Приватизація у промисловому секторі економіки України

Times New Roman CE (Arabic);

Times New Roman CE Baltic;29

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Приватизація у промисловому секторі економіки України

Спеціальність 08.02.03. - Організація управління, планування і регулювання економікою

Рябченко Олександр Володимирович

УДК 338: 334.72.001.1 (477)

Дніпропетровськ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського державного університету Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Тимошенко Лідія Михайлівна, Дніпропетровський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, ст. н. с. Зайцева Людмила Михайлівна, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економіки та менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Дідик Людмила Михайлівна, Національна гірнича академія України Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічного аналізу та фінансів

Провідна установа - Інститут економічного прогнозування НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “ 26 ” вересня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 у Дніпропетровському державному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49600 м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса 35, корпус 5, аудиторія 85. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 49050 ДСП, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова 8.

Автореферат розісланий “ 23 ” серпня 2000 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Василевський А.К.

Анотація

приватизація майно власність

Рябченко О.В. Приватизація у промисловому секторі економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.02.03.- організація управління, планування і регулювання економікою. - Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2000 р.

В дисертації досліджено сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем приватизації державного майна і формування мотиваційних механізмів відродження і розвитку виробничо-інвестиційних спроможностей об'єктів власності в різні періоди трансформації їх майнового наповнення.

Встановлено суть і природу приватизації державного майна і на їх підставі розроблено цілісну концепцію індивідуальної трансформації державної власності в приватну. Обгрунтовано принципи і ознаки структурування приватизаційних процесів, що на відповідному рівні управління визначають механізми здійснення конкретного виду трансформації власності. Здійснено обгрунтовану оцінку процесів реформування власності і розроблено нову періодизацію приватизації в Україні.

Запропонована методика реалізації елементів концепції виробничо-інвестиційної моделі приватизації в електроенергетиці.

Ключові слова: приватизація, економічна природа, фактори, класифікація, концепція, періодизація, оцінка, промисловість, електроенергетика.

Рябченко А.В. Приватизация в промышленном секторе экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 2000 г.

В диссертации исследована совокупность теоретических, методологических и практических проблем приватизации государственного имущества и формирования мотивационных механизмов возрождения и развития производственно-инвестиционных возможностей объектов собственности в разные периоды трансформации их имущественного наполнения.

Обоснованы содержание и природа приватизации государственного имущества в экономике переходного периода. Экономическая сущность приватизации как сложного институционального процесса формирования ресурсосохраняющего механизма хозяйствования в трансформационной экономике определяется как изменением собственника так и достижением им рыночного поведения в хозяйственной жизни. Теоретически обоснована система принципов, использование которых позволяет разделять приватизацию на фазы количественного и качественного состава с соответствующим утверждением лага запаздывания. Исследована совокупность факторов, на основании которых формируются мотивы, разрабатываются способы и модели, проектируются темпы, сроки и пути осуществления приватизационных процессов. Предложена новая классификация процессов приватизации государственных объектов собственности.

На основании фактического материала общего и специфического характера дана оценка состоянию и использованию производственного потенциала промышленности в доприватизационный и послеприватизационный периоды.

Усовершенствован теоретико-методологический подход к определению приоритетов, движущих сил и факторов, которые обуславливают общий вектор и поле приватизации. Предложена принципиально новая периодизация этапов сокращения государственного сектора экономики и устранения монополии государства на собственность. Исследованиями установлено, что осуществленные меры по реформированию собственности в сфере материального производства Украины распределяются во времени на три этапа.

Сформирована концептуальная база, уточнена и регламентирована процедура производственно-инвестиционного подхода к реформированию государственной собственности и созданию эффективно действующих хозяйственных структур в послеприватизационный период. Предложен и обоснован комплекс мероприятий по поиску и реализации возможностей и трансформации действующих производственных систем в формирования субъектов рыночного типа конкурентоспособных на внутреннем и внешнем рынке.

Систематизированы варианты приватизации и послеприватизационного развития субъектов хозяйственной деятельности электроэнергетики применительно к переходной экономике, разработаны предложения по их реализации.

Основные положения диссертации внедрены в нормативные приватизационные документы и в учебный процесс.

Ключевые слова: приватизация, экономическая природа, факторы, классификация, концепция, периодизация, оценка, промышленность, электроэнергетика.

Riabchenko O.V. Privatization in the industrial sector of the economic of Ukraine. -Manuscript.

A dissertation for Candidate Degree in Economics for specialty 08.02.03 -management organization, planning and regulating in economy. - The Dnipropetrovsk State University, Dnipropetrovsk, 2000.

The dissertation deals with a set of theoretical, methodological and practical problems of state property privatization and motivation machinery formation to revive and develop industrial and investment abilities of property items in various periods of transformation of their property content.

The essence and nature of state property privatization are grounded and a comprehensive concept of individual transformation of the state property into private one is elaborated.

Principles and factors to classify privatization processes are determined. A valid estimation of privatization processes of property reforming is given and a new time gradation for privatization in Ukraine is elaborated.

A system to implement the elements of the concept of industrial and investment privatization model in electric power industry is proposed.

