Умови формування і стратегія забезпечення конкурентоспроможності національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

УДК 330.3 (043.3)

УМОВИ ФОРМУВАННЯ І СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 21.04.01 - економічна безпека держави

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

БАЗИЛЮК ЯРОСЛАВА БОРИСІВНА

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному інституті стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України.

Науковий керівник

доктор економічних наук, ст. наук. співр., Власюк Олександр Степанович, Національний інститут стратегічних досліджень, в.о. директора.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор В.П.Онищенко, Українська академія зовнішньої торгівлі Мінекономіки України, завідувач кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу;

доктор економічних наук, професор, А.І. Сухоруков, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України, завідувач відділу економічної безпеки.

Провідна організація - Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ економічного зростання та структурних змін в економіці (м. Київ)

Захист відбудеться 2 жовтня 2001 р. о 10 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.718.02 Національного інституту стратегічних досліджень та Національного інституту проблем міжнародної безпеки, за адресою 01030, м. Київ - 30, вул. Пирогова, 7-а.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного інституту стратегічних досліджень, 01030, м. Київ - 30, вул. Пирогова, 7-а.

Автореферат розісланий "31" серпня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Сьомін

національна економіка конкурентоспроможність

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стан сучасних міжнародних економічних відносин відзначається процесами глобалізації. Це посилює взаємозалежність і взаємопов'язаність національних економік, на розвиток яких все більше впливають інтеграційні процеси країн з різними економічними можливостями, що позначається на якісних параметрах результатів співробітництва, специфічності умов формування конкурентного середовища.

Інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків на таких засадах виявила складності у процесах пристосування в єдиному економічному просторі як потужних, так і відносно слабких економік. У таких умовах об'єктивною тенденцією стало намагання кожної з країн дистанціонуватися від негативних наслідків і стимулювати позитивні зрушення в межах внутрішнього середовища, що підвищує вимогливість до забезпечення відповідного рівня економічної безпеки держави.

У періоди економічних ускладнень завжди посилюється роль урядів. Особливо це стосується керування інтеграційними процесами, що вимагає реалізації виваженої політики, націленої на запобігання "перегріву" чи рецесії власної економіки. Вирішення проблем забезпечення збалансованого розвитку досягається підвищенням конкурентоспроможності на основі забезпечення економічної ефективності та соціально-економічної оптимальності. При цьому вважається, що глобалізація, як правило, приносить позитивний ефект лише тим країнам, які мають більш потужний конкурентоспроможний потенціал, залишаючи іншим країнам місце аутсайдерів. Це підтверджується досвідом України, відносно швидке залучення якої до світового поділу праці виявило нездатність переважної більшості національних виробників змагатися за зовнішні ринки та утримувати позиції навіть на внутрішньому ринку внаслідок низького рівня конкурентоспроможності.

Подолання суперечностей економічного розвитку потребує переосмислення існуючої практики міжнародного співробітництва, створення нової ідеології формування взаємозв'язків, реалізація яких для країн з різними економічними можливостями забезпечує високий рівень економічної безпеки, сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності, створюючи передумови для подальшого розвитку.

Тематиці підвищення конкурентоспроможності національної економіки приділяється багато уваги як в роботах вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Серед зарубіжних вчених, які зробили внесок у дослідження багатьох аспектів формування та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності, слід відзначити М. Портера, Дж. Сакса, М. Фрідмена, Дж.М. Кейнса, А. Маршалла та багатьох інших. Питання створення високомотиваційного національного економічного середовища та стратегії економічного розвитку розглядаються також у роботах вітчизняних вчених О.С. Власюка, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, Я.А. Жаліла, Б.Є. Кваснюка, В.І. Мунтіяна, В.П. Онищенка, Ю.М. Пахомова, С.І. Пирожкова, А.І. Сухорукова, А.С. Філіпенка.

Між тим, внаслідок відсутності стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки та умов її забезпечення, виникають істотні ускладнення в міждержавних стосунках і розвитку внутрішнього ринку України. На вирішення цих питань і спрямоване дисертаційне дослідження, що зумовлює його актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладено результати досліджень, проведених автором у рамках здійснених наукових проектів Національного інституту стратегічних досліджень на протязі 1997-2001 рр., основними з яких є:

- "Динаміка стану національної безпеки України та розробка державних заходів її забезпечення" (затвердженого Заступником Секретаря РНБОУ 28 травня 1998 р.);

- "Україна - 2010" (затвердженого Секретарем РНБОУ 30 липня 1998 р.);

- "Економічна безпека України" (затвердженого Секретарем РНБОУ 24 червня 1998 р.);

- "Стратегії економічного зростання та забезпечення економічної безпеки України" (номер державної реєстрації 0101V004251).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка економічного механізму підвищення рівня конкурентоспроможності економіки України на основі збільшення платоспроможного попиту населення, вирівнювання умов розвитку всіх суб`єктів економічних відносин та викорінення проявів монопольної поведінки, що передбачає застосування комплексу заходів щодо непрямого регулювання цін, оподаткування, зовнішньоторговельної політики, підвищення виконавчої дисципліни та відповідальності за результати роботи, стимулюючих створення потужного мотиваційного поля активізації ринкової поведінки суб`єктів економіки та розширення джерел її фінансового забезпечення.

Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені і вирішені такі задачі:

- проведений порівняльний аналіз ринкового середовища України та її найбільших торговельних партнерів;

- досліджені умови формування високого рівня конкурентоспроможності національних економік;

- визначена сутність та чинники зростання конкурентоспроможності національної економіки;

- розроблена концепція формування високого рівня конкурентоспроможності економіки Україні;

- запропоновані механізми підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та основні заходи їх реалізації.

Предметом дослідження є умови формування і механізми забезпечення конкурентоспроможності економіки України в межах економічної політики держави.

Об'єктом дослідження виступають сучасні тенденції розвитку національної економіки України.

Наукова новизна одержаних результатів:

· Уточнене поняття конкурентоспроможності національної економіки як економічної категорії, яка характеризує стан суспільних відносин у державі щодо формування і реалізації економічної політики, для забезпечення умов стабільного підвищення ефективності національного виробництва, адаптованого до змін світової кон'юнктури та зростаючого попиту населення на основі досягнення кращих ніж у конкурентів соціально-економічних параметрів. На відміну від вживаних дефініцій запропоноване визначення акцентує увагу на умовах формування економічного середовища забезпечення конкурентоспроможності і необхідності розширення для України важелів впливу на економічний розвиток та економічну безпеку.

· Обґрунтована необхідність застосування нової ідеології реалізації міждержавних економічних відносин, суть якої полягає в усвідомленості й узгодженості дій, спрямованих на вирівнювання внутрішнього середовища країн-партнерів, зближення параметрів їх соціально-економічного розвитку з метою створення конкурентного середовища. Застосування такої ідеології обмежує сферу дії спекулятивних операцій на основі відмін у вартості ресурсів і чинників виробництва та створює передумови для розвитку країн-партнерів.

· Доведене твердження про неможливість досягнення високого рівня конкурентоспроможності в Україні на основі існуючих організаційно-економічних засобів регулювання, дія яких зумовлює затратний тип відтворення, поглиблення структурної розбалансованості, зниження платоспроможного споживчого попиту, зменшення внутрішніх джерел розвитку, за рахунок чого як зовнішні, так і внутрішні запозичення втрачають потенціал відтворення і поглиблюють фінансовий дефіцит.

· Розроблена концепція підвищення конкурентоспроможності економіки України та систему заходів, реалізація яких грунтується на комплексному застосуванні економічних важелів і стимулів підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці з одночасним посиленням відповідальності за результати роботи і виконавчої дисципліни на всіх рівнях державного управління. Запропоновані зміни в ціноутворенні, оподаткуванні, антимонопольному законодавстві з метою створення нової мотивації поведінки суб`єктів економіки, що сприятиме активізації внутрішніх чинників розвитку національної економіки.

· Обґрунтована необхідність посилення в періоди економічного спаду регулюючої ролі держави в розбудові економічного механізму як засобу протистояння внутрішнім і зовнішнім чинникам зменшення конкурентоспроможності. Доведено залежність рівня конкурентоспроможності економіки Україні від прийнятої стратегії економічного реформування. Розроблені сценарії входження України у світовий поділ праці відповідно до прогнозованих змін законодавства.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації механізми підвищення конкурентоспроможності національної економіки доведені до рівня організаційних процедур і запропоновані вищим органам виконавчої влади для прийняття управлінських рішень. На основі аналізу сучасного стану і особливостей практики державного регулювання економіки в умовах перехідного періоду зроблені висновки і внесені пропозиції, які використовувалися при розробці проектів Концепції економічної безпеки України та Програми детінізації економіки.

Особистий внесок здобувача. Всі положення, викладені в дисертації та публікаціях, належать особисто автору.

Апробація результатів дослідження. Ключові положення дисертаційного дослідження були представлені на наукових конференціях та семінарах, в тому числі - на міжнародній науково-практичній конференції "Інвестиції XXI століття: регіональні аспекти", м. Умань, жовтень 2000 р., круглих столах "Від тактики "нічного сторожа" до стратегії держави реформатора", м. Київ, червень 2000 р., "Проблеми формування сприятливого клімату для розвитку національного товаровиробництва", м. Київ, грудень 1999 р.

Результати дисертаційної роботи подавалися для підготовки проекту програми "Україна - 2010", затвердженої розпорядженням Президента України від 26.02.98 № 43/98-рп; аналітичні матеріали та методичні рекомендацій були використані в роботі урядової робочої групи з питань відсліковування процесів тінізації економіки та розробки прогнозів і рекомендацій щодо припинення її зростання (затвердженої Постановою КМУ за №2 від 5.01.1998) та урядової робочої групи з розроблення проектів Стратегії забезпечення економічної безпеки України та Національної програми забезпечення економічної безпеки України на період до 2005 р. (затвердженої Розпорядженням КМУ за № 345-р від 25.05.1998 р.).

