Управління оборотними активами промислових підприємств (на прикладі поліграфії України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський Національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

Управління оборотними активами промислових підприємств (на прикладі поліграфії України)

Карбовник Андрій Миколайович

Львів 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ковалюк Олексій Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра фінансів і кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мних Євген Володимирович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри обліку та аудиту;

кандидат економічних наук, доцент Пініжко Василь Степанович, Львівська комерційна академія, доцент кафедри фінансів і банківської справи.

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, м. Тернопіль

Захист відбудеться 7 грудня 2001 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 Львівського державного національного університету імені Івана Франка за адресою 79008, м. Львів, пр. Свободи, 18.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського державного національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “6” листопада 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор С.М. Панчишин

1. Загальна характеристика дисертаційної роботи

управління оборотний актив грошовий

Актуальність теми дослідження

Питанням управління оборотними коштами в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги. Проте методологія управління оборотними коштами носила в основному макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб'єктами і об'єктами господарської діяльності. Оборотні кошти підприємства розглядалися як окремі об'єкти і аналіз не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства. Це означає, що перед вітчизняною наукою питання управління оборотним капіталом, яке є невід'ємною частиною єдиного процесу управління підприємством, не ставилося, тому що в нашій країні всі складові процесу управління, такі як облік, аналіз, контроль та прогнозування, були і є предметами різних наук.

У сучасних умовах для більшості вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому нині одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами.

Значний внесок в дослідження проблем управління оборотними активами зробили такі вітчизняні вчені, як І.О. Бланк, С.В. Калабухова, М.Р. Ковбасюк, І.Д. Лученок та інші. Разом з тим, існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними як на рівні промисловості в цілому, так і на рівні її окремих галузей, зокрема, поліграфічного виробництва. До них слід віднести проблеми класифікації оборотних активів, оцінки ефективності їх використання, вдосконалення контролю, системи обліку оборотних активів, нейтралізації впливу кризових явищ на їх формування. З огляду на вищесказане і враховуючи те, що наукове вирішення дискусійної проблеми організації ефективного управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах далеке від завершення і відстає від потреб практики, ми обрали в якості дисертаційного дослідження тему “Управління оборотними активами промислових підприємств”.

У дисертації зроблена спроба поєднати загальнотеоретичний аспект дослідження з конкретними економічними пошуками шляхів вдосконалення управління оборотними активами на рівні промислових підприємств, щоб, з одного боку, раціоналізувати використання оборотних активів підприємства, а з іншого - нейтралізувати негативний вплив на них кризових явищ вітчизняної економіки. Вказана особливість дисертації визначила мету, завдання та структуру дослідження.

Мета і завдання дослідження

Метою дисертаційної роботи є вивчення теоретичних засад та досвіду управління оборотними активами в Україні та за кордоном для того, щоб виявити основні чинники, що призводять до кризової ситуації з оборотними активами на вітчизняних підприємствах та визначити шляхи підвищення ефективності управління ними в умовах переходу України до ринкової економіки.

Виходячи з цієї мети, поставлено наступні завдання:

уточнити категоріальні поняття “оборотні активи”, “оборотний капітал”, визначити особливості їх організації в сучасних умовах;

виділити основні елементи системи управління оборотними активами підприємства;

виявити загальні принципи організації системи управління оборотними активами підприємства в умовах сучасної української економіки та можливості і особливості їх використання у вітчизняній практиці;

на основі критичного аналізу діючого механізму управління оборотними активами ряду підприємств поліграфічної промисловості з'ясувати причини низької ефективності управління ними;

дослідити основні напрямки покращення якості управління оборотними активами з метою нейтралізації факторів, що негативно впливають на стан забезпеченості вітчизняних підприємств оборотними коштами;

розробити конкретні рекомендації щодо вдосконалення механізму управління оборотними активами по кожному з елементів управління;

визначити шляхи подальшого вдосконалення управління оборотними активами підприємства і розробити відповідні пропозиції та опублікувати їх у наукових збірниках, журналах, апробувати на науково-практичних конференціях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уточнено визначення поняття оборотних активів на підставі узагальнення вітчизняних і закордонних джерел та проведення їх аналізу;

запропоновано класифікацію оборотних активів з метою конкретизації форм і методів управління ними на підприємстві;

розроблено форми внутрішньої звітності підприємства, яка дозволяє ефективніше оцінити використання і поточний стан цих активів;

запропоновано методику визначення потреби в оборотних активах на підставі фінансово-експлуатаційних потреб;

вперше розроблено концепцію управління дебіторською заборгованістю з метою уникнення втрат від інфляції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження у практику поліграфічних підприємств рекомендацій автора дасть можливість посилити контроль за використанням оборотних активів на підприємствах, оперативно впливати на процес їх формування, дозволить підвищити достовірність обліково-аналітичної інформації, нейтралізувати негативний вплив кризових явищ на процес формування і використання оборотних активів.