Key words: privatization, economic nature, factors, classification, concept, time gradation, estimation, industry, electric power industry.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розбудови суверенної України актуальною проблемою залишається стабілізація економіки на базі продовження радикальних економічних реформ, які б забезпечували безповоротність ринкової трансформації, посилення ринкової парадигми, перехід до сталого економічного розвитку.

Будь-які докорінні зміни в економічній структурі суспільства повинні починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Ринкова трансформація тотально одержавленої економіки передбачає роздержавлення і приватизацію як обов'язкові умови реформування, тобто послаблення економічних функцій держави і відповідне посилення господарської самостійності всіх інших суб'єктів господарювання.

В розвинених країнах, де державний сектор не посідає пріоритетних позицій, роздержавлення здійснюється у формі приватизації. Україна, не маючи власного проекту зміни управлінської моделі державного сектора економіки з відчуженням майнових прав, запозичила модель усунення монополії держави на власність, узагальнену західноєвропейським терміном “приватизація”.

Процес приватизації, як захід, спрямований на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектору та утворення багатоукладної економіки, організаційно розпочався в Україні весною 1992 року.

За даними Фонду Державного Майна України, станом на 1 січня 1999 року форму власності змінило 55647 майнових об'єктів. Роздержавлені підприємства кількісно переважають державні у 2,7 рази. Первинна вартість основних фондів складає 28,7% вартості основних засобів праці, сконцентрованих в народногосподарському комплексі в цілому. На роздержавлених підприємствах нараховувалося промислово-виробничого персоналу в кількості 3,8 млн. чол., що складало 24,4% загальної кількості трудових ресурсів, залучених у народне господарство. В цілому кількісні показники приватизації можна визнати такими, що забезпечують безповоротність ринкової трансформації. Однак кількісні зміни, що відбулися у державному секторі економіки, не супроводжуються фактами досягнення комплексу цілей, які узагальнено ставилися перед приватизацією.

Реально оцінюючи наслідки перетворень власності по узагальнюючих соціально-економічних показниках розвитку національної економіки, можна стверджувати, що сформований недержавний сектор економіки в силу прийнятих механізмів і орієнтирів роздержавлення не здатний суттєво впливати на економічну систему. Відштовхуючись від зазначеного, вважаємо, що здійснення приватизації в контексті стандартного пакету інституційних реформ (фінансова стабілізація, лібералізація, демонополізація, адміністративні реформи тощо) залишається найбільш складною і суперечливою складовою.

Відсутність очевидних та вагомих для науки і практики результатів форсованої трансформації державної власності у приватну виступає свідченням недостатньо обгрунтованої стратегії і тактики її проведення. На наслідках приватизації позначилася недостатня увага і усвідомлення наукового підходу щодо реформування власності. Економічна наука виявилася непідготовленою до різких змін умов господарювання, до пошуку адекватних станові національної економіки трансформаційних рішень.

Пріоритет у постановці й теоретичній розробці проблеми приватизації належить видатним американським та англійським вченим Д.Даніельсу, Е.Долану, К.Ерроу, Д.Ліндсею, Е.Савасу, Д.Саксу, М.Фрідмену, Ф.Хайеку, Р.Хоузу, У.Шарпу та іншим.

Вивченню процесу ринкової трансформації одержавленої економіки, а також механізмів функціонування приватизованих об'єктів у перехідній економіці присвячені дослідження відомих українських вчених: Д.В. Богині, Г.О.Волинського, О.М.Гальчинського, В.М.Геєця, В.І.Голікова, М.І.Долишнього, С.І.Дорогунцова, Б.Ф.Заблоцького, І.І.Лукінова, Ю.Я.Лузана, В.Д.Логвиненко, І.В.Лазні, М.Р.Мамичевої, С.В.Мочерного, О.Д.Музиченко, М.К.Павловського, Ю.Н.Пахомова, Л.Г.Прусової, В.П.Рибалкіна, В.Г.Урчукіна, А.С.Філіпенка, В.К.Черняка, М.Г.Чумаченка та інших. З самого початку змін в економічній структурі суспільства вони в своїх роботах обгрунтували необхідність та доцільність зміни відносин власності на засоби виробництва в постсоціалістичному суспільстві, усунення монополії держави на власність, утворення багатоукладної економіки, оцінки об'єктів приватизації, способів приватизації і післяприватизаційної підтримки роздержавлених об'єктів тощо.

Але при визнанні необхідності проведення приватизації і певному теоретико-методологічному забезпеченні її здійснення, цей визначальний для економіки інституційний процес здійснюється з потугами і без відчутних соціально-економічних наслідків. Корінь проблеми полягає у неоднозначному баченні остаточної мети цього процесу, а також у різних трактуваннях змісту приватизації. Поза полем зору науковців впродовж уже досить тривалого часу залишається як сама наявність, так і розвиток рушійних сил, що зумовлюють зміст стратегічної мети приватизації. В більшості випадків наявні теоретичні розробки постають і сприймаються не стільки як теоретично виведені з реальних економічних, соціальних та інших умов, притаманних Україні, скільки як перенесені з тією чи іншою мірою повноти модифіковані копії змісту і механізмів здійснення приватизації деяких розвинених країн Заходу. Тому, при всій значущості доробку вітчизняних та іноземних авторів і досягнення певного рівня опрацювання різнопланових аспектів проблеми, на сьогодні поки що відсутні фундаментальні наукові розробки приватизації. В зв'язку з вище зазначеним, актуальність теми дослідження полягає в поглибленому вивченні суті приватизаційних процесів, що здійснюються у специфічних умовах національної економіки, як активного засобу формування сучасного виробника і власника.

