Планування господарської діяльності на малих та середніх підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Докорінна структурна перебудова економіки України та її аграрного сектора можлива, зокрема, за умови ефективного функціонування підприємництва. Одним з основних шляхів розбудови нового господарського середовища є створення мережі малих та середніх підприємницьких структур, здатних стимулювати розвиток конкуренції, сприяти пом'якшенню наслідків реструктуризації великих підприємств, забезпечити стабільність суспільства завдяки становленню нового соціального прошарку продуцентів-власників.

Держава докладає певних зусиль для створення сприятливих умов успішної роботи малих та середніх підприємств, і перш за все, в агропромисловому виробництві, але темпи їх розвитку поки що невисокі, особливо порівняно з країнами з розвинутою ринковою економікою. Значною мірою це є наслідком недосконалості управління на малих та середніх підприємствах (МСП) і, насамперед, планування.

Розробкою теоретичних і методологічних питань внутрішньофірмового планування займалися вітчизняні та зарубіжні вчені Р. Акофф, М.М. Алексєєва, І. Ансофф, М.І. Бухалков, Л.Я. Зрібняк, Б. Карлоф, Г. Кунц, О. Лобанова, В.М. Нелеп, С.О. Доннел, С.Ф. Покропивний, Р.Б. Тян, Р. Хаммер, інші. Проблемам становлення та розвитку, окремим сторонам діяльності МСП, в тому числі в агропромисловому комплексі, присвячені дослідження З.С. Варналія, П.І. Гайдуцького, В.Г. Герасимчука, В.В. Зіновчука, Ю.О. Клочка, Ю.С. Коваленка, В.І. Криворучка, М.Й. Маліка, В.А. Пуліма, Л.В. Романової, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, В.В. Юрчишина та інших. Проте ряд аспектів планування господарської діяльності саме на малих та середніх підприємствах вивчено недостатньо, відсутнє його цілісне методичне обгрунтування. В сукупності перелічене зумовило своєчасність і актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до реалізації положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності", Цільової регіональної програми підтримки підприємництва у Миколаївській області та є складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт Лабораторії економічних проблем розвитку малого (середнього) підприємництва УДМТУ.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо планування на малих та середніх підприємствах як засобу підвищення ефективності їх діяльності. Досягнення цієї мети зумовило постановку та розв'язання таких завдань:

- уточнити зміст і сутність категорії "планування" щодо малих та середніх підприємств на основі узагальнення здобутків вітчизняної та зарубіжної науки і практики, виявити особливості планування на малих та середніх підприємствах АПК;

- визначити організаційні форми та типи планування у відповідності до категорій МСП, виділених за кількісними та якісними класифікаційними ознаками;

- здійснити порівняльний аналіз наслідків використання внутрішньофірмового планування щодо динаміки та рівня розвитку малих і середніх підприємств в країнах з традиційно ринковою орієнтацією та в державах з перехідною економікою;

- визначити проблеми, що перешкоджають використанню планових важелів у системі внутрішньофірмового управління на МСП;

- удосконалити методику внутрішньофірмового планування з урахуванням специфіки малих та середніх підприємств.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження обрані вітчизняні підприємства малого та середнього бізнесу України з різним організаційно-правовим статусом, зокрема сільськогосподарські підприємницькі структури Миколаївської області.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти планування господарської діяльності малих та середніх підприємств.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів; положення економічної теорії, розробки зарубіжних та вітчизняних вчених щодо використання економічних методів управління; наукові праці, методологічні та методичні розробки з питань внутрішньофірмового планування.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний, системного та комплексного аналізу - при узагальненні теоретико-методологічних положень внутрішньофірмового планування на малих та середніх підприємствах; порівняльно-економічний - для визначення особливостей планування на вітчизняних та закордонних підприємствах; соціологічний аналіз й опитування - при виявленні проблем управління та планування на МСП; моделювання - з метою удосконалення методичних підходів до планування господарської діяльності; класифікації та типології, експертних оцінок тощо.

