Управління формуванням місцевих бюджетів в перехідній економіці

Подібне становище загострює в регіонах проблему фінансової забезпеченості та бюджетного вирівнювання. Більш наглядно про це свідчить приклад формування дохідної частини певного місцевого бюджету.

Проведений аналіз загального стану бюджету Костянтинівського району та дослідження основних джерел бюджетних доходів виявили, що власна дохідна частка цього бюджету не є задовільною. В 1999 р. до бюджету не надійшло 424 тис.грн. доходів, або 22%, до безтрансфертної бази бюджету району. Це трапилось за таких причин: зменшення обсягів виробництва, яке призвело до втрати частки податку на прибуток; зростання заборгованості по заробітній платі, що пов'язано зі зменшенням надходжень прибуткового податку з громадян; бездіяльність системи місцевого оподаткування; існування податкової заборгованості, яка скорочує загальні надходження до бюджету та скасовує головні підвалини фінансової дисципліни серед платників податків; складні відносини між підприємствами та платіжна криза, яка загрожує будь-якій можливості надходження податків до бюджету.

До того слід додати, що становище з формуванням доходів місцевих бюджетів ускладнюється внаслідок загострення ситуації правопорушень при сплаті податків. Головними причинами поширення “тіньової економіки” та зменшення внаслідок цього доходів бюджету є таке:

загальний обсяг нарахувань на фонд заробітної плати в умовах платіжної кризи та відсутність оборотних коштів не створюють умов до сплати податків, навіть при нормальних податкових ставках;

майже всі законодавчі акти є складними для розуміння та виконання, тому неможливо уникнути помилок при їх використанні, крім того, деякі положення цих актів мають подвійне значення, що дає можливість частково або повністю ухилитися від оподаткування;

відсутність ефективної системи виявлення та покарання за економічні правопорушення знижує фінансову дисципліну підприємницьких структур та скорочує рівень податкових надходжень до бюджету.

Подальші дослідження показали, що для повного уявлення економічної ситуації навколо місцевого бюджету недостатньо визначити, яка частина належних платежів не надійшла до бюджету та з яких причин це трапилось. Необхідно зясувати, наскільки дохідна частина місцевого бюджету забезпечена фактичними і стабільними доходами.

Приклад бюджету Костянтинівського району показав, що більш ніж наполовину (на 64%) власну дохідну базу місцевого бюджету сформовано за рахунок фіктивних та примусових коштів, до яких слід прирахувати суми взаємозаліків (31%) та кошти, що надійшли після перевірок, тобто стягнуті у примусовому порядку (33%). Подібна ситуація суттєво загрожує своєчасному та повному фінансуванню бюджетних видатків.

Складними залишаються відносини системи малого бізнесу з податково-бюджетною сферою. У місцевому бюджеті, що вивчається, велику вагу мають платежі від агропромислових підприємств, а саме від сільськогосподарських та перероблюючих підприємств. Вони близько на 60% формують власну або безтрансфертну базу місцевого бюджету. Близько 35% власних доходів бюджету забезпечують промислові та транспортні підприємства. Що стосується малих приватних підприємств та фермерських господарств, то вони майже зовсім не беруть участі в мобілізації коштів до бюджету - їх частка у безтрансфертній базі бюджету складає близько 5%.

Таким чином, дохідна забезпеченість місцевого бюджету залежить від ефективної роботи головних платників податків до бюджету, тобто підприємств АПК. Але сьогодні це неможливо констатувати при переважній збитковості сільськогосподарських та інших перероблюючих і транспортних підприємств АПК.

Проблеми обмеженості доходів місцевих бюджетів стають більш складними, якщо вони відбиваються на фоні безладної системи міжрегіонального перерозподілу доходів. Проведений аналіз міжбюджетних відносин Костянтинівського району дозволив виявити такі негативні тенденції:

спостерігається непередбачувана варіація нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів до місцевого бюджету. Насамперед це руйнує всю систему бюджетного планування району та стримує намагання місцевої влади зібрати максимальний обсяг доходів у свій бюджет;

доходи місцевого бюджету в розрахунку на одиницю загальних податкових надходжень зменшуються. Це ускладнює можливість визначити ту частину зібраних податків, яка залишиться в цьому бюджеті;