Публікації. За результатами дослідження по темі дисертаційної роботи опубліковано 11 одноосібних друкованих видань загальним обсягом 5,7 друк. арк., з них 5 статей у журналах, 2 - в збірниках наукових праць, 2 - в аналітичних щотижневиках та 2 матеріали до круглих столів. В наукових фахових виданнях опубліковано 4 статті загальним обсягом 2,6 друк арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота викладена на 169 сторінках машинописного тексту, містить 11 таблиць, 16 рисунків, складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел з 90 найменувань, 2 додатків.



Основний зміст

Глобалізація економічних процесів, що опановує все нові сфери, суттєво впливає на розвиток економік всіх країн світу. Результати такого впливу на економічну безпеку країн досить суперечливі, оскільки мають місце прояви негативних тенденцій розвитку навіть для високо розвинутих країн. В цих умовах місце національної економіки на світовій арені здебільшого визначається станом та якістю чинників, що забезпечують конкурентоспроможність її економіки.

На кожному конкретному проміжку часу для різних країн умови формування і механізми забезпечення конкурентоспроможності набувають специфічних ознак, що обумовлює актуальність постійного вивчення цієї категорії. Особливо це стосується України, оскільки в останні десять років тут спостерігається чітко виражена тенденція до скорочення потенціалу конкурентоспроможності, що не дозволяє вирішити ряд проблем суспільного розвитку.

В економічній літературі конкурентоспроможність національної економіки розглядається як реальна та потенційна здатність проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками виявляються кращими ніж у конкурентів. Таке визначення є об'єктивним за умов, коли діючі в кожній країні економічні механізми забезпечують зростання показників ефективності та продуктивної діяльності, тобто якщо створено реальне конкурентне середовище.

Однак сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин відзначається викривленням конкуренції, що проявляється в існуванні можливості для суб`єктів досягати більшої прибутковості не за рахунок продуктивної праці, а за рахунок цінових коливань на основі різних економічних умов. На фоні швидкого усунення бар'єрів між економічними системами можливості одержання надприбутків від злиття нерівномірно розвинених економік на непаритетній основі значно зросли. Це руйнує базові умови забезпечення конкурентоспроможності всіх сторін.

Усвідомлення основоположних засад сутності конкурентоспроможності економіки дозволило встановити такі її характерні риси:

1) конкурентоспроможність забезпечується високою продуктивністю праці, на основі якої формується оптимальний розподіл ресурсів;

2) об'єктивною основою забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економіки є спрямування індивідуальних інтересів кожного із суб`єктів економічних відносин в русло загальнонаціонального ефекту;

3) в умовах глобалізації економічних стосунків свідомі чи несвідомі дії з боку країни-агресора в сфері економічного регулювання іншої країни, які знижують економічну мотивацію, порушують баланс інтересів суб`єктів економіки, знижують загальнонаціональну ефективність використання ресурсів, як правило погіршують і її конкурентоспроможність;

4) кінцевим результатом високого рівня конкурентоспроможності національної економіки є стабільність забезпечення високого рівня життя громадянам, зростаюча ефективність використання ресурсів, оптимізація структури промисловості, яка дозволяє займати лідируючі позиції на світових риках;

5) гарантом забезпечення конкурентоспроможності національної економіки виступає держава, визначальна роль якої посилюється як в періоди кризи, коли значно знижується економічний потенціал та поширюється ізоляційні тенденції серед суб`єктів господарювання, так і в періоди стабілізації економіки, коли централізація ресурсів та стимулювання структурних перетворень дозволяє установити домінанту в нових високотехнологічних сферах.

6) проявом зниження конкурентоспроможності національної економіки є розвиток кризових явищ, що виникають через низьку ефективність та прибутковість легального бізнесу або нездатність встановлених розподільних відносин забезпечувати відтворення всіх суб`єктів економіки на розширеній основі в умовах глобалізації.

Таке розуміння природи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки дозволяє визначити її економічною категорією, яка характеризує стан суспільних відносин у держави щодо формування і реалізації економічної політики, для забезпечення умов стабільного підвищення ефективності національного виробництва, адаптованого до змін світової кон'юнктури та зростаючого попиту населення на основі досягнення кращих ніж у конкурентів соціально-економічних параметрів.

Класичні концепції конкурентоспроможності розглядають умови її досягнення у стабільному ринковому та демократичному середовищі і не дають відповіді на те, які заходи мають бути застосовані для її збереження в країнах з різним економічним потенціалом і як взагалі мають будуватися взаємовідносини між такими країнами. В умовах глобалізації економіки відсутність адекватного регулювання призводить до некерованих зрушень, створює передумови рецесії навіть у високорозвинених країнах, зокрема внаслідок поширення практики неплатежів за надані кредити з боку малорозвинених країн, а також перевиробництва, накопичення інфляційного потенціалу, фінансової кризи, підвищення міграції.

