Розвиток приватного підприємництва в умовах трансформації виробничих відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.01.01 - економічна теорія

Розвиток приватного підприємництва в умовах трансформації виробничих відносин в Україні

Рибчак Віталій Іванович

УДК 334.012.32

Київ

2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії облікових факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Фукс Анатолій Ервінович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії облікових факультетів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Варналій Захарій Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент Хмелевський Микола Олександрович, Київський міжнародний університет цивільної авіації, завідувач кафедри політичної економії.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ

Захист відбудеться 31 березня 2000 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 214.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 28 лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес трансформації економічної системи України пов'язаний з необхідністю вирішення економічних і соціальних задач формування ринкової економіки і об'єктивно потребує як поглибленого комплексного аналізу сукупності закономірностей перехідного періоду, так і деталізації окремих умов і факторів, визначення їх місця і впливу на ринкові перетворення.

Формування ринкової системи господарювання в Україні обумовлено процесом становлення і розвитку приватного підприємництва і характеризується тим, що повільність, складність і суперечливість просування економіки України шляхом ринкових реформ значною мірою пов'язані з недооцінкою загальної ролі даного сектора економіки як дійового ринкоутворюючого фактора. Розвиток приватного підприємництва має стати каталізатором здійснення таких важливих напрямків ринкового реформування, як роздержавлення та приватизація об'єктів господарювання, розвиток різних форм власності, конкурентного середовища, проведення антимонопольної політики тощо.

Подолати застарілі стереотипи сприйняття приватного підприємництва як малопотужної архаїчної форми господарювання дозволяє саме вивчення і узагальнення сучасного досвіду високорозвинених країн світу, що переконливо свідчить про особливу економічну роль та специфічні переваги приватного підприємництва, про його адаптацію до умов сучасного суспільного виробництва.

Для процесу становлення та розвитку приватного підприємництва в перехідній економіці України актуальне значення має вивчення напрямків його державного регулювання, оскільки приватне підприємництво в умовах ринкової економіки, а особливо у перехідний період, залишається найбільш чутливим до змін економічної політики. Тому досить важливим є дослідження набутого західними економістами досвіду державної політики сприяння розвиткові і підтримці приватного підприємництва. Як свідчить досвід розвинених країн світу, виконання приватним підприємництвом своєї економічної ролі можливе лише за умов комплексної виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектора економіки. Формування його правової бази, організаційно-економічного забезпечення та інформаційного сприяння, створення диференційованої стимулюючої податкової політики та кредитно-фінансового регулювання - все це набуває особливого значення для визначення практичних заходів з боку органів державного управління економікою України.

Таким чином, необхідність ґрунтовного дослідження приватного підприємництва в його розвинутій формі в умовах становлення ринкової економіки випливає із загальних потреб практики господарювання та здійснення трансформаційних процесів в Україні.

Значний доробок у розробку проблем підприємництва внесли вітчизняні вчені: О. Барановський, З. Варналій, Л. Воротіна, А. Кісельов, Ю. Клочко, Л. Мельник, С. Реверчук, С. Соболь, М. Хмелевський та ін.; дослідники із країн СНД: В. Афанасьєв, А. Блінов, Є. Іорданська, Б. Ічітовкін, В. Корольов, П. М'ягков, Б. Райзберг, В. Савченко; зарубіжні автори: А. Бізаге, П. Дракер, Х. Міленбуш, А. Хоскінг, П. Чізнел, Е. Шумахер, Й. Шумпетер та інші. Однак лише незначна кількість публікацій має комплексний фундаментальний характер; недостатньо розробок, які узагальнюють вітчизняний досвід розвитку приватного підприємництва. Тому постає необхідність у дослідженні сучасних підходів до розвитку приватного підприємництва в Україні, що і обумовило вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету і є складовою наукової держбюджетної теми "Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні", № державної реєстрації 0198V000784.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у здійсненні комплексного соціально-економічного аналізу приватного підприємництва, виявленні його місця та функцій в ринковій економіці, з'ясуванні змісту і напрямків політики державного регулювання у процесі його становлення і розвитку.

Відповідно до поставленої мети, були визначені такі задачі:

- розкрити економічну сутність та причини виникнення приватного підприємництва в економічній системі;

- визначити місце та роль приватного підприємництва в економічному розвитку;

- дослідити сучасні проблеми процесу індивідуального відтворення приватного підприємництва в Україні;

- обґрунтувати основні напрямки державної підтримки приватного підприємництва;

- розкрити шляхи розвитку приватного підприємництва в Україні.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі функціонування приватного підприємництва в ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є вітчизняні малі приватні підприємства.

Методологічною та теоретичною основою дисертації є діалектичний метод у поєднанні зі структурно-функціональним методом, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, у яких приділялася увага проблемам становлення та розвитку підприємництва.

Інформаційну (фактологічну) базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти України, які регулюють розвиток вітчизняного підприємництва; матеріали Державного комітету статистики України, монографій, періодичних видань, наукових конференцій.

