Кредитні відносини як фактор інвестиційного процесу та розвитку виробництва в перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 336.77:330.322

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ ЯК ФАКТОР ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

ХОМЕНКО Володимир Олександрович

Харків - 2001

 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна.

Науковий керівник6:

доктор економічних наук, професор Галуза Станіслав Григорович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти;

доктор економічних наук, професор Глущенко Віктор Володимирович, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів і кредиту ;

кандидат економічних наук, Ткачова Лариса Андріївна, акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” (м.Київ), консультант управління організаційної та кадрової роботи.

Провідна організація:

Донецький національний університет ім. В. Стуса Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться 14.12.2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 310077, м.Харків, пл.Свободи,4, ауд. V-67.

З дисертацією можна ознайомитися в центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м.Харків, пл.Свободи,4.

Автореферат розісланий 12.11.2001р.

Вчений секретар cпеціалізованої вченої ради Соболєв В. М.

Загальна характеристика роботи

кредит інвестиційний ефективність економічний

Актуальність теми дослідження. Одним із найвизначніших проявів економічної кризи в Україні є деградація виробничо-технічної бази виробництва. Помітно збільшилося спрацювання основних фондів діючих підприємств, зменшилась або припинилась заміна застарілого та відпрацьованого устаткування новою прогресивною технікою майже повністю. Вичерпався вплив науково-технічного прогресу на виробництво як фактор підвищення його ефективності.

Одна з безпосередніх причин скорочення обсягу виробництва і зниження його технічного рівня полягає в катастрофічному звуженні інвестиційної сфери, зменшенні обсягів капітальних вкладень, виснаженні фінансових джерел відтворення основних фондів - амортизаційного фонду, прибутку підприємств, бюджетних асигнувань. З початку дев'яностих років значно послабішала інвестиційна функція й довгострокового кредиту, частка якого в загальній масі виданих кредитів суттєво зменшилася. Практично в зародковому стані перебувають інвестиційні форми товарного кредиту - лізинг та вексельний обіг.

Водночас вітчизняний досвід останніх 5-6 років підтверджує, що застосування як найважливішого (якщо не єдиного) засобу стабілізації економіки лише всемірного зменшення грошової емісії, навіть ціною невиплати нарахованої зарплати, тобто спроби виходу з економічної кризи лише за допомогою заходів у сфері грошового обігу без розв'язання проблем виробництва, безперспективні та згубні для економіки. Тому пошук можливостей та шляхів розширення масштабів довгострокового банківського та товарного кредитування як фактора активізації інвестиційної діяльності та розширення виробництва - одна з найбільш актуальних проблем сучасної економіки України.

Окремі аспекти інвестиційної функції кредиту знайшли відбиття в економічній науці та спеціальній літературі. Проте багато які проблеми розвитку кредитних відносин на етапі переходу до ринкової економіки не вирішені навіть у теоретичному плані. Так, не розглянуті специфіка прояву кредиту як елемента системи виробничих відносин і системи господарського управління. Чекають на своє осмислення методологічні основи та зміст державної кредитної політики, зокрема її особливості в умовах економічної кризи та інфляції, а також можливості розширення інвестиційного кредитування та підвищення його ефективності на мікрорівні та на регіональному рівні. Не дороблена законодавча база кредитування в основні фонди, особливо щодо його товарних форм - лізингу та вексельного обігу. Потребують поглибленої розробки методологічні підходи до визначення та оцінки економічної ефективності кредитування.

Все це робить надзвичайно актуальним наукове дослідження проблем та перспектив підвищення ролі кредитних відносин як фактора інвестиційного процесу в розвитку виробництва в перехідній економіці і визначає вибір теми дисертації, мету, завдання та логіку дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах планової наукової тематики 1997-1999 років Харківського державного університету (тема “Утворення організаційно-економічних умов розширення інвестування в економіку України”, № державної реєстрації 0197U018346).

Мета роботи і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних і методологічних основ і обґрунтуванні практичних рекомендацій з розвитку кредитних відносин як фактора розширення інвестиційної сфери і підвищення ефективності виробництва в умовах переходу до ринкових відносин з урахуванням кризової ситуації в економіці України. Для її досягнення було поставлено ряд послідовних завдань:

- розглянути сутність, зміст, структуру кредитних відносин як елемента системи виробничих відносин і як конкретну економічну форму, її місце в системі господарського управління;

- проаналізувати зарубіжний та вітчизняний досвід використання довгострокового банківського та товарного кредиту в відтворенні основного капіталу;

- дослідити практику і протиріччя управління процесом використання кредиту в інвестиційній сфері України;

- розробити методичні основи удосконалення кредитних обґрунтувань;

-обґрунтувати рекомендації по розширенню сфери застосування довгострокового банківського і товарного кредитування та посиленню його позитивного впливу на обсяги та економічну ефективність виробництва.

