Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Глибокі трансформації вітчизняної економіки докорінно змінили в останні роки середовище функціонування господарських систем, соціальних організацій, в тому числі споживчої кооперації. Водночас вони зумовили серйозні кризові явища. В результаті в споживчий кооперації України різко знизилась віддача економічного і соціального потенціалу, звузилася її частка в економічному обороті, різко послабла соціальна роль і ефективність цього важливого сектора економіки.

Тим часом, міжнародний кооперативний досвід засвідчує, що в ринковому середовищі роль і значення споживчої кооперації зростає, насамперед, в економічній підтримці широких верств населення, соціальній орієнтації ринкової економіки і реалізації державної соціальної політики.

Посилення соціально-економічної ролі споживчої кооперації в суспільстві і національному господарстві пов'язано з ринковою орієнтацією її діяльності, створенням сучасного економічного механізму, різким підвищенням ефективності її функціонування. В зв'язку з цим від економічної науки вимагаються сучасні форми і методи господарювання, нові інструменти регулювання кооперативної діяльності, обгрунтовані рекомендації підвищення віддачі ресурсного потенціалу.

Значний доробок у теорію економічного розвитку споживчої кооперації і ефективності її функціонування внесли відомі економісти: А. Сміт, Дж. Міль, Дж. Биччелл, А. Уіткінс, Дж. Крейг та інші. З розвитком ринкових відносин надруковано цілу низьку робіт, присвячених теорії розвитку споживчої кооперації в умовах трансформації економіки України, найгрунтовніші з яких належать ученим - економістам: Р. Абдулліну, В. Апопію, Н. Баєву, С. Бабенко, Н. Байдакову, Я. Гончаруку, С. Гелею, В. Жигалову, В. Загорському, В. Марцину, В. Матусевичу, Л.Омелянович, Т. Шмельову та іншим.

Що стосується досліджень ефективності функціонування споживчої кооперації як господарської системи і соціальної організації, тобто з врахуванням її функціональної цілісності, то вони по суті не проводилися ні в радянський період, ні на сучасному етапі.

Нерозробленість проблеми соціально-економічної ефективності функціонування споживчої кооперації в науково-теоретичному плані, відсутність методичних підходів до виміру і оцінки такої ефективності, а також невизначеність шляхів її підвищення в ринковому середовищі зумовили вибір теми і зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з розробкою “Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села України на 1999-2000 роки” (за дорученням Кабінету міністрів України від 5 XII- 1998р.), “Концептуальних напрямів подальших реформувань у споживчий кооперації України” (затверджених I Конференцією споживчої кооперації України 25.06.1997 р.), з науковою темою: ”Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (державний реєстраційний номер 0197У 017310 від 24.11.1997 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення і всебічний аналіз соціально-економічних і методичних аспектів ефективності функціонування споживчої кооперації України і розробка рекомендацій щодо підвищення її рівня на сучасному етапі.

Відповідно до поставленої мети були визначені і вирішені наступні завдання:

- дослідження суті, еволюції понятійно-категорійного апарату ефективності;

- визначення сутності й змісту соціально-економічної ефективності функціонування споживчої кооперації з врахуванням її статусу і домінуючих цілей;

- аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності споживчої кооперації, виявлення проблем, оцінка віддачі її ресурсного потенціалу;

- обґрунтування методичних підходів і системи показників для виміру і оцінки рівня соціально-економічної ефективності;

- виявлення резервів і можливостей підвищення соціально-економічної ефективності, наукове обґрунтування шляхів їх реалізації.

