Вступ

4 Практична частина

Аналіз структури балансу

Висновки

Вступ

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність господарства при виробленні товарів і прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності його діяльності. Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності господарства виражається в досягнутих фінансових результатах. Загальним фінансовим результатом є валовий прибуток.

Значення прибутку зумовлене тим, що з однієї сторони він залежить в основному від якості роботи господарства, підвищує економічну зацікавленість його робітників в найбільш ефективному використанні ресурсів, так як прибуток - основне джерело виробничого і соціального розвитку господарства, а з другої сторони - він служить важливим джерелом для формування державного бюджету. Таким чином у рості прибутку заінтересовані як господарство, так і держава.

Структуру формування загального фінансового результату в умовах ринкової економіки можна розглянути по такій схемі:

Проценти до одержання (до сплати) відображають суми, які підлягають у відповідності з договорами про одержання (про сплату) дивідендів (процентів) по облігаціям, депозитам.

Інші операційні доходи (витрати) являють собою дані по операціях, зв'язані з рухом майна господарства (основних засобів, запасів, цінних паперів та ін).

До них частково відносять:

· реалізація основних засобів і іншого майна;

· списання основних засобів з балансу по причині морального зносу;

· здача майна в оренду;

· анулювання виробничих заказів (договорів);

· зупинка виробництва, яке не дало продукції та інше.

Разом з операціями зв'язаними з рухом майна господарства, в склад операційних доходів і витрат включають також:

· результати переоцінки майна і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті (курсова різниця);

· сума належних до сплати окремих видів податків і зборів за рахунок фінансових результатів.

До складу інших позареалізаційних доходів входять такі:

· кредиторська і дебіторська заборгованість, по якій термін позовної давності закінчився;

· присудженні чи призначені боржникові штрафи, пені і неустойки за порушення господарських договорів;

· прибуток минулих років виявлений у звітному році;

· зарахування на баланс майна, яке виявилося в надлишку за результатами інвентаризації (витрат);

· суми страхового відшкодування і покриття з інших джерел збитків від стихійного лиха, пожеж, аварій, інших надзвичайних подій.

До складу інших позареалізаційних витрат включають такі:

· суми оцінки виробничих запасів, готової продукції і товарів у відповідності із встановленим порядком;

· збитки від списання дебіторської заборгованості, по якій закінчився термін позивної давності;

· присудження чи призначення організацією штрафів за порушення господарських договорів;

· збитки по операціях минулих років, виявлені у звітному році та інші.

Для того, щоб керувати прибутком, необхідно проводити об'єктивний системний аналіз формування, розподілу і використання прибутку, який дозволив виявити резерви його росту. Такий аналіз важливий як для внутрішніх, так і для зовнішніх суб'єктів, оскільки ріст прибутку визначає ріст потенційних можливостей господарства, підвищує ступінь його ділової активності, збільшує розміри доходів засновників і власників, характеризує фінансове здоров'я господарства.

На даний час можна виділити такі основні завдання аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

· оцінка плану (прогнозу) прибутку;

· вивчення складу і структури прибутку в динаміці;

· виявлення і кількісний вимір впливу факторів, які формують прибуток;

· виявлення й оцінка можливих резервів росту прибутку і рентабельності;

· розробка рекомендацій по найбільш ефективному формуванню і використанню прибутку з розрахунком перспектив розвитку господарства;

· аналіз порогу прибутку.

Аналіз повинен також показати вплив на прибуток порушення договірної, технологічної і фінансової дисциплін.

Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі №2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати", у формі №1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс”, у формі №5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Додаток до балансу”.

1.1 Значення фінансового аналізу в діяльності підприємств України

Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового становища підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Фінансовий аналіз, як метод пізнання економічних процесів і явищ, займає важливе місце в системі управління підприємством.

Основними функціями фінансового аналізу є:

- об'єктивна оцінка фінансового становища об'єкта аналізу;

- виявлення чинників і причин досягнутого стану;

- підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.

Результати фінансового аналізу сприяють зростанню інформованості адміністрації підприємства інших користувачів економічної інформації (суб'єктів аналізу) про стан цікавлячих об'єктів.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:

1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

2. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом.

3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів. З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз.

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників

5. Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними.

6. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з'єднують в загальний результативний показник.

