Умови забезпечення макроекономічної збалансованості та їх застосування в регулюванні банківської системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний економічний інститут

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування та регулювання економікою

Умови забезпечення макроекономічної збалансованості та їх застосування в регулюванні банківської системи

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, Базилюк Антоніна Василівна, Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, завідувач відділу методології регулювання та прогнозування цін

Офіційні опоненти:

1. Полозенко Дмитро Вавильович - доктор економічних наук, професор, заслужений економіст, завідувач відділом Науково-дослідного інституту фінансів при Міністерстві фінансів України

2. Гладких Дмитро Михайлович - кандидат економічних наук, провідний спеціаліст Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"

Провідна установа - Національний інститут стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України, відділ соціально-економічної стратегії та економічної безпеки, м. Київ

Захист відбудеться 27.02.2001 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.801.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Мінекономіки України за адресою: 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Мінекономіки України.

Автореферат розісланий 25.01.2001 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради А.В. Базилюк

1. Загальна характеристика роботи

макроекономічний розбалансованість банківський кредитний

Актуальність теми дослідження. Процес становлення ринкових механізмів господарювання в економіці України протягом 90-х років виявився далеко неоднозначним та суперечливим. За оцінкою фахівців, в умовах перехідної економіки успіх економічних реформ на 90% визначається політичним курсом, макроекономічною політикою держави і лише на 10% - вихідними умовами переходу. Класичні рекомендації провідних економістів світу щодо економічних реформ виявились не дієвими. Однією з головних причин загострення негативних тенденцій є диспаритетний розвиток як окремих ринкових інститутів, так і незбалансована галузева структура народного господарства. Хибність економічної політики держави полягає переважно у “точковому” регулюванні економіки, коли через нехтування принципом рівноправності державна влада не запобігає, а ускладнює ринкові диспропорції.

Регулювання банківської діяльності як один із механізмів, притаманних ринковій економіці, виявилось неспроможним забезпечити стабільний розвиток сектору - прибутковість спекулятивних операцій знижується та й самі вони часто повязані з ризиком (валютним, політичним і т.д.), а розвиток сектору залежить від ефективності функціонування всієї економічної системи. Недостатність комплексних досліджень, інформаційної бази, які не враховували проблему забезпечення системної збалансованості на макрорівні, сприяли підриву ефективності державних важелів регулювання економіки та банківської системи, зокрема.

Віддаючи належне напрацюванням зарубіжних та вітчизняних вчених, слід відзначити, що і сьогодні залишається актуальним питання забезпечення системної збалансованості макроекономічних пропорцій через формування паритетних рамкових умов діяльності субєктів господарювання, що забезпечило б макроекономічну стабілізацію та економічне зростання на ринковій основі.

Актуальність, теоретична і практична значущість проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи повязана з тематикою і планами науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України на період з 1997 по 2000 роки, зокрема, з темою № 21-97 “Дослідження факторів впливу тіньової економіки на стан розвитку народного господарства” та темою № 4-98 "Аналіз економічного стану України з розробкою наукових рекомендацій по закріпленню позитивних зрушень із рекомендаціями механізмів подолання негативних тенденцій економічного розвитку".

Положення та висновки дисертації використані автором в процесі аналізу, прогнозу та розробки методичних рекомендацій, що виконуються в НДЕІ Мінекономіки України на замовлення органів державного управління.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені на засіданні відділу методології, регулювання та прогнозування цін Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. Автор приймав участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя", (м. Київ, 1998 р.), Першій національній міжвузівській науково-практичній конференції "Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 1999 р.), засіданні наукової секції "Дні науки на економічному факультеті" "Держава в умовах системної трансформації" Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2000р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування умов і методів забезпечення макроекономічної збалансованості, що створюють рівні можливості функціонування господарських субєктів, посилюють на цій основі міжгалузеву конкуренцію, сприяють ефективному перетоку капіталу, створюючи підгрунтя для зниження банківського відсотку і зростання ефективності виробництва. Для досягнення вказаної мети в дисертаційній роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