В основу дослідження покладено метод діалектичної єдності історичного і логічного. У роботі використані методи системного підходу, наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також економіко-статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- уточнено методологічний підхід до з'ясування соціально-економічної суті приватного підприємництва. У зв'язку з цим дано більш чітке визначення категорії "приватне підприємництво", яке полягає у тому, що це - ініціативна, пов'язана з ризиком та підкорена визначеній стратегії інноваційна діяльність, що ґрунтується на приватній власності суб'єкта господарювання, який здійснює найбільш ефективне комбінування факторів виробництва з метою отримання підприємницького доходу та морального задоволення;

- теоретично обґрунтовано авторський підхід щодо класифікації приватного підприємництва. Показується, що приватне підприємництво виступає як синтез економіко-виробничих, інституціональних, соціально-економічних, соціально-психологічних факторів та притаманних йому недоліків і переваг;

- обумовлено основні форми реалізації державного нефінансового організаційно-економічного сприяння приватному підприємництву (створення розгалуженої національної системи підтримки підприємництва; правова регламентація; створення ринкової інфраструктури; консультативно-інформаційна допомога; професійна підготовка);

- обґрунтовано пріоритетні заходи державного фінансово-кредитного регулювання приватного підприємництва та комплексного використання його основних джерел: внутрішніх (тимчасово вільні грошові надходження; розрахунковий прибуток) та зовнішніх (банківські кредити; державні програми та фонди; іноземні джерела фінансування).

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть слугувати базою для подальших досліджень проблем розвитку приватного підприємництва. Теоретичні положення і практичні рекомендації, які містяться в дисертаційній роботі, використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін: "Політична економія", "Економічна теорія", "Основи бізнесу та підприємницької діяльності" в Київському національному економічному університеті (довідка №1/3 від 07.10.1999 р.) та Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка №548/03 від 08.10.1999р.), а запропонована в дисертації схема організації взаємодії місцевої влади та приватного підприємництва впроваджена у практику діяльності Уманської міської ради (довідка №34/1-е від 11.10.1999р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на міжнародних конференціях: "Наука і освіта - 98" (Дніпропетровськ, 1998 р.) та "Наука і освіта - 99" (Дніпропетровськ, 1999 р.), обговорювалися на засіданнях кафедри політичної економії облікових факультетів Київського національного економічного університету та кафедри загальноекономічної теорії Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Найважливіші результати та висновки дослідження викладено в 6 публікаціях (з них 4 - в наукових фахових виданнях) загальним обсягом 1,7 друкованого аркуша.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, що містить 188 найменувань; включає 14 таблиць, 7 рисунків та 4 додатки. Робота викладена на 158 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано стан її наукової розробки, сформульовано мету та задачі дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Економічна природа приватного підприємництва" зроблено історичний аналіз теоретичних досліджень категорії "підприємництво", розкриваються об'єктивні закономірності виникнення та розвитку приватного підприємництва, його економічна основа, визначена сутність приватного підприємництва як економічної категорії і явища господарського життя, роль і значення даного сектора в умовах перехідної економіки в Україні.

Вихідним теоретичним положенням дисертаційної роботи є твердження про те, що органічним структурним елементом ринкової економіки є приватне підприємництво, оскільки це не лише основа, базовий та структуроутворюючий елемент ринку, але й важлива рушійна сила його розвитку. Цей вид підприємництва історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища, був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді середовища дрібнотоварного виробництва. Специфіка та своєрідне функціональне призначення приватного підприємництва набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом формування ринкової системи господарювання. Здатність приватного підприємництва до структуроутворення ринку висуває задачу його відродження та поширення у число першочергових заходів реформування економіки України.

Автор дотримується думки, що виникнення приватного підприємництва пов'язане насамперед із природною властивістю людини бути власником, а подальший його розвиток - із суспільним поділом праці та виникненням приватної власності, яка є його економічною основою. Люди завжди прагнуть розпочати власну справу. Вони сподіваються, що їхня справа виявиться успішною. Якщо навіть їм не пощастить заробити, все ж є щось привабливе у можливості будувати власні плани та виконувати різні завдання, до щоденного розв'язання яких підприємець має нахил.

Як предмет економічного дослідження, приватне підприємництво потребує перш за все чіткого категоріального визначення. Це випливає, по-перше, із загального теоретичного і практичного значення досліджуваної проблеми, по-друге, із багатоваріантності її тлумачення науковцями та законодавцями різних країн, по-третє, із її новизни для сучасного етапу розвитку економіки України та недостатньої наукової розробки у вітчизняних джерелах.

Зарубіжна література з питань підприємництва практично обходить проблему з'ясування його соціально-економічної суті, а зосереджується переважно на практичних аспектах його функціонування (заснування, економічна ефективність, обслуговування та державне регулювання й підтримка суб'єктів підприємницької діяльності). Це обумовлено притаманною традиційністю та довготривалою інтегрованістю даного сектора в економічну систему ринково розвинених країн, тривалим і безперервним історичним процесом його розвитку.

Відсутність вичерпних визначень приватного підприємництва у вітчизняній економічній літературі пояснюється, як зазначалося, іншими причинами - новітністю цього економічного утворення та недостатньою теоретичною розробкою цієї проблеми. Крім того, слід визнати, що для новоствореного сектора приватного підприємництва в українській економіці важливим є всебічне з'ясування його економічної суті, внутрішнього змісту та форм реалізації в системі відповідних понять і категорій.

