Економічні аспекти глобальних проблем людства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра економічної теорії

ІНДЗ на тему:

Економічні аспекти глобальних проблем людства

(З дисципліни «Економічна теорія»)

Виконав: ст. 31 групи історичного факультету

Левенець О. М.

Науковий керівник: к.е.н. Бобох Н. М.

Луцьк 2013



Зміст

Вступ

1. Причини виникнення і соціально-економічна сутність глобальних проблем

2. Основні глобальні проблеми сучасності і їх класифікація

3. Шляхи розв'язання глобальних проблем

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

глобальний проблема глобалізація економічний

Актуальність проблеми. В умовах глобалізації та всезагальної інтеграції людство зіштовхнулося з новими проблемами, що стосуються життєвих інтересів всіх народів світу,характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової спільності. Від вирішення глобальних проблем залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації. Підсилює актуальність цієї проблеми той факт, що з кожним днем питання стає все більш загострюючись. Якщо наявні нині тенденції розвитку глобальних проблем збережуться і надалі, то вже упродовж цього століття людство наблизиться до меж свого економічного зростання.

Економічні аспекти глобальних проблем досліджували наступні вчені: Г. Кан, В. Леонтьєв, Е. Пестель, Я. Тінберген, О. Тоффлер, Дж. Фелпс, Р. Фолк, та інші.

Мета цієї роботи дослідити та систематизувати економічні аспекти глобальних проблем.

Завдання роботи дослідити класифікацію, головні чинники, сучасний стан та шляхи вирішення глобальних проблем людства.

Об'єкт дослідження: глобальні проблеми людства.

Предметом дослідження є економічні аспекти глобальних проблем.



1. Причини виникнення і соціально-економічна сутність глобальних проблем

Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «global», що означає всезагальний, той, що охоплює всю земну кулю. До таких проблем належать: відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру; необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища; ліквідація відсталості країн, що розвиваються; продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми; ліквідація хвороб, раціональне використання глибин Світового океану та мирне освоєння космічного простору; проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього [2].

Глобалізація - це надзвичайно складний і водночас інтенсивний процес інтернаціоналізації всіх сфер життя суспільства, який охоплює всі без винятку країни і все більше стає домінуючим фактором впливу на економічний і політичний розвиток кожної окремої країни. Визначальною складовою частиною глобалізації є економічна глобалізація. Вона може бути визначена як все більше переплетення національних процесів суспільного відтворення і різке посилення впливу зовнішніх чинників на особливості й наслідки процесів суспільного відтворення в кожній окремій країні [7, ст. 457].

Найбільш характерними вимірами поняття глобалізація виступають:

· загальнопланетарній масштаб інтернаціоналізації світової економіки як логічний результат постійно розширювальної взаємодії національних економік, коли це взаємодія набула вигляду транс націоналізації, тобто взаємного проникнення і переплетіння;

· універсалізація економічного життя, яка під впливом обміну знаннями, людьми, товарами, культурними цінностями і т. п. все більше тяжіє до єдиних стандартів, принципів і цінностей.

Вперше питання про існування глобальних проблем був поставлений в середині 80 -х рр. низкою міжнародних організацій (ООН, Римським клубом, ОБСЄ, ОЕСР), а також на нарадах країн «Великої сімки», світовою громадськістю [3, ст. 255].

Основою глобалізації є потужні зміни в продуктивних силах, які в своєму розвитку вийшли на загально планетарний простір, який усе більшою мірою стає об'єктивно необхідною умовою їх функціонування. Саме ці зміни, які нагромаджувалися людством протягом усього його існування наприкінці минулого, на початку нинішнього століття призвели до появи багатоаспектних загальносвітових економічних процесів, осторонь яких вже не може стояти жодна окрема країна [7, ст. 458].