Реальним доказом цього є результати взаємодії країн з різним економічним потенціалом, після розпаду СРСР. Викривлення у світовій конкуренції, що відбулися через ослаблення СРСР, дозволили конкурентам захопити втрачені ним позиції та встановити монопольний диктат в окремих напрямах. Внаслідок некерованих зрушень на різних світових ринках періодично виникали ситуації надлишку або дефіциту ресурсів (праці, капіталу, товарів). За таких обставин значно зросли масштаби накопичення капіталів, "зароблених" не за рахунок ефективної праці, а за допомогою спекулятивних ігор з цінами, що у підсумку знижує конкурентоспроможність.

Притаманна сучасному етапу модель поведінки високорозвинених країн, яка полягає у посиленні їх тиску, в тому числі через міжнародні інституції, на більш слабкі країни з метою посилення домінування в умовах нерівномірності розвитку, створила стимули для підвищення мобільності дешевих ресурсопотоків у країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил. Ситуативно це дозволило отримати надприбутки сильним країнам, але виникла нетипова ситуація, коли при збільшенні реального рівня конкурентоспроможності багатьох країн, відбулося погіршення перспектив її подальшого підтримання.

Відсутність альтернативної ідеології співробітництва і відповідної стратегії формування внутрішнього ринку України, зорієнтованих на вирівнювання умов економічного розвитку і підвищення на цій основі конкурентоспроможності в умовах глобалізації, зумовила поглиблення кризових явищ. Невизначеність підходів в обґрунтуванні парадигми формування та розвитку конкурентоспроможності економіки обмежила таким чином можливість її підвищення. Більше того, рестриктивна стратегія обмеження грошової маси, посилення фіскального тиску, політика стримування грошових доходів населення, силові дії стосовно тіньової економіки опосередковано знизили рівень конкурентоспроможності економіки України. В результаті або знижувалися показники фізичного зростання, або погіршувалися якісні параметри їх формування. А тому, не зважаючи на позитивні темпи росту виробництва, Україна продовжує займати місце серед неконкурентоспроможних країн. На всі сфери економічної діяльності поширилася ізоляція та розшарування суб`єктів національного ринку відповідно до їх можливостей отримання монопольних і тіньових прибутків та націленості на самовиживання за рахунок інших учасників економічних відносин. Така ситуація дезінтеграції активно використовується іноземними конкурентами, що з огляду на поточний та перспективний стан конкурентоспроможності є найгіршою характеристикою, причому як для України, так і для її партнерів.

Узагальнення господарської практики показало, що головними причинами зниження конкурентоспроможності економіки Україні були істотні недоліки в здійсненні реформ, некомплексність і непослідовність їх проведення на початку відокремлення від СРСР. Передусім було значно перебільшене значення приватизації та лібералізації в умовах ще й досі існуючого монополістичного диктату. За несприятливих умов функціонування виробничої сфери і відсутності ринкових механізмів майнової відповідальності стосовно ефективності використання майна приватизація та цінова лібералізація по суті сприяли розвитку інфляційних процесів і зростанню витрат, збільшенню кількості збиткових структур.

Можливість такої практики господарювання призвела до перерозподілу загальнодержавної власності на користь неефективних власників і дозволила спрямувати конкурентні переваги на користь витратомістких галузей та сприяти послабленню позицій українських виробників на світових ринках з одночасним збільшенням іноземної експансії на внутрішній ринок. Таким чином, посилився відплив капіталів, сировинних, трудових, інтелектуальних ресурсів з реального сектора в тіньовий або за кордон. А сприятливі умови для різного роду “спекулятивних ігор" резидентів або нерезидентів як на внутрішньому ринку так і в зовнішньоекономічній діяльності були підсилені інтелектуальним потенціалом елітних кадрів, які перейшли з офіційної сфери.

В роботі визначено, що головною перешкодою розбудови конкурентоспроможності економіки Україні є невідповідність нерозвинутого національного ринкового середовища умовам застосування окремих чинників, які принесли успіх іншим країнам, та доведена неможливість забезпечення на таких принципах високого рівня конкурентоспроможності. Одним з основних чинників, які не дозволяють Україні істотно підвищити рівень конкурентоспроможності економіки, є витратність виробництва. Саме витратність вітчизняної продукції зменшує можливості резидентів змагатися за ринки збуту з іноземними партнерами, що відносить Україну до поставника сировинних та екологоємних продуктів на світові ринки і відводить їй роль промислово-технологічної периферії високорозвинених країн.

Сфера виробництва товарів та послуг ще перебуває в ножицях між монопольними цінами базових галузей, без продукції яких неможливо забезпечувати процес виробництва, та обмеженими платіжними ресурсами споживачів (промислових і населення). Важливим чинником переливу ресурсів залишається не рентабельність підприємств в офіційному секторі, а "тіньова" прибутковість та "конкурентні" переваги штучно створених монополістів.

