Механізм активізації трудової діяльності в умовах ринкової економіки

Досвід розвитку виробничої демократії на прикладах системи Мондрагона (Іспанія), системи ЕSОP (США), виробничих рад (ФРН) показує, що їх елементиможуть бути використані з урахуванням національних особливостей, трудових традицій в Україні при переході до соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Країна не може більше існувати в режимі подальшого збагачення меншості та зубожіння більшості, перерозподілу та бездумного “проїдання” природних ресурсів. Подолання цих та інших недоліків можливе лише на шляху соціальної легітимації та правової легалізації участі якнайбільшої кількості людей у прийнятті економічних рішень, перетворенні демократії в механізм, що веде суспільство до формування середнього класу. Лише середній клас може забезпечити не тільки умови для демократії, але й саму демократію, і, значить, стабільність ринку та суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо сутності механізму активізації трудової діяльності в умовах ринкової економіки і складових цього механізму в перехідній економіці України, показано конкретні заходи з вирішення проблеми активізації трудової діяльності в нашій країні.

У процесі дослідження даної проблеми були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1.У зв'язку з вивченням моделі людини і сучасних тенденцій розвитку ринкової економіки, крізь призму механізму трудової мотивації обґрунтовуються два взаємозв'язаних висновки. Один із них пов'язаний з ускладненням механізму трудової мотивації, що виражений у наступному: у нього в міру наростання зрілості виробничо-економічного організму, поглиблення соціалізації і гуманізації економіки включаються все нові й нові мотиви та стимули, які найчастіше носять надекономічний характер, змінюється пріоритетність складових механізму, невпинно зростають роль і значення соціокультурних факторів. Виходячи з цього, аргументується теза про доцільність виділення трьох етапів ускладнення механізму трудової мотивації, пов'язаних з пануванням економічної людини, становленням людського капіталу і постекономічної людини.

Другий висновок полягає у зростанні ролі людини в розвитку сучасних соціально-економічних процесів, з перетворенням праці у домінуючий фактор суспільного виробництва.

2. Відзначено, що механізм активізації трудової діяльності змінюється, ускладнюється. Це знаходить відображення, по-перше, у розширенні економічної свободи та незалежності найманого працівника, підвищенні його відповідальності за власний добробут та статус. По-друге, у посиленні інституціональних основ соціально-трудових відносин, перетворенні їх у об'єкт жорсткого багатосуб'єктного регулювання. По-третє, у зростанні залежності розподілу кінцевих результатів від трудової діяльності, зусиль працівника. По-четверте, у наростаючому процесі становлення праці як домінуючого фактора. Зі зростанням значимості власності на робочу силу закономірно послабляється роль інших форм власності і, перш за все, капіталу.

3. Економічні перетворення в Україні пішли шляхом відродження найманої праці, характерним для приватнопідприємницького типу економіки. Реформа не змогла перетворити працю у головне джерело доходів і засіб забезпечення більш-менш нормального життєвого стандарту. Доки ринкові перетворення не будуть орієнтованими на зміни зарплатостимулюючого блоку, на подолання відчуження праці від власності на речові фактори виробництва, не можна очікувати активізації трудової діяльності.

4. Утвердження статусу власника дозволить, по-перше, робітникові отримувати дохід від застосовуваної ним індивідуальної праці, що враховується за кількістю і якістю; по-друге, як члену виробничого колективу привласнювати частину колективного доходу, який створюється на основі спільного продуктивного використання засобів виробництва та є співвимірним з його трудовим вкладом; по-третє, як члену суспільства привласнювати частину валового національного продукту, що надається йому у формі різних виплат та пільг.

5. Прийнята в Україні в 1992 році Програма приватизації фактично не сприяла процесові з'єднання праці і власності, розвиткові власності працівника, навпаки, вона сприяла поглибленню відчуження праці від її результатів та власності. Приватизація виявилася для більшості населення чисто символічною дією. Головний її недолік полягає у тому, що вона з самого початку не була зорієнтованою на підвищення заінтересованості працівника краще працювати, на створення стимулів до більш продуктивної праці. Для цього, як показує світовий досвід, необхідно зруйнувати систему найманої праці і замінити її працею власників, які володіють незрівнянно вищою і короткою, і далекою мотивацією.

6. Основою курсу ринкових перетворень повинен стати розвиток власності працівників. При цьому переваги ринкового господарювання найбільш повно розкриваються в умовах послідовного розвитку виробничої демократії. Виробнича демократія розширює спектр мотивації. Вона додає до традиційних мотивів (оплата праці, добробут, корисність, задоволення потреб) специфічні мотиви дієвої особистості: намагання до самореалізації і суперництва, досягнення більшого контролю над зовнішніми обставинами, забезпечення душевного комфорту у процесі трудової діяльності та прийнятті економічних рішень.

7. Виробнича демократія послідовно розвивається за таких форм привласнення, як індивідуальне володіння, коли співвласниками виступають члени підприємства; кооперативне володіння, коли єдиним колективним власником є весь персонал підприємства; державна власність, яка не позбавляє господарсько-правової самостійності підприємств і права працівників на безпосередню участь в управлінні ними; суспільна власність, яка передбачає володіння працівниками активами свого підприємства не на правах власника, а на основі довірчих відносин від імені суспільства без права їх продажу та обороту отримуваного таким чином доходу на свою користь. Не дивлячись на розбіжність вказаних форм власності, для них є характерним те спільне, що вони створюють сприятливі можливості для розвитку економічної демократії та розгортання трудової активності кожного працівника.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Безматерних В.Г. Розвиток виробничої демократії як необхідна умова активізації трудової діяльності // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів КНЕУ. Вип.3.- К.: КНЕУ,1999.- С.22-27.(0,42 д.а.).

2. Безматерних В.Г. Про деякі проблеми формування інституту приватної власності на робочу силу і посилення внутрішньої мотивації до праці в економіці України // Міжвідомчий науковий збірник “Проблеми формування ринкової економіки”. Вип.7.- К.: КНЕУ,1999.- с.50-56.(0,44 д.а.).

3. Безматерных В.Г. О некоторых аспектах усиления трудовой мотивации в экономике Украины // Культура народов Причерноморья.- Симферополь: Межвузовский центр “Крым”,1998.- № 5.- с.83-87. (0,6 д.а.).

4.Безматерных В.Г. Доходы населения и проблема усиления мотивации труда в экономике Украины // Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции “Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики”, 20 мая 2000г. - Симферополь: КАПКС, 2000.- С.168-171.(0,18 д.а.).

5. Безматерных В.Г. О некоторых закономерностях изменения структуры мотивации труда в современных условиях // Материалы научно-практической конференции “Республика Крым: проблемы развития региона”, 1-2 июня 2000г.- Симферополь: Межвузовский центр “Крым”, 2000.- № 12.- С.15-16.(0,17 д.а.).

Размещено на Allbest.ru