Інформаційна база дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження були узагальнені та опрацьовані такі джерела інформації: закони України, Укази Президента України, нормативні акти міністерств та відомств; звітність Державного комітету статистики України, Євростату; матеріали Міністерства економіки України, Адміністрації Президента України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Асоціації сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання", Міжнародної Фінансової Корпорації, Агенції міжнародного розвитку США (USAID); результати соціологічних опитувань, соціально-економічні дані публікацій у пресі.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в опрацюванні автором теоретичних і практичних положень, спрямованих на удосконалення й підвищення ефективності внутрішньофірмового планування на малих та середніх підприємствах. Сутність наукової новизни полягає у наступному:

- обґрунтовано шляхи підвищення ефективності планування господарської діяльності малих та середніх підприємств як засобу протидії внутрішнім та зовнішнім ризикам агробізнесу в умовах ринку;

- визначені кількісні та якісні критерії розподілу невеликих аграрних господарств на категорії: присадибні господарства, присадибні господарства, мікро-, малі та середні підприємства;

- визначено соціально-економічну роль сучасного підприємця, який інтегрує риси інноватора, власника та менеджера в плануванні діяльності підприємства. У поданій постановці проблема відносно аграрної сфери залишалася малодослідженою;

- узагальнено галузеві особливості планування на малих (середніх) підприємствах АПК, які зумовлені дією природничих, економічних, організаційно-правових, технічних та технологічних факторів;

- встановлено чинники, які впливають на розвиток та господарську діяльність вітчизняних малих та середніх підприємств. Новим у цій частині є визначення пріоритету ендогенних факторів забезпечення життєздатності МСП, зокрема, розробка планових передбачень оперативних та стратегічних перспектив;

- запропоновано методику аутодіагностики малих та середніх підприємств для ідентифікації стану та напрямів поліпшення внутрішньофірмового планування. Наукова новизна цієї частини полягає в оцінці за допомогою спеціальних тестів таких складових: самостійність планування як функції менеджменту, ступінь розгалуження цілей, рівень методів та технологій планування, стан стратегічного та оперативного планування, ступінь деталізації та формалізації планування, усвідомлення ролі планування керівництвом підприємства;

- удосконалено систему планування на малих та середніх підприємствах. Новим тут є розробка алгоритму, що служить підґрунтям для впровадження управлінських інновацій у сфері планових розробок. Основними етапами алгоритму є: оцінка стану організації планування на МСП, ідентифікація типу планування, визначення напрямів модернізації організації планування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані методичні підходи в дисертації до проблем внутрішньофірмового планування, використовуються суб'єктами малого та середнього бізнесу в АПК для удосконалення внутрішньофірмового менеджменту, державними і суспільними організаціями при формуванні програм підтримки і розвитку підприємництва, зокрема Миколаївським регіональним центром підтримки бізнесу (акт № 01/005/1 від 1.02.2000 р.).

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, апробовані на ряді підприємств Миколаївської області: ТОВ "Агролізинг" (довідка №48 від 16.03.2001 р.), СТОВ "Південь" (довідка № 78 від 20.10.2000 р.), ПП "Шліх" (акт № 117 від 15.11.2000 р.), ВАТ ВПТ "Нектар" (акт №404 від 26.01.2001 р.), ТОВ "ДІП" (акт № 01/1 від 15.01.2001 р.).

Окремі результати дослідження можуть бути використані також у навчальному процесі в учбових дисциплінах “Планування діяльності підприємств”, “Економіка підприємств”.

Особистий внесок здобувача. Сукупний внесок в досліджувану проблему полягає в обґрунтуванні та вдосконаленні методичних засад планування діяльності МСП. Зокрема, систематизовані організаційні форми та типи планування залежно від розмірів конкретних підприємств; узагальнені наслідки використання планових передбачень для ефективного розв'язання статутних та проектних завдань. Запропоновані аутодіагностична модель аналізу стану та процедури планування, що враховують вплив ресурсних обмежень.

1. Планування як фактор впливу на розвиток малих та середніх підприємств

Розглянуто категорію "планування", її економічну сутність, теоретичні засади і основні принципи; окреслено об'єкт застосування планових методів управління - підприємства малого та середнього бізнесу.

Економічна сутність планування полягає у визначенні майбутнього стану об'єкту управління як бажаного, встановленні шляхів досягнення поставленої мети, впорядкуванні у часі зусиль окремих осіб та груп виконавців бізнес-проектів, а також ресурсів, залучених для їх впровадження.