Наукова новизна одержаних результатів. До основних наукових результатів, що становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі:

розроблений методологічний підхід до з'ясування соціально-економічної сутності ефективності. У зв'язку з цим дано нове трактування ефективності споживчої кооперації, орієнтованої не на прибуток, а на соціальні цілі кооперативної діяльності;

визначений критерій соціально-економічної ефективності споживчої кооперації, на основі системного підходу вперше обгрунтована система показників, методика розрахунку і оцінки рівня ефективності функціонування споживчої кооперації в ринковому середовищі;

виявлені фактори і нові обставини, що впливають на соціально-економічну ефективність, визначені тенденції розвитку ефективності під їх впливом, а також резерви підвищення віддачі ресурсного потенціалу споживчої кооперації;

науково обґрунтовані: пріоритетні напрями підвищення ефективності і віддачі сукупного ресурсного потенціалу споживчої кооперації і активізації підприємницької діяльності; структурна перебудова і вдосконалення системи відносин, орієнтованих на зміни в агропромисловому комплексі (АПК); прискорення темпів створення ринкового механізму;

уточнено сутність, принципи і функції економічного і соціального регулювання ефективності у кооперативній сфері товарного обігу і сфері промисловості споживчої кооперації України;

розроблена модель диференційованого оподаткування підприємств споживчої кооперації в залежності від їх соціальної спрямованості і контингенту обслуговуваного населення;

запропонована методика розрахунку ефективності інвестиційних програм в економічній і соціальній сферах споживчої кооперації, обгрунтовані методичні засади планування відтворення спеціалістів, як провідного фактора підвищення соціально-економічної ефективності в споживчій кооперації.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані здобувачем положення, висновки, рекомендації у значній мірі є внеском у розробку прикладних основ ефективного функціонування споживчої кооперації. Використання інтегрованого показника для оцінки рівня соціально-економічної ефективності у тісному зв'язку із системою показників, яка розроблена і запропонована в дисертації дозволяє визначити й запровадити у практику діяльності системи основні заходи з напрямів структурної перебудови споживчої кооперації, що дозволять підвищити ефективність її функціонування.

Розроблені за участю автора та прийняті для широкої практичної реалізації в системі споживчої кооперації України: “Концептуальні напрями подальших реформувань у споживчій кооперації України” (довідка № 4-в від 26.01.2000р.) постанови Ради Укоопспілки, ухвали правління Укоопспілки, “Рекомендації по обгрунтуванню інноваційного проекту модернізації виробництва” (довідка №51 від 12.04.1998 р). Теоретичні і практичні рекомендації, запропоновані в дисертаційній роботі, використовуються у навчальному процесі вузів і коледжів споживчої кооперації, а також у системі перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів (довідка №01-19/07 від 23.02.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на наукових конференціях, симпозіумах, семінарах, зокрема на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (м. Київ, 18-19 листопада 1998 р.);на науково-практичній конференції “Дослідження ринку товарів і послуг” (м. Полтава, 26-27 листопада 1998 р.); на науково-практичному семінарі з питань підвищення ефективності діяльності споживчої кооперації (м. Суми, 29-30 жовтня 1998 р.).

Публікації. Найважливіші результати та висновки дослідження викладено в 12 публікаціях загальним обсягом 4,0 др. ар. (особисто автору належить 3,7 др. ар.), з них 8 публікацій у провідних фахових виданнях загальним обсягом 2,6 др. ар. (особисто автора - 2,3 др. ар.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 137 найменувань і 9 додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 174 сторінки, у тому числі: текстової частини - 165 сторінок В дисертації міститься 31 таблиця, 6 рисунків обсягом 24 сторінки та 9 додатків.

економічний торгівельний кооперативний пайовик

1. Соціально-економічне значення споживчої кооперації на ринку послуг сільського населення

Розкрито зміст соціально-економічної ефективності споживчої кооперації в умовах ринкових перетворень, аналітично розглянуто і обгрунтовується система показників соціально-економічної ефективності споживчої кооперації. Аналізуючи соціально-економічну сутність ефективності споживчої кооперації, було встановлено, що місією її діяльності, незалежно від профілю, типу спеціалізації підприємств, місце розташування, є задоволення платоспроможного попиту сільського населення та надання йому послуг з переробки сільгосппродукції, тобто головним фактором, який визначає успіх діяльності споживчої кооперації, є здатність задовольняти попит споживача. Така спрямованість діяльності споживчої кооперації найповніше враховує інтереси усіх суб'єктів, оскільки максимальне задоволення потреб населення приводить до збільшення кількості членів споживчих товариств, обсягів діяльності підприємств і, як результат, до зростання фінансової стабільності, що дає можливість працівникам отримувати реальну заробітну плату.