Предметом дослідження є кредитні відносини, грошові і товарні форми кредиту (комерційний і лізинговий кредит), який використовується на інвестиційні цілі, на розвиток виробництва.

Об'єктом дослідження є фінансово-кредитна сфера економічної системи в умовах ринкової трансформації, включаючи такі її складові, як державні органи управління фінансами, комерційні банки, лізингові компанії, підприємства як учасники фінансово-кредитних відносин.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали діалектичний підхід до аналізу економічних явищ, системний розгляд проблем управління процесами кредитування, досягнення світової та вітчизняної економічної думки в галузі теорії управління, ефективності виробництва, відтворення, фінансово-кредитних відносин, законодавчі та нормативні документи України з питань розвитку ринкових відносин, форм господарювання, кредитування.

При вивченні закономірностей і тенденцій розвитку кредитних відносин, процесів інвестування, управлінської діяльності використано методи логічного, факторного аналізу, експертних та бальних оцінок, фінансово-економічного аналізу, групування, графічне і математичне моделювання управлінських процесів.

Інформаційною базою роботи є статистичні дані, законодавчі акти Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів, листи Мінфіну та Нацбанку України, поточна звітність окремих підприємств і комерційних банків, деякі їх інструктивні документи, довідкові матеріали, результати наукових розробок, у тому числі виконаних за участю пошукача, матеріали наукових конференцій, спеціальна література та інші джерела.

Наукова новизна дисертації. Найбільш важливі результати проведеного дослідження, що містять елементи наукової новизни, полягають у такому:

1. обґрунтовано і сформульовано розширювальне визначення суттєвості кредитних відношень, яке охоплює не тільки рух позичкового грошового фонду, а й товарну форму кредитування (лізинг, вексельний обіг);

2. доведено, що лізинг як економічна категорія відбиває і реалізує не орендні, а кредитні відносини і тому повинен відповідати нормативам і регламентам кредитування;

3. запропоновано систему принципів управління кредитуванням, які відповідають вимогам ринкової економіки (принципи безумовного орієнтування довгострокового кредитування на підвищення ефективності і розширення обсягів виробництва, узгодження економічних інтересів усіх учасників кредитних операцій, поєднання економічних і адміністративних методів в управлінні кредитними відносинами та ін.);

4. розроблено логічну модель комплексних кредитних обґрунтувань, яка включає зокрема порівняльну оцінку інвестиційної привабливості галузей народного господарства, оцінку кредитоспроможності позичальника, ефективності кредитного проекту і кредитних ризиків, достатності заставної забезпеченості, інтегральну оцінку доцільності й ефективності кредитування;

5. визначено організаційно-економічні й правові передумови та обґрунтовано рекомендації з розширення сфери застосування інвестиційного кредиту й підвищення економічної ефективності банківського довгострокового і товарних форм кредитування в умовах ринкових перетворень в Україні;

6. обґрунтовано пропозиції з підвищення стимулюючої ролі процента за кредит в розвитку виробництва, зокрема з урахуванням ступеня кредитних ризиків, дотримання договірних строків погашення кредитної заборгованості.

7. запропоновано відродити систему пільгового довгострокового кредитування, надаючи пільгу тільки тим суб'єктам господарювання, які мають реальні досягнення за спеціально затвердженим переліком напрямків підвищення соціально-економічної ефективності виробництва (виробництво продукції на експорт чи замість критичного імпорту, впровадження інновацій, паливнозберігаючих технологій, охорона навколишнього середовища і т.п.)

Результати дослідження, відображені в пунктах 1, 6, 7, є новими, в пунктах 2, 3, 4, 5 - істотно доповнюють існуючі положення і вносять в них часткову новизну.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх спрямованості на активізацію й більшу дієвість державної інвестиційної і фінансово-кредитної політики, на удосконалення аналітичної роботи в комерційних банках з метою всебічного обґрунтування вибору інвестиційно привабливих сфер та технічних проектів для своїх кредитних ресурсів, на підвищення ролі органів регіональної влади і місцевого самоврядування в пожвавленні інвестиційної діяльності, розвитку лізингу та вексельного обігу в регіонах.

Матеріали і висновки дисертації використовувались у ХНУ ім. В.Н. Каразіна при викладанні спецкурсів “Державне управління економікою”, “Економічна система України”, їх застосування в педагогічній практиці може бути розширене.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційної роботи апробовані на таких науково-практичних конференціях: “Регіони України: пошук стратегії оптимального розвитку” (Харків,1997), “Проблеми стабілізації та економічного розвитку” (міжнародна, Харків, 1998), “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції” (міжнародна, Харків, 1998), “Проблеми менеджменту і маркетингу на рубежі третього тисячоліття” (міжнародна, Мінськ,1999).