З позиції теорії цілком природним є погляд на доцільність планування господарської діяльності підприємств, поруч з здійсненням інших функцій управління: організації, обліку, контролю, мотивації.

Між тим, з часів початку переустрію соціально-економічних засад існування держави, погляди на планування та ставлення до нього зазнали кардинальних змін: від фетишизації до подекуди майже повного ігнорування.

Ця метаморфоза має ще одне пояснення - залучення до активної господарської діяльності порівняно невеликих підприємств, або суб'єктів-товаровиробників, не зареєстрованих як юридичні особи.

Йдеться про малий бізнес, для якого характерними є спрощена організаційна структура, персональне виконання власниками широкого кола функціональних обов'язків у сферах виробництва товарів і управління справою. В роботі проведено порівняльний аналіз менеджменту малих (середніх) та великих компаній за такими напрямами: генеральний та фінансовий менеджмент, управління маркетингом, персоналом, виробництвом, дослідженнями та розвитком, логістикою.

З'ясовано, що головною ознакою саме малих підприємств є застосування підприємницького стилю управління, зміст якого зумовлений природою сучасного бізнесмена. Очевидно, що основою для досягнення успіху є природні та надбані риси підприємця, серед яких домінують менеджерські здібності і перш за все ті, що мають безпосереднє відношення до планування: визначення цілей, розробка стратегії, розподіл обов'язків тощо.

Внаслідок відомих рішень верховних органів виконавчої влади України, процес розповсюдження малих форм господарювання поширився і на сільське господарство.

Між тим, за загальногалузевою аналогією, в агропромисловому комплексі застосовуються стандартні критерії віднесення господарських суб'єктів до категорії малих. Такий підхід є хибним, бо нівелює стратифікацію сільськогосподарських виробників, що впливає як на зміст державної регуляторної політики в АПК, так й на особливості використання методів планових передбачень.

Виходячи з цих міркувань, а також спираючись на результати аналітичної роботи та вивчення зарубіжного досвіду, запропоновано наступну класифікацію невеликих сільськогосподарських підприємств (табл. 1). Її особливістю є пропозиція ввести у науковий та господарсько-правовий обіг категорії мікро- та середнього підприємства.

Таблиця 1. Розподіл господарств, що займаються сільгоспвиробництвом за критеріями МСП

При дослідженні ролі і значення планування господарської діяльності на малих та середніх підприємствах доведено, що воно за умов ефективної реалізації сприяє економії коштів завдяки обґрунтованій підготовці до прийняття та скороченню ірраціональних рішень, створює підґрунтя для реалізації суміжних функцій менеджменту (координація, контроль, мотивація тощо), для швидкої та адекватної реакції на можливі події, пов'язані з жорсткою конкуренцією та нестабільністю економічного середовища; встановлює базу щодо виміру продуктивності всього підприємства та його окремих центрів прибутку; значно пом'якшує вплив ризику та невизначеності; дозволяє зберегти позиції фірми на відповідному ринковому сегменті.

З огляду на викладене, в дисертаційному дослідженні розглядається еволюція поглядів на внутрішньофірмове планування, його методологічні основи, визначаються базові принципи та класифікаційні ознаки планових передбачень стосовно МСП.

2. Визначення проблем та наслідків застосування планових методів управління малими та середніми підприємствами

Здійснено порівняльний аналіз розвитку малого та середнього бізнесу в державах з різним рівнем ринкових відносин; з'ясовано вплив планування на стабільність бізнесу; виявлені галузеві особливості планування діяльності МСП в аграрному секторі економіки країни; окреслено коло проблем, подолання яких сприятиме використанню планових важелів підвищення ефективності підприємницьких проектів.

Аналіз функціонування малого та середнього бізнесу показав, що нині в Україні налічується близько 226 тис. МСП та 1185 тис. приватних підприємців. Середня чисельність працюючих на них у 2000 р. становила 1833 тис. чол., або орієнтовно 8,2 % працездатного населення країни. Частка малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому продукті не перевищує 8 %.