У споживчій кооперації зосереджені значні трудові, матеріальні та фінансові ресурси. Ефективність їх використання в значній мірі залежить від злагодженої дії виробництва і товарного обігу. Для успішного функціонування споживчої кооперації визначальне значення має об'єктивна оцінка соціально-економічної ефективності.

У дисертації критично розглянуто внесок різних наукових шкіл та окремих вчених-економістів у теорію оцінки соціально-економічної ефективності, проаналізовано особливості використання окремих показників в умовах ринку, а також їх застосування для оцінки окремих галузей діяльності споживчої кооперації. Для забезпечення єдиного підходу до аналізу ефективності i порівняння результатів виробничо-торговельної діяльності обгрунтовано систему аналітичних показників, яка відображає єдність економічних i соціальних сторін діяльності підприємств споживчої кооперації.

Використання в економічному аналізі запропонованої системи показників дозволяє всебічно охарактеризувати зміни результатів господарської діяльності, повніше виявити невикористані резерви підвищення ефективності та провести необхідні розрахунки при складанні прогнозу соціально-економічного розвитку підприємств. Враховуючи існування в даний час частини підприємств споживчої кооперації, які передані в оренду, або частину торгівельних та виробничих приміщень, що простоюють та майже не використовуються, для оцінки їх економічної ефективності, на думку автора, варто використовувати такі основні показники:

1) чистий прибуток, який визначається як різниця між оподатковуваним прибутком i податком на прибуток;

2) товарооборот. Автор відніс його до основних показників, але сам по собі він не характеризує економічної ефективності підприємства, однак є необхідним для розрахунку таких аналітичних показників, як: фондовіддача основних фондів, коефіцієнт обертання оборотних засобів, продуктивність праці, рівень витрат, товарооборот на один квадратний метр площі, тощо.

3) балансову вартість виробничих та невиробничих засобів, що закріплені за юридичними особами;

4) вартість власних і залучених коштів;

5) показники фінансової стійкості;

6) показники рентабельності використання господарських засобів;

7) абсолютні та відносні показники ліквідності підприємства.

Критерієм соціальної ефективності споживчої кооперації є найбільш повне, стабільне і якісне виконання функцій, що обумовлені місією її діяльності при забезпеченні відповідного рівня культури обслуговування і умов праці робітників. На підставі розрахунків індивідуальних складових показника соціальної ефективності запропонований узагальнюючий, синтетичний показник соціальної ефективності споживчої кооперації в індексному виразі.

У дисертаційній роботі встановлено, що прискореними темпами знижується ефективність, ростуть збитки у торгівлі, громадському харчуванні і промисловості. Загалом на кожну гривню валового обороту в споживчій кооперації збитки складають 4,7 копійок, тоді як у 1995 році кожна гривня товарообороту давала близько 5 копійок чистого доходу.

Від'ємна рентабельність, збитковість більшості підприємств, низька ресурсовіддача в споживчій кооперації висувають низку великомасштабних проблем соціально-економічного, організаційного і правового характеру.

Проблемою глобального плану є сама модель споживчої кооперації, яка вимагає перегляду. Загальновідомо, що споживча кооперація виступає структурним елементом нової економічної системи, що формується в Україні, тому сучасна модель кооперації повинна бути адекватною типу економіки.

Однак діюча модель споживчої кооперації зберігає ще багато елементів, які залишаються наслідками соціалістичного періоду: малоефективний економічний механізм функціонування, не упорядкованість системи відносин власності, слабке поєднання особистих і колективних інтересів, формальну роль пайовика, слабку його зацікавленість у кінцевих результатах, а також чимало деформованих сучасних ринкових елементів, особливо в низових структурах.