Не дивлячись на зростання кількості публікацій, присвячених проблемам розвитку підприємництва в Україні, й досі залишаються не подоланими багатоваріантність у категоріальному визначенні та розбіжності у тлумаченні цього поняття.

Поняття "підприємництво" має узагальнений зміст, оскільки включає в себе сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин. Прийнято вважати, що одним із перших, хто серйозно зацікавився таким явищем, як підприємництво, був А. Сміт. Однак більш фундаментально цю проблему досліджував Р. Кантільон. Саме він ввів у науковій обіг поняття "підприємець" і розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював наявність елементу ризику як обов'язкової складової підприємницької діяльності. Робота Р.Кантільона вперше вивела підприємця в центр ринкової системи, фактично стала початком наукового підходу до підприємницької проблеми, заклавши цілий ряд фундаментальних основ для подальших теоретичних досліджень в цьому напрямку. Значний внесок у дослідження підприємництва зробили відомі західні економісти Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, Й. фон Тюнен, Ф. Найт, К. Маркс, А. Маршал та інші. Вагоме місце у розробці теорії підприємництва посідають праці Й. Шумпетера, який зазначав, що змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва та обігу або різні нововведення. Проте сутність підприємництва має ще й економічну (матеріальну) основу, якою є процес отримання підприємницького доходу завдяки інноваційній, ініціативній, ринковій діяльності. Рушійними силами для її здійснення є самоствердження і самозбагачення через отримання підприємницького доходу. Однак, як показують дослідження західних економістів, отримання доходу є важливим, але все ж не основним збуджуючим мотивом для більшості підприємців. Суттєвими джерелами задоволення своєї діяльності є: гордість за власну справу, соціальний статус, отримання морального задоволення. Ще Конфуцій стверджував: "Вибери роботу, яка тобі до вподоби, і ти не будеш працювати жодного дня в своєму житті".

Узагальнюючи наявні підходи, визначено економічну сутність приватного підприємництва, яка полягає в тому, що це - ініціативна, пов'язана з ризиком та підкорена визначеній стратегії інноваційна діяльність, що ґрунтується на приватній власності суб'єкта господарювання, який здійснює найбільш ефективне комбінування факторів виробництва з метою отримання підприємницького доходу і морального задоволення.

Для більш глибокого з'ясування ознак приватного підприємництва застосовано підхід, що вже окреслився в економічній літературі щодо аналізу підприємництва в цілому. Згідно з ним, приватне підприємництво розглядається комплексно, в єдності трьох основних аспектів:

- як економічна категорія із властивими йому суб'єктами і об'єктами підприємницької діяльності;

- як метод господарювання з притаманними йому рисами;

- як особливий тип економічного мислення.

Суб'єктами індивідуальної приватнопідприємницької діяльності є приватні особи-організатори одноосібного, сімейного виробництв та виробництва із застосуванням найманої праці. Об'єктом приватного підприємництва є господарська одиниця, в межах якої здійснюється інноваційна та найбільш ефективна комбінація факторів виробництва з метою максимізації доходу та отримання морального задоволення. При цьому не можна заперечити, що кількісно переважаючою організаційно-правовою формою приватнопідприємницької діяльності є одноосібне володіння, яке базується на індивідуальному привласненні.

Приватне підприємництво як метод господарювання характеризується наступними визначальними рисами:

- економічна відособленість та самостійність, незалежність господарюючих суб'єктів у виборі напрямків і методів діяльності (тобто відсутність керуючого органу, який встановлює обсяги виробництва, витрат, ринки збуту тощо). Але при цьому існує залежність підприємця від ринку, від попиту та пропозиції, рівня цін, тобто від усталеної системи суспільних відносин;

- орієнтація на досягнення комерційного успіху, прагнення здобути максимальний дохід. Але така установка не є самодостатньою в сучасній підприємницькій діяльності. Підприємницькі структури займаються вирішенням економічних задач, вони також беруть участь у розв'язанні соціальних проблем суспільства, діють в галузі охорони здоров'я, культури, освіти;

- дотримання властивих приватному підприємництву принципів підприємницької діяльності (вільний вибір видів діяльності; самостійне формування стратегії діяльності, вибору цілей та компонування програм; вільний вихід на ринок ресурсів; вільне розпоряджання прибутком, який залишається після здійснення платежів, встановлених законодавством; організація виробництва, спрямованого на зниження собівартості продукції).

Як особливий тип економічного мислення, приватне підприємництво характеризується сукупністю поглядів та підходів до прийняття рішень, які реалізуються в практичній діяльності.

Відповідно до масштабів господарювання, об'єкти приватно-підприємницької діяльності поділяють на малі, середні та великі. Відмінності між ними полягають в тому, що вони обумовлюються різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Оскільки становлення ринкової економіки України визначається низькими темпами реформаторських перетворень щодо відносин власності на засоби виробництва, то це зумовило формування і розвиток малого приватного підприємництва. Тому основна увага в дослідженні приділяється саме діяльності малих підприємницьких структур.