питома вага регульованих доходів та трансфертів у місцевому бюджеті суттєво зросла, що загрожує його фінансовій самостійності, про яку йде мова у Законі України “Про бюджетну систему України” (рис. 1). Але якщо регулюючі доходи, коли вони встановлюються на тривалий період, передбачають самостійність місцевого бюджету, то пряма залежність від бюджету вищого рівня через трансферти таку можливість виключає;

на фоні структурних зрушень у дохідній частині місцевого бюджету відбувається зростання бюджетного дефіциту, що знецінює економічні заходи в сфері податково-бюджетних відносин. У бюджеті Костянтинівського району бюджетний дефіцит склав у 1997 р. 15%, у 1998 р. - 14,5%, у 1999 р. - 16% до видаткової частини бюджету.

Дослідження прикладу бюджету Костянтинівського району показало, що в 1999 р. безтрансфертна база бюджету, яка поєднує в собі власні, закріплені та регулюючі доходи, фактично сформувалася на рівні 42,9% від загальної суми бюджетних доходів, а безпосередньо власні та закріплені доходи склали у цьому році 8,7% від загальної величини дохідної частини цього місцевого бюджету. Таке становище не може вважатися задовільним і потребує зміцнення власної або безтрансфертної бази місцевих бюджетів та вдосконалення системи міжрегіонального перерозподілу доходів.

У межах другого розділу дисертантом запропоновано напрями зміцнення безтрансфертної дохідної бази місцевих бюджетів. Основні з цих напрямів такі:

зупинити механізм погашення податкової заборгованості через проведення взаємозаліків, у тому числі вексельних;

поширити права місцевих органів влади, надавши можливість встановлювати місцеві податки та збори, крім передбачених законодавством;

активніше використовувати як мотиваційний чинник припинення права користування землею у разі систематичної несплати земельного податку;

поширити права місцевої влади в сфері контролю за споживанням води, обліком одиниць автотранспорту, сплатою екологічних платежів;

повернути податок на додану вартість до складу дохідних джерел місцевих бюджетів, тому що його надходження в меншій мірі залежать від економічної кон'юнктури, ніж надходження від податку на прибуток та прибуткового податку, що дуже важливо для бюджетів агропромислових районів.

Що стосується проблем міжбюджетних відносин, то висновки, отримані в результаті дослідження цього напрямку у другому розділі, сформували підвалини для вдосконалення механізму формування місцевих бюджетів, що викладено у третьому розділі дисертації.

Розділ 3. Бюджетне планування та регулювання як напрями вдосконалення механізму формування місцевих бюджетів. У розділі головна увага приділяється визначенню напрямів вдосконалення механізму формування місцевих бюджетів України, орієнтуючись на вітчизняний та зарубіжний досвід. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування місцевих бюджетів проводилась з урахуванням необхідності їх підтримки та стимулювання місцевого самоврядування до повнішої мобілізації бюджетних доходів.

Провідна роль у системі підтримки місцевих бюджетів повинна належати ефективній системі міжрегіонального перерозподілу доходів. У дисертації запропоновано вдосконалену систему регулювання міжбюджетних відносин. Але спочатку доцільно реформувати механізм бюджетного планування. Це пов'язано з тим, що нині при складанні планів місцевих бюджетів першочергово обчислюються видатки місцевих бюджетів, а доходи рахуються вже під визначений рівень видатків. На даному етапі планування відбувається збільшення планових показників бюджетних надходжень, що призводить до розрахунку недостатніх сум трансфертів та зменшених нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів. Подібна ситуація особливо негативно відбивається на доходах місцевих бюджетів, більшість платників яких є збиткові підприємства, а взагалі сам процес планування має фіктивний характер. Автором пропонується методика складання планів місцевих бюджетів, яку умовно можна поділити на чотири етапи.