Мета фінансового аналізу оцінити фінансове становище підприємства на основі виявлених результатів, дати рекомендації по його поліпшенню.

Оскільки фінансове становище оцінюється перед усім по статтях бухгалтерського балансу і додатком до нього, то такий аналіз можна назвати зовнішнім.

Задачами зовнішнього аналізу є: оцінка майнового положення, аналіз фінансової стійкості платоспроможності підприємства, аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Внутрішній фінансовий аналіз більш глибоко досліджує причини складання фінансового становища, ефективність використання основних і обробки коштів, взаємозв'язок показників об'єму, собівартості і прибутку.

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім. Він використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і повністю підлеглий волі керівництва підприємства. Тільки такий аналіз має можливість реально оцінити стан для підприємства, дослідити структуру собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою ретельністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотримання розділів бізнес-плану. Результати управлінського аналізу розголосу не підлягають, тобто відносяться до відомостей, що є комерційною таємницею.

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове положення організацій на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації, крім фінансової звітності, також і інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію та ін.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнений і іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку і витрат, обороту і прибутку.

У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу і оцінці ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і виробничого аналізу взаємопов'язані при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, тобто в системі управління виробництвом і реалізації продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.

2. Аналіз прибутків підприємств

В аналізі використовуються такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, прибутки і витрати від позареалізаційних операцій.

Оподатковуваний прибуток - це різницю між валовими доходами, валовими витратами та амортизацією.

Чистий прибуток - це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань у благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. Вивчення структури балансового прибутку означає розрахунок питомої ваги кожної його складової (прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, позареалізаційних фінансових результатів) у загальній сумі. При вивченні динаміки прибутку варто враховувати інфляційні чинники зміни його суми. Для цього виручку корегують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому за галуззю, а витрати щодо реалізованої продукції зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Далі у ході аналізу вивчають кожну складову балансового прибутку окремо.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка і виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються чинники зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому на підприємстві залежить від чотирьох чинників: обсягу реалізації продукції, її структури, собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції так само може справляти як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки: при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збитковою продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки. Зміна ж рівня середньореалізаційних цін і розмір прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки. Розрахунок впливу цих чинників на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані, наведені в табл. 8.1.

Слід проаналізувати також виконання плану і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції,розмір якого залежить від трьох чинників першого порядку: обсягу продажу продукції, собівартості і середньореалізаційних цін. Факторна модель прибутку від реалізації окремих видів продукції має вигляд:

П = ,

де - обсяг реалізації продукції;

- середньореалізаційні ціни одиниці продукції;

- собівартість одиниці продукції.

Методика розрахунку впливу чинників способом ланцюгових підстановок полягає в наступному:

1) розраховується плановий прибуток:

;

2) розраховується умовна величина 1, яка означає розмір прибутку при фактичному обсязі реалізації, але за умови планових цін і планової собівартості одиниці продукції:

;

3) розраховується умовна величина 2, яка означає розмір прибутку при фактичному обсязі реалізації, фактичному рівні цін одиниці продукції, але плановій собівартості:

;

4) розраховується фактичний прибуток:

;

5) розраховуються загальний приріст (скорочення) прибутку порівняно з планом:

;

6) розраховується вплив чинників на приріст (скорочення) прибутку:

а) вплив обсягу реалізації:

;

б) вплив зміни середньореалізаційних цін:

;

в) вплив зміни собівартості:

.

Ці ж самі показники можна розрахувати, використовуючи спосіб абсолютних різниць. Алгоритм розрахунку буде таким:

а) вплив обсягу реалізації:

;

б) вплив зміни цін:

;

в) вплив зміни собівартості:

.

Аналогічні розрахунки проводяться за кожним видом продукції.

Після цього необхідно детально вивчити причини зміни обсягу продажу, цін і собівартості кожного виду продукції.

Середньореалізаційна ціна одиниці продукції розраховується шляхом ділення виручки від реалізації відповідного виробу на обсяг його продажу. На зміну її рівня впливають такі чинники: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.

Якість товарної продукції - один з основних чинників, від якого залежить рівень середньої ціни реалізації. За більш високу якість продукції встановлюються більш високі ціни і навпаки.