Внесені автором пропозиції щодо вдосконалення управління оборотними активами знайшли своє впровадження на ЛДКФ “Атлас”, ТзОВ “Компанія Гердан” та ПП “Вертикаль Плюс”, що підтверджується довідками вищевказаних підприємств.

Теоретичні і практичні розробки, запропоновані в дисертації, можуть бути використані у навчальному процесі вузів ІІІ-IV рівнів акредитації, в системі курсової підготовки та перепідготовки управлінських працівників, для розробки систем управління фінансово-господарської діяльності підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових семінарах кафедри фінансів і кредиту та кафедри економіки підприємства економічного факультету, на річних підсумкових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі положення дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2001 р.), міжнародній економетричній конференції “Економетричній методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів 2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 4 наукові статті загальним обсягом 1,9 д.а., всі у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 10 підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел. Повний обсяг роботи - 223 сторінки. Робота містить 18 таблиць та 23 рисунки. Список використаних джерел становить 198 найменувань.

Дисертація має таку структуру:

Вступ

1. Науково-теоретична основа управління оборотними активами промислових підприємств

2. Управління оборотними активами на поліграфічних підприємствах в сучасних умовах

3. Удосконалення управління оборотними активами на промислових підприємствах

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, об'єкт та методологія дисертаційної роботи.

У першому розділі “Науково-теоретичні основи управління оборотними активами промислових підприємств” зроблено економічний огляд літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем управління оборотним капіталом. На підставі даного огляду сформульовано узагальнене поняття оборотних активів промислового підприємства, визначено основні ознаки цього поняття.

Крім того, в першому розділі дисертації на підставі вітчизняної та зарубіжної теорії та практики визначено пріоритетні напрямки управління оборотними активами на підприємстві.

В роботі зазначено, що термін “оборотні активи” (синоніми - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо) трактується у вітчизняній і зарубіжній літературі досить однозначно. З урахуванням розглянутих визначень даного поняття радянськими, вітчизняними та зарубіжними економістами поняття оборотних активів виробничого підприємства автором дисертації пропонується визначити наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства - це група мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями.

Автор вказує, що постійна зміна відбувається по замкненому колу і характеризується терміном “операційний цикл”. За видами і кількістю стадій операційний цикл виробничих підприємств істотно відрізняється від операційного циклу підприємств, що займаються виключно торговельною діяльністю. Порівнюючи зміст операційних циклів виробничих і торговельних підприємств, можна зробити висновок, що на виробничих підприємствах цей цикл складається з більшої кількості стадій і це істотно позначається як на окремих видах, так і на загальному обсязі потрібних оборотних активів. Визначення терміну проходження окремих стадій операційного циклу і його тривалості в цілому відіграє дуже важливу роль у формуванні загального обсягу і структури оборотних активів підприємств, у пошуку резервів підвищення ефективності їх використання, у оптимізації джерел їхнього фінансування.

Оскільки оборотні активи по своїй природі дуже мобільні і тривалість робочого періоду та періоду обертання в процесі кругообороту постійно змінюється, то формування оборотних активів лише за рахунок власних джерел є неефективним. Тому за рахунок власних джерел підприємствам доцільно формувати оборотні активи лише в мінімально необхідних розмірах. Потреба в оборотних активах, вища від мінімальної потреби, повинна покриватися за рахунок залучених коштів.

З метою вдосконалення управління джерелами формування оборотних активів пропонується розробляти на підприємствах зведений фінансовий план, який би відображав результати прийнятих управлінських рішень з основних аспектів управління оборотними активами. Такий план, який включає в себе як планові показники обсягу формування оборотних активів по групах, так і передбачувані (планові) джерела їх фінансування, дасть змогу підвищити ефективність виробничої діяльності підприємств у складних сучасних умовах їхнього розрахунку.

Управління оборотними активами є пріоритетним у загальній системі управління фінансами. Визначення обсягу і структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства є цільовою установкою політики управління оборотним капіталом.

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи, що зводиться до вирішення таких двох важливих задач, як забезпечення платіжності та прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів.

Управління оборотними активами ведеться за двома плановими напрямками: формування необхідного рівня окремих видів оборотних активів і їх суми в цілому та формування структури джерел фінансування цих активів. За кожним з цих напрямків на підприємстві повинна бути розроблена відповідна фінансова політика.

Важливу роль в управлінні оборотними активами відіграє управлінський внутрішній аналіз оборотного капіталу, який є відправним пунктом для фінансового планування та прогнозування фінансових потреб підприємства, а також ефективною інформаційною базою для визначення майбутніх дій по формуванню і використанню фінансових ресурсів.

