ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, дана його загальна характеристика.

В першому розділі досліджено проблеми власності як основи функціонування ринкової економіки, включаючи міжнародний досвід і українську специфіку.

Процеси радикальних змін в усій глобальній економіці, в системі міжнародних економічних контактів, послідовність появи моделей розвитку окремих країн та цілих регіонів значною мірою зумовлюються еволюцією відносин у сфері власності.

В більш прикладному розумінні нагальною потребою є таке трансформування усієї системи власності (макроекономічний рівень) та характеру володіння конкретними виробничо-господарськими структурами (мікроекономічний рівень), яке забезпечило б їх відповідність до актуальних завдань розвитку країни, сучасних вимог до суб'єктного складу ринкового середовища.

Загальні особливості розвитку відносин власності в умовах нормалізації інвестиційного клімату дозволяють сформулювати сутнісний підхід, який би допоміг використати характеристики власності для створення сприятливого інвестиційного клімату в країні. Такий підхід може грунтуватися з одного боку, на розкритті внутрішніх характеристик власності як економічної категорії, з іншого - на орієнтації саме цих характеристик в напрямку оптимізації інвестиційного клімату.

В узагальненому вигляді передумови покращання складного механізму функціонування власності, оптимізації середовища обігу капіталів можна формалізувати наступним чином:

забезпечення стабільності законодавчої, нормативно-правової бази, виходячи із закономірностей функціонування системи власності в умовах ринкової трансформації; запобігання постійній зміні положень законів та підзаконних актів, що регулюють окремі аспекти інвестиційної та підприємницької діяльності;

поширення на механізми управління корпоративним та некорпоративним бізнесом в Україні апробованих міжнародною практикою методик підтримки сприятливого для нього політичного та соціального середовища;

перехід від суто монетаристських підходів щодо врегулювання макроекономічних проблем до політики забезпечення зростання попиту, точкової підтримки індустріальних проектів як засобу приросту ВВП, стабілізації платіжного балансу й держбюджету та підвищення добробуту населення;

використання неінфляційних методик стабілізації грошової системи з метою запобігання погіршенню умов функціонування національної та зарубіжної виробничої власності на території України;

запровадження системи ефективного макроекономічного регулювання, спрямованого на максимізацію орієнтованого на експорт виробництва, оптимізацію національної спеціалізації економічного комплексу України;

забезпечення загальносоціальних передумов оптимізації сфери власності, зокрема засобами подолання тенденцій тінізації та криміналізації економіки, корупції, рекету тощо.

Світовий досвід містить багато прикладів ефективного використання механізму власності в комплексі його складових та характеристик. Якщо йдеться про країни центрально- та східноєвропейського регіону, то важливе значення має принципове рішення про характер реформування структури власності на рівні обрання тієї або іншої парадигми розвитку. В найбільш загальному розумінні таких основних моделей дві.

Першу з таких моделей прийнято позначати як англо-саксонську. Цій моделі властивий високий ступінь індивідуальної свободи, а відтак, на рівні базисних економічних відносин, для неї є характерною розпорошена власність, яка належить значній кількості як великих, так і дрібних акціонерів. Для України, особливо на етапі реструктуризації власності, корисним є досвід мобілізації капіталів різних верств населення, який було накопичено в рамках даної парадигми.

Другу з найбільш відомих моделей становить так звана німецька модель, згідно якої основна маса власності концентрується в руках провідних ринкових агентів. За такої ситуації припускається значний ступінь інтегрованості промислового та банківського капіталів. На наш погляд, Україні доцільно перейняти практику банківського страхування бізнесу, окремі наробки в кредитній політиці.

Приватизація, як засіб створення інститутів підприємницької діяльності, постала в Україні, як і в інших державах Центральної та Східної Європи, важливим цільовим об'єктом та практичним інструментом ринкової реформи. Причому, широка програма приватизації, як і будь-яка інша комплексна система, має впроваджуватися згідно певних критеріїв ефективності. Ці критерії пов'язані з темпами проведення відповідних приватизаційних акцій, їх глибиною та характером.