Узагальнення міжнародної практики класифікації об'єктів приватного підприємництва дозволило обґрунтувати висновок про необхідність дотримання комплексного системного підходу у визначенні його кількісних кваліфікаційних параметрів. Таким чином, було виділено три групи основних параметрів, які визначають належність до малого приватного підприємництва:

- чисельність зайнятих на малих приватних підприємствах в залежності від роду діяльності, галузевої належності;

- розмір капіталу, грошового обігу або прибутку;

- обсяги діяльності (виробництва, послуг, продаж та ін.).

Основним критерієм, за яким господарюючий суб'єкт належить до категорії малого приватного підприємництва в Україні, вважається чисельність зайнятих, що варіюється в залежності від галузі або виду діяльності. Багатопрофільні підприємства відносяться до малого приватного підприємництва за переважанням того виду діяльності, який займає найбільшу частку в загальному обсязі відтворення.

Автор зазначає, що певним недоліком є відсутність в чинному законодавстві України інших кількісних класифікаційних параметрів (розмір капіталу, доходу, обсягів виробничої діяльності), бо наявність останніх допомагає більш об'єктивно визначити потребу у позиках, кредитоспроможність фірми, необхідність пільгового оподаткування. Таким чином, саме комплексне врахування системи кількісних критеріїв є безперечною умовою визначення об'єктів малого приватного підприємництва.

Проведений в роботі аналіз свідчить, що приватне підприємництво має, крім кількісних ознак, також якісні особливості, які найкраще проявляються у притаманних йому перевагах та недоліках. Узагальнення якісних особливостей приватного підприємництва дало змогу виділити наступні практичні його переваги: можливість реалізувати свої ідеї; висока гнучкість та швидка реакція на зміну ринкових умов; відсутність жорсткої регламентації праці; невисокі накладні витрати.

Між тим, поряд із властивими перевагами, приватному підприємництву притаманні й певні недоліки, зокрема: нестабільність доходів; труднощі при отриманні кредитів на рівних умовах; ризик втрати власного капіталу та майна; ненормований робочий день, велике фізичне та психологічне навантаження.

Особливого значення приватне підприємництво набуває в період переходу до ринкової економіки, оскільки це, з одного боку, веде до розширення кількості суб'єктів економіки, а значить збільшує можливість розвитку механізму рівноваги ринкового господарства, а з іншого - активно впливає на структурну перебудову економіки. Воно також забезпечує формування нового соціального прошарку підприємців-власників, яка поступово стає соціальною базою економічних реформ, забезпечує стабільність економічної системи та гарантує необоротність ринкових перетворень.

Важливу роль відіграє сектор приватного підприємництва у вирішенні проблеми безробіття, оскільки розширює можливості працевлаштування, та у здійсненні переходу від штучно спрощеної, лінійної структури економіки до складної, взаємозалежної ринкової економічної структури, значною мірою орієнтованої на потреби населення.

У результаті збільшення кількості суб'єктів господарювання формується оптимальна, просторова і функціонуюча структура економіки, підвищується її стійкість і збалансованість. Сприяючи швидкому збільшенню кількості суб'єктів господарювання, зміні характеру і форм економічних зв'язків, підключаючи до підприємницької діяльності досить широкі верстви населення, приватне підприємництво реалізує функції переходу економіки на ринкові засади, зміни в структурі власності і підвищує ефективність виробництва, сприяє вирішенню соціальних проблем перехідного періоду. Масштаб і гнучкість структури, різноманітність і динаміка малих приватних підприємств, їх взаємообумовленість, рухливість - все це перетворює приватне підприємництво в середовище, яке стимулює конкуренцію суб'єктів ринку, підштовхує виробництво до безперервних нововведень. Крім того, рухливий і динамічний сектор приватного підприємництва і в минулому, і сьогодні сприяє збереженню конкурентного середовища, бо є антимонопольним за своєю природою.

Вплив приватного підприємництва на різноманітні суспільні процеси дозволяє зробити висновок про об'єктивно високу соціально-економічну значущість його ролі і місця у процесі становлення ринкової економіки.

У другому розділі "Функціонування і розвиток приватного підприємництва в умовах перехідної економіки в Україні" проведено аналіз стану приватного підприємництва, визначено особливості формування та проблеми його розвитку, обґрунтовано основні цілі та напрямки державної підтримки даного сектора економіки.

Проведений автором аналіз розвитку вітчизняного приватного підприємництва свідчить про те, що найбільш інтенсивно зазначений сектор економіки розвивався в 1992-1993рр., тобто після прийняття законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інших, які спонукали схильну до підприємницької діяльності частину населення на законних підставах започатковувати свою справу. Сприяли цьому і пільги в оподаткуванні новоутворених малих приватних підприємств. Водночас, у 1993-1994 роках проявляються негативні тенденції у процесі становлення та розвитку приватного підприємництва. Якщо становлення малих приватних підприємств мало бурхливий старт у 1992-1993 роках, то вже у 1994 році цей розвиток уповільнився, а починаючи з 1995 року, кількість діючих малих приватних підприємств знизилася на 3,6% по відношенню до 1994 року і у 1996 році - на 15,1%, тобто на 5891 одиницю у порівнянні з попереднім роком. Це пояснюється наступними обставинами: зміною державою податкової політики; значним погіршенням загальноекономічної ситуації в країні; відсутністю державної підтримки суб'єктів приватного підприємництва.