Діюча практика приватизації не сприяла появі ефективного власника, а заклала основи тінізації економіки та монополістичного диктату. Наприклад, у 1999 р. на 84,9% приватизованих підприємств промисловості, які створили 55,5% всієї продукції, прийшлося 22,2% балансового прибутку. Це свідчить про високий рівень тінізації приватизованої сфери, що обтяжує легально працюючі підприємства, включаючи підприємства державного сектора.

Посиленню витратності виробництва сприяє і діюча система оподаткування згідно з якою внаслідок збільшення частки непрямих податків зростають ціни, та знижується платоспроможність споживачів. За такої системи виникла потужна мотивація здійснення тіньових операцій. Причинно-наслідкові зв'язки руйнації конкурентоспроможності національної економіки показані на рис. 1.

В дисертаційному дослідженні були визначені процеси, які формують умови зниження рівня конкурентоспроможності національної економіки. Це:

- порушення економічних інтересів на всіх рівнях виробничого циклу та етапах розподільного процесу, нерівноцінні можливості розвитку для суб`єктів ринку;

- орієнтація на індивідуальне збагачення, недосконалість законів внутрішнього нормативно-правового поля та можливість нехтування ними з боку підприємців і громадян;

- низька ефективність офіційного виробництва, недостатність та постійне зменшення джерел розширеного відтворення на самодостатній основі, відсутність мотивації для інвестування;

- відсутність можливостей для адекватної відповіді на ріст експансії іноземних конкурентів шляхом покращання цінових і нецінових характеристик товару та впровадження нових технологій, орієнтованих на збільшення продуктивності праці;

- поширення практики лоббіювання угод, що не відповідають національним інтересам, поглиблюють диспаритет в економіці, призводять до обтяження її офіційного сектора та відкривають можливості іноземним конкурентам реалізовувати заходи, спрямовані на пригнічення українських виробників.

Активне розширення міжнародних економічних зв'язків у таких умовах створює реальну загрозу входження України у світовий поділ праці сировинним додатком високорозвинених країн. Це змушує визначити пріоритетність розбудови внутрішніх чинників розвитку конкурентоспроможності.

Ідентифікація основних причин кризи конкурентоспроможності та можливих наслідків інтеграції нестабільної економічної системи до світового ринку в умовах глобалізації, дозволила обґрунтувати концепцію її розбудови.

Її суть полягає в необхідності реалізації комплексу заходів, стимулюючих підвищення прибутку для підприємців і заробітної плати для найманих працівників за рахунок росту продуктивності праці. Для вирішення цієї задачі необхідно створити відповідне підгрунття, а саме:

1) врівноважити умови розвитку всіх секторів економіки і перевести конкурентні переваги на користь інноваційних галузей;

2) встановити економічні інструменти відповідальності за результати роботи, підвищивши внутрішньогалузеву конкуренцію за ефективне використання ресурсів.

Таким чином, за типом входження у світовий поділ праці може бути спрогнозований майбутній розвиток конкурентоспроможності економіки України. При повноцінному входженні до системи ГАТТ/СОТ та збереженні курсу лібералізаційних принципів в умовах поглиблення інтеграції у світове економічне середовище для національної економіки найбільш вірогідними можуть стати принаймні два основні та два похідні сценарії розбудови конкурентоспроможності. Умовно їх можна поділити на такі етапи: пасивне очікування, підпорядкування іноземним інтересам, технологічний прорив, незалежна політика інтеграції.

Пасивне очікування полягає в тому, що зберігається існуючий курс підтримки лібералізації, створюються однакові умови для нерезидентів на внутрішньому ринку, підтримуються старі структурні пріоритети розвитку експортоорієнтованих витратомістких галузей, не запроваджуються конкретні дії щодо вирівнювання структурних диспропорцій, не переглядається ідеологія здійснення ринкової трансформації, не впроваджується політика збільшення доходів на основі високоефективної праці, боротьба з тіньовою економікою зводиться до посилення карних заходів, не забезпечується реструктуризація елементів ціни виробництва продукції.

Наслідок: входження до світового простору у якості слаборозвиненої країни.

Підпорядкування іноземним інтересам передбачає активізацію тиску з боку міжнародних організацій та окремих держав на політику економічних перетворень в Україні з метою захоплення контролю над стратегічно важливими напрямами діяльності як економіки України в цілому, так і перспективних секторів, що мають конкурентний потенціал і визначають конкурентоспроможність у світовому просторі. Використання внутрішніх проблем для посилення залежності України від міжнародних інституцій, розміщення на території України промислово-периферійних виробництв розвинених країн, захоплення за нееквівалентною вартістю українських активів, приватизація стратегічних секторів.

Наслідок: входження до світового простору підпорядкованою та залежною економікою.