Особистий внесок здобувача. Висновки і результати, отримані під час дослідження, зроблені автором самостійно. Теоретичні розробки щодо лізингових операцій введені в практичну діяльність в Полтавському регіональному управлінні КБ “ПриватБанк”. Результати наукових досліджень представлені в списку опублікованих праць.

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 9 опублікованих працях загальним обсягом 3,1 друк.арк., з них 6 опубліковано у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,4 друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (166 найменувань). Вона викладена на 163 сторінках основного тексту, містить 22 таблиці, 10 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми та її значущість, актуальність теми дисертації, визначено її мету та завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, що застосовувалися, відображена наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Економічна природа кредитних відносин в перехідній економіці” розглянуто кредитні відносини як економічну категорію і як конкретну економічну форму, визначено роль довгострокового банківського і товарних форм кредиту у розвитку інвестиційного процесу в Україні та за її межами.

Вихідним пунктом у розгляданні проблем і перспектив розвитку кредитних відносин стало визначення економічної природи поняття “Кредитні відносини”, “Кредит”, їх двоїстого характеру, а саме розмежування і уявлення їх специфіки як економічної категорії, тобто елемента системи виробничих відносин, з одного боку, конкретної економічної форми, тобто елемента системи господарського управління, госпмеханізму, - з другого.

У вітчизняній літературі панує уявлення про сутність кредиту як складову частину виключно фінансових, тобто грошових, відносин, які пов'язані з формуванням і рухом тільки позитивного фонду і зводяться до надання грошових коштів у тимчасове користування на засадах платності, терміновості та повернення. Необхідність існування кредитних відносин у зв'язку з цим виводиться із закономірностей обігу вартості у грошовій формі в процесі відтворення (періодична поява вільних грошей у одних і їх нестача в інших).

З нашої точки зору, таке тлумачення сутності й необхідності кредитних відносин неповне, звужує сферу їх розповсюдження, ігнорує наявність товарного кредиту, що охоплює лізингові операції та вексельний обіг.

Лізинг як форма товарного кредиту - багатобічне економічне явище, яке охоплює товарно-кредитні, грошово-кредитні, орендні, обмінні відносини, також інвестиційні операції. У нормативних документах і спеціальній літературі домінує визначення лізингу як форми орендних відносин. Така точка зору викликає заперечення. У дисертації доведено, що лізинг, хоча він історично і виник як форма оренди, з часом вийшов за межі суто орендних відносин і зараз перетворився здебільшого на форму товарного кредиту. З нашої точки зору, лізинг як економічну категорію слід визнати товарно-кредитним відношенням, у рамках якого майно надається користувачу в кредит (з відстрочкою платежу), одна частка вартості якого (плюс плата за кредит) відшкодовується у вигляді періодичних платежів, що сплачуються у встановлений договором термін, а друга частка - у вигляді разового викупу залишкової вартості по закінченні терміну договору.

Тільки розкривши і зрозумівши товарну природу лізингових і вексельних операцій, виявивши їхню сутністю єдність з банківським (грошовим) кредитом, можна і слід сформулювати найбільш повне і змістовне визначення кредиту як економічної категорії, елемента системи виробничих відносин: під кредитними відносинами слід розуміти такі економічні відносини, які встановлюються між суб'єктами господарської діяльності з приводу надання в борг певної цінності (вартості) в грошовій, товарній або іншій формі на засадах поверненності, терміновості, платності.

При трактуванні кредиту як економічної категорії, що охоплює вартісні відносини і в грошовій, і в товарній формах, кредит є не лише джерелом, інвестицій, але й їх формою. Якщо розглядати прямі виробничі інвестиції (а саме вони в цій дисертації включенні в предмет дослідження, тоді як портфельні інвестиції, їх утворення, призначення, використання і т.д. винесені за його межі), то вони можуть мати грошову форму (довгостроковий банківський кредит) або товарну форму (лізинг машин, вексельна реалізація основних фондів).

Три властивості кредиту, які включені в його визначення (поверненність, терміновість, платність), - не просто принципи господарювання, як звичайно трактується в літературі, а сутність, родові ознаки кредиту, що свідчать про його об'єктивність як економічної категорії.

Разом із тим кредит є переплетінням і єдністю об'єктивного і суб'єктивного, він водночас виступає економічною категорією, елементом системи виробничих відносин і конкретною економічною формою, елементом системи господарського управління, що змінюється, удосконалюється, тобто піддається суб'єктивному впливу.