Отже, можна зробити висновок, що приватне підприємництво, пройшовши перший етап - зародження і почавши другий етап - розвитку, не тільки загальмувало, а й почало згортатися, чого ще не спостерігалося в жодній постсоціалістичній країні, яка проводить ринкові реформи.

У 1997 році має місце позитивне зростання у динаміці кількості малих підприємств приватної форми власності, яке відображає перші кроки, перше наближення приватного підприємництва до входження у наступну фазу його розвитку, що обумовлено позитивними реформаторськими кроками уряду щодо підтримки підприємницької діяльності. Проте на це можна розраховувати лише тоді, коли подальший рух реформ матиме завершений та послідовний характер, буде спрямований на формування цілісної системи ринкового господарства.

За даними Держкомстату, станом на 1 січня 1998р. в Україні діяло 43212 малих приватних підприємства, 35927 селянських (фермерських) господарств та 1317,9 тис. громадян-підприємців. Їх внесок у створення ВНП становив близько 5%, а кількість працівників, зайнятих у секторі приватного підприємництва, складала 1,8 млн. чоловік, тобто майже 6,7% зайнятого населення України.

Про несприятливі умови для розвитку приватного підприємництва в Україні свідчить також значний розрив між зареєстрованими та діючими малими приватними підприємствами, який з роками ставав все більшим (за роками: питома вага діючих приватних підприємств до зареєстрованих у 1992 - 49,4%; у 1993 - 47,2%; у 1994 - 38,8%, у 1995 - 32,6%; у 1996 - 29,5%; у 1997 - 29,7%).

Статистичні дані, незважаючи на їх неповноту та недостатню адекватність, все ж таки дозволяють автору простежити певні тенденції зміни галузевої структури приватного підприємництва. Найбільше малих приватних підприємств (МПП) діє у сфері торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання, заготівельній та посередницькій діяльності. Так, у 1997 році питома вага МПП зазначених галузей у загальній кількості даних підприємств досягла 57,48%, що майже на 5% більше у порівнянні з попереднім роком, та майже на 30% більше, ніж у 1992 році. Це зумовлено тим, що в сучасному економічному середовищі посередництво і торгівля є найбільш прибутковими видами бізнесу. Однією із позитивних сторін торговельно-посередницької діяльності є те, що капітал, зароблений на ній, за сприятливих обставин буде вкладений у виробництво чи розвиток галузей ринкової інфраструктури.

Водночас слід зазначити, що спостерігається тенденція до зниження питомої ваги чисельності МПП у виробничому секторі. Так, за період з 1992р. по 1997р. питома вага даних підприємств промисловості скоротилася з 20,76% до 12,90%, а в будівництві - з 18,44% до 10,94%. Якщо такі тенденції збережуться і надалі, то частка малих підприємств приватної форми власності у формуванні ВВП скорочуватиметься, а вітчизняний ринок все більше залежатиме від імпорту, що спричинить непередбачувані економічні, політичні та соціальні наслідки.

Становлення МПП має свою специфіку у територіальному розрізі. Серед регіонів України найбільша кількість МПП зосереджена у Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Одеській, Харківській областях, у м. Києві та Автономній Республіці Крим. У цих регіонах сконцентровано 56% їх загальної кількості. Випереджаючими темпами у 1996-1997 роках розвивалося приватне підприємництво у Вінницькій, Закарпатській, Херсонській областях, де за цей період кількість МПП зросла більше як у 2 рази. Низька активність створення МПП у Дніпропетровській, Донецькій, Сумській та Київській (без м. Києва) областях, де кількість діючих МПП у 1997 році була меншою, ніж 2 роки тому. Це свідчить про те, що процес розвитку приватного підприємництва залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішими є: географічне положення регіону, його величина та рівень розвитку, види комунікацій, традиції та психологія населення, ставлення місцевих органів влади до підприємницької діяльності.

Виходячи з вищезазначеного аналізу, можна зробити висновок, що досягнутий рівень розвитку приватного підприємництва можна оцінити як недостатній з таких міркувань:

- внесок приватного підприємництва у створення ВНП становить близько 5% порівняно з 40-50% у розвинутих країнах;

- частка працюючих у приватному секторі становить 7,6% зайнятого населення України, тоді як у Росії цей показник складає 20%, а у країнах з ринковою економікою - не менше 60%;

- за кількістю малих приватних підприємств, що припадають на 1000 чол. населення, Україна у три рази відстає від країн Балтії та Росії, у десять разів - від Румунії та Словенії, у п'ятдесят разів - від Польщі, Угорщини, Чехії.

Але загальна тенденція розвитку приватного підприємництва позитивно впливає на формування ринкової структури країни.