На першому етапі визначається безтрансфертна дохідна база місцевого бюджету, де враховуються власні, закріплені та регулюючі доходи. До речі, відрахування від загальнодержавних податків та зборів, які формують регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на сталій основі, уникаючи щорічних значних змін. На цьому етапі необхідно використовувати і експертні, і економіко-математичні методи прогнозування. До речі, в дисертації доведено ефективність останніх методів. На другому етапі визначається видаткова частина місцевого бюджету та закріплюються джерела фінансування видатків. На даному етапі важливо дотримуватися правила, згідно з яким на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, а після або одночасно з нею визначається видаткова частина. Тільки за таких умов бюджетне планування здійснюватиметься виходячи з реальних можливостей платників податків згідно з діючим законодавством. На третьому етапі бюджетне планування продовжується на перспективу, тобто складається план бюджетного розвитку. Таким чином, бюджетне планування матиме безперервний прогнозно-плановий механізм. Складання планів бюджетного розвитку забезпечить виявлення та максимальне вивчення тенденцій бюджетної забезпеченості, що надасть можливість уникнути несподіваних прорахунків у сфері податково-бюджетних відносин. І четвертий етап характеризується уточненням річних бюджетних планів відповідно до загальних тенденцій бюджетного розвитку та умов конкретного бюджетного року.

Вдосконалення системи міжбюджетного регулювання пропонується здійснити в такій послідовності:

раціонально і на тривалий термін визначити компетенції центральних, регіональних і місцевих органів влади з питань податково-бюджетних відносин;

підвищити рівень власних та закріплених доходів у бюджетах адміністративно-територіальних одиниць;

встановити сталі нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів у місцеві бюджети. Ці нормативи необхідно фіксувати у планах бюджетного розвитку;

при розподілі бюджетних трансфертів слід мати на увазі, що доцільно використовувати два види таких трансфертів - субвенції та дотації. Субвенції слід виділяти на конкретні програми та заходи, які спрямовані на економічне зростання і поліпшення умов соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Зазначені програми та заходи повинні згадуватись у планах бюджетного розвитку, де також необхідно приводити відповідні розрахунки фінансових ресурсів для здійснення запланованих програм та заходів і вказувати, яка частина загальних витрат буде фінансуватися за рахунок місцевого бюджету, а яка - за рахунок бюджетів вищого рівня. Дотації необхідно спрямовувати на збалансування дохідної і видаткової частин місцевого бюджету. До речі, при розподілі дотацій доцільно поступово відходити від практики лише одноразового збалансування доходів та видатків місцевого бюджету. Суть подібного збалансування у вирівнюванні обох частин бюджету за допомогою дотацій тільки на період визначеного бюджетного року. При цьому не створюються ніякі умови для стимулювання більших надходжень до бюджету і самостійного пошуку дохідних резервів з боку місцевого самоврядування.

При визначенні сум дотацій на наступний рік автор пропонує таку формулу:

, (1)

де d_n - планова сума дотацій місцевому бюджету на наступний рік;

- планові видатки на наступний рік;

- планові власні, закріплені та регулюючі доходи на наступний рік;

- фактичні безтранфертні доходи за попередній рік;

- доходи місцевого бюджету, що не надійшли в попередньому році з об'єктивних причин;

- доходи місцевого бюджету, що не надійшли в попередньому році з суб'єктивних причин;

- планові безтрансфертні доходи місцевого бюджету в попередньому році;

До доходів, що не потрапили до бюджету з суб'єктивних причин, слід віднести зростання податкової заборгованості перед місцевим бюджетом, суми несплачених штрафів та фінансових санкцій, втрату місцевих податків і зборів та інше. До доходів, що не надійшли до бюджету з об'єктивних причин, належатимуть податкові втрати внаслідок закриття підприємств з причини банкрутства, скорочення кількості платників податків, несприятливих природно-кліматичних умов та інше.

За допомогою викладеного методу (рис. 2) можна регулювати рівень дохідної забезпеченості місцевих бюджетів та стимулювати роботу місцевої влади по мобілізації доходів у власний бюджет. Так, у разі перевищення фактичних доходів над плановими розмір дотації буде збільшено.

Після того, як економічний стан територій досягне задовільного рівня та матиме тенденцію подальшого поліпшення, запропонована формула може бути доповнена обмеженням:

. (2)

Якщо в податково-бюджетному законодавстві відбуваються зміни з питань дохідності місцевих бюджетів, то формула розподілу дотацій матиме такий вигляд:

, (3)

де d_ni - дотація на покриття розбіжностей між дохідною та видатковою частинами бюджету, що відбулися внаслідок і-го заходу податково-бюджетної реформи.