Дієвою і динамічною складовою механізму управління кредитування мають стати принципи управління, тобто фундаментальні вимоги, яким система управління в усіх її ланках і зв'язках повинна відповідати. На сьогоднішній день питання про систему принципів управління кредитуванням і в теорії, і на практиці лишається відкритим і чекає на своє вирішення. У дисертації доводиться, що до умов ринкової трансформації економіки до основоположних принципів управління процесом кредитування слід віднести: безумовну орієнтацію інвестиційного кредитування на підвищення ефективності і розширення виробництва; узгодження економічних інтересів усіх суб'єктів кредитних відносин та операцій; раціональне сполучення централізації і децентралізації в управлінні кредитуванням; об'єднання економічних і адміністративних методів управління; цільову спрямованість довгострокового кредиту; заставну забезпеченість позички; юридичну й нормативну обґрунтованість кредитних рішень; повноту і вірогідність інформації про позичальника, об'єкт

кредитування, кредитні ризики; надання кредитних пільг з урахуванням важливості не підприємств, а напрямів діяльності - науково-технічний прогрес, налагодження експортного виробництва, охорони природи тощо.

Світовий досвід переконливо свідчить про широке застосування і сприятливий вплив банківського довгострокового та товарного кредиту на технічне оновлення і розширення виробництва. Вітчизняна ж практика дев'яностих років дає протилежний приклад.

За бухгалтерськими даними підприємств, у другій половині дев'яностих років питома вага довгострокового банківського кредиту в структурі інвестицій в основні фонди значно збільшилась, забезпечивши ривок у 16 % за один лише 1998 рік. Якщо враховувати кредитування не тільки діючих підприємств, а й нове будівництво, то при розгляді абсолютних величин кредитування (залишки заборгованості на кінець року) у 1996-1999 роках склалась, на перший погляд, цілком сприятлива ситуація: сума виданих кредитів Нацбанком України - стабільна, а кредитування підприємств комерційними банками навіть збільшилось, особливо щодо довгострокового кредиту.

Однак поглиблений аналіз виявляє, що це зростання в основному зумовлене динамікою цін та обезціненням позичок, що видавалися. При зіставленні суми надаваних кредитів з обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) або вартістю основних фондів у тих же (фактичних) цінах спотворюючий вплив цінового фактору на динаміку обсягів кредитування зменшується. У результаті встановлено, що за розглянуті роки суттєво знизилася роль кредитів Нацбанку і кредитів комерційних банків у зростанні виробництва й оновленні основних фондів. Особливо різко впало значення довгострокового кредиту як інвестиційного фактора зміни основних фондів. Показник відношення суми довгострокового кредиту (в національній валюті) до повної вартості основних фондів знизився з 3,05 % у 1989 р. до 0,10 % у 1998 році. За той же період частка довгострокових кредитів у сумі всіх виданих комерційними банками кредитів зменшилась з 27,3 % до 13,3 %.

Головна безпосередня причина звуження сфери інвестиційного кредитування - занадто висока для більшості підприємств ціна кредиту, що зумовлена бурхливими інфляційними процесами під час економічної кризи.

Щодо товарних форм кредитування - лізингових і вексельних операцій, то на сьогоднішній день в Україні вони роблять тільки перші кроки в своєму розвитку, і їх інвестиційна роль незначна. Разом із тим, як показав спеціальний аналіз, в у країнах з ринковою економікою вони досягли великих масштабів і мають суттєве значення в інвестиційному процесі.

У розділі 2 “Економічне обґрунтування доцільності і ефективності інвестиційного кредитування” розроблено і викладено комплексну систему економічних обґрунтувань вибору сфери й об'єкта кредитування та прийняття мотивованих управлінських рішень стосовно параметрів довгострокового кредиту.

Важливою умовою розвитку кредитних відносин, підвищення дієспроможності банківської системи, позитивного впливу кредитних операцій на економіку підприємств покликана стати комплексна система економічного обґрунтування доцільності й ефективності кредитування. Ця система повинна, по-перше, сприяти пошуку варіантів найбільш прибуткового розміщення кредитних ресурсів, по-друге, гарантувати мінімізацію кредитних ризиків, тобто забезпечувати максимальну надійність своєчасного і повного повернення виданого кредиту і оплачування його ціни.

Досі ще не подолано стереотипу кредитування, притаманного адміністративно-командній системі, коли авторитет волюнтаристських рішень стояв вище за міркування ефективності, коли економічні обґрунтування в кредитуванні відсувались на другий план, а часом і зовсім ігнорувались. Надання позичок на покриття збитків, масове списання боргів банками (особливо щодо заборгованості колгоспів) були звичайною практикою. Але й сьогодні повномасштабне обґрунтування не кожного разу передує прийняттю рішення про надання позички. Звичайно обґрунтування ведеться за спрощеною схемою, коли враховуються лише показники технічного проекту і вартість заставного забезпечення кредиту. Не робиться попередня оцінка інвестиційної привабливості галузей і підгалузей економіки, винятковим явищем для кредитного аналізу на мікрорівні є оцінка економічних ризиків.

Проведене нами дослідження, а також досвід практичної роботи в банківській сфері дозволили зробити висновок про необхідність і можливість здійснення економічних обґрунтувань доцільності й ефективності кредитування за наведеною загальною схемою.