В аграрному секторі вітчизняної економіки діють 5,2 тис. малих підприємств, майже 37 тис. фермерських господарств, в яких працює майже 70 тис. осіб, та 5,7 млн. особистих підсобних господарств. Бурхливий сплеск підприємницької активності в АПК України спостерігався в першій половині 1990-х років. Нині нові підприємства з категорії малих та середніх з'являються з відносно меншою інтенсивністю. Так на початок 2000 р. кількість фермерських господарств збільшилася порівняно з 1995 р. лише на 3,2 %. І це незважаючи на те, що реформи на селі набувають суттєву підтримки з боку органів державної влади. Хоча частка приватного сектора у валовій продукції АПК зросла від 29,6 % у 1990 р. до 59,9 % у 1999 р., підвищення абсолютних обсягів виробництва не спостерігається.

Незважаючи на позитивні зрушення, що відбулися в секторі малого та середнього бізнесу в Україні, він у своєму розвитку ще відстає від розвинутих країн Європи, Північної Америки та Азії, а також деяких постсоціалістичних держав: Польщі, Угорщини, Чехії. В більшості цих країн МСП забезпечують в середньому 50-60 % ВВП та працевлаштування від 49% до 78 % громадян.

Аналіз свідчить, що стан малого та середнього бізнесу залежить від низки факторів. З точки зору характеру впливу, це соціально-психологічні, фінансово-економічні, організаційно-правові, науково-технологічні, інформаційно-комунікаційні, ринково-кон'юнктурні та галузеві. В дисертаційній роботі здійснено ідентифікацію останніх в агропромисловому комплексі. З нашої позиції, серед найважливіших чинників є, по-перше, незрівнянно підвищенні ризики; по-друге, нерівномірність обсягів грошових потоків, що забезпечують дохідну частину бюджету підприємства протягом року; по-третє, сільськогосподарська галузь поки що залишається однією з найбільш бартеризованих в народному господарстві України. Решта особливостей, пов'язана з дією природних, економічних, організаційно-правових, технічних та технологічних особливостей галузі, досліджених у дисертаційній роботі.

Безумовно, роль зовнішніх (екзогенних) факторів є доволі істотною, але їх значення набагато перебільшене. Досвід свідчить, що малі та середні підприємства відчувають негативну дію зовнішнього середовища бізнесу, але ті з них, які використовують сучасні інформаційні технології, впроваджують методи досконалого менеджменту, включаючи планові передбачення оперативних та стратегічних перспектив, досягають порівняно кращих результатів.

Аналітичні проробки, експертні оцінки, соціологічні дослідження організації планування діяльності зарубіжних МСП свідчать про його високий рівень: 96 з 115 власників МСП у США постійно займаються плануванням. Опитування представників малого та середнього бізнесу Німеччини показало, що планують господарську діяльність 92 % керівників. Аналогічні результати спостерігаються і в інших розвинутих ринкових країнах.

З метою виявлення стану планування на вітчизняних МСП, автором досліджувався процес організації управління в понад 100 малих та середніх підприємств Миколаївської області. При цьому за точку відліку прийнято припущення, що ділова неспроможність багатьох фірм зумовлена слабкою професійною підготовкою керівників, яким бракує теоретичних та практичних управлінських навичок. Перевірка цієї гіпотези вимагала виявлення залежності стану управління від наступних змінних: професійно-кваліфікаційних характеристик менеджерів; соціально-демографічних характеристик керівників; розміру фірми; терміну та сфери діяльності; правового статусу; форми власності. За допомогою розробленої анкети було проведено опитування 150 власників, керівників та провідних спеціалістів.

Результати показали, що лише 24 % респондентів використовують планування у внутрішньофірмовому управлінні. Основна маса тих, хто планує свою діяльність, обмежується складанням короткострокових та оперативних планів (відповідно 11,3 та 18 % підприємців), 7,3 % менеджерів застосовують середньострокове планування і лише 2 % - довгострокове. Із числа опитаних 29 бізнесменів вказали на існування формалізованих планів на підприємстві. Найбільш поширеним є фінансове планування, про наявність якого заявили 94 % із числа тих, хто планує діяльність фірми.

Отже, рівень внутрішньофірмового планування на малих та середніх підприємствах України є досить низьким і значно поступається зарубіжним стандартам внутрішньогосподарського управління.

Основними причинами незадовільного рівня планування на малих та середніх підприємствах є: відсутність засобів ідентифікації меж використання планових важелів відповідно до масштабів бізнесу на кожному конкретному підприємстві та брак методик планової роботи, адаптованих до особливостей їх користувачів. Відомо й те, що підприємницькою діяльністю займається велика кількість осіб, які не мають ґрунтовних знань у сфері економіки та менеджменту.

3. Удосконалення методики планування на малих та середніх підприємствах

Викладені пропозиції щодо впровадження методик планування, адаптованих до специфічних умов діяльності малих та середніх підприємств, опрацьовані рекомендації з організації внутрішньофірмового планування та окреслені напрями його реформування на МСП.

До першочергових заходів удосконалення механізму внутрішньофірмового планування на МСП слід віднести: оновлення методичної бази, що регламентує планову роботу; поліпшення організації планування; розробку автоматизованих систем прогнозування бізнесу; підготовку і підвищення кваліфікаційного рівня планування на МСП його керівництвом та персоналом.

В дисертаційній роботі запропоновано до використання алгоритм формування та вдосконалення системи внутрішньофірмового планування на малих та середніх підприємствах.

Невід'ємною його частиною є методика аутодіагностики організації планування на МСП, яка дозволяє менеджерам через усвідомлення існуючих проблем визначити прийнятні для них межі застосування планових важелів управління. За допомогою спеціально розроблених тестів перевіряються окремі складові, що характеризують стан планування: самостійність планування як функції менеджменту, ступінь розгалуження цілей, рівень методів та технологій планування, стан стратегічного та оперативного планування, ступінь деталізації та формалізації планування, усвідомлення ролі планування керівництвом підприємства.

Для оцінки ситуації та виявлення існуючих проблем планування одержані результати порівнюються з еталонними моделями, які розроблені в процесі дисертаційного дослідження відповідно для кожного типу МСП: мікро-, малих та середніх підприємств.

На результати реформування системи планування на МСП істотний вплив справляє раціональний вибір організаційної форми та окреслення кола осіб, що розроблятимуть планові передбачення. Функціональними виконавцями планування на підприємстві можуть бути: власники та уповноважені ними фахівці, до функцій яких входить середньо- та короткострокове планування відповідних сфер діяльності, команди планування, плановий підрозділ, зовнішні консультанти. Так, наприклад, на мікропідприємствах власник особисто планує діяльність фірми.

На малих підприємствах доцільне делегування повноважень з планування так званим командам планування, що формуються з представників підрозділів, які приймають участь у реалізації певного бізнес-проекту.

Нарешті, на середніх підприємствах планова діяльність доручається плановому відділу, розмір якого залежить від потреб фірми, обсягів планової роботи та наявних ресурсів.

Підприємство може здійснювати планування власними силами або за допомогою зовнішніх консультантів. З наведених варіантів обирається найбільш прийнятний для умов конкретного МСП різновид, причому одна форма не виключає іншої. На підприємстві може бути власний відділ планування (або планувальник), але для розробки складних або особливо відповідальних планів залучаються зовнішні консультанти.

При визначенні логічної спрямованості планування на МСП можливий вибір однієї з альтернатив: "згори-донизу", "знизу-нагору" та "по колу". На думку дисертанта, планування "згори-донизу" у чистому вигляді доцільно на мікропідприємствах та більшості малих підприємств, які за своїм статусом відносяться в основному до приватних фірм або товариств з обмеженою відповідальністю. Логістична модель планування "нагору" може існувати в акціонерних товариствах. Тут вищим органом управління є загальні збори акціонерів, яких, по-перше, може бути велика кількість, і, по-друге, вони не завжди є співробітниками фірми. Тому в функції загальних зборів входить вибір та затвердження планів роботи підприємства з кількох запропонованих альтернативних варіантів. Для частини малих і середніх фірм, що є товариствами з обмеженою відповідальністю та закритими акціонерними товариствами, характерне планування "по колу".

З огляду на специфіку МСП, у дисертаційній роботі виділено чотири типи внутрішньофірмового планування: неформалізоване, формалізоване фінансове, оперативне та комплексне планування (табл. 2). Для кожного з них рекомендована система показників та процедур їх визначення.

Таблиця 2. Типи планування на малих та середніх підприємствах