Технологічний прорив передбачає концентрацію зусиль державної політики навколо розбудови важелів самодостатнього розвитку; реструктуризацію елементів ціни; структуризацію промислового виробництва в напрямку підвищення частки інноваційних галузей; активну патентну політику; скасування монопольного диктату; введення жорсткої відповідальності за результати господарської діяльності; зменшення податкового тиску; розширення джерел поповнення доходів громадян; підвищення рівня заробітної плати через застосування стимулюючого методу оподаткування; регламентацію діяльності нерезидентів, дії яких не відповідають національним інтересам України; протидію розміщенню на території України екологомістких та нетехнологічних виробництв; збільшення видатків на науку; стимулювання інноваційних фондів підприємств.

Наслідок: входження до світового простору на паритетних умовах.

Незалежна політика інтеграції означає переорієнтацію на внутрішні чинники самодостатнього розвитку, розбудову власного шляху входження до світової системи, постійний моніторинг стану промисловості та застосування стимулюючих чинників залежно від її потреб, орієнтацію на критичний аналіз порад іноземних експертів, проведення незалежного від іноземних інституцій курсу, збереження активів українських підприємств під контролем резидентів, відмову від приватизації стратегічних об'єктів іноземними особами, збереження контролю над ключовими об'єктами української промисловості, розбудову чинників стимулювання поліпшення цінових та нецінових характеристик національних високотехнологічних товарів.

Наслідок: входження до світового простору активним та рівноцінним конкурентом.

Численні приклади неухильного розширення та ефективності економічних функцій держави практично у всіх країнах світу дозволяють пропонувати в Україні їх посилення.

На підтримку розбудови двох останніх сценаріїв у роботі запропоновані заходи вдосконалення моделі ціноутворення, що дозволить стимулювати зниження витрат, розширення обсягів виробництва, поліпшення асортименту продукції та її якості. Перехід до цієї моделі передбачає збереження лібералізації цін, але передбачає посилення державного регулювання і введення ринкових та адміністративних важелів впливу, спрямованих на зменшення витратної і збільшення прибуткової складових ціни. Бажаний рівень їх співвідношення має забезпечуватися непрямими методами з використанням нових принципів оподаткування, формування заробітної плати та інших капіталоутворювальних категорій.

Наступним кроком розбудови конкурентоспроможності повинне стати введення стимулюючого оподаткування, яке заохочує зниження витрат і ріст прибутку. У роботі пропонується можливий механізм вирішення цієї проблеми шляхом встановлення плаваючої ставки оподаткування залежно від ефективності використання ресурсів: зростаючої при її зниженні і зменшувальної при рості. Такий принцип оподаткування сприятиме росту обсягів виробництва, в тому числі і за рахунок легалізації тіньових операцій, що в результаті розширить базу оподаткування і збільшить надходження до бюджету.

Крім цього, для розбудови високого рівня конкурентоспроможності національної економіки необхідно посилити мотивацію до обмеження тіньової діяльності і нарощування ефективності підприємництва, запровадити майнову (для приватних підприємств) і посадову (для державних) відповідальність, а також розширити спектр заходів попередження монопольного типу поведінки.

У дослідженні наголошується на пріоритетності розвитку саме стимулюючих чинників розвитку легального виробництва, після підтвердження ефективності дії яких застосування обмежувальних заходів стає виправданим. Згідно з цим в умовах ринкової трансформації, ріст конкурентоспроможності економіки України та підвищення рівня економічної безпеки залежатиме від здатності уряду обрати адекватні виниклій ситуації важелі впливу та врівноважити умови розвитку всіх суб`єктів економічних відносин для підвищення загальнонаціонального добробуту.



Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Конкурентоспроможність національної економіки є головною турботою будь-якої держави, яка дбає про економічне зростання і зміцнення національної безпеки, та забезпечується виваженою інноваційно-промисловою, бюджетно-фінансовою, науково-технічною, ціновою та зовнішньоторговельною політикою, а також політикою доходів.

2. Головною перешкодою розбудови конкурентоспроможності економіки в Україні є невідповідність стану національного ринкового середовища умовам застосування окремих заходів, які принесли успіх іншим країнам. У першу чергу, це стосується реалізації політики лібералізації цін і зовнішньоторговельної діяльності, обмеження грошової маси, стримування платоспроможного попиту населення, що на стадії падіння виробництва спричинило розбалансування економічної системи, зумовило поширення монополізму та активізацію деформаційних процесів в національній економіці. Наслідками цієї політики стало також порушення процесу розподілу ресурсів та деформації міжгалузевого переливу, що зумовило скорочення інноваційних секторів, посилення диференціації доходів та збільшення безробіття.

3. Сфера виробництва товарів та послуг знаходиться в ножицях між монопольними цінами базових галузей, без продукції яких неможливе забезпечення процесу виробництва, і обмеженими платіжними ресурсами споживачів (промислових та населення). Важливим чинником переливу ресурсів залишається не рентабельність підприємств в офіційній звітності, а "тіньова" прибутковість та "конкурентні" переваги сектора у ланцюгу монополістів.

