Економічні основи використання матеріальних ресурсів (на прикладі підприємств водопровідного господарства)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Харківська державна академія міського господарства

УДК 658/7:338

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічні основи використання матеріальних ресурсів (на прикладі підприємств водопровідного господарства)

Спеціальність 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Харламова Олена Вікторівна

Харків 2000

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Функціонування підприємств у сучасних умовах господарювання потребує мобілізації всіх резервів економіки. До числа таких резервів слід віднести раціональне використання матеріально-сировинних ресурсів. Практика підтверджує, що в процесі виробництва та збереження сьогодні, як і раніше, мають місце значні втрати сировини та матеріалів, слабко утилізуються відходи виробництва, поволі знижується собівартість продукції. Разом із цим, з прогресом науки, техніки та розвитком ринкових відносин, створюються умови і можливості для все більш раціонального використання ресурсного потенціалу. Поєднання невідкладної потреби в економному, раціональному, екологічно безпечному використанні ресурсів і можливості здійснення цих заходів становить одну з найважливіших рис, що відрізняють процес відтворення на сучасному етапі розвитку економіки України. Для України в цей час, як ніколи, важливо здійснити стратегію ресурсозбереження, яка б протидіяла тенденції зростання витрат природних ресурсів в розрахунку на одиницю кінцевої продукції.

Актуальність проблеми економії ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки привертає до неї увагу багатьох вчених і практиків. Дослідженню проблем ресурсозбереження присвячено праці Дж.Букана, І.Я.Гоголева, В.П.Єфімова, М.Р.Ковбасюка, Н.І.Коніщева, О.А.Кроллі, С.О.Куліша, О.В. Коростишева, С.В.Макарова, О.Д.Огієнко, О.Е.Оксанича, П.С.Смоленюка та інших.

Проблемам ресурсозбереження і в минулому приділялося немало уваги. Але саме сьогодні вони вимагають повномасштабного рішення, оскільки від активізації ресурсозбереження в чималій мірі залежать економічна самостійність і екологічна безпека країни. Зважаючи на викладене вище, можна стверджувати, що рішення проблеми ресурсозбереження - завдання сьогодняшнього дня. В цьому зв'язку виникає необхідність визначити найбільш перспективні напрямки ресурсозбереження.

Мета та задачі дослідження. Метою цього дослідження є розробка теоретичних положень і рекомендацій по підвищенню ефективності управління, планування й аналізу використання матеріальних ресурсів на водопровідних підприємствах, проведенню аналізу ресурсоспоживання та відходів виробництва, удосконаленню системи обліку і матеріального забезпечення, зниженню матеріаломісткості.

Для досягнення поставлених цілей був визначений наступний комплекс завдань, вимагаючих рішення:

· дослідження суттєвості та значення економії матеріальних ресурсів, формулювання понять “ресурсозбереження” й “економія матеріальних ресурсів”;

· опрацювання теоретичних аспектів проблеми втрат і відходів, а також повторного ресурсоспоживання й екологізації виробництва;

· обгрунтування методичних основ організації та проведення аналізу використання матеріальних ресурсів і відходів виробництва;

· проведення докладного аналізу використання матеріальних ресурсів на підприємствах водопровідного господарства;

· аналіз техніко-економічних чинників, що впливають на використання матеріальних ресурсів;

· теоретичне обгрунтування використання засобів прогнозування та підготовка рекомендацій для їх практичного застосування.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є ефективність планування, аналізу та використання матеріальних ресурсів.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є підприємства водопостачання з однаковою структурою джерел водопостачання. Робота виконана на базі ТВО “Харківкомунпромвод”.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих наукових результатів, що виносяться на захист, належать такі:

· вперше розроблена система коефіцієнтів, що всебічно характеризують рівень використання відходів. Запропоновані шляхи вдосконалення обліку відходів;