На процес становлення та розвитку приватного підприємництва впливає велика кількість різноманітних факторів, які автор класифікує за наступними ознаками:

- за сферою впливу:

*зовнішні - компоненти середовища, в якому функціонує приватне підприємництво. Вони в свою чергу поділяються на:

а) базові (наявність законів, якими держава регулює підприємницьку діяльність; наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності; співвідношення фіскальної та економічної функції податків; загальна економічна стабільність у державі);

б) доповнюючі (наявність державної підтримки приватного підприємництва; інфраструктура, яка сприяє розвитку даного сектора економіки; процедура реєстрації підприємницьких структур тощо);

*внутрішні, що охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності (психологічна готовність, рівень мотивації, професійна підготовка тощо);

- за характером впливу: соціально-психологічні, організаційно-правові та фінансово-економічні.

У дисертації грунтовно досліджується кожна група факторів.

Аналіз стану приватного підприємництва в Україні засвідчує, що головними причинами гальмування розвитку даного сектора економіки є: суперечливість нормативно-правової бази з питань підприємництва; неврегульованість відносин власності; невизначеність податкової політики; обмеження доступу до матеріально-фінансових ресурсів; нерозвиненість інфраструктури та відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки приватного підприємництва.

Функціонування ринкової економіки неможливе без створення відповідних умов для забезпечення економічної свободи розвитку підприємництва, суть якої полягає у відсутності, насамперед, адміністративних перешкод і обмежень у здійсненні економічної діяльності. Саме усуненню адміністративних бар'єрів необхідно зараз приділяти особливу увагу, оскільки вони викликані, як правило, необ'єктивними причинами, а це не потребує значних матеріальних та фінансових витрат.

Для того, щоб приватне підприємництво могло виконувати свої функції, необхідно підвищувати життєздатність його суб'єктів. Це в свою чергу стає можливим лише за умов реалізації комплексу цілеспрямованих, дієвих заходів з боку держави по підтримці приватного підприємництва.

Необхідність дійового механізму державної підтримки полягає в тому, що приватне підприємництво, незважаючи на його вагомі переваги, є сектором економіки, найбільш вразливим до таких несприятливих факторів, як циклічні коливання, фінансові труднощі, інфляційний тиск, податковий тягар, конкуренція великих корпорацій та інші.

Одним із головних напрямів підтримки приватного підприємництва є створення системи фінансово-кредитної підтримки. У сучасних умовах в Україні існують лише 4 потенційно доступні джерела отримання фінансових коштів для приватного підприємництва: Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, Державний інноваційний фонд та кошти місцевих органів влади, які утворюються з відрахувань від вартості приватизованих об'єктів. Однак через обмеженість коштів та з інших причин фінансова допомога приватному підприємництву даними фондами реалізувалась не в повному обсязі, а останнє з чотирьох названих джерел практично не діє, бо не відпрацьовано механізм виділення коштів підприємцям.

Дисертант дотримується думки, що без системи державного кредитування приватного підприємництва неможливе тривале та повноцінне існування даного сектора національної економіки.

Відсутність чітко визначеної стратегії розвитку приватного підприємництва на загальнодержавному рівні призводить до її нівелювання на місцевому рівні. Місцева влада не завжди занепокоєна важким становищем приватних підприємств, часто не бажає пов'язувати перспективи розвитку власного району з приватним підприємництвом, хоча одним із напрямків розвитку приватного сектора економіки є посилення взаємодії місцевої влади з інститутом приватного підприємництва. З цією метою запропоновано схему організації взаємодії місцевої влади та приватного підприємництва.

Таким чином, підтримка та розвиток приватного підприємництва на місцевому рівні може бути реалізована на основі цілеспрямованої взаємодії на засадах соціального партнерства трьох сторін: "міська влада - спілки, об'єднання та асоціації роботодавців - громадські об'єднання" через функціонування створеного ними спільно центру сприяння розвитку приватного підприємництва, який буде спрямовувати свою роботу на розробку загальних питань регіональної політики підтримки та розвитку приватного підприємництва, а саме:

- формулювання концепції та програм розвитку приватного підприємництва на місцевому рівні з визначенням пріоритетних напрямків;

- організацію взаємодії та зворотного зв'язку між місцевою владою і підприємницькими колами на засадах взаємопорозуміння та спільного вирішення життєвих питань розвитку (розмірів місцевих податків та зборів, вирішення соціальних питань розвитку міста, взаємного обговорення та лоббіювання законодавства у питаннях приватного підприємництва).

Узагальнення численної фактологічної та статистичної бази з даної проблеми дало підставу визначити й згрупувати складові елементи державного організаційно-економічного сприяння розвитку приватного підприємництва:

Створення розгалуженої національної системи державного сприяння приватнопідприємницькій діяльності.

Здійснення правової регламентації, регулювання та захисту даного сектора економіки.

Розвиток ринкової інфраструктури приватного підприємництва.

Надання державної консультативної та юридичної допомоги.

Підвищення якості професійної підготовки кадрів та кваліфікації.

У дисертації запропоновано механізм державної підтримки приватного підприємництва, який включає: створення відповідної нормативно-правової бази; вирішення питань щодо організаційного забезпечення приватного підприємництва; механізм фінансово-кредитної підтримки; інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведене дослідження соціально-економічної природи приватного підприємництва та особливостей його розвитку в Україні дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Виникнення приватного підприємництва пов'язане з природною властивістю людини бути власником, а подальший його розвиток - із суспільним поділом праці і становленням приватної власності, яка є його економічною основою, та їх розвитком під дією науково-технічного прогресу. Його результатом є підвищення рівня усуспільнення виробництва як єдності процесів відокремлення і інтеграції суб'єктів господарювання, що створює необхідне середовище для функціонування приватного підприємництва.