Особливу роль у системі економічних обґрунтувань кредитування покликана відіграти інтегральна оцінка кредитоспроможності позичальника, ефективності проекту і кредитних ризиків, яка поки що не стала обов'язковою умовою виділення кредитів у банківській практиці України. Необхідність її повсюдного застосування зумовлена тим, що в економічних проектних розрахунках неминуче використовується велика кількість різноманітних, різноспрямовано діючих показників, по суперечливому поєднанню яких тяжко зробити однозначне рішення про доцільність кредитування, розмір і ціну позички, строк її повернення. Тільки якщо звести сукупний вплив усіх врахованих факторів кредитоспроможності позичальника, ефективності проекту і надійності забезпечення кредиту до загальної інтегральної оцінки, можна на її основі (але також з урахуванням ще деяких обставин і міркувань) приймати достатньо виважене, всебічно обґрунтоване рішення про допустимість кредитування і параметри кредиту.

Інтегрування показників ефективності й надійності кредитної операції може бути здійснене шляхом застосування відомого в економічному аналізі методу бальної оцінки сукупної дії низки факторів на шукану підсумкову величину. При цьому вся сукупність факторів спочатку диференціюється за однорідними групами, далі на основі методу експертних оцінок встановлюється порівняльна сила впливу на підсумкову величину цих груп у цілому або їх окремих факторів (тобто кожному фактору-показнику надається певний бал, що відображає його “вагомість”, силу впливу на кінцевий результат). Підсумовування виставлених таким чином балів всіх факторів-показників і дає значення інтегральної оцінки. Інтегральна оцінка конкретного позичальника і кредитного заходу в порівнянні з контрольними або нормативними її значеннями може стати одним із найбільш вагомих аргументів у процесі прийняття кредитного рішення.

У розділі 3 “Шляхи розширення масштабів і посилення стимулюючого впливу кредитування на розвиток виробництва в Україні” розглянуто економічний механізм розвитку банківського довгострокового кредиту та обґрунтовані організаційно-економічні заходи щодо збільшення обсягів товарного кредиту як фактора активізації інвестиційної діяльності.

Вирішальною передумовою стабілізації і наступного розвитку економіки України в сучасних умовах є збагачення інвестиційного потенціалу країни, в тому числі і за рахунок кредитних джерел.

З метою створення умов для розвитку матеріально-технічної бази підприємств і галузей народного господарства необхідно, перш за все, стратегію державного регулювання економіки рішуче переорієнтувати з монетарістської моделі на модель розширення виробництва з використанням методів економічного стимулювання, в тому числі в кредитній сфері. При цьому економічні регулятори слід було б застосовувати у двох взаємопов'язаних напрямках: по-перше, по лінії централізованого управління фінансовою сферою і утворення державної системи економічного стимулювання комерційних банків у довгостроковому кредитуванні, по-друге, по лінії підвищення заінтересованості підприємств і організацій у використанні кредитних ресурсів для технічного оновлення виробництва.

Активізації ролі комерційних банків у розширенні масштабів довгострокового кредитування покликані сприяти такі заходи:

- враховуючи велике регулююче значення облікової ставки НБУ, слід утримувати її величину на такому рівні, який економічно дозволяв би в майбутньому надавати кредит підприємствам для технічного оновлення на прийнятних для них умовах;

- Нацбанку розширити видачу комерційним банкам кредитних ресурсів цільовим призначенням на фінансування технічного розвитку виробництва під прийнятні для цього проценти;

- допускати пільгове оподаткування комерційних банків з урахуванням їхньої реальної участі на ринку довгострокових кредитів;

- економічне стимулювання комерційних банків доповнити (у разовому порядку) заходами адміністративного впливу шляхом централізованого встановлення для них нормативу частки довгострокових кредитів на інвестиційні цілі в загальній сумі кредитних ресурсів, що видаються;

- центральним органам господарського управління і органам місцевої влади всіляко сприяти формуванню виробничо-фінансових об'єднань, до складу яких, крім виробничих, науково-технічних і комерційних підрозділів, входять банківські та інвестиційні структури, що здатні і заінтересовані в розширенні інвестиційного кредитування.