Глобальні проблеми - це проблеми, пов'язані з природними, природно-антропогенними, чисто антропогенними явищами, що виникли в ході розвитку сучасної цивілізації та мають загальнопланетарній характер як за масштабами свого впливу на економічні, політичні, соціальні, біологічні, технічні, технологічні системи, так і за способами їх вирішення, що вимагає координації зусиль всього світового співтовариства [3, ст. 255].

Зараз стала розвиватися геоглобалістика, яка пропонує вивчення проблем на трьох послідовних рівнях - глобальному, регіональному та державному. Геоглобалістика виникла в результаті синтезу глобальної екології, соціології, економіки та ряду інших областей наукового знання [7, ст. 458].

Основними критеріями віднесення тієї чи іншої проблеми до категорії глобальних визнано вважати:

* її загальносвітової, планетарний характер, які зачіплює інтереси і долі всього людства;

* вплив на всі сфери життя людей з наростанням загрози серйозного регресу в умовах життя і подальшого розвитку продуктивних сил;

* взаємопов'язаність і взаємозумовленість цих проблем;

* необхідність колективних зусиль більшості для вирішення проблеми [3, ст. 255].

Найбільш загальною причиною загострення глобальних проблем, яка характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останні десятиріччя, або демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах. Так, на початку нашої ери на всій планеті проживало 200 млн. осіб. Приблизно через 18 століть, а точніше у 1830 p., населення планети становило 1 млрд.. Тобто такої кількості населення планети досягло приблизно за 1 млн. років існування людської цивілізації. Зростання його чисельності до 2 млрд. досягнуто через 120 років, а третій мільярд - через 32 роки (1960). Через 15 років (у березні 1976 р.) кількість населення Землі становила 4 млрд. осіб, п'ятий мільярд було досягнуто на початку 1989 p., тобто менше ніж за 13 років, шостий мільярд - за 11 років (у 2000 p.), а до кінця 2100 р. чисельність населення стабілізується на рівні 12--13 млрд. [2].

Ще одною головною причиною загострення глобальних проблем є високі темпи економічного зростання на основі використання досягнень науково-технічної революції. Кожен етап прогресивного розвитку суспільства залишає за собою складні невирішені соціально - економічні проблеми. Інакше кажучи, прогрес неминуче містить в собі і елементи регресу. Суспільство може запобігти негативні тенденції економічного зростання. Однак чим вище темпи НТП та економічного зростання, тим більш складним, дорогим і віддаленим у часі стає процес « знеболювання » його досягнень [6].

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового змісту, є:

1. Низький рівень впровадження ресурсу та енергозберігаючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залучається у процес виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя) [2].

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що у 1990 р. в атмосферу було викинуто 6 млрд. т. СО2 промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років [6].

2. Швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів. Це супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією. Загалом на 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення. Нині існують десятки міст, кількість мешканців яких перевищує 10 млн.. У майбутньому чисельність цих міст та їхніх мешканців зростатиме. У містах зосереджено величезну кількість легкових автомобілів. Нині у світі їх налічується майже 700 млн.. За останні 30 - 40 років забруднення середовища вихлопними газами зросло утричі.

3. Варварське ставлення людини до природи. Це найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку у світі знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну секунду вирубуються ліси площею з футбольне поле. Тропічні ліси вирубуються зі швидкістю 5,5 га за хвилину. На заході Африки площа лісів скорочується на 5% за рік. За одну хвилину на планеті знищується 20 га лісу. Інтенсивно вирубуються ліси в Росії, Україні та в деяких інших країнах колишнього СРСР [2].

