємства повинна базуватися на розгляді нововведення як складного комплексу взаємозалежних видів діяльності, в результаті яких нова ідея не тільки впроваджується у виробництво, але і завершується прийняттям ринком продукту (товару, послуги, технології). Для опису етапів або кроків, які визначають розробку і комерціалізацію нового продукту, існує багато підходів, узагальнення яких дозволило запропонувати найбільш адекватну реальним умовам модель промислового нововведення, що описує життєвий цикл продукту, починаючи з етапу зародження ідеї і закінчуючи етапом зняття його з виробництва.

Інноваційна політика промислового підприємства повинна бути зорієнтована на досягнення ринкових цілей і певних конкурентних позицій. Аналіз специфічних умов реалізації процесу нововведень, пов'язаних із складністю розробки та оцінки положення на ринку раніше невідомого продукту, зростанням витрат ресурсів і часу на організацію його виробництва, високим рівнем ризику, викликаного непередбачуваністю ситуації на ринку, поставили проблему вибору найкращого варіанта проекту нововведення. Очевидно, що такий вибір повинен ґрунтуватися на попередній оцінці варіантів нововведень. Для побудови відповідної методичної бази такої оцінки автором була визначена і обґрунтована сукупність ринкових чинників, що в цілому впливають на інноваційний процес і визначають потенційну ефективність нововведень. При цьому всю множину чинників було поділено на п'ять груп: соціологічні, ділового ризику, попиту, визнання на ринку і конкуренції.

Сучасна система підприємництва дійшла такого рівня цивілізованого розвитку, що прийняття рішень, пов'язаних з новим продуктом, повинно обов'язково орієнтуватися на такі соціальні чинники, як законність, надійність, соціальні вигоди і вплив на навколишнє середовище.

Значення для ефективності інноваційної політики підприємства чинників ділового ризику обумовлено тим, що ризик внутрішньо властивий інноваційним процесам. В дисертації узагальнено передумови зниження ризику інноваційних процесів, які формуються за рахунок визначення: рівня ризику, пов'язаного з нововведенням; ступеня можливості розв'язання ризикованих ситуацій або зниження ризику через правильне планування, фінансування та маркетинг; можливостей виживання продукту при різних рівнях ризику; схильності підприємця-інноватора до ризику.

Нехтування чинником ризику може призвести до неприйняття ринком конкретного нововведення. В роботі досліджені окремі види ризиків, які пов'язані з розробкою нового продукту (функціональна і виробнича здійснимість; якість НДДКР, маркетингових досліджень, існуючої технології виробництва), а також види ризиків, що пов'язані з одержанням запланованого прибутку від виробництва (витрати на фінансування інновацій, період окупності капіталовкладень, рентабельність). Таке дослідження дозволило автору зробити висновок, що для вимірювання ризику необхідно використовувати взяті разом показники окупності і життєвого циклу.

Особливої уваги в умовах реструктуризації виробництва потребує аналіз прибутковості з урахуванням грошових потоків від нововведення. Показник прибутковості (Р 1), приведений до моменту початку освоєння капіталовкладень, дозволяє оцінити ступінь ділового ризику. Його можна представити у такому вигляді:

, (1)

де t - конкретний період часу;

T - тривалість всього періоду реалізації інноваційного продукту;

At - алгебраїчна сума грошових потоків за період t;

K - необхідна норма прибутку або прибутку на капіталовкладення, необхідного підприємцям;

A0 - обсяг початкового капіталовкладення.

При проведенні наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок існують дві орієнтації: використання результатів для створення товару, який буде задовольняти принципово нові потреби споживачів, та розробка ідей нових товарів для задоволення вже існуючих потреб. Перший підхід більше орієнтований на розробку нових технологій, другий - на досконале вивчення вимог існуючого ринку. НДДКР, орієнтовані на ринок, менш ризиковані, але водночас менш прибуткові порівняно з НДДКР, орієнтованими на технологію. На думку автора, при організації наукових досліджень і розробок доцільно враховувати особливості і технічних, і ринкових компонентів вітчизняної економічної системи та поєднання їх при орієнтації НДДКР.

Одним з найбільш складних чинників комерційного потенціалу промислового нововведення є попит. Основними аспектами його вивчення є характеристики та особливості кон'юнктури сукупного ринку, на який виводиться новий продукт, і кон'юнктури ринку продукції, у якій втілені нові ідеї. Крім того, для визначення попиту необхідно аналізувати показники потенційного ринку, потенційного збуту, тенденції та стабільність попиту, прогнозувати тривалість і характер життєвого циклу продукту, можливості розвитку асортименту виробів. У дисертаційній роботі викладені методичні підходи до оцінки чинників обмеження рівня збуту.

Серед чинників, що впливають на темпи прийняття ринком нового продукту, можна визначити ступінь насиченості ринку продуктом; сумісність його з тими продуктами, з якими він повинен використовуватися; інтенсивність навчання покупців правилам правильного використання нового продукту; рівень усвідомленості покупцями потреби у продукті; ступінь розвитку на підприємстві елементів маркетинг-міксу.

Новий продукт стикається на ринку з двома видами конкуренції: прямою і непрямою. До чинників, що стимулюють покупця купити новий товар, належить його зовнішній вигляд, довговічність, простота в користуванні тощо. Але практично всі покупці в першу чергу звертають увагу на ціну нового товару, яку порівнюють не тільки з якістю, але і з економією при використанні. В дисертації розроблено підхід до розрахунку витрат на володіння товаром, який враховує взаємозв'язок між ціною нововведення, подальшою вигодою від його використання та процесом прийняття рішень про покупку продукції. Цей взаємозв'язок можна охарактеризувати за допомогою формули:

, (2)

де V - витрати на володіння (грн.);

lP - вихідна ціна покупки (грн.);

SC - витрати на обслуговування (грн. х час);

VL - корисне життя продукту (час).