Серйозні упущення в економічній літературі з питань суті і природи процесів трансформації власності в постсоціалістичному суспільстві, відсутність в наукових джерелах чітко обгрунтованої концепції проведення приватизації в економіці стагнації, а також недостатність вивчення і ефективності здійснення зміни власника державного майна стали підставою для вибору теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науково-дослідними роботами, що проводилися згідно Програм діяльності Кабінету Міністрів України на 1999 і 2000 роки, Постанови Кабінету Міністрів України “Про розробку Державної програми приватизації на 2000 рік”. Наукова робота виконана також у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу факультету міжнародної економіки Дніпропетровського державного університету в рамках держбюджетних науково-дослідних тем “Методологічне обгрунтування стійкого розвитку Придніпров'я в умовах соціально-економічної кризи” (№117-95 а/б № державної реєстрації 0195V023123) та “Актуальні проблеми адаптації промислового сектора економіки України до ринкових перетворень” (№ 05-191-00), в яких автор брав участь.

Мета та завдання дослідження. Головна мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні економічної сутності і природи процесів трансформації державної власності у приватну, а також методичного апарату організації робіт з форсованого формування багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки через надбання власності. Дослідження має на меті розробити обгрунтовані, відповідні інституційним реформам теоретико-методологічні підвалини національної концепції відтворення і розвитку виробничих спроможностей об'єктів державної власності через приватизацію.

Реалізація поставленої мети і комплексний підхід до проблеми приватизації зажадали рішення наступних взаємозв'язаних теоретичних, методологічних і практичних завдань:

дослідження сутності і напрямів звуження сфери панування державної власності у країнах з розвиненою економікою;

виявлення особливостей економічних систем постсоціалістичних країн тривалого формування державної власності, які визначають неприйнятність класичної суті приватизації;

критичний аналіз та розробка теоретико-методологічної бази національної концепції приватизацій державного майна;

визначення рівня складності і динамічності проблеми обмеження державного підприємства;

аналіз обгрунтування економічної сутності приватизації в аспекті її майнового наповнення;

визначення суб'єктів придбання об'єктів державного майна і їх можливостей у здійсненні приватизаційних проектів;

обгрунтування меж сприйняття приватизаційних процесів в часі і просторі;

обгрунтування принципів і ознак класифікації процесів трансформації власності;

дослідження суті приватизації та її перебігу протягом тривалого періоду і обгрунтування через новітні підходи етапності процесів перетворення державної власності у приватну;

узагальнення національного досвіду реформувань з метою обмеження державного підприємництва;

дослідження практики подолання відчуження власника від засобів виробництва і формування виробничої мотивації у суб'єктів господарювання промислового сектора економіки;

дослідження механізмів і розробка методики підготовки, проведення приватизації і розвитку приватизаційних об'єктів у постприватизаційний період.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем приватизації в Україні державного майна і формування мотиваційних механізмів відродження і розвитку виробничо-інвестиційних спроможностей об'єктів привласнення в різні періоди трансформації їх майнового наповнення.

В якості об'єкта дослідження вибрані підприємства промислового сектора економіки України. Цей вибір пояснюється насамперед тим, що промисловість є визначальною галуззю у створенні ВВП, задоволенні потреб народного господарства і населення у високоякісній продукції, забезпеченні технічного переозброєння виробничих об'єктів, обороноздатності країни і входженням її в міжнародне економічне співтовариство.

Враховуючи вагоме значення електроенергетики у вирішенні питань переходу від економіки занепаду до економіки зростання, більш конкретні питання методики проведення приватизації і формування мотиваційних потенцій післяприватизаційного розвитку приватизованих об'єктів розроблялися з орієнтацією саме на цю галузь.

Методологія та методика досліджень. Методологічну основу виконаного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економічних проблем трансформації державної власності, стратегії і тактики проведення приватизації, Укази Президента, Законодавчі акти Верховної Ради, декрети і постанови Кабінету Міністрів, рішення і нормативні документи органів виконавчої влади України.

Для вирішення конкретних завдань застосовувалися системний і логічний аналіз законодавчих актів, економічний аналіз динаміки кількісних і якісних показників реформування відносин власності на макро- і мікрорівнях, методи математико-статистичного і графічного вивчення безпосередньо приватизаційних процесів і явищ, що їх супроводжують, а також методи порівняльного аналізу, імітаційного моделювання тощо.