Визначальними факторами становлення глобалізації економічних процесів стали такі зміни в розвитку продуктивних сил:

· розвиток інформаційних технологій. Уже сформовано єдиний світовий інформаційний простір, до якого залучені не тільки підприємці й державні чиновники, а й мільйони простих людей на всій земній кулі. Це різко підвищило ефективність функціонування капіталу, прискорило його рух, сприяло оптимізації обміну і споживання;

· різке зростання рухливості капіталу, перш за все фінансового. Через світову мережу банків і фондових бірж капітал отримав можливість дуже швидко і з потужними гарантіями стосовно стандартних ризиків переміщуватись в ті регіони світу, де він може принести максимальний прибуток;

· усе більші можливості набуває робоча сила з погляду переміщення в регіони світу з найбільш вигідними умовами ії продажу. Легальна міграція населення в окремих регіонах долає останні перешкоди. Так, в Європі вже 25 країн увійшли до шенгенської зони, яка передбачає вільне переміщення робочої сили і взагалі усього населення з однієї країни в іншу. А там, де ще таких умов немає, нелегальна міграція долає будь-які перешкоди і її вже не зупинити навіть величезними парканами, на зразок того, що будують США на своєму кордоні з Мексикою;

· в останні десятиліття винайдено потужну і водночас ефективну організаційну форму інтернаціонального капіталу у формі транснаціональних корпорацій. їх кількість постійно зростає [7, ст. 459].

Але процес глобалізації економічного життя має і зворотний бік. Відзначені вище зміни в продуктивних силах здійснюються на фоні наявності незалежних країн, які мають кордони, власний особливий політичний устрій та владу і свої національні інтереси. За цих умов глобалізація економічного життя породжує низку суперечностей і за своїми наслідками вона далеко неоднозначна стосовно національних інтересів конкретної держави [2].

Найбільш суттєві негативні зміни, що пов'язані з економічною глобалізацією, виявляються в такому:

· посилюється нерівномірність розвитку країн. Частина найбільш потужних, розвинених країн формують певні центри міжнародної економіки. Саме їм переважно і належить той транснаціональний капітал, який через систему ТНК охоплює весь світ. Це, у свою чергу, веде до того, що левова частина прибутку, створеного працею часто мільйонів найманих працівників по всьому світові, привласнюється саме цими центрами. Що ж стосується країн, де цей прибуток створюється, то їм залишаються крихти. Вони несуть основні витрати у зв'язку з діяльністю міжнародного капіталу і перетворюються на віддалені периферійні зони. До найбільш розвинених регіонів світу належать: США, Канада, країни Західної Європи і Японія. Усі інші країни перетворюються на регіони збуту продукції і постачання сировини й дешевої робочої сили;

· нерівномірність розвитку країн веде до нерівномірності розподілу світового ВВП. Наслідком стає стрімко зростаючий розрив між багатими і бідними на планеті. Яскравим підтвердженням цьому є те, що частка в сукупному світовому доході 20 % найбіднішого населення світу скоротилась з 2,3 % у 1960 р. до 1,1 % у 1994 р. [7, ст. 460].

З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення і природу цих явищ. Так, американські науковці (В. Войскопер, Д. Блейні та ін.) основними причинами зростання мілітаризації капі­талістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи навколишнього середовища американський учений Ф. Слейтер, швейцарський науковець Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині ін­стинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів такою причиною називають лише збільшення народонаселення, сучасну НТР, зростання промислового виробництва [2].

2. Основні глобальні проблеми сучасності і їх класифікація

У 90 -і рр.. XX ст. склалася приблизно наступна класифікація глобальних проблем:

* Політичні та соціально-економічні проблеми (зі збереження миру і запобігання ядерної війни, обмеження гонки озброєнь і роззброєння, стійкість розвитку світового співтовариства).

* Проблеми, пов'язані з природно - економічним розвитком (екологічна, енергетична, сировинна, продовольча, збереження клімату, Світового океану та ін.).

* Соціальні проблеми (міжнаціональні конфлікти, проблеми демографії, питання культури, освіти та охорони здоров'я).

* Змішані проблеми, виникнення і невирішеність які несуть загрозу масової загибелі людей (військові і регіональні конфлікти, злочинність, техногенні катастрофи, стихійні лиха).

* Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування в різних областях і ін.) [3, ст. 257].