Зміну середнього рівня ціни виробу за рахунок його якості можна визначити таким чином:

Д ?як = ,

де і - відповідно ціна виробу нової і старої якості;

- обсяг реалізації продукції нової якості;

- загальний обсяг реалізованої продукції і-го виду за звітний період.

Розрахунок впливу сортності продукції на зміну середньої ціни можна виконати двома способами.

В основу першого покладено принцип ланцюгових підстановок: порівнюється сума виручки від загального обсягу фактично реалізованої продукції при її фактичному і плановому сортовому складі. Якщо отриману різницю розділити на загальну кількість фактично реалізованої продукції, дізнаємося, як змінилася середня ціна за рахунок її якості.

Алгоритм цього розрахунку можна подати в такому вигляді:

1) розраховується виручка при фактичній сортності:

,

де - фактичний загальний (усіх сортів) обсяг реалізації;

- фактична питома вага реалізації продукції окремих сортів у загальному обсязі реалізації;

- планова ціна продукції і-го сорту;

2) розраховується умовна величина, що означає виручку при плановій сортності:

,

де - планова питома вага реалізації продукції окремих сортів у загальному обсязі реалізації;

3) розраховується вплив сортності на зміну середньої ціни:

.

В основу другого способу розрахунку покладено прийом абсолютних різниць: відхилення фактичної питомої ваги від планової за кожним сортом множать на планову ціну одиниці продукції відповідного сорту, результати сумують і ділять на 100:

За такою ж методикою розраховується зміна середньої ціни реалізації залежно від ринків збуту продукції, але при цьому використовуються обсяги реалізації не в розрізі сортів, а ринків. Крім того, розраховується питома вага реалізації на окремих ринках у загальному обсязі реалізації (на відміну від питомої ваги сортів у попередньому випадку).

Якщо протягом року відбулася зміна відпускних цін на продукцію порівняно з плановими у зв'язку з інфляцією, то її вплив на середній рівень відпускних цін розраховується таким чином: зміна ціни за кожним видом продукції множиться на натуральний обсяг її реалізації за новими цінами і ділиться на загальну кількість реалізованої продукції за звітний період.

Результати аналізу зміни цін, проведеного за видами продукції, узагальнюються.

Виконання плану балансового прибутку значною мірою залежить від фінансових результатів діяльності, не пов'язаних з реалізацією продукції. Це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах; прибуток від здачі в оренду землі та основних засобів; отримані і виплачені пені, штрафи та неустойки; збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, за якою минули терміни позовної давності; збитки від стихійного лиха; прибутки за акціями, облігаціями, депозитами; прибутки і збитки від валютних операцій і т.ін.

Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин отриманих збитків та прибутків у кожному конкретному випадку. Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з порушенням окремими службами договорів з іншими підприємствами, організаціями та установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов'язань, вживаються заходи для запобігання допущених помилок.

Зміна суми отриманих штрафів може відбутися не тільки у результаті порушення договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками, але і через послаблення фінансового контролю з боку підприємства відносно них. Тому, аналізуючи даний показник, варто перевірити, чи в усіх випадках порушення договірних зобов'язань були пред'явлені постачальникам відповідні санкції.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають, зазвичай, на тих підприємствах, на яких облік і контроль за станом розрахунків не відповідають вимогам. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені протягом поточного року, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.

Особливої уваги вимагають прибутки за цінними паперами (акціями, облігаціями, векселями, сертифікатами і т. ін.). Підприємства-утримувачі цінних паперів отримують прибутки у вигляді дивідендів та процентів. У процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що припадає на одну акцію. Встановлюються темпи зростання або зниження названих показників.

Сума отриманих дивідендів залежить від кількості придбаних акцій і рівня дивіденду на одну акцію, розмір якого визначається рівнем рентабельності акціонерного підприємства, податковою та амортизаційною політикою держави, рівнем процентної ставки за кредит і т. д. При оцінці результатів фінансової діяльності велике значення мають міжгосподарські порівняння, вивчення досвіду роботи інших підприємств на ринку цінних паперів.

За результатами аналізу розробляються конкретні заходи, спрямовані на попередження і скорочення збитків та втрат від позареалізаційних операцій.

Завданням аналізу є також підрахунок резервів збільшення суми прибутку. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості, реалізація на ринках на більш вигідних умовах збуту і т. ін.