Ефективна приватизація, яка повинна сприяти економічному росту та, навіть, у найбільш вдалому випадку, промисловому буму, може мати своїм наслідком зменшення безробіття з причин більш ефективного функціонування капіталу як фактору виробництва, а також завдяки притоку капіталів з-за кордону. Такий приплив, з теоретичної точки зору, зокрема враховуючи теорію факторного аналізу Хекшера - Оліна - Самуельсона, означатиме створення відносної насиченості ринку факторів виробництва капіталом та зростання попиту на робочу силу (інакше кажучи, йдеться про виникнення своєрідного феномену відносної дефіцитності того фактору, насиченість яким не зростає внаслідок тих або інших причин зовнішнього характеру).

Є певний простір для оптимізму щодо використання приватизаційного потенціалу. В 1999 році надходження від приватизації становили 812 млн. грн. (це на 75% більше, ніж у 1998 році, і в 6,6 рази більше, порівняно з 1997 роком). Зокрема, до місцевих бюджетів в 1999 році від приватизації надійшли 117 млн. грн. Високі показники надходжень до місцевих бюджетів можна пояснити початком приватизації земельних ділянок, а також реалізацією Закону про місцеве самоврядування, за яким місцева влада має більше прав та об'єктів власності. Можна прогнозувати, що ці чинники впливатимуть на місцеву приватизацію й у 2000-2001 роках.

Слід відзначити, що і поточне законодавство України з питань іноземних інвестицій декларує можливість участі іноземних інвесторів в процесах приватизації. Програмами приватизації розглядається участь в них іноземних інвесторів як один з пріоритетів державної політики в сфері приватизації. Зокрема, відповідно до Указу Президента України "Про заходи відносно забезпечення приватизації в 1995 році" було запроваджено достатньо відкритий національний режим для участі іноземних інвесторів в приватизації.

В другому розділі приватизація характеризується як фактор оптимізації ринку капіталів та залучення іноземних інвестицій, а також визначено правовий режим та інституційний апарат регулювання іноземних інвестицій.

Значення оптимізації процесу приватизації та адаптації його параметрів до національних умов перехідної економіки в Україні обумовлюється наступними причинами. По-перше, реструктуризація власності є практично необхідною, адже стара модель власності не тільки вичерпала себе, але й призвела до надмірного морального та фізичного старіння основних фондів підприємств, хронічного скорочення виробництва високотехнологічної, конкурентної на міжнародних ринках продукції. По-друге, важливо враховувати початковий стан запровадження реформ, який характеризувався, зокрема, абсолютним домінуванням державного сектора, що охоплював майже всю економічну діяльність. По-третє, значення має і досвід інших країн з перехідною економікою, який ясно довів, що фаза переходу пов'язана з економічною пасивністю та неадекватністю політики на рівні підприємств, причому існуюча в країні структура не сприяла розвитку підприємства у середньо- та довготерміновому періоді.

Задачі ефективного проведення приватизації підприємств промисловості та сільського господарства вимагають з'ясування її базових цілей та потенційних позитивних ефектів. Передусім приватизація має постати фактором подолання неефективності державного сектору, надмірної вартості утримання адміністративного апарату підприємств. Вона може використовуватися в ході боротьби з управлінською пасивністю та розкраданням майна, допомогти при впровадженні такої економічної структури, яка б стимулювала розвиток підприємств.

До бюджетно-монетарних, і, в певному розумінні, вторинних причин приватизації можна було б віднести: 1) існуючі бюджетні обмеження (які роблять неможливим явне і неявне субсидування у середньостроковому періоді) і 2) стабілізацію інфляційних очікувань і створення сприятливого інвестиційного клімату. Це спрямовуватиме внутрішні заощадження фізичних та юридичних осіб на внутрішнє інвестування (таким чином, припиниться відплив капіталу та почнеться його повернення в Україну), а також залучатиме іноземні інвестиційні кошти, які на цій стадії розвитку економіки потрібні як для фінансування бюджетного дефіциту та дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, так і як засіб отримання "ноу-хау" і полегшення доступу української продукції на зовнішні ринки.