Розвиток глобалізації світового господарства змінює пріоритети у глобальних проблемах. Якщо у 70-80-х роках XX ст. головною вважалась проблема запобігання світовій ядерній війні, то нині пріоритетною окремі фахівці вважають екологічну проблему, інші - демографічну, а треті -- проблему бідності та відсталості. Однак усі ці проблеми можна вважати пріоритетними, адже вони безпосередньо пов'язані з виживанням людства, хоча і породжені дією різних факторів, а отже, є об'єктами дослідження таких наук, як міжнародна економіка, соціологія, право, біологія, географія, екологія, океанологія та ін. [6, ст. 438].

Глобальні проблеми тісно взаємопов'язані (енергетична, сировинна, екологічна, демографічна, продовольча і т. д.). Тому їх аналіз, так само як і пошук шляхів вирішення, являє собою складну наукову задачу. Підходи до аналізу причин виникнення самого кола цих проблем, наслідків та шляхів їх вирішення постійно видозмінюються. Від цього вони не стають менш важливими. Однак людство обмежене в своїх фінансових можливостях, яке могло виділити для рішення глобальних проблем. Цей стримуючий фактор цілком може бути подоланий на шляху пошуку політичних рішень проблеми і прояви політичної волі окремих держав до налагодження державного і міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем [3, ст. 257].

За походженням, характером і способом розв'язання глобальні проблеми класифікуються на декілька видів.

До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них слід виділити надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, раціональне природокористування і збереження природного навколишнього середовища, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору. Вони спричинені закономірностями розвитку світових продуктивних сил, що створює можливості для зростання масштабів господарської діяльності, потребує все більшої кількості світового видобутку сировини, використання прісної води, вирубування лісів, збільшення навантаження на природний потенціал сільського господарства [6, ст. 438].

Друга група проблем - це глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин, які пов'язані із роззброєнням, конверсією військового виробництва і збереженням миру, відверненням світової термоядерної війни, недопущенням локальних, регіональних і міжнародних криз та забезпечення стабільного миру; подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу [7, ст. 461].

Серед глобальних проблем, які нині постали перед людством, збереження миру - найактуальніша проблема, яка потребує невідкладного розв'язання. Хоча закінчення "холодної війни" призвело до припинення протистояння двох антагоністичних соціально-політичних систем і зняло гостроту та неминучість прямої загрози знищення людства у глобальній війні, війна не зникла з арсеналу засобів розв'язання суперечностей між країнами, націями, релігіями. Новою загрозою існування людства стало розширення "клубу" ядерних держав. У 1998 р. Індія та Пакистан здійснили випробування ядерної зброї. До держав, які здійснюють реалізацію програм зі створення ядерної зброї, належать ПАР, Ізраїль, Іран, КНДР, а до потенційно ядерних держав належать Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина [6, ст. 439].

До третьої групи належать глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього існування. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного і соціального середовища, яке динамічно змінюється під впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань, як онкологічні, СНІД, серцево-судинні, різноманітних епідемій; культурно-моральні проблеми втрати окремою людиною довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь; боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, торгівлею людьми, тероризмом; проблеми демократизації та охорони прав людини [2].

Економічні аспекти глобальних проблем проявляються в наступному:

* вплив на темпи і розміри економічного раз витія, структуру суспільного виробництва;

* ці проблеми можуть бути вирішені за умови розроблення адекватної моделі розвитку цивілізації.

Загострення загальних для всього людства проблем посилює необхідність спільного вироблення оптимальних варіантів розвитку. До глобальних міжнародних проблем економічного характеру належать такі:

- надання допомоги на цілі розвитку;

- надання розвинутими країнами економічної допомоги менш розвиненим країнам, і країнам з перехідною економікою;

- питання природоохоронної діяльності та захисту навколишнього середовища;

- питання надання гуманітарної допомоги в надзвичайних ситуаціях [3, ст. 439].