· розроблені рекомендації до методики прийняття рішень з питань доцільності та вигідності притягнення відходів в господарський обіг у вигляді повторної сировини з метою підвищення екологізації виробництва;

· теоретично обгрунтовані шляхи вдосконалення методики проведення аналізу використання матеріальних ресурсів. Запропонована галузева методика аналізу використання матеріальних ресурсів на підприємствах водопровідного господарства;

· дістала подальшого розвитку методика розрахунку нормативів обігових засобів у виробничих запасах;

· теоретично обгрунтовані і сформульовані основні напрямки удосконалення прогнозування показників, що характеризують процеси ресурсоспоживання.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи складається з можливості їх використання як конкретних рекомендацій, спрямованих на якісне удосконалення організації управління, планування й аналізу використання матеріальних ресурсів. Використання розробленого пакету прикладних програм для комп'ютерної обробки даних і автоматизації економіко-математичних розрахунків дозволить підвищити рівень наукової обгрунтованості рішень, що приймаються, сприятливих підвищенню ефективності процесу ресурсоспоживання.

Практична реалізація. Розроблені заходи і пропозиції знайшли своє практичне застосування у службі матеріального забезпечення, планово-економічному відділі та бухгалтерії ТВО “Харківкомунпромвод” та АТ “УкркомунНІІпроект”. Впровадження результатів роботи підтверджено документально.

Апробація роботи. Основні результати роботи доповідалися і обговорювалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, співробітників і аспірантів Харківської державної академії міського господарства у 1996 і 1998 роках.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в чотирьох статтях у збірках наукових праць, депонованої статті в ГНТБ України, а також в чотирьох тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури та додатків. Основний текст роботи займає 159 сторінок машинописного тексту, 19 малюнків, 11 таблиць. Наведений список використаних джерел містить 122 назви та викладений на 10 сторінках. Робота включає 7 додатків на 31 сторінки.

Основний зміст

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, сформульовані мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, розкрита наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Основні аспекти використання матеріальних ресурсів в існуючих умовах господарювання”, з урахуванням вивченого погляду фахівців, уточнено поняття “ресурсозбереження“, під яким ми розуміємо процес планомірного і комплексного здійснення організаційних, економічних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення економії і раціонального використання матеріально-сировинних ресурсів. На підставі проведеного аналізу існуючих класифікацій резервів економії матеріальних ресурсів були визначені три основні групи чинників економії, а саме: конструкційні, технологічні і організаційні. У роботі також уточнено поняття “економія матеріальних ресурсів“, що становить певну кількість цих ресурсів не тільки збережених, але і виявлених як придатні для використання. У ході роботи було запропоновано вважати основними напрямками економії матеріальних ресурсів зниження матеріаломісткості одиниці продукції, збільшення виходу кінцевої продукції шляхом повного і комплексного використання сировинних ресурсів, зниження втрат у виробничому процесі, максимальне використання повторних ресурсів і відходів і т.д.

Особлива увага приділена проблемі втрат і відходів, оскільки кожний виробничий процес, зв'язаний з переробкою сировини і матеріалів, супроводжується, як правило, виникненням різноманітних відходів, що становлять решту сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що втратили повністю або частково початкові споживчі властивості.

Ефективне використання відходів припускає і відповідний їх облік. Для правильного відображення в обліку втрат від відходів необхідно враховувати всю кількість відходів, які утворюються в процесі виробництва. Зараз же на практиці враховується тільки частина використовуваних відходів, відображених по статті “Зворотні відходи“. В бухгалтерському обліку рух сировини і матеріалів відбиваються по однорідним їх групам відповідно до передбачених до синтетичного рахунку 05 “Матеріали“, із субрахунками. Проведення обліку отходов на одніх субрахунках разом із повноцінними матеріалами створює можливість по різноманітним причинам включати в число відходів і придатні для використання матеріальні ресурси. В зв'язку з цим доцільно виділити для обліку відходів окремий субрахунок 05-8 “Відходи виробництва“, а не враховувати численні види відходів на різноманітних рахунках.