При дослідженні проблем приватизації як фактору оптимізації ринку капіталів та залучення іноземних інвестицій, методологічно важливим є визначення загальних напрямків мобілізації коштів шляхом використання відносин власності. Зокрема важливим є з'ясування питання про те, яким є оптимальний шлях мобілізації коштів в інтересах реструктуризації.

Що стосується правового забезпечення іноземного інвестування в Україні, то зараз в нашій державі продовжується процес формування нормативно-правової бази, яка нараховує понад дві сотні нормативних актів, що регулюють різні аспекти інвестиційної діяльності. Правовий режим притоку іноземного капіталу в Україну знаходиться в невід'ємній єдності з державним регулюванням інвестиційної діяльності. Державні органи повинні здійснювати наступні кроки:

Перехід до стратегії структурної інвестиційної діяльності на перспективу і поточний період. Випрацювання цільових комплексних програм, пов'язаних з інвестиційною діяльністю національного масштабу.

Розробка і формування державних замовлень, їх розміщення серед суб'єктів інвестиційної діяльності. Проведення науково-технічної експертизи інвестиційних проектів та комплексного аналізу стану інвестиційної діяльності в регіонах та в країні в цілому.

Створення ефективного механізму економічних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності. Керівництво створенням інфраструктури регульованого ринку інвестицій. Розробка і проведення антимонопольної політики і регулювання діяльності підприємств інвестиційного комплексу. Формування та експлуатація інформаційного фонду інвестицій.

Ключове значення має те, які методи регулювання використовуються тими інститутами, які покликані здійснювати відповідне регулювання. Із суб'єктно-функціональної точки зору йдеться про те, яким чином здійснюється вплив на процес прийняття рішень іноземним суб'єктом. Так, інститути приймаючої країни можуть прямо застосовувати пільги і обмеження; використовувати факторні інструменти сприяння (субсидіювання підприємств, гарантовані і пільгові позики, диференційовані по величині і часу звільнення від податків, часткове повернення податків, прискорені амортизаційні нормативи); використовувати товарні методи сприяння (тарифні і нетарифні імпортні бар'єри); інші засоби впливу (підготовка кадрів, інфраструктурне, в тому числі інформаційне забезпечення, страхування, гарантії від ризиків).

Значення оптимізації ролі макроекономічних інститутів регулювання інвестицій полягає і в тому, що наявні господарські передумови є вкрай недостатніми для того, щоб забезпечити надходження в Україну необхідної маси інвестиційних ресурсів. Всупереч поширеній думці про дешевизну української робочої сили, співвідношення зарплати і продуктивності праці у нас програє аналогічному показнику в багатьох країнах. Державний борг зумовлює низький кредитний рейтинг України, який ніколи не був надто привабливим, знизившись до групи найгірших показників по всіх світових рейтингах. Закономірне слідство цього - високі процентні ставки, під які держава і підприємства можуть позичати на світових фінансових ринках. Отже, навіть без розв'язання проблеми заборгованості та вироблення адекватної стратегії державних органів не можна розраховувати на значне надходження капіталу на прийнятних умовах.

В третьому розділі розглядаються питання макроекономічної політики держави в сфері власності як фактор оптимізації інвестиційного клімату, процеси іноземного інвестування та перспективи розвитку цієї сфери в Україні.

Враховуючи реалії вихідної ситуації, а також функціональні особливості алгоритмів приватизації, можна виділити такі чотири базові класифікаційні групи економічних об'єктів, які мають функціонувати в трансформаційній економіці:

підприємства, які перейшли у власність так званих інсайдерів - тих суб'єктів, які є причетними до діяльності того чи іншого приватизованого об'єкта;

виробничі об'єкти, які перейшли у власність сторонніх акціонерів - фізичних та юридичних осіб;

об'єкти, приватизація яких відбувалася за участю іноземних інвесторів;

підприємства, які залишаються в державній власності чи то зі стратегічних міркувань, чи то такі, які поки що не були приватизованими та підлягають продажу майбутнім власникам;

В 1999 р. чистий приріст прямих іноземних інвестицій в Україну склав 437 млн. дол. Узагальнюючи історичний контекст, можна відзначити, що у 1996 р. в Україну надійшло 541 млн. дол., в 1997 р. - 625 млн. дол., в 1998 р. - 747 млн. дол. і сукупний обсяг надходжень за всі роки незалежності складає лише 3,2 млрд. дол. Для порівняння - у 1999 році значна менша за Україну Болгарія мала близько 550 млн. дол, Литва - 880 млн. дол., Словаччина - 250 млн. дол., Угорщина - 2,4 млрд. дол, Польща - 5,1 млрд. дол.

