Економічні методи активізації інвестиційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Економічні методи активізації інвестиційної діяльності

Галій Ірина Іванівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті

Міністерства економіки України

Науковий керівник: доктор економічних наук,

Кухленко Олег Васильович

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем прозвитку і розміщення будівельно-виробничого комплексу

Опоненти: чл.-кор.НАНУ, доктор економічних наук, професор

Герасимчук М.С., заступник директора Інституту економіки НАНУ

кандидат економічних наук, Денисенко М.П.

Заступник голови правління ВАТ "Хімнафтамашпроект"

Провідна організація: Київський національний торговельно-економічний університет, кафедра економіки підприємництва, м.Київ

Захист відбудеться 24 травня 2001 р. о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України за адресою: 01601 м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, зал засідань, 5 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України за адресою: 01601 м. Київ -103, бульвар Дружби народів, 28.

Автореферат розісланий 23 квітня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиА.В.Базилюк

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси економічного оновлення і зростання визначаються розмірами і структурою інвестицій, якістю і швидкістю їх здійснення. Темпи приросту валового внутрішнього продукту і національного доходу досить тісно корелюють з приростом обсягу, структурними і якісними змінами капіталовкладень.

За останні десять років в інвестиційній діяльності утворилося своєрідне замкнуте коло - недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, а він, у свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання та держави. Зараз Україна поставлена перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентноспроможних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямі соціально орієнтованих структурних перетворень.

Проблеми регулювання інвестиційних процесів, ефективного здійснення інвестицій в усьому різноманітті їх форм висвітлені в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Віддаючи належне фахівцям, що працюють в галузі теорії, методології і організації інвестиційного процесу, слід зауважити, що до цього часу узагальнюючі питання, які стосуються практичного вирішення проблеми активізації інвестиційної діяльності заходами як макроекономічного регулювання, так і безпосередньо на мікроекономічному рівні, залишаються остаточно не розв'язаними, що стримує розробку конкретних заходів у сучасній інвестиційній політиці. Особливу актуальність набувають дослідження, що пов'язані з пошуком шляхів подальшого реформування інвестиційного процесу в економіці України перехідного періоду. Необхідність визначення способів створення механізму активізації інвестиційної діяльності обумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження були використані в процесі виконання науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки України протягом 1998-1999 рр. по темах:

7-98 "Аналіз інвестиційних процесів в Україні і впливу на них інституціональних реформ" (№ 0198U001846);

162 (56-98) "Розробка пропозицій до проекту державної інвестиційної програми України на період 1999-2003 рр." (№ 0198U005991);

5-99 (2) "Розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України" (№ 0199U002549).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка економічного механізму активізації інвестиційної діяльності в економіці України перехідного періоду, що передбачає удосконалення її державного регулювання за рахунок докорінних перетворень бюджетно-податкової, фінансово-кредитної, амортизаційної політики та використання засобів впливу держави на приватизаційні процеси; поліпшення структури джерел фінансування інвестицій шляхом формування і збільшення частки нетрадиційних організаційних структур ринку інвестицій; створення сприятливих умов для залучення іноземних фінансових коштів у вітчизняну економіку; повноцінного ресурсно-будівельного забезпечення інвестування народного господарства.

Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні були поставлені і вирішені наступні завдання:

розроблені методичні принципи створення економічного механізму ефективного використання джерел фінансування інвестицій з урахуванням вдосконалення системи їх планування на макрорівні;

розроблені методичні підходи до створення механізму ефективного використання внутрішніх джерел фінансування інвестицій;

визначені економічні стимули для залучення іноземних фінансових коштів у вітчизняну економіку;

проаналізовані тенденції розвитку інвестиційних процесів в Україні, їх нормативно-правове регулювання;

обгрунтовані можливості формування нетрадиційних організаційних структур ринку інвестицій;

опрацьована концепція державного регулювання інвестиційної діяльності на етапі стабілізації економічного зростання;

розроблені основні положення ресурсно-будівельного забезпечення інвестування економіки;

розраховані макроекономічні пропорції інвестиційного процесу на прогнозний період.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