Контури характерної для ринкового середовища моделі споживчої кооперації можна визначити за такими принципами:

споживча кооперація виступає соціально-економічною формою організації людей. Вона має в своїй основі соціальну базу і економічний базис, які органічно поєднуються і гармонійно розвиваються, первинним, провідним є соціальне відповідно до цілей споживчої кооперації;

базується на загальновизнаних міжнародних кооперативних цінностях, в системі повинна закладатись ідентичність підприємств і організацій;

має універсальний характер діяльності з пріоритетним розвитком галузей сфери обігу, послуг і виробництва;

господарюючі суб'єкти повинні мати широку економічну і організаційну самостійність;

в основі економічного механізму закладається поєднання ринкових компонентів і кооперативних принципів;

домінування ринкових відносин, широке використання підприємницьких методів господарювання, при збереженні кооперативного контролю і самоуправління.

Друга глобальна проблема, яка пов'язана з покращанням використання потенціалу споживчої кооперації, є активізація підприємницької діяльності в господарських і економічних галузях. Суть проблеми полягає в тому, що в умовах підприємництва соціальна мета споживчої кооперації і підприємницькі принципи входять в протиріччя. Твердження про недоцільність і неможливість розвитку підприємницької діяльності в споживчій кооперації, а рівно і отримання прибутку, в принципі помилкові. Відмова від прибутку означала б перехід до простого відтворювання, застій в розвитку, здачу конкурентних позицій споживчої кооперації, послаблення мотивації і матеріальних інтересів, і що не менш важливо, позбавляє систему економічної ефективності і робить неможливою соціальну ефективність.

Відтак, активізація підприємницької діяльності в споживчій кооперації є вимогою ринкового середовища. Вона передбачає послідовне формування ринкового механізму і впровадження нових методів господарювання з широким використанням таких інструментів і важелів як прибуток, дивіденди, виплати, кредити, вільні ціни, санкції, стимули. Вона вимагає також глибокої диверсифікації діяльності суб'єктів пріоритетних галузей (торгівлі, заготівель, виробництва), організацію їх діяльності на основі підприємницької стратегії.

2. Аналіз соціально-економічної ефективності споживчої кооперації

Досліджена ефективність функціонування кооперативної торгівлі в умовах формування ринкових відносин, основні організаційно-економічні проблеми розвитку промислової діяльності, організація підготовки та використання фахівців споживчої кооперації.

Ускладнення функцій кооперативної торгівлі, її орієнтація на потреби споживача без належної фінансово-економічної підтримки з боку держави в умовах системної кризи привели до звуження масштабів її діяльності, суттєвого зниження темпів розвитку. За останні п'ять років частка кооперативного обороту в товарообороті України знизилась у 2,4 рази причому в усіх областях. Такі області, як Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Херсонська, Черкаська, де позиції споживчої кооперації традиційно були сильні, також допустили спад у 6-7 разів.

Друга негативна тенденція, яка спостерігається на макрорівні, - це перебазування споживчої кооперації з сільської в міську місцевість.

Традиційно 70-80% кооперативного товарообороту формувалося на селі, нині ця частка не перевищує 50% і має тенденцію до зниження. За період з 1995 року чисельність обслуговуваного населення скоротилася на 7 млн. чоловік. З кожним роком поглиблюються диспропорції між товарооборотом на одну людину на селі і в місті. Різниця між ними суттєва - 3,8 рази (табл. 1).

Таблиця 1. Показники соціальної ефективності функціонування кооперативної торгівлі

Показники	Одиниці виміру	1995	1996	1997	1998
Кількість обслуговуваного населення країни	млн. чол.	20	20	16,1	12,8
Рівень охоплення населення торговельним обслуговуванням	%	39	39,1	31,8	25,4
Співвідношення товарообороту на селі і в міській місцевості на 1 людину	грн. в рік	13,2	13,4	13,7	13,8
Забезпеченість населення торговими площами	кв. м на 1000 жителів	234	204	218	212

Зменшення кооперативного обігу в сільській місцевості обумовлює згортання торгівлі на селі, що призведе до зниження життєдіяльності тисяч сільських поселень.