У другому розділі “Управління оборотними активами на поліграфічних підприємствах в сучасних умовах” аналізуються основні причини кризового стану оборотних активів в Україні на прикладі ряду підприємств поліграфічної галузі, наглядно показується низька якість управління оборотними активами на усіх підприємствах.

Пропонуються конкретні заходи по вдосконаленню аналізу, планування та контролю на даних підприємствах з метою вдосконалення управління оборотними активами. Розроблено форми внутрішньої звітності для конкретизації та покращення якості аналізу і контролю за використанням цих активів. Пропонується методика планування потреби в оборотних активах.

У результатах дослідження ряду поліграфічних підприємств м. Львова, зокрема ЛДКФ “Атлас”, щодо організації управління оборотними активами розкриті проблеми, характерні для всіх вітчизняних підприємств, а саме:

нераціональне розміщення оборотних коштів між сферою виробництва і сферою обігу;

відсутність механізму поповнення оборотних коштів;

відсутність ефективного управління фінансовими ресурсами підприємства;

незабезпечення збереження в повному обсязі оборотних активів, а також ряд причин, які залежать і не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів.

Виникнення цих проблем пов'язане із складною економічною ситуацією в країні та умовами господарювання підприємств в цій ситуації.

Так, інфляційні процеси, відсутність налагоджених господарських зв'язків підприємств з постачальниками і покупцями призводять до вимушеного накопичування запасів, що уповільнює процес обороту коштів.

Однак, необхідно відзначити, що період знаходження коштів в обороті значною мірою визначається внутрішніми умовами діяльності підприємства, що застосовується, структури активів, методики оцінки товарно-матеріальних запасів, підприємство вільно впливає на тривалість обороту своїх коштів.

Саме на цю ділянку роботи необхідно спрямувати увагу на досліджуваних підприємствах. На ЛДКФ “Атлас” спостерігаються сповільнення оборотності оборотних коштів, що в подальшому може призвести до погіршення його фінансового стану.

Але не в меншій мірі фінансовий стан підприємства, його ліквідність та платоспроможність, безпосередньо залежить від того наскільки ефективною виявляється система управління його активами, оскільки з цим пов'язано:

мінімально необхідна величина авансованого капіталу та пов'язані з ним виплати грошових коштів;

потреба в додаткових джерелах фінансування;

сума витрат, пов'язаних з володінням товарно-матеріальними цінностями та їх зберіганням;

сума сплачуваних податків.

На досліджуваних підприємствах практично не існує чіткої системи управління цими процесами, а також джерелами формування оборотних коштів. Все зводиться до нормування оборотних коштів, тобто визначення оптимальної потреби в них, але у зв'язку з вищевказаними труднощами загального характеру, як на підприємствах, охоплених дослідженням, так і на інших українських підприємствах, з 1997 р. відмовились і від цієї планової роботи. І це призводить до перевитрат матеріалів, палива, нераціонального використання оборотних коштів, уповільнення їх оборотності.

Проведене дослідження показало, що на аналізованих підприємствах не існує певної методики аналізу оборотності оборотних коштів, а значить про їх подальшу поведінку важко зробити будь-які прогнози, що може призвести до негативних наслідків в зміні фінансового стану підприємства.

Тому, з нашої точки зору, на досліджуваних підприємствах необхідно виробити певну політику щодо організації оборотних коштів, взявши до уваги можливості підходів, що існують в сучасному фінансовому менеджменті і в умовах переходу до ринкової економіки можуть успішно застосовуватись на вітчизняних підприємствах.

На підставі проведеного дослідження можна внести такі пропозиції:

розробити методику аналізу оборотних коштів, збільшити оборотність оборотних коштів, зменшити їх понаднормові запаси; посилити контроль за дотриманням розрахунково-платіжної дисципліни; вдосконалити систему постачання підприємства матеріальними ресурсами, що забезпечить його безперебійну роботу; посилити контроль за збереженнями оборотних коштів.

У третьому розділі “Удосконалення управління оборотними активами на промислових підприємствах” на підставі проведеного аналізу, вивчення основних концепцій управління розроблено практичні рекомендації по основних напрямках управління оборотними активами. Розроблено концепцію розрахунку процентів за продану в кредит продукцію, що була запропонована для використання досліджуваним підприємствам.

Інтереси суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності лежить у площині двох стадій кругообороту коштів, тобто у сфері виробництва і у сфері обігу. Протягом перехідного періоду одними з найважливіших факторів стабілізації економіки є прискорення оборотності коштів та оптимізація співвідношення тривалості їх перебування у зазначених сферах. Використовуючи ці фактори, за інших умов можна вивільнити частину оборотних коштів і використати їх як джерело інвестицій для розширення виробництва у процесі його диверсифікації.