розроблені методичні принципи комплексної оцінки ефективності інвестування, суть якої полягає в застосуванні системи критеріїв визначення ефективності інвестицій, зокрема, фінансової оцінки, що характеризує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; бюджетної, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету; економічної, що характеризує пов'язані з реалізацією проекту витрати й результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту; інвестиційної оцінки привабливості галузей, регіонів, зон господарювання, компаній (фірм), а також оцінки соціальних та екологічних наслідків інвестування, що дозволяє більш надійно робити вибір найефективніших інвестиційних проектів на будь-якому рівні господарювання:

запропонований новий порядок нарахування амортизації, що передбачає її нарахування не на всі основні фонди, які належать підприємству, а тільки на працюючі та резервні, тобто іншу частину устаткування пропонується перевести на консервацію й амортизацію на неї не нараховувати. На відміну від передбачених законодавством трьох груп основних фондів, пропонується виділити більшу їх кількість, щоб забезпечити менший розкид строків служби всередині них;

запропоновано застосування диференційованого підходу до різних галузей промисловості при підготовці і реалізації інвестиційних проектів. Пропонується, зокрема, до першої групи галузей віднести високотехнологічні підрозділи машинобудування і ВПК, металургійну і вугільну промисловість, де ринок інвестиційних пропозицій може освоюватись лише організовано при потужній підтримці державних структур в галузі реклами, маркетингу і встановленні зовнішніх зв'язків; до другої - хімічну, легку, харчову та ін., у яких відносно невелика тривалість інвестиційного циклу і відкрита інформація, де розробка інвестиційних проектів не потребує державної участі;

розроблені рекомендації по удосконаленню державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, за рахунок впровадження гнучкого податкового механізму, заснованого на скороченні податкових пільг і розширенні на цій основі податкової бази, що призведе до скорочення податкового тиску і збільшення бюджетних надходжень за умов зниження верхньої межі прибуткового податку з громадян з 20% до 15%;

запропонована система заохочувальних заходів щодо розширення використання фінансово-кредитних важелів, зокрема, створення інвестиційних банків, розширення мережі комерційних банків, які повинні стати основними кредиторами інвестицій на технічне переозброєння виробництва; розвитку системи спеціалізованих інноваційних банків, мережі холдінгових і лізингових фірм; надання банкам права заохочень валютними кредитами підприємств, які здійснюють інвестиційне технічне переозброєння виробництва; створення надійної системи страхування депозитів населення шляхом організації відповідного фонду страхування не тільки за рахунок банківських, а й бюджетних коштів;

обгрунтовані концептуальні засади ефективного ресурсно-будівельного забезпечення інвестування вітчизняної економіки, які визначаються розширенням масштабів житлового будівництва, яке неминуче призведе до інвестицій в об'єкти сфери обслуговування, транспорту, до створення у густонаселених районах міст нових робочих місць; випереджувальним виробництвом матеріальних ресурсів в середньому на 25% у порівнянні з будівельним виробництвом; більш ефективним використанням інвестицій в самому будівництві за рахунок встановлення одноразового податку в розмірі 25-30% на об'єкти, що починаються, звільнення від податку об'єктів і потужностей з виробництва товарів народного споживання, надання послуг населенню, переробки продукції сільського господарства, об'єктів виробничої бази будівництва, введення прогресивного податку на законсервоване і тимчасово зупинене будівництво.

Практичне значення отриманих результатів полягає у висновках і пропозиціях, що випливають з узагальнення існуючих методів визначення, аналізу і прогнозування інвестицій, активізації інвестиційної діяльності. Основні результати роботи доведені до рівня конкретних методичних рекомендацій щодо створення економічного механізму ефективного використання джерел фінансування інвестицій, які знайшли застосування в практичній роботі Головного управління інвестиційної політики Міністерства економіки України та НДЕІ Міністерства економіки України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, самостійно виконаним автором, яке має наукове і практичне значення. Всі роботи автора написані одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи апробовано при розробці Міністерством економіки України Державної інвестиційної програми на 1999-2001 роки (1998 р.).

Результати роботи доповідались на засіданні відділу НДЕІ Мінекономіки України, науково-практичній конференції Київського національного університету будівництва і архітектури (м. Київ, 21.04.99), науково-практичній конференції професорсько-викладацького колективу та аспірантів Вінницького державного сільськогосподарського інституту "Наукове забезпечення прискореного реформування галузей АПК регіону: теорія та практика" (м. Вінниця, 17.02.2000), науково-практичній конференції "Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні" (м. Київ, 25.10.2000).