У якості інформації використано економічну, юридичну і соціологічну літературу вітчизняних і зарубіжних авторів, опубліковану статистичну інформацію та звітні дані ФДМУ про хід та результати приватизації, спеціально зібрані матеріали по окремих промислових підприємствах і енергорозподільчим компаніям енергетичного сектора економіки. Використано матеріали досліджень Інституту економічного прогнозування НАН України, Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України, Інституту соціології НАН України, Консультативного проекту Уряду Німеччини з питань приватизації в Україні, Спеціальної контрольної комісії ВРУ з питань приватизації.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведених досліджень представлена сукупністю теоретичних, методологічних та методичних положень і висновків щодо реалізації виробничо-інвестиційного підходу до реформування державної власності і створення ефективно діючих господарських структур в післяприватизаційний період. Отримані результати і положення є вкладом в науку і практику.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній обгрунтовано цілісну концепцію індивідуальної трансформації державної власності в приватну, що започатковує стратегію відродження і розвитку промислового виробництва на принципах самоорганізації і самоінвестування.

Розроблена наукова концепція базується на таких нових наукових результатах, що і винесені автором на захист:

встановлено зміст і природу, сформульовано визначення економічної категорії “приватизація державного майна” як дієвого інституційного засобу свідомого формування у суб'єктів власності мотивів активної і ефективної виробничо-фінансової діяльності;

обгрунтовано завдання, принципи і ознаки структурування приватизаційних процесів та чинників, що на відповідному рівні управління визначають механізми здійснення того чи іншого виду трансформації власності;

встановлено базові організаційно-методичні підвалини виведення промислового сектору економіки зі стану стагнації через приватизацію;

здійснено обгрунтовану оцінку протікання процесів реформування власності в народному господарстві України і розроблено принципово нову періодизацію етапів скорочення державного сектора і усунення монополії держави на власність;

доповнено теоретичні, методологічні і методичні аспекти формування і розвитку виробничо-господарських структур, відтворюючих виробничі спроможності об'єктів державної власності.

В методології і методичному забезпеченні в дисертації вперше:

розроблено і запропоновано послідовність здійснення процедури індивідуальної приватизації, що передбачає об'єктивну оцінку виробничого потенціалу об'єкта приватизації, розробку принципів і способів передачі цілісних майнових комплексів чи пакетів акцій у приватну власність, діагностику господарсько-фінансової сталості і розвитку приватизованого об'єкта, супроводження суб'єкта господарювання для гарантованого забезпечення виробничої діяльності;

запропоновано моделі раціональних виробничо-інвестиційних формувань з використанням методологічно відпрацьованої інтерпретації, що дозволяють реалізувати формалізований підхід до проблеми забезпечення економічного зростання на мікрорівні;

опрацьовано і доведено до практичної реалізації елементи концепції виробничо-інвестиційної моделі приватизації в електроенергетиці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що концепція, методологія і методичні підходи трансформації державної власності у приватну збагачують теорію і практику перехідної економіки. Одержані наукові результати є міцним фундаментом подальшого проведення досліджень зі звуження сфери державного підприємництва, розвитку і конкретизації теоретичних узагальнень, обгрунтування рішень з підготовки та здійснення індивідуальних процедур приватизаційних процесів, а також післяприватизаційної підтримки господарюючих на приватних засадах суб'єктів. Результати дослідження можуть бути використані на рівні цілісних майнових комплексів.

Основні теоретичні результати, що складають новизну роботи, втілені в конкретні методологічні, методичні і науково-практичні рекомендації, які частково використані і можуть бути реалізованими повністю в подальшому ФДМУ в ході розробки і реалізації державних програм приватизації.

Підвищенню рівня знань ринкової економіки сприятиме їх використання у викладанні економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, які ведуть підготовку спеціалістів відповідного профілю.

Впровадження результатів дослідження було здійснено у вигляді пропозицій щодо розробки “Державної програми приватизації на 2000 рік”, які були подані після розгляду проекту цього документу на пленарних засіданнях Верховної Ради України і засіданні Спеціальної контрольної Комісії ВРУ з питань приватизації для розгляду ФДМУ.

Апробація результатів дослідження. Дисертаційна робота відтворює узагальнення результатів наукових досліджень, що проводилися автором протягом досить тривалого періоду приватизації державного майна і тому дозволили більшість з розробок апробіювати і запровадити у практику.

Основні положення дисертації доповідалися і отримали позитивний відгук під час проведення круглого столу “Приватизація в Україні. Основи розвитку ринкової економіки”, організованому у м.Києві 24 лютого 1999 року Консультаційним проектом Уряду Німеччини з питань приватизації в Україні спільно зі Спеціальною контрольною комісією Верховної Ради України з питань приватизації і рядом інших Комітетів, Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, ФДМУ, Міністерством економіки України; на наукових дискусіях круглого столу “Приватизаційні процеси в Україні: оцінки і позиції громадян”, проведених у м.Києві 21 квітня 1999 року Інститутом соціології НАН України, Соціологічною асоціацією України, Центром інформаційних технологій “Соціальна перспектива”; на міжнародній конференції з питань структурних реформ в Україні (м.Київ, 2-5 грудня 1999 року), проведений з ініціативи КМУ, МВФ і Світовим Банком; на міжнародній конференції “Конкурентоспроможність українських підприємств - 2000” (м.Київ, 10 грудня 1999 року), під час проведення в м.Києві 18-19 січня 2000 року круглого столу “Приватизація в електроенергетиці України (проблеми, перспективи)” з ініціативи законодавчих урядових і міжнародних організацій; першій міжвузівській науково-практичній конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 17-18 лютого 2000 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Підприємницт-во в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (Львів-Дрогобич-Трускавець, 23-26 березня 2000 року); четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Фінанси України” (16 травня 2000 року, м. Дніпропетровськ).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано особисто п'ять праць, чотири з яких належать особисто автору загальним обсягом 1,70 - д.а., зокрема 1 статтю у науковому журналі, 2 статті у збірниках наукових праць та 2 статті у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг роботи становить 235 машинописних сторінок; містить 15 таблиць на 16 сторінках, 11 малюнків на 11 сторінках, список використаних джерел літератури з 132 найменувань обсягом 10 сторінок та 15 додатків на 50 сторінках.