З метою створення економічних умов для розвитку виробництва на базі науково-технічного прогресу доцільно відновити практику застосування пільгового кредитування, але надавати пільги не окремим підприємствам (з урахуванням ніби їх пріоритетності), а розподіляти їх по напрямкам соціально-економічного розвитку. Зокрема доцільно надавати кредитні пільги на вказаних вище підставах по наступних напрямках діяльності:

- застосовувати знижені процентні ставки по кредитах комерційних банків, що видаються підприємствам на відшкодування витрат по науково-дослідних та експериментально-конструкторських роботах, по технічному оновленню виробництва, по впровадженню прогресивних технологій та економії ресурсів, по освоєнню нової продукції, налагодженню експортного та екологічно чистого виробництва. Сума отриманої підприємством пільги може покриватися за рахунок бюджетних коштів (ресурсів НБУ, казначейства);

- передбачати повернення підприємствами отриманих кредитних пільг у тих випадках, коли продукція, яку одержали в результаті реалізації прокредитованих заходів, не відповідає запланованому рівню якості;

- надавати підприємствам за рахунок коштів бюджету безпроцентні позичкина відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням державних цільових науково-технічних програм;

- надавати державні гарантії по кредитах, що отримують підприємства та науково-дослідні організації на здійснення пріоритетних ризикових НДДКР, з подальшим відшкодуванням збитків банків у разі отримання негативних результатів досліджень, коли виконавці не мають коштів для розрахунків з кредиторами. Зрозуміло, держава повинна допомагати комерційним банкам компенсувати збитки, пов'язані з пільговим кредитуванням підприємств шляхом або здешевлення кредитного ресурсу, який надається НБУ комерційним банкам на цільове фінансування ефективних напрямків науково-технічного прогресу і т.п., або відшкодуванням комерційному банку суми пільги, яка надана підприємству по узгодженому з НБУ напрямком підвищення ефективності виробництва.

При розширенні інвестиційного кредитування конче важливо по можливості послабити його інфляційний тиск, в тому числі і за рахунок першочергового кредитування високоефективних заходів, використання неінфляційних джерел кредитних ресурсів (активізація діяльності держави по залученню вільних грошових коштів населення, перехід до грошового етапу приватизації держмайна тощо).

З метою пожвавлення інвестиційної діяльності в країні на основі розвитку товарних форм кредиту - лізингових і вексельних операцій - необхідно прийняти комплекс взаємопов'язаних управлінських заходів на народногосподарському та регіональному рівнях.

Так, державна політика сприяння лізингу має бути зорієнтована на якомога швидке і послідовне вирішення таких завдань:

- по-перше, розробка і прийняття закону України про лізинг, в якому знайшла б чітке і повне відображення вся сукупність правових та економічних питань з приводу укладання і реалізації лізингових операцій (визначення сутності і змісту лізингу і його відмінностей від просто оренди; характеристика різноманіття видів лізингу; затвердження статусу, прав і обов'язків суб'єктів лізингових операцій і правил їх взаємодії);

- по-друге, економічне стимулювання здійснення лізингових операцій (зниження податкової ставки на прибуток лізингонадавача, його звільнення - повне чи часткове - від сплати мита при здійсненні міжнародного лізингу; економічне і адміністративне стимулювання комерційних банків до прямої і посередньої участі у лізингових операціях; дозвіл лізингоодержувачу застосовувати прискорену амортизацію взятого у лізинг обладнання; відмовлення від жорсткої прив'язки фінансового лізингу до строків служби устаткування, особливо якщо вони тривалі; надання підприємствам-лізингоодержувачам так званого інвестиційного податкового кредиту, тобто податкової знижки, яка встановлюється у процентах до вартості техніки, що надається в кредит);

- по-третє, підготовка кваліфікованих спеціалістів-професіоналів у галузі управління лізинговими операціями, зокрема в межах міжнародного співробітництва, через систему державних вищих та середніх учбових закладів.

До важливих організаційно-економічних умов розвитку лізингу, що слід створити на регіональному рівні, належать:

- формування в регіонах необхідної фінансово-виробничої інфраструктури, насамперед, у вигляді регіонального лізингового акціонерного товариства, до складу засновників якого входили б місцева влада, регіональний комерційний банк, заводи-виготовлювачі техніки та інші суб'єкти господарювання;

- утворення громадських структур для надання підприємствам консалтингових послуг з питань лізингу, підготовки інформаційних матеріалів, проведення спеціальних семінарів, розробки рекомендацій щодо розвитку лізингових відносин;

- з метою розширення меж застосування лізингу (особливо в сільськогосподарському виробництві) збільшити традиційний ланцюг суб'єктів лізингових операцій і включити до нього додаткову ланку - дочірнє підприємство, що утворюється при лізинговій компанії, з переробки й реалізації продукції, яка надходить від лізингоодержувача на оплачування лізингу.

Розширення сфери вексельного обігу в сучасних умовах передбачає:

- обов'язкове включення до вексельного обігу підприємств, продукція (послуги) яких користуються загальним попитом (електроенергія, газ, вода, комунальні послуги), з широким застосуванням банківського авалю їх векселів;

- законодавче оформлення використання векселів у соціальній сфері з широким застосуванням взаємозаліків між бюджетом, з одного боку, і населенням, а також бюджетними організаціями, з іншого;

- утворення під патронажем місцевої влади комерційних постачально-збутових фірм, що працюють з векселями;

- утворення при облдержадміністрації на громадських засадах асоціації векселедержателів, що покликана сприяти розширенню сфери вексельного кредиту, підвищенню його ефективності.