узагальнено досвід здійснення економічної політики держави протягом 90-х років і виявлені ключові проблеми розвитку ринкового середовища в Україні;

сформульовано та формалізовано умови, необхідні для забезпечення паритетних умов функціонування субєктів економіки;

розроблено й обґрунтовано науково-методичні основи забезпечення макроекономічної збалансованості та регулювання банківської системи;

визначено і обґрунтовано систему заходів щодо зниження кредитного ризику, що дасть змогу забезпечити зниження банківського проценту, як одного з інструментів забезпечення макроекономічної збалансованості.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

запропонована методика розрахунку рівня диспаритетності умов економічного розвитку, що визначається на основі співставлення з середнім значенням квадратів відхилення показників: рентабельності, індексів цін та темпів росту виробництва, зважених на середнє значення цих показників по промисловості в цілому. Визначені характеристики по галузях, згрупованих за рівнем обігу капіталу, показують рівень нерівномірності умов їх формування у різних підгрупах під впливом важелів економічного управління. Зроблені на їх основі розрахунки дозволили зробити висновок про короткострокову орієнтацію завдань промислової політики та зумовлену цим спотвореність потоків міжгалузевого переливу капіталів;

запропоновано умови забезпечення макроекономічної збалансованості, що передбачають паритетність умов функціонування субєктів господарювання. Характер такої збалансованості досягається на основі заходів стабілізаційної політики щодо забезпечення умов інтенсифікації, формування ціни, зарплати, обмінного курсу, проценту, фінансової, амортизаційної та податкової політик. Реалізація цих заходів передбачає застосування важелів та інструментів економічного регулювання, що забезпечують послідовне реформування інституцій, характерних для ринкової економіки;

запропоновано методику визначення впливу кредитного ризику на рівень банківського відсотку за кредитними операціями, яка раніше не застосовувалась. Алгоритм цих розрахунків зводиться до визначення різниці між рівнем відсотка, необхідного для покриття фактичної собівартості кредитних ресурсів, та відсотка, що не враховує втрат банку від кредитного ризику (непрацюючі кредити та резерви на покриття ризиків). Проведені розрахунки на основі звітних даних по діяльності банківської системи Одеської області в 1998 році показали, що ризикованість кредитних операцій спричинила зростання відсотка на дві третини (з 19,9% до 32,8%) і знаходиться в межах фактичних коливань;

запропоновано систему заходів по зниженню кредитного ризику на основі зближення умов функціонування господарюючих субєктів, що передбачає застосування комплексу інструментів (ціна виробника, зарплата, податки, дефіцит державного бюджету, ставка відсотка, валютний курс, амортизація, контроль та інформаційне забезпечення) і передбачає вдосконалення нормативно-правової регламентації щодо чинного законодавства (реалізація прав застави, чітка та прозора регламентація процедури банкрутства);

обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку у підприємницькій діяльності": у напрямку уточнення порядку визначення балансової вартості основних фондів, за рахунок виключення з неї суми амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному а також введення норми про щоквартальну індексацію основних фондів на цільовий рівень інфляції та недопущення застосування понижуючого коефіцієнта і вилучень амортвідрахувань державою, поширивши вплив прискореної амортизації на всі групи основних фондів. Зазначений порядок сприятиме капіталотворенню в економіці.

Практичне значення отриманих результатів полягає у висновках і пропозиціях, підготованих на основі аналізу сучасного стану і особливостей практики державного регулювання банківської системи в умовах перехідного періоду. Результати роботи мають істотне значення для поліпшення кількісних та якісних показників функціонування української банківської системи, її подальшої адаптації до форм та методів господарювання на базі комплексного підходу до розвитку економіки на етапі переходу до ринку.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальних курсах з організації державного регулювання та планування фінансів, банківської справи.