Економічне зростання лише в обмежених напрямках та сферах виробництва в Україні може стати ймовірним - особливо на тлі попереднього падіння попиту на продукцію українських підприємств з часу проголошення незалежності - без будь-яких значних інвестицій. Проте, будь-яке значне відновлення економіки в Україні в цілому великою мірою залежатиме від значного збільшення обсягів інвестицій і підвищення їх ефективності. Це пояснюється трьома причинами: по-перше, інфраструктура виробництва, успадкована від колишньої союзної держави, до середини 80-х років була надзвичайно декапіталізована, і ситуація навіть погіршилась через розпорошення активів в наступні роки; по-друге, значна частина устаткування, успадкованого від радянських часів, є енергомісткою; по-третє, обладнання, отримане у спадок від колишнього Союзу, призначене, в основному, для виготовлення неконкурентоспроможних за межами країни товарів.

Успішна приватизація великих і середніх підприємств зажадає значного капіталу. Для модернізації приватизованих підприємств необхідно набагато більше, ніж тільки внутрішній інвестиційний капітал. Саме зарубіжний капітал, є джерелом нових технологій, управління, ринкових навичок, фактором доступу на міжнародні ринки тощо.

В цьому зв'язку подальшого обгрунтування потребують методи розв'язання проблем визначення ролі держави в процесі залучення іноземних інвестицій в контексті реструктуризації власності в Україні. Крім цього, необхідною є розробка критеріїв відповідності методів державного впливу поточним умовам трансформації економіки. Це включає, також, і вибір пропорцій при використанні необхідних інструментів впливу як на процеси реструктуризації власності, так і на створення сприятливого інвестиційного клімату. реструктуризація власність оптимізація приватизація

Важливим напрямом подальшого поліпшення інвестиційного клімату повинно стати залучення іноземних інвестицій для технічної модернізації і створення потенціалу подальшого розвитку національної економіки. При цьому засобами заохочення прямих іноземних інвестицій повинні розглядатися такі загальноекономічні важелі:

створення передумов нарощування експортного потенціалу цільових галузей шляхом точкової підтримки ряду індустріально-технологічних проектів, за рахунок переоснащення виробництва на якісно новому рівні, використання передових вітчизняних технологій переробки, зберігання, упаковки, транспортування і реалізацій продукції машинобудування, харчової і легкої промисловості, сільського господарства;

організація науково-дослідницької бази для системного вивчення кон'юнктури світових ринків товарів і послуг, зокрема за рахунок більш тісної взаємодії з європейськими спеціалізованими структурами;

організація системи зовнішньоторговельної інформації, з урахуванням державних і регіональних програм промислового розвитку, надання відомостей щодо українського законодавства, діяльності українських торгових представництв за кордоном;

спрямування діяльності фондового ринку на розвиток і стабілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів, зокрема з використанням відповідного європейського досвіду; створення сприятливих умов для портфельних інвестицій;

розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності шляхом створення двосторонніх агентств і організацій (між Україною та іншими країнами, органами ЄС) та впровадження за їх допомогою програм прийняття прямих іноземних інвестицій;

забезпечення механізму захисту суб'єктів підприємницької діяльності від ризиків некомерційного характеру, який включає розробку питань створення страхових компаній з участю великих іноземних страхових компаній; доцільним є ширше використання державних органів відповідної кредитно-фінансової політики згідно досвіду ряду індустріально розвинутих країн;

оптимізація та стабілізація наявної законодавчої бази регулювання внутрішньої торгівлі з метою підвищення об'єму внутрішнього ринку, в тому числі як компенсаційного чинника експорту і чинника підтримки реалізації вітчизняних товарів, передусім товарів широкого вжитку.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі узагальнення та висновки:

Процеси радикальних змін в глобальній економіці, в системі міжнародних економічних контактів, послідовність появи базисних моделей розвитку окремих країн та цілих регіонів, значною мірою зумовлюються еволюцією відносин у сфері власності. Це дозволяє визначити власність з двох сторін: по-перше, власність - це категорія економічної науки, інструмент аналізу закономірностей та особливостей процесів відтворення, а по-друге, вона є передумовою та практичним інструментом господарсько-підприємницької діяльності відповідних агентів, а також фактором та об'єктом регулювання з боку уряду та інших владних інститутів.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку процесів реструктуризації власності в контексті світового досвіду, в умовах України є доцільним застосування сутнісного підходу, який дозволяє використовувати природні характеристики власності для створення сприятливого інвестиційного клімату в країні. Враховуючи комплекс проблем, що постійно виникають в процесі реструктуризації власності, мова йде про активне використання розпорядження та користування при тому, що саме функція володіння (остаточна передача у власність) може бути задіяною пізніше, не використовуватись в певних ситуаціях взагалі.

Міжнародне та зарубіжне володіння виробничими об'єктами не становлять собою достатніх передумов розв'язання усіх проблем соціально-економічного розвитку України. Наша держава не тільки не в змозі отримати усієї маси відповідних коштів, але й радикально підвищити роль іноземних інвестицій за умов низького самофінансування, внутрішніх інвестицій.

Приватизація не повинна виступати в якості кінцевої мети. З практичної, мікроекономічної точки зору вона є передусім засобом наближення до ефективнішого корпоративного управління, тобто, ефективнішого моніторингу і контролю керівництва з боку власників та забезпечення більш успішної діяльності підприємства.

Аналіз практики правового регулювання іноземного інвестування в Україні показав, що спостерігається чітко направлена динаміка від жорсткого і функціонально нерозвиненого прямого управління, через регуляторну діяльність, здійснювану державними виконавчими органами, до розвиненої і складної системи диференційованого управління.

Проведені дослідження показують, що стимулювання іноземного інвестування в Україну можливе і необхідне, причому як зарубіжний досвід (передусім країн з економіками транзитивного типу), так і ряд вже апробованих в українській практиці підходів до регулювання умов функціонування та руху капіталів повинні віднайти ширше впровадження.

Сфера виробничої власності в цілому та міжнародний сектор руху капіталів зокрема потребують в умовах України радикальних оптимізаційних заходів. З практичної точки зору, слід зважати на те, що існує суттєвий функціональний зв'язок між позитивними структурно-інституційними змінами, з одного боку, та макроекономічною стабілізацію і формуванням ринкових засад національної економіки - передумовами привабливого інвестиційного клімату в державі - з іншого.

Для виправлення негативних тенденцій, які виявилися в сфері виробничої власності та іноземного інвестування в економіку України доцільно зробити наступні кроки:

налагодити сприятливий режим реалізації базових інтересів суб'єктів власності за допомогою інвестицій, а також стимулювання не тільки великих державних підприємств, а й приватного малого і середнього підприємництва.

здійснити радикальні зміни в державній політиці стимулювання притоку капіталів до сфери виробництва, захисту і ефективного використання об'єктів власності шляхом розвитку мережі кредитно-фінансових та страхувальних інструментів сприяння бізнесу.

забезпечити стабільні умови оподаткування для усіх об'єктів власності, тобто не тільки для іноземних, але і для всіх підприємств.

створити законодавчі умови та інфраструктуру для переходу до залучення іноземних інвестицій через концесії з метою сприяння нагромадженню в галузі розробки корисних копалин й інших природних ресурсів.

Подальші конкретні регулятивні заходи в процесі створення необхідного інвестиційного клімату визначаються методиками відповідного впливу через його складові компоненти і ділове середовище потенційного іноземного інвестора. Встановлення ринкового типу економічних відносин забезпечить надійні механізми оптимізації інвестиційних процесів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРКОЮ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Раменська С. Формування системи власності в Україні в контексті міжнародного руху капіталів //Збірник наукових праць. Вип. 24. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1999. - С. 15 - 22.