Проведення такого обліку дозволить контролювати обсяг виникнення відходів, їх переробку і реалізацію. Необхідність виділення самостійного субрахунку диктується безупинним зростанням спеціалізації виробництва, утворенням нових перспективних напрямків використання продукції і різноманітністю відходів виробництва.

Використання відходів - один з напрямків зниження матеріаломісткості продукції. У зв'язку з цим виникає необхідність розробки системи показників, що характеризують процес використання відходів. У роботі запропонована система коефіцієнтів, що застосовуються для аналізу використання відходів.

При проведенні аналізу необхідно розраховувати коефіцієнт накопичення відходів, який відображує частку відходів у загальній вартості матеріалів. Особливу увагу при аналізі використання відходів необхідно приділяти рівню безвідходності виробництва, який можна характеризувати відповідним коєфіцієнтом безвідходності. Цей коефіцієнт показує частку повернених на склад відходів виробництва у загальній вартості відпущених зі складу матеріалів.

Ще одним коефіцієнтом ефективності використання відходів є коефіцієнт переробки відходів. Він характеризує частку перероблених відходів у загальній вартості повернених на склад відходів. Важливим етапом аналізу ефективності переробки відходів є розрахунок коефіцієнту повернення відходів, який показує частку відходів, повернених на склад після переробки. Одним з важливих показників, що характеризує використання відходів є коефіцієнт повернення відходів. Він відображує ту частку відходів, переданих на обробку, яка повертається на склад у вигляді повноцінних матеріалів, придатних для використання. При аналізі використання відходів важливо оцінити рівень ліквідності відходів. Цей показник характеризує чатку придатних для реалізації на сторону відходів у загальній їх вартості.

Одним із напрямків використання відходів є їх притягнення в господарський обіг у вигляді повторної сировини. У роботі запропоновано використовувати сітку доцільності притягнення відходів в господарський обіг у вигляді повторної сировини.

Рішення про використання відходів як пріоритет першого порядку обмежує лише загальну орієнтацію і стратегію управління в цій сфері. Повторне ресурсоспоживання стає, таким чином, довгостроковою стратегією розвитку господарської системи, що повинна бути націлена як на поширення її ресурсної бази, так і на підвищення інтегральної еколого-економічної ефективності.

У другому розділі роботи “Аналіз практики планування та використання матеральних ресурсів” особлива увага приділена розробці методичних основ проведення комплексного аналізу використання матеріальних ресурсів, в тому числі системи показників їх використання. Вся робота по аналізу використання матеріальних ресурсів, на наш погляд, повинна удосконалюватися по трьох головних напрямках: подальше опрацювання теоретичних основ методик аналізу, удосконалення галузевих методик аналізу, поліпшення планування і організації проведення аналізу. У першому напрямі особливої уваги заслуговують питання понадчіткого визначення системи показників використання і класифікації чинників, удосконалення методики розрахунку щодо конкретних галузей і підприємств. Передусім, на наш погляд, необхідно розмежувати матеріаломісткість як відношення всіх матеріальних витрат до загального обсягу виготовленої продукції в грошовому вигляді та питомі витрати матеріалів як витрати окремих видів матеріальних ресурсів у натуральному вигляді на фізичну одиницю продукції, хоч на сьогодні в економічній літературі ці поняття практично не розмежовуються. Для підвищення ефективності аналізу використання матеріальних ресурсів такий розподіл має важливе значення. При аналізі матеріаломісткості продукції важливо враховувати, що вартість матеріалів і вартість випущеної продукції може змінюватися різними темпами. У зв'язку з цим можуть постати кількісні відхилення матеріаломісткості, які не відображають якісних змін у процесі використання матеріальних ресурсів. Для об'єктивного відбивання в аналізі ефективності ресурсоспоживання матеріаломісткість доцільно розраховувати за формулою:

Ме = ( е Мзі / еТпj ) Ч ( іт/ім ), (2)

де Мзі - матеріальні витрати і -го вигляду, грн.;

Тпj - товарна продукція j-го вигляду, грн;

іт - індекс зростання вартості товарної продукції;

ім - індекс зростання вартості матеріалів.