Положення дисертації були використані при розробці робочої навчальної програми та викладанні дисципліни з "Економічної політики" кафедри "Економічної теорії" Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації за результатами дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 6 наукових статтях, з них 5 - самостійні, опублікованих у наукових виданнях, загальним обсягом 2,9 друкованих аркушів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення.

В статті, написаній у співавторстві, автору належить аналіз причин відтоку капіталу із банківської системи та проблем капіталотворення в економіці.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (132 найменування). Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках, робота містить 27 таблиць, 6 рисунків і схем.

2. Основні положення дисертаційної роботи

Визначальною ідеєю, покладеною в основу цього дослідження, є визначення основних засад формування економічної політики в напрямку забезпечення рівних можливостей функціонування субєктів господарювання на всіх ринках при стимулюванні конкуренції та ефективності виробництва. Обєктивні процеси функціонування народного господарства України засвідчують обмеженість підходів та пропозицій, що широко застосовуються, які полягають у створенні виключного становища чи надання пільг окремим галузям та виробництвам. Наслідком такої політики стали: неефективний перелив капіталу в економіці, демотивація виробників у зростанні ефективності виробництва, тінізація економіки та зниження обсягів національного виробництва. Забезпечення макроекономічної збалансованості можна досягнути лише при умові створення паритетних умов функціонування субєктів господарювання.

Для дослідження впливу диспаритетності умов економічного розвитку на рівень ефективності економіки необхідно було визначити рівень цієї розбалансованості. В роботі була запропонована методика визначення цієї залежності, яка полягала в аналізі динаміки трьох показників, що відображають конюнктуру ринку (індекс цін, рентабельність та темпи зростання) в різних галузях промисловості та рівня коливань цих показників відносно середнього показника в промисловості. Для цього співставлялись середні значення з квадратами відхилень цих показників, зважених на середні по промисловості. Визначені характеристики по галузях були згруповані за рівнем обігу капіталу і дали змогу виявити нерівномірність умов функціонування господарюючих субєктів у різних підгрупах під впливом важелів державного управління. Зростання рівня розбалансованості умов функціонування відносно показників індексу цін та рентабельності виявило кореляцію із відповідним зниженням ефективності. Протилежна динаміка відповідних показників, що прослідковувалась стосовно темпів економічного зростання вказала перш за все на короткострокову орієнтацію цілей та завдань при реалізації промислової політики та, як наслідок, - спотвореність потоків міжгалузевого перерозподілу капіталу.

Головними факторами, що порушували паритетність умов розвитку економічних субєктів на різних ринках та ускладнювали перелив капіталу реального сектору, в тому числі і в неофіційну економіку, стали значний податковий тиск, втручання держави у перерозподільчі процеси та вади амортизаційної політики, що підривають стимули до обліку деяких основних фондів на балансі підприємств.

Відомо, що необхідними (але не достатніми) умовами досягнення економічного розвитку з урахуванням комплексного розвитку субєктів господарювання на всіх ринках є стабільність цін, стимулююча та рівноправна процентна та фінансова політика. Враховуючи, що ціновий фактор є основою при визначенні напрямків переливу капіталів, їх стабілізація має обмежити ускладнення макроекономічних диспропорцій. На цій основі зроблений висновок про можливість переходу до політики економічної стабільності та розвитку.

З урахуванням вищесказаного була розроблена система заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості, яка включає три складові: політика економічного устрою, політика стабілізації та її логічне продовження - політика стабільності та економічного розвитку. Якщо реалізація політики устрою триває впродовж всього процесу державного управління, то дві інші є послідовними, причому друга реалізується при умові ефективності першої.

Політика економічного устрою полягає у забезпеченні рамкових умов функціонування субєктів господарювання - формування інституцій ринкового типу. Досвід Бєларусі та Узбекистану підтверджує тезу про необхідність комплексного розвитку всіх інституцій в економіці. Ця політика має будуватись на принципах: врахування особливостей розвитку галузі (ринку), посилення ролі органів державного управління та регулювання при пріоритетності застосування економічних методів регулювання і посиленні відповідальності посадових осіб та економічних субєктів за будь-які порушення при мінімізації будь-яких пільг. На базі комплексного підходу була розроблена система заходів та формалізованих умов щодо забезпечення макроекономічної стабілізації, що складається з умов: інтенсифікації, формування ціни, зарплати, процентної ставки, обмінного курсу а також умов фінансової, амортизаційної та податкової політик (Табл 1).