3. Шляхи розв'язання глобальних проблем

Глобальні проблеми всі разом і кожна окремо виступають як загрози для існування кожного окремого народу чи нації й для всього людства загалом. їх вирішення вимагає об'єднання зусиль усіх держав та скоординованої і науково обґрунтованої системи заходів з боротьби з негативними наслідками процесу глобалізації. Проблем планетарного масштабу багато, і їх вирішення вимагає гігантських зусиль усієї світової спільноти. Вирішувати всі проблеми водночас практично неможливо. Останнє пов'язано не тільки з їх великою кількістю, а й з наявністю в різних держав різного бачення цих проблем і різного ступеня готовності окремих націй і народів до практичних дій у цьому напрямі, бо вони можуть зачіпати і, як правило, зачіпають національні інтереси окремої країни [7, ст. 461].

Свою роль у регулюванні зазначених процесів та у розв'язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН, МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зв'язків [6, ст. 442].

Однією з найбільших і найбільш авторитетних міжнародних організацій сучасності, здатної домогтися рішення багатьох проблем і діючої в інтересах усього людства, є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Основними цілями ООН були проголошені:

* підтримку міжнародного порядку і безпеки шляхом прийняття ефективних колективних заходів і світового врегулювання спорів;

* розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципів рівноправності і самовизначення поділу народів;

* забезпечення міжнародного співробітництва з раз вирішення міжнародних економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем і заохочення поваги до прав людини для всіх людей без будь-яких відмінностей;

* перетворення ООН в центр узгоджених зусиль націй по досягненню цих цілей [3, ст. 259].

Для розв'язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовані відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращення якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища [6, ст. 442].

Загальне число членів ООН - 188 країн. У систему ООН входить цілий ряд організацій: Економічний та соціальна рада, Група Світового банку, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, Всесвітня організація інтелектуальної власності та ін. Переваги ООН перед іншими організаціями:

* універсальність: всі країни мають голос, коли приймаються великі політичні рішення;

* неупередженість: вона не виражає якихось конкретних національних і комерційних інтересів і тим самим може встановлювати особливі довірливе від ношення з країнами та їх населенням, щоб представити допомогу без будь-яких умов;

* глобальна присутність: вона має найширшу в світі мережу представництв в інших країнах для надання допомоги в розвитку;

* всеосяжні зобов'язання: що включають в себе задоволення соціальних, економічних і надзвичайних потреб, вона сприяє розвитку, доставки надзвичайної допомоги, заохочує демократизацію і сприяє перебудові [3, ст. 260].

У розв'язанні демографічної проблеми значну роль відіграла п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася в Каїрі у 1994 р. На ній була прийнята Програма дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв'язанні демографічної проблеми [6, ст. 443].

На міжнародній конференції під егідою ООН з проблем екології й майбутнього розвитку цивілізації в червні 1992р. в Ріо-де-Жанейро конференція прийшла до таких висновків:

1. Модель розвитку сучасного капіталізму вичерпала себе. Це шлях, який веде людство в глухий кут. Чому? Тому, що в її рамках об'єктивно неможливо створити умови сприятливого розвитку для всіх, країн світу, бо вона не піддається централізова­ному плануванню. А посилене використання ринкової системи з її механізмом саморегулювання й прагненням до нестримного зрос­тання споживання не тільки не розв'язує глобальних проблем, а навпаки, загострює їх, зокрема, породжує й дедалі загострює соціальні конфлікти. Так, у сучасних умовах на 20% найбільш багатих людей планети, що проживають у високо розвинутих країнах, припадає близько 85% світового валового продукту, а на 80% іншого населення - лише 15%.