2. Основні положення дисертації

У першому розділі “Економічна сутність приватизації, види і способи її здійснення”, який має характер наукового аналізу і узагальнення відомих макро і мікроекономічних аспектів ринкової трансформації тотально одержавленої економіки, здійснено критичне осмислення підвалин функціонування приватної власності в причинно-наслідковому зв'язку з виробництвом, обгрунтована концепція суті і економічної природи приватизації впритул до розкриття закономірностей її розвитку.

Реформування відносин власності є визначальним у формуванні нової економічної системи. При цьому, на думку автора, найбільш дієвою виступає приватна власність, яка має властивість накопичуватися і персоніфіковано успадковуватися, що обумовлює тривалу господарську зацікавленість в наслідках підприємницької діяльності, виходячи за межі життєвого циклу однієї особи.

При визнанні пріоритетності приватизації в стандартному пакеті здійснюваних інституційних реформ мало хто з вчених і практиків заглиблюється у суть приватизації державного майна як економічної категорії через суттєві узагальнення національного досвіду економічних перетворень і часто репродуцює зарубіжне сприйняття цього визначального ринкового процесу без трансформації на вітчизняні специфічні умови. В переважній більшості науково-методичних робіт і законодавчих актів, а тому і практичних дій, приватизація зводиться до якнайшвидшої зміни форми власності на засоби виробництва. Приватизація, залишаючись у парадигмі зміни форми власності, ніколи не постане в іпостасі активного засобу формування сучасного виробника і ефективного виробництва.

На думку автора, суть приватизації, перш за все, повинна розглядатися й сприйматися через об'ємне бачення складності проблеми економічного розвитку і сприйняття трансформації форм власності як умови надання йому динамізму.

Економічну сутність приватизації взагалі, як складного інституційного процесу формування ресурсозберігаючого механізму господарювання у перехідний період від планової до ринкової економіки, слід однозначно сприймати узагальнюючим вектором, що поєднує кількісну складову (зміна власності) і якісну складову (ефективне використання власності). Перша складова приватизації пасивно визначає кількісні зміни в державному секторі перехідної економіки. Дія цієї складової має руйнівний характер щодо економіки і призводить до згортання виробництва через фактичне його призупинення в ході трансформаційних процесів. Це пояснюється проведенням приватизації по об'єктах з фізично та морально зношеними промислово-виробничими основними фондами, не забезпечених оборотними коштами і фінансово неспроможних тощо. Приватизація за сценарієм пасивної складової означає ліквідацію нежиттєздатних активів, незначну реорганізацію, а в основному - збереження тієї їх частини, яка здатна до виробництва уже в поточному періоді. Активна складова приватизації пов'язана з досягненням ринкової поведінки суб'єктами господарювання, формуванням сучасного економічно діючого господаря.

На думку дисертанта, приватизація - це тривала і системна трансформація більшої частки державної економіки на платних чи безкоштовних засадах шляхом формування нового носія відносин власності з метою відновлення ефективного ресурсонаповнення і використання економічного потенціалу.

Важливим методологічним напрямком дослідження є вивчення дисертантом всієї сукупності ознак, за якими формуються мотиви, розробляються способи і моделі, проектуються темпи, терміни і шляхи здійснення приватизаційних процесів. В роботі вперше запропонована принципово нова відповідна до концепції і потреб практики методологія структурування приватизації державних об'єктів власності. Аналітичний розгляд комплексних складових приватизаційного процесу в аспекті виробничо-інвестиційного спрямування дозволив авторові виділити ознаки, що враховують особливості проектування, здійснення і оцінки передачі (повної чи часткової) суб'єктам господарювання майнових прав держави. Запропонована до науково-практичного використання класифікація приватизаційних процесів базується на таких ознаках: економічне середовище, ініціатива здійснення, масштаби охоплення об'єктів державної власності, залучення суб'єктів господарювання і громадян, тривалість здійснення, механізм зміни власності за розмірами об'єктів приватизації, оцінка вартості об'єктів приватизації, інвестиційне спрямування, можливість участі іноземних інвесторів, форма державної власності, сфера народного господарства, глибина приватизації.

У другому розділі “Оцінка процесів роздержавлення і приватизації в промисловому секторі економіки України” автором здійснено всебічну багатовекторну оцінку стану промислового сектора економіки України і його виробничих спроможностей. Дослідження минулої практики господарювання через ресурсонаповнення і ресурсовикористання, впритул до 1992 р., дозволило дисертантові визнати систему управління і організації промислового виробництва як таку, що вичерпала себе і перетворилася на гальмо соціально-економічного розвитку.