Публікації за результатами дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в 7 одноосібних публікаціях в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 3,8 друкованих аркушів. економічний інвестиційний фінансовий іноземний

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел (153 найменування) та додатків. Основний зміст роботи викладено на 180 сторінках, робота містить 24 таблиці, 5 рисунків і схем.

Основні положення дисертаційної роботи

Вимоги економічного розвитку початку ХХІ століття передбачають радикальне оновлення основного капіталу, попередній зріст капітальних вкладень в нові технології, модернізацію основних фондів у виробничій та невиробничій сфері з урахуванням довжини інвестиційного циклу. Зараз інвестиційна діяльність держави та інших учасників інвестиційного процесу не відповідає цим вимогам. Інфляція та гіперінфляція, що спостерігалися протягом майже шести років, призвели до згортання інвестиційних процесів. У суб'єктів господарювання збереглися інфляційні очікування, які стримують їх щодо довгострокових вкладень капіталу. Незважаючи на появу на протязі останніх двох років перших позитивних зрушень зростання обсягів інвестицій, це ще зовсім не той рівень інвестиційної діяльності, який би міг стати базою економічного відновлення. За цих умов необхідні кардинальні реформи для стимулювання інвестиційної діяльності в Україні як з боку вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

Наприкінці 80-х років в економічну літературу і практику увійшло поняття "інвестиції", яке певний час ототожнювалось з поняттям "капітальні вкладення". Вважаємо, що капітальні вкладення реалізуються лише у відтворенні основних фондів і прирості матеріально-виробничих запасів. Поняття ж "інвестиції" окреслює такі майнові та інтелектуальні цінності, як кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди); майнові права; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань; права користування землею, водою, іншими природними ресурсами. На схемі 1 представлені основні форми інвестицій, які доцільно використовувати в практиці господарювання.

Проблема інвестицій залишається однією з самих гострих для економіки України. Серед сукупності причин, що стримують реформування останньої, слід відзначити спад інвестиційної діяльності. Загальний обсяг інвестицій в економіку України за 1990 - 1999 рр. зменшився майже у 5 разів.

Виділяється група факторів, які визначають несприятливий інвестиційний клімат в Україні. На макрорівні - це довгострокова інфляція, що прямо впливає на зростання вартості будівництва і стримує інвестиційну активність; зрушення сукупного попиту, що породжує невизначеність в оцінках ринкових перспектив; незадовільне фінансування державних інвестиційних програм та нерозвинутий фондовий ринок, зниження платоспроможного попиту. На мікрорівні виявляється невміння підприємств працювати на ринок, низька якість оцінок потенційного попиту, нестача відповідної інформації.

З урахуванням вищесказаного були розроблені методичні принципи створення економічного механізму активізації інвестиційної діяльності, в тому числі й ті, що стосуються вдосконалення системи планування інвестицій на макро- та мікрорівні.

В основу методичних розрахунків формування обсягу капітальних вкладень на прогнозних період необхідно закладати те положення, що в якості їх ресурсу виступає фонд накопичення у валовому внутрішньому продукті (ВВП). При зростанні обсягів ВВП відповідно зростатиме як абсолютна кількість капітальних вкладень, так і їх доля у ВВП. Показники планування капітальних вкладень можуть бути як директивні, так і індикативні. До директивних належить обсяг капітальних вкладень із Державного бюджету. До індикативних - галузева, відтворювальна та технологічна структура капітальних вкладень.

В зв'язку з тим, що в існуючих до останнього часу методах оцінки ефективності капітальних вкладень з використанням таких показників, як коефіцієнт ефективності, термін окупності, прибуток, поточні та приведені витрати, мали місце ряд недоліків, пов'язаних з недоврахуванням фактору часу, вартості капіталу, залученого до фінансування інвестицій, тощо, пропонується ефективність і привабливість інвестиційних проектів характеризувати системою показників, що відображають співвідношення результатів і витрат відповідно до інтересів його учасників.

У народногосподарській системі результат інвестиційного проекту необхідно оцінювати показниками економічної ефективності всього народного господарства, а також регіонів, галузей і підприємств, які приймають участь у здійсненні проектів. Загальний абсолютний результат характеризує чиста приведена вартість. Її можна визначити, як різницю між поточною приведеною вартістю потоку майбутніх доходів (вигод) й поточною приведеною вартістю потоку майбутніх витрат на реалізацію та функціонування інвестиційного проекту в період усього циклу його життя.