2. Виходячи з цього, людству потрібна нова модель соціально-економічного розвитку й розподілу виробленого продукту. Основні вимоги до цієї моделі:

а) вона повинна спиратися на могутні важелі централізованого регулювання соціально-економічної системи як на рівні держави, так і світової співдружності в цілому;

б) таке регулювання повинно спиратися перш за все на інтегровані інтереси суспільства й лише потім на інтереси приватного підприємництва;

в) здійснити це можливо лише за умови орієнтації світового співтовариства на колективні, суспільні форми власності, які значно розширюють можливості планового регулювання економіки, а отже, й можливості не лише розробки, а й реалізації програми розв'язання глобальних проблем і врятування людства від світової катастрофи [1, ст. 516].

Важливу роль у вирішенні глобальних проблем відіграють регіональні об'єднання країн, такі як Європейський Союз (ЄС), об'єднання країн Південної Америки (НАФТА) та країн Азіатського-Тихо-океанського регіону (АСЕАН). До вирішення цих проблем долучаються й такі міжнародно-фінансові центри, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк [4, ст. 468].

Основними шляхами розв'язання екологічної, паливно-енергетичної та сировинної проблем з погляду речового змісту суспільного способу виробництва є:

1) швидкий розвиток і використання таких основних видів відновлюваної енергії, як сонячна та вітрова, океанічна та гідроенергія річок;

2) структурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії, а саме: зростання частки вугілля в енергобалансі та зменшення газу і нафти, оскільки запасів цих корисних копалин на планеті менше, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша;

3) створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без викидів шкідливих газів. Все це вимагає більших витрат держав на природоохоронні цілі. Але якщо у США та ФРН на ці заходи витрачалося 2% ВНП, в Японії - 3, то в колишньому СРСР - 1,2%. Значно скоротилися вони в останні роки в Україні. Країни колишнього СРСР ще не мають екологічно чистої вугільної енергетики, а в США вона вже створена;

4) розробка всіма країнами конкретних заходів щодо дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;

5) вивчення запасів власних ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, нині розвіданий відносно неглибокий шар земної кори - до 5 км. Тому важливо відкрити нові ресурси на більшій глибині Землі, а також на дні Світового океану;

6) інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, в тому числі переробних галузей сировини. Для розв'язання проблеми голоду у цих країнах треба розширювати обсяг посівних площ, запроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво, високоврожайні культури, ефективні добрива та засоби захисту рослин тощо;

7) пошук ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. осіб в середині XXI ст.;

8) припинення надмірного вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування, коли кількість посаджених дерев значно перевищує кількість вирубаних;

9) формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнаціональному рівні насамперед з погляду розв'язання екологічної проблеми, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем [2].

Не вимагає особливого обґрунтування зв'язок енергетичної та сировинної глобальних проблем з високими темпами економічного зростання у другій половині XX в. Основу глобальної енергетичної проблеми становить обмеженість природних запасів вуглеводневої сировини і насамперед нафти і газу, в той час як динамічно розвивається світова економіка вимагає все більших енергетичних витрат [4].

Основні шляхи розв'язання паливно-енергетичної та сировинної проблем з погляду суспільної форми (відносин економічної власності):

1) встановлення національної народної власності на всі природні ресурси. Це певною мірою послабить процес пограбування імперіалістичними державами та ТНК паливно-енергетичних і сировинних ресурсів країн, що розвиваються;

2) істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.

3) протиставлення об'єднаній силі розвинутих країн стратегії об'єднання дій країн експортерів паливно-енергетичних та сировинних ресурсів. Ця стратегія має стосуватися як обсягу видобування всіх видів ресурсів, так і квот їх продажу на зовнішніх ринках;

4) списання всіх боргів слаборозвинутих країн, сума яких перевищила 2,5 трлн дол. Для виплати лише відсотків за ці борги не вистачає коштів, отриманих від імперіалістичних держав за експорт сировинних ресурсів.

5) відмова від диктату міжнародних капіталістичних організацій, насамперед МВФ.

6) ліквідація тягаря гонки озброєнь у країнах «третього світу». Військові витрати цих країн досягають чверті витрат всього світу.