Система споживчої кооперації розвивається переважно на основі класичної кооперативної форми власності, для якої притаманне сполучення “капіталу власності” й “капіталу функції”, внаслідок чого працівники споживчої кооперації одночасно є власниками і трудівниками. В даному разі органічно поєднуються особисті й суспільні інтереси, або, якщо аналізувати політичний аспект, - капіталістичні (індивідуальні, особисті) і соціалістичні (колективні, суспільні, державні). Безумовною перевагою її застосування є те, що одночасно поєднані соціально-економічні, трудові і підприємницькі функції членів споживчого кооперативу.

В більшій мірі ринковим перетворенням відповідає акціонована форма кооперативної власності, що дозволяє об'єднувати з метою забезпечення ефективної діяльності і отримання прибутків капітал, майно, кошти споживчої кооперації з капіталом не членів кооперативу, осіб, які в ньому не працюють, але внесли певний капітал у формі купівлі акцій кооперативного підприємства.

З метою забезпечення більш прийнятних умов для розвитку виробничих функцій за умов сучасного реформування національної економіки автор вважає доцільним ширше використовувати орендно-кооперативну і корпоративно-кооперативну форми власності. В першому випадку є можливість зберегти державну власність на ресурси виробництва і водночас, завдяки її трансформуванню, створювати змішані державно-кооперативні підприємства.

Фундамент і суть споживчої кооперації визначає інститут пайовиків. Однак соціальний фундамент, який склався протягом останніх десятиріч, не реалізував свого призначення достатньою мірою. Члени-пайовики виявилися відірваними від власності, їх участь у прийнятті рішень мала формальний характер, відсутність стимулювання соціально-економічних мотивів пайовиків, їх ініціатива призвело до послаблення їх зв'язків з кооперативними організаціями. Ці негативні явища великою мірою зберігаються і сьогодні. Тому гостро стоїть проблема оптимізації складу, підвищення ролі і активізації діяльності пайовиків. Майже половина загальної чисельності пайовиків - особи пенсійного і перед пенсійного віку. Частка молоді не досягає чверті, а в деяких організаціях становить не більше 10%. Інститут пайовиків структурно повинен бути покращений і цілеспрямований на досягнення оптимального співвідношення кількості пайовиків до населення, що обслуговується, 15-20%, омолодження складу пайовиків завдяки прийому молоді, нарощуванню прошарку інтелігенції у складі пайовиків, а також мешканців міст.

Проблеми соціального захисту і підтримки пайовиків в певній мірі можуть бути розв'язані завдяки:

встановленню пільгових цін на товари, послуги, систематичному нарахуванню дивідендів на пайові вклади;

підвищенню рівня заробітної платні, наданню компенсацій, додаткових оплачуваних відпусток, товарних кредитів;

переважному і пільговому обслуговуванню, оздоровленню, освіті, першочерговому зарахуванню до кооперативних навчальних закладів.

Неупереджений розгляд соціально-економічних проблем функціонування споживчої кооперації засвідчує, що її діяльність на етапі формування ринкової економіки не відповідає умовам достатньої стабільності і економічної ефективності. В споживчій кооперації ще не закінчився етап трансформації ринкових перетворень у галузевій структурі, формах власності, відпрацюванні пріоритетних напрямів комерційної діяльності. Дуже неритмічно і нерівномірно працюють споживспілки, споживчі товариства, що свідчить про недостатнє використання і наявність резервів для підвищення ефективності і обсягів діяльності. Незважаючи на глибоку економічну кризу, най життєздатнішими для споживчої кооперації є кооперативне виробництво і транспорт. Вони повинні бути приоритетними у діяльності сьогодні і у найближчий час, їх результати роботи повинні забезпечити надходження власних коштів для проведення наступного етапу реформування споживчої кооперації.

Якщо врахувати, що промислові підприємства і торгівля складові однієї фінансової та господарської системи, то промисловість, при правильному до неї відношенні, могла б відігравати значно більшу стабілізуючу роль у підтриманні незалежного господарсько-фінансового стану кооперативних організацій.

Головну роль в цьому повинні відігравати, на сьогоднішній день, фінансові аргументи. Є реальна можливість при відносно незначних оборотних коштах, враховуючи високий рівень їх обертання і тісний зв'язок між ланками виробництва і торгівлі, забезпечити населення необхідною продукцією.