На першому місці інвестиційних нагромаджень завжди були і є внутрішні джерела, перш за все, кошти амортизаційного фонду, який має використовуватись тільки на відтворення, та внутрішньогосподарські підприємницькі нагромадження з прибутку і рентних доходів. Впродовж перших кількох років економічних реформ в амортизаційну політику України не були своєчасно введені необхідні позитивні зміни. Багаторазові затримки в індексації основних фондів, застосування знижених індексів і знижувальних коефіцієнтів призвели до того, що розміри амортизаційних відрахувань підприємств у десятки разів менші від сум, необхідних для компенсації спрацювання основних фондів.

Введена у 1997 р. в Україні нова система амортизації також має певні недоліки, пов'язані із використанням залишкової вартості основних фондів при нарахуванні амортизації, відсутністю строків служби обладнання при встановлених нормах амортизації, забороною індексувати основні фонди, на які нараховується прискорена амортизація. Приймаючи до уваги, що головним завданням підприємств у цьому питанні є визначення оптимуму стратегії амортизації на перспективу з урахуванням стану основних фондів, частки амортизації в капітальних вкладеннях, у собівартості продукції та ін., пропонується нараховувати амортизацію не на всі основні фонди, а тільки на працюючі. На кожному підприємстві доцільно визначити реальний базовий рівень потужності в даний час; частину фондів (наприклад, 20%) вивести в резервні потужності, і тільки на ці дві групи робити амортизаційні відрахування; іншу частину устаткування перевести на консервацію й амортизацію на неї не нараховувати.

Пропонується також, виходячи з конкретних умов експлуатації устаткування на підприємствах окремих галузей, коригувати існуючі норми амортизації та відповідні амортизаційні періоди у бік збільшення терміну експлуатації у 2-3,5 раза в зв'язку з тимчасовими труднощами забезпечення технікою і певними перевагами екстенсивного її навантаження. Впровадження цих пропозицій на Вінницькому заводі залізобетонних конструкцій дозволило заощадити у 1999 р. 162,4 тис. грн.

Для досягнення позитивних зрушень в інвестиційному процесі необхідна мобілізація всіх наявних джерел інвестицій, залучення додаткових внутрішніх і зовнішніх коштів. Аналіз показав, що головним джерелом фінансування інвестицій зараз залишаються власні кошти підприємств (прибуток та амортизаційні відрахування), які у 1999 р. склали 82,9% від загального обсягу капітальних вкладень. Їх обсяги зменшилися за 1991-1999 рр. більше, ніж у 3 рази. Упродовж перших років становлення економіки незалежної держави прискорена лібералізація економічних відносин спричинила скорочення власних коштів підприємств не тільки внаслідок знецінення їх через інфляцію, але й завдяки перетіканню національного капіталу з виробничої сфери у сфери швидкого обігу.

За рахунок коштів Державного бюджету у 1999 р. було освоєно лише 6,1% загального обсягу інвестицій, коштів іноземних інвесторів - 4,0%. За 1991-1999 рр. частка централізованих коштів зменшилась майже у 4 рази. З одного боку, при переході до ринкових відносин та виникненні різних форм власності скорочення бюджетних інвестицій цілком виправдано, але з іншого, процес становлення ринкових відносин іде непропорційно, ще відсутній значний особистий капітал, який би міг брати участь в інвестиційній діяльності. Тому можна вважати, що така кардинальна зміна структури джерел фінансування інвестицій в бік різкого зменшення питомої ваги бюджетних асигнувань не може на даному етапі забезпечити належні темпи впровадження ринкових реформ.

Розглядаючи можливості формування нетрадиційних організаційних структур ринку інвестицій, слід відзначити, що провідна роль в цьому процесі належить становленню і ефективному функціонуванню фондового ринку, який робить в Україні фактично перші кроки. За 1991-1999 рр. загальна кількість бірж зросла у 4,5 раза, причому, якщо кількість універсальних бірж збільшилась у 2,8 раза, товарних - у 4,0 раза, то число агропромислових бірж зросло у 7,2 раза, а фондових - у 13,0 разів. Загальний обсяг торгів на організованому ринку цінних паперів тільки за останні два роки збільшився у 3,5 раза. Практично весь обсяг емісії цінних паперів складають зараз акції; частка облігацій не перевищує 0,07%, а ощадних сертифікатів - 0,06% від загального обсягу. Таке збільшення обсягу випусків акцій обумовлено продовженням процесів приватизації та корпоратизації державних підприємств. Для ефективного розвитку ринку цінних паперів необхідно закріпити довіру населення до фінансової політики держави, переглянути податкову політику на цьому ринку, послабити мотиви ухилення від податків.