7) нарощування випуску готової продукції країнами, що розвиваються, оскільки розвинуті країни і ТНК намагаються здійснювати в них лише первинну обробку мінеральної сировини. Це дало б змогу навіть за нинішньої кон'юнктури цін на світовому ринку значно збільшити доходи від експорту;

8) виділення розвинутими капіталістичними державами країнам «третього світу» значних фінансових, людських та технічних ресурсів для розвитку;

9) здійснення прогресивних аграрних перетворень на селі, ліквідування неоколоніальних форм аграрних відносин: розвиток експортних галузей сировини за рахунок штучного обмеження сільськогосподарського виробництва;

10) об'єднання зусиль усіх країн для розв'язання глобальних проблем, значне збільшення витрат на подолання насамперед екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, зменшення військових витрат.

11) активізація діяльності різних громадських організацій, політичних партій, спрямованої на розв'язання глобальних проблем [2].

Отже, джерелами ресурсів та засобами розв'язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають:

- офіційна допомога з боку економічно розвинених країн країнам, що розвиваються;

- іноземні приватні інвестиції;

- застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо;

- об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобальних проблем;

- збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи;

- створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації най загрозливіших для довкілля джерел небезпеки;

- посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи;

- стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів [7, ст. 446].

Між країнами світового співтовариства існують суперечності, що часто призводять до регіональних і міжрегіональних конфліктів із застосуванням зброї. У XXI ст. глобальні проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні і воєнно-політичні суперечності і конфлікти заради успішного вирішення глобальних проблем. Треба будь-що зберегти мир на планеті. А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення.

Нове політичне мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.

Глобальні проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регіональні і галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль [5, с. 393].



Висновки

Глобальні проблеми об'єктивні за своїм характером, далеко не малі і для їх розв'язання потрібні значні кошти, інтелектуальні та фізичні зусилля багатьох людей у багатьох країнах світу.

Процеси інтернаціоналізації господарського життя науки, культури створюють підстави для подальшої глобалізації проблем людського життя. НТР сприяла розв'язанню тих, що пов'язані з рівнем та якістю життя людей. По суті, завдяки науково-технічному прогресу створене нове техногенне середовище існування сучасної цивілізації. Водночас цим самим процесом надзвичайно загострені проблеми охорони довкілля, сировинних джерел тощо.

"Світ створений нами в результаті мислення на звичному для нас рівні, породжує проблеми, не розв'язані на цьому ж рівні" (А.Ейнштейн). Розв'язання глобальних проблем потребує формування більш високого рівня мислення.



Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. 527 с.

2. Ватаманюк З. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. Ватаманюка Зіновія та Степана Панчишина. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://buklib.net/books/32148/.

3. Кочергина Т.Е. Мировая экономика. Учебник. Изд. 2-е, доп. и перераб. Ростов н/Д: Феникс, 2008. 267 с.

4. Макаров Г.Н. Экономическая теория. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uchebnik.biz/book/543-yekonomicheskaya-teoriya/35-glava-31-yekonomicheskie-aspekty-globalnyx-problem.html.

5. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник / За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. Київ: ЦУЛ, 2003. 412 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. К.: Алерта, 2008. 487 с.

7. Щетинін А.І. Політична економія / Підручник. К.: ЦУЛ, 2011. 480 с.



Додатки

Додаток А

Таблиця 1

Причини глобальних проблем



Додаток Б

Таблиця 2

Демографічна таблиця

Роки	Кількість населення на планеті	Кількість років на приріст 1 млрд. населення
Початок нашої ери	200 млн. чол.
1830 р.	1 млрд.	1 млн. років
1930 р.	2 млрд.	100 років
1960 р.	3 млрд.	30 років
1976 р.	4 млрд.	15 років
1989 р.	5 млрд.	13 років
Прогноз 2000 р.	6 млрд.	11 років
2100 р.	12-13 млрд.

Размещено на Allbest.ru

...