У роботі запропоновано використати додаткові показники для проведення комплексного аналізу використання матеріальних ресурсів. Наприклад, як узагальнюючий показник можна використовувати показник сумарної економії, розрахований у вигляді різниці між сумою матеріальних витрат у базисному періоді, скорректованої на індекс зміни обсягу товарної продукції у порівнянні зі звітним періодом, і фактичною сумою матеріальних витрат у звітному періоді:

Ем = МЗб Чім Ч К - МЗо, (3)

де Ем - сумарна економія матеріальних ресурсів;

МЗб - сума матеріальних витрат у базисному періоді;

ім - індекс зростання вартості матеріалів;

К - індекс змінення обсягу товарної продукції (у натуральному вигляді) у звітному періоді у порівнянні з базисним;

МЗо - сума матеріальних витрат у звітному періоді.

Ще одним показником використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт еластичності, що дає загальну характеристику матеріалоспоживання за ряд років і є кількісним вимірником тенденцій зміни обсягу вироблюваної продукції у порівнянні з витратами матеріалів. Його можна розрахувати за формулою:

Еmj = DТМmj / DTVm, (4)

де DТМmj - темп приросту j-го виду матеріальних ресурсів за m-й період часу;

DTVm - темп приросту обсягу виробництва продукції за m-й період часу.

Для порівняння ефективності роботи підпрємства по зниженню матеріаломісткості можна використовувати показник прогресивності матеріальних витрат. Цей показник можна визначити як міру наближення матеріальних витрат до мінімально можливих для конкретного виробництва. Рівень наближення матеріаломісткості до мінімальної характеризується відношенням щорічної економії ресурсів, отриманої у виробництві, до максимальної економії, яка визначається як різниця між розрахунковою матеріаломісткістю та досягнутою в базовому році. Показник прогресивності матеріальних витрат можна розрахувати за формулою:

Км = [(Мб - Мо) / (Мб - Мр)] х 100, (5)

де Км - коефіцієнт прогресивності матеріальних витрат;

Мб - матеріаломісткість в базовому періоді;

Мо -- матеріаломісткість у звітному періоді;

Мр - розрахункова матеріаломісткість.

На прикладі проведеного аналізу використання матеріальних ресурсів на підприємствах водопроводного господарства, зокрема в ТПО “Харківкомунпромвод“ була розкрита сутність запропонованої галузевої методики. Схема проведення аналізу використання матеріальних ресурсів на підприємствах водопровідного господарства представлена на рис. 1.

У роботі також був проведений аналіз причин накопичення наднормативних запасів і шляхів їх скорочення. Для здобутку поставленої цілі необхідне рішення головних завдань наднормативих запасів і невикористаних матеріальних ресурсів; по-друге, притягнення “мертвих“ запасів товарно-матеріальних ресурсів у господарський обіг.

Рішення першого з названих завдань вимагає передусім практичного осмислення об'єктивних закономірностей зміни обсягу і структури матеріалоспоживання і в зв'язку з цим - зміни обсягу і структури запасів матеріально-технічних ресурсів при виробництві продукції і наданні послуг, дослідження впливу ряду чинників на зміну об'ємно-структурних характеристик запасів матеріальних ресурсів, виявлення сукупності найважливіших чинників, визначення науково-методичних і практичних напрямків запобігання зростанню наднормативних запасів і невикористаних матеріальних ресурсів на підприємствах.