2. Раменська С. Пошук моделі реструктуризації власності в Україні: приватизаційний контекст //Збірник наукових праць. Вип. 25. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С. 17- 21.

3. Раменська С. Макроекономічна політика держави як фактор оптимізації міжнародного руху інвестиційних ресурсів //Збірник наукових праць. Вип. 26. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С. 89 - 95.

4. Раменська С. Оптимізація інвестиційного процесу в Україні в контексті глобальних проблем руху капіталів// Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції 26-27 квітня 2000 року - К.: КНЕУ, 2000. - C. 66-68.

5. Раменська С., Вілінський Є., П'явка О. Аналіз інвестиційної привабливості галузей промисловості економіки.// Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - № 11 (87). - К.: Фонд державного майна України. - 1999. - С.64-71.

АНОТАЦІЇ

Раменська С. Реструктуризація власності в умовах ринкової трансформації (українська специфіка в контексті міжнародного досвіду). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ - 2000.

В дисертаційному дослідженні аналізуються міжнародні аспекти реструктуризації власності в умовах ринкової економіки. Розглядаються особливості української практики в контексті міжнародного досвіду.

Запропоновано і обгрунтовано концептуальні підходи до перспективного розвитку системи власності в Україні в контексті міжнародного співробітництва.

Ключові слова: ринкова трансформація, національна економіка, власність, приватизація, іноземні інвестиції, регулювання іноземних інвестицій.

Раменская С. Реструктуризация собственности в условиях рыночной трансформации (украинская практика в контексте международного опыта). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев - 2000.

В диссертационном исследовании анализируются международные аспекты реструктуризации собственности в условиях рыночной экономики. Рассматриваются особенности украинской практики регулирования инвестиционных процессов в контексте международного опыта.

Процессы радикальных изменений в глобальной экономике, в системе международных экономических контактов, последовательность появления базисных моделей развития отдельных стран и целых регионов, в значительной степени предопределяются эволюцией отношений в сфере собственности. На современном этапе эта эволюция определяется теми трансформационными изменениями, которые вызваны к жизни задачами формирования эффективных открытых экономических систем.

Учитывая современные тенденции развития процессов реструктуризации собственности в контексте мирового опыта, в условиях Украины является целесообразным использование сущностного подхода, который позволяет реализовывать характеристики собственности для создания благоприятного инвестиционного климата в стране. Учитывая комплекс проблем, которые постоянно возникают в процессе реструктуризации собственности, речь идет об активизации функций распоряжения и пользования при том, что функция владения может быть задействована позднее, или ограниченно в течение определенного периода.

Для исправления негативных тенденций, которые отразились на характере сферы собственности в Украине, целесообразно сделать следующие шаги: осуществить радикальные изменения в государственной политике стимулирования процессов накопления, поддержки объектов собственности, эффективного использования иностранных инвестиций; наладить при помощи инвестиций стимулирование не только больших государственных предприятий, но и частного малого и среднего предпринимательства; обеспечить стабильные условия налогообложения, причем не только для иностранных, но и для всех предприятий; с целью содействия привлечению капитальных ресурсов в разработку полезных ископаемых и других природных ресурсов, создать законодательные условия и инфраструктуру для развития концессионной формы хозяйствования.

Предложены и обоснованы концептуальные подходы к перспективному развитию собственности в Украине в контексте современных механизмов международного сотрудничества.

Ключевые слова: рыночная трансформация, национальная экономика, собственность, приватизация, иностранные инвестиции, регулирование иностранных инвестиций.

Svitlana Ramenska. Restructuring the Property under the Market Transformation (Ukrainian Practice in the International Experience). - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Ph.D. in Economics, in the speciality 08.05.01 - “World Economy and International Economic Relations”. Institute of the World Economy and International Relations of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The study focuses on the international aspects of restructuring the property system in the realities of a market economy. The problems concerning Ukraine's practice in the context of the international experience are considered.

Conceptual approaches to the perspective of the development of the property system in Ukraine considering the potential international co-operation are made.

Key words: market transformation, national economy, property, privatization, foreign investment, and regulation of foreign investment.

Размещено на Allbest.ru