Результатом дії запропонованої системи планування і регулювання міжбюджетних відносин повинно стати об'єднання в бюджетному механізмі таких підсистем, як бюджетне планування, бюджетне регулювання, бюджетне нормування та економічне стимулювання, погоджена взаємодія яких надасть можливість вирішити економічні та соціальні задачі на державному та місцевому рівнях.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що визначається необхідністю вдосконалення управління формуванням місцевих бюджетів України. Розв'язання визначеної проблеми здійснено через вдосконалення механізмів бюджетного планування та бюджетного регулювання, що дозволить зменшити суб'єктивізм при формуванні місцевих бюджетів в умовах перехідної економіки. У процесі роботи над дисертацією отримані такі висновки та пропозиції:

1. В умовах формування в Україні ринкових відносин податкова та бюджетна системи є одними з найбільш дієвих засобів регулювання економіки. Функціонування зазначених систем в Україні супроводжується глибокими економічними проблемами. Причому ці проблеми стосуються і теоретичного і практичного аспектів регулювання податково-бюджетних відносин. Систематизація результатів теоретичного дослідження механізму управління формуванням місцевих бюджетів дозволила виявити принципи управління, об'єкти, суб'єкти управління, а також функції і методи управління. Механізм управління формуванням місцевих бюджетів України має значну кількість недоліків та вимагає подальшого вдосконалення, насамперед це стосується бюджетного планування та регулювання.

2. Оскільки на рівень забезпеченості місцевих бюджетів впливає соціально-економічне становище платників податків, то деякі з цих бюджетів залишатимуться у хронічно невигідному стані, тому що переважну кількість їх платників можуть складати збиткові підприємства, наприклад, підприємства агропромислового комплексу. Такі місцеві бюджети мають специфічні проблеми формування і потребують на підтримку з боку держави.

3. На підставі аналізу загального стану місцевого бюджету та дослідження основних джерел бюджетних доходів визначено, що сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних фінансово-економічних умовах із занадто динамічним податково-бюджетним законодавством, наслідками чого є щорічна зміна видів податків, які зараховуються до місцевих бюджетів, відсутність сталих нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, відсутність єдиних правил звязку між доходами місцевих бюджетів та податками і податковими зборами, здійсненими у межах відповідних цим бюджетам адміністративно-територіальних одиниць.

Тому власна, або безтрансфертна, дохідна база місцевого бюджету не є задовільною. Запропоновано шляхи її зміцнення, які, насамперед, повязані з поширенням прав місцевого самоврядування відносно місцевого оподаткування, активізацією управлінської діяльності при здійсненні контролю за стягненням екологічних платежів, платежів за спеціальне використання природних ресурсів, сплатою податку з власників автомобільного транспорту. Результати досліджень свідчать про необхідність перегляду нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів та повернення податку на додану вартість до складу дохідних джерел місцевих бюджетів. Податки на споживання, до яких належить і податок на додану вартість, значно менше, ніж податки на доходи, зазнають впливу коливань економічної конюнктури, що (за умови їх надходження до місцевих бюджетів) забезпечить відносну сталість доходів територіальних утворень.

4. У сфері міжбюджетних відносин визначено негативні тенденції, які виникли внаслідок дії недосконалої системи бюджетного регулювання. Відсутність чіткого розподілу компетенцій та відповідальності у сфері бюджетних відносин між різними рівнями влади, недостатня прозорість та об'єктивність при визначенні частки загальнодержавних податків та зборів, що залишатиметься у місцевих бюджетах, призводять до зниження рівня доходної забезпеченості бюджетів адміністративно-територіальних утворень та загострення проблеми бюджетного дефіциту. Доведено необхідність реформування механізму бюджетного регулювання.

5. Виявлено, що механізм бюджетного планування в Україні має фіктивний і одноразовий характер, який полягає у плануванні дохідної частини місцевого бюджету після видаткової і тільки на один бюджетний рік. У дисертації запропоновано методику бюджетного планування з урахуванням бюджетних закономірностей минулих років та передбаченням бюджетного розвитку в майбутньому. Механізм прогнозування дохідної частини бюджету на основі економіко-математичних моделей адаптовано до практичного використання в бюджетному плануванні конкретного адміністративного району. Ретроспективно доведено ефективність такого прогнозування.