За твердим переконанням автора, що базується на результатах цього дослідження, глибина економічної кризи в промисловому секторі на початок 1992 р. сягала такої межі, що виникла нагальна потреба ліквідації або суттєвого зниження гіпертрофованого централізму в управлінні економікою, зміни становища монопольного статусу держави як власника засобів виробництва та результатів праці. Автор пов'язує початок приватизації в Україні з 1992 р. і визнає її в якості однієї з головних складових економічної реформи. Керуючись статистичними даними про результати здійснення приватизації на протязі майже семи років, в дисертації зроблена спроба принципово нової їх періодизації і оцінки.

Здобувач наукового ступеню в полеміці з рядом відомих економістів з проблеми періодизації скорочення масштабів державного сектора економіки, розвинув питання методології визначення пріоритетів, рушійних сил і факторів, що зумовлюють загальний вектор і поле приватизації.

Для об'єктивного поділу часового проміжку з 1992 по 1999 роки, протягом якого з тією чи іншою мірою інтенсивності здійснювалися приватизаційні процеси, в дисертації використані емпіричні дані про кількість роздержавлених об'єктів і застосовуваних при цьому способах, стан отримання і використання приватизаційних паперів, динаміку законодавчого забезпечення реформування власності і ступеню її адекватності приватизаційним процесам, рівень досягнення сутнісної мети приватизації.

Протягом 1992-1998 рр. було приватизовано 55989 цілісних майнових комплексів, 78,1% з яких належали до об'єктів малої приватизації, а решта - до великої. Висвітлені на рис.1 результати розрахунків динаміки зміни структури здійснення “малої” і “великої” приватизації дозволили виявити характерні мінімаксні точки, які можна сприймати віхами певного етапу. Слід констатувати наявність в процесах малої і великої приватизації двох мінімаксних гілок в загальній траєкторії зміни власності. Вони чітко розподіляються в часі 1994 роком. В умовах відтворення практично ідентичної тенденції у співвідношенні приватизованих об'єктів “малої” і “великої” приватизації, приватизаційні процеси відрізнялися по розмежованих гілках траєкторії лише кількістю приватизованих об'єктів.

Рис. 1 Динаміка зміни структури здійснення “малої” і “великої” приватизації в 1992-1998рр.

За розрахунками автора в 1992-1994 рр. було приватизовано невеликих об'єктів державної власності біля 21% від всієї їх кількості, приватизованих за період 1992-1998 рр. Аналогічна ситуація склалася і на ринку об'єктів великої приватизації, яких було приватизовано трохи більше 21% від загальної кількості приватизованих об'єктів. В розвиток отриманих кількісних характеристик трансформації державної власності в розділі подані дані про склад способів, за якими здійснювалася приватизація. Оскільки питома вага застосування конкретного способу приватизації глибоко пов'язана з розміром приватизованих об'єктів, автором була досліджена динаміка її зміни протягом 1992-1998 рр. (рис.2).

Тенденції у зміні рейтингу застосування того чи іншого способу приватизації, визначеного шляхом розрахунку кількості підприємств приватизованих конкретним способом в загальному обсязі роздержавлення, дали підстави для проведення розподілу названого періоду теж на два етапи з межею, датованою 1994 роком.

Дослідженням підтверджено, що уже здійснені заходи з реформування власності у сфері матеріального виробництва України слід розподілити в часі на три етапи. Перший етап розпочався 3 липня 1992 року і закінчився в липні 1994 року. Другий етап охоплює період з серпня 1994 року по січень 1999 року. Третій етап розпочався з лютого 1999 року і триває донині. За рейтингами способів приватизації перший етап слід віднести до такого, що здійснювався неконкурентними способами, а другий - виключно конкурентними.

На тверде переконання автора, на першому етапі приватизації безпосередньо трансформація власності головним завданням не була. І хоч цей період реформування власності не був тривалим, він виявився вельми вагомим через те, що саме протягом цього проміжку часу розроблялося законодавче, нормативне та методичне забезпечення приватизації, формувалася мережа інститутів ринкової інфраструктури, які забезпечували функціонування ринку паперів і нерухомості, створювалася система державних органів приватизації, інформаційного, науково-дослідного, кадрового і фінансового забезпечення реформування тотально одержавленої власності, започатковувався процес видачі населенню сертифікатів і закладалися основи масової приватизації державних підприємств через відчуження їх частки населенням за сертифікати.



Рис. 2 Динаміка зміни структури застосування способів приватизації державного майна: а) - викуп товариством покупців; б) - викуп державного майна зданого в оренду з викупом; в) - продаж на аукціоні; г) - продаж за некомерційним конкурсом; д) - продаж за комерційним конкурсом; є) - продаж акцій ВАТ

Суть цього етапу визначала не кількість приватизованих об'єктів державного майна, а саме апробація способів справедливої зміни власності в умовах відсутності конкурентного середовища і низької платоспроможності населення, механізмів переходу до приватизації переважно конкурентними способами. Встановлення змістовного наповнення першого етапу приватизації, а також динаміки його зміни дозволяє визначити його як нормативно-організаційний або організаційний.