Таблиця 1 Умови забезпечення макроекономічної збалансованості та заходи їх реалізації

Реалізацію цих заходів слід будувати на дотриманні принципу контролю. З цією метою необхідно ввести єдину мережу електронного документообігу між органами державної влади, перегляду в напрямку спрощення та уніфікації звітності субєктів господарювання, що спростить процедуру державної реєстрації підприємств, дасть змогу знизити бюрократичний вплив на економіку з боку держави та через прозорість інформації, що подається різним інстанціям, забезпечити більш чіткий контроль за достовірністю звітних даних. Запропоновано змінити процедуру прийняття законів, що передбачає чітке законодавче визначення відповідальності, в тому числі і посадових осіб органів державної влади, за порушення ділової етики.

Очікується, що запропоновані рекомендації дадуть змогу обмежити рівень боротьби за перерозподіл, стимулювати економічний інтерес до ефективної діяльності та створити умови для уникнення подальшого поглиблення структурних диспропорцій.

Вказані вище заходи доцільно застосовувати у короткостроковому періоді - для мінімізації економічного спаду та стабілізації відтворювальних процесів в економіці в цілому. Подальше зростання залежить, по-перше, від здатності втримати досягнуту стабільність, по-друге, від ефективних структурних зрушень в економіці внаслідок ефективного руху капіталу на основі ринкових сил. Для цього необхідно вводити систему кількісно визначених взаємоузгоджених цільових параметрів, приблизний перелік яких запропоновано в дисертації. Всі ці заходи мають бути елементами політики стабільності та економічного розвитку держави з метою оптимізації структури національного народного господарства на основі дії ринкових сил.

Ці заходи мають здійснюватись на основі наступних принципів: спадковість механізму реалізації, виключність та дозованість регуляторних дій, паритетний розвиток як інституційних механізмів так і галузей економіки, рівність умов функціонування господарюючих субєктів, врахування особливостей виробничо-технологічних циклів, застосування альтернативних варіантів регулюючих дій, врахування потреб інтернаціоналізації української економіки з поступовою і послідовною лібералізацією політики економічного розвитку.

Реалізація банківською системою системи заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості можливе лише за дотримання наступних умов: забезпечення реальної незалежності НБУ; забезпечення чіткого, справедливого та ефективного банківського законодавства; сприяння розвитку конкурентного середовища в секторі; розвиток довіри до банківського сектору; забезпечення платоспроможності банківських установ; ефективний банківський нагляд та регулювання. Реформування цих напрямків є основою політики економічного устрою в банківському секторі.

Чинний механізм регулювання банківської системи, що склався в Україні, не дає можливості забезпечити ефективний рух потоків капіталу в економіці:

По-перше, не можна говорити про значний регулятивний вплив процентної ставки НБУ на емітовані ресурси, оскільки рефінансування комбанків складає до 1% всіх кредитних ресурсів економіки. Високий рівень цього інструменту обмежує еластичність його впливу на інфляційні процеси та дестимулює активні та пасивні операції банківських установ.

По-друге, перерозподільча дія операцій на відкритому ринку обмежена інвестиційною політикою, що проводить держава за рахунок акумульованих ресурсів, та нерозвиненістю фондового ринку.

По-третє, чинний в Україні механізм регулювання банківської діяльності не забезпечує рівних конкурентних умов для всіх учасників ринку банківських послуг, а гарантії виключного становища щодо держави як клієнта вимагають лояльної поведінки з боку окремих банків, що і стримує процес ефективного переливу капіталу.