Рішення завдань другого напряму - притягнення наднормативних запасів і невикористаних матеріальних ресурсів у господарський обіг дозволить, з одного боку, прискорити обіговість виробничих запасів, із іншого - оперативно задовольняти дефіцит, що виникає на підприємствах в асортименті матеріальних ресурсів за рахунок існуючих на інших підприємствах наднормативних запасів і невикористаних матеріальних ресурсів.

Таким чином, наднормативні запаси і невикористані матеріальні ресурси підприємств і організацій доцільно розглядати як важливий резерв для оперативного управління матеріальним забезпеченням за рахунок внутрішньогалузевого і міжгалузевого маневрування обсягом виробничих запасів.

Для підвищення ефективності функціонування систем управління наднормативними і невикористаними виробничими запасами необхідно :

знизити питому вагу традиційної фондової системи матеріального забезпечення;

пов'язати фінансові інтереси всіх служб підприємства, відповідальних за накопичування і використання виробничих запасів;

підвищити гнучкість системи цін на невикористані запаси;

створити мережу координаційно-комерційних центрів для оптової торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення та наднормативними виробничими запасами.

У третьому розділі роботи “Розробка шляхів зниження матеріаломісткості” проведена техніко-економічна оцінка чинників, що впливають на використання матеріальних ресурсів. Особливу увагу було приділено розробці багатофакторної моделі, що характеризує матеріаломісткість. Проведені дослідження показали, що на аналізований показник найбільший вплив мають: кількість аварій на мережах; доля утічок у загальному обсязі води, що подається в мережу та довжина мережі. Враховуючи важливість застосування економіко-математичних засобів безпосередньо на підприємствах і трудомісткість розрахунків, необхідних для розробки моделей, у процесі дослідження була розроблена прикладна програма, що дозволить у мінімальні терміни розраховувати багатофакторні кореляційно-регресійні моделі, що характеризують різноманітні показники. Ця програма є достатньо універсальною, оскільки дозволяє розраховувати і прогнозні моделі. Внаслідок розрахунків була одержана багатофакторна кореляційно-регресійна модель матеріаломісткості води, що відпускається споживачам :

Y = 0.077715 + (-6.485326e-05 )X11. 669426e-02 + (1.987656e-03)X21.423755e-03+(-1.4006e-14)X35.6203e-15 (6)

де Y - матеріаломісткість;

Х1 - кількість аварій на мережах;

Х2 - доля утічок в загальному обсязі подачі води;

Х3 - довжина мережі.

Розроблена модель характеризується коефіцієнтом кореляції R=0,8909 та величиною коефіцієнту детермінації R2 = 0,7938. Найбільш істотний вплив на матеріаломісткість, як показують проведені розрахунки, виявляє частка утічок, що складає майже 20% від поданої води в мережу. Враховуючи, що відсоток утічок і неврахованого видатку води в чималій мірі впливає на її матеріаломісткість, була розрахована прогнозна модель, що враховує вплив зміни частки утічок в часі на матеріаломісткість. Внаслідок дослідження за допомогою описаної вище прикладної програми була одержана динамічна модель матеріаломісткості, що враховує вплив утічок і неврахованого видатку води, яка має наступний вигляд:

Y = 3, 3169е-02 + ( -3, 4994563243е-03 ) Х1 1, 058488 + ( 5, 829547е-02 ) t 0, 1186827 (7)

де Х1 - відсоток утічок і неврахованого видатку води;

t - період часу.

На підставі характеристик розрахованої моделі можна стверджувати, що змінність матеріаломісткості на 46,7% залежить від зміни частки утічок і неврахованого видатку води в часі. Враховуючи результати проведених досліджень можна зробити висновок про те, що скорочування утічок і неврахованого видатку води, тобто втрат, значно може вплинути на зниження матеріаломісткості, обсягу матеріальних витрат, собівартості, збільшення прибутку і підвищення рентабельності.