Функціонування ринку тісно пов'язано з таким поняттям, як кредит і процент, банки і банківська система, гроші і грошовий ринок. Станом на 01.01.2001 р. в Україні зареєстровано 195 банків, в тому числі 2 державних (ВАТ "Ощадбанк України" та ВАТ "Укрексімбанк"). Незважаючи на несприятливі економічні умови, за останній рік банки активізували свою діяльність, - їхній капітал збільшився на 40,0%. Розмір залучення коштів за рахунок депозитів юридичних осіб зріс в 1,5 раза. Проте доступ до банківських кредитів, з огляду на їх високу вартість, для значної кількості підприємств залишається обмеженим, не задіяні усі резерви залучення на депозити коштів населення. З метою посилення впливу банківської системи на активізацію інвестування необхідно підвищити рівень капіталізації комерційних банків, реалізувати заходи щодо диверсифікації банківської системи, забезпечити пріоритетне спрямування кредитних ресурсів комерційними банками на кредитування реального сектора економіки.

Активізація інвестиційної діяльності в значній мірі залежить від обсягів іноземного інвестування в економіку України. Якщо врахувати, що Україна потребує щорічно іноземних інвестицій як мінімум 7-8 млрд. дол. США, то поки що незначний (6-7% від щорічного попиту) обсяг прямих іноземних інвестицій, що фактично надходять в країну, свідчить лише про перший етап формування і розвитку іноземного сектору. Активізація іноземного інвестування в Україні в подальшому залежатиме від забезпечення політичної стабільності в державі; забезпечення макроекономічної стабілізації; прискорення економічних реформ, зокрема, реформування відносин власності, особливо власності на землю; запровадження ефективних економічних форм державного регулювання у стратегічно важливих секторах економіки; збереження керованості фінансовою ситуацією; зменшення внутрішньої та зовнішньої заборгованості; зниження вартості кредитних ресурсів; підтримки вітчизняних імпортерів та оптимізації експортно-імпортних операцій.

Інвестиційні проекти, що розробляються зараз вітчизняними спеціалістами, в значній мірі ще не відповідають багатьом вимогам, що ставлять до цих проектів іноземні інвестори. Запропоновані автором методичні підходи, що враховують ці вимоги, знайшли застосування при розробці інвестиційного проекту ОАО "Вінницький електротехнічний завод" - "Реструктуризація й збільшення обсягів виробництва промислової продукції з урахуванням участі підприємства у провідних національних програмах України із залученням зовнішніх інвестицій", реалізація якого при повній вартості проекту 3,88 млн. дол. США дозволить досягти прибутку за 5 років експлуатації 1,8 млн. дол. США при терміні окупності інвестицій 3,8 року.

Регулювання інвестиційного процесу є найважливішим інструментом державної підтримки інвестиційної діяльності. В роботі розроблена концепція державного регулювання інвестиційної діяльності, в якій задіяні економічні важелі на всіх етапах інвестиційного циклу - від отримання фінансових коштів на розвиток пріоритетних напрямків до випуску й реалізації готової продукції та послуг, які здатні витримати конкуренцію. Основними складовими цієї концепції є радикальні перетворення бюджетно-податкової, кредитної, амортизаційної політики та розробка засобів впливу держави на приватизаційні процеси і трансформацію збережень українського населення в інвестиції.

Мається на увазі використання гнучкого податкового механізму, який буде стимулювати скорочення строків виробництва та підвищення якості продукції. Гнучкість податкового механізму передбачає забезпечення зниження податкового тиску на основі розширення податкової бази з одночасним скасуванням податкових пільг і посиленням захисту платників податку. Кредитна політика повинна супроводжуватись реформою банківської системи, що передбачає перехід до структурно-інституціональних перетворень відповідно до змін у сфері виробництва і обміну. В межах амортизаційної політики необхідно запровадити сучасні системи нарахування амортизаційних відрахувань, в тому числі прискорені.