Проблема розвитку виробництва товарів народного споживання на підприємствах споживчої кооперації багатогранна і складна. Велике значення в цьому має модернізація виробництва, облспоживспілки повинні ширше залучати до розробки і впровадження інноваційних проектів науковців та проектувальників, закордонних фахівців. Така робота повинна проводитись системно і постійно, вишукуючи можливості для цікавих проектів, скерованих на розвиток промислової діяльності споживчої кооперації.

На сучасному етапі посилилась необхідність цілеспрямованої дії на процеси відтворення кваліфікованих фахівців з урахуванням нових принципів, форм і засобів всебічного наукового аналізу розвитку споживчої кооперації. Вдосконалення методології відтворення фахівців необхідно здійснювати згідно з основними напрямами господарського планування і слугувати основою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку.

3. Шляхи підвищення соціально-економічної ефективності споживчої кооперації

Автором пропонується удосконалення механізму державного регулювання фінансової діяльності системи споживчої кооперації, управління ефективністю інвестиційними програмами на підприємствах галузі, методичних засадах планування відтворення спеціалістів.

Розвиток підприємництва та комерційної діяльності споживчої кооперації в умовах формування ринкових відносин вимагає суттєвого реформування усіх важелів управління економікою, провідне місце в якій займає податкова система. Торговельні підприємства споживчої кооперації, які виконують соціальну функцію щодо забезпечення сільського населення товарами першої необхідності, слід звільнити від сплати податку на додану вартість. Крім того, при оподаткуванні прибутковим податком громадян розмір мінімальної заробітної плати встановлювати в залежності від прожиткового мінімуму на даній території.

З метою створення рівних умов для різнопрофільних торговельних підприємств, які складають структуру споживчої кооперації запропонована методика обрахування диференційного податку на прибуток, яка враховує багатоваріантність дії факторів на обсяг торговельної діяльності, вид продукції, що реалізується, місце розташування торговельних підприємств споживчої кооперації (сільська місцевість, поселення міського типу або райцентр, місто), а також шкалу податкообкладання в залежності від обсягу прибутку. Для підприємств з низьким, або дуже низьким прибутком пропонуються пільгові норми оподаткування.

Сума податку, що нараховується до сплати, є функцією від кількох складових:

П = f(Т,В,Р,О)

де: П- обсяг податку на прибуток;

Т - оборот від реалізації;

В - вид товарів, що реалізовані;

Р - місце розміщення торгового підприємства;

О - загальний прибуток, що отримує торговельне підприємство споживчої кооперації.

Розрахунки податку виконуються завдяки розробленій моделі, що базуються на використаній автором номограмі, яка побудована чотирма осями координат Х, У, Z, . В першому квадранті, що визначається віссю Х, У наведені значення відповідних товарних груп (1-6). Розподіл товарів за групами виконаний в залежності від рівня їх прибутковості для торговельного підприємства.

Другий квадрант, що створений у висях У, Z враховує як позначається на сумі податку місце розміщення торговельних підприємств споживчої кооперації.

У третьому квадранті, що знаходиться у висях z, , визначається остаточна сума податку, що має відповідне значення на осі ординат . Значення показників цього квадранта домінуюче по відношенню до попередніх двох на суму загального податку. Диференційний підхід, в третьому квадранті, реалізується в залежності від обсягу загального доходу.

Наведений метод розрахунків достатньо гнучкий, може бути автоматизований завдяки використанню комп'ютерних програм і дозволяє об'єктивно враховувати умови діяльності підприємств при нарахуванні податків.