Особлива увага в третьому розділі приділена удосконаленню системи матеріального забезпечення як чинника підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. Аналіз показав, що все більше значення в роботі системи матеріального забезпечення набувають питання понадточного визначення потреби в матеріальних ресурсах, розвитку науково обгрунтованої нормативної бази, встановлення науково обгрунтованих норм видатку сировини, матеріалів, палива й енергії, мінімізація складських запасів і обігових засобів. Із точки зору теорії, виробничий запас, як економічна категорія, за своїм змістом єдиний і неподільний. Проте, з метою обгрунтування величини нормативу і організації оперативного управління, виробничі запаси доцільно розділяти на складові органічні частини: поточний та страховий (гарантійний) запаси. Використання частоти постачань у запропонованій методиці для розрахунку нормативів обігових засобів у виробничих запасах, замість звичайних інтервалів між постачаннями, в кілька разів знижує трудомісткість розрахунків і забезпечує більш точні результати.

З метою підтвердження доцільності використання даної методики розрахунку обсягу виробничих запасів і необхідних обігових засобів для його підтримки був проведений порівняльний аналіз результатів розрахунків за існуючою і запропонованою методиках. Дані розрахунку свідчать про те, що скорочування суми обігових засобів тільки по хлору складе 13, 52%, по коагулянту -- 11,4 %, по активованому вугіллю -- 14,1 %. На підставі проведених розрахунків, можна стверджувати про доцільність застосування даної методики розрахунку сум обігових засобів по всіх видах матеріальних ресурсів, використовуваним на підприємстві.

Однією з найважливіших проблем поліпшення використання матеріальних ресурсів є розробка прогнозів матеріаломісткості.. У роботі розрахована авторегресійна модель прогнозування матеріаломісткості. У попередніх розділах була розрахована трьохфакторна регресійна модель зміни матеріаломісткості залежно від кількості аварій, долі утічок і довжини мережі. На підставі цього були розраховані авторегресійні моделі прогнозування зміни кожного чинника і в підсумку одержана трьохфакторна регресійна модель зміни матеріаломісткості з урахуванням прогнозних даних у найближчій перспективі. Використовуючи можливості Mіcrosoft Excel, була розроблена програма розрахунку авторегресійної моделі прогнозування. Авторегресійні моделі прогнозування матеріаломісткості, кількості аварій, долі утічок і довжини мережі, мають вигляд:

матеріаломісткість Xt = 1, 168457717 Xt-1- 0, 165915518 Xt-2 (8)

кількість аварій Xt = 0, 777576928 Xt-1 + 0, 23952768 Xt-2 (9)

доля утічок Xt = 0, 439783789 Xt-1 + 0, 57467208 Xt-2 (10)

довжини мережі Xt = 1, 195890435 Xt-1 - 0,195176979 Xt-2. (11)

На підставі існуючих фактичних даних і розрахованих прогнозних значень була досліджена кореляційно-регресивна залежність між вищепереліченими чинниками і матеріаломісткістю. Внаслідок була одержана модель наступного вигляду:

ресурсозбереження відходи матеріаломісткість

Y ( X1, X2, X3 ) = 1, 3506041563е-01 + ( -1, 3100422223е-02 ) *Х11, 2252106527е-01 + ( 1, 9557827202е-02 ) *Х26, 5950336103е-01 + ( -3, 5320074955е-09 ) *Х32, 3674959842е+00. (12)

де Х1 - кількість аварій;

Х2 - доля утічок;

Х3 - довжина мережі.

Дана модель характеризується достатньо високим коефіцієнтом кореляції - R=0,87951 і низькою остаточною теоретичною дисперсією - Gост= 0,00001982. Таким чином, можна зробити висновок про зростання матеріаломісткості в найближчій перспективі. Це вимагає проведення негайних заходів по її зниженню. З цією метою можливо використати деякі напрямки підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів і зниженню матеріаломісткості, що були розглянуті в дисертаційній роботі.

Ключові слова: ресурсозбереження, відходи, матеріаломісткість.

Размещено на Allbest.ru