Інвестиційний процес в народному господарстві здійснюється інвестиційним будівельно-промисловим комплексом, який є сукупністю взаємопов'язаних галузей та видів діяльності, що створює і оновлює основні фонди для всіх галузей економіки за допомогою будівельного виробництва. Інвестиційний процес, що функціонує нормально, потребує випереджувального виробництва матеріальних ресурсів приблизно на 25% в порівнянні з будівельним виробництвом. Прогнозні розрахунки стосовно розвитку будівництва (табл. 1) спрямовані на вирішення головного завдання - досягнення стабільного зростання обсягів будівельного виробництва з метою повного забезпечення реалізації інвестиційних програм.

Дослідження показали, що темпи росту ВВП досить тісно корелюють з приростом обсягу, структурними і якісними змінами інвестицій. Загальний обсяг капітальних вкладень передбачається збільшити у 2005 р. до 15,4% від ВВП, у 2010 р. - до 20,0%. Для нормального функціонування економіки та відновлення основних фондів цей показник повинен бути не менше 20-25% від ВВП.

В дисертації пропонується розрахунок коефіцієнтів взаємозалежності капітальних вкладень і ВВП в Україні на період до 2005 р. (табл. 2).

На основі прогнозних розрахунків загального обсягу інвестицій в основний капітал в дисертації розроблено їх структуру за джерелами фінансування з обгрунтуванням можливостей кожного з джерел. Стан бюджету дозволяє виконувати функцію гаранта лише по обмеженому колу проектів, які здійснюються в межах національних програм і проектів. Тому частка асигнувань за рахунок централізованих капітальних вкладень в загальному обсязі інвестицій збільшиться лише з 6,1% у 1999 р. до 10,0% у 2010 р. Найбільш великим джерелом інвестицій, як і зараз, залишаються власні кошти підприємств - 76,0% у 2010 р. Поступово буде збільшуватись частка коштів місцевих бюджетів (з 4,2% у 1999 р. до 5,0% у 2010 р.) та іноземних інвесторів (з 4,0% до 7,4% відповідно). Найбільш високі темпи зростання іноземних інвестицій за цей період (збільшення їх обсягів у 6,8 раза) обумовлені прискоренням процесу приватизації та поліпшенням інвестиційного клімату в країні.

Висновки та пропозиції

1. Проблема інвестицій залишається однією з самих гострих для економіки України. Необхідність оновлення основного капіталу вимагає всебічної активізації інвестиційної діяльності всіх суб'єктів господарювання з безпосередньою участю держави у цьому процесі. Сучасні економічні умови ще не створюють можливостей для вирішення цієї проблеми.

В певній мірі ситуація, що склалася, обумовлюється відсутністю механізму активізації інвестиційної діяльності, використання нових, нетрадиційних джерел фінансування інвестицій. Тому важливою і досить актуальною проблемою є розробка економічних методів активізації інвестиційної діяльності.

2. Проведений аналіз показав, що існуючі методи розрахунків обсягу капітальних вкладень, оцінки їх ефективності мають суттєві недоліки, пов'язані, зокрема, з тим, що в розрахунках не враховується фактор часу, вартість капіталу, залученого до фінансування інвестицій тощо. Пропонується в основу економічних обгрунтувань і ефективності інвестування закладати показники рівня рентабельності, прибутків від реалізації інвестиційних проектів та витрат на розробку і реалізацію останніх.

3. Головне місце в інвестиційних нагромадженнях займають внутрішні джерела, перш за все, кошти амортизаційного фонду. Пропонується виділити більшу кількість груп основних фондів (порівняно з новою системою амортизації в Україні) для забезпечення меншого розкиду строків служби всередині них, а також нараховувати амортизацію не на всі основні фонди, а тільки на працюючі; частину фондів вивести в резервні потужності, іншу частину перевести на консервацію, і амортизацію на неї не нараховувати.

4. Загальний обсяг інвестицій в економіку України за 1990 - 1999 рр. зменшився майже у 5 разів. Головним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств (82,9% від загального обсягу). За рахунок Державного бюджету у 1999 р. освоєно лише 6,1% загального обсягу, коштів іноземних інвесторів - 4,0%. Така структура джерел фінансування, де частка бюджетних асигнувань мінімальна, а значний особистий капітал відсутній, не може забезпечити належні темпи впровадження ринкових реформ.