Спад виробництва та торговельної діяльності на більшості підприємств споживчої кооперації, що обумовлені негативним впливом на підприємницьку активність, недосконалістю фінансово-кредитної системи, податковим тягарем, морально застарілою технікою і технологією, можливо зупинити тільки шляхом розробки і впровадження інноваційних програм.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває оцінка ефективності інвестиційних програм, яка є однією з найскладніших і найвідповідальніших у процесі прийняття інвестиційних рішень. У значній мірі від того, наскільки обгрунтовано, глибоко, всебічно і об'єктивно виконана така оцінка ефективності інвестиційних проектів, залежить: коли очікується повернення капіталу, темпи розвитку підприємства, розмір комерційного ризику і в кінцевому підсумку відповідальність перед можливими інвесторами, авторитет і довіра до підприємства. Передовсім достовірність і точність обрахунків ефективності інвестиційних проектів залежить від того, які використовуються методи для проведення такої оцінки.

Автором обґрунтовані головні принципи і порядок проведення розрахунків інвестиційних проектів, на прикладі Катеринопільського плодоконсервного заводу Черкаської облспоживспілки досліджується ефективність і пріоритетність у виборі різних інвестиційних проектів.

В умовах ринкової економіки змінюється не тільки характер діяльності більшості робітників і спеціалістів споживчої кооперації, зміст їх навчання, але внаслідок більш активної, творчої діяльності спеціалістів і керівників суттєво підвищуються до них кваліфікаційні вимоги, що безпосередньо впливає на систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації. Проблема концентрується біля потреб в кадрах, високої кваліфікації, нестача яких відчутна в останній час. Залучення і утримання таких кадрів стає все складнішим і, головне, дорогим. Крім того, збільшення розмірів підприємств, обсягів діяльності організацій посилює труднощі в управлінні кадрами, робить неможливим інтуїтивне планування та управління.

У дисертаційній роботі запропонована методика комплексного планування відтворення кадрів, їх збалансованості з діючими та заново створеними робочими місцями на рівні окремих підприємств, споживчих товариств і регіонів, з врахуванням всієї сукупності різноспрямованих факторів, що впливають на кількісний і якісний склад спеціалістів комерційних підприємств ринкового господарства.

Практична реалізація запропонованої методики для умов Черкаської споживспілки засвідчила можливість застосування в розрахунках лінійної екстраполяції з точністю оцінок довгострокового прогнозу в межах 5-10% відносно директивних завдань і поточних річних планів. Використання при цьому розробленої структури профілів спеціалістів дозволяє виявити потребу як в нових напрямах підготовки, так і в тих, що користуються найбільшим попитом, а саме: економіка, планування і фінансування, технологія і організація, автоматизація процесів, переробка інформації, бухгалтерський облік.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

Соціально-економічна ефективність функціонування споживчої кооперації не забезпечує на сучасному етапі досягнення її провідних цілей, мінімальний соціальний захист і підтримку членів-пайовиків. В умовах трансформації економіки вона має стійку тенденцію до зниження, що загрожує існуванню цієї системи.

Ефективність, як економічна категорія, відображає результативність діяльності у співвідношенні з витратами і орієнтована на прибуток. Суттєво уточнюючи загальноприйняті визначення, нами встановлено, що соціально-економічна ефективність споживчої кооперації визначається, як “відповідність результатів функціонування її соціальної мети і сукупних ресурсних витрат”, що дозволяє теоретично обгрунтувати органічну єдність соціальних і економічних основ, пріоритетний розвиток соціальних аспектів, неприбутковий характер споживчої кооперації.

Для оцінки рівня соціально-економічної ефективності і функціонування споживчої кооперації нами доведено, що можливо і доцільно використання інтегрованого показника, але у тісному зв'язку із системою показників. Така система показників розроблена і запропонована в дисертації. Вона включає: показники результативності, соціального ефекту і економічної ефективності. Система побудована за науковими принципами і забезпечує системний підхід до аналізу і оцінки рівня ефективності.

Віддача сукупного ресурсного потенціалу (матеріально-технічної бази, оборотних засобів, кадрового складу) споживчої кооперації України, за нашими підрахунками, надзвичайно низька і зберігає стійку тенденцію до зниження. В дисертації визначені пріоритетні напрями вирішення цієї складної проблеми. Основні з них: структурна перебудова споживчої кооперації, реформування економічних відносин, створення ринкового механізму, оновлення ресурсного потенціалу.