4. Приватизація, проведена в існуючих умовах, не створила основ для становлення ефективного власника, а сформувала основи тінізації економіки та монополістичного диктату. Зокрема, лише п'ята частина балансового прибутку припадала на приватизовані підприємства промисловості, які випускають більше половини всієї продукції. Це свідчить про високий рівень тінізації приватизованої сфери, яка обтяжує легально працюючі підприємства, а також підприємства державного сектора.

5. За відсутності дієвих механізмів запобігання кризовим явищам функціонування національних суб`єктів економічних відносин змістилося у тіньову сферу. Сьогодні тіньова сфера відіграє відчутну роль у формуванні економічних та політичних відносин у державі і має бути врахована при розробці стратегії конкурентоспроможності. Вплив тіньового сектора на конкурентоспроможність національної економіки неоднозначний: з одного боку, він стримує розвиток та паразитує на підприємствах офіційного сектора, а з іншого - підтримує платіжність населення, надаючи можливість додаткового заробітку.

6. Витратність вітчизняної продукції зменшує можливості резидентів змагатися за ринки збуту з іноземними партнерами, що формує національну економіку як поставника сировинних та екологомістких продуктів на світові ринки і відводить їй роль промислово-технологічної периферії високорозвинених країн.

7. Назріла необхідність зміни структури української промисловості, ядро якої - витратомісткі галузі (паливна, чорна та кольорова металургія), в існуючих умовах тяжіють до експортної орієнтації. Стратегічним напрямом підвищення конкурентоспроможності національного виробництва є реструктуризація елементів ціни в бік збільшення частки прибутку і фонду заробітної плати та скорочення частки витрат, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом.

8. Необхідно розробити та впровадити концепцію підвищення конкурентоспроможності національної економіки України, суть якої полягає в створенні ефективної системи функціонування економіки та її суб`єктів, здатних забезпечувати їхній стабільний розвиток і зростання. Головним змістом такої концепції має стати вдосконалення організаційно-правової основи системи функціонування економіки з метою створення умов динамічного зростання всіх суб'єктів економічних відносин.

9. Можливими сценаріями розбудови конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації можуть бути: пасивне очікування, підпорядкування іноземним інтересам, технологічний прорив, проведення незалежної внутрішньої політики, орієнтованої на забезпечення керованості процесами входження України до світового поділу праці. Два останні сценарії є найбільш вигідними, оскільки містять вбудовані чинники протистояння внутрішнім та зовнішнім загрозам.

10. Механізмами забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є заходи, спрямовані на узгодження інтересів усіх суб`єктів господарювання, а саме: стимулююче оподаткування; непряме державне регулювання цін; введення обмежень монопольної поведінки; введення матеріальної і посадової відповідальності за дії, які перешкоджають розвитку підприємництва та економічній діяльності, що наносить збитки державі на підприємствах усіх форм власності; соціальне партнерство.

11. В існуючих умовах найбільш прогресивним методом забезпечення високого рівня конкурентоспроможності національної економіки є переорієнтація на внутрішні джерела розвитку за рахунок реструктуризації елементів ціни в напрямі скорочення витрат, збільшення прибутку і заробітної плати. При одночасному врівноваженні міжсекторних пропорцій в промисловості це - практично безальтернативний шлях опанування гідного місця у світовому економічному просторі.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Базилюк Я.Б. Проблеми економічної інтеграції України до світового співтовариства // Регіональні перспективи. - 1998.- № 23. - С. 16-20.

2. Базилюк Я.Б. Проблеми конкурентоспроможності національної економіки // Стратегічна панорама. - 1999.- №3. - С. 71-82.

3. Базилюк Я.Б. Умови формування конкурентоспроможності національної економіки України та шляхи її підвищення // Формування ринкових відносин в Україні: Зб.наук. праць. - К., 2000.-Вип. 10.-С.93-98.

4. Базилюк Я.Б. Інвестиційний аспект конкурентоспроможності національної економіки України// Формування ринкових відносин в Україні: Зб.наук. праць. - К., 2000.-Вип. 11.-С.218-220.

5. Базилюк Я.Б. Конкурентний потенціал економіки України: стан і перспективи // Розбудова держави. - 1999.- № 1-6.- С. 77-87.

6. Базилюк Я.Б. Нарис з української моделі національної економіки // Розбудова держави. - 2000.- №1-6.- С. 74-83.

7. Базилюк Я.Б. Шляхи розвитку конкурентоспроможності національної економіки України // Акціонер. - 2001. - №1.- С. 36-40.

8. Базилюк Я.Б. Теневая экономика: от выявления симптомов к лечению причин // Экономика: тенденции недели. - 2000. - № 23 (65).- С. 7-9.

9. Базилюк Я.Б. Национальная экономика требует консолидации // Экономика: тенденции недели. - 2000. - № 24 (66).- С. 10-11.

10. Базилюк Я.Б. // Матеріали Круглого столу "Від тактики "нічного сторожу" до стратегії держави реформатора". - К.: НІСД. - 2000. - С. 62-65.