За таких обставин українські банки не мали можливості ефективно забезпечити рівні умови функціонування господарюючих субєктів. Ббільше того, вони у своєму функціонуванні провокували диспропорційність економіки: значна частка кредитів НБУ в загальній структурі кредитів (від 44 до 52%), які спрямовуються переважно на фінансування непродуктивних витрат держави, провокує скорочення потенціалу економіки до розширеного відтворення, зниження ефективності грошової політики; значне нехтування ефективністю конкретних галузей виробництва (Табл. 1); низька питома вага ресурсів спрямовується на кредитування інвестиційних операцій (до 10%), тим більше, що вони спрямовуються переважно у неефективні виробництва. Це вказує на те, що протягом досліджуваного періоду підривались основи відтворення сектору - неможливо тривалий час отримувати прибуток від кредитування галузей, в яких не створюється додатковий продукт. Перенесення ж тягара відповідальності за кредитний ризик банківських установ на ефективних субєктів господарювання має обєктивні межі.

Наслідком такої політики стало зниження реальних доходів сектору фінансових корпорацій України (основу якого складає банківська система) - протягом 1992-1997 років у 4,4 рази, а враховуючи зростання в 1993 році - в 10,2 рази.

Тому завдання банківської системи, орієнтоване на довгострокове зростання, враховуючи особливості поточної ситуації визначене як забезпечення ефективного перерозподілу капіталу в економіці на основі забезпечення паритетних умов функціонування господарюючих субєктів в межах системи заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості.

Головним засобом такої політики в межах банківської системи є процентна ставка. Виконання умови формування процентної ставки в межах системи заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості залежить від спроможності банківської системи знизити рівень банківського відсотка.

Таблиця 2 Порівняння розподілу кредитів із структурою прибутку за галузями економіки

Низький рівень реального банківського відсотка є умовою доступності кредитних ресурсів для всіх економічних агентів, що ефективно функціонують, без необхідності в державному перерозподілі, що сприяє вирівнюванню умов діяльності цих субєктів. Шляхами такого зниження визначено: зниження рівня державного перерозподілу, збільшення обсягу кредитування та зниження кредитного ризику (Схема 3). Останній є головним фактором, що визначає високий рівень відсотка в умовах України. Для визначення цього впливу в роботі було розроблено формулу (1) та алгоритм (Табл. 2), що зводиться до визначення різниці між рівнем відсотка, необхідного для покриття фактичної собівартості кредитних ресурсів, та відсотка, що не враховує втрат банку від кредитного ризику (непрацюючі кредити та резерви на покриття ризиків). Ця методика дає змогу оцінити змінився рівень зміни проценту за рахунок фактичних втрат банків від ризикованого кредитування, що вже відбулися. Проведені розрахунки на основі звітних даних по діяльності банківської системи Одеської області у 1998 році показали, що ризиковість кредитних операцій спричинила зростання відсотка (точніше, витратної частини у його структурі) на дві третини (з 19,9% до 32,8%).

Загальна формула розрахунку впливу кредитного ризику на формування ціни кредитних ресурсів (Ркр):

Ркр = В / (З - Н) - (В - Р) / З (1)

Таблиця 3 Алгоритм розрахунку впливу на процент кредитного ризику

Визначальними чинниками ризикованості кредитних операцій є: по-перше, прибутковість кредитних проектів, по-друге, дієвість механізму розподілу кредитного ризику та по-третє, дієвість механізму захисту прав банка-кредитора. Мінімізацію негативного впливу слід здійснювати забезпечивши паритетні умови для функціонування економічних субєктів.

Враховуючи ці чинники на основі проведеного аналізу була запропонована система заходів щодо зниження кредитного ризику, яка передбачає зближення умов для розвитку всіх субєктів господарювання на основі комплексного застосування наступних інструментів: ціна виробника, зарплата, податки, дефіцит державного бюджету, ставка відсотка, валютний курс, амортизація, контроль та інформаційне забезпечення. Для реалізації цієї системи заходів передбачається вдосконалення нормативно-правової регламентації процедур щодо мінімізації кредитного ризику (реалізація прав застави, чітка та прозора регламентація процедури банкрутства).