Конкурентний ринок зумовлює необхідність урахування взаємозалежності потенційно нового продукту і вже наявних продуктів, процесів або послуг. Тому конкуренцію слід розглядати в двох аспектах: по-перше, як пряму конкуренцію між марками і продуктами подібного призначення, а по-друге, як непряму конкуренцію між несхожими продуктами, що можуть бути взаємозамінними.

Той факт, наскільки привабливими є ідея і винахід у порівнянні з ідеєю та винаходом конкурента, має істотний вплив на їхній потенціал, на створення комерційно життєздатного нового продукту. Цей чинник також впливає на конкуренцію, з якою новий продукт стикається. Аналогічно рівень патентоспроможності ідеї, що втілюється в продукт, впливає на інтенсивність конкуренції і, отже, на ризик та прибутки, пов'язані з новими починаннями.

Висновки

1. Прогресивна орієнтація структурних зрушень, вирішення задач ринкового реформування та рівноправного включення України в світогосподарські відносини за умов їхньої глобалізації об'єктивно зумовлюють необхідність інноваційного переорієнтування, переходу економіки на науково-технологічну модель економічного зростання. Передумови формування такої моделі на основі розгортання інноваційних процесів, які є необхідними для поліпшення бізнес-клімату і пожвавлення інвестиційного процесу на мікрорівні, повинні складатися в процесі активізації завершення приватизаційних процесів і зміни інструментарію державного регулювання підприємництва, а бажаним результатом має стати створення умов активізації організації високотехнологічних виробництв, інноваційного бізнесу.

2. Поточні умови, що склалися в економічному базисі суспільства, змушують підприємства одночасно із задачами інноваційного розвитку вирішувати проблеми стратегічної уразливості і необхідності самозахисту своєї господарської стійкості, для вирішення яких доцільно застосовувати методи формування наборів стратегічних зон господарювання, забезпечення внутрішньої та зовнішньої гнучкості підприємства і врахування переваг синергізму.

3. Відповідальним етапом практичної реалізації концепції нововведень є розробка інноваційної стратегії підприємства. При її формуванні всі чинники для вибору нововведень необхідно розбивати на два класи: чинники технологічної позиції фірми та чинники конкурентної позиції фірми. Останнім має приділятися посилена увага на вітчизняних підприємствах. Розробка стратегії інноваційної діяльності повинна базуватися на таких принципах, як пріоритет інноваційної діяльності над традиційною, економічність інноваційної діяльності, гнучкість інноваційної діяльності, циклічність інноваційних процесів.

4. Умови ринку та комерціалізація впровадження нововведень потребують здійснення їхньої випереджальної оцінки, оскільки в міру проходження нововведення по етапах життєвого циклу витрати на розробку і маркетинг значно зростають. Для проведення такої оцінки комерційний потенціал нововведення визначається ще на передпроектній фазі. Використання запропонованої в дисертації моделі промислового нововведення дозволяє знайти реальні резерви забезпечення його ефективності.

5. Умови ринку визначають провідну роль власника виробництва в організації мотивації інноваційної діяльності з метою вирішення протиріч між індивідуальними і колективними (суспільними) потребами або їхньої гармонізації. Розробка мотиваційних механізмів повинна насамперед бути зорієнтованою на перші. Дотримання запропонованих і обґрунтованих у роботі принципів організації контролю за відповідністю результатів інноваційної діяльності ї її мотивації забезпечить ефективне функціонування мотиваційного механізму.

6. Економічною основою ініціативної форми організації НДДКР, яка найбільше відповідає умовам та вимогам перехідної економіки, є ризиковий (венчурний) капітал, зосереджений у фондах фінансування малого наукоємного бізнесу, що нарощує свій економічний потенціал з використанням науково-технологічної моделі.

7. Основою побудови методичної бази попередньої оцінки нововведення може бути запропонована автором класифікація ринкових чинників (соціологічних, ділового ризику, попиту, визнання продукту ринком, конкуренції), які в комплексі впливають на інноваційний процес і визначають потенційну ефективність тих чи інших нововведень.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Мішустін Ю.В. Кадровий менеджмент і мотивація інноваційних процесів на промислових підприємствах // Вісник ХДЕУ. - 1999. - № 1(9). - С.89-90.

2. Мішустін Ю.В. Мотивація підприємництва і праці // Вісник ХДЕУ. - 1999. - № 3(11). - С.14-15.

3. Мішустін Ю.В., Українська Л.О. Структурна трансформація економіки України // Вісник ХДЕУ. - 1999. - № 4(12). - С.15-18.

4. Мишустин Ю.В. Планирование стратегии инновационной деятель-ности промышленного предприятия // Вестник ХГПУ. - 1999. - №27(99). - С.21-23.

5. Мішустін Ю.В. Мотиваційний механізм реалізації інноваційних проектів // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 1999. - №451'9. - С.57-63

6. Мішустін Ю.В. Ринкова реструктуризація промислових підприємств і державна підтримка інноваційної діяльності // Зб. Наукових статей "Економіка". - 1998. - № 1(98). - С.88-89.

Размещено на Allbest.ru