11. Базилюк Я.Б. // Матеріали Круглого столу "Проблеми формування сприятливого клімату для розвитку національного товаровиробництва". - К.: НІСД. - 1999. - С.38-40.



Анотації

Базилюк Я.Б. Умови формування і стратегія забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 21.04.01 - економічна безпека держави. - Національний інститут стратегічних досліджень, Київ, 2001.

Дисертація присвячена науковому осмисленню проблем розбудови конкурентоспроможності національної економіки. В роботі обґрунтовується необхідність застосування заохочувальної концепції розвитку економіки, яка, на відміну від існуючої практики, передбачає спрямування інтересів всіх суб`єктів економічних відносин на досягнення загальнонаціонального добробуту. Механізмом реалізації цієї концепції є удосконалення розподільної системи, що забезпечує паритетність капіталотворення у різних секторах економіки, посилення конкурентного типу поведінки між її суб'єктами, поглиблення мотивації в досягненні найвищих результатів роботи, гармонізацію інтересів. Для забезпечення відповідних умов у дисертації пропонується поступове, з урахуванням наслідків дії, формування і введення базових законів, удосконалення діючої системи ціноутворення, оподаткування, регулювання доходів. Основними результатами дослідження є програмні напрями розвитку конкурентоспроможності національної економіки.

Ключові слова: конкурентоспроможність національної економіки, умови формування конкурентоспроможності національної економіки, конкурентний тип поведінки, капіталотворення, мотивація, гармонізація інтересів, ціноутворення, оподаткування, регулювання доходів.



Базилюк Я.Б. Условия формирования и стратегия обеспечения конкурентоспособности национальной экономики.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 21.04.01 - экономическая безопасность государства. Национальный институт стратегических исследований, Киев, 2001.

Диссертация посвящена научному осмыслению проблем формирования условий и механизмов обеспечения конкурентоспособности национальной экономики. В работе рассматривается возможность ее обеспечения с позиций экономического сотрудничества стран-партнеров и создания условий развития внутреннего рынка. Обосновывается, что в условиях глобализации экономики необходимым условием поддержания высокого уровня конкурентоспособности является выравнивание параметров экономической эффективности стран-партнеров по экономическому сотрудничеству с целью сохранения мотивации по достижению более результативных показателей работы и ограничение возможности совершать спекулятивные операции, ослабляющих позиции высокоразвитых государств.

Новая идеология сотрудничества государств с различным экономическим потенциалом, которая должна стать определяющей в межгосударственных экономических отношениях, направлена не на ослабление условий экономического регулирования, а на оказание методологической и организационно-технической поддержки, обеспечивающий экономический рост. При этом паритетные международные экономические взаимоотношения определяются возможностью стран партнеров извлекать взаимную выгоду из конкурентных преимуществ и различий в структуре спроса, существующих между ними.

В этой связи в работе предлагается комплекс мероприятий по формированию внутренней среды, создающей мотивацию повышения эффективности развития и использования имеющегося экономического потенциала. В частности, предлагаются изменения в ценообразовании, налогообложении, политике доходов, создающие новую мотивацию поведения субъектов и обеспечивающих расширение их платежеспособности. Предполагается, что на этой основе будут выравниваться условия капиталообразования в различных секторах, создаваться конкурентная среда, в которой интересы субъектов не вступают в противоречия друг с другом.

Для реализации предлагаемой концепции повышения конкурентоспособности национальной экономики в диссертации предлагается изменение законодательной базы. В диссертации с учетом возможного развития ситуации сформулированы сценарии вхождения Украины в мировое хозяйство.

Ключевые слова: конкурентоспособность национальной экономики, условия формирования конкурентоспособности национальной экономики, конкурентный тип поведения, капиталообразование, мотивация, гармонизация интересов, ценообразование, налогообложение, регулирование доходов.

Yaroslava B. Baziliuyk Forming Conditions and Competitiveness Strategy of the National Economy.- The Manuscript.

The dissertation for the degree of the Candidate of Economic Sciences, specialty 21.04.01 - Economic Safety of the State. The National Institute for Strategic Studies, Kyiv, 2001.

Dissertation devoted to scientific disorder problems trying to understand of the high competitiveness level of the national economy. The application necessity of the encouraging economy development conception, which unlike being practice provides for aspiration of interests of all of subjects of the economic relations for achievement national prosperity grounds in the work. By realization Mechanism of the given conception there is improvement of the distributive system, that provides a parity capital making in the different economy sectors, reinforcing of the competition conduct type between her subjects, deepening of the motivation in arriving at highest work results, interests harmonization. In guaranteeing of the suitable conditions in dissertation offers introduction of the forming order gradual, with action superventions, of the base laws, improvement of the operating pricing system, taxing, regulation of the incomes. The Basic research results represent program competitiveness development directions of the national economy.

Key words: competitiveness of the national economy, competitiveness forming conditions of the national economy, capital making, motivation, competition conduct type, interests harmonization, pricing, taxing, regulation of the incomes.

Размещено на Allbest.ru

...