6. Викладено вдосконалену методику бюджетного регулювання. Обов'язковою передумовою дії ефективного механізму бюджетного регулювання є чіткий розподіл компетенцій між центральними та місцевими органами влади з питань податково-бюджетних відносин. При цьому для повного забезпечення компетенцій органів місцевого самоврядування джерелами фінансування необхідно підвищити рівень власних та закріплених доходів у місцевих бюджетах та встановити достатні та сталі нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів.

7. Запропоновано ефективний механізм розподілу бюджетних трансфертів. До того ж передбачається надання місцевим бюджетам двох видів трансфертів: субвенцій, які повинні спрямовуватися на фінансування конкретних програм та проектів, і дотацій - для збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів. При визначенні сум дотацій місцевому бюджету на майбутній рік пропонується застосовувати коригуючий коефіцієнт, відображаючий рівень виконання дохідної частини цього бюджету в минулому році. Такий підхід дозволить упорядкувати систему міжбюджетних відносин та активізувати процес економічного стимулювання в сфері місцевих бюджетів.

8. Застосування визначених у роботі шляхів вдосконалення механізму управління формуванням місцевих бюджетів дозволяє:

надати більш об'єктивну основу формуванню місцевих бюджетів;

зменшити соціальну напругу у суспільстві;

передбачати можливості зміни у податково-бюджетній сфері економіки та своєчасно коригувати дії місцевої влади відповідно до цих змін;

підвищити зацікавленість органів місцевого самоврядування у збільшенні дохідної частини місцевого бюджету;

обєднати в механізмі управління формуванням місцевих бюджетів бюджетне планування, бюджетне регулювання, бюджетне нормування та економічне стимулювання на діючій основі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сысой Ю.В. Влияние фиксированного сельскохозяйственного налога на формирование доходов местного бюджета // Вісник Донецького університету. Сер. В: Економіка і право. 1999. № 2. С. 140-142.

2. Сысой Ю.В. Совершенствование механизма бюджетного регулирования // Вісник Донецького університету. Сер. В: Економіка і право. 2000. № 1. С. 141-148.

3. Сысой Ю.В. Совершенствование бюджетно-налогового режима инвестиционного процесса в сельском хозяйстве Украины // Вісник Технологічного університету Поділля. 1999. № 5. Ч. 1. С. 72-75.

4. Сисой Ю. Вдосконалення бюджетно-податкового механізму аграрного сектора України // Торгівля і ринок України. Вип. 9. Т. 1. Донецьк: ДонДУЕТ. 1999. С. 101-106.

5. Сысой Ю.В. Предпосылки и некоторые направления формирования единой налогово-бюджетной политики Украины // Регион, город, предприятие в условиях переходной экономики. Донецк: ИЭПИ НАН Украины. 2000. С. 243 - 247.

6. Сысой Ю.В. Сбалансирование местного бюджета: проблемы и перспективы // Економічний вісник національної гірничої академії України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку України в умовах ринкової трансформації”. Т. 3. Дніпропетровськ: РІК НГА України. 1999. С. 21-23.

7. Сысой Ю.В. Некоторые направления укрепления финансовой базы местного самоуправления // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. Ч. 2. Дніпродзержинськ. 2000. С. 160-162.

8. Сисой Ю.В. Реформування податкової системи як фактор економічної сталості АПК України // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Київ. 2000. С. 182-183.

9. Сысой Ю.В. Трансферты в системе бюджетного регулирования экономики Украины // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Труди Всеукраїнської наук. конф. студентів та молодих учених. Донецьк. 2000. С. 205 - 208.

Анотація

Сисой Ю.В. Управління формуванням місцевих бюджетів в перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2001.

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нові методичні підходи до вдосконалення механізму управління формуванням місцевих бюджетів. У роботі розглянуто сутність, специфіку та проблеми формування місцевих бюджетів на сучасному стані. Проведено комплексне дослідження існуючої практики формування місцевого бюджету: проаналізовано загальний стан місцевого бюджету, здійснено пошук власних резервів збільшення дохідної частини місцевого бюджету, проведено аналіз міжбюджетних відносин, узагальнено та систематизовано зарубіжний досвід з питань податково-бюджетного регулювання економіки.

Визначено напрями укріплення безтрансфертної бази місцевого бюджету. Запропоновано методику безперервного бюджетного планування. Представлено вдосконалений механізм бюджетного регулювання економіки, що дозволить упорядкувати систему міжрегіонального перерозподілу державних доходів та зміцнити дохідну частину місцевого бюджету.