5. Провідну роль у формуванні нетрадиційних організаційних структур ринку інвестицій відіграє фондовий ринок, який робить в Україні фактично перші кроки. Для ефективного розвитку ринку цінних паперів необхідно закріпити довіру населення до фінансової політики держави, переглянути податкову політику на цьому ринку, послабити мотиви ухилення від податків. З метою посилення впливу банківської системи на активізацію інвестування необхідно підвищити рівень капіталізації комерційних банків, здійснити диверсифікацію банківської системи, удосконалити банківське законодавство.

6. Активізація інвестиційної діяльності в значній мірі залежить від обсягів іноземного інвестування в економіку України, яке складає сьогодні лише 6 - 7% від щорічного попиту. Зміна ситуації на краще залежить від забезпечення макроекономічної стабілізації, прискорення економічних реформ, зокрема, реформування відносин власності, зменшення внутрішньої та зовнішньої заборгованості, зниження вартості кредитних ресурсів.

7. Для ефективного державного регулювання інвестиційного процесу необхідні гнучкий податковий механізм, що передбачає зниження податкового тиску на основі розширення податкової бази з одночасним скасуванням податкових пільг; удосконалена кредитна політика, яка буде супроводжуватись реформою банківської системи; реформування амортизаційної політики із запровадженням сучасних систем нарахування амортизаційних відрахувань, в тому числі прискорених; використання засобів впливу держави на приватизаційні процеси, особливо на діяльність стратегічних об'єктів.

8. Інвестиційний процес в народному господарстві здійснюється інвестиційним будівельно-промисловим комплексом, і для нормального здійснення цього процесу необхідно випереджувальне виробництво матеріальних ресурсів приблизно на 25% в порівнянні з будівельним виробництвом. Випереджальний розвиток матеріально-технічної бази можна забезпечити за рахунок техпереозброєння та реконструкції діючих потужностей крупнопанельного домобудівництва, збільшення потужностей монолітного домобудівництва, впровадження виробництва конструкцій для індивідуального житлового будівництва за новими типами проектів садибних будівель, малоповерхових споруд для малих міст та селищ, впровадження у будівництво ресурсозберігаючих технологій.

9. Дослідження показали, що темпи росту ВВП досить тісно корелюють з приростом обсягу, структурними і якісними змінами інвестицій. В зв'язку з цим пропонується збільшити частку загального обсягу інвестицій в основний капітал у ВВП з 10,1% у 2000 р. до 15,4% у 2005 р. та 20,0% у 2010 р. Якщо зараз кожен відсоток зростання ВВП забезпечує лише 0,1% приросту інвестицій, то в період 2001-2005 рр. коефіцієнт випередження темпів росту інвестицій в порівнянні з темпами росту ВВП повинен з мінусової відмітки зрости до 2,5, а в період 2006-2010 рр. - до 1,9.

10. Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що за допомогою економічних методів активізації інвестиційної діяльності, ефективного використання всіх джерел фінансування, при належному державному регулювання інвестиційного процесу і належному ресурсно-будівельному його забезпеченні Україна має всі можливості в інвестиційній сфері забезпечити процеси економічного оновлення і зростання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Галій І.І. Активізація інвестиційної діяльності в економіці України // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. -Вип. 5. - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1998. - С. 41-52.

Галій І.І. Прогресивні зміни в структурі джерел фінансування інвестицій в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. -Вип. 6. - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1998. - С. 9-20.

Галій І.І. Нетрадиційні організаційні структури ринку інвестицій в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. -Вип. 6. - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1998. - С. 55-67.

Галій І.І. Методичні підходи до створення механізму ефективного використання внутрішніх джерел інвестування // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. -Вип. 7. - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1999. - С. 103-114.

Галій І.І. Тенденції інвестування та приватизаційних процесів у регіоні // Регіональна економіка. - 2000, № 3. - С. 61-66.

Галій І.І. Можливості залучення іноземних інвестицій в економіку України // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин: Збірник наукових праць КНУБА. -Вип. 8. - К.: 2000. - С. 21-29.

Галій І.І. Ресурсно-будівельний аспект інвестиційної діяльності // Науковий журнал "Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2001, № 6. - С. 31-35.

Размещено на Allbest.ru