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв зростання обсягів реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховують у такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання.

Істотним резервом зростання прибутку є покращання якостітоварної продукції. Він визначається так: зміна питомої ваги кожного сорту множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються. Отримана таким чином зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції.

Аналогічно підраховуються резерви зростання прибутку за рахунок зміни ринків збуту.

Після закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку.

3. Аналіз прибутку ТОВ «Валтекс»

Аналіз валового прибутку починають з дослідження його динаміки як по загальній сумі, так і в розмірі його складових елементів - так званий горизонтальний аналіз. Потім проводять вертикальний аналіз, який виявляє структурні зміни у складі валового прибутку.

Для оцінки рівня і динаміки показників валового прибутку складають таблицю по наступній формі:

Таблиця 1. Динаміка балансового прибутку у господарстві “Валтекс" за 2010 р.

Як видно з таблиці 1, господарство досягло високих результатів господарської діяльності у звітному році в порівнянні з минулим, про що і свідчить збільшення загальної суми прибутку на 1804,2 тис. грн. або на 100,3%. Такий ріст прибутку є результатом збільшення практично всіх складових частин прибутку, крім інших позареалізаційних доходів, які зменшилися на 0,6 тис. грн. ., що відповідно і скоротило валову суму прибутку. В більшій мірі збільшились такі показники, як прибуток від реалізації і інші операційні доходи на 1449,6 і 440,2 тис. грн. відповідно. Вони ж складають більшу частину від валового прибутку, так частина прибутку від реалізації в звітному році складає майже 89%, а в попередньому - 97,2%, інші операційні доходи в звітному періоді - 14,2%, а в минулому - 4,0%.

Резервом росту прибутку в звітному періоді могло стати скорочення величини різних збитків: % до сплати, інші операційні витрати і позареалізаційні витрати на 118,4 тис. грн. (6,2+90,3+21,5).

Для більш глибокого аналізу досліджують склад кожного елементу валового прибутку і фактори, які вплинули на нього.

Всі фактори можна поділити на дві групи:

· зовнішні;

· внутрішні.

До зовнішніх факторів відносять:

· природні умови;

· транспортні умови;

· соціально-економічні умови;

· рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

· ціни на виробництво та інше.

Внутрішні фактори діляться на фактори першого і другого порядку. До факторів першого порядку відносять зміни: прибутку від реалізації,% до одержання (до сплати), інших операційних витрат (доходів), інших позареалізаційних доходів (витрат).

Факторами другого порядку являються зміни: об'єму реалізованої продукції, структури реалізованої продукції, собівартості продукції, ціни продукції.

Взаємозв'язок факторів першого і другого порядку з валовим прибутком прямий, за виключенням собівартості, зниження якої приводить до збільшення прибутку. Фактори першого порядку є складовими елементами валового прибутку і розрахунок їх впливу показаний в таблиці 1.

Фактори другого порядку безпосередньо впливають на прибуток від реалізації і відповідно, і на загальну суму прибутку. Методика розрахунку їх впливу буде показана далі.

При розробці міроприємств для подальшого збільшення прибутку використовують не тільки результати аналізу, але і загальновідомі прийоми: своєчасне списання безнадійних боргів, використання методу ЛІФО при оцінці запасів, формування зносу нематеріальних активів, зниження податків за рахунок використання пільгових податкових платежів, затримка виплат заробітної плати робітникам та ін. .

Для ефективного управління використанням одержаного прибутку проводять аналіз його використання. Методика аналізу аналогічна вищевиложеній методиці формування прибутку, тобто досліджують структуру використання прибутку в динаміці і впливу кожного напрямку використання на загальну величину прибутку.

Як видно із схеми 2 “Структура використання прибутку” сума чистого прибутку залежить від встановлених законодавством України пільг і ставки податку на прибуток. Після сплати податку на прибуток в бюджет, господарство самостійно визначає напрямок використання прибутку, основна частина якого розподіляється згідно установчих документів і по бажанню власників.

Наявність значних відхилень у фонди використання можна розглядати як одну з характеристик вибраної господарством стратегії у здійсненні фінансової діяльності. В умовах неплатоспроможності господарства дану частину використання прибутку доцільно розглядати як потенціальний резерв власних засобів, котрі при зміні співвідношення в розподілі прибутку між фондами споживання і нагромадження можна було направити на збільшення оборотних засобів.