Запропоновано також створення Системи моніторингу платоспроможності та платіжної дисципліни, за допомогою якої можна отримувати досить систематизовані дані щодо рівня платоспроможності та платіжної дисципліни клієнтів банківської системи, якщо скористатись даними про стан платежів клієнтів служб житлово-комунального господарства, газопостачання, енергопостачальних, телекомунікаційних компаній. Функціонування Системи можливе на комерційній основі, а ініціатива створення повинна походити від НБУ та комерційних банків (чи їх спілок та асоціацій).

Забезпечення вказаних заходів повинне здійснюватись на основі створення умов для розвитку процесів капіталотворення в економіці. Одним із важливих чинників, що стримують ці процеси в економіці України є неефективна амортизаційна політика держави, що спрямована на виконання фіскальної функції фінансової політики держави. Запропоновано внести ряд змін до закону України "Про оподаткування прибутку", - на виконання вимог правила амортизаційної політики в статті 8 “Амортизація” Закону України “Про оподаткування прибутку у підприємницькій діяльності”:

1) виключити з формули розрахунку балансової вартості основних фондів суму амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

2) поширити застосування механізму прискореної амортизації не тільки на основні фонди, що належать до третьої групи, а на всі три групи і визначити відповідні щорічні норми нарахування амортизації.

Ці зміни повинні підготувати умови для посилення капіталотворення в економіці.

Сприяння збалансованому розвиткові економіки та ефективному перерозподілу капіталу на основі забезпечення паритетних умов функціонування господарюючих субєктів є головною метою та необхідною умовою ефективної економічної політики держави.

Висновки та пропозиції

Формування ринкової економічної системи передбачає комплекс позитивних макроекономічних зрушень відтворювального та інституційного характеру, що дозволять досягти збалансованого економічного розвитку. Однією з головних причин неефективності державної економічної політики в Україні протягом 1991-2000 років є незбалансованість умов функціонування економічних субєктів на різних ринках.

Умовою забезпечення макроекономічної збалансованості є вільний рух капіталу в економіці, що є головним завданням банківської системи. Протягом 1991-2000 років функцію ефективного перерозподілу капіталу в економіці банківська система України виконувала не ефективно.

Система заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості має враховувати необхідність послідовного забезпечення трьох напрямків: політики економічного устрою, політики стабілізації та політика стабільності і економічного розвитку. Вони будуються на застосуванні конкретного інструментарію (умов формування ціни, заробітної плати, обмінного курсу, процентної ставки, фінансової, податкової та амортизаційної політик) на принципах рівноправності, паритетності, послідовності регулюючих дій при переважанні економічних методів регулювання. Обґрунтовано необхідність збільшення впливу державної влади на економічні процеси в межах необхідних для реалізації системи заходів щодо забезпечення макроекономічної збалансованості.

Переважно адміністративні важелі регулювання потоків капіталу через банківський сектор та високий ризик кредитних операцій протягом 1991-2000 років обмежували дієвість перерозподільчої функції банківської системи та державного регулювання нею. Для подолання цієї проблеми запропоновано систему заходів щодо зменшення кредитного ризику, що полягає у застосуванні комплексу інструментів (ціна виробника, зарплата, податки, дефіцит державного бюджету, ставка відсотка, валютний курс, амортизація, контроль та інформаційне забезпечення) і передбачає вдосконалення нормативно-правової регламентації щодо чинного законодавства.

Рівень банківського відсотка залежить від кредитного ризику, що визначається обсягом непрацюючих кредитів та резервів на покриття ризиків а також обсягу кредитних операцій та витрат по ним. Зазначена закономірність покладена в основу розрахунку, що дохволяє прогнозувати і управляти банківським відсотком.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Кудрявський В.М. Диспропорційність розвитку економіки в умовах формування ринкового середовища // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник статей молодих учених. - Вип. 8. - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1999. - 296 с.