Рівень соціально-економічної ефективності у провідній сфері споживчої кооперації - обігу товарів, сільгосппродукції і послуг можна оцінити як критичний. В дисертації доведено, що його підвищення пов'язано з:

збільшенням обсягу кооперативного товарообороту і виправленням деформацій в його асортиментній і територіальній структурах;

різким скороченням витрат обертання, насамперед, транспортних і обслуговування банківського кредиту;

підвищенням мотивації і стимулювання праці працівників;

посиленням державної підтримки кооперативної торгівлі, яка має соціальну спрямованість і функціонує в зоні підвищеного економічного ризику.

Зазначимо, що у виробничій сфері споживчої кооперації економічна ефективність (рентабельність) в останні роки стала від'ємною. В дисертації виявлені причини спаду рівня ефективності в традиційно прибутковій сфері і запропоновані шляхи його підвищення за рахунок оновлення асортименту, підвищення якості продукції, засвоєння нових ринків збуту.

Соціально-економічна ефективність функціонування споживчої кооперації може бути суттєво підвищена за рахунок кардинальних змін зовнішнього середовища: вдосконалення системи економічного регулювання, впровадження диференційованої моделі оподаткування, підвищення рівня доходів сільського населення, їх денатуралізації через канали споживчої кооперації, покращання організації і управління інвестиційними програмами, відтворення сучасних спеціалістів для системи.

Всі ці магістральні напрями в роботі науково обґрунтовані і максимально адаптовані до сучасних умов споживчої кооперації.

Література

1. Овчарук Н.П., Зима Б.В. Управление заготовками.// журнал Советская потребительская кооперация. - 1978.-№ 12. - С. 14-15 (0,2 др. ар.).

2. Овчарук М.П. Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічна обгрунтованість у підприємствах харчування. // Збірник наукових праць Харківської державної академії технології харчування. - Харків.-1998. - С. 336-338 (0,2 др. ар.).

3. Бурлаков О.М., Овчарук М.П., Древницька О.В. Стратегічні засади та напрямки реформування споживчої кооперації. // Вісник наукових праць Житомирського інженерно-технологічного інституту. - Житомир. - 1998. - С. 269-272 (0,3 др. ар.).

4. Овчарук М.П. Удосконалення механізму державного регулювання фінансової діяльності. // Вісник Львівської комерційної академії. Випуск 4.-Львів. - 1998. - С. 67-74 (0,5 др. ар.).

5. Овчарук М.П. Соціально-економічні аспекти інтенсифікації праці в системі споживчої кооперації. // журнал Україна. - 1999. - № 3. - С. 21-23. (0,3 др. ар.).

6. Овчарук М.П. Проблеми підвищення ефективності функціонування споживчої кооперації. // УкрІНТІ. Експрес-новини: Наука, техніка, виробництво. - 1999. № 5-6. - С.29 -34 (0,4 др. ар.).

7. Овчарук М.П. Споживча кооперація України: орієнтація на більш повне забезпечення попиту.// журнал Маркетинг і реклама. - 1999. - №3. - С. 47-49. (0,3 др. ар.)

8. Овчарук М.П. Управління ефективністю інвестиційними програмами на підприємствах споживчої кооперації. // Вісник технічного університету Поділля. 1999. - №3. - С. 91-96 (0,4 др. ар.).

9. Овчарук М.П. Стратегічні питання реформування споживчої кооперації в умовах інтенсифікації ринкових перетворень. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі. Київ - 1998.(0,2др. ар.)

10. Овчарук М.П. Функціонування споживчої кооперації в умовах інтенсифікації ринкових перетворень. Матеріали науково-практичної конференції. Дослідження ринку товарів і послуг. Полтавський кооперативний інститут. Полтава - 1998. (0,2 др. ар.)

11. Овчарук Н.П. Хочешь жить - умей вертеться. “Деловая Украина” №16, февраль 1994.

12. Овчарук Н.П. Айсберг в двух измерениях. “Деловая Украина”, № 91, 19 декабря 1997.

Размещено на Allbest.ru

...