Схема 1

Фінансові результати від іншої реалізації можуть бути отримані від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства (основних коштів, запасів, цінних паперів). До них відносять реалізація основних фондів і іншого майна. Списання основних фондів з балансу внаслідок морального зносу, здача майна в оренду, забезпечення законсервованих виробничих потужностей і об'єктів, акумулювання виробничих замовлень (договорів), припинення виробництва, що не дало продукції.

Конкретні результати від фінансової діяльності утворюються на підприємстві, якщо воно має фінансові вкладення в цінні папери інших організацій або бере участь у спільній діяльності. Суми належних відповідно до договорів на отримання (до сплати) дивідендів (процентів) по облігаціях, депозитах відбиваються в бухгалтерському звіті по статтях “Відсотки до отримання" і “Відсотки до сплати”. Прибутки, що підлягають отриманню по акціях по терміну відповідно до засновницьких документів відображаються у формі №2 по статті “Прибутки від участі в інших організаціях".

Фінансові результати від позареалізаційних операцій є складовою часткою отриманого прибутку звітного року. В умовах переходу до ринкової економіки їх вплив на формування кінцевих фінансових результатів роботи підприємства істотно зріс. Позареалізаційні фінансові результати відображаються в формі №2.

Позареалізаційні фінансові результати, як правило, не плануються, і тому аналіз зводиться до порівняння сум в динаміці за декілька років. У певній мірі таке порівняння дозволяє судити про організацію роботи маркетингової і фінансової служб господарства, з дотриманням умов господарських договорів (контрактів).

При аналізі позареалізаційних фінансових результатів основна увага повинна бути зосереджена на позареалізаційних збитках. Потрібно встановити причини втрат і перевірити правильність і обґрунтованість віднесення їх на збитки. Так, при наявності збитків від списання безнадійної дебіторської діяльності заборгованості необхідно з'ясувати, при яких обставинах утворилася ця заборгованість, чи була передана справа в арбітражний суд і яке його рішення. Якщо в позові відмовлено судом, то потрібно з'ясувати мотиви відмови.

Ретельному аналізу повинні бути піддані збитки від стихійного лиха. Справа в тому, що в ряді випадків під виглядом збитків від стихійного лиха на цю статтю відносять витрати, викликані безгосподарністю, а також збитки по недостачам і розкраданні.

При аналізі сплачених штрафів, пені і неустойок за порушення умов господарських договорів необхідно з'ясувати, кому і за що сплачені штрафи, які причини і хто є винуватцем. Детальний аналіз позареалізаційних фінансових результатів проводиться за даними облікових регістрів і первинних документів.

Як видно з таблиці 1 позареалізаційні доходи і збитки господарства склали в звітному періоді відповідно 19,8 і 32,5 тис. грн. (відповідно 0,5 і 0,9% до загального обсягу). Якщо порівняти ці показники із базисними (20,4 і 11,0 тис. грн.), то можна зробити висновок, що позареалізаційні доходи скоротилися на 0,6 тис. грн. (19,8-20,4), а поза реалізаційні витрати зросли на 21,5 тис. грн. (32,5-11,0).

4. Практична частина

Виконання практичної частини роботи здійснюється в такій послідовності:

записується умова відповідного завдання згідно з порядковим номером та цифрами залікової книжки;

на підставі початкових умов заповнюється форма №1 «Баланс» фінансової звітності підприємства на початок періоду;

на підставі початкових умов заповнюється форма №2 «Звіт про фінансові результати» фінансової звітності підприємства на початок періоду;

на підставі наданих даних заповнюється форма №2 «Звіт про фінансові результати» фінансової звітності підприємства на кінець періоду;

на підставі наданих даних заповнюється форма №1 фінансової звітності підприємства на кінець періоду;

проводиться структурно-динамічний аналіз балансу підприємства та робляться відповідні висновки щодо змін основних статей балансу;

проводиться горизонтальний аналіз «Звіту про фінансові результати»;

розраховуються коефіцієнти ліквідності на початок та кінець періоду та робляться відповідні висновки;

розраховуються коефіцієнти фінансової стійкості підприємства на початок та кінець періоду та робляться відповідні висновки;

розраховуються коефіцієнти рентабельності діяльності підприємства на початок та кінець періоду та робляться відповідні висновки;

проводиться факторний аналіз рентабельності власного капіталу підприємства;

на підставі наданих даних заповнюється форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів».