Висновки

1. У країнах з ринковою економікою і в Україні в докризовий період банківський довгостроковий кредит займав помітне місце серед джерел інвестування в основний капітал. Однак у дев'яності роки його інвестиційна функція стала істотно слабкішою. Практично в зародковому стані перебувають сьогодні товарні форми інвестиційного кредитування - лізинг і вексельний обіг.

2. Це перетворює проблему розширення обсягів і підвищення ефективності кредитування як чинника активізації інвестиційного процесу і розвитку виробництва на вельми актуальну для економічної теорії і господарської практики.

3. Ключове значення для дослідження теоретичних проблем розвитку інвестиційного кредитування має розкриття двоїстого характеру кредитних відносин, розуміння їх специфіки як економічної категорії і як конкретної економічної форми, усвідомлення необхідності більш широкого і повного (ніж це сьогодні прийнято) визначення сутності кредиту як економічної категорії, що включає до свого складу не тільки банківський кредит, але й товарні форми кредитування - лізингові і вексельні операції. Такий підхід вносить необхідні корективи до системи управління кредитними відносинами, зокрема включає до цієї системи товарний інвестиційний кредит.

4. Автор вбачає важливу передумову підвищення ефективності інвестиційного кредитування, удосконалення кредитної політики держави, регіонів і окремих суб'єктів господарювання в розробці і застосуванні комплексної системи економічного обґрунтування доцільності й ефективності кредитування, яка б включала до свого складу етапи порівняльної оцінки інвестиційної привабливості галузей і підгалузей народного господарства, оцінки кредитоспроможності позичальника, прибутковості кредитного проекту, кредитних ризиків, достатності заставної забезпеченості, інтегральної оцінки доцільності й ефективності кредитування.

5. Вирішальне значення в розширенні інвестиційно-кредитного потенціалу країни має удосконалення системи управління кредитною сферою по таких напрямках:

- по лінії державного централізованого управління банківською сферою (перехід в стратегічному управлінні економікою з монетариської моделі на модель розвитку виробництва, регулювання рівня облікової ставки НБУ, збільшення цільового кредитного ресурсу по прийнятних для підприємств цінах, розвиток законодавчої бази кредитування (особливо товарного), сприяння утворенню виробничо-фінансових груп (ВФГ) тощо);

- по лінії утворення державної системи економічного стимулювання комерційних банків з питань довгострокового кредитування (пільгове оподаткування банків за збільшення довгострокового кредитування, державне гарантування кредитування венчурних проектів і т.і.);

- по лінії посилення економічної зацікавленості суб'єктів господарювання у використанні кредитних ресурсів на технічний і соціальний прогрес;

- по лінії утворення на регіональному рівні кредитної інфраструктури, що покликана сприяти розвитку довгострокового кредитування, лізингових і вексельних операцій (територіальні ВФГ, регіональні лізингові структури і комерційні постачально-збутові фірми, громадські організації при органах місцевої влади по сприянню розвитку лізингових та вексельних відносин тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в фахових наукових виданнях

1. Галуза С.Г., Хоменко В.А. Проблемы кредитования и инвестиционный процесс в современных условиях // Рыночная трансформация экономики: Сб. научн. тр. - Вып.2. - Харьков: Основа. - Харьковский институт бизнеса и менеджмента. - 1997. - С.136-147 (0,5 друк.арк.). Дисертанту належить обґрунтування рекомендацій щодо розширення банківського довгострокового кредитування і товарних форм кредитування.

2. Хоменко В.А. Общегосударственные и региональные условия расширения товарного кредита в Украине // Регион: проблемы и перспективы. - 1997. - № 5-6. - С.35-37 (0,3 друк.арк.).

3. Хоменко В.А. Процентная ставка за кредит и ее управленческая функция // Вестник Харьковского государственного университета.- 1997. - № 392. - С.103-109 (0,3 друк.арк.).

4. Галуза С.Г., Хоменко В.А. Сравнение инвестиционной привлекательности отраслей промышленности // Вестник Харьковского государственного университета. - 1997. - № 398. - С.133-143 (0,7 друк.арк.). Дисертанту належить проведення експертної оцінки фінансово-виробничого стану галузей промисловості на прикладі Харківської області.

5. Хоменко В.А. Интегральная оценка кредитоспособности заемщика, эффективности кредита и кредитных рисков // Ринкова трансформація економіки: Зб. наук. пр. Вип.4. - Харків: Харківський інститут бізнесу та менеджменту. - 1998. - С.110-113 (0,2 друк.арк.).

6. Хоменко В.А. Экономическая природа кредитных отношений в переходной экономике // Вестник Харьковского национального университета. - 2001. - № 508. - С.239-244 (0,5 друк.арк.).