Грошові потоки підприємства у всіх їхніх формах і видах становлять один з найважливіших об'єктів управління оборотними коштами, який потребує суттєвого поглиблення теоретичних засад і розширення практичних рекомендацій.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими основними положеннями:

грошові потоки обслуговують господарську діяльність підприємства практично у всіх її аспектах;

ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;

раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства;

ефективне управління грошовими потоками дає змогу скоротити потребу підприємства в позиковому капіталі;

управління грошовими потоками - важливий фінансовий важіль забезпечення прискорення обертання капіталу підприємства;

активні форми управління грошовими потоками дають змогу підприємству отримувати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження і витрат грошових коштів та синхронізації їх в часі.

З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками вони потребують певної класифікації. Таку класифікацію грошових потоків пропонується здійснювати за наступними ознаками: за масштабами обслуговування господарського процесу, за видами господарської діяльності згідно з міжнародними стандартами обліку; за спрямованістю руху грошових коштів; за методами обчислення обсягу; за рівнем достатності обсягу в теорії фінансового менеджменту; за методом оцінювання в часі; за безперервністю формування в періоді, що розглядається. Запропонована класифікація дає змогу більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз та планування на підприємстві грошових потоків різних видів.

Важливу роль в управлінні грошовими коштами підприємства може відігравати фінансовий менеджмент клієнтури як система управління грошовими потоками клієнтів, що дозволяє забезпечити оптимальні фінансові вирішення як для банків - збалансованості ліквідності і диверсифікації вкладень, так й для клієнта - фінансового забезпечення комерційної діяльності та інвестування вивільнених коштів.

Розвиток управління вільними грошовими коштами клієнтів обумовлено, перш за все, здійснення платіжних операцій в інтересах клієнтів, до яких банки залучені з самого початку своєї діяльності. Управління грошовими коштами - логічний результат посилення взаємовідносин між банками та клієнтурою.

Якщо клієнтам така взаємодія дозволяє значно раціоналізувати використання обігових коштів, то банкам цей вид послуг приносить додатковий дохід і забезпечує встановлення тісних взаємовідносин з клієнтом.

У зв'язку з проблемою кризи платежів в Україні підприємствам необхідно постійно стежити за рівнем дебіторської заборгованості у своїх активах і не допускати її зростання.

Для виявлення випадків ненавмисного погіршення якості управління рахунками дебіторських заборгованостей рекомендується використовувати такі заходи, як розрахунок середнього терміну отримання платежу, який дозволяє робити прогноз за рахунками до оплати; проведення класифікації надходжень: застосування у практиці менеджменту дебіторської заборгованості ЕОМ.

Крім того, для проведення ефективної кредитної політики підприємству необхідна оцінка платоспроможності покупців. Розробка стандартів кредитоздатності пропонується проводити на основі факторів, що є найбільш важливими, а саме: ділової репутації, оцінки платіжних можливостей, фактору капіталу, фактору забезпечення активами, загальних економічних тенденцій.,

З метою нейтралізації впливу інфляційних процесів на операції із залученням активів пропонується ставку процентів за операціями з борговими зобов'язаннями не фіксувати, а зробити плаваючою, тобто визначати для кожного періоду, за який здійснюється сплата процентів за наперед обумовленою в угоді формулою, причому дана формула повинна бути складена таким чином, щоб зменшити вплив інфляції як на суму процентів, так і на основну суму боргу.

Переваги запропонованого методу розрахунку процентної ставки за формулою полягають в тому, що при вдалому виборі величини, до якої прив'язується процентна ставка, повністю нейтралізується інфляційний вплив; немає необхідності штучно завищувати процентну ставку в очікуванні інфляції.

Оскільки утримання наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей приводить до дефіциту необхідних коштів, відповідальність за точність замовлення матеріальних ресурсів підвищується.

Для більш ефективного визначення необхідних обсягів товарно-матеріальних запасів вітчизняним підприємствам доцільно взяти на озброєння досвід зарубіжних фірм, що полягає в складанні моделі найекономічнішого обсягу замовлень, створенні комп'ютеризованої системи управління запасами.

Зв'язуванню оборотних коштів у запасах можна запобігти шляхом правильного ведення політики матеріально-технічного забезпечення, що виробляється головними спеціалістами підприємства, до яких належать виробничники, спеціалісти з маркетингу та фінансисти.

Оптимальне управління запасами полягає у виборі таких обсягів і моментів на поповнення запасів, щоб сумарні витрати на організацію системи постачання набували мінімального значення.

Вибір стратегії управління запасами, який є найбільш відповідальним моментом при складанні математичних або імітаційних моделей, повинен грунтуватися на ретельному аналізі системи постачання. Вирішення задачі управління запасами спочатку слід знаходити у просторі стратегії управління, а потім, згідно з вибраною стратегією - у просторі її параметрів.