2. Економічна сутність приватного підприємництва визначена як ініціативна, пов'язана з ризиком та підкорена визначеній стратегії інноваційна діяльність, що ґрунтується на приватній власності суб'єкта господарювання, який здійснює найбільш ефективне комбінування факторів виробництва з метою отримання підприємницького доходу та морального задоволення.

3. Загальні ознаки приватного підприємництва полягають у визначенні властивих йому суб'єктів та об'єктів господарювання; притаманному підприємницькій діяльності методу господарювання; особливому типі економічного мислення, а специфічні - у його перевагах та недоліках.

4. Відповідно до структури суб'єктів господарювання, індивідуально- приватна підприємницька діяльність реалізується у наступних формах: індивідуальній, сімейній та з правом найму робочої сили.

5. Зазначено, що приватна власність є базисом приватного підприємництва, а потенційні можливості, закладені в ній, знаходять в сучасних економічних умовах сприятливе середовище для своєї реалізації. Поєднання праці і капіталу складає специфіку комбінування факторів виробництва на приватних підприємствах.

6. Основними функціями приватного підприємництва є: насичення ринку товарами та послугами; підтримка інституту приватної власності; формування конкурентного середовища та надання економіці необхідної гнучкості; сприяння прискоренню науково-технічного прогресу; вирішення ряду соціальних проблем в умовах економічної нестабільності.

7. Досягнутий рівень розвитку приватного підприємництва в Україні можна оцінити як недостатній у порівнянні з рядом постсоціалістичних країн, але загальна тенденція розвитку приватного підприємництва позитивно впливає на формування ринкової економіки країни.

8. Обґрунтовано, що на процес становлення та розвитку приватного підприємництва впливає велика кількість різноманітних чинників, як зовнішніх (базові та доповнюючі), так і внутрішніх (соціально-психологічні, організаційно-правові, фінансово-економічні).

9. З метою покращення соціально-економічного стану регіону пропонувати органам місцевої влади розробляти та впроваджувати заходи щодо консолідації зусиль підприємців та громадських організацій.

10. Політика держави щодо підтримки приватного підприємництва повинна визначатися, по-перше, у створенні законодавчої основи функціонування приватного підприємництва, по-друге, у формуванні сприятливої громадської думки щодо цього важливого сектора економіки.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У наукових фахових виданнях:

1. Рибчак В.І. Підприємництво і його роль у формуванні ринкової економіки // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 5 / Ред. кол.: С.Ф. Покропивний, О.А. Пєтухова, В.Г. Андрійчук та ін. - К.: КНЕУ, 1997. - С. 154 - 160, (0,5 д.а.).

2.Рибчак В.І. Приватне підприємництво: чинники розвитку // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип.2. - К.: КНЕУ, 1998. - С. 18 - 24, (0,4 д.а.).

3.Рибчак В.І. Приватне підприємництво: економічна основа і закономірності розвитку // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 6 / Ред. кол.: С.Ф. Покропивний, О.А. Пєтухова, В.Г. Андрійчук та ін. - К.: КНЕУ, 1998. - С. 12 - 17, (0,4 д.а.).

4. Рибчак В.І. Приватне підприємництво і його розвиток в економіці України // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Вип.3.- К.: КНЕУ, 1999. - С. 33 - 39, (0,3 д.а.).

В інших виданнях:

5. Рибчак В.І. Аналіз стану розвитку приватного підприємництва // Тези доповідей І Міжнародної конференції "Наука і освіта - 98". - Т.17. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 713, (0,04 д.а.).

6. Рибчак В.І. Приватне підприємництво: причини гальмування та перспективи розвитку // Тези доповідей ІІ Міжнародної конференції "Наука і освіта - 99". - Т.11. - Дніпропетровськ, 1999. - С. 137 - 139, (0,08 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Рибчак В.І. Розвиток приватного підприємництва в умовах трансформації виробничих відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та прикладні аспекти становлення і розвитку приватного підприємництва в умовах трансформації виробничих відносин в Україні. Визначено об'єктивну необхідність і закономірності розвитку приватного підприємництва за умов ринкових перетворень, розкрито його економічну сутність, а також загальні та специфічні ознаки. З'ясовано місце та роль приватного підприємництва у ринковій економіці. Проведено аналіз стану розвитку приватного підприємництва і зазначено фактори, що негативно впливають на процес його становлення та функціонування, запропоновано схему взаємодії органів місцевої влади та приватного підприємництва. Доведено необхідність, визначено напрямки державного регулювання даного сектора економіки і механізм підтримки приватного підприємництва за сучасних умов.

Ключові слова: підприємництво, приватне підприємництво, приватна власність, суб'єкти господарювання, державна підтримка.

АННОТАЦИЯ

Рыбчак В.И. Развитие частного предпринимательства в условиях трансформации производственных отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - Экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.