На початок звітного періоду інформація про майновий стан і результати фінансової діяльності підприємства була така:

залишкова вартість нематеріальних активів - 320000 гривень;

коефіцієнт зносу нематеріальних активів - 0,25;

залишкова вартість основних засобів - (6250000 - 100000*(порядковий номер)) гривень;

коефіцієнт зносу основних засобів - 0,45;

довгострокові фінансові інвестиції (участь у капіталі інших підприємств) - 100000 грн;

виробничі запаси - 825000 гривень;

незавершене виробництво - 2175000 гривень;

готова продукція - (580000 + 10000*(дві останні цифри залікової книжки)) гривень;

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість) - 950000 гривень;

дебіторська заборгованість за розрахунками - 560000 грн (розподіл зробити самостійно);

поточні фінансові інвестиції - 20000 грн;

грошові кошти в нац. валюті - 60000 грн;

витрати майбутніх періодів - 10000 гривень;

власний капітал підприємства - (4950000 - 100000*(порядковий номер)) гривень;

довгострокові кредити банків - (1550000 - 1000*(останні три цифри залікової книжки)) гривень;

довгострокові фінансові зобов'язання - 1200000 грн;

короткостр. кредити банків - (2210000 +

+ 10000*(дві останні цифри залікової книжки)) гривень;

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - (1340000 + 1000*(три останні цифри залікової книжки)) гривень;

поточні зобов'язання за розрахунками - 600000 гривень;

дохід від реалізації продукції - (10500000 + + 100000*(порядковий номер)) грн;

собівартість реалізованої продукції - 69% від чистого доходу від реалізації;

адміністративні витрати - 460000 гривень;

витрати на збут - 510000 гривень;

дохід від участі в капіталі інших підприємств - 20000 гривень;

фінансові витрати - ((700000 - 240*(три останні цифри залікової книжки)) гривень;

ставка податку на прибуток - 25%;

ставка ПДВ - 20%;

акцизних зборів немає.

За результатами звітного періоду зроблено такі висновки (під час розрахунку коефіцієнтів обертання на початок звітного періоду вважати, що середні залишки за минулий період дорівнюють залишкам на початок звітного періоду):

коефіцієнт оновлення основних засобів - 0,25;

коефіцієнт зносу основних засобів - (0,4 - 0,01*(порядковий номер));

коефіцієнт зносу нематеріальних активів - 0,35;

збільшення необоротних активів здійснювалося за рахунок нерозподіленого прибутку та довгострокових кредитів банку;

приріст доходу від реалізації - (5 + порядковий номер) відсотків;

собівартість реалізованої продукції - 72% від чистого доходу від реалізації;

адміністративні витрати збільшилися на 32%;

витрати на збут зросли на 50%;

дохід від участі в капіталі інших підприємств залишився на тому самому рівні;

фінансові витрати склали 22% за довгостроковими залученими коштами та 17% за платними короткостроковими залученими ресурсами (припустити, що зміни у фінансуванні відбувалися у звітному періоді рівномірно);

коефіцієнт обертання грошових коштів не змінився;

відбулося зменшення короткострокових фінансових вкладень на 50%;

дебіторська заборгованість за розрахунками зросла на (10 + остання цифра залікової книжки) відсотків;

поточні зобов'язання за розрахунками залишилися незмінними;

коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості за товари збільшився на 0,1*(50 - порядковий номер);

коефіцієнт обертання виробничих запасів залишився на тому самому рівні;

коефіцієнт обертання незавершеного виробництва зріс на 0,1*(остання цифра залікової книжки);

коефіцієнт обертання готової продукції збільшився на (порядковий номер) відсотків;

фінансування приросту оборотних активів здійснювалося на 30% за рахунок кредиторської заборгованості за товари, послуги, на 50% за рахунок короткострокових кредитів банків, на 20% за рахунок довгострокових фінансових зобов'язань;

коефіцієнт реінвестування прибутку склав (0,6 - 0,01*(порядковий номер)).