Вивчення та аналіз літературних джерел і практичних розробок з даної проблематики показує, що на даний час розглянуто і досліджено значну кількість моделей управління запасами, які, однак, не вичерпують всієї множини можливих варіантів. Таке різноманіття моделей управління запасами, що відображає можливі варіанти виробничих ситуацій, не завжди дає змогу використовувати готові рішення, а спонукає формулювати нові постановки задач управління запасами й розробляти для їх реалізації обчислювальні методи, зокрема, за допомогою засобів імітаційного моделювання.

На даний час в Україні не вироблено єдиного обгрунтованого підходу до розв'язання проблеми формування та використання фінансових ресурсів підприємствами і на практиці функціонує недосконалий механізм. У цьому зв'язку актуальним є удосконалення вказаного механізму, так і визначення ролі кожного джерела у фінансових ресурсах окремого підприємства, як це викладено в роботі. При цьому особливу увагу слід звернути на аналіз політики ціноутворення, попиту і пропозиції, обсягу виробництва, витрат.

В результаті дослідження виділено три напрямки, за якими доцільно розглядати розподіл доходів підприємства:

а) між суб'єктами в процесі обігу та виробництва;

б) при розподілі балансового прибутку;

в) при розподілі чистого прибутку.

Необхідність такого підходу зумовлена тим, що вказані три аспекти взаємопов'язані і будь-які зміни в одному з них впливають на розподільчі процеси двох інших.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення управління оборотними активами на промислових підприємствах, що виявляються у розробці форм внутрішньої звітності, які б могли відобразити реальний стан використання таких активів, практичних рекомендацій стосовно управління кожною з основних груп оборотних активів. Крім того, з метою нейтралізації негативного впливу інфляції на процес управління формуванням оборотних активів розроблено і запропоновано концепцію розрахунку процентної ставки на операції із залучення активів, яка знайшла своє використання на досліджуваних підприємствах.

Висновки та пропозиції

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню управління оборотними активами промислових підприємств, слід зробити наступні висновки:

1. Термін “оборотні активи” має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.

Питанням оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте, методологія аналізу поняття оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб'єктами і об'єктами господарської діяльності. Таким чином, з точки зору підприємства, оборотні кошти аналізувалися як окремі об'єкти, і такий ретроспективний аналіз був методологічно відірваний від прогнозування і не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства.

Тобто до цього часу перед вітчизняною наукою питання управлінського аналізу оборотного капіталу, який є невід'ємною складовою частиною єдиного процесу управління підприємством, не ставилося тому, що в нашій країні всі складові процесу управління, такі як облік, аналіз, контроль та прогнозування, були і є предметами різних наук.

Слід зазначити, що правильне тлумачення такої складної різнопланової економічної категорії, як “оборотний капітал”, набуває особливого значення в сучасній обліковій практиці.

2. Особливість обігових активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, утілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов'язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З'ясування цього зв'язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, - оборотний капітал, робочий капітал тощо.

Оборотні активи сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас оборотні активи сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес.

3. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії та практики, дослідження економічної літератури з даного питання поняття оборотних активів промислового підприємства пропонується визначити наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями.

4. В процесі дослідження визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а саме:

мобільність, що визначає їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов'язаннями;

тісна пов'язаність з джерелами, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені);

досить вузька сфера застосування - обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов'язаної з процесами поточного виробництва продукції та її реалізації.

5. Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб'єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням оборотних активів.

6. Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних коштів.

Важлива роль оборотних активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами.

7. Управління оборотними активами повинне включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Необхідність перебудови облікової системи України на міжнародні принципи обліку та статистики потребує формування нової бази обліку і аналізу оборотного капіталу на підприємствах різних форм власності.

8. Аналіз діяльності досліджуваних підприємств поліграфічної промисловості щодо організації управління оборотними активами висвітлив проблеми, характерні для більшості вітчизняних підприємств, а саме:

нераціональне розміщення оборотних активів між сферою виробництва і сферою обігу;

відсутність механізму поповнення оборотних активів;

незабезпечення збереження оборотних активів, а також ряд причин, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза платежів та ін.).

Виникнення цих проблем пов'язане із складною економічною ситуацією в країні та умовами господарювання підприємств в цих умовах.

9. Важливим елементом управління оборотними активами є визначення потреби в них у розрізі підприємства.

Запропонований у цій роботі аналіз повинен дати відповідь на питання, наскільки ефективно (неефективно) використовувалися за період аналізу обігові кошти підприємства (їх складові). Це виявляється у збільшенні чи в зменшенні прибутку відповідно через скорочення чи зростання показника капіталомісткості продукції за обіговими коштами (як у цілому, так і за їх складовими).

10. Інтереси суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності лежать у площині двох стадій кругообороту коштів, тобто у сфері виробництва і у сфері обігу. Протягом перехідного періоду одними з найважливіших факторів стабілізації економіки є прискорення оборотності коштів та оптимізація співвідношення тривалості їх перебування у зазначених сферах. Використовуючи ці фактори, за інших умов можна вивільнити частину оборотних коштів і використати їх як джерело інвестицій для розширення виробництва у процесі його диверсифікації.