Становление и развитие частного предпринимательства в Украине - объективное экономическое явление, которое связано с формированием частной собственности, а также с необходимостью перехода от административно-командных методов к рыночным. Доказано, что возникновение частного предпринимательства связано, прежде всего, с природным свойством человека быть собственником, а дальнейшее его развитие - с общественным разделением труда и становлением частной собственности. приватне підприємництво ринкова економіка

Рассмотрено эволюцию категории "предпринимательство" и на этом основании дано определение частному предпринимательству как экономической категории, а также раскрыто его сущность. Для более глубокого выяснения общих признаков частного предпринимательства использован подход, согласно которому последнее рассматривается комплексно в единстве трёх основных аспектов: как экономическая категория со свойственными ему субъектами и объектами; как метод хозяйствования с присущими ему чертами; как особенный тип экономического мышления. Определено, что специфические признаки частного предпринимательства наиболее характерно проявляются в присущих ему преимуществах и недостатках.

Частная собственность выступает основой не только частного предпринимательства, но и рынка, потенциальные возможности, заложенные в ней, находят в современных экономических условиях благоприятную среду для своей реализации.

В диссертации значительное внимание уделено определению места и роли, которое занимает частное предпринимательство в рыночной экономике, а также характерным для него функциям, таким как: насыщенность рынка товарами и услугами; поддержка института частной собственности; формирование конкурентной среды и предоставление экономике необходимой гибкости; содействие ускорению научно-технического прогресса; решение ряда социальных проблем в условиях экономической нестабильности.

Особо важное значение частное предпринимательство занимает в период перехода к рыночной экономике, поскольку, с одной стороны, приводит к расширению количества субъектов экономической деятельности, а значит - увеличивает возможность развития механизма равновесия рыночного хозяйства, а с другой - активно влияет на структурную переориентацию экономики.

Проведенный анализ состояния развития отечественного частного предпринимательства свидетельствует о том, что наиболее интенсивное развитие оно имело в 1992-1993 годах. Это связано с формированием надлежащей законодательной базы, которая явилась движущей направляющей силой, стимулирующей предприимчивых людей открыть собственное дело. Способствовали этому и льготы в налогообложении частного предпринимательства. Начиная с 1993-1994 годов, проявляются отрицательные тенденции в становлении и развитии данного сектора экономики, связанные с изменением налоговой политики, значительным ухудшением общеэкономической ситуации в стране, отсутствием государственной поддержки субъектов частного предпринимательства. Таким образом, пройдя первый этап - становление и начав второй - развитие, частное предпринимательство замедлило темп своего развития, чего еще не наблюдалось ни в одной постсоциалистической стране, проводящей рыночные реформы.

В 1997 году имеет место положительная тенденция - увеличение количества субъектов частнопредпринимательской деятельности, которая свидетельствует об активизации реформаторской политики государства.

Анализ состояния и развития частного предпринимательства в территориальном и отраслевом аспектах дал возможность сделать вывод о том, что формирование данного сектора экономики обусловливается следующим: географическим положением региона, его размерами и уровнем экономического потенциала; видом коммуникаций; менталитетом, а также отношением местных органов власти к частному предпринимательству. И все же общая тенденция развития частного предпринимательства положительно влияет на формирование рыночной структуры национальной экономики.

Предложена методика регулирования взаимоотношений между местными органами власти и субъектами частного предпринимательства.

Обосновано, что без постоянного активного участия государства невозможно успешно разрешить неотложные задачи социально-экономического характера, направленные на развитие частного предпринимательства, формирование рыночной экономики, вхождение страны в цивилизованное мировое содружество.

В диссертации предложен механизм государственной поддержки частного предпринимательства, который включает: формирование соответствующей нормативно-правовой базы; решение вопросов, связанных с организационным обеспечением частного предпринимательства; механизм финансово-кредитной поддержки; информационно-консультативное и кадровое обеспечение.

Ключевые слова: предпринимательство, частное предпринимательство, частная собственность, субъекты хозяйствования, государственная поддержка.

ABSTRACT

Ribchak V.I. Private entrepreneurship development under transformation conditions of economic relations in the Ukraine. - Manuscript.

The thesis for the candidate's degree of Economic Sciences by speciality 08.01.01. - The economic theory. - Kyiv National University of Economics, Education Ministry of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis deals with theoretical and applied aspects of private entrepreneurship under market transformation conditions of economic relations in the Ukraine.

The author stresses the objective necessity and private entrepreneurship regularities during transitional period, outlines its economic essence as well as general and specific characteristics, underlines its role in current economic process.

Besides the thesis traces the private entrepreneurship evolution and particularly negative factors of its functioning.

The author offers the possible model of interaction between local state authority and private entrepreneurship involving numerous and various ways of private entrepreneurship regulation and support under market transformation conditions of today.

Key words: entrepreneurship, private entrepreneurship, private property, the subjects of economics, state support.

Підписано до друку 17.02.2000 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Обсяг 1,25 друк.арк. Тираж 100 екз. Замовлення № 73.

Видавництво та друк - Інформаційно-видавничий центр Товариства "Знання" України.

01005, Київ - 5, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 57/3, к. 214.

Тел. 227-41-45, 227-30-97

Размещено на Allbest.ru

...