Другий етап характеризується проведенням масштабної приватизації конкурентними способами через приватизаційні папери і становленням правової бази реалізації ринкових відносин до процесу приватизації. Третій етап приватизації поклав початок індивідуальним процедурам зміни власника державного майна на науковій базі винятково за гроші.

В загалі досліджених питань реформування відносин власності достатньо інформативною виступає оцінка результатів перетворення форм і відносин власності в промисловому секторі економіки. Станом на 1 січня 1999 р., форму власності в промисловості змінило 6 768 підприємств, що складало 12,2% від всієї кількості приватизованих об'єктів народного господарства. Роздержавлені підприємства за кількістю перевищили державні у 2,7 рази. На роздержавлених підприємствах працювало 3,7 млн. осіб, що складало 24,4% від загальної кількості працюючих.

Проте діагностика приватизаційних процесів, підтвердивши появу у промисловості нових власників, не дала підстав для ствердження про набуття більш прагматичного господаря. Сформований недержавний сектор економіки не мав суттєвого впливу на пожвавлення економічної діяльності. Практично всі галузі промисловості у 1998 р. здійснювали виробництво у обсягах, вдвічі менших від рівня 1990-1992 рр. Характер формування, відтворення і використання виробничих ресурсів у промисловості, за висновками дисертанта, не забезпечує рівня виробництва адекватного виробничому потенціалу і не змінює фінансові спроможності підприємств. Зміни, пов'язані з формуванням недержавного сектора економіки, в зв'язку з цим потребують відновлення спроможності елементів кількісного зростання. Впровадження змін у цьому напрямку повинно проходити при усвідомленні того, що не форма власності визначає ефективного власника, а кваліфіковане задіяння власності у процес виробництва.

У третьому розділі “Шляхи і механізми реалізації ринкової стратегії приватизації промислових підприємств” на підставі теоретико-методологічних розробок, вивчення і критичного осмислення досвіду приватизації у промисловому секторі економіки, а також вимог економічного піднесення держави, запропонована і теоретично обгрунтована новітня концепція індивідуальної приватизації об'єктів державної власності виробничо-інвестиційного спрямування, складовими елементами якої є:розвиток механізмів ініціювання відродження і трансформації складених у минулому виробничих систем у виробничо-фінансові формування ринкового типу; обгрунтування конкретних форм створення організаційно-економічних умов концентрації власності і недопущення розпорошення цілісних майнових комплексів, сукупно орієнтованих на відповідний сегмент ринку продукції;

визначення параметрів і меж сприяння здійснення структурної перебудови промислових підприємств зі збереженням діючих до реформування технологічних ланцюгів між підприємствами, задіяними у випуску конкретних видів промислової продукції;

концентрація зусиль державних інституцій по створенню сприятливих умов для започаткування ресурсозберігаючого механізму господарювання в промисловому секторі економіки;

звуження меж державного втручання з метою створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові виробничі інтереси щодо приватизації і розвитку приватизованого об'єкта;

сприяння формуванню мотивацій по створенню принципово нових джерел інвестування виробничого розвитку суб'єктів ринкового спрямування;

досягнення оптимально можливого економічного ефекту від приватизації у виробничому і фінансовому аспектах на різних рівнях управління економікою.

Стрижнем цієї новітньої концепції є відтворення виробничих спроможностей об'єктів державної власності. Домінантою цього процесу, через призму проведених досліджень, постає комплекс заходів щодо пошуку можливостей відродження і трансформації складених у минулому виробничих систем в ефективні формування суб'єктів ринкового типу, конкурентоспроможних на внутрішньому і світовому ринках.

За висновком автора, є всі підстави для реалізації теоретичних і методичних розробок приватизації в українській енергетиці. Стагнаційні наслідки діяльності національної електроенергетики є наслідком здійснення неефективного управління нею державою як об'єктом власності.

З точки зору дисертанта, що виходить зі сценарію проведення індивідуальної приватизації за виробничо-інвестиційною моделлю, максимальна частка держави в частці майна енергокомпаній не повинна бути більшою від розміру блокуючого пакету акцій. Тоді закономірним буде збільшення конкурсних пакетів акцій до розміру контрольного пакету акцій. Ефект від привабливості контрольного пакету акцій, матеріалізований в набутті чітко зорієнтованого на виробництво власника, за розрахунками автора, набагато перевищує локальні ефекти від продажу його подрібненими частинами поетапно. Виставляти одночасно до конкурсного продажу доцільно не більше одного пакету акцій. Якщо попит і ціна зростають, можна практикувати збільшення пакетів акцій. В реформуванні енергетики на підставі виробничо-інвестиційної моделі приватизації треба рухатися крок за кроком і без прийняття правил зворотнього спрямування.

За результатами досліджень, стан інветиційно-виробничої ніші енергетичного сектора національної промисловості, при продовженні необхідних змін в інвестиційному кліматі, є найбільш прийнятним для залучення міжнародно визнаного інвестора. Разом з тим, в роботі віднайдені критерії збереження прав національних інвесторів виробничого спрямування.