Інші роботи

7. Хоменко В.А. Экономическое стимулирование в сфере кредитования развития производства // Вестник Харьковского государственного университета.- 1998. - № 404. - С.354-357 (0,1 друк.арк.).

8. Галуза С.Г., Хоменко В.А. Принципы управления процессом долгосрочного кредитования предприятий // Проблемы менеджмента и маркетинга на рубеже третьего тысячелетия: Материалы международной научно-практической конференции. - Минск: Мн. ГУ., - 1999. - С. 28-29 (0,1 друк.арк.). Дисертанту належить перелік, обґрунтування принципів кредитування, що мають ринкову орієнтацію.

9.Хоменко В.А. Роль банковской системы в становлении денежного рынка // Сб. научн. работ аспирантов Харьковского государственного университета: Экономика, социология. - Харьков: Основа. -1993. - с.145-151 (0,4 п.л.).

АНОТАЦІЯ

Хоменко В.О. Кредитні відносини як фактор інвестиційного процесу і розвитку виробництва в перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 економічна теорія. - Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних основ і обґрунтуванню практичних рекомендацій з розвитку кредитних відносин як фактора розширення інвестиційної сфери і підвищення ефективності виробництва в умовах переходу до ринкових відносин з урахуванням кризової ситуації в економіці України. Кредитні відносини розглянуто в єдності руху позичкового грошового фонду і товарних форм кредитування (лізинг, вексельний обіг). Розроблено логічну модель комплексних економічних обґрунтувань і оцінки ефективності кредитування. Визначено організаційно-економічні і правові передумови й обґрунтовано пропозиції щодо розширення масштабів застосування інвестиційного кредиту і підвищення економічної ефективності довгострокового кредиту, лізингових та вексельних операцій.

Ключові слова: кредитні відносини, довгостроковий банківський кредит, лізинг, вексельний обіг, кредитні обґрунтування, інвестиційна сфера.

АННОТАЦИЯ

Хоменко В.А. Кредитные отношения как фактор инвестиционного процесса и развития производства в переходной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, Харьков, 2001. Диссертация посвящена исследованию теоретических основ и обоснованию практических рекомендаций по развитию кредитных отношений как фактора расширения инвестиционной сферы и повышения эффективности производства в условиях перехода к рыночным отношениям с учетом кризисной ситуации в экономике Украины. Кредитные отношения исследованы в единстве движения ссудного денежного фонда и товарных форм кредитования (лизинг, вексельный оборот). Рассмотрены сущность, содержание, структура кредитных отношений как элемента системы производственных отношений и как конкретной экономической формы, ее место в системе хозяйственного управления. Предложена система принципов управления кредитованием, отражающая требования рыночной экономики. Разработана логическая модель комплексных экономических обоснований и оценки эффективности кредитования, которая включает, в частности, сравнительную оценку инвестиционной привлекательности отраслей народного хозяйства, интегральную оценку кредитоспособности заемщика, эффективности кредитуемого проекта и кредитных рисков. Определены организационно-экономические и правовые предпосылки и обоснованы предложения по расширению масштабов приложения инвестиционного кредита, повышению экономической эффективности банковского долгосрочного кредита, лизинговых и вексельных операций. Результаты исследования сориентированы на активизацию и повышение действенности государственной инвестиционной и финансово-кредитной политики, на усовершенствование аналитической работы в коммерческих банках с целью всестороннего обоснования выбора инвестиционно привлекательных сфер и технических проектов для своих кредитных ресурсов, на повышение роли органов региональной власти и местного самоуправления в оживлении инвестиционной деятельности, развитии лизинга и вексельного обращения в регионах. Ключевые слова: кредитные отношения, долгосрочный банковский кредит, лизинг, вексельное обращение; кредитные обоснования; инвестиционная сфера.

ANNOTATION

Khomenko V.O. Credit Relations as Style of Investment Process and Development of Production in the Conditions of Transitive Economy. - Manuscript.

The thesis is represented for the Candidate of Science Degree in Economy. Speciality 08.00.01 - Economic Theory. Kharkiv National University named after V. N. Karazin, Kharkiv, 2001.

The thesis deals with the researching of theoretical basis and grounding of practical recommendation in credit relation development as the factor of investment sphere widening and advancement of manufacturing effectiveness in the conditions of transition to market economy, taking into consideration the crisis situation in Ukrainian economy. Credit relations were observed as united movement of loaning money fund and goods credit forms (leasing, bills circulation). The logical model of complex economic grounding and credit effectiveness estimation. Organization-economic and legal preconditions were defined and grounded proposition as for widening of investment credit using volume and advancement of long-terms credit economic effectiveness, leasing and billing operations.

Key words: credit relations, long-term bank credit, leasing, bills circulation, credit grounding, investment sphere.

Размещено на Allbest.ru

...