Ключові слова: податково-бюджетне регулювання, бюджетне планування, бюджетне регулювання, міжбюджетні відносини, місцевий бюджет, дохідна частина місцевого бюджету.

Аннотация

Сысой Ю.В. Управление формированием местных бюджетов в переходной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирование экономики. Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2001.

Диссертация содержит теоретические обобщения и новые методические подходы к совершенствованию механизма управления формированием местных бюджетов. Установлено, что изменения, происходящие в налоговой системе, не всегда находят адекватное отражение в бюджетной сфере. Главной причиной такого положения является недостаточно четкое согласование действий между налоговой и бюджетной сферами. Это проявляется и в теоретическом и в практическом аспектах. В связи с чем предлагается в теории государственного регулирования объединить налоговую и бюджетную сферы в понятиях “налогово-бюджетная система государства” и “налогово-бюджетная политика государства”.

Установлено, что при формировании местных бюджетов Украины не учитывается ни принцип бюджетной эквивалентности, ни принцип национальной солидарности, следовательно, местные бюджеты формируются стихийно без обоснованной экономической стратегии. Обоснована роль социально-экономического состояния плательщиков налогов при формировании местных бюджетов и сделан вывод, что некоторые местные бюджеты имеют незначительную собственную доходную базу из-за преобладающего количества убыточных предприятий, которые являются их плательщиками. Это относится к тем бюджетам, где основными налогоплательщиками являются предприятия агропромышленного комплекса.

В работе рассмотрены сущность, специфика и проблемы формирования местных бюджетов на современном этапе. Осуществлено комплексное исследование существующей практики формирования местного бюджета: проанализировано общее положение местного бюджета, предпринят поиск собственных резервов увеличения доходной части местного бюджета, проведен анализ межбюджетных отношений, обобщен и систематизирован зарубежный опыт по вопросам налогово-бюджетного регулирования экономики. Установлено, что основными причинами низкого уровня мобилизации средств в местный бюджет являются:

уменьшение объемов производства;

наличие задолженности по заработной плате;

сложные отношения между предприятиями, в частности высокий уровень бартерных расчетов, которые способствуют увеличению задолженности по платежам в бюджет.

Те средства, которые поступили в местный бюджет, не формируют его стабильное финансовое ядро. Определенная часть доходной базы местных бюджетов образована в результате поступления платежей, взысканных в принудительном порядке, а также после проведения безбанковских зачетов взаимной задолженности. В первом случае доходы бюджета являются принудительными, а во втором - фиктивными. Недостаточность доходов местного бюджета увеличивается в результате наличия негативных тенденций в сфере межбюджетных отношений. К таким тенденциям следует отнести:

повышенную динамичность при определении нормативов отчислений от общегосударственных налогов и сборов;

отсутствие связи между доходами, остающимися в распоряжении местного бюджета, и общей суммой налогов от плательщиков соответствующей административно-территориальной единицы;

необоснованный механизм распределения трансфертов.

На основе анализа определены направления укрепления бестрансфертной базы местного бюджета, главными из которых являются: расширение прав местных органов власти в сфере местных налогов и сборов; возврат налога на добавленную стоимость в состав доходных источников местных бюджетов; приостановление права пользования землей в случае систематической неуплаты земельного налога (эта мера носит стимулирующий характер); предоставление местной власти более широких прав по контролю за потреблением воды и учету единиц автотранспорта с целью максимального сбора соответствующих налогов и сборов в бюджет; усиление контроля за поступлением экологических платежей. Предложена методика непрерывного бюджетного планирования. Согласно этой методике при осуществлении плановой деятельности на уровне отдельных местных бюджетов необходимо составлять планы бюджетного развития, а годовые планы бюджетов уточнять в соответствии с общими тенденциями бюджетного развития и условиями конкретного бюджетного года. Это позволит реально оценивать перспективы при формировании местных бюджетов и своевременно принимать соответствующие меры.

Представлен механизм бюджетного регулирования экономики, который позволит упорядочить систему межрегионального перераспределения государственных доходов и укрепить доходную часть местного бюджета. К основному условию действия механизма бюджетного регулирования относится четкое распределение компетенций между различными уровнями власти в вопросах налогово-бюджетных отношений с обязательным обеспечением указанных компетенций необходимыми финансовыми ресурсами.