Висновки

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснені теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання сучасної науки та практики з усунення монополії держави на власність засобів виробництва. Основні висновки та результати наукового дослідження, зводяться до наступного:

Приватизація, при визнанні в якості головного елементу системних перетворень національної економіки, до останнього часу сприймалася на підставі теорії простої зміни форм власності. Багато з висунених положень і формулювань приватизації не обпираються на суттєві узагальнення національного досвіду економічних перетворень і часто репродуцюють зарубіжний досвід цього визначального ринкового процесу.

Економічну сутність приватизації, як складного інституційного процесу формування ресурсозберігаючого механізму господарювання у перехідний період від планової до ринкової економіки, у сприйнятті реалій, притаманних Україні і подібним їй країнам, слід визначати узагальнюючим вектором, що поєднує кількісну складову (зміна форми власності) і якісну складову (ефективне використання власності). Процес трансформації власності за цими напрямками в країнах постсоціалістичного ринкового спрямування розпочинається одночасно і здійснюється паралельно через їх різну економічну спрямованість і тривалість дії.

Запропонована до науково-практичного використання класифікація процесів приватизації грунтується на низці ознак, враховуючих особливості проектування, здійснення, оцінки і контролю за ходом приватизаційних процесів, а саме: економічне середовище, сфера діяльності в народному господарстві, форма державної власності, ініціатива здійснення, інвестиційне спрямування, масштаби охоплення об'єктів державної власності, розмір об'єкта приватизації, залучення суб'єктів господарювання і громадян, тривалість здійснення, механізм зміни власності, оцінка вартості об'єктів приватизації, можливість участі іноземних інвесторів, глибина приватизації.

Приватизаційні процеси, у відповідності з сутністю здійснюваних реформацій власності, слід розподіляти у часі на три етапи. Перший етап розпочався, за висновком автора, в липні 1992 р. і протягом двох років наповнювався законодавчим, нормативним і методичним забезпеченням приватизації, мережею інституцій ринкової інфраструктури. Другий етап, межі якого визначаються серпнем 1994 року і січнем 1999 року, характеризується проведенням масштабної приватизації конкурентними способами з залученням купівельних спроможностей населення через приватизаційні папери і становлення правової бази реалізації ринкових підходів до процесу приватизації. З лютого 1999 року покладено початок індивідуальним процедурам зміни власника державного майна виключно за гроші.

Докорінної зміни, за результатами роботи, потребує підхід до розпочатої приватизації великих та середніх підприємств в галузях промисловості, які забезпечують економічну безпеку держави. Необхідно відмовитися від реалізації концепції приватизації, яка орієнтована на формальну зміну власника. Найбільш доцільним, з погляду автора на умови і стан економіки промислового сектора в цілому, є механізм здійснення приватизації, що базується на ідеї економічної адаптації суб'єктів господарювання. Загальним вектором і змістом приватизації підприємств державного сектора економіки повинна стати потреба відродження виробничого потенціалу.

Вдаючись до реформування власності слід, насамперед, орієнтуватися в цілях і способах їх досягнення на реанімацію виробничих структур, відродження виробничої спроможності. У роботі показано, що домінантою процесу приватизації повинен стати комплекс заходів з пошуку можливостей відродження і трансформації виробничих систем в ефективні формування суб'єктів ринкового типу.

Приватизація будь-якого об'єкту повинна започатковуватися і здійснюватися за індивідуальним сценарієм, який визначально передбачає залучення товаровиробників, що виробляють подібну продукцію, і пропонує схему розвитку зі спонукальними мотивами до придбання майнового комплексу. В найбільшій мірі пристосовані до процедур приватизації сітьові національні і транснаціональні організаційні структури. Головною їх ознакою є взаємна участь учасників формування в капіталі, наданні поштовху у відродженні і наступному розвитку виробничих спроможностей. За переконанням автора, принципом формування угрупування є взаємне володіння акціями, а принципом діяльності - домінування результатів системи в цілому.

Перелік опублікованих праць, в яких відображені основні положення дисертації

Рябченко О.В. Приватизація в системі економічного реформування і посилення ринкової парадигми. // Актуальні проблеми економіки: Збірник наукових праць. - Том 5 - Дніпропетровськ: Видавництво “Навчальна книга”, 1999. - с. 59-69.

Рябченко А.В. Приватизация энергетического сектора Украины // Экономист. - 1999. - №6. - с.39-41.

Рябченко О. Концепція приватизації щодо відтворення виробничо-інвестиційних спроможностей підприємств регіонів. // Матеріали першої міжвузівської науково-практичної конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах”. - Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 2000. - с.340-343.

Рябченко О. Оцінка приватизації щодо формування підприємницьких структур // Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку: Збірник тез доповідей. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”, Інститут підприємництва та перспективних технологій, 2000. - с. 70-71.

Рябченко О.В., Тимошенко Л.М. Оцінка і періодизація процесів реформування власності в Україні // Актуальні проблеми економіки: Збірник наукових праць. -Том 6 - Дніпропетровськ: Видавництво “Навчальна книга”, 2000. - с.11-21.

Особистий внесок дисертанта - методологія періодизації процесів реформування власності в Україні.

Размещено на Allbest.ru

...