11. Грошові потоки підприємства у всіх їхніх формах і видах становлять один з найважливіших об'єктів управління оборотними коштами, який потребує суттєвого поглиблення теоретичних засад і розширення практичних рекомендацій.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими основними положеннями:

грошові потоки обслуговують господарську діяльність підприємства практично у всіх її аспектах;

ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;

раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства;

ефективне управління грошовими потоками дає змогу скоротити потребу підприємства в позиковому капіталі;

управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обертання капіталу підприємства;

активні форми управління грошовими потоками дають змогу підприємству отримувати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження і витрат грошових коштів та синхронізації їх в часі.

12. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками вони потребують певної класифікації. Таку класифікацію грошових потоків пропонується здійснювати за наступними ознаками: за масштабами обслуговування господарського процесу, за видами господарської діяльності згідно з міжнародними стандартами обліку; за спрямованістю руху грошових коштів; за методами обчислення обсягу; за рівнем достатності обсягу в теорії фінансового менеджменту; за методом оцінювання в часі; за безперервністю формування в періоді, що розглядається. Запропонована класифікація дає змогу більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз та планування на підприємстві грошових потоків різних видів.

13. Важливу роль в управлінні грошовими коштами підприємства повинен відігравати банківський, фінансовий менеджмент клієнтури як система управління грошовими потоками клієнтів, що дозволяє забезпечити оптимальні фінансові вирішення як для банків - збалансованості ліквідності і диверсифікації вкладень, так й для клієнта - фінансового забезпечення комерційної діяльності та інвестування вивільнених коштів.

Розвиток управління вільними грошовими коштами клієнтів обумовлено, перш за все, здійсненням платіжних операцій в інтересах клієнтів, до яких банки залучені з самого початку своєї діяльності. Управління грошовими коштами - логічний результат посилення взаємовідносин між банками та клієнтурою.

Якщо клієнтам така взаємодія дозволяє значно раціоналізувати використання обігових коштів, то банкам цей вид послуг приносить додатковий дохід і забезпечує встановлення тісних взаємовідносин з клієнтом.

14. У зв'язку з проблемою кризи платежів в Україні підприємствам необхідно постійно стежити за рівнем дебіторської заборгованості у своїх активах і не допускати її зростання.

Для виявлення випадків ненавмисного погіршення якості управління рахунками дебіторських заборгованостей рекомендується використовувати такі заходи як розрахунок середнього терміну отримання платежу, який дозволяє робити прогноз за рахунками до оплати; проведення класифікації надходжень; застосування у практиці менеджменту дебіторської заборгованості ЕОМ.

Крім того, для проведення ефективності кредитної політики підприємству необхідна оцінка платоспроможності покупців. Розробку стандартів кредитоздатності пропонується проводити на основі факторів, що є найбільш важливими, а саме: ділової репутації, оцінки платіжних можливостей, фактору капіталу, фактору забезпечення активами, загальних економічних тенденцій.

15. Оскільки всі операції з борговими зобов'язаннями в процесі свого здійснення є досить розтягнутими в часі, то на них значний вплив має нестабільність економіки, зокрема - інфляційні процеси.

З метою нейтралізації впливу інфляційних процесів на операції із залучення активів пропонується наступне:

1. Ставку процентів за операцією з борговими зобов'язаннями не фіксувати, а зробити плаваючою, тобто визначати для кожного періоду, за який здійснюється сплата процентів, за наперед обумовленою в угоді формулою.

2. Формула повинна бути складена таким чином, щоб зменшити вплив інфляції як на суму процентів, так і на основну суму боргу.

3. Одним з базових варіантів формули визначення процентної ставки, що застосовується до суми боргу, може бути запропонований автором для використання на підприємствах, що досліджувалися:

Базова формула:

де: сі - процентна ставка, що розрахунково визначається для кожного періоду, за який здійснюється сплата відсотків;

с0 - бажана для кредитора процентна ставка в умовах стабільності для кожного періоду, за який здійснюється сплата відсотків (обумовлюється заздалегідь в угоді);

к0 - величина, до якої прив'язується процентна ставка (надалі - “величина”) на момент укладення угоди;

к1 - величина на момент сплати процентів.

Переваги запропонованого методу розрахунку процентної ставки за формулою наступні:

при вдалому виборі величини, до якої прив'язується процентна ставка, повністю нейтралізується інфляційний вплив;

немає необхідності штучно завищувати процентну ставку в очікуванні інфляції;

у разі прив'язування основної суми боргу (вартості товару) до вартості валюти, необхідно постійно здійснювати перегляд вартості товару та вносити відповідні зміни в бухгалтерський облік. В запропонованому випадку, вартість товару залишається незмінною, а вплив інфляції компенсується кредиторові за рахунок росту сум процентів. Такий підхід є досить вигідним для позичальника, оскільки, відповідно до законодавства більшості країн, до складу валових витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток компанії, відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Доказом повторюваності результатів є те, що формулу виведено математичним методом із застосуванням математичних аксіом та доведених математичних теорем.

16. Оскільки утримання наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей приводить до дефіциту необхідних коштів, відповідальність за точність замовлення матеріальних ресурсів підвищується.

Для більш ефективного визначення необхідних обсягів товарно-матеріальних запасів вітчизняним підприємствам доцільно взяти на озброєння досвід зарубіжних фірм, що полягає в складанні моделі найекономічнішого обсягу замовлень, створенні комп'ютеризованої системи управління запасами. Для великих підприємств пропонується застосування системи “саме вчасно”, що є порівняно новим підходом до управління товарно-матеріальними запасами.

Оптимальне управління запасами полягає у виборі таких обсягів і моментів на поповнення запасів, щоб сумарні витрати на організацію системи постачання набували мінімального значення.

Вибір стратегії управління запасами, який є найбільш відповідальним моментом при складанні математичних або імітаційних моделей, повинен ґрунтуватися на ретельному аналізі системи постачання. Вирішення задачі управління запасами спочатку слід знаходити у площині стратегії управління, а потім, згідно з вибраною стратегією - у площині її параметрів.

Вивчення та аналіз літературних джерел і практичних розробок з даної проблематики показує, що на даний час розглянуто і досліджено значну кількість моделей управління запасами, які, однак, не вичерпують всієї множини можливих варіантів. Таке різноманіття моделей управління запасами, що відображає можливі варіанти виробничих ситуацій, не завжди дає змогу використовувати готові рішення, а спонукає формулювати нові постановки задач управління запасами й розробляти для їх реалізації обчислювальні методи, зокрема, за допомогою засобів імітаційного моделювання.

17. На даний час в Україні не вироблено єдиного обґрунтованого підходу до розв'язання проблеми формування та використання фінансових ресурсів підприємствами, і на практиці функціонує недосконалий механізм. У зв'язку з цим актуальним є удосконалення вказаного механізму, а також і визначення ролі кожного джерела у фінансових ресурсах окремого підприємства, як це викладено в роботі. При цьому особливу увагу слід звернути на аналіз політики ціноутворення, попиту і пропозиції, обсягу виробництва, витрат.

В результаті дослідження виділено три напрямки, за якими доцільно розглядати розподіл доходів підприємства:

а) між суб'єктами в процесі обігу та виробництва;

б) при розподілі балансового прибутку;

в) при розподілі чистого прибутку.

Необхідність такого підходу зумовлена тим, що вказані три аспекти взаємопов'язані і будь-які зміни в одному з них впливають на розподільчі процеси двох інших.

18. Для більшості підприємств власні оборотні кошти виступають джерелами капітальних вкладень. Система оподаткування, умови банківського кредитування, нестабільність економічної ситуації не дають змоги підприємствам здійснювати інвестиції в необхідних розмірах. Для підвищення ефективності функціонування підприємств, їх технічного забезпечення і ефективнішого використання при цьому обігових коштів, обґрунтовується необхідність встановлення пільг щодо придбання та введення в експлуатацію об'єктів капітальних вкладень. Зокрема, доцільно було б зменшити оподаткований прибуток на суму коштів, спрямованих на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення.

Зміни законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств (від 22.07.97 р.) передбачають пільги у вигляді зменшення величини валових доходів, включенням до валових витрат на зменшення суми нарахованого податку. На наш погляд, суми, які вилучаються з валового доходу, та суми, що відносяться до складу валових витрат, не є пільгами. Їх слід виділяти в окремі регулюючі статті.

19. Важливу роль в економії затрат обігових коштів на одиницю продукції має зменшення розмірів їх авансування за рахунок залучення короткотермінових банківських кредитів в порівнянні з використанням в обороті власних коштів. Оптимальне співвідношення власних і залучених джерел формування оборотних засобів визначає економію матеріальних і фінансових ресурсів, що направляються на розширення виробництва.

Авансування тимчасової потреби в обігових коштах у формі кредиту означає не лише економію в затратах, але і створює умови для контролю банку за ефективністю використання обігових коштів. Однак межі використання кредиту банку в інтересах досягнення максимального економічного ефекту від поєднання власних і залучених коштів з метою банківського кредиту для формування постійних потреб в обігових коштах не створює передумов для економії (зменшення їх авансування), але на цій основі може здійснюватися контроль банку за кругообігом коштів. Цим визначається доцільність розвитку кредитування по обороту матеріальних цінностей.

Основні публікації за темою дисертації

Карбовник А.М. Питання забезпечення обіговими коштами підприємств в умовах сучасної української економіки // Регіональна економіка. - 2000. - №2. - С. 165-168.

Карбовник А.М. Управління джерелами фінансування оборотних активів промислових підприємств // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2001. - №4. - С. 251-256.

Карбовник А.М. Нейтралізація інфляційного впливу при операціях із залученням активів // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна, випуск 11 - Львів: видавництво ЛКА. - 2001. - С. 195-199.

Карбовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю // Фінанси України. - 2001. - №9. - С. 92-97.

Анотація

Карбовник А.М. Управління оборотними активами промислових підприємств.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. - Львівський національний університет імені І. Франка, Львів, 2001.

Дисертація присвячена пошуку шляхів вдосконалення управління оборотними активами на промислових підприємствах. У ході дослідження розглянуто теоретичні, практичні та організаційні питання управління оборотними активами на підприємствах поліграфічної промисловості, розглянуто світовий досвід такого управління. У результаті проведеного дослідження виявлено шляхи покращення управління оборотними активами, запропоновано ряд концепцій управління ними.

Ключові слова: підприємства поліграфічної промисловості, оборотні активи, оборотність оборотних активів, управління оборотними активами.

Аннотация

Карбовник А.М. Управление оборотными активами промышленных предприятий.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирование экономикой. - Львовский национальный университет имени И. Франко, Львов, 2001.

Защищается рукопись кандидатской диссертации, которая исследует теоретические, практические и организационные вопросы усовершенствования управления оборотными активами на предприятиях полиграфической промышленности.

В современных условиях производственной деятельности большинства украинских предприятий типичным последствием кризисных явлений их экономического развития стала острая нехватка необходимого объема оборотных активов, что существенно сказывается на эффективности их хозяйствования. Вместе с тем, низкая обеспеченность производственных предприятий оборотными активами сопровождается низким уровнем их использования. Поэтому одним из самых актуальных вопросов повышения эффективности производственной деятельности предприятий является существенное усовершенствование управления их оборотными активами.

Управление оборотными активами является приоритетным в общей системе управления финансами. Определение объема и структуры оборотных активов, источников их финансирования и соотношения между ними, достаточного для обеспечения долгосрочной производственной и эффективной финансовой деятельности предприятия является целевой установкой политики управления оборотным капиталом.

Новые условия хозяйствования потребуют изменения в управлении субъектами предпринимательской деятельности. Управление финансами на уровне предприятия имеет ряд целей: прибыль, ликвидность, достаточность оборотных активов. Для достижения поставленных целей необходимо наладить систему планирования, прогнозирования и контроля над рациональным использованием оборотных активов.

Управление оборотными активами должно включать разработку соответственных управленческих решений по двум основным направлениям: формирование необходимого объема отдельных видов оборотных активов и их суммы в целом, заданием которого является обеспечение запланированного объема производства и реализации продукции, необходимого уровня рентабельности оборотных активов и платежеспособности предприятия, формирование структуры источников финансирования этих активов, которые включают в себя выбор оптимальной политики финансирования оборотных активов, оптимизацию структуры источников их финансирования, разработку планового баланса финансирования.

Денежные потоки предприятия во всех их формах и видах являются одним из самых важных объектов управления оборотными активами.

Важную роль в управлении денежными активами предприятия должен занимать банковский финансовый менеджмент клиентуры как система управления денежными потоками клиентов, которая позволяет обеспечить оптимальное финансовое решение как для банков - сбалансирования ликвидности и диверсификации вкладов, так и для клиентов - финансового обеспечения коммерческой деятельности и инвестирования освобожденных средств.

В связи с проблемой платежного кризиса в Украине предприятиям необходимо постоянно контролировать уровень дебиторской задолженности.

С целью решения данной проблемы рекомендуется использовать такие меры, как:

исчисление среднего срока поступления платежей;

проведение классификации поступлений;

использование в практике менеджмента дебиторской задолженности ЭВМ.

Поскольку все операции с долговыми обязательствами в процессе своего осуществления являются достаточно растянутыми во времени, существенное влияние на них оказывает нестабильность экономики, в частности инфляционные процессы. С целью нейтрализации влияния инфляции на операции, связанные с привлечением активов предлагается ставка процентов за такими операциями не финансировать, а определять для каждого периода за разработанной нами формулой. Преимущество предложенного нами метода расчета заключается в том, что при удачном выборе величины, к которой привязываются процентная ставка, полностью нейтрализуется влияние инфляции, а также нет необходимости искусственно завышать процентную ставку в ее ожидании. Кроме того, такой подход является также выгодным для дебитора, так как соответственно законодательству большинства стран в состав валовых издержек, которые принимают обкладываемую налогом прибыль компании, относятся издержки, связанные с оплатой или начислением процентов за долговыми обязательствами на протяжении отчетного периода, если такие выплаты или исчисления осуществляются в связи с ведением хозяйственной